Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/719/16 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; банкрутство юридичної особи.
Надіслано судом: 22.12.2023. Зареєстровано: 23.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2023.
Дата набрання законної сили: 18.12.2023
Номер судового провадження: 1940 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/719/16 
		 
		Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:
		головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Гетьман Р.А.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,
		 
		за участю представника Національного банку України та арбітражного керуючого Сорокіна М.І.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Національного банку України (вх. №1940 Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/719/16,
		 
		за заявою Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації",
		до Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації",
		про визнання банкрутом,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Від Національного Банку України надійшла скарга (з урахуванням уточнень) на дії/бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича по справі № 922/719/16.
		У наданій скарзі Національний банк України просить суд: 
		1.Визнати бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича щодо формування ліквідаційної маси та невжиття своєчасних заходів направлених на повернення майна Банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна неправомірною.
		2.Стягнути завдану шкоду в розмірі 12 985 315,40 грн з арбітражного керуючого, ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича на користь Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, 01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9) в частині завданих збитків внаслідок дій та бездіяльності арбітражним керуючим.
		Вимоги скарги обґрунтовані тим, що в результаті бездіяльності ліквідатора, яка полягала у несвоєчасному вжитті заходів з повернення майна Боржника та подальшим його продажем у відповідності до порядку визначеного Кодексом за ціною яка б відповідала ринковій та подальшим спрямуванням коштів від його реалізації на задоволення кредиторських вимог Національного банку, банк вважає що останньому заподіяна шкода, яка має бути відшкодована ліквідатором.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/719/16 відмовлено в задоволенні скарги Національного банку України на дії/бездіяльність ліквідатора ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна М.І. (вх. № 10410 від 26.04.2023).
		Відповідна ухвала мотивована тим, що матеріалами справи не підтверджується бездіяльність арбітражного керуючого Сорокіна М.І., оскільки подання ним заяви про витребування майна в січні 2021 року обумовлене серед іншого також й необхідністю отримання згоди від комітету кредиторів щодо витрачання коштів банкрута для сплати судового збору. Поряд з цим суд дійшов висновку, що:
		1)сплив строків позовної давності щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння відбулося під час виконання Сорокіним М.І. повноважень ліквідатора у справі не свідчить про наявність в цьому саме його вини, оскільки початок перебігу вказаного строку мав місце ще до його призначення у справу;
		2)порушення прав Національного банку України, як заставного кредитора відбулося не в момент, коли сплинув строк позовної давності, а в момент, коли попереднім ліквідатором була здійснена реалізація майна банкрута з порушенням вимог закону. Вказане свідчить про те, що між поведінкою ліквідатора Сорокіна М.І. та наслідками (які мають місце, на думку Банку) відсутній причинно-наслідковий зв`язок, який є обов`язковим елементом цивільно-правової відповідальності.
		3)реальна шкода внаслідок вибуття майна з володіння банкрута поза його волею може бути спричинена саме банкруту, а іпотекодержатель може лише припускати, що за рахунок реалізації вказаного майна він отримає задоволення повністю або частини його грошових вимог до банкрута.
		Національний банк України з відповідною ухвалою суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Національного банку України на дії/бездіяльність ліквідатора ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна М.І.
		В обґрунтуванні апеляційної скарги наголошує про надання судом неналежної оцінки діям/бездіяльності арбітражного керуючого Сорокіна М.І. Одночасно апелянт вказує про наявність усіх складових для стягнення з арбітражного керуючого Сорокіна М.І. збитків в порядку ч. 1-3 статті 25 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України.
		 
		Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду справи відображено в процесуальних документах Східного апеляційного господарського суду.
		 
		23.10.2023 від арбітражного керуючого Сорокіна М.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому особа вказує про належність виконання ним своїх службових обов`язків, просить апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/719/16 залишити без змін.
		27.10.2023 від ТОВ "Пірс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому кредитор вказує про належність виконання арбітражним керуючим Сорокіним М.І. своїх службових обов`язків, просить апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/719/16 залишити без змін.
		28.11.2023 від арбітражного керуючого Сорокіна М.І. надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в якому особа додатково вказує про належність виконання ним своїх службових обов`язків, просить апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/719/16 залишити без змін.
		08.12.2023 від Національного банку України надійшли додаткові пояснення.
		 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №922/719/16 оголошено перерву в розгляді справи № 922/719/16 до 18.12.2023 о 09:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 131.
		 
		У судове засідання засідання, яке відбулось 18.12.2023, з`явився представник Національного банку України та арбітражний керуючий Сорокін М.І.
		 
		Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини.
		Постановою Господарського суду Харківської області від 23.06.2016 Публічне акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Тищенко О.І.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2019, зокрема, задоволено заяву ліквідатора ПАТ "НТІ ТТР" Тищенко О.І. про дострокове припинення повноважень; звільнено Тищенко О.І. від виконання нею обов`язків ліквідатора у справі № 922/719/16. Призначено ліквідатором Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" арбітражного керуючого Лялюка В.М.
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2019 у справі №922/719/16 скасовано в частині призначення ліквідатором ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" арбітражного керуючого Лялюка Василя Михайловича та відхилення кандидатури арбітражного керуючого Шинкарчука Андрія Володимировича. Викладено абзаци 3-5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 17.04.2019 у справі № 922/719/16 у такій редакції: "Призначити ліквідатором ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" арбітражного керуючого Шинкарчука Андрія Володимировича (свідоцтво № 662 від 22.03.2013, адреса: 61068, м. Харків, проспект Московський, 102/112). Відхилити кандидатури арбітражних керуючих Лялюка В.М., Сердюка О.О., Жулінського В.Б., Баранова Т.О., Черкасова С.А. для призначення ліквідатором ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" у справі № 922/719/16. Зобов`язати ліквідатора ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Шинкарчука А.В. вжити заходи щодо повернення майна ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", реалізованого на других повторних відкритих торгах у формі аукціону, що відбувся 26.10.2017".
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2019, зокрема, задоволено частково клопотання ТОВ "Пірс" про відсторонення арбітражного керуючого Шинкарчука А.В. від виконання повноважень ліквідатора (вх. № 26732); відсторонено арбітражного керуючого Шинкарчука А.В. від виконання повноважень ліквідатора публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" у справі № 922/719/16; в задоволенні клопотання ТОВ "Пірс" в частині призначення ліквідатором ПАТ "НТІ ТТР" арбітражного керуючого Лялюка В.М. відмовлено; запропоновано комітету кредиторів надати до суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором АТ "НТІ ТТР"; зобов`язано арбітражного керуючого Шинкарчука А.В. виконувати повноваження ліквідатора АТ "НТІ ТТР" у справі № 922/719/16 до призначення судом нового ліквідатора у передбаченому чинним законодавством порядку.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2019, зокрема, задоволено клопотання голови комітету кредиторів АТ "НТІ ТТР" - ТОВ "Пірс" про призначення ліквідатора у справі (вх. № 30506 від 16.12.2019); призначено ліквідатором АТ "НТІ ТТР" арбітражного керуючого Сорокіна М.І.
		26.04.2023 на електронну адресу Господарського суду Харківської області від Національного Банку України надійшла скарга (вх. № 10410 від 26.04.2023) на дії/бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича по справі № 922/719/16.
		В наданій скарзі банк просить суд задовольнити скаргу Національного банку України на бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича.
		Визнати бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково - технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича щодо формування ліквідаційної маси та невжиття своєчасних заходів направлених на повернення майна банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна неправомірною.
		Зобов`язати ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича перерахувати Національному банку України кошти в сумі 44 584,60 грн та стягнути завдану шкоду в розмірі 4 998 715,40 грн з арбітражного керуючого, ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича на користь Національного банку України в частині завданих збитків внаслідок дій та бездіяльності арбітражним керуючим.
		Скарга обґрунтована тим, що 26.10.2017 на аукціоні було реалізовано нерухоме майно, яке перебувало в іпотеці Національного банку, з чим Національний банк не погодився внаслідок чого було ініційовано процедуру оскарження торгів.
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 у справі №922/719/16 апеляційну скаргу Національного банку задоволено, ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.04.2018 у справі № 922/719/16 скасовано та ухвалено рішення, яким заяву Національного банку про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" задоволено та визнано недійсними результати других повторних відкритих торгів у формі аукціону з продажу майна Боржника, що відбувся 26.10.2017.
		Скасування продажу Нерухомого майна мало наслідком повернення його у власність Боржника та включення до ліквідаційної маси, однак, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, право власності на майно було зареєстровано за третіми особами, що потребувало негайної реалізації механізму до витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Національний банк, зазначає, що він, як кредитор був зацікавлений в поверненні Нерухомого майна у власність Боржника задля того щоб в подальшому за його рахунок задовольнити свої вимоги, неодноразово звертався до Ліквідатора з проханням вжити заходи спрямовані на повернення майна у власність Банкрута та приведення записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у відповідність. Банк зазначає, що лише під впливом чисельних звернень, скарг та відповідного судового рішення, в січні 2021 ліквідатором було подано позовну заяву від імені ПAT "НТІ ТТР" про витребування майна з чужого незаконного володіння, яку прийнято та призначено до розгляду ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.02.2021.
		Проте рішенням Господарського суду Харківської області від 14.06.2021 у справі №922/719/16, залишеним без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.09.2022, позовні вимоги задоволено частково та визнано за ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" право власності на нежитлову будівлю в літ. "В-1 ", заг. площею 257,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано у Глядковського Юрія Олександровича нежитлову будівлю в літ. "В- 1", заг. площею 257,2 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" право власності на нежитлову будівлю (будівля водно - кисневої станції ) в ліг. "Е-2", заг. площею 473,3 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано у ОСОБА_1 нежитлову будівлю (будівля водно кисневої станції ) в літ. "Е- 2", заг. площею 473,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог (щодо трьох об`єктів нерухомості) відмовлено.
		Ухвалюючи рішення в частині відмови в позовних вимогах з витребування майна з чужого незаконного володіння, з чим погодився суд апеляційної та касаційної інстанції, суд обґрунтовував пропуском позивачем трирічного строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
		Таким чином, Національний банк України вважає, що в результаті бездіяльності ліквідатора, яка полягала у несвоєчасному вжитті заходів з повернення майна Боржника та подальшим його продажем у відповідності до порядку визначеного Кодексом за ціною яка б відповідала ринковій та подальшим спрямуванням коштів від його реалізації на задоволення кредиторських вимог Національного банку, банк вважає що останньому заподіяна шкода, яка має бути відшкодована ліквідатором.
		13.07.2023 Національний Банк України направив на електронну адресу суду уточнення до скарги (вх. №18255), в яких зазначив, що банк ініціював проведення Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки" (далі - СОД) діючи на підставі Статуту та Сертифікату суб`єкту оціночної діяльності Фонду Державного майна України від 15 червня 2021 р. № 471/21 згідно з договором № 103745 від 13.10.2021 укладеного з Національним банком незалежної оцінку нежитлової будівлі літ. БС- 2 загальною площею 2132,5 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29 та нежитлових приміщень загальною площею 394,1 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, Павлівський майдан (колишній - Рози Люксембург майдан), 10, а саме: приміщення 3-го поверху № 95-102, 102а, 104-107 в будівлі літ. А-7 загальною площею 180,9 кв. м; приміщення 6-го поверху № 187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в будівлі, літ. А-7 загальною площею 213,2 кв. м за результатами чого надані відповідні звіти.
		Відповідної до висновків СОД ринкова вартість об`єктів оцінки станом на 13.04.2023 становить:
		-нежитлових приміщень загальною площею 394,1 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, Павлівський майдан (колишній - Рози Люксембург майдан), 10, а саме: приміщення 3-го поверху № 95-102, 102а, 104-107 в будівлі літ. А-7 загальною площею 180,9 кв. м; приміщення 6-го поверху № 187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в будівлі, літ. А-7 загальною площею 213, 2 кв. м - 5 819 400, 00 грн;
		- нежитлова будівля літ. БС-2 загальною площею 2132, 5 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29; - 9 010 500, 00 грн.
		Загальна вартість майна, яке було втрачено, відповідно до висновків про вартість майна становить 14 829 900, 00 грн.
		Отже, Національний банк України вважає, що розмір заподіяної йому шкоди становить 12 985 315,40 грн, що є різницею від отриманих Національним банком коштів від продажу майна та ринковою вартістю визначеною відповідно до Висновків СОД за яку майно малу бути реалізоване в процедурі банкрутства.
		У зв`язку з чим просить суд:
		1.Врахувати надані уточнення та вважати прохальну частину скарги №18- 0013/29042 від 26.04.2023 на дії/бездіяльність ліквідатора ПАТ "НТІ ТТР" Сорокіна Михайла Івановича викладену в такій редакції:
		2.Скаргу Національного банку України на бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича задовольнити.
		3.Визнати бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича щодо формування ліквідаційної маси та невжиття своєчасних заходів направлених на повернення майна Банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна неправомірною.
		4.Стягнути завдану шкоду в розмірі 12 985 315, 40 грн з арбітражного керуючого, ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича на користь Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, 01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9) в частині завданих збитків внаслідок дій та бездіяльності арбітражним керуючим.
		Заперечуючи проти задоволення скарги у суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду арбітражний керуючий Сорокін М.І. зазначав, що між поведінкою арбітражного керуючого Сорокіна М.І. і неотриманням скаржником задоволення його вимог у більшому обсязі відсутній причинно-наслідковий зв`язок, що виключає юридичну відповідальність арбітражного керуючого по відшкодуванню таких збитків.
		Так, арбітражний керуючий Сорокін М.І. зазначає, що матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності умисних дій ліквідатора. Арбітражний керуючий у відзиві зазначив, що матеріали справи тривалий час знаходились у Верховному Суді, тому він не мав можливості повноцінно з ними ознайомитись та здійснювати якісь процесуальні дії, також він виклав свої пояснення про заходи, які ним вичинялись на протязі тривалого часу та які були направлені на своєчасне подання відповідних заяв з метою витребування майна. Він зазначає, що ліквідатором була подана заява про витребування майна з чужого незаконного володіння відразу як тільки для цього з`явилася об`єктивна можливість, а саме - отримані документи, отримана згода комітету кредиторів на витрачання коштів, попри те, що з боку Банку чинилися перешкоди у вигляді небажання сплачувати судовий збір для пришвидшення процесу.
		Арбітражний керуючий зауважує, що з боку Національного банку України не було погодження на здійснення витрат щодо сплати судового збору як витрати, яка напряму пов`язана із збереженням заставного майна. Тому ліквідатором було подано заяву без судового збору з причин відсутності грошових коштів у банкрута на момент подачі заяви.
		Також арбітражний керуючий Сорокін М.І. зазначає, що той факт, що сплив строків позовної давності щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння відбувся під час виконання Сорокіним М.І. повноважень ліквідатора у справі не свідчить про наявність в цьому саме його вини, оскільки початок перебігу вказаного строку мав місце ще до його призначення у справу.
		Крім того, колишній ліквідатор Сорокін М.І. наголошує, що з моменту призначення ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником. Визнання в судовому порядку недійсним правочину з продажу майна в ліквідаційній процедурі свідчить про вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених законом про банкрутство та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури.
		Таким чином, на переконання арбітражного керуючого Сорокіна М.І., порушення прав Національного банку України відбулося не в момент, коли сплинув строк позовної давності, а в момент, коли попереднім ліквідатором була здійснена реалізація майна банкрута з порушенням вимог закону. Вказане свідчить про те, що між поведінкою ліквідатора Сорокіна М.І. та наслідками (які мають місце, на думку Банку) відсутній причинно-наслідковий зв`язок, який є обов`язковим елементом цивільно - правової відповідальності.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів зазначає про таке.
		Предмет скарги у даній справі полягає у визнанні бездіяльності ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича щодо формування ліквідаційної маси та невжиття своєчасних заходів направлених на повернення майна Банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна неправомірною, та стягнення у зв`язку з неналежними діями арбітражного керуючого збитків в розмірі 12 985 315 (дванадцять мільйонів дев`ятсот вісімдесят п`ять тисяч триста п`ятнадцять) грн. 40 коп.
		Частина 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
		Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.
		Згідно п. 2 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий зобов`язаний: неухильно дотримуватися вимог законодавства; здійснювати заходи щодо захисту майна боржника тощо.
		Під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено) (п. 3 ст. 12 Кодексу).
		Відповідно до ч. 1,2 статті 59 Кодексу з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо, припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
		Частина 1 статті 61 Кодексу регламентує обсяг повноважень ліквідатора, серед яких в тому числі приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, формує ліквідаційну масу.
		Відповідно до ч.ч.2, 3 статті 60 Кодексу ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
		За приписами ч. 1 статті 21 Кодексу арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.
		Згідно до ч. 6 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
		Учасниками провадження у справі про банкрутство згідно зі статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства. Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.
		Механізм захисту права кредитора, інших учасників справи про банкрутство від помилки або незаконних дій ліквідатора законодавець реалізував серед іншого, визначивши обсяг і підстави відповідальності арбітражного керуючого за невиконання або неналежне виконання обов`язків.
		Аналізуючи матеріали справи на предмет бездіяльності ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича щодо формування ліквідаційної маси та невжиття своєчасних заходів направлених на повернення майна Банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна, колегія суддів зазначає про таке.
		З матеріалів справи вбачається, що:
		27.12.2019 по справі №922/719/16 арбітражного керуючого Сорокіна М.І. призначено ліквідатором ПАТ"НТІ ТТР";
		13.01.2020 Національний Банк України надіслав лист в якому просив повідомити арбітражного керуючого Сорокіна М.І. про вжиті заходи щодо повернення майна;
		14.02.2020 ліквідатор арбітражний керуючий Сорокіна М.І. повідомив, що подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи; 
		28.04.2020 арбітражним керуючим Сорокіним М.І. подано заяву до Господарського суду Харківської області про ознайомлення з матеріалами справи; 
		22.05.2020 арбітражним керуючим Сорокіним М.І. подано заяву до Господарського суду Харківської області про ознайомлення з матеріалами справи;
		05.06.2020 арбітражним керуючим Сорокіним М.І. подано заяву до Господарського суду Харківської області про ознайомлення з матеріалами справи; 
		24.06.2020 арбітражним керуючим Сорокіним М.І. подано заяву до Господарського суду Харківської області про ознайомлення з матеріалами справи;
		13.07.2020 арбітражним керуючим Сорокіним М.І. на запит від 23.06.2020 про огляд заставного майна, надано відповідь, що запроваджено карантин, та ним будуть відновлені заходи щодо з`ясування юридичної долі заставного майна.
		07.09.2020 Національний банк України направив ліквідатору лист, в якому просив повідомити арбітражного керуючого Сорокіна М.І. про вжиті заходи щодо майна;
		24.09.2020 арбітражним керуючим ліквідатором Сорокіним М.І. подано заяву до Господарського суду Харківської області про ознайомлення з матеріалами справи;
		03.11.2020 згідно з Протоколом №7 засідання комітету кредиторів, після обговорення ситуації з витребуванням майна, було запропоновано ліквідатору "отримати з Єдиного державного реєстру майнових прав на нерухоме майно інформаційні довідки по всім об`єктам, які необхідно витребувати з чужого незаконного володіння та погодити витрати на їх отримання", а також "підготувати до суду заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку отримання витягів та погодити витрати ліквідатора на сплату судового збору";
		09.11.2020 ухвалою Господарського суду Харківської області встановлено факт бездіяльності та неналежного виконання ліквідатором обов`язків" у вигляді невжиття своєчасних заходів з повернення відчуженого майна до ліквідаційної маси; затягування процесу належної реалізації такого майна;
		10.11.2020 арбітражним керуючим Сорокіним М.І. подано заяву до Господарського суду Харківської області про ознайомлення з матеріалами справи;
		01.12.2020 згідно з протоколом №8 зборів кредиторів боржника, було вирішено: "затвердити розрахунок витрат ліквідатора ПАТ "НТІ ТТР" на підготовку та подачу заяви до господарського суду Харківської області  про витребування майна боржника з чужого незаконного володіння, яке було предметом аукціону, визнаного недійсним згідно Постанови Харківського апеляційного суду від 14.08.2018 та яке знаходиться в іпотеці Національного банку України в цілому згідно поданого розрахунку", а також "в зв`язку з відсутністю коштів на ліквідаційному рахунку боржника, які можливо використати для сплати судового збору, при подачі до Господарського суду Харківської області заяви - Про витребування майна боржника з чужого незаконного володіння, запропонувати Національному банку України, як заставному кредитору, в інтересах якого буде подаватися заява на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 10.11.2020, сплатити судовий збір за подачу зазначеної заяви в сумі 25224,00 грн, запропоновано ліквідатору ПАТ "НТІ ТТР" Сорокіну Михайлу Івановичу звернутися до НБУ з пропозицією  прийняти рішення по сплаті судового збору в сумі 25224,00 грн, що в свою чергу посприяє в пришвидшенні подачі заяви та в подальшому вирішенні в цілому питання по поверненню майна та його реалізації в інтересах НБУ";
		04.12.2020 ліквідатором направлено до Національного Банку України у лист №1-18/20/29 від 03.12.2020 з приводу сплати судового збору за подання позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, зважаючи на відсутність у боржника грошових коштів на банківському рахунку, який був вручений Банку 07.12.2020;
		22.12.2020 арбітражним керуючим Сорокіним М.І. подано заяву до Господарського суду Харківської області про ознайомлення з матеріалами справи 
		11.01.2021 до канцелярії суду від ліквідатора ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна М.І. надійшла заява (вх. №335) про витребування майна із чужого незаконного володіння.
		У даному випадку бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича визначається скаржником у зв`язку з неформуванням ним ліквідаційної маси та невжиття своєчасних заходів направлених на повернення майна Банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна, внаслідок несвоєчасного звернення ліквідатора з позовною заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння.
		Варто враховувати, що у цивільному та господарському праві розумність розглядають як пов`язану з добросовісністю і справедливістю властивість зовнішнього прояву поведінки учасника цивільних та господарських відносин з точки зору правомірності, обґрунтованості, доцільності такої поведінки, а також можливості передбачення таким учасником обставин, які можуть вплинути на його права та обов`язки інших учасників цивільних та господарських відносин.
		При виконанні арбітражними керуючим своїх посадових обов`язків ліквідатора особа повинна керуватись принципом розумності, який полягає зокрема у розумності строків реалізації процедурних дій, та зумовлюватись інтересами юридичної особи банкрута.
		Тобто, виконання певної процедурної дії повинно обґрунтуватись інтересами юридичної особи банкрута, а строк її виконання  процесуальними вимогами/обмеженнями, та об`єктивними обставина.
		Аналізуючи обсяг та своєчасність виконання арбітражним керуючим Сорокіним М.І. дій спрямованих на формуванням ліквідаційної маси та вжиття заходів направлених на повернення майна Банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна, у вигляді подання позовної заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння, у період з 27.12.2019 по 11.01.2021 колегія суддів зазначає про таке.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.06.2020 від Національного банку України надійшла скарга на дії/бездіяльність ліквідатора ПАТ "НТІ ТТР" Сорокіна М.І., в якій банк просить суд зобов`язати ліквідатора ПАТ "НТІ ТТР" Сорокіна М.І. вжити заходів щодо повернення майна ПАТ "НТІ ТТР" реалізованого на других повторних відкритих торгах у формі аукціону, що відбувся 26.10.2017.
		Скаргу було обґрунтовано також невжиттям ліквідатором заходів щодо повернення майна ПАТ "НТІ ТТР" реалізованого на других повторних відкритих торгах у формі аукціону, що відбувся 26.10.2017.
		При постановлені ухвали від 09.11.2020 судом проаналізовано та надано оцінку діям/бездіяльності арбітражного керуючого Сорокіна М.І., реалізованих до 30.06.2020, в контексті вчинення ним дій щодо повернення майна ПАТ "НТІ ТТР" реалізованого на других повторних відкритих торгах у формі аукціону, що відбувся 26.10.2017.
		Даною ухвалою задоволено скаргу Національного банку України на дії/бездіяльність ліквідатора ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна М.І. (вх. № 14792 від 30.06.2020), встановлено бездіяльність арбітражного керуючого та зобов`язано ліквідатора ПАТ "НТІ ТТР" Сорокіна М.І. вжити заходів щодо повернення майна ПАТ "НТІ ТТР" реалізованого на других повторних відкритих торгах у формі аукціону, що відбувся 26.10.2017.
		Одночасно місцевий господарський суд наголосив, що справа з 01.09.2020 перебуває в Господарському суді Харківської області, проте до теперішнього часу ліквідатором не здійснено жодних дій направлених на повернення спірного майна банкрута до ліквідаційної маси та реєстрації права власності на спірне майно за банкрутом, що унеможливлює здійснення погашення вимог заставного кредитора у справі.
		Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.
		Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
		У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).
		Поряд з цим колегія суддів враховує, що з 01.07.2020 по 10.11.2020 арбітражних керуючим Сорокіним М.І. також не було вжито жодних заходів щодо ознайомлення з матеріалами справи.
		Перебування справи на розгляді у суді касаційної інстанції не позбавляла арбітражного керуючого в праві на ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні даного суду згідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Інструкції з діловодства Верховного Суду, затвердженої наказом керівника апарату Верховного Суду від 31.01.2020 №11, в редакціях чинних у спірний період.
		Тобто, у період перебування справи №922/719/16 у Верховному Суді на стадії касаційного перегляду арбітражний керуючий Сорокін М.І. мав повну можливість безпосередньо ознайомитись з матеріалами справи у приміщенні суду.
		Доводи арбітражного керуючого щодо існування у відповідній період карантину та запровадження на території держави обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, як підтвердження неможливості реалізації вказаних дій є безпідставними, оскільки законодавством лише встановлювались обмежувальні протиепідемічних заходів та жодним чином не передбачалось будь-яких обмежень у можливості реалізації сторонами судового процесу своїх прав та обов`язків.
		Матеріали справи не містять будь-яких звернень арбітражного керуючого у відповідний період до суду касаційної інстанції з приводу ознайомлення з матеріалами справи №922/719/16 та відповіді суду щодо неможливості виконання таких дій, або будь-якої іншої документації, яка б підтверджувала ігнорування судом прохання/вимоги ліквідатора у відповідному питанні.
		 
		Пояснення арбітражного керуючого Сорокіним М.І. щодо перебування його на лікарняному у відповідному періоду та тривалість захворювання не спростовують незаконність його бездіяльності, оскільки:
		По-перше, відповідна обставина належним чином не підтверджена особою.
		Так, частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Відповідно до частини 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
		Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.
		За приписами частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
		За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
		Проте, з боку арбітражного керуючого Сорокіна М.І. не надано жодного доказу, зокрема медичної документації на підтвердження перебування його на лікарняному у відповідному періоді, тривалості захворювання, діагнозу який би виключав можливість функціонування особи саме протягом спірного періоду, а не у певні дні медичного огляду. 
		По-друге, за умови тимчасової непрацездатності арбітражний керуючий Сорокін М.І. мав повному можливість делегування представництва своїх інтересів уповноваженій особі.
		Згідно з приписами статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
		Вирішальним в даному випадку є саме обізнаність особи з приводу необхідності виконання таких дій.
		З наведеного вбачається, що арбітражним керуючим Сорокіним М.І. не доведено , що неможливість ознайомлення ним у період з 01.07.2020 по 10.11.2020 з матеріалами справи зумовлено певними процесуальними вимогами чи існуванням поважних обставин.
		 
		Більш того, суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що арбітражним керуючим Сорокіним М.І. взагалі не доведено взаємозв`язок необхідності його ознайомлення з матеріалами справи з обставиною неможливості звернення з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння.
		Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно. 
		Таким чином, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
		Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.
		Отже, за умови:
		1)обізнаності з обставиною незаконного володіння іншими особами майном Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", 
		2)наявності доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у відповідність, 
		3)наявності доступу до Державного реєстру судових рішень, які місять судові рішення про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" задоволено та визнано недійсними результати других повторних відкритих торгів у формі аукціону з продажу майна Боржника, що відбувся 26.10.2017, 
		ліквідатор товариства мав можливість на звернення до господарського суду з позовною заявою про повернення майна з чужого незаконного володіння фактичного з моменту вступу на посаду ліквідатора банкрута з 27.12.2019.
		 
		Твердження арбітражного керуючого про попередню необхідність перед зверненням з позовною заявою дослідження ним матеріалів справі та збирання доказів є необґрунтованими.
		Так, в силу дії положень частини 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 110-112 цього Кодексу.
		За змістом стаття 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
		Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
		Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
		Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
		У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
		Таким чином, керуючись принципом добросовісного виконання посадових обов`язків, задля своєчасного та належного звернення з позовною заявою, арбітражний керуючий не був обмежений в праві звернутись з клопотанням про забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 110-112 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Разом з тим суд варто звернути увагу, що з моменту ознайомлення арбітражного керуючого з матеріалами справи 10.11.2020 до моменту проведення зборів кредиторів 01.12.2020, на якому розглядалось питання подання ним позовної заяви до Господарського суду Харківської області про витребування майна боржника з чужого незаконного володіння, минуло майже 3 тижні.
		Арбітражним керуючим не доведено, а матеріали справи не містять належного обґрунтування необхідності проведення зборів кредиторів саме 01.12.2020, а не раніше даної дати.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2020 згідно з протоколом № 8 зборів кредиторів боржника, було вирішено запропоновано ліквідатору ПАТ "НТІ ТТР" Сорокіну М.І. звернутися до Національного банку України з пропозицією  прийняти рішення по сплаті судового збору в сумі 25224,00 грн, що в свою чергу посприяє в пришвидшенні подачі заяви та в подальшому вирішенні в цілому питання по поверненню майна та його реалізації в інтересах Національного банку України.
		Втім, з відповідним листом пропозицією арбітражний керуючий звернувся до Національного Банку України лише 04.12.2020.
		Доказів та належного пояснення неможливості подання такого листа у коротший строк з боку арбітражного керуючого не надано.
		 
		Варто наголосити, що за умови обізнаності/необхідності такої обізнаності арбітражного/им керуючого/им Сорокіна/им М.І. з приводу існування та змісту постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 у справі №922/719/16, після призначення на відповідну посаду 27.12.2019, а отже необхідності звернення до господарського суду з окремим позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, численних листів з даного питання Національного банку України, добросовісність його поведінки відображалась би у завчасному ініціюванні ним питання подання такого позову. Зокрема, зазначене полягало б у проведенні зборів кредиторів з даного питання та знаходження коштів для сплати судового збору у коротші строки, ніж фактичного було реалізовано арбітражним керуючим.
		 
		Підсумовуючи наведене вище, зміст та висновки ухвали Господарського суду Харківської області від 09.11.2020 у справі №922/719/16, колегія суддів погоджується з аргументами апелянта, що арбітражним керуючим Сорокіним М.І. не доведено, що поданням ним позовної заяви (вх. №335) про витребування майна із чужого незаконного володіння лише 11.01.2021, тобто у строк більше ніж рік з моменту набуття ним прав та обов`язків ліквідатора товариства, зумовлено інтересами юридичної особи банкрута, певними процесуальними вимогами/обмеженнями чи існуванням поважних, непереборних обставин, які зумовили неможливість своєчасного виконання таких процедурних дій. Вказане свідчить про недобросовісність виконання ним свої службових обов`язків.
		Відтак, бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна М.І. полягала у несвоєчасному та не у належному обсязі дій щодо формування ліквідаційної маси та повернення майна банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна, у вигляді несвоєчасного звернення з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Зазначене свідчить про доведеність Національним банком України факту неправомірної бездіяльності ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича щодо формування ліквідаційної маси та невжиття своєчасних заходів направлених на повернення майна Банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна, та законність вимог скарги у відповідній частині.
		 
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що Господарським судом Харківської області було порушено принцип повноти оцінки доказів При розгляді скарги судом в повному обсязі не досліджено та не наданої належної правової оцінки діям арбітражного керуючого Сорокіна М.І. в контексті своєчасного та у повному обсязі виконання ним дій щодо формування ліквідаційної маси та повернення майна Банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна. Зокрема Господарським судом Харківської області не проаналізовано та не надано правової оцінки строкам виконання ліквідатором певних процедурних дій. Зазначене призвело до неправильного розгляду скарги Національного банку України у відповідній частині.
		 
		Аналізуючи вимоги скарги Національного банку України в частині стягнення збитків в розмірі 12 985 315,40 грн з арбітражного керуючого Сорокіна М.І. внаслідок його неправомірної бездіяльності колегія суддів зазначає про таке.
		Так. згідно з ч. 1-3 статті 25 Кодексу України з процедур банкрутства шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок страхової виплати. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим.
		Частиною 2 статті 11 Цивільного Кодексу України визначено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є:
		1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Також варто звернути увагу і на той факт, що з правової конструкції статті 25 Кодексу України з процедур банкрутства витікає, що відшкодуванню може підлягати лише реальні збитки.
		Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 статті 224 Господарського кодексу України, згідно якої під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
		Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
		За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
		Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
		При цьому, саме на позивача (заявника) покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.
		Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт умисного невиконання ліквідатором своїх зобов`язань, розмір збитків, причинний зв`язок. 
		Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
		Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
		Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.
		За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
		Таким чином, при зверненні до суду із вимогою про відшкодування заподіяної майнової шкоди (збитків) заявник повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
		Аналізуючи обставини справи на предмет наявності протиправної поведінки арбітражного керуючого колегія суддів зазначає таке.
		Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов`язками зазначеного учасника, порушує суб`єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб.
		У даному випадку правопорушення полягає у несвоєчасному та не у належному обсязі виконання арбітражний керуючим Сорокіним М.І. дій щодо формування ліквідаційної маси та повернення майна банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна, а саме несвоєчасному зверненні з позовною заявою до господарського суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Вина у господарському спорі, як суб`єктивне ставлення правопорушника до прав і законних інтересів потерпілої сторони, передбачає наявність двох обставин, які дають підстави для застосування відповідальності:
		а)наявність в особи-правопорушника реальних можливостей для належного виконання;
		б)невжиття правопорушником всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам (шкоді) потерпілого.
		Бездіяльність  це пасивна поведінка особи, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку вона зобов`язана була і могла вчинити.
		Варто враховувати, що арбітражний керуючий Сорокін М.І. як особа, що займається ліцензованою професійною діяльністю та володіє спеціальним знаннями, має знати та виконувати всі вимоги Кодексу, проте свідомо не дотримувався цих вимог, що встановлено господарським судом.
		Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. 
		За змістом частини 2 статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє особу від юридичної відповідальності.
		У даному випадку вина арбітражного керуючого Сорокіна М.І. полягає у бездіяльності даної особи, пасивній поведінці даної особи, а саме своєчасного невчинення ним дій, які він зобов`язаний був і міг вчинити.
		 
		Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність протиправної поведінки та вини арбітражного керуючого з огляду на таке, що початок перебігу строку позовної давності на звернення до господарського суду мав місце ще до його призначення його у справу.
		У даному випадку колегія суддів враховує, що приписи законодавства, які регулюють умови та обсяг відповідальності арбітражного керуючого за неналежне виконання ним своїх службових зобов`язань, не містять жодного виключення пов`язаного з періодом займання особою даної посади, зокрема мінімального строку перебування особи на відповідній посаді. Не передбачають відповідні норми також необхідності дослідження судом факту та ступеня причетності попереднього ліквідатора/попередніх ліквідаторів та інших осіб, які приймали участь в процедурі банкрутства юридичної особи, до обставини неналежного виконання такою особою своїх службових обов`язків. За змістом даних норм підставою для покладення на ліквідатора відповідальності є виключно встановлення судом обставини її неналежної поведінки або бездіяльності у межах загального періоду виконання нею своїх службових обов`язків, та спричинення такою поведінкою шкоди.
		Зазначене стосується й доводів суду першої інстанції та арбітражного керуючого Сорокіна М.І. щодо відсутності вини з підстав того, що порушення прав Національного банку України, як заставного кредитора відбулося не в момент, коли сплинув строк позовної давності, а в момент, коли попереднім ліквідатором була здійснена реалізація майна банкрута з порушенням вимог закону.
		Як встановлено вище, приписи законодавства, які регулюють умови та обсяг відповідальності арбітражного керуючого за неналежне виконання ним своїх службових зобов`язань, не передбачають необхідності дослідження судом факту та ступеня причетності попереднього ліквідатора/попередніх ліквідаторів та інших осіб, які приймали участь в процедурі банкрутства юридичної особи, до обставини неналежного виконання такою особою своїх службових обов`язків.
		При цьому, у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 у справі №922/719/16 не встановлена саме протиправна поведінка та вина попереднього ліквідатора в укладенні недійсних правочинів. Такі дані відсутні і в ході розгляду скарги.
		 
		Досліджуючи наявність безпосередньої шкоди у вигляді втрачених коштів суд апеляційної інстанції враховує таке.
		Як було встановлено вище в результаті неналежного виконання арбітражним керуючим своїх посадових обов`язків не було повернуто у власність банкрута для подальшого продажу нежитлової будівлі літ. БС- 2 загальною площею 2132,5 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29 та нежитлових приміщень загальною площею 394,1 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, Павлівський майдан (колишній - Рози Люксембург майдан), 10, а саме: приміщення 3-го поверху № 95-102, 102а, 104-107 в будівлі літ. А-7 загальною площею 180,9 кв. м; приміщення 6-го поверху № 187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в будівлі, літ. А-7 загальною площею 213,2 кв. м з метою перерахування таких коштів заставному кредитору Національному банку України.
		Відповідної до висновків СОД ринкова вартість об`єктів оцінки станом на 13.04.2023 становить:
		-нежитлових приміщень загальною площею 394,1 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, Павлівський майдан (колишній - Рози Люксембург майдан), 10, а саме: приміщення 3-го поверху № 95-102, 102а, 104-107 в будівлі літ. А-7 загальною площею 180,9 кв. м; приміщення 6-го поверху № 187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в будівлі, літ. А-7 загальною площею 213, 2 кв. м - 5 819 400, 00 грн;
		-нежитлова будівля літ. БС-2 загальною площею 2132, 5 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29; - 9 010 500, 00 грн.
		Таким чином, загальна вартість майна, яке було втрачено, відповідно до висновків про вартість майна становить 14 829 900, 00 грн.
		У даному випадку розмір заподіяної йому шкоди становить 12 985 315,40 грн, що є різницею від отриманих Національним банком коштів від продажу майна та ринковою вартістю визначеною відповідно до висновків СОД за яку майно малу бути реалізоване в процедурі банкрутства та в подальшому перераховано кредиторові.
		 
		Вказуючи про відсутність заподіяння арбітражним керуючим Національному банку України шкоди суд першої інстанції зауважив, що реальна шкода внаслідок вибуття майна з володіння банкрута поза його волею може бути спричинена саме банкруту, а іпотекодержатель може лише припускати, що за рахунок реалізації вказаного майна він отримає задоволення повністю або частини його грошових вимог до банкрута.
		Втім, відповідне твердження не відповідає положенням законодавства, зокрема ч. 6 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства.
		Відповідно до ч. 6 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство, в зв`язку з чим майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує.
		Тобто, за умови повернення нерухомого майна у власність банкрута та подальшого його реалізації єдиним фактичним отримувачем коштів був би Національний банк України.
		 
		Причинно наслідковий зв`язок між протиправними діями та бездіяльністю ліквідатора Сорокіна М.І., і шкодою зумовлений тим, що внаслідок бездіяльності з повернення майна у власність банкрута, Національний банк України втратив можливість задовольнити свої вимоги за його рахунок у розмірі, який би відповідав його ринковій вартості.
		 
		На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з аргументами апелянта становила наявність в діях арбітражного керуючого Сорокіна М.І. усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:
		-правопорушення/протиправної поведінки, що полягає у несвоєчасному та не у належному обсязі виконання арбітражний керуючим Сорокіним М.І. дій щодо формування ліквідаційної маси та повернення майна банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна, а саме несвоєчасному зверненні з позовною заявою до господарського суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		-вини, яка полягає у бездіяльності даної особи, пасивній поведінці даної особи, а саме і своєчасного невчинення ним дій, які він зобов`язаний був і міг вчинити.
		-шкоди в розімрі 12 985 315,40 грн, що є різницею від отриманих Національним банком коштів від продажу майна та ринковою вартістю визначеною відповідно до висновків СОД за яку майно малу бути реалізоване в процедурі банкрутства та в подальшому перераховано кредиторові;
		-причинно наслідкового зв`язку між протиправними діями та бездіяльністю ліквідатора СорокінаМ.І. і шкодою, який зумовлений тим, що внаслідок бездіяльності з повернення майна у власність боржника, Національний банк України втратив можливість задовольнити свої вимоги за його рахунок у розмірі, який би відповідав його ринковій вартості.
		 
		У зв`язку з цим судом першої інстанції в повній мірі не досліджено матеріали справи та не надано їм належної правової оцінки на предмет наявність в діях арбітражного керуючого Сорокіна М.І. усіх складових для стягнення збитків в порядку ч. 1-3 статті25 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, що спричинило неправильне вирішення скарги у даній частині.
		 
		На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Національного банку України. У зв`язку з чим ухвала Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/719/16 підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення скарги Національного банку України на бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна М.І.
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають відшкодуванню в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.2 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Національного банку України задовольнити.
		Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/719/16 скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Національного банку України на бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича.
		Визнати бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково - технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича щодо формування ліквідаційної маси та невжиття своєчасних заходів направлених на повернення майна банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна неправомірною.
		Стягнути з арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича (свідоцтво №663 від 26.03.2013, 61098, м.Харків, пров.Першотравневий, 9) на користь Національному банку України (код ЄДРПОУ 00032106, 01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9) збитки в розмірі 12 985 315, 40 грн. 
		Стягнути з арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича (свідоцтво №663 від 26.03.2013, 61098, м.Харків, пров.Першотравневий, 9) на користь Національному банку України (код ЄДРПОУ 00032106, 01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9) витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 2684, 00 грн.
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено 22.12.2023.
		 
		Головуючий суддя В.В. Россолов
		 
		 
		Суддя В.С. Хачатрян 
		 
		 
		Суддя Р.А. Гетьман

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...