Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/8877/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 14.12.2023. Зареєстровано: 16.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2023.
Дата набрання законної сили: 14.12.2023
Номер судового провадження: 10922/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		14 грудня 2023 р. Справа № 440/8877/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Перцової Т.С.,
		Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2023, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 08.09.23 по справі № 440/8877/23
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління Національної поліції в Полтавській області 
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області ( далі  ГУ НП в Полтавській області, відповідач), в якому просила суд:
		- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Полтавській області в частині незарахування до вислуги років у поліції, наявну на момент приходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у податковій міліції з 01.09.2004 року по 22.03.2017 роки;
		- зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у поліції, наявну на момент приходу на службу в Національну поліцію України вислугу років у податковій міліції з 01.09.2004 року по 22.03.2017 роки, що станом на 23 березня 2017 року, у календарному обчисленні, становила 12 років 6 місяців 22 дні.
		В обґрунтування позовних вимог вказала на протиправну бездіяльність відповідача щодо не зарахування до стажу служби в органах поліції період проходження ОСОБА_1 служби в органах податкової міліції з 01.09.2004 по 22.03.2017, які в силу п. 353.1 ст. 353 Податкового кодексу України та п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» підлягають зарахуванню до такого стажу, оскільки служба в органах податкової міліції здійснювалась в порядку, встановленому для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Вважає, що внаслідок незаконної бездіяльності ГУ НП в Полтавській області порушено право ОСОБА_1 на отримання надбавки за вислугу років та додаткової оплачуваної відпустки, оскільки їх розмір прямо залежить від розміру наявної у особи вислуги років.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 у справі № 440/8877/23 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, ідентифікацій код 40108630) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
		Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Полтавській області в частині незарахування до вислуги років у поліції, наявну на момент приходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у податковій міліції з 01.09.2004 року по 22.03.2017 роки.
		Зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у поліції, наявну на момент приходу на службу в Національну поліцію України вислугу років у податковій міліції з 01.09.2004 року по 22.03.2017 роки, що станом на 23 березня 2017 року, у календарному обчисленні, становила 12 років 6 місяців 22 дні.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, ідентифікацій код 40108630) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
		Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 у справі № 440/8877/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що оскільки в ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи в тих органах, які надають право зараховувати поліцейським до стажу роботи в поліції, а служба в органах податкової міліції у цьому переліку відсутня, дії ГУНП в Полтавській області щодо неврахування стажу роботи позивача в вищезазначених органах відповідають вимогам Закону.
		В обґрунтування такої позиції посилався на аналогічні висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.11.2019 у справі № 520/903/19, щодо вичерпності переліку складових, які включаються до стажу служби в поліції, установлених частиною 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію України».
		У надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечувала проти задоволення її вимог, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне і обґрунтоване. Підтримавши власну позицію, викладену у позові, вказав, що Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Крім того, служба в податковій міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.08.2021 року у справі №440/1564/20, від 11.11.2021 року у справі №280/1546/21, від 02.06.2022 року у справі № 280/8419/20, від 22 грудня 2022 року 380/8659/20.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Колегія суддів, вислухавши суддю  доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 01.09.2004 по 23.03.2017 проходила службу в підрозділах податкової міліції ДПА у Полтавській області /а.с. 17/.
		Наказом Головного управління ДФС у Полтавській області від 21.03.2017 № 52-о "По особовому складу" відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України та підпункту ж пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 із змінами і доповненнями, пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщиками, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» зі змінами і доповненнями: звільнено зі служби у податковій міліції 23 березня 2017 року за власним бажанням майора податкової міліції ОСОБА_2 (М 215963), завідувача сектору діловодства слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Полтавській області; Вислуга років ОСОБА_1 станом на 23 березня 2017 року у календарному обчисленні складає 12 років 06 місяців 22 дні /а.с. 26/.
		Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.04.2017 №103 о/с "По особовому складу" відповідно до частини 2 статті 47, частини і статті 49, статті 52 та частини 1 статті 56 Закону України «Про Національну поліцію» прийняти на службу в поліції за конкурсом та призначено ОСОБА_1 , новоприйняту, на посаду слідчого слідчого відділення Хорольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, встановивши відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 посадовий оклад 2400 грн, закріпивши спеціальний жетон з індивідуальним номером 0130437, присвоївши їй первинне спеціальне звання молодшого складу поліції «рядовий поліції», з 24 березня 2017 року/а.с.54/.
		16 травня 2023 року позивач звернулась з рапортом про зарахування до вислуги років у поліції, наявну на момент приходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у податковій міліції з 01.09.2004 по 22.03.2017 /а.с. 55/.
		Листом від 05.06.2023 за № 697/115/12/02-2023 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для зарахування до вислуги років у поліції, наявну на момент приходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у податковій міліції з 01.09.2004 по 22.03.2017 /а.с. 56/.
		Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив протиправності дій ГУНП в Полтавській області щодо не зарахування до вислуги років у поліції наявну на момент приходу позивача на службу у Національну поліцію України вислугу років у податковій міліції з 01.09.2004 по 22.03.2017, оскільки з огляду на те, що служба в податковій міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, остання має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому, повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». До того ж, судом враховано, що позивачу під час проходження служби у податковій міліції було присвоєно спеціальне звання - майор податкової міліції, яке у свою чергу призначалось на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114.
		Пославшись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 грудня 2022 року по справі № 380/8659/20, зазначив, що за змістом частини першої у взаємозв`язку з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.
		Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаєЗакон України«Про Національну поліцію»від2 липня2015 року №580-VIII(далі - Закон №580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Згідно зі статтями 1, 2 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
		Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
		Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина першастатті 59 Закону № 580-VIII).
		Згідно з частиною 1 статті 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
		Так, частиною 2 статті 78 Закону № 580-VIII, передбачено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
		При цьому, відповідно до приписів частини 3 статті 78 Закону № 580-VIII під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
		Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в України» від 05 липня 2012 року № 5083-VІ внесено зміни до Податкового кодексу України та доповнено розділом XVIII-2 (в подальшому Розділ XVIII-2 виключено на підставі Закону № 1797-VIII від 21.12.2016 - застосовується з 25 вересня 2021 року).
		Так, пунктом 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
		Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків (пункт 348.2 статті 348 ПК України).
		Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (після внесення зазначених вище змін) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
		Згідно з пунктом 356.1 статті 356 ПК України (після внесення зазначених вище змін) держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
		Відповідно достатті 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-XII(далі - Закон № 509-XII), який був чинний у період служби позивача у податковій міліції і до 20 листопада 2012 року, податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків.
		У статті 21 Закону № 509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків; запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов`язаних з оподаткуванням.
		Частина першастатті 24 Закону № 509-XIIвизначала, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
		З наведеного слідує, що служба у податковій міліції прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, на переконання колегії суддів, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини 2 статті 78 Закону № 580-VIII зараховуватись до стажу служби в поліції.
		Аналогічні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18 та від 13.08.2021 у справі № 440/1564/20.
		Колегія суддів зазначає, що аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 826/16143/18 дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
		Крім того, Верховний Суд в постанові від 22 грудня 2022 року по справі № 380/8659/20 зазначив, що за змістом частини першої у взаємозв`язку з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. 
		Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до частини 4 статті 78 Закону № 580-VIII порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року № 900-VIII, який набрав чинності 29 грудня 2015 року, пункт 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
		Отже, враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду та те, що під час проходження позивачем служби в податковій міліції чинним законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а в силу пункту 3 частини 2 статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції України в Полтавській області в частині незарахування до вислуги років у поліції, наявну на момент приходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у податковій міліції з 01.09.2004 року по 22.03.2017 роки, та задоволення позовних вимог в цій частині.
		Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 31 березня 2020 року в справі № 520/2067/19 є необґрунтованим, оскільки предметом спору у цій справі є неврахування до стажу служби в поліції часу навчання особи у вищому навчальному закладі, відтак правовідносини у справі, яка розглядається, та у справі № 520/2067/19 не є подібними.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
		Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження позивачем.
		Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
		При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
		Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
		У зв`язку з чим колегія суддів вважає, що належним способом захисту у спірних відносинах є зобов`язання Головного управління Національної поліції України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у поліції, наявну на момент приходу на службу в Національну поліцію України вислугу років у податковій міліції з 01.09.2004 року по 22.03.2017 роки, що станом на 23 березня 2017 року, у календарному обчисленні, становила 12 років 6 місяців 22 дні.
		Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними у справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
		Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243,250,308,310,315,316,321,322,325,326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ
		 
		Апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 по справі № 440/8877/23 - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді   С.П. Жигилій   В.Б. Русанова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...