Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/26005/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; запобігання та припинення протиправної діяльності товариств, установ, інших організацій, яка посягає на конституційний лад, права і свободи громадян.
Надіслано судом: 23.12.2023. Зареєстровано: 23.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2023.

Номер судового провадження: 2-а/761/350/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/26005/22
		Провадження № 2-а/761/350/2023
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       14 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Сіромашенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 10.11.2022 про накладення адміністративного стягнення, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2022 року, через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з даним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 10.11.2022 про накладення адміністративного стягнення.
		 
		У обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.10.2022 року на підставі наказу № 3335-п від 30 серпня 2022 року Головного управління ДПС у м. Києві, далі - відповідач, розпочато проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю об`єднана торговельна компанія "ЄВРОПЛЮС", далі - Товариство, за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 22.
		 
		За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 02.11.2022 (бланк № 04317), далі - Акт, в якому викладено висновок про те, що Товариством порушено п. 6 розд. II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні з огляду на встановлені в ході перевірки факти порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари, а саме: перевищення граничних сум розрахунків готівкою протягом дня.
		 
		На підставі Акту, 08.11.2022 р., відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 15286, далі Протокол, яким зафіксовано адміністративне правопорушення щодо головного бухгалтера TOB ОТК "ЄВРОПЛЮС" (код ЄДРПОУ - 30217001) ОСОБА_1 про порушення останньою п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями).
		 
		На підставі Протоколу та Акту, 10.11.2022 р. в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві Оксаною Датій винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, далі - Постанова, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17000 грн за порушення ч. 2 ст. 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення далі - КУпАП.
		 
		У Постанові зазначено, що підставою її винесення стали Акт і Протокол, якими встановлено порушення порядку проведення розрахунків, а саме: здійснення розрахунків готівковими коштами понад встановлені граничні суми розрахунків, протягом одного дня, одним платіжним документом, чим порушено п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями).
		 
		Позивачка вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано положень Інструкції та КУпАП в частині сповіщення позивача про місце і час розгляду справи, так як на час розгляду були відсутні дані про своєчасне сповіщення позивачки про місце і час розгляду справи.
		 
		Вважає, що відсутні обґрунтування (обставин) накладення не мінімального адміністративного стягнення 100 н.м.д.г., , що складає 1700,00 гри, а стягнення саме суми 17000,00 грн, що дорівнює 1000 н.м.д.г.
		 
		Наголошує, що позивач не являється суб`єктом правопорушення, визначеного ч. 2 ст. 163-15 КУпА, адже відповідальність за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) може нести лише власник підприємства або посадова особа підприємства, до службових обов`язків якої входить забезпечення виконання такого порядку.
		 
		Звертає увагу суду, що на підприємстві працює близько однієї тисячі працівників, серед яких відповідно є безпосередньо посадові особи відповідальні за розрахункові операції - це касири магазину, що передбачено посадовою інструкцією касира.
		 
		Таким чином, на думку позивачки, у справі відсутні в достатньому обсязі належні та допустимі докази на підтвердження винуватості позивача у вчинені правопорушення, що, в свою чергу, позбавляє можливості встановити факт вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення та наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 163-15 КУпАП.
		 
		Звертає увагу суду на те, що з моменту проведення готівкових операцій (21.06.2022 і 24.06.2022) і до моменту винесення оскаржуваної постанови (10.11.2022) минуло більше двох місяців, а тому у зв`язку зі спливом строків давності адміністративне провадження відносно позивачки підлягає закриттю.
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2022 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
		 
		У встановленому законом порядку учасники справи були сповіщені судом про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, копія ухвали суду про відкриття провадження надсилалась сторонам, а відповідачу разом з копією позовної заяви з додатками. Надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов. Надано позивачу строк - п`ять днів з дня отримання відзиву від відповідача, для подання відповіді на відзив.
		 
		22 листопада 2023 року на адресу суду надійшла відповідь позивачки на відзив. У вказаній відповіді на відзив позивачка зазначала про те, що відзив не містить доказів на спростування факту винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.11.2022 р. за відсутності даних про своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи, що є порушенням положень ст.268 Кодексу України про адміністративне правопорушення та пункту 4 розділу III Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №566 від 02.07.2016 року.
		 
		Окрім того, вказує, що відповідачем у Протоколі про адміністративне правопорушення №15286 від 08.11.2022 p., інформація про притягнення раніше до адміністративної відповідальності позивача вказана як «так 21.10.2022р.». Проте не зрозуміло за яких обставин, в якому місці, з яких підстав Позивач раніше притягався до адміністративної відповідальності.
		 
		Так само і Відзив не містить доказів на підтвердження вказаної в Протоколі інформації про притягнення раніше до адміністративної відповідальності Позивача.
		 
		Отже, Відповідачем не доведено, як при оформленні Протоколу, так і у Відзиві, обставину того, що Позивача було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення протягом року, що суперечить диспозиції ч. 2 ст. 163-15 КУпАП.
		 
		Наголошує, що відповідачем не встановлено всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, стосовно Позивача, що є порушенням положень ст. 14, ст. 280 КУпАП та неврахуванням положень абз. 1 п. 44 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (із змінами та доповненнями), а також пункту 5 розділу VI Посадової інструкції касира ТОВ ОТК "ЄВРОПЛЮС".
		 
		Звертає увагу суду на те, що відповідачем не спростовано правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, остання з яких від 08.06.2021р. у справі № 761/25397/16-a, де чітко визначено, що «порушення порядку проведення розрахунків є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення немає триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку».
		 
		За наведених обставин, з моменту проведення готівкових операцій (21.06.2022 і 24.06.2022) і до моменту винесення постанови (10.11.2022) минуло більше двох місяців, а тому в зв`язку зі спливом строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, адміністративне провадження відносно позивача підлягає закриттю.
		 
		Щодо наповнення дохідної частини бюджету у період дії воєнного стану за рахунок застосування фінансових санкцій вказує про те, що український бізнес продовжує працювати в умовах воєнного стану, що був введений в країні після вторгнення російських військ 24 лютого 2022 року та продовжений до 19 лютого поточного року. За місяці війни український бізнес втратив більше ніж за два роки пандемії. Через продовження бойових дій наразі важко оцінити загальні втрати та їх наслідки, але реальний ВВП у 2022 році скоротився не менше ніж на 30% по всім складовим. Натомість, зокрема подібними оскаржуваними рішеннями, контролюючий орган, в порушення законодавства, дотримання якого його уповноважили контролювати, чинить перешкоди для відродження та виживання бізнесу в поточних надважких умовах
		 
		Поряд з цим у відповіді на відзив сторона позивача просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 470 грн 00 коп.
		 
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, та, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.
		 
		Судом встановлено, що 27 жовтня 2022 року посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві № 3335-п від 30 серпня 2022 року та направлень на перевірку від 15 вересня 2022 року, у присутності управителя магазину Власенко А. О. проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднана торговельна компанія «ЄВРОПЛЮС»: магазина, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 22, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).
		 
		За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 02 листопада 2022 року (далі по тексту - Акт), відповідно до якого під час перевірки встановлено порушення вимог пункту 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148, а саме, товариством через ПРРО за №4000086686 проведено розрахунок готівкою протягом дня по одному платіжному документу (фіскальний чек) на суму у розмірі більшому за 50 000,00 грн, а саме: 10.09.2022 року о 12:26 на суму 62 070 грн. та 24.06.2022 року о 14:12 чек на суму 67 999 грн., 21.06.2022 о 16:55 на суму 55 699 грн.
		 
		На підставі Акту 08.11.2022 р., відповідачем складено протокол про адміністративне, правопорушення № 15286, далі Протокол, яким зафіксовано адміністративне правопорушення щодо головного бухгалтера TOB ОТК "ЄВРОПЛЮС" (код ЄДРПОУ - 30217001) ОСОБА_1 про порушення останньою п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями).
		 
		На підставі Протоколу та Акту, 10.11.2022 р. в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві Оксаною Датій винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, далі - Постанова, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17000 грн за порушення ч. 2 ст. 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення далі - КУпАП.
		 
		Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148, якою затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		 
		Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		 
		Згідно статті 234-2 КУпАП справи про адміністративні правопорушення податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок (стаття 188-23). Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.
		 
		Відповідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
		 
		За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		 
		Наведене в сукупності, дозволяє дійти обґрунтованого висновку, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), за що передбачена відповідальність КУпАП, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
		 
		Так, відповідно до пункту 6 Розділу ІІ «Вимоги до організації готівкових розрахунків» Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:1) між собою - у розмірі до 10000,00грн включно;2) з фізичними особами - у розмірі до 50000,00 грн включно.
		 
		Суб`єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із поточних рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов`язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.
		 
		Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи/юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку (далі - небанківські установи), шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб`єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.
		 
		Обмеження, установлене в пункті 6 розділу II цього Положення, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою електронного платіжного засобу.
		 
		Статтею 163-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
		 
		Щодо доводів позивача в частині відсутності своєчасного сповіщення про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає таке.
		 
		Згідно статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
		 
		Згідно статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
		 
		Частиною 4 розділу ІІІ Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2016 року №566 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності зазначеної особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Верховний Суд у своїх постановах від 31 березня 2021 року у справі №676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а, від 25 травня 2022 року у справі №465/5145/16-а, від 30 серпня 2022 року у справі № 683/743/17 зробив наступні висновки:«…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення...».
		 
		При цьому, Верховний Суд у постановах від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року №05/7145/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а та від 30 серпня 2022 року у справі № 683/743/17 зауважив, що вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, дійшов наступного висновку:«…факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу…».
		 
		За таких обставин, позивач мала бути забезпечена правом завчасно знати про час, дату та місце розгляду справи стосовно себе, оскільки таке право є гарантією реалізації інших прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
		 
		Таким чином, з огляду на викладене, слід наголосити, що чинне законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи саме на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
		 
		Натомість, відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували, що позивач дійсно була завчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду порушеної відносно неї справи про адміністративне правопорушення.
		 
		Відтак, наведене свідчить, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності позивача, якої при цьому не було своєчасно повідомлено про розгляд справи, що в силу приписів частини 1 статті 268 КупАП, виключало можливість розгляду справи.
		 
		Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо несвоєчасного сповіщення її про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього.
		 
		Щодо доводів позивача про відсутність обґрунтування розміру накладеного адміністративного стягнення, слід зазначити наступне.
		 
		Як вже було зазначено судом, статтею 163-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 163-15 КУпАП дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		 
		У обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині позивач стверджує про те, що у протоколі відсутня інформація щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення протягом року, у зв`язку з чим вважає, що відповідач протиправно притягнув її до відповідальності за частиною 2 статті 163-15 КУпАП.
		 
		Слід наголосити, що відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		 
		Наведене свідчить, що саме на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок щодо доказування правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за частиною 2 статті 163-15 КУпАП.
		 
		Таким доказом, в даному випадку, є постанова про адміністративне правопорушення стосовно позивача, відповідно до якої останню протягом року було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 163-15 КУпАП.
		 
		Між тим, таких доказів відповідачем суду не надано, що відповідно свідчить про недоведеність останнім вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 163-15 КУпАП повторно протягом року.
		 
		З матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме з акту фактичної перевірки також не вбачається обставини щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-15 КУпАП.
		 
		Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.163-15 КУпАП, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було встановлено обставини, підтвердженої відповідними належними і допустимими доказами, що протягом року позивача було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення.
		 
		З приводу доводів позивача про те, що вона не є суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 163-15 КУпАП, слід зазначити таке.
		Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами, затверджений постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148 про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Положення № 148).
		 
		Згідно п. 39 розділу 4 Положення № 148 установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті. Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).
		 
		За п. 23, п. 25, п. 26 розділу 3 Положення № 148 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно з законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки. Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.
		 
		Відповідно до п. 11 розділу 2 Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосування РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання). Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.
		 
		Відповідно до п. 40 розділу IV Положення № 148 касир здійснює записи з касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не здійснюються. Касир щоденно в кінці робочого дня підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, видана за видатковими відомостями на виплати, пов`язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат згідно з п. 18 розділу II Положення № 148, а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в п. 31 розділу III Положення № 148.
		 
		Таким чином, з огляду на зазначене, бухгалтер відповідальна за облік касових операцій і роботу з касовими документами, оскільки до її обов`язків входить виписування та оформлення касових ордерів, а тому, є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частинами ст. 163-15 КУпАП.
		 
		Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 38 КУпАП регламентовано, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
		 
		Тобто, приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
		 
		Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
		 
		Як вбачається зі змісту ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
		 
		У свою чергу, норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення».
		 
		Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
		 
		Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, вчиненого позивачкою, суд вважає, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунків готівковими коштами понад встановлені граничні суми розрахунків, протягом одного дня, одним платіжним документом, є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення не має триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку.
		 
		Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 158/286/17, постанові від 19 травня 2020 року у справі № 404/1794/16-а, постанові від 08.06.2021 у справі № 761/25397/16-а.
		 
		Отже, з огляду на те, що правопорушення, за яке притягнуто до адміністративної відповідальності позивачку, датовані 21.06.2022 і 24.06.2022, не носять характер триваючого, то на момент винесення оскаржуваної постанови в цій частині закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності.
		 
		Таким чином, аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
		 
		 
		 
		При цьому, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		 
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		 
		Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
		 
		Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		 
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		 
		На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		 
		З огляду на це з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 496,20 грн.
		 
		Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		 
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
		 
		Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		 
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		 
		Для цілей розподілу судових витрат:
		 
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		 
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		 
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		 
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		 
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		 
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити саме з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		 
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		 
		Такий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
		 
		За змістом частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		 
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		 
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		 
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
		 
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		 
		Аналіз вищенаведених положень закону дає підстави суду дійти висновку про те, що судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		 
		При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2022 року між АБ "Олега Денисюка" та ОСОБА_1 укладено договір № 22/11-1 про надання правової (правничої) допомоги (далі-Договір).
		 
		Сторони погодили, що розмір гонорару (винагороди) Бюро при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, як правило, визначаються Сторонами в Додатках до цього Договору (п.3.1.Договору).
		 
		Відповідно до додаткової угоди від 01 березня 2022 року, сторони договору домовились відстрочити сплату гонорару, передбаченого додатками до Договору, визначивши, що гонорар (винагорода) сплачується Клієнтом на користь Бюро протягом 3 (трьох) місяців з моменту прийняття рішення у справі на підставі акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).
		 
		Згідно наявної в матеріалах справи копії Акта прийому - передачі наданих послуг від 22 листопада 2022 року вартість послуг (робіт) згідно з цим актом є гонораром (винагородою) Бюро за погодинною ставкою та складає 5 470 грн.
		 
		У свою чергу, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		При цьому, судом враховано висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».
		 
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		 
		У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
		 
		Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
		 
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом, значимості таких дій у справі, суд дійшов обґрунтованого висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 5470,00 грн є співмірними зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а тому вони підлягають стягненню з відповідача.
		 
		При цьому суд приймає до уваги доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку для звернення до суду з позовом та вважає, що даний процесуальний строк пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
		 
		На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови Головного управління ДПС у Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 17000,0 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 10 листопада 2022 року та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
		 
		Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління ДПС у Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 17000,0 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 10 листопада 2022 року.
		 
		Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 10 листопада 2022 року - закрити.
		 
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп та витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5470,00 грн (п`ять тисяч чотириста сімдесят) грн 00 коп.
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
		 
		Суддя:                                                                                                Н.В. Сіромашенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...