Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/881/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Сексуальне насильство.
Надіслано для оприлюднення: 04.01.2024. Зареєстровано: 05.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2024.
Дата набрання законної сили: 25.12.2023
Номер судового провадження: 11-кп/816/1303/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020170110001155

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №592/881/21 Головуючий у суді у 1 інстанції -  ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/1303/23 Суддя-доповідач -                 ОСОБА_2  Категорія - Сексуальне насильство   
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		25 грудня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі: 
		головуючого-судді - ОСОБА_2 , 
		суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		з участю секретаря судового засідання  ОСОБА_5 , 
		прокурора  ОСОБА_6 , 
		захисників  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_9 
		 
		розглянула у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 31.07.2023, про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави,- 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		В провадженні Зарічного районного суду м. Суми на стадії судового розгляду знаходиться кримінальне провадження № 12020170110001155 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.155, ч.2 ст. 156, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України.
		 
		До Зарічного районного суду м. Суми від прокурора надійшло клопотання, про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися, кримінальне провадження до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою не може бути завершене, а більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
		 
		31.07.2023 ухвалою Зарічного районного суду м. Суми задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 27.09.2023 включно. 
		 
		З таким рішенням суду захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_9 не погодились і подали апеляційні скарги в яких:
		 
		- обвинувачений просив ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 31.07.2023, скасувати, постановити нову ухвалу, якою змінити йому запобіжний захід на альтернативний, в тому числі визначити розмір застави. Просив витребувати в суду першої інстанції і дослідити аудіо відео запис судового засідання від 31.07.2023;
		 
		- захисник просив ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 31.07.2023, скасувати та змінити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з позбавленням волі. 
		 
		Обвинувачений зазначав, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням його права на захист, оскільки від захисника з безоплатної вторинної правової допомоги він відмовився через конфлікт інтересів та порушенням низки норм гарантованих йому права на захист. 
		Зазначав, що адвокат ОСОБА_10 допустив порушення, а саме:
		- не ознайомився з матеріалами справи, на наведені питання стосовно його  обвинуваченого стану здоров`я, адвокат відповіді не надав;
		- не провів конфіденційну бесіду (розмова була в присутності прокурора і секретаря судового засідання), не роз`яснив йому  обвинуваченому його права, не вручив пам`ятку надану центром БПД;
		- не узгодив правову позицію із захисником по договору про надання правової допомоги;
		- не перевірив чи викликано адвоката по договору в судове засідання;
		- в ході судового засідання не підтвердив його  обвинуваченого позицію стосовно відмови та відводу захисника, та навпаки зайняв протилежну позицію.
		Також, обвинувачений зазначав, що просив замінити йому захисника, через те, що адвокат ОСОБА_10 має сімейні зв`язки із попереднім його захисником. Однак в цій заяві адвокат ОСОБА_10 не підтримав його  обвинуваченого клопотання, чим істотно порушив його права. 
		Зауважував і про те, що суд відмовив йому в конфіденційній розмові із захисником, оскільки його було залучено на окрему процесуальну дію. Крім цього, суд відмовився розглядати відвід, оскільки пояснив це зловживанням правом на відводи та з аналогічно заявлених підстав, хоча відвід колегії суддів був заявлений вперше. 
		 
		В обґрунтування своїх вимог захисник ОСОБА_10 в доводах апеляційної скарги зазначав, що прокурор в клопотанні жоден із визначених ст. 177 КПК України ризиків не довів, а до клопотання не додано доказів на обгрунтованість пред`явленої ОСОБА_9 підозри. 
		Крім цього, сторона захисту звертала увагу на розумність строку тримання особи під вартою, яка на думку апелянта, вже давно порушена. 
		Тому, з врахування всіх обставин справи, а також особи обвинуваченого, захисник вважав, що триманя під вартою для ОСОБА_9 є занадто жорстким запобіжним заходом, та існують підстави для його зміни на більш м`який. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого ОСОБА_9 та захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та змінити обвинуваченому запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, щодо скарги захисника ОСОБА_10 то її не підтримали, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційних скарг як обвинуваченого, так і захисника заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія судідв дійшла такого висновку. 
		 
		Як слідує з матеріалів справи, в провадженні Зарічного районного суду м. Суми на стадії судового розгляду знаходиться кримінальне провадження № 12020170110001155 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.155, ч.2 ст. 156, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України.
		Від прокурора до Зарічного районного суду м. Суми надійшло клопотання, про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися, кримінальне провадження до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою не може бути завершене, а більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
		31.07.2023 ухвалою Зарічного районного суду м. Суми клопотання прокурора задоволено та обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 27.09.2023 включно. 
		 
		З таким рішенням суду не погодився ні обвинувачений, ні захисник за призначенням  адвокат ОСОБА_10 і подали апеляційні скарги, в яких апелянти просили ухвалу суду скасувати та обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід. 
		При цьому, обвинувачений ОСОБА_9 наголошував на істотному порушенні судом вимог КПК України, оскільки суд не звернув уваги на те, що участь у розгляді справи адвокат за призначенням брав формально, тобто на думку апелянта, належного правового захисту в нього не було. 
		 
		Вивчивши матеріли провадження в сукупності з доводами апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів погоджується з ними частково. 
		 
		Так, відповідно до ч.ч.1,2 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни судового рішення.
		 
		Як слідує з матеріалів справи, захист обвинуваченого ОСОБА_9 забезпечують два адвоката - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Однак, з об`єктивних на те підстав (не явка захисників до суду на виклик) на окрему процесуальну дію  розгляд клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області, було призначено захисника ОСОБА_10 , що підтверджується дорученням № 018-180001940 від 27.07.2023 (а.с. 4).
		З дослідженого колегією суддів звукозапису судового засідання суду першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 просив змінити йому захисника ОСОБА_10 на іншого, оскільки участь в розгляді справи брала його (адвоката) дружина, із цим захисником в нього  ОСОБА_9 конфіденційної бесіди не було, було спілкування лише в режимі відео, в присутності секретаря судового засідання та прокурора, з адвокатом залишилась не узгодженою правова позиція і позиція захисту, а тому, на думку обвинуваченого, існували всі підстави забезпечити йому належний правовий захист шляхом призначення іншого адвоката, шляхом його заміни. 
		 
		Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого в цій частині та звукозапис судового засідання суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Так, право кожного обвинуваченого в кримінальному провадженні на ефективний захист за допомогою адвоката, який за необхідності може бути призначений в офіційному порядку, є одним з основоположних елементів справедливого розгляду, на що неодноразово наголошував і наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ).
		При цьому ЄСПЛ зазначає, що держава не може нести відповідальність за кожну помилку адвоката, оскільки здійснення захисту є по суті питанням обвинуваченого та його захисника, однак суди не мають пасивно спостерігати за неефективним юридичним представництвом. Підпункт «с» п. 3 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод вимагає не просто «призначення» захисника, який би виступав від імені обвинуваченого, а того, щоб право на юридичну допомогу здійснювалось практично та ефективно, щоб забезпечити достатній захист. Оскільки саме суд керує провадженням і має змогу безпосередньо спостерігати за діяльністю адвоката, тому може швидко реагувати в разі надання неефективної допомоги.
		Однак у даному провадженні колегія суддів не може констатувати про належне і достатнє реагування суду першої інстанцій на твердження ОСОБА_9 щодо неналежності здійснюваного відносно нього захисту з боку адвоката.
		Так, з матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_9 двічі звертався до суду з клопотаннями про відвід захисника, посилаючись на неефективний захист. Першу свою заяву про відвід захисника обвинувачений обґрунтовував тим, що дружина захисника ОСОБА_11 , яка є також адвокатом вже брала участь в розгляді цієї справи, також обвинувачений ОСОБА_9 зазначав, що із захисником ОСОБА_11 в нього, як обвинуваченого, конфіденційної бесіди не було, було спілкування лише в режимі відео, в присутності секретаря судового засідання та прокурора, також з адвокатом залишилась не узгодженою правова позиція і позиція захисту
		Суд першої інстанції при вирішенні вказаного відводу обмежився лише з`ясуванням чи підтримає захисник такий відвід, після чого відмовив у його задоволенні.
		Однак формально вирішивши це питання за правилами, передбаченими статтями 78, 80, 81 КПК України, суд проігнорував той факт, що названа заява про відвід захисника по суті була заявлена з підстав неефективності правової допомоги. 
		В обґрунтування другого клопотання про заміну захисника ОСОБА_11 , яке було заявлено обвинуваченим в цьому ж судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_9 знову ж послався на відсутність конфіденційної бесіди та не узгодження правової позиції. 
		Проте суд відмовив і у задоволенні другого клопотання, мотивуючи тим, що підстави, на які посилається обвинувачений не передбачені в КПК.
		Визнаючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо порушення його права на захист обґрунтованими, колегія суддів разом з тим зазначає, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями перевіряти ефективність обраної адвокатом лінії захисту, проте, суд апеляційної інстанції наділений правом перевірити чи надав суд першої інстанції обвинуваченому можливість належним чином реалізувати своє право на захист. Колегія суддів наголошує, що звичайно не можна вимагати від адвоката, щоб він прибував до підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, за кожною його вимогою, тим не менше захисник має вжити достатніх заходів для того, щоб зустрітися із підзахисним, проконсультувати його та обговорити лінію захисту. Колегія суддів зазначає, що вказані обставини можуть свідчити про відсутність з боку суду першої інстанції належного реагування на можливе неефективне юридичне представництво, що підірвало справедливість судового розгляду в цілому.
		Такий висновок колегії суддів узгоджується і з правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постановах, зокрема від 13.06.2019 справа № 607/9498/16-к провадження № 51-2422 км 18, від 20.12. 2018 року справа № 757/56085/16-к провадження № 51-7891 км 18.
		Таким чином, вищенаведені обставиними на переконання колегії суддів, дають підстави ставити під сумнів повноту судового розгляду, його неупередженість та дотримання принципу змагальності, а тому враховуючи сумнівну відповідність судового рішення вимогам ст. 370 КПК України, що в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, керуючись п.4 ч.1 ст. 407 КПК України апеляційний суд вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу. 
		 
		При постановленні нової ухвали колегія суддів зазначає наступне. 
		 
		Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
		За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
		При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
		Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. 
		Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити,сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка,іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		 
		Так, на стадії розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не уповноважена давати оцінку дослідженим доказам і може вирішувати питання тільки щодо наявності та вагомості ризиків передбачених ст.177 КПК України.
		Як вбачається з матеріалів справи підставами для обрання обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали наявність обґрунтованого обвинувачення, що стверджується матеріалами провадження, а метою запобігання можливості переховуватись від суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження вчинення кримінального правопорушення в якому ОСОБА_9 обвинувачується. 
		В клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор наголошував, що ризики не зменшилися і не змінилися, і що жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даній стадії судового розгляду не здатен забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого. 
		З такими висновками прокурора колегія суддів погоджується.
		 
		Як йшлося вище, в провадженні Зарічного районного суду м. Суми на стадії судового розгляду знаходиться кримінальне провадження № 12020170110001155 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.155, ч.2 ст. 156, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України.
		При встановленні існування ризику переховування від суду колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_9 не має офіційних та стабільних джерел доходів, достатньо міцних сімейних чи соціальних зв`язків, у справі подані цивільні позови, йдеться про обвинувачення у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх потерпілих, за які передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Крім цього, майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений дійсно може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.».
		 
		При встановленні актуальності ризику впливу на свідків та потерпілих, колеія суддів враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб шляхом безпосереднього їх допиту судом, тоді як на даний час судом встановлено порядок дослідження доказів, згідно якого відбувається стадія дослідження письмових доказів, після чого визначено допит потерпілих та свідків. 
		Враховуючи кількість епізодів та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться у вину ОСОБА_9 , колегія суддів вважає обґрунтованим і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. 
		Вирішуючи питання про обґрунтованість продовження строку ув`язнення ОСОБА_9 колегія суддів також враховує і наявність об`єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Щодо розумності строку тримання під вартою, про що вказував захисник в апеляційній скарзі, то колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02), де Суд зазначив, що «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в конкретному випадку в залежності від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, привалює над принципом поваги до свободи особистості».
		Крім того, колегія суддів бере до уваги, що в даному конкретному провадженні не досліджено обставин обвинувачення настільки, що можна було б судити про істотне зменшення ризиків або їх відсутність взагалі, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		 
		Тому, аналізуючи викладне, колегія суддів не вбачає підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, про що просили обоє апелянти  обвинувачений і захисник оскільки з врахуванням встановленого вище, вказані стороною захисту обставини не будуть дієвими для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в розгляді справи. 
		Інших підстав для зміни ОСОБА_9 запобіжного заходу колегією суддів не встановлено.
		Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 , з урахуванням її доводів та вимог, слід задовольнити частково, а в задоволенні скарги захисника ОСОБА_10 слід відмовити за необгрінтованістю. 
		 
		Керуючись ст.ст. 331, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, - 
		  
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити частково.
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10  залишити без задоволення. 
		 
		Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 31.07.2023, про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. 
		 
		Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Сумської окружної прокуратури ОСОБА_12 , задовольнити. 
		 
		Продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27.09.2023 включно без визначення розміру застави.
		 
		Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_2    ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...