Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14706/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2023. Зареєстровано: 22.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2023.
Дата набрання законної сили: 19.12.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"19" грудня 2023 р.           Справа№ 910/14706/22
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Яковлєва М.Л.
		суддів:            Станіка С.Р. 
		          Шаптали  Є.Ю. 
		 
		 
		за участю секретаря судового засідання:           Гончаренка О.С.  
		 
		за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 19.12.2023  у справі № 910/14706/22  (в матеріалах справи)
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		матеріали апеляційних скарг           заступника Генерального прокурора та Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти»
		на рішення           Господарського суду міста Києва від 13.06.2023, повний текст якого складений 26.06.2023
		у справі           № 910/14706/22 (суддя Шкурдова Л.М.)
		за позовом           заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі:
		1. Міністерства оборони України 
		2. Командування сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 )
		до                    Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» 
		про                    стягнення 51  309  130,82 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		          
		Позов заявлено про стягнення з відповідача неустойки в сумі 51  309  130,82 грн., нарахованої за період з 01.01.2022 по березень-квітень 2022 (в залежності від дати повернення майна - примітка суду) у відповідності до положень ч. 2 ст. 785 ЦК України за несвоєчасне повернення наданих в орендне користування за укладеним між військовою частиною НОМЕР_1 та відповідачем договором оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних сил України № 01/2003-06 від 18.06.2003  повітряних суден .
		Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на наступне:
		- твердження прокурора про те, що неповернення об`єктів оренди відбулося виключно з вини відповідача, який не повернув і не намагався повернути повітряні судна  орендодавцеві у визначені договором строки, натомість продовжував утримувати орендоване майно в себе, не відповідає дійсності, оскільки відповідачем вживалися заходи щодо передачі із оренди орендованих за спірним договором повітряних суден;
		- до спірних правовідносин не підлягають до застосування положення ч. 2 ст. 785 ЦК України, оскільки спірний договір укладено до набрання чинності ЦК України.
		Також відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про залишення без розгляду позовної заяви з підстав, передбачених ч. 1 ст. 226 ГПК України, у обґрунтування  якого послався на те, що:
		- оскільки спір виник з приводу виконання договору оренди державного майна, а не розпорядження військовим  майном, Міністерство оборони України не уповноважено державою  здійснювати  відповідні функції держави у спірних правовідносинах;
		- орендодавцем спірного майна є військова частина НОМЕР_1 , яка не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, а відтак звернення прокурора  до суду у цій справі в інтересах держави в особі  військової частини НОМЕР_1 не є правомірним.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/14706/22 ухвалено позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь держави в особі Командування сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 )  присуджено 25  338  419,23 грн. неустойки за користування транспортними суднами та 760  152,57 грн. судового збору, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.
		При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що, з урахуванням умов спірного договору та додаткових угод до нього, термін дії такого договору припинився 31.12.2021 та, згідно з додатком 6 «План-графік повернення орендованих вертольотів», повітряні судна мали бути повернуті до 31.12.2021, проте повітряні судна було повернуто із оренди у березні-квітні 2022 року, тобто з  порушенням строку, а відтак враховуючи положення ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування орендованим повітряними суднами за час прострочення.
		Водночас суд першої інстанції, під час перевірки розрахунків прокурора щодо нарахування  неустойки, встановив, що такі  розрахунки є частково невірними, оскільки до періоду її нарахування прокурором включено день повернення повітряних суден, проте день повернення вертольотів не включається в період нарахування неустойки, та що за розрахунком суду неустойка, нарахована за загальний період із січня 2022 року по квітень 2022 року за несвоєчасне повернення повітряних суден, становить 50  676  838,46 грн.
		Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що до спірних правовідносин не підлягають до застосування положення ч. 2 ст. 785 ЦК України, зазначивши про те, що внесення сторонами змін до договору оренди шляхом підписання додаткової угоди № 9 від 08.10.2013 щодо строку його дії та порядку повернення орендованого майна мало місце вже в період дії ЦК України, що зобов`язання за договором продовжували існувати до 31.12.2021, що порушення зобов`язань за договором в частині несвоєчасного повернення повітряних суден відповідачем допущено у 2022 році, а тому до спірних правовідносин сторін щодо застосування цивільно-правової відповідальності застосовуються норми ЦК України.
		Щодо твердження відповідача про відсутність його вини стосовно несвоєчасного повернення орендодавцеві повітряних суден суд першої інстанції  зазначив, що матеріали справи не містять доказів неможливості повернення орендованих повітряних суден у місця, визначені Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України відповідно до п. 6.2 спірного договору, та приведення повітряних суден у відповідність його конструкції на сертифікованих базах авіакомпанії до закінчення договору оренди, а відтак відповідачем не доведено вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання своїх зобов`язань з повернення повітряних суден позивачу.
		Суд першої інстанції не прийняв до уваги  доводи відповідача щодо виникнення  форс-мажорних обставин внаслідок широкомасштабної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, зазначивши про те, що зобов`язання в частині повернення вертольотів мало бути виконано до 31.12.2021, тобто порушення відповідачем зобов`язання виникло до настання обставин, на які відповідач посилається, як на обставини форс-мажору, а тому відсутній безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між введенням воєнного стану та невиконанням зобов`язань за договором.
		Також суд першої інстанції:
		- врахувавши, що: орендарем було вжито заходів щодо приведення орендованих вертольотів до стану, який відповідає умовам договору, в результаті чого вертольоти втратили льотну придатність для використання за нормами, що діють в цивільній авіації; орендар завчасно повідомив про технічну неможливість виконання обов`язку у визначеному орендодавцем місці, та запропонував прийняти вертольоти в місці їх знаходження; після 31.12.2021 втратили чинність реєстраційні посвідчення повітряних суден в зв`язку із закінченням строку оренди повітряних суден; вертольоти із заводськими номерами 94841, 94843, 94851, 94911, 94912, 94913, 94995, 94996, 94997, 95209, 95224 та 95226 виключені з Державного реєстру цивільних повітряних суден та зняті з тимчасового обліку 18.03.2022, а повітряні судна 94998, 95225 та 95227 зняті з тимчасового обліку; наведені обставини, свідчать про проблематику повернення із оренди повітряних суден, яка носить триваючий характер, оскільки вирішення проблемних питань щодо передання орендодавцеві із оренди такого специфічного предмету оренди, як повітряні судна, залежить не тільки від волі відповідача; надалі поверненню повітряних суден із оренди завадила військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої в Україні введено воєнний стан та закрито повітряних простір над країною для перельотів;  з початку вторгнення Російської Федерації в Україну відповідачем до військових підрозділів та формувань передавалася благодійна допомога у значних розмірах (близько 95,93 млн. грн.), що підтверджується доданими до матеріалів справи актами прийому-передачі благодійної пожертви;
		- дійшов  висновку про наявність підстав для зменшення неустойки  та зменшив неустойку на 50% від сум, які правомірно нараховані та підлягають стягненню, тобто до 25  338  419,23 грн.
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/14706/22 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення неустойки та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		У апеляційній скарзі прокурор зазначив про те, що  оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позову є незаконним, необґрунтованим та ухвалене з грубим порушенням норм процесуального права (ст. ст. 2, 7, 11, 14, 43, 73,76-79, 86, 236, 237, 277 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), у зв`язку з чим відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню.
		У обґрунтування  вимог апеляційної скарги прокурор послався на те, що:
		- суд першої інстанції дійшов необґрунтованих та хибних висновків щодо наявності права та   підстав на зменшення розміру неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України. Такі висновки суду не відповідають встановленим цим же судом фактичним обставинам справи, що, як наслідок, призвело до застосування норм матеріального права, які не підлягають застосуванню у цьому спорі;
		- судом першої інстанції не враховано те, що: за змістом положень чинного законодавства неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі; така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України; у чинному законодавстві відсутній правовий механізм зменшення неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України; оскільки неустойка, заявлена на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою ст. 549 ЦК України та ст.230 ГК України, до якої застосовуються положення ст. 551 ЦК України, то до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, приписи ст. 551 ЦК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються;
		- підстави для зменшення розміру неустойки у спірному випадку відсутні.
		Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Українські вертольоти» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги, які надійшли до суду 21.07.2023, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/14706/22 повністю та  залишити позовну заяву без розгляду.
		У апеляційній скарзі апелянт  зазначив про те, що: позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи; судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		У обґрунтування  вимог апеляційної скарги апелянт  послався на те, що:
		- висновки суду першої інстанції про те, що оскільки внесення сторонами змін до договору оренди шляхом підписання додаткової угоди № 9 від 08.10.2013 щодо строку його дії та порядку повернення орендованого майна мало місце вже в період дії ЦК України і зобов`язання за договором продовжували існувати до 31.12.2021, порушення зобов`язань за договором в частині несвоєчасного повернення повітряних суден відповідачем допущено у 2022 році,  до спірних правовідносин сторін щодо застосування цивільно-правової відповідальності застосовуються норми ЦК України, не відповідають вимогам п. 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України;
		- судом першої інстанції не прийнято до уваги, що несвоєчасне повернення з оренди відповідних повітряних суден мало місце саме в зв`язку з ухиленням орендаря від виконання своїх договірних обов`язків, виконання яких передувало обов`язку відповідача з повернення таких повітряних суден. Так, відповідно до пункту 6.4 договору оренди прийом при поверненні повітряних суден повинен бути оформлений письмово у вигляді відповідного акту прийому-передачі, який підписується уповноваженими, на підставі довіреності чи наказу Головнокомандувача Сухопутних військ ЗСУ, представниками орендаря та орендодавця, а також командирами військових частин, де базуються повітряні судна, а згідно додатку 5 до договору у оренди (Акт прийому-передачі (зразок)) містить обов`язковий реквізит - персональні дані складу комісії з представників орендодавця та реквізити доручення, на підставі якого такі представники уповноважені на здійснення прийому з оренди відповідних повітряних суден та підписання актів прийому-передачі їх з оренди. Отже, надіслання орендодавцем лише 06.01.2022 на адресу Відповідача листа військової частини НОМЕР_1 за вих. №116/6/135 від 05.01.2022 з копією протоколу та копією наказу про призначення складу комісій для приймання вертольотів, свідчить про грубе порушення умов договору оренди саме орендодавцем, що унеможливило своєчасне виконання орендарем обов`язку з повернення повітряних суден в день закінчення терміну оренди - 31.12.2021;
		- судом першої інстанції не надано належної оцінки й іншим доказам у справі, які в тому числі свідчать про ухилення орендодавця від вчинення дій, які б посприяли своєчасному поверненню ПС з оренди, а саме зазначених представниками відповідача під час наради та відображених у протоколі, та пізніше у листах прохання щодо надання роз`яснення стосовно можливості прийняти на тимчасовий облік з наданням тимчасових облікових посвідчень 15 орендованим повітряним суднам, в зв`язку з тим, що в ході підготовки повітряних суден до повернення з оренди з них було демонтовано обладнання встановлене згідно з сервісними бюлетенями для забезпечення відповідності вимогам, що діють в цивільній авіації. Вказане питання пов`язане з тим, що у відповідності до договору оренди повітряні судна  мали бути приведені до стану, в якому вони передавались в оренду, а після вчинення відповідних заходів, такі повітряні судна втратили льотну придатність для цивільної авіації та згідно вимог чинного в Україні авіаційного законодавства їх експлуатація екіпажами відповідача, в тому числі здійснення перельотів на запропоновані позивачем місця базування у військових частинах, заборонена. Про вказане, як під час наради, так і листами від 10.01.21 № 34/22 та від 24.01.21 № 127/22 відповідачем повідомлялось командування Сухопутних військ Збройних Сил України разом із пропозиціями-вимогами щодо негайного початку приймання з оренди повітряних суден в місці їх знаходження на території Кременчуцького льотного коледжу, де розташована сертифікована база технічного обслуговування відповідача. Між іншим, у вказаному місці врешті-решт й відбулась передача повітряних суден з оренди, а переліт здійснено екіпажами позивача, який міг би здійснити вказані дії в передбачений договором оренди термін по закінченню оренди повітряних суден, проте умисно, на переконання відповідача, зволікав, розуміючи, що у відповідності до пунктів 6.5. та 7.3. договору оренди буде отримувати додаткові грошові кошти в якості орендної плати;
		- судом першої інстанції не прийнято до уваги положення ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за змістом якої у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди та помилково задоволено вимоги про стягнення неустойки за період з 01.01.2022 по 04.01.2022;
		- при проведенні розрахунку неустойки не було враховано наступні обставини:
		1) у позовній заяві зазначено, що повітряне судно, заводський номер 94912 передано відповідно до приймально-здавального акту від 07.03.2022, проте неустойка за період прострочення повернення вказаного  повітряного судна розрахована з 01.01.2022 по 17.03.2022 (різниця 10 днів);
		2) у позовній заяві зазначено, що повітряне судно, заводський номер 94996, передано відповідно до приймально-здавального акту від 07.03.2022, проте неустойка за період прострочення повернення вказаного  повітряного судна розрахована з 01.01.2022 по 05.04.2022 (різниця 29 днів);
		3) у позовній заяві зазначено, що повітряне судно, заводський номер 94997, передано відповідно до приймально-здавального акту від 07.03.2022, проте неустойка за період прострочення повернення вказаного  повітряного судна розрахована з 01.01.2022 по 20.04.2022 (різниця 44 дні);
		4)  у позовній заяві зазначено, що повітряне судно, заводський номер 94998, передано відповідно до приймально-здавального акту від 03.04.2022, проте неустойка за період прострочення повернення вказаного  повітряного судна розрахована з 01.01.2022 по 20.04.2022 (різниця 17 днів);
		5) у  позовній заяві відсутня інформація про передачу повітряного судна, заводський номер 95224, в приймально-здавальному акті на передачу вертольоту МІ-8МТВ-1 №95224 зазначено, що акт складений 07.03.2022, проте неустойка за період прострочення повернення вказаного  повітряного судна розрахована з 01.01.2022 по 17.03.2022 (різниця 10 днів);
		6) у позовній заяві зазначено, що повітряне судно, заводський номер 95225, передано відповідно до приймально-здавального акту від 07.04.2022, проте неустойка за період прострочення повернення вказаного  повітряного судна розрахована з 01.01.2022 по 12.04.2022 (різниця 5 днів);
		7) у позовній заяві зазначено, що повітряне судно, заводський номер 95226, передано відповідно до приймально-здавального акту від 12.03.2022, проте неустойка за період прострочення повернення вказаного  повітряного судна розрахована з 01.01.2022 по 20.03.2022 (різниця 7 днів);
		8) у позовній заяві зазначено, що повітряне судно, заводський номер 95227, передано відповідно до приймально-здавального акту від 07.04.2022, проте неустойка за період прострочення повернення вказаного  повітряного судна розрахована з 01.01.2022 по 12.04.2022 (різниця 5 днів);
		9) неправильність розміру нарахованої неустойки вбачається з розрахунку, зазначеного прокурором в позові, враховуючи той факт, що до нього включено розмір індексу інфляції за січень - березень 2022 року, в той час як Верховним Судом висловлена правова позиція щодо неприйнятності установлення для орендаря будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 ЦК України - подвійна плата за найм речі за час прострочення. Вказаний висновок зазначено в постановах Верховного Суду від 22.06.21 у справі № 904/4512/20, від 08.06.21 у справі № 906/564/20, від 07.07.21 у справі № 904/5303/19, у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.21 у справі № 910/11131/19 та від 20.11.20 у справі № 916/1319/19;
		- розмір орендної плати підтверджується копією додаткової угоди №9 від 08.10.2013, яка додана до позовної заяви, проте у зазначеному документі відсутня на момент розгляду справи сторінка додаткової угоди з підписами сторін, у зв`язку із чим такий документ не можливо вважати належним доказом. Копію вказаної додаткової угоди було долучено судом лише після закінчення дослідження доказів у справі, з порушенням порядку встановленого п. 8 ст. 80 ГПК України. Докази не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.
		Також апелянт зауважив на тому, що: 
		- оскільки спір виник з приводу виконання договору оренди державного майна, а не розпорядження військовим  майном, Міністерство оборони України не уповноважено державою  здійснювати  відповідні функції держави у спірних правовідносинах;
		- орендодавцем спірного майна є військова частина НОМЕР_1 , яка не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, а відтак звернення прокурора  до суду у цій справі в інтересах держави в особі  військової частини НОМЕР_1 не є правомірним.
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду)  від 14.07.2023, справу № 910/14706/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..
		Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/14706/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційних скарг, до надходження матеріалів справи № 910/14706/22.
		31.07.2023 до суду від  позивача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач 1, з посиланням на те, що висновки суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваному рішення, є вірними в частині наявності підстав для стягнення з відповідача неустойки та  хибними в частині наявності підстав та права на зменшення розміру неустойки, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
		31.07.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/14706/22, розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 19.09.2023 об 11:15 год. 
		Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/14706/22 залишено без руху, а також надано Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Українські вертольоти» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 584  311,00 грн.
		10.08.2023 від Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого, зокрема, додані докази сплати судового збору у розмірі 584  311,00 грн.
		17.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на наявність у суду повноважень  для зменшення неустойки, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, а також наявність підстав для її зменшення у спірному випадку, просить залишити апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора без змін та задовольнити апеляційну скаргу відповідача. 
		22.08.2023 до суду від позивача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора, в якому позивач 2, з посиланням на те, що положення ст. 551 ЦК України та ст. 230 ГК України до спірних правовідносин застосовані бути не можуть, просив задовольнити апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора.
		У період з 07.08.2023 по 25.08.2023 головуючий суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/14706/22, апеляційні скарги заступника Генерального прокурора та Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/14706/22 об`єднані в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/14706/22 призначено на раніше визначені дату та час - 19.09.2023 на 11:15 год.
		06.09.2023 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо незаконності участі прокурора з огляду на правові позиції Європейського суду з прав людини.
		14.09.2023 до суду від позивача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач 2, з посиланням на те, що:
		- згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Враховуючи те, що обов`язок відповідача повернути повітряні судна після завершення строку оренди, тобто 31.12.2021, продовжив існувати після 01.01.2004, після набрання чинності ЦК України, до даних правовідносин застосовується чинний ЦК України;
		- судом першої інстанції повністю досліджено обставину порушення зобов`язань відповідачем в частині повернення повітряних суден у встановлений строк та встановлено й доведено вину відповідача;
		- відповідач не може на підставі ч. 1 ст. 617 ЦК України бути звільнений від наслідків порушення виконання зобов`язання, строк виконання якого у відповідача виник за 54 дні до дня настання обставин непереборної сили;
		- судом першої інстанції перевірено розрахунки, про що зазначено в судовому рішенні,
		- прокурором Офісу Генерального прокурора в позовній заяві та безпосередньо в судовому засіданні обґрунтовано необхідність представництва держави в особі позивача 1 та позивача 2,
		просить відмовити у задоволення апеляційної скарги позивача, а також задовольнити апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора.
		В судовому засіданні 19.09.2023 оголошено перерву до  17.10.2023 о 10:45.
		У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4151/23 від 11.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14706/22. 
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 апеляційні скарги заступника Генерального прокурора та Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/14706/22 прийняті до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю., розгляд апеляційних скарг призначено на 14.11.2023 о 10:45 год. 
		В судовому засіданні 14.11.2023 оголошено перерву до  19.12.2023 о 10:15.
		У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А.., який не є головуючим суддею, у відрядженні з 18.12.2023 розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4911/23 від 14.12.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14706/22. 
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю..
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 апеляційні скарги заступника Генерального прокурора та Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/14706/22 прийняті до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.,
		Станом на 19.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
		Під час розгляду справи представники прокуратури та позивачів апеляційну скаргу  заступника Генерального прокурора підтримали, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечили, представники відповідача свою апеляційну скаргу підтримали, проти задоволення апеляційної скарги заступника Генерального прокурора заперечили.
		Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга заступника Генерального прокурора задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, з наступних підстав.
		 
		18.06.2003 Військова частина НОМЕР_1 (орендодавець) та Закрите акціонерне товариство «Українські вертольоти», найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Українські вертольоти» (орендар), укладено договір оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України № 01/2003-06 (далі Договір), в п. 1.1 якого сторони погодили, що  предметом Договору є оренда орендарем в орендодавця транспортних повітряних суден (далі ПС) для проведення авіаційних робіт, авіаперевезень вантажів, пасажирів, пошти, вантажу, тощо на території України та за її межами. Тип ПС, заводські номери, індивідуально визначена вартість кожного ПС, комплектність ПС вказується в додатках №№ 1-5 до цього договору.
		Відповідно до п. 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування ПС відповідно до додатку №6. Вартість ПС, які передаються в оренду, визначено відповідно до Акту оцінки вартості окремого індивідуально-визначеного майна і наведено у додатку №3.
		Сторонами підписано додатки до Договору, а саме: Відомості про орендну плату за перший місяць оренди (додаток № 1); Зразок Акту технічного стану вертольотів (додаток № 2); Відомості визначення залишкової вартості вертольотів (додаток № 3); Вимоги щодо технічного стану та залишку ресурсу вертольотів після закінчення терміну оренди при поверненні від орендаря орендодавцю вертольоту МІ-8МТ, МТВ (додаток № 4); Зразок акту прийому-передачі вертольотів (додаток № 5); План-графік приведення вертольотів до справного стану (додаток № 6).
		Також сторонами було укладено наступні додаткові угоди: № 1 від 18.06.2003, № 2 від 11.09.2003, № 3 від 26.03.2004, № 4 від 18.06.2007, № 5 від 25.12.2008, № 6 від 23.11.2010, № 7 від 28.12.2010, № 8 від 12.05.2011, № 9 від 08.10.2013, № 10 від 17.12.2013, № 11 від 09.06.2015, № 12 вiд 16.02.2016, № 13 вiд 05.04.2018, № 14 вiд 03.09.2019, № 15 від 15.01.2020, № 16 від 27.01.2020, № 17 від 14.07.2021, № 18 від 22.06.2021.
		Як вбачається з додатків до Договору, з урахуванням внесених змін додатковими угодами до додатків, Командування сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) передало в оренду відповідачу  16 вертольотів Мі-8МТ (МТВ) із заводськими номерами 95224, 95225, 95226, 95227, 94911, 94912, 94913, 94995, 94996, 94997, 94998, 95002, 94841, 94843, 94851, 95209.
		Пунктом 8.9 Договору встановлено обов`язок орендаря, у встановлений договором термін згідно з п. 6.2, повернути орендодавцеві технічно справні ПС, а згідно з п. 14.3 - технічно справні ПС з міжремонтним ресурсом згідно додатку 4 до цього договору. 
		У разі припинення або розірвання договору оренди повернути орендодавцеві орендовані ПС у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого ПС з вини орендаря.
		Пунктом 6.2 Договору встановлено, що повернення ПС здійснюється на аеродром базування орендодавця або інший аеродром в межах України, визначений орендодавцем, про що має бути письмово повідомлено орендаря не пізніше ніж за 10 діб до повернення.
		При закінченні терміну оренди кожного ПС (дії цього договору), ПС повертається не пізніше останнього дня терміну оренди узгодженого сторонами для кожного ПС. Передача ПС від орендаря орендодавцю проводиться підписанням актів прийому-передачі протягом не пізніше 10 діб з дати закінчення терміну оренди ПС.
		У п. 2 додаткової угоди № 9 від 08.10.2013 сторони дійшли згоди продовжити строк оренди вертольотів за договором до 31.12.2021.
		Підпунктом 2.1 додаткової угоди № 9 від 08.10.2013 додаток 6 «План-графік повернення орендованих вертольотів» викладено в новій редакції та визначено термін повернення кожного орендованого повітряного судна до 31.12.2021.
		Отже, з урахуванням зазначених умов Договору та додаткових угод до нього ПС згідно з додатком 6 «План-графік повернення орендованих вертольотів» мали бути повернуті до 31.12.2021.
		Сторонами  не заперечується, що 25.01.2018 повітряне судно, заводський номер 95002, зазнало катастрофи під час польотів на аеродромі «Велика Кохнівка», у зв`язку з чим після закінчення строку дії договору поверненню підлягало лише 15 ПС.
		У визначений Договором строк відповідач не повернув орендодавцю ПС.
		Так, за наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що  орендовані повітряні судна було повернуто із оренди у березні-квітні 2022 року, а саме:
		- повітряне судно Мі-8МТВ-1, заводський номер 95224, передано відповідно до приймально-здавального акта від 07.03.2022;
		- повітряне судно Ми-8МТВ-1, заводський номер 94912, передано відповідно до приймально-здавального акта від 07.03.2022;
		- повітряне судно Ми-8МТВ-1, заводський номер 94997, передано відповідно до приймально-здавального акта від 07.03.2022 № 110/20/20;
		- повітряне судно Ми-8МТВ-1, заводський номер 94996, передано відповідно до приймально-здавального акта від 07.03.2022 № 110/20/18;
		- повітряне судно Ми-8МТВ-1, заводський номер 95227, передано відповідно до приймально-здавального акта від 07.03.2022 № 234/11;
		- повітряне судно Мі-8МТВ-1, заводський номер 95226, передано відповідно до приймально-здавального акта від 12.03.2022;
		- повітряне судно Ми-8МТВ-1, заводський номер 94995, передано відповідно до приймально-здавального акта від 15.03.2022 № 234/9;
		- повітряне судно Ми-8МТВ-1, заводський номер 94913, передано відповідно до приймально-здавального акта від 15.03.2022 № 234/10;
		- повітряне судно Ми-8МТВ-1, заводський номер 94841, передано відповідно до приймально-здавального акта від 15.03.2022 № 234/12;
		- повітряне судно Ми-8МТВ-1, заводський номер 94911, передано відповідно до приймально-здавального акта від 22.03.2022 № 1/6;
		- повітряне судно Ми-8МТВ-1, заводський номер 95209, передано відповідно до приймально-здавального акта від 22.03.2022 № 1/8;
		- повітряне судно Ми-8МТВ-1, заводський номер 94843, передано відповідно до приймально-здавального акта від 22.03.2022 № 1/5;
		- повітряне судно Ми-8МТВ-1, заводський номер 94851, передано відповідно до приймально-здавального акта від 22.03.2022 № 1/7;
		- повітряне судно Ми-8МТВ-1, заводський номер 94998, передано відповідно до приймально-здавального акта від 03.04.2022 № 110/20/22;
		- повітряне судно Мі-8МТВ-1, заводський номер 95225, передано відповідно до приймально-здавального акта від 07.04.2022.
		Таким чином, орендовані повітряні судна відповідач повернув з порушенням строку, встановленого Планом-графіком повернення орендованих вертольотів (в редакції додаткової угоди № 9 від 08.10.2013).
		З огляду на вказані обставини заступник Генерального прокурора звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України  та Командування сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) та просить стягнути з відповідача, визначену ч. 2 ст. 785 ЦК України, неустойку у розмірі подвійної плати за користування  повітряними суднами у загальній сумі 51  309  130,82 грн.  
		Суд першої інстанції визнав, що, з огляду на те, що повітряні судна було повернуто із оренди у березні-квітні 2022 року, тобто з  порушенням строку, враховуючи положення ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування орендованим повітряними суднами за час прострочення, проте встановив розрахунки прокурора  є частково невірними, оскільки до періоду її нарахування прокурором включено день повернення повітряних суден, а також дійшов  висновку про наявність підстав для зменшення неустойки  та зменшив неустойку на 50% від сум, які правомірно нараховані та підлягають стягненню, тобто до 25  338  419,23 грн., з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
		Колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
		Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Як передбачено ч. ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		За ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
		Оскільки повноваження органів влади, зокрема, щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносин.
		Якщо підстави для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3-м і 4-м частини четвертої статті 23-ї закону, застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави здійснює або не належним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
		Колегія суддів зазначає про те, що:
		- згідно з Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України  від 26.11.2014. № 671 Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони, серед іншого, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони;
		- статтям 1, 2 Закону України «Про правовий режим майна у збройних силах України» встановлено, що: військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо; Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном;
		- відповідно до положень Закону України «Про Збройні Сили України»:  Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності; Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Адміністративне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування та розвитку в межах виконання основних завдань державної політики у сфері оборони. 
		Колегія суддів вважає, що так як предметом вказаного спору є отримання неустойки, тобто фактично плати за користування ПС, які є військовим  майном, прокурором правильно визначено  позивачів у цій справі.
		Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		- у разі відсутності такого органу.
		Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно. 
		«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. 
		«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. 
		«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. 
		Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).
		За приписами ст. 53 ГПК України:
		- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);
		- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).
		Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
		За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором:
		- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
		- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
		- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
		- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
		- Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;
		- однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;
		- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. 
		З матеріалів справи слідує, що Офісом  Генерального прокурора дотримано, встановлений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок, про що свідчать наявні у матеріалах справи листи (а.с. 82-106 т. 2).
		Таким чином, Офісом  Генерального прокурора обґрунтовано та з дотриманням вимог чинного законодавства подано позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Командування сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ).
		Щодо спору сторін по суді, слід зазначити наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України). 
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Враховуючи, що спірне майно відноситься до державної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ який, серед іншого, регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
		Частиною 1 ст.  25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. 
		За змістом положень ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
		У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду  від 19.04.2021 у справі  №910/11131/19  формульовано наступну правову позицію:
		- користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин;
		- відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин;
		- правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763  ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України  Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ;
		- після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві;
		- з урахуванням викладеного Суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України ;
		- оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України («Плата за користування майном») і охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України  («Обов`язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно;
		- отже, положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 ЦК України).
		Отже, застосування до орендаря, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, неустойки можливе лише у випадку, якщо таке неповернення відбувається після припинення дії відповідного договору оренди.
		Про вказане, зокрема, свідчить і те, що відповідні положення про право наймодавця на отримання від наймача неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі, викладені у статті 785 ЦК України, яка має назву «Обов`язки наймача у разі припинення договору найму».
		Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Згідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ:
		- договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди (ч. 1);
		- договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором (ч. 2);
		- у разі банкрутства орендар відповідає за свої борги майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України (ч. 3);
		- договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону (ч. 4).
		Згідно з п. 16.13 Договору сторонами погоджено, що дія Договору  припиняється внаслідок:
		- закінчення строку, на який його було укладено;
		- приватизації об`єкта оренди (за участю орендаря);
		- загибелі об`єкта оренди;
		- достроково за взаємною згодою сторін;
		- банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
		У п. 17.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 18.06.2007, сторони погодили, що цей Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками стороні і буде діяти до закінчення терміну оренди та повернення повітряних суден у строк, визначений у додатку 6 до Договору, та повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
		Отже, виходячи зі змісту п. 17.1 Договору такий договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, в тому числі і у випадку виконання таких зобов`язань з порушенням встановлено Договором строку.
		Враховуючи те, що матеріали справи не місять доказів настання обставин, визначених як ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ, так і п. 16.13 Договору, в той час, як за змістом п. 17.1 Договору такий договір діє до повного виконання  сторонами своїх зобов`язань, у період з 01.01.2022 по березень-квітень 2022 року такий договір не закінчив свою дію, що виключає можливість стягнення з відповідача  передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки.
		З огляду на вказані висновки та всі наведені апелянтами у апеляційних скаргах доводи стосовно передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки (можливості її зменшення та наявності підстав для зменшення, застосування її до правовідносин сторін за Договором, який укладений до дати набрання чинності ЦК України, тощо) колегією суддів не розглядаються, так як висновки щодо вказаного  не вплинуть на вирішення спору сторін по суті.
		З тих саме підстав колегією суддів не встановлюються і не досліджуються доводи відповідача про те, що строк повернення ПС слід обраховувати, виходячи з положень ч. 1 ст.  25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ, адже вказана норма визначає строк повернення майна після припинення договору оренди.
		Отже, правові підстави для стягнення з відповідача неустойки, нарахованої за період з 01.01.2022 по березень-квітень 2022 (в залежності від дати повернення майна - примітка суду) у відповідності до положень ч. 2 ст. 785 ЦК України за несвоєчасне повернення наданих в орендне користування за Договором ПС, відсутні.
		Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на наступному.
		Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
		При цьому, якщо сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини 
		Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19). 
		Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) .
		Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
		Враховуючи те, що предметом цього позову є стягнення плати за користування ПС у період з 01.01.2022 по березень-квітень 2022 року, до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення Договору щодо сплати орендної плати.
		Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ:
		- орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором (ч. 1);
		- орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності (ч. 4).
		Відповідно до п. 7.2 Договору розмір орендної плати за кожне ПС вказується в додатку №1 цього договору, до якого також додаються додаток 2 «Акт оцінки технічного стану ПС» та додаток 3 «Відомість розрахунку вартості ПС».
		Згідно п. 7.3 Договору, в редакції додаткової угоди № 9 від 08.10.2012, орендна плата нараховується за період оренди об`єкта оренди відповідно до пункту 6.1 цього договору. При цьому, на строк виконання планового капітального міжремонтного ресурсу ремонту після відпрацювання встановленого міжремонтного ресурсу ПС на авіаційно-ремонтному підприємстві, відповідно до вимог частини ч. 6 ст. 762 ЦК України, орендар звільняється від сплати орендної плати за повітряні судна, які перебувають в ремонті, але не більше як на дев`ять місяців. Одночасно в ремонті не може перебувати більше шести ПС. Орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця про дату початку та термін капітального ремонту орендованого ПС (орендованих ПС) на авіаційно-ремонтних підприємствах з наданням підтверджуючих документів (абзац перший даного пункту договору в редакції додаткової угоди № 9 від 08.10.2013 р.).
		Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить за перший місяць оренди за кожне ПС окрему суму без ПДВ, яка наведена у додатку № 1.
		Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
		Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		Отже, виходячи зі змісту п. 7.3 Договору, в редакції додаткової угоди № 9 від 08.10.2012, орендна плата нараховується лише за період оренди об`єкта оренди відповідно до пункту 6.1 цього договору, тобто за період по 31.12.2021 включно.
		Водночас колегія суддів зазначає про те, що за змістом п. 13.6 Договору, в редакції додаткової угоди № 8 від 12.05.2011, згідно з яким, у  разі невиконання вимог, зазначених у п.п. 6.2, 6.3 Договору, орендар, крім орендної плати, сплачує штраф у розмірі 1 % від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення повернення ПС для усунення недоліків, виявлених під час прийому-передачі ПС від орендаря орендодавцю, орендна плата має бути сплачена до дати повернення ПС орендарем орендодавцю.
		Слід зазначити про те, що з матеріалів справи слідує, що вертоліт Мі-8МТ (МТВ) із заводським номером 94998 за згодою орендодавця з 04.10.2021 і до дати його повернення перебував на капітальному ремонті у ДП «Конотопський авіаремонтний  завод» за укладеним відповідачем з ТОВ «Ейр Сервіс» договором про виконання робіт № 25/09-21-СНЕ від 25.09.2021, а відтак  нарахування  орендної плати за користування вказаним ПС не ґрунтується на положеннях Договору.
		Колегія суддів зауважує і на тому, що орендна плата за користування вертольотом Мі-8МТ (МТВ) із заводським номером 94998 не нараховується з 04.10.2021, що  було вказано у листі № 737/5/533 від 22.07.2022 т.в.о. командувача Сухопутних військ Збройних Сил України Павлюка О. на ім`я керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора (а.с. 85-90 т. 1).
		Щодо решти ПС, то, виходячи з умов Договору, орендна плата мала бути сплачена за період з 01.01.2022 і по дату фактичного повернення ПС орендодавцю.
		Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.
		Водночас ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 суд дійшов висновку, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
		Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК викладена у постановах ВС у справах №914/1248/18 та №914/2264/17).
		На погляд Верховного Суду, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
		Оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар.
		При дослідженні спірних правовідносин колегією суддів встановлено наступне.
		Колегія суддів вважає обґрунтованими твердження відповідача про те, що у спірому випадку існує проблематика повернення із оренди ПС як специфічного предмету оренди, що залежить не тільки від волі відповідача.
		Так, за умовами спірного Договору:
		- ПС повертається орендодавцеві після закінчення терміну оренди у технічному стані, вказаному у додатку 4 до Договору. Технічний стан ПС визначається представниками орендодавця та орендаря на підставі контрольного огляду ПС, перевірки пономерної документації та працездатності його систем. Результати контрольного огляду та перевірок, залишки ресурсних показників вказуються в технічному акті, який є невід`ємною частиною акту прийому-передачі ПС (п. 6.3);
		-  прийом при поверненні ПС повинен бути оформлений письмово у вигляді відповідного акту прийому-передачі, який підписується уповноваженими, на підставі довіреності чи наказу Головнокомандувача Сухопутних військ ЗСУ, представниками Орендаря та Орендодавця, а також командирами військових частин, де базуються ПС (п. 6.4);
		- вертольоти повинні бути укомплектовані згідно акту прийому-передачі (під час передачі в оренду від орендодавця орендарю) та згідно з формулярними даними вертольоту (п. 1 додатку 4 до Договору);
		- Додаток 5 до Договору и (Акт прийому-передачі (зразок)) містить обов`язковий реквізит - персональні дані складу комісії з представників орендодавця та реквізити доручення, на підставі якого такі представники уповноважені на здійснення прийому з оренди відповідних ПС та підписання актів прийому-передачі їх з оренди.
		З матеріалів справи слідує, що про місця повернення ПС відповідачу було  повідомлено завчасно листом № 116/6/19881 від 09.11.2021 (а.с. 1 т. 2), проте наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 1005 від 30.12.2021 «Про призначення уповноважених посадових осіб для приймання повітряних суден із оренди та підписання акту приймання-передачі» № 1005 від 30.12.2021 був направлений  з листом від 05.01.2022 (а.с. 220 т. 2) вже після закінчення терміну оренди.
		Слід зауважити і на тому, що 15.12.2021  відбулась робоча  нарада з питань повернення вертольотів з оренди, рішення якої оформлені протоколом від 15.12.2021 (а.с.221-230 т. 2).
		Зі змісту вказаного протоколу слідує, що участь у нараді приймали представники орендаря, орендодавця, а також т.в.о.  начальника армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, а за наслідками її проведення сторони вирішили:
		- підготувати довіреності на уповноважених посадових осіб Командування Сухопутних військ Збройних Сил України для ведення переговорів та вирішення питань повернення вертольотів з оренди;
		- надати на адресу відповідача акти прийому-передачі та акти технічного стану відповідно  до вимог наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440;
		- провести консультації стосовно можливості проведення опробування вертольотів для оцінки справності вертольотів та їх систем;
		- після підписання наказу командувача Сухопутних військ щодо визначення уповноважених посадових осіб для приймання авіаційної техніки з оренди та підписання актів прийому-передачі, надати копію відповідного наказу до відповідача  для підготовки актів прийому-передачі повітряних суден. 
		Водночас з матеріалів справи слідує, що з вказаного вище орендодавцем було виконано лише останнє (лист від 05.01.2022 (а.с. 220 т. 2) - примітка суду), проте вже після закінчення строку повернення ПС з орендного користування.
		Слід окремо зауважити і на тому, що на вказані нараді  її учасниками були окреслені наявні проблемні питання, які виникають при поверненні ПС з оренди, зокрема щодо фарбування ПС та  опробування вертольотів екіпажами військових частин, проте до дати закінчення строку повернення ПС з оренди відповідачем відповіді на вказані питання отримано не було.
		Колегія суддів зазначає про те, що специфічність повернення ПС з оренди полягає і у тому, що такі ПС  при передачі їх в оренду фактично були військовими ПС, проте для передачі їх в орендне користування за Договором такі ПС були демілітаризовані, а для їх експлуатації як цивільних ПС на них було встановлено обладнання, встановлене згідно з сервісними бюлетенями для забезпечення відповідності вимогам, що діють в цивільній авіації. Водночас для повернення  таких ПС у стані, в якому вони передавались в оренду, відповідач мав здійснити демонтаж вказаного обладнання після чого такі ПС втратили льотну придатність для цивільної авіації. 
		Вказане свідчить про те, що з моменту приведення ПС у стан, якій був необхідним для повернення  їх орендодавцю у визначеному Договором стані для їх повернення, згідно вимог чинного в Україні авіаційного законодавства експлуатація таких ПС  екіпажами відповідача, в тому числі здійснення перельотів на запропоновані орендодавцем місця базування ПС у військових частинах, була заборонена. 
		При цьому очевидним є і те, що відповідні роботи з демонтажу вказаного обладнання  у місяцях повернення ПС, якими є військові частини, з огляду на особливий режим перебування на вказаних об`єктах та необхідність  виробничої бази для проведення відповідних робіт, відповідач здійснити  не міг.
		Тобто, при поверненні спірних ПС фактично склалась така ситуація, за якою відповідач або мав привести ПС у визначений Договором стан для їх повернення на території відповідної виробничої бази, проте, після вказаного, не мав можливості доставити такі ПС у визначені орендодавцем місця для їх прийняття власними силами, або власними силами доставити такі ПС у  визначені орендодавцем місця для їх прийняття без приведення ПС у визначений Договором стан для їх повернення. Проте обидва ці варіанти поведінки фактично призводять до порушення відповідачем визначених Договором обов`язків щодо вчасного повернення ПС. 
		Слід окремо зауважити і на тому, що з огляду на демонтаж обладнання, яке було встановлене згідно з сервісними бюлетенями для забезпечення відповідності вимогам, що діють в цивільній авіації згідно положень ст. 42 Повітряного кодексу України, вказані ПС втратили льотну придатність, а  з 01.01.2021, з огляду на закінчення  строку оренди ПС - в силу положень ст. 41 Повітряного кодексу України, вказані ПС були виключені з Державного реєстру цивільних повітряних суден України, що унеможливило безперешкодне повернення  таких ПС відповідачем орендодавцю.
		Колегія суддів зазначає і про те, що після 01.01.2022 відповідачем вчинялись дії щодо отримання від Державної авіаційної служби України дозволу на виконання спеціального авіаперельоту до визначених орендодавцем місць повернення ПС, проте відповідні дозволи були отримані безпосередньо перед військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану. 
		При цьому з огляду на військове вторгнення Російської Федерації повітряний простір України був закритий для польотів цивільних ПС, що в будь-якому випадку унеможливило повернення спірних ПС з 24.02.2022 орендодавцю відповідачем особисто.
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Колегія суддів зазначає про те, що у спірних правовідносинах, враховуючи особливості  повернення із оренди ПС як специфічного предмету оренди, які до передачі в оренду фактично були військовими ПС, для оренди були демілітаризовані, під час оренди були цивільними, а при передачі з оренди - мали бути передані у стані, який існував при передачі їх в оренду, відповідні дії для своєчасного та належного  виконання відповідачем обов`язку щодо повернення ПС мав вживати не лише орендар, а й орендодавець (визначення уповноважених осіб для проведення переговорів та проведення переговорів для вирішення питань, які виникли у обох сторін при підготовці до повернення ПС з оренди), проте, не вчинивши вказаних  дії та фактично обмежившись завчасним визначенням місць повернення ПС, а також доведенням до відповідача після закінчення терміну оренди списку уповноважених посадових осіб для приймання авіаційної техніки з оренди та підписання актів прийому-передачі, орендодавець фактично не сприяв  орендарю у своєчасному виконанні ним обов`язку щодо повернення ПС з оренди.
		Отже, поведінка орендодавця у спірних правовідносинах не може бути визнана  справедливою та добросовісною.
		Слід зазначити і про те, що спірні ПС, окрім ПС  із заводським номером 94998, який з 04.10.2021 і до дати його повернення перебував на капітальному ремонті у ДП «Конотопський авіаремонтний завод», з 31.12.2021 перебували під цілодобовою охороною на аеродромі Кременчук «Велика Кохнівка» за укладеним 31.12.2021 між відповідачем та Кременчуцьким льотним коледжем Харківського національного університету внутрішніх справ договором, про що орендодавця було повідомлено листом № 34/22 від 10.01.2021 (а.с. 242-244, т. 2). 
		Вказані обставини свідчать про те, що у період з 01.01.2022 і до дати повернення ПС вказане майно відповідачем не використовувалась через обставини, за які він не відповідає.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача орендної плати, нарахованої за період з 01.01.2022 по березень-квітень 2022 (в залежності від дати повернення майна - примітка суду), відсутні.
		Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
		1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
		3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
		4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі  № 910/14706/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовляється у повному обсязі.
		Враховуючи вимоги, викладені в апеляційних скаргах, апеляційна скарга заступника Генерального прокурора задоволенню не підлягає, а  апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» задовольняється частково.
		Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та з апеляційними скаргами покладаються Офіс Генерального прокурора.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу заступника  Генерального прокурора  на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі  № 910/14706/22 залишити без задоволення.
		2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі  № 910/14706/22 задовольнити повністю.
		3.  Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі  № 910/14706/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		4. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01001, м. Київ, вул. Різницька, 13/15 ідентифікаційний код 00034051) на користь Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 19-21, ідентифікаційний код 31792885) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 584  311 (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі триста одинадцять) грн. 00 коп.
		5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському міста Києва.
		6. Матеріали справи № 910/14706/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
		 
		Повний текст судового рішення складено 19.12.2023. 
		 
		Головуючий суддя                                                            М.Л. Яковлєв 
		 
		Судді                                                                                С.Р. Станік
		 
		                                                                                Є.Ю. Шаптала

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...