Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/20514/23 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано судом: 31.12.2023. Зареєстровано: 31.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2024.
Дата набрання законної сили: 24.07.2024
Номер судового провадження: 3/761/4730/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/20514/23
		Провадження № 3/761/4730/2023
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       28 серпня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Голуб О.А. при секретарі - Коваль О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за ч.1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушену старшим оперуповноваженим 6 відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України лейтенантом поліції Ткачем О.В. за протоколами № 441 від 12 червня 2023 року; № 440 від 12 червня 2023 року; № 438 від 12 червня 2023 року; № 439 від 12 червня 2023 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-7; ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, відносно 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого на посаді директора -художнього керівника у комунальному закладі «Театрально-видовищний заклад культури «Київська мала опера», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора -художнього керівника у комунальному закладі «Театрально-видовищний заклад культури «Київська мала опера», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб`єктом відповідальності, на поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не повідомив свого безпосереднього керівника у встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, під час прийняття рішення щодо здійснення у грудні місяці 2022 року преміювання працівників театру, у тому числі сторожа ОСОБА_2 , який є його рідним братом, та вчинення дій шляхом підписання наказу від 23.11.2022 № 18 «Про преміювання», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
		Крім того, ОСОБА_1 обіймаючи посаду директора -художнього керівника у комунальному закладі «Театрально-видовищний заклад культури «Київська мала опера», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб`єктом відповідальності, на поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень 30.06.2022 в умовах реального конфлікту інтересів прийняв рішення щодо прийняття на посаду сторожа ОСОБА_2 , який є його рідним братом, та вчинив дії шляхом підписання наказу № 16-К «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 », чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
		Крім того, ОСОБА_1 обіймаючи посаду директора -художнього керівника у комунальному закладі «Театрально-видовищний заклад культури «Київська мала опера», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб`єктом відповідальності, на поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не повідомив свого безпосереднього керівника у встановленого законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, під час прийняття рішення щодо прийняття посаду сторожа ОСОБА_2 , який є його рідним братом, та вчинення дій шляхом підписання наказу від 30.06.2022 № 16-К «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 », чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
		Крім того, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора -художнього керівника у комунальному закладі «Театрально-видовищний заклад культури «Київська мала опера», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб`єктом відповідальності, на поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень 23.11.2022 в умовах реального конфлікту інтересів, прийняв рішення щодо здійснення у грудні місяці 2022 року преміювання працівників театру, у тому числі сторожа ОСОБА_2 , який є його рідним братом, та вчинення дій шляхом підписання наказу № 18 «Про преміювання», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
		Особа, відносно якої розглядається адміністративний протокол на виклик суду неодноразово не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за номером мобільного телефону, який вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення.
		За таких підстав суд визнав за можливе розглядати даний матеріал у відсутності правопорушника на підставі доказів, наявних у ньому.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
		Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
		Згідно з вимогами ст. 251 КпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних  приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. 
		Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
		Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч.3 ст. 38 КпАП України). 
		Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
		Вина ОСОБА_1  у порушенні Закону України "Про запобігання корупції" підтверджується зібраними доказами у справі у їх сукупності.
		У відповідності до ч.2 ст. 172-7; ч. 2 ст. 172-7 КУпАП відповідальність настає за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, є адміністративними правопорушенням, пов`язаними з корупцією.
		Роз`ясненням Національного агентства від 03.02.2021 № 1 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» визначено, що під посадовими особами юридичних осіб публічного права, насамперед комунальних та державних установ і підприємств слід розуміти осіб, які мають повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.
		У разі визначення посадових осіб на державних підприємствах до уваги слід також брати положення частини третьої статті 65 Господарського кодексу України. Зважаючи на зміст цієї норми, посадовими особами підприємства є керівник, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємств. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
		Визначальним при цьому є обсяг повноважень відповідного працівника.
		До прикладу, виконавчі директори, директори з окремих питань, директори департаментів, начальники відділів, служб, центрів, бюро, груп тощо та заступники керівників структурних підрозділів (у тому числі відокремлених, а також підрозділів у структурі таких відокремлених підрозділів) таких юридичних осіб безумовно наділені адміністративно-господарськими чи організаційно-розпорядчими функціями.
		У зв`язку із наведеним, при визначенні того, чи є працівник юридичної особи публічного права посадовою особою, враховується обсяг та характер здійснюваних ним функцій. Тому навіть в разі не визначення працівника посадовою особою у статутних чи інших внутрішніх документах підприємства він може бути посадовою особою і бути суб`єктом декларування в розумінні Закону з огляду на здійснювані ним адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функцій.
		Адміністративно-господарські функції (обов`язки) - це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
		Організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) - це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
		Працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні, виробничі або технічні функції, визнаються посадовими особами лише за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов`язки.
		Водночас для визначення посадових осіб юридичних осіб публічного права - підприємств необхідно враховувати положення частини третьої статті 65 Господарського кодексу України. Згідно із вказаною нормою керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
		Отже, посадовими особами юридичних осіб публічного права, які є підприємствами, є керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту. Інші працівники таких юридичних осіб можуть бути віднесені до посадових осіб юридичних осіб публічного права за умови визнання їх посадовими особами статутом відповідного підприємства та/або здійснення ними організаційно-розпорядчих або адміністративно- господарських функцій.
		Відповідно положення про Театр керівництво діяльністю Театру здійснює директор - художній керівник Театру (п. 5.1.). Директора - художнього керівника Театру призначає на посаду директор Департаменту шляхом укладення з ним контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу (п. 5.2.). Директор - художній керівник в межах наданих йому повноважень: застосовує до працівників Театру заходи заохочення та заходи дисциплінарного впливу; розпоряджається коштами та майном Театру відповідно до законодавства України та цього Положення; видає в межах компетенції накази та надає доручення, обов`язкові для виконання всіма працівниками Театру, організовує та контролює стан їх виконання (п. 5.З.).
		Відповідно до ст. 39 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, представляючи державу чи територіальну громаду, діють виключно в їх інтересах.
		Положеннями ст. 41 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
		Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
		Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 , наказом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 637-к від12.12.2021 «Про призначення ОСОБА_1 » призначено на посаду директора-художнього керівника у комунальному закладі «Театрально-видовищний заклад культури «Київська мала опера» з 14.12.2021 як обраного за конкурсом на контрактній основі (строком на п`ять років).
		14.12.2021 між ОСОБА_1 та Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено трудовий договір.
		Тобто він, будучи директором-художнім керівником у комунальному закладі «Театрально-видовищний заклад культури «Київська мала опера», не повідомив у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів та прийняв рішення та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів (підписані наказу № 16-К «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 » зокрема, прийняв на роботу свого рідного брата).
		Крім того, ОСОБА_3 , будучи директором директором-художнім керівником у комунальному закладі «Театрально-видовищний заклад культури «Київська мала опера», не повідомив у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів та прийняв рішення та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів (прийнятя рішення щодо здійснення у грудні місяці 2022 року преміювання працівників театру, у тому числі сторожа ОСОБА_2 , який є його рідним братом та підписання наказу № 18 «Про преміювання»)
		Водночас, про наявність реального/потенційного конфлікту інтересів ОСОБА_1 у встановленому законом порядку до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Національного агентства з питань запобігання корупції не повідомив.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
		Враховуючи дані про особу, яка притягуються до адміністративної відповідальності, те , що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. 
		Також слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір.
		На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 172-6 КУпАП,275-280,283-287 КУпАП, суддя
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6; ч. 2 ст. 176-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двухста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чоттириста) гривень.
		Стягнути з  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  на користь держави судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
		       Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення. 
		 
		Суддя Голуб О.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...