Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/26905/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2023. Зареєстровано: 30.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.01.2024.
Дата набрання законної сили: 26.01.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 грудня 2023 року Справа № 160/26905/23  Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд: 
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 148 986,57 грн. (сто сорок вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят шість грн. 57 коп.) за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я і перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 01 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року;
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 148 986,57 грн. (сто сорок вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят шість грн. 57 коп.) за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я і перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 01 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 148 986,57 грн., встановленої Постановою КМУ від 28.02.2022 р. № 168, а саме: за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я і перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 01 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року. При цьому, позивач зауважив, що він звертався до відповідача через Дніпровський РТЦК та СП з метою отримання заборгованості додаткової винагороди та довідки про доходи з початку проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 до моменту звільнення. Однак, позивач не отримав жодної відповіді. Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача позивачу не виплачено додаткову винагороду за період з 01 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року в розмірі 148 986,57 грн.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		14.12.2023 року відповідачем до суду надано відзив на позов, в якому він просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що відповідно до облікових даних фінансової служби військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцю ОСОБА_1 в жовтні місяці 2023 року було нараховано та виплачено усі належні йому кошти за період часу з 01.12.2022 р. по 31.01.2023 року, що підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_3 /ФЄС.
		Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
		Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за останньою посадою стрільця-санітара 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 5 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону. 
		25.03.2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року був призваний у Збройні Сили України за мобілізацією. 
		Під час проходження військової служби позивачем було отримано поранення та згодом він був звільнений у відставку на підставі наказу командира 93 окремої механізованої бригади від 02 березня 2023 року №61-рс відповідно до підпункту «б» пункту четвертої частини другої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку), згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №116 від 02.03.2023 року.
		З матеріалів справи, а саме, довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 14 08.2.022 року вбачається, що позивач отримав: Пневмоторакс, відкритий перелом правої гомілки, осколкове поранення обох верхніх кінцівок. Поранення отримано під час виконання обов`язків військової служби при захисті Батьківщини. 
		Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №6433 від 07.09.2022 року, було проведено службове розслідування та з`ясовані об`єктивні обставини отримання позивачем поранення: поранення солдата  ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» сталося під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, поранення не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи токчисного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.
		Після отримання поранення позивача було евакуйовано до м. Дніпро, що підтверджується довідкою ПМК (форма 100) від 14.08.2022 року. 
		В подальшому, позивач проходив лікування, що підтверджується наступними документами: 
		- виписка зі медичної карти стаціонарного хворого №Е10015, період лікування 14.08.2022-26.08.2022; 
		- виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №50761, період лікування 27.08.2022-06.09.2022; 
		- виписка із медичної карги амбулаторного (стаціонарного) хворого №53366, період лікування 06.09.2022-21.09.2022; 
		- виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №57535, період лікування 21.09.2022-05.10.2022; 
		- виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №61785, період лікування 06.10.2022-20.10.2022; 
		- направлення №8 від 26.12.2022;
		- виписка із медичної карти стаціонарного хворого №22/3/4684, період лікування 28.12.2022-02.01.2023 (переведення до іншого лікувального закладу); 
		- перевідний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №58, період лікування 02.01.2023-11.01.2023; 
		- виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №181, період лікування 11.01.2023-06.02.2023; 
		- довідка військово-лікарської комісії №199 (вих. №821 від 20.10.2022р.) - Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби, на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів; 
		- довідка військово-лікарської комісії № 1851 від 24.11.2022 року - Поранення важкого ступеню. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів; 
		- довідка про огляд травматолога ВЛК від 17.02.2023 року - Поранення тяжкого ступеню. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. На підставі статей 78-а, 61-а, графи II Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
		Як зазначив позивач у позові, він звертався до відповідача через ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання заборгованості додаткової винагороди та довідки про доходи з початку проходження його військової служби у в/ч НОМЕР_1 до моменту звільнення. Проте, відповіді позивач не отримав.
		Враховуючи, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача ОСОБА_1 не було виплачено додаткову винагороду за період з 01 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року в розмірі 148 986, 57 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом. 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Згідно із пунктом 8 Постанови №704, умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
		01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» №400 внесено зміни до вказаної вище постанови, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
		Згідно з пунктом 2 цієї постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
		Отже, виходячи зі змісту наведених постанов Уряду додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн на місяць виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини, у період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за висновком ВЛК).
		Суд також звертає увагу на те, що питання виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, в якому зазначено, що документальне підтвердження факту того, що зокрема військовослужбовець, брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
		При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
		Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин.
		При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
		Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
		Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-ХІІ, та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
		Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І цього Положення, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
		Відповідно до визначення, закріпленого у пункті 1.2 цієї глави, військово-лікарська експертиза це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби.
		Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
		Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
		Порядок проведення медичного огляду військовослужбовців врегульований нормами глави 6 розділу ІІ Положення №402.
		Згідно з пунктом 6.5 зазначеної глави, для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
		Пунктом 6.11 передбачено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
		Пунктом 6.13 глави 6 розділу ІІ Положення №402 визначено, що відпустка за станом здоров`я військовослужбовцям у мирний час надається на 30 календарних днів. За медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування ВЛК приймає постанову про потребу у відпустці за станом здоров`я на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка за станом здоров`я ВЛК продовжується на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.
		Положеннями пункту 6.14 закріплено, що загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров`я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз 12 місяців.
		Згідно із пунктом 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення №402, відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров`я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.
		Відповідно до пункту 6.35 Положення №402, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров`я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров`я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров`я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.
		Якщо після продовження відпустки за станом здоров`я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.
		Аналіз наведених положень дає підстав для висновку, що постанова ВЛК у вигляді довідки про потребу у відпустці за станом здоров`я приймається тільки у випадку, якщо військовослужбовець після закінчення лікування у лікувальному закладі потребує часу для відновлення та не може приступити до виконання службових обов`язків.
		За приписами абзацу четвертого пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення №402, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці за станом здоров`я повинна бути реалізована негайно.
		Додатком 1 до Положення №402 затверджено Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, статтею 81 якого передбачено назву хвороби, ступінь порушення функції «Стани після проведеного лікування з приводу травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх чинників» та вказано контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб «Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення тощо».
		Підпунктом 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
		Суд також звертає увагу, що наказом Міністерства оборони України «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 25.01.2023 № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок №260), та доповнено Порядок новим розділом такого змісту: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
		Згідно із пунктом 12 розділу XXXIV Порядку № 260 (у чинній редакції) керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних), комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
		При цьому, до набрання чинності змінами до Порядку № 260 згідно з окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/в/29, також було зобов`язано керівників ВЛК під час надання рекомендацій про потребу у відпустці одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
		Крім того, статтею 10-1 Закону №2011-ХІІ врегульовані питання щодо права військовослужбовців на відпустки, порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них, та пунктом 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо рівних можливостей матері і батька, які є військовослужбовцями, на догляд за дитиною в особливий період» від 29.07.2022 №2490-ІХ) визначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії».
		Тобто, на цей час законодавчо визначено такий вид відпустки, як відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, та підзаконними нормативно-правовими актами передбачено, що під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
		Таким чином, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 1 Постанови КМУ № 168, підставами виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. є встановлення таких обставин, як, зокрема:
		- перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; 
		- перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Збройних Сил;
		- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаним із захистом Батьківщини/перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов`язаного із захистом Батьківщини.
		Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що кожна з цих обставин існувала протягом перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я і перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення в період з 01 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року, що також підтверджено наявною в матералах справи медичною документацією. 
		Крім цього, Свідоцтом про хворобу № 1332 (п.9), копія якого долучена до матеріалів справи, також підтверджено, що позивач безперервно проходив лікування з 28.12.2022 року по 06.02.2023 року. 
		Крім того, з картки особового рахунку військовослужбовця № 8942/ФЄС від 05.12.2023 року, долученою відповідачем до матеріалів справи, вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 недонараховано позивачу додаткову винагороду відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я і перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 01 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року.
		Відтак, під час судового розгляду справи відповідач не надав до суду доказів та не навів аргументованих доводів щодо правомірності підстав невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я і перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 01 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року.
		При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у відповідному розмірі. 
		Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а саме, за періоди з 01 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я і перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а тому бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагород передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а саме, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я і перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 01 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року, є протиправною.
		Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу конкретну суму коштів, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки нарахування та виплата відповідних сум є дискрецією відповідача.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача частково.
		У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється. 
		Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я і перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 01 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я і перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 01 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		 
		Суддя В.В. Кальник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...