Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/6343/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2023. Зареєстровано: 28.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2023.
Дата набрання законної сили: 29.01.2024
Номер судового провадження: П/300/6961/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"27" грудня 2023 р. справа № 300/6343/23
		м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитюка Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі також  позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також  відповідач, В/Ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2023 позивачем через засоби поштового зв`язку скерована до командира в/ч НОМЕР_1 заява щодо виплати йому відповідних коштів під час проходження ним військової служби. Станом на 12.09.2023 ні відповіді на звернення ні відповідних коштів на його розрахунковий рахунок не поступало. Враховуючи викладене, позивач просить визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо не надання йому відповіді на заяву від 19.05.2023, зобов`язати відповідача виплатити йому грошову компенсацію за речове майно після його звільнення з лав Збройних Сил України, зобов`язати відповідача виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки, зобов`язати відповідача виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та зобов`язати відповідача провести відповідні доплати як по щомісячному грошовому забезпеченню так і по відповідних винагородах передбачених постановою КМУ за №168 від 28.02.2022 за період з грудня 2022 року по 31.01.2023 з розрахунку не 30 000 грн, а 100 000 грн.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.9-10).
		02.10.2023 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву від 29.09.2023 з додатками, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову. Відзив обґрунтований тим, що позивачу надана відповідь на його звернення, а також здійснені усі виплати, передбачені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 26-77).
		Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
		Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про розгляд даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 15.12.2023 залишено клопотання представника відповідача  військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження  без задоволення (а.с.79-80).
		Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив такі обставини.
		17.02.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ (по стройовій частині) за №48, згідно якого солдата ОСОБА_1 , номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 13.02.2023 №15-РС звільнено з військової служби у запас відповідно до абзацу дванадцятого підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати таким, що посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до Чортківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 0 років 11 місяців 13 днів (а.с.5).
		19.05.2023 позивачем через засоби поштового зв`язку скерована до командира в/ч НОМЕР_1 заява щодо виплати йому відповідних коштів під час проходження ним військової служби, що підтверджується квитанцією укрпошти (а.с.4). 
		Позивач зазначає, що станом на 12.09.2023 ні відповіді на звернення ні відповідних коштів на його розрахунковий рахунок не поступало, а тому звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо не надання йому відповіді на заяву від 19.05.2023, зобов`язати відповідача виплатити йому грошову компенсацію за речове майно після його звільнення з лав Збройних Сил України, зобов`язати відповідача виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки, зобов`язати відповідача виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та зобов`язати відповідача провести відповідні доплати як по щомісячному грошовому забезпеченню так і по відповідних винагородах передбачених постановою КМУ за №168 від 28.02.2022 за період з грудня 2022 року по 31.01.2023 з розрахунку не 30 000 грн, а 100 000 грн.
		Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
		Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
		Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Згідно частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
		28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", відповідно до пункту 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
		Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		В подальшому до постанови КМУ №168 від 28.02.22 вносились зміни, проте у період спірних правовідносин по відношенню до військовослужбовців ЗСУ такі зміни не мали впливу на порядок та розміри виплати додаткової винагороди.
		Отже, відповідно до пункту 1 Постанови №168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є те, що військовослужбовці:
		1) беруть безпосередню участь у бойових діях;
		2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
		При цьому, суд зазначає, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.
		А відповідно зазначені довідки підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях, а відтак позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
		За відсутності документального підтвердження наведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100 000 грн не виникає.
		За таких обставин, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
		Що стосується бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді позивачу на заяву від 19.05.2023, то суд зазначає таке.
		Як встановлено матеріалами справи, відповідачу до пункту постійної дислокації військової частини ( АДРЕСА_1 ) надходила від позивача засобами поштового зв`язку заява від 19.05.2023 (вх. № 467 від 23.05.2023). 
		На вищевказану заяву надана відповідь листом відповідача за вих. № 1495/1225 від 26.05.2023 (а.с.74). однак, у відповідача, особовий склад якого станом на 26.05.2023 ще продовжував брати участь у бойових діях у Бахмутському районі Донецької області, і якраз наступного дня (27.05.2023) здійснював марш на нове місце розташування до Харківської області, не збереглося доказів відправки (вручення) вказаного листа-відповіді позивачуі. Для уникнення будь-яких сумнівів у тому, що позивач дійсно отримав вказану відповідь, листом за вих. № 1495/3077нт від 27.09.2023 відповідач відправив її копію позивачу повторно (а.с.76-77). 
		У постанові від 22.01.2021 у справі № 640/16224/19 (реєстраційний номер 94328226) Верховний Суд зауважив, що: "як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені" і згідно із правовим висновком Верховного Суду, "для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. 
		Відповідно до правового висновку Верховного Суду, "для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконано відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави і припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи".
		Враховуючи, що позивачу відповідачем надана відповідь, що підтверджується листами від 26.05.2023 та повторно від 27.09.2023, суд приходить до переконання, що позовна заява в цій частині є такою, що не підлягає до задоволення.
		Щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за речове майно після його звільнення з лав Збройних Сил України, суд зазначає таке.
		Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-Х (зі змінами) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. Водночас, позивачу за час проходження військової служби видавалося індивідуальне речове майно, що підтверджено відповідними відомостями, зокрема: за первинною відомістю (одразу після прибуття до військової частини, орієнтовно 05.03.2022) (а.с.41) - куртка вітровологозахисна, костюм літній польовий, шапка-фаска, шкарпетки літні (2 пари), шкарпетки зимові (2 пари), ремінь, сорочка та кальсони зимові, фуфайка з коротким рукавом, труси, мило; за відомістю від 13.07.2022 (а.с.45) - кашкет польовий, шкарпетки чоловічі, фуфайка з коротким рукавом, труси трикотажні; за відомістю від 26.11.2022 (а.с.53) - білизна для холодної погоди (сорочка та кальсони зимові).
		Суд зазначає, що у позовній заяві позивач не зазначив про факт видачі цього речового майна, і так само не вказав, яке саме речове майно, на його думку, було ним недоотримане.
		У відповідності до пункту 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 (зі змінами) грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. 
		Водночас, від позивача за час проходження ним військової служби у відповідача не надходило заяви (рапорту) стосовно виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно, не запитувалась довідка про вартість речового майна, що належить до видачі. 
		Згідно з п. 17 розд. III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (зі змінами) (далі - "Інструкція № 232"), мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі. Згідно із абз. 11 п. 29 розд. V Інструкції № 232, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видається. 
		У листі ТВО начальника тилу Командування логістики Командування Сухопутних Військ Збройних Сил України від 12.12.2022 року № 763/1340, який доводився до відома військових частин (а.с. 57) з приводу виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно мобілізованим військовослужбовцям роз`яснювалось, що з огляду на вищевказані норми законодавства компенсація за недоотримане речове майно вказаній категорії військовослужбовців не нараховується та не виплачується. 
		3 огляду на вищевказане, вимога позивача про виплату йому компенсацію за недоотримане речове майно є такою, що не підлягає до задоволення.
		Щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки, суд зазначає таке. 
		Згідно п. 7 розд. XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами) (далі - "Порядок № 260") розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
		Пунктом 9 розд. XXIV Порядку № 260 визначено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира. 
		Правовий висновок про те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачується у разі наявності фонду грошового забезпечення викладено в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №814/238/17 (реєстраційний номер 3800027), та від 18 березня 2020 року у справі № 810/3476/16 (реєстраційний номер 8277467). 
		Щодо обставини невиплати позивачу вказаної допомоги були такі, зокрема за 2022 рік: до Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт ОСОБА_1 від 05.12.2022 (вх. №3437) щодо виплати допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік (а.с.61). 
		Відповідно до п. 6 наказу Міністерства оборони України від 31.01.2022 №30 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік": "Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями". Розмір окладу позивача за військовим званням (солдат) у 2022 році становив 530 грн. Водночас, відповідно до п. 5 наказу Міністерства оборони України від 31.01.2022 №30 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік": "витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2022 році здійснювати за нормами, установленими нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такої послідовності щодо здійснення виплат: розрахунки зі звільненими, переведеними до нового місця служби військовослужбовцями та виплати за рішеннями судів, які набрали законної сили; щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям; індексація грошового забезпечення; додаткова винагорода на період дії воєнного стану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; грошова допомога для оздоровлення; інші одноразові обов`язкові додаткові види грошового забезпечення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
		Отже, у 2022 році виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань була визначена на останньому місці у черговості виплат при здійсненні витрат на грошове забезпечення військовослужбовців. У свою чергу, загального обсягу виділених асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців не було достатньо для покриття цього виду виплат. 
		Щодо виплати такої допомоги за 2023 рік: як встановлено матеріалами справи, до відповідача не надходив рапорт позивача щодо виплати допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік (протягом якого ОСОБА_1 проходив військову службу лише півтора місяці - з 01.01.2023 по 17.02.2023). Відсутність такого рапорту уже виключає можливість виникнення обов`язку щодо виплати позивачеві такої допомоги. 
		Окрім того, у п. 6 окремого доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/з: зазначено: "Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: - онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); - захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, проти рецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів; сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми. Інші підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розміри будуть доведені окремим рішенням Міністра оборони України".
		Позивач не послався на виникнення в нього у 2023 році будь-якої з обставин, які є виключними підставами для виплати військовослужбовцям допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2023 році, та не надав документального підтвердження наявності такої обставини. 
		На додаток, відповідно до п.5 окремого доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/3: "Витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2023 році здійснювати за нормами, установленими нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такої послідовності щодо здійснення виплат: розрахунки зі звільненими, переведеними до нового місця служби військовослужбовцями та виплати за рішеннями судів, які набрали законної сили; щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям; додаткова винагорода згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168; винагорода за успішне виконання бойового завдання в складі військової частини (підрозділу, групи) та за знищення (захоплення) техніки противника згідно Порядку виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичної операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 18.09.2020 №340; грошова допомога для оздоровлення; інші одноразові обов`язкові додаткові види грошового забезпечення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
		Таким чином, у 2023 році виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань була визначена на останньому місці у черговості виплат при здійсненні витрат на грошове забезпечення військовослужбовців. 
		Отже, якщо б позивач подав відповідний рапорт та документально підтвердив наявність одної з обставин, які надають йому право на отримання відповідної виплати - здійснення виплати усе одно залежало б від достатності виділених асигнувань.
		З огляду на викладене, позовна вимога про виплату позивачу допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022  2023 роки, є такою, що не підлягає до задоволення.
		Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, суд зазначає таке. 
		У відповідності до п. 6 розділу ХХIII Порядку №260: "розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець мас право на день підписання наказу про надання цієї допомоги".
		ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 10.10.2022 №181 (а.с.49) був включений на виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік у розмірі 100% місячного грошового забезпечення без надання відпустки. 
		Позивачу грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік була виплачена в повному обсязі в листопаді у сумі 13 229,70 грн (посадовий оклад - 2 640,00 грн, оклад за військовим званням - 530,00 грн, надбавки за вислугу років - 0,00 грн (не набув права на цю виплату), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавка за виконання особливо важливих завдань 65% - 2 060,50 грн та щомісячна премія 303% - 7 999,20 грн), що підтверджується відомостями довідки про доходи позивача за вих № 1495/3073 від 27.09.2023 року (а.с.75). 
		Суд зазначає, що позивач у позовній заяві взагалі не згадав про факт виплати йому допомоги на оздоровлення за 2022 рік, та жодним чином не обґрунтував із посиланням на норми законодавства та не навів жодних розрахунків, виходячи з яких вважає, що розмір виплаченої йому грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, а саме 13 229,70 грн, є недостатнім та не відповідає законодавству.
		Таким чином, позовна вимога у цій частині є такою, що не підлягає до задоволення.
		Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити відповідні доплати як по щомісячному грошовому забезпеченню так і по відповідних винагородах передбачених постановою КМУ за №168 від 28.02.2022 за період з грудня 2022 року по 31 січня 2023 року з розрахунку не 30 000 грн, а по 100 000,00 грн, зокрема щодо щомісячного грошового забезпечення, суд зазначає таке.
		У відповідності до п. 2 розд. I Порядку №260, до грошового забезпечення включаються: щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення. У свою чергу до щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років; підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. 
		Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 у грудні 2022 року - січні 2023 року перебував на посаді номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 з посадовим окладом 2 640,00 грн.
		Оклад за військовим званням "солдат" встановлений у розмірі 530,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами).
		Згідно тимчасового посвідчення № 51/2338 від 05.03.2022 року, виданого Чортківським РТЦК та СП (а.с.39), на заміну якому пізніше виданий Чортківським РТЦК та СП військовий квиток серії НОМЕР_4 від 20.04.2022 (а.с.42-43), позивач призваний на військову службу 05.03.2022, до цього у Збройних силах не служив, отже права на надбавку за вислугу років ОСОБА_1 не мав. 
		Виходячи з займаної посади, права на підвищення посадового окладу, доплат, винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту позивач не мав. Також ОСОБА_1 встановлена щомісячна надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років згідно до розділу VI Порядку №260, що складає 2 060,50 грн ((2640,00 грн + 530,00 грн + 0,00 грн)*65%). 
		Щомісячна премія за займаною посадою встановлена позивачу у розмірі 303% посадового окладу, що дорівнює 7999,20 грн (2640,00грн*303%). 
		Зазначені види грошового забезпечення позивачу за грудень 2022 року - січень 2023 року виплачені в повному обсязі, що підтверджується відомостями довідки про доходи позивача за вих № 1495/3073 від 27.09.2023 року (а.с.75). 
		Суд зазначає, що розмір грошового забезпечення не залежить від того, який розмір додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України за № 168 віл 28 лютого 2022 року (30 000 грн, 100 000 грн) поряд із тим отримує військовослужбовець.
		Отже, позовна вимога в частині здійснення відповідних доплат по щомісячному грошовому забезпеченню, є такою що не підлягає до задоволення, оскільки грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось позивачу у передбаченому законом розмірі, а позивач жодним чином не аргументував, чому вважає його розмір недостатнім, і у якому розмірі, на його думку, йому мають здійснити "відповідні доплати".
		Щодо доплати додаткової винагороди, суд зазначає таке.
		У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (зі змінами) у редакції, чинній станом на грудень 2022 року - січень 2023 року містились такі норми: "Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. [...] Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії [….]". 
		Згідно пункту 1 рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/в/29 під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів" (далі бойові дії або заходи) слід розуміти, серед іншого, виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угроповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій.
		Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу, суд зазначає таке.
		Відповідно до статей 3, 20, 21 Закону України "Про основи національного спротиву" 16.07.2021 № 1702-IX% (зі змінами), військова частина НОМЕР_1 з 05.07.2022 по 27.05.2023 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та діяла в підпорядкуванні командира в/ч НОМЕР_5 , а згодом у підпорядкуванні командира в/ч НОМЕР_6 у смузі відповідальності ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.06.2022 № 4576, бойового розпорядження Командувача угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " № 22P (№ 1454/428Т від 01.06.2022), бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_7 № 56P від 01.07.2022, бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_5 № 194/ТРО від 05.07.2022, бойового розпорядження командувача ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № 684 від 24.07.2022, бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_8 № 526дск від 26.07.2022 та інших бойових розпоряджень. 
		Як встановлено матеріалами справи, 10.09.2022 близько 9:00 в ході здійснення наступальних (штурмових) дій у с. Спірне Бахмутського району Донецької області у результаті ворожих обстрілів позивач отримав поранення (травму). Попередній діагноз: Закрита черпно-мозкова травма. Акубаротравма. Множинні осколочні дотичні травми голови. Після завершення наступальних (штурмових) дій позивачу надано медичну допомогу в медичному пункті в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , після чого його перевезено до військового мобільного госпіталю № 59 (в/ч НОМЕР_9 ) в АДРЕСА_3 з подальшою госпіталізацією до міської лікарні № 2 м. Краматорськ Донецької області. 
		Заначений факт відображено у доповіді командира в/ч НОМЕР_1 за вих № 1495/1103нт від 10.09.2022 року (а.с.46). 3 дня поранення (травмування) позивач тривалий час (з 11.09.2022 по 08.01.2023) перебував на лікуванні, а також у відпустках за станом здоров`я, перш ніж повернутися до виконання обов`язків військової служби. 
		Так, згідно з пунктом 1.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 152 від 11.09.2022 року ОСОБА_1 вибув у другу міську лікарню м. Краматорськ госпіталізованим із діагнозом закрита черпно-мозкова травма (а.с.47).
		У відповідності до пункту 3.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 178 від 07.10.2022 позивач вибув у відпустку для лікування у зв`язку хворобою у м. Чортків Тернопільської області на 13 діб (а.с.48).
		Згідно з пунктом 3.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частин № 188 від 17.10.2022 року позивач вибув у комунальне некомерційне підприємство "Обласну клінічну лікарню Івано-Франківської обласної ради" м. Івано-Франківськ на лікування (а.с.50). 
		Відповідно до п. 3.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 200 віл 29.10.2022 позивач вибув у відпустку для лікування у зв`язку із хворобою у Білобожниця Чортківського району Тернопільської області на 30 діб (а.с.51). 
		У відповідності до п. 2.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 223 віл 21.11.2022 позивач вибув у комунальне некомерційне підприємство "Обласну клінічну лікарню Івано-Франківської обласної ради" (м. Івано-Франківськ) на лікування (а.с.52). 
		06.12.2022 під час проходження лікування позивач пройшов огляд військово-лікарської комісії КНП "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради", за результатами якого видана довідка за вих. № 157/3 від 06.12.2022 (а.с.54), якою встановлено: діагноз: стан після травми (10.09.2022). 
		Травма з перфорацією лівої барабанної перетинки. Двобічна змішана приглуховатість. Множинні осколкові дотичні травми голови. Посттравматичний головний біль напруги; травма ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (підтверджено довідкою про обставини травми від 27.09.2022 № 1495/1295, виданою командиром в/ч НОМЕР_10 ); - за характером ушкодження травма відноситься до категорії легких. Важливо відзначити що саме ВЛК (а не відповідач) відніс травму позивача до категорії легких, що потягло за собою правові наслідки у вигляді наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України за № 168 від 28 лютого 2022 року (зі змінами) виключно за період перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, однак не за період перебування у відпустці за станом здоров`я (для цього травма мала б належати до категорії тяжких). 
		Суд зазначає, що позивач не оскаржував постанову ВЛК КНП "Обласну клінічну лікарню Івано-Франківської обласної ради", оформлену довідкою за вих. № 157/3 від 06.12.2022. 
		Згідно з п. 3.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 240 від 08.12.2022 (а.с.240) позивач вибув у відпустку для лікування у зв`язку із хворобою у с. Білобожниця Чортківського району Тернопільської області на 30 діб. 
		Відповідно до п. 1.4 наказу командира військової частина НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2022 року № 257 (а.с.56) позивача під час перебування у відпустці за станом здоров`я направлено у військову частину НОМЕР_11 ( АДРЕСА_1 ) на консультацію лікаря.
		Відповідач трактував це направлення у сприятливий для позивача спосіб, та обліковував з цього дня позивача як такого, що перебуває не у відпустці, а на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я. 
		Відповідно до наказу командира військової частина НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.01.2023 року № 4 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за грудень 2022 року", та додатків 1-2 до нього (а.с.58) за грудень 2022 року, за час знаходження у відпустці за станом здоров`я у зв`язку із травмою, віднесеною ВЛК до категорії легких, у період з 08.12.2022 по 24.12.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням з 01.12.2022 по 07.12.2022 та з 25.12.2022 по 31.12.2022 - додаткова винагорода, збільшена до 100 000 гривень. 
		Відповідно до довідки про доходи позивача за вих. № 1495/3073 від 27.09.2023 (а.с.75) додаткова грошова винагорода у грудні 2022 року нарахована позивачу у повному обсязі у сумі 61 612,90 грн (30 000 грн/ 31 к. д * 17 к. д. + 100 000 грн/31 К. Д * 14 к. д.). У подальшому, згідно з пунктом 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 8 від 08.01.2023 року (а.с.62) позивач приступив до виконання службових обов`язків. При цьому, місцем його служби у січні 2023 року визначено м. Слов`янськ Краматорського району Донецької області, де перебував тиловий пункт управління військової частини НОМЕР_1 . 
		Згідно статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII (зі змінами) район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Згідно із наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 26 від 02.02.2023 року (а.с.67) районами ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 січня 2023 року у Краматорському районі Донецької області були визначені лише Лиманська та Костянтинівська міські територіальні громади. Слов`янська міська територіальна громада, відповідно, не належала до районів ведення воєнних (бойових) дій у січні 2023 року. Відтак, у рапорті за вх. № 372 від 01.02.2023 року (а.с.64-66) ТВО командира роти вогневої підтримки лейтенант І. Конопельник зазначив позивача у числі військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях, і, відповідно, мають право на додаткову винагороду у розмірі з розрахунку 100 000 гривень на місяць лише у періоді з 01.01.2023 по 07.01.2023 (адже в цей період позивач перебував на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я, у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини). За період з 08.01.2023 по 31.01.2023, коли позивач проходив службу поза районом ведення воєнних (бойових) дій, він був вказаний у рапорті командира у числі військовослужбовців, які мають право на додаткову винагороду у розмірі з розрахунку 30 000 гривень на місяць. 
		У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.02.2023 року № 26 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за січень 2023 року", та додатків 1-2 до нього (а.с.67-68) за січень 2023 року, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням з 01.01.2023 по 07.01.2023  ОСОБА_1 нарахована додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. За період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі діючого угруповання військ (сил) Сил оборони держави додаткова винагорода з 08.01.2023 по 31.01.2023 нарахована у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань. 
		Згідно довідки про доходи позивача за вих № 1495/3073 від 27.09.2023 року (а.с.75) додаткова винагорода у січні 2023 року нарахована позивачу у повному обсязі у сумі 45 806,45 грн (30 000 грн/ 31 к. д * 24 к. д. + 100 000 грн/31 к. д * 7 к. д.). 
		Отже, позовна вимога щодо здійснення позивачу доплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України за № 168 від 28 лютого 2022 року (зі змінами) за період з грудня 2022 року по 31 січня 2023 року з розрахунку не 30 000 грн, а 100 000 грн, є такою, що не підлягає до задоволення.
		Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
		Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
		З урахуванням вищезазначеного, суд на підставі наданих учасниками справи письмових доказів та витребуваних судом в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
		Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень.
		Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу. 
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		у задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_12 , АДРЕСА_4 ) доВійськової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_13 , АДРЕСА_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...