Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2646/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність.
Надіслано судом: 09.01.2024. Зареєстровано: 10.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.01.2024.

Результат оскарження 02.07.2024 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передано справу на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 "28" грудня 2023 р.м. Одеса  Справа № 916/2646/23Господарський суд Одеської області у складі:
		Судді Гут С.Ф.,
		секретар судового засідання Борисова Н.В.,
		за участю представників учасників справи:
		від прокуратури: Стоянов О.Г.,
		від позивача: не з`явився,
		від відповідача: Вовк О.Є.,
		від третьої особи: не з`явився, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача  Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно,
		встановив:
		Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі  Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області (далі  Рада, Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ (далі  ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ, Відповідач), в якій просить: 
		розірвати договір купівлі-продажу від 22.02.2010 р., укладений між Васильківською сільською радою Біляївського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 525;
		зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ повернути Вигодянській сільській раді Одеського району Одеської області нежитлову будівлю Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Леніна, 73), шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі. 
		Обґрунтовуючи підстави звернення із позовом до господарського суду Прокурор посилається на те, що нежитлова будівля Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м., розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73, є пам`яткою архітектури місцевого значення та набута ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ у власність на підставі укладеного 22.02.2010 р. з Васильківською сільською радою Біляївського району Одеської області договору купівлі-продажу, однак Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ не здійснюється нелажна експлуатація та утримання будівлі-пам`ятки у відповідності до приписів законодавства України з дотримання державних стандартів, норм та правил в сфері охорони культурної спадщини, що істотно порушує укладений договір та завдає шкоди державним інтересам в сфері охорони культурної спадщини, в частині збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення, що є підставою для розірвання відповідного договору із похідною від цього вимогою про повернення будівлі-пам`ятки до комунальної власності.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 21.06.2023 р. позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи  916/2646/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду. 
		Одночасно із позовною заявою Прокурором представлено до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
		вжити заходи забезпечення позовної заяви шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Леніна, 73), реєстраційний номер: 29183242 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
		заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2, Код ЄДРПОУ 31595602) та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Леніна, 73), реєстраційний номер: 29183242 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 р. частково задоволено заяву Прокурора про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Леніна, 73), реєстраційний номер: 29183242 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 р. прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2646/23, справу ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.07.2023 р.; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача  Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (далі  Департамент, третя особа).
		19.07.2023 р. ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, Відповідач посилається на те, що: істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет та ціна, у той же час Прокурором не ставиться під сумнів своєчасну та остаточну оплату вартості придбаного майна (нежитлової будівлі Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького)), відтак здійснивши оплату Васильківською сільською радою Біляївського району Одеської області як власником майна передано його у власність Відповідачу як Покупцю; приписи законодавства передбачають відповідальності у вигляді припинення права власності шляхом розірвання договору купівлі-продаж у випадку не своєчасної оплати вартості переданого майна, у той же час приписами договору купівлі-продажу передбачена відповідальність за порушення його умов без можливість його розірвання; приписами Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено застосування фінансових санкцій, на відміну від обраного Прокурором способу захисту у вигляді розірвання договору купівлі-продажу; положення законодавства України передбачають можливість викупу пам`ятки культурної спадщини, переданої у приватну власність, у випадку існування обставин, які загрожують її знищенням або пошкодженням, тобто не передбачено можливість безоплатного позбавлення власника об`єкта отриманого у власність. При цьому, пред`явлення вимог про викуп пам`ятки має бути здійснено шляхом подачі адміністративного позову; рада не є належним позивачем у справі, оскільки до повноважень останньої не відносить охорона культурної спадщини, відтак, на думку Відповідача, Прокурором заявлено позов в інтересах неналежного позивача; об`єкт культурної спадщини  нежитлова будівля Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького), відсутній в реєстрі нерухомих пам`яток України; Прокурором обрано неналежний спосіб захисту в частині зобов`язання повернути майно шляхом підписання акту приймання-передачі.
		Окрім відзиву, 19.07.2023 р. ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ представлено до господарського суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду мотивуючи відсутністю в матеріалах справи доказів наявності у підписанта права представляти Одеську обласну прокуратуру. 
		20.07.2023 р. Департаментом представлено до господарського суду письмові пояснення щодо позову, в яких підтримує позицію Прокурора. Додаткового зазначає, що: розташована за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Василівка, вул. Центральна, 73, будівля  Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького) прийнята під охорону рішенням ВК ООР НД від 17.04.1987 р. № 167 як пам`ятка архітектури місцевого значення; департаментом з метою збереження пам`ятки надіслано ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ як власнику будівлі розпорядження про надання на розгляд проектної документації; складено акт про вчинення Відповідачем правопорушення у сфері охорони культурної спадщини від 20.03.2023 р. та протокол про адміністративне правопорушення від 23.03.2023 р. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2646/23 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.09.2023 р. 
		01.08.2023 р. Прокурором представлено відповідь на відзив, в якій заперечує проти позиції ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ посилається на те, що: одним із істотних умов договору купівлі-продажу пам`ятки культурної спадщини є укладання охоронного договору, відтак одним із істотним порушення договору купівлі-продажу є порушення умов укладеного охоронного договору; Департаментом складено акт про вчинення Відповідачем правопорушення у сфері охорони культурної спадщини від 20.03.2023 р. та протокол про адміністративне правопорушення від 23.03.2023 р.; задоволення позовних вимог не призведе до безоплатного вилучення об`єкта нерухомості, адже Відповідачу підлягає поверненню сплачена вартість об`єкта; у зв`язку із адміністративно-територіальною реорганізацією Васильківська сільська рада Біляївського району Одеської області реорганізовано шляхом приєднання до Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області, що в контексті приписів статті 651 ЦК України надає право пред`явлення позовної заяви в інтересах однієї із сторін договору; обраний спосіб захисту порушених прав має бути ефективними та забезпечити поновлення порушених прав; спір між сторонами у справі не відноситься до публічно-правових, не стосується реалізації владних повноважень в сфері охорони культурної спадщини, а є спором про право, розгляд якого віднесено до господарської юрисдикції; приписами Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що до пам`яток культурної спадщини відносяться об`єкти культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом. 
		14.08.2023 р. ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ представлено заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримує викладену у відзиві позицію. 
		Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2023 р. відмовлено у задоволенні заяви ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки приписи частини 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» передбачають право заступників обласних прокуратур подання позовних заяв в порядку господарського судочинства, у той же час, відповідно до інформації, про особу яка підписала позовну заяву, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в нього наявне право підписання позовних заяв. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2023 р. відкладено підготовче засідання на 19.09.2023 р.
		Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 р. апеляційні скарги Прокурора та ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 р.  без змін.
		19.09.2023 р. ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ звернулось до господарського суду із заявою про долучення до матеріалів справи висновків про технічний стан несучих і огороджуючих конструкцій та можливості подальшої надійної експлуатації нежитлової будівлі Панського маєтку (колишня садиба генерала Дубицького), виготовлених у 1999 р. та 2023 р. При цьому Відповідач просить поновити строк на подачу висновку 2023 р., обґрунтовуючи не існуванням відповідного доказу на час подачу відзиву на позовну заяву.
		Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 р. з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності для повного та всебічного розгляду справи на підставі статей 80,119,165 ГПК України поновлено строк ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ для подачі доказів, долучено відповідні експертні висновки до матеріалів справи та прийнято їх до розгляду.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 р. відкладено підготовче засідання на 26.09.2023 р. 
		26.09.2023 р. Прокурором представлено заперечення на представлений Відповідачем висновок про технічний стан.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2023 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2646/23 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.10.2023 р.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 р. відкладено розгляд справи на 26.10.2023 р. 
		Тим часом 11.10.2023 р. до господарського суду надійшла ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2023 р. у справі № 916/2646/23, за якою відкрито касаційне провадження за касаційно скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 р. та ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 р., а також витребувано у Господарського суду Одеської області/Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/2646/23.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 р. зупинено провадження у справі № 916/2646/23 до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2023 р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 р. та ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 р. у справі залишено без змін.
		28.11.2023 р. матеріли справи № 916/2646/23 надійшли до Господарського суду Одеської області.
		Однак у період з 30.11.2023 р. по 07.12.2023 р. у зв`язку із несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) комунікаційних мереж та ресурсів суду призупинено роботу автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 р. поновлено провадження у справі № 916/2646/23 та призначено судове засідання на 28.12.2023 р. 
		Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок 11.12.2023 р. до електронних кабінетів кожного із учасників справи доставлено ухвалу про поновлення провадження у справі.
		22.12.2023 р. ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ представлено до господарського суду заяву, в якій посилається на те, що договір купівлі-продажу укладено на підставі Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)», приписи якого передбачають контроль органу приватизації за виконанням умов договору купівлі-продажу. Порядок такого контролю затверджено наказом ФДМУ від 18.10.2018 р. № 1327.
		У призначене на 28.12.2023 р. судове засідання представники Ради та Департаменту не з`явились, про призначене засідання, як і про всі інші, повідомлялись у встановлений законодавством спосіб, докази чого наявні в матеріалах справи.
		В процесі розгляду справи Прокурор підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, представник ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ натомість заперечував проти заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову. 
		28.12.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
		Рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 17.04.1987 р. № 167, серед іншого, визначено Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького), розташований в Біляївському районні Одеської області пам`яткою архітектури місцевого значення. 
		Державною службою охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України виготовлено паспорт об`єкту культурної спадщини  садиби генерала Дубицького та віднесено останній до пам`ятки архітектури місцевого значення, підставою взяття на облік як пам`ятки архітекту визначено рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 17.04.1987 р. № 167. Власником пам`ятки є Васильківська сільська рада. 
		Відповідно до паспорту об`єкту на час його виготовлення будівля, практично, являє собою зруйновані залишки подовжніх і попередніх стін. На даний час повністю втрачені елементи архітектурного декору приміщень, в значній мірі втрачені елементи впорядження фасадів. Технічний стан непридатний (експертний висновок про технічний стан будівлі-пам`ятки від 26.04.1999 р.). 
		Відповідно експертного звіту про технічний стан будівлі-пам`ятника містобудування та архітектури, розташованого в с. Василівка, Біляївського районну, Одеської області, виготовленого у 1999 р. Науково-виробничим центром "ЕКОСТРОЙ" нежитлова будівля садиба генерала Дубицього є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення, технічний стан об`єкту обстеження «непридатний» з фізичним зносом 90%. 
		Рішенням Виконавчого комітету Васильківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14.12.2009 р. № 58 визнано право власності на нежитлову будівлю Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького) за територіальною громадою с. Василівка в особі Василівської сільської ради.
		Відповідно до витягу від 14.12.2009 р. № 24783511 Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» нежитлова будівля Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького) зареєстрована на праві комунальної власності за Територіальною громадою села Василівка, Біляївського району, Одеської області в особі Василівської сільської ради. 
		22.02.2010 р. між Васильківською сільською радою Біляївського району Одеської області (Продавець) та ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ (Покупець) укладено договір купівлі-продажу (Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець продав, а Покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлової будівлі, що в цілому складається з літ. «А» - нежитлової будівлі «Панський маєток») (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м., розташованої за адресою: село Василівка, вул. Леніна № 73 (сімдесят три), Біляївського району Одеської області, на земельній ділянці площею 4,4096 га, кадастровий № 5121081000:01:002:0163 (об`єкт купівлі-продажу). Вищезазначений об`єкт належить Продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, виданого Виконавчим комітетом Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області 14.12.2009 року, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 29183242, номер запису: 15 в книзі: 46-неж-29, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24783511, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 14.12.2009 року. Характеристика об`єкта купівлі-продажу наводиться у технічному паспорті, виданому Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 21.10.2009 року. Згідно з Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 25236801, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 05.02.2010 року, вартість об`єкта нерухомості складає 28807,00 (двадцять вісім тисяч вісімсот сім) гривень.
		Цей Договір укладено згідно з рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 17 грудня 2009 року № 522-V „Про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації у 2009 році, шляхом викупу нежитлової будівлі «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), розташованої за адресою: с. Василівка, вул. Леніна, 73, Біляївського району Одеської області, на підставі Конституції України, Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні", «Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)», „Про державну програму приватизації", Цивільного кодексу України, погодження на відчуження об`єкта купівлі-продажу, наданого Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 05.02.2010 року № 0113/532 (пункт 1.2 Договору).
		Об`єкт купівлі-продажу оцінено у розмірі 240854 (двісті сорок тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 40 копійок, податок на додану вартість (ПДВ) враховано до вказаної суми та складає 40142,40 грн, згідно з висновками оцінювача про вартість об`єкта незалежної оцінки  нежитлової будівлі, що були виконані суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством „Дельта Консалтінт", затвердженими Рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 11.02.2010 року № 20 (пункт 1.3 Договору).
		Покупець зобов`язаний внести суму, зазначену у 1.3, цього Договору, у розмірі 240854 (двісті сорок тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривень 40 копійок за рахунок власних коштів з рахунку Покупця на розрахунковий рахунок № 31516905700116 в УДК в Біляївському районі ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код 31030000 протягом 20 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору (пункт 2.1 Договору).
		Передача об`єкта купівлі-продажу від Продавця до Покупця здійснюється у 3-денний термін з моменту перерахування Покупцем на рахунок Продавця повної вартості за об`єкт та оформлюється Актом приймання-передачі, що підписується сторонами за цим Договором (пункт 3.1 Договору).
		Відповідальність за збереження об`єкта купівлі-продажу з моменту підписання Договору купівлі-продажу несе Покупець (пункт 3.3 Договору).
		Кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки, покладені на неї цим Договором, та сприяти іншій стороні у виконанні її обов`язків (пункт 5.1 Договору).
		Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору (пункт 5.2 Договору). 
		Покупець відповідно до умов договору зобов`язаний: 
		узгоджувати проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування до сучасних потреб, а також проводити ці погодженої проектної документації та дозволу, виданих управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації; забезпечувати належну експлуатацію об`єкта нерухомості, яка гарантує надійність будівельних конструкцій; забезпечувати вільний доступ до інженерних мереж службам, які їх експлуатують, та утримувати їх у належному технічно-справному стані; проводити роботи по благоустрою прилеглої території (пункт 5.4.2 Договору);
		не допускати розміщення в об`єкті шкідливого виробництва; виконувати вимоги Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", відповідних державних санітарних та протипожежних норм та правил (пункт 5.4.3 Договору);
		протягом 30 календарних днів з моменту одержання Акта приймання-передачі оформити з Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації охоронну документацію на користування об`єктом купівлі-продажу, що розташований у будівлі-пам`ятці… А також Покупець зобов`язується утримувати об`єкт купівлі-продажу, відповідно до вимог охоронного договору та норм, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини» (пункт 5.4.5 Договору).
		У випадку порушень Покупцем терміну сплати за об`єкт купівлі-продажу, Покупець сплачу на рахунок Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 6.1 Договору).
		Якщо протягом встановленого цим Договором терміну Покупець не сплатить вказану у договорі суму продажу, Продавець має право розірвати Договір. У цьому випадку Покупець відшкодовує збитки заподіяні внаслідок порушення умов цього Договору у розмірі 20% вартості об`єкта купівлі-продаж зазначеному у п.1.3 цього Договору. У цьому випадку Покупець відшкодовує збитки заподіяні внаслідок порушення умов цього Договору у розмірі 20% вартості об`єкта купівлі-продажу, зазначеному у п.1.3 цього Договору (пункт 6.2 Договору).
		За неналежне виконання чи невиконання Покупцем зобов`язань за цим Договором, вказаних у п.5.4.5., Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень (пункт 6.3 Договору).
		За неналежне виконання чи невиконання Покупцем зобов`язань за цим Договором, вказаних п.5.4.2., п.5.4.3., Покупець несе відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 6.4 Договору).
		Сплата штрафу, пені, відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов цього Договору (пункт 6.5 Договору).
		Всі спори, що виникають при виконанні умов цього Договору або у зв`язку з тлумаченням його положень, вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторони не досягли домовленості, то спір передається на розгляд господарського суду Одеської області у порядку, встановленому чинним законодавством (пункт 7.1 Договору).
		У разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду (пункт 7.4 Договору).
		Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками контрагентів, посвідчено 22.02.2010 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 525.
		17.03.2010 р. між Покупцем та Продавцем підписано акт приймання-передачі індивідуально визначеного майна комунальної власності, за яким останнім отримано передано нежитлову будівлю Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького), сплачено за об`єкт купівлі-продажу вартість в поновному обсязі. 
		01.06.2010 р. між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (Орган охорони) та ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ (Власник), беручи до уваги те, що Власник є власником нежитлової будівлі, що належить до пам`ятки, відповідно до ст.23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", при однаковому розумінні Сторонами значення, умов та правових наслідків Охоронного договору, уклали цей Охоронний договір (Охоронний договір), відповідно до пункту 1.1. якого цей Договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини та утримання її в належному стані, у тому числі території, на якій вона розташована.
		За цим договором Власник бере на себе зобов`язання щодо охорони об`єкта культурної спадщини, який розташований у селі Василівна Біляївського району Одеської області по вулиці Леніна № 73 (сімдесят три), що є пам`яткою архітектури місцевого значення (колишній панський маєток будинок садиба генерала Дубицького, споруджений у середині XIX століття), та знаходиться під охороною держави на підставі Рішення виконавчого комітету Одеського обласної ради від 17.04.1987 р. № 167, як пам`ятка архітектури місцевого значення (пам`ятка).
		Нерухоме майно, що належить до пам`ятки  нежитлова будівля, що в цілому складається з літери «А» - будівлі «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, що належить Власнику на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 22 лютого 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В., за реєстровим № 525, зареєстрованого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 26.03.2010 року, реєстраційний номер: 29183242, номер запису: 15 в книзі: 46 - неж-29, номер Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно: 25695376 (пункт 1.2 Охоронного договору).
		Відповідно до пункту 1.2 Охоронного договору Власник зобов`язаний:
		використовувати приміщення пам`ятки під розміщення приміщень невиробничого призначення та у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень до пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо;
		утримувати пам`ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані, мати у приміщеннях пам`ятки належне обладнання згідно з вимогами органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших уповноважених органів;
		не змінювати призначення пам`ятки (її частин) та елементів, не робити написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зони без відповідного дозволу Органу охорони культурної спадщини;
		утримувати територію пам`ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам`ятці без відповідного дозволу Органу охорони культурної спадщини. Не робити будь-яких прибудов до пам`ятки, не переробляти її як зовні, так і всередині, а також не вести будь-яких земляних робіт на території пам`ятки без спеціального дозволу Органу охорони;
		погоджувати в установленому порядку з Органом охорони розміщення реклами, інших написів та позначок на пам`ятці, її частинах та елементах, на її території та в її охоронній зоні;
		безперешкодно допускати представників Органу охорони чи уповноважених ним осіб для здійснення контролю за виконанням правил утримання зазначеної пам`ятки, її території та зон охорони або для її наукового обстеження;
		забезпечувати доступ до пам`ятки з метою її екскурсійного відвідування у порядку та за графіком, що додатково узгоджуються між Власником та Органом охорони шляхом підписання окремого документу;
		негайно повідомляти Орган охорони про будь-яке руйнування, пошкодження, аварію чи іншу обставину, що заподіяла шкоду пам`ятці та своєчасно вживати заходи для приведення пам`ятки в належний стан;
		своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам`ятки і роботи з упорядження території пам`ятки. Виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені Охоронним договором, а у разі потреби  в терміни, визначені окремим розпорядженням Органу охорони;
		проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом Органу охорони. Копії матеріалів про проведення обміру та дослідження пам`ятки, а також науково-проектну документацію безоплатно передавати Органу охорони в 10-денний термін після її затвердження;
		з метою збереження пам`ятки та створення належних умов для її використання, Власник зобов`язаний виконати такі роботи: протягом травня 2010 р.  грудня 2011 р. проведення інженерно-вишукувальних робіт; протягом травня 2010 р.  грудня 2011 р. та травня 2010 р.  грудня 2012 р. розробка науково-проектної документації на проведення комплексу реставраційних робіт на об`єкт; протягом січня 2012 р.  грудня 2017 р. проведення комплексу реставраційних робіт на об`єкт;
		у разі коли Власник пам`ятки або уповноважений ним орган (особа) вважає за необхідне провести будь-які роботи, пов`язані з консервацією, реабілітацією, реставрацією, музеєфікацією пам`ятки та упорядженням її території, він повинен подати Органу охорони науково-проектну документацію. Роботи можуть проводитися тільки після погодження проектної документації та з письмового дозволу Органу охорони; 
		власник має і інші обов`язки, що випливають із умов Охоронного договору та чинного законодавства України. 
		Власник несе адміністративну та майнову відповідальність за порушення правил охорони та використання пам`ятки згідно з діючим законодавством України (пункт 3.1 Охоронного договору).
		У разі невиконання Власником вимог законодавства щодо охорони культурної спадщини та/або умов цього Охоронного договору Орган охорони накладає в установленому порядку згідно з чинним законодавством України на Власника штрафні фікції, а також зобов`язує Власника відшкодувати завдані ним збитки, при цьому сплата штрафів та збитків не звільняє Власника від усунення порушень (пункт 3.3 Охоронного договору)
		Якщо Власник своїми діями безгосподарно або бездіяльно ставиться до пам`ятки, що створює загрозу її пошкодження або знищення, Орган охорони робить користувачеві попередження про припинення безгосподарного ставлення до пам`ятки. Якщо Власник не виконує вимог, що містяться в попередженні, Орган охорони має право звернення у встановленому законодавством порядку з позовом про примусове дострокове розірвання Охоронного договору та вилучення пам`ятки із власності (викуп). При невідкладній необхідності забезпечення збереження пам`ятки, позов може бути пред`явлено без попередження (пункт 3.6 Охоронного договору).
		Орган охорони має переважне право купівлі (право привілеєвої купівлі) пам`ятки перед іншими особами (пункт 4.1 Охоронного договору).
		Розпорядження Органу охорони в межах його повноважень є обов`язковим для Власника (пункт 4.4 Охоронного договору).
		Контроль за виконанням умов цього Договору здійснює інспекційний відділ Органу охорони (пункт 4.6 Охоронного договору).
		Цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та за згодою Сторін підлягає нотаріальному посвідченню (пункт 5.1 Охоронного договору).
		Зміст статей 18,20-24, 26-30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» Власнику нотаріусом роз`яснено (пункт 5.4 Охоронного договору).
		Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками контрагентів, посвідчено 01.06.2010 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1088.
		10.08.2020 р. Департаментом винесено розпорядження № 7 відносно ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ, яким зобов`язано надати на розгляд Департаменту науково-проектну документацію протягом місяця з дня отримання розпорядження. 
		30.12.2020 р. Радою складено лист до ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ, в якому повідомляє, що внаслідок реорганізації Васильківська сільська рада Біляївського району Одеської області приєднана до Позивача, та останній є її правонаступником. Повідомляє, що під час огляду садиби (як є об`єктом Договору купівлі-продажу) встановлено її перебування в незадовільному стані. Пропонує надати копію охоронного договору та повідомити про заплановані заходи щодо збереження об`єкту культурної спадщини.
		08.04.2021 р. Департаментом винесено припис № 05-02/21 відносно ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ у зв`язку із невиконанням останнім умов Охоронного договору та зобов`язано надати відповідні документи за переліком.
		09.07.2021 р. Департаментом складено до Одеської обласної прокуратури лист, в якому інформує, що у власності ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ перебуває об`єкт нерухомості на підставі укладеного договору купівлі-продажу. Повідомляє, що проектно-будівельна документація Департаментом не погоджувалась, дозволи на проведення робіт не надавались. З метою збереження об`єкту нерухомості власнику пам`ятки надіслано розпорядження від 10.08.2020 р. № 7 та припис від 08.04.2021 р. № 05-02/21 щодо вжиття заходів зі збереження пам`ятки, однак відповідні вимоги власником не виконано.
		21.12.2021 р. Радою складено лист до ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ, в якому повідомляє, що під час огляду садиби встановлено її перебування в незадовільному стані. Пропонує надати копію охоронного договору та повідомити про заплановані заходи щодо збереження об`єкту культурної спадщини.
		20.05.2022 р. Департаментом складено лист до Одеської обласної прокуратури, в якому повідомляє, що у зв`язку із невиконанням ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ вимог охоронного договору від 01.06.2010 р. підготовлено акт про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини. 
		17.02.2023 р. Прокурором складено лист до Ради, в якому повідомляє про порушення ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ вимог Охоронного договору та приписів законодавства в частині збереження об`єкту культурної спадщини, наводить відомі обставини та пропонує повідомити про вчинення дій з метою захисту інтересів держави щодо забезпечення збереження будівлі-пам`ятки. Додатково повідомляє, що вказані відомості витрубовуються з метою з`ясування наявності підстав представництва інтересів держави в суді.
		24.02.2023 р. Радою надано відповідь на лист Прокуратури, в якому повідомляє про виявлення відсутність ознак використання садиби, при цьому остання перебуває у незадовільному стані, проведення робочих зустрічей з представниками ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ для обговорення заходів, які плануються Відповідачем щодо збереження об`єкту культурної спадщини, проте з боку власників роботи не вчинено. Повідомляє про доручення юридичному відділу вивчення питань подальших дій для збереження архітектурної пам`ятки «Панський маєток».
		20.03.2023 р. Департаментом складено акт про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини № 20/30, яким встановлено порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» (статті 24) громадянином, який є директором ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ порушено режим використання будівлі-пам`ятки по вул. Леніна, 73, с. Василівка. На акті наявний підпис особи, щодо якої його складено.
		23.03.2023 р. Департаментом складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОД № 00003, яким зафіксовано порушення ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ режиму використання пам`ятки культурної спадщини (будівля-палац-садиба Дубецьких-Панкеєвих). Протокол підписано директором ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ.
		04.04.2023 р. ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ звернулось до Департаменту із листом, в якому повідомляє про укладення договору про обстеження технічного стану пам`ятника архітектури з видачою рекомендацій щодо проведення робіт, направлених на збереження будівлі-пам`ятки, відповідні документи буде надано після завершення робіт. 
		09.05.2023 р. Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області винесено постанову № 6-23 про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу, якою встановлено порушення громадянином, який є директором ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ режиму використання будівлі-пам`ятки по вул. Леніна, 73, с. Василівка, визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. Вказану суму штрафу сплачено 10.05.2023 р. 
		24.05.2023 р. Прокуратурою складено до Ради повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому повідомляє, що найближчим часом позовну заяву буде надіслано до Господарського суду Одеської області.
		Відповідно до висновку про технічний стан несучих і огороджуючих конструкцій та можливості подальшої надійної експлуатації нежитлової будівлі літ. «А» «Панського маєтку», що розташована на території колишньої садиби Генерала Дубицього за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Василівка, вул. Леніна № 73, виготовленого 18.09.2023 р. експертом Накул О.М., нежитлова будівля «Панського маєтку» є пам`яткою архітектури місцевого значення, технічний стан об`єкту обстеження «непридатний» з фізичним зносом 83; існуючий технічний стан об`єкту обстеження обумовлено сукупністю причин і факторів, зокрема пов`язані з природним фізичним зносом будівлі за тривалий період експлуатації (понад 170 років), без своєчасного проведення ремонтно-реставраційних робіт тощо. 
		Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
		Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).
		Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Прокурором повідомлено Раду про порушення ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ умов укладених договорів та надано розумний строк для звернення із позовною заявою для захисту порушених прав, проте Радою не вчинено відповідних дій, спрямованих на захист порушених прав та інтересів, відтак Прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів Ради. 
		Пунктом 3 Розділу Х «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про охорону культурної спадщини» (тут і далі в редакцій чинній на час укладання Договору купівлі-продажу та Охоронного договору, тобто в редакції від 15.12.2009 р.) визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.
		Як зазначено, рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 17.04.1987 р. № 167, серед іншого, визначено Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького), розташований в Біляївському районні Одеської області пам`яткою архітектури місцевого значення. У той же час, Державною службою охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України виготовлено паспорт об`єкту культурної спадщини  садиби генерала Дубицького та віднесено останній до пам`ятки архітектури місцевого значення, підставою взяття на облік як пам`ятки архітекту визначено рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 17.04.1987 р. № 167. Власником пам`ятки є Васильківська сільська рада. 
		Відтак, господарський суд доходить до висновку, що нежитлова будівля Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м., розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Леніна, 73), відносить до пам`яток архітектури місцевого значення.
		Частиною 1 статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
		У той же час, приписи абазу 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлюють, що пам`ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам`ятки, робіт, які майбутній власник зобов`язується провести на пам`ятці з метою утримання її в належному стані.
		Положеннями статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» імперативно передбачено, що усі власники пам`яток чи їхніх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам`ятки, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.
		Укладаючи Договір купівлі-продажу сторони передбачали зобов`язання Покупця  ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ оформити відповідний охоронний договір об`єкта культурної спадщини та його подальше утримання у відповідності до укладеного охоронного договору та державних стандартів, норм і правил у сфері охорони культурної спадщини (пункт 5.4.5 Договору купівлі-продажу).
		Після укладення Договору купівлі-продажу, 01.06.2010 р. між ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ та Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Департамент, укладено Охоронний договір із передбаченими у пункті 2.1 зобов`язаннями Власника по утриманню відповідного майна.
		Частиною 1 статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
		Пред`являючи позовну заяву Прокурором наголошено на тому, що ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ не виконуються умови Договору купівлі-продажу в частині належної експлуатації та утримання будівлі-пам`ятки у відповідності до приписів законодавства України з дотримання державних стандартів, норм та правил в сфері охорони культурної спадщини, що істотно порушує укладений договір та завдає шкоди державним інтересам в сфері охорони культурної спадщини, в частині збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення, що є істотним порушенням умов Договору та відповідно надає право його розірвання в судовому порядку із похідної від цього вимогою про повернення будівлі-пам`ятника у комунальну власність.
		Підстави для зміни або розірвання договору, визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
		Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
		Так, за частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
		Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 ЦК України).
		З аналізу статті 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати зміни договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення між шкодою та тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
		Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 р. у справі № 910/6381/18 та від 14.08.2019 р. у справі № 910/8819/18.
		Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 р. у справі № 914/2649/17.
		При цьому положеннями статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина 3). Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4). Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (частина 5).
		Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
		Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою  посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
		Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а у статті 13 Конвенції  на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
		Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 р., заява № 38722/02).
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).
		Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 р. у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 р. у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення  гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
		Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
		У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).
		Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17).
		Обраний Прокурором спосіб захисту порушеного права Ради фактично передбачає повернення до комунальної власності пам`ятки культурної спадщини, переданої у власність на підставі Договору купівлі-продажу, у зв`язку із істотним порушенням його умов в частині збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.
		У той же, приписи статті 41 Конституції України визначають, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі викупу пам`яток культурної спадщини.
		Поряд з цим стаття 352 ЦК України передбачає, що, якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам`ятки культурної спадщини їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить власнику пам`ятки відповідне попередження (частина 1). Якщо власник пам`ятки культурної спадщини не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп (частина 2). У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам`ятки культурної спадщини позов про її викуп може бути пред`явлено без попередження (частина 3). Викуплена пам`ятка культурної спадщини переходить у власність держави (частина 4). Викупна ціна пам`ятки культурної спадщини визначається за згодою сторін, а в разі спору  судом (частина 5).
		Аналогічний спосіб захисту цивільних прав викладено у статті 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини» - якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам`ятки їй загрожує пошкодження або знищення, державний орган з питань охорони пам`яток історії та культури робить власнику пам`ятки відповідне попередження (частина 1). Якщо власник пам`ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом державного органу з питань охорони пам`яток історії та культури може постановити рішення про її викуп (частина 2). У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам`ятки позов про її викуп може бути пред`явлено без попередження (частина 3). Викуплена пам`ятка переходить у власність держави. Викупна ціна пам`ятки визначається за згодою сторін, а в разі спору  судом (частина 4).
		Великою Палатою Верховного Суду неодноразово наголошено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідками.
		Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення  гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
		Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
		Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить до висновку, що Прокурором обрано не належний спосіб захисту порушених прав Ради, адже як приписи ЦК України, так і положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачають викуп пам`ятки культурної спадщини, у разі не вжиття власником пам`ятки культурної спадщини заходів щодо її збереження, що загрожує її пошкодженням або знищенням, на відміну від розірвання договору купівлі-продажу, що фактично призведене до безоплатного вилучення придбаного майна, адже покупець за договором купівлі-продажу позбавлений можливості повернення сплачених коштів (відповідні приписи ЦК України передбачають відшкодування збитків стороною, якою допущено істотне порушення його умов), відтак у задоволені позовних вимог господарський суд відмовляє. 
		Оскільки, обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, інші доводи учасників справи залишаються без правової оцінки.
		Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам  учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. 
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
		Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Окрім того, відповідно до частини 9 статті 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
		Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,145,165,232,233,237,238,240,241
		Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		У задоволені позову Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача  Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно відмовити.
		Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Одеську обласну прокуратуру.
		Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 р.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст складено 08 січня 2024 р.
		 
		 
		Суддя С.Ф. Гут

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...