Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/153/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2024. Зареєстровано: 16.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2024.
Дата набрання законної сили: 15.02.2024
Номер судового провадження: 1-кп/742/158/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023270000000206

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження № 1-кп/742/158/24 
		Єдиний унікальний № 742/153/24 
		 
		       
		ВИРОК
		Іменем України
		15 січня 2024 року м. Прилуки
		Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченням 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Христофорівка Антрацитівського району Луганської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка України,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368-4 КК України, 
		встановив:
		Статтями 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
		Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
		У відповідності до п. 2 ст. 1 указаного Закону, воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
		Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України 
		від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів.
		Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
		Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
		У відповідності до ст. 3 цього Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
		Згідно ст. 12 указаного Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
		У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
		Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.
		Статтею 4 вищевказаного Закону визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
		Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Пунктом 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Згідно п. 5 ст. 22 указаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
		Згідно ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
		Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. 
		Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який у подальшому неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 продовжено з 18.08.2023 на 90 діб.
		Також, Указами Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 та від 17.05.2022 № 342/2022 в Україні оголошено проведення загальної мобілізації до Збройних Сил України, з урахуванням чого запроваджено обмеження виїзду за межі України громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
		На підставі вищевказаних Указів Президента України, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється.
		Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
		Згідно зі ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
		Згідно зі ст. 12 Закону України «Про збройні сили України» основними складовими діяльності Збройних Сил України є підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, що здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
		Відповідно до п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 
		від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу відповідної посадової особи.
		Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.
		Згідно з повідомленням Державної прикордонної служби України від 24.02.2022, розміщеної на сайті Урядового порталу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, обмежено виїзд з України окремої категорією громадян. Зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Така норма діятиме на період правового режиму воєнного стану. Вказані обмеження введено з метою забезпечення проведення заходів із мобілізації, підтримки бойової готовності та боєздатності Збройних Сил України, підтримки їх спроможності здійснювати відсіч військовій агресії російської федерації.
		Таким чином, викладені вище положення чинного законодавства України свідчать про те, що забезпечення мобілізаційної готовності є невід`ємною частиною законної діяльності Збройних Сил України, а виїзд осіб призовного віку, які підлягають або можуть підлягати призову за мобілізацією, за межі України без наявних на те правових підстав перешкоджає законній діяльності Збройних Сил України в частині їх обов`язку з підтримання належної мобілізаційної готовності.
		Будучи обізнаними з вказаними вище положеннями чинного законодавства, Особа 1, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, та Особа 2, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, будучи обізнаними про намір ОСОБА_6 у період дії воєнного стану в Україні незаконно, тобто без наявності підстав, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правилами перетинання державного кордону громадянами України» (далі - «Правила»), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 (в редакції із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 1285 від 15.11.2022), перетнути державний кордон України та виїхати до Республіки Польща.
		З цією метою, Особа 1, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, та Особа 2, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, діючи з корисливих мотивів та мотивів порушення суспільних відносин з охорони суверенітету України, цілісності і недоторканності її кордонів та перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України на початку лютого 2023 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у м. Прилуки Чернігівської області (більш точне місце не встановлено), вступили у злочинну змову між собою та розробили план незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 2 500 доларів США шляхом незаконного створення умов для його виїзду до Республіки Польща на постійне місце проживання, тим самим зменшуючи мобілізаційний ресурс.
		З метою реалізації спільного злочинного умислу, Особа 1, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, та Особа 2, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, у невстановлений час, але не пізніше 25.05.2023, залучили до своєї злочинної діяльності Особу 3, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, та начальника Управління адміністративних послуг (Центру надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради (далі - ЦНАП м. Прилуки) ОСОБА_4 , які повинні сприйняти організації незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України шляхом наданням засобів тим самим також зменшуючи мобілізаційний ресурс.
		Так, 23.05.2023 ОСОБА_4 , будучи начальником Управління адміністративних послуг (Центру надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради, відповідно до раніше розробленого плану, маючи доступ до відповідних баз, здійснила зміну місця проживання ОСОБА_6 з адреси: АДРЕСА_3 на адресу: АДРЕСА_4 , чим створила умови для подальших дій інших учасників групи щодо незаконного переправлення останнього через державний кордон України та зменшення мобілізаційного ресурсу, після чого сформувала Витяг № 2023/003901792 з реєстру територіальної громади.
		Після цього ОСОБА_4 24.05.2023 вищезазначений витяг передала Особі 3, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, який у подальшому у період часу з 24.05.2023 по 01.06.2023 (більш точний час не встановлено) передав Особі 2, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні.
		Після цього ОСОБА_6 , діючи на вимогу Особи 1, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, 01.06.2023 прибув до м. Прилуки Чернігівської області, де неподалік магазину «АТБ» (вул. Київська, 291а) зустрівся з Особою 2, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, який діяв відповідно вказівки Особи 1, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні.
		Під час зустрічі, яка розпочалась о 09 год. 24 хв., Особа 2, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, надав ОСОБА_6 сформований ОСОБА_4 витяг та роз`яснив порядок його подальших дій при поданні заяви до Прилуцького міського відділу УДМС України в Чернігівській області, що ОСОБА_6 і зробив. 
		У подальшому, у денний час 17.08.2023, діючи відповідно до вказівки Особи 1, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, ОСОБА_6 прибув до м. Прилуки Чернігівської області, де зустрівся з Особою 3, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, та ОСОБА_4 , біля приміщення Центру надання адміністративних послуг м. Прилуки, розташованого за адресою: м. Прилуки, вул. Івана Скоропадського, 102А.
		У ході зустрічі ОСОБА_4 передала ОСОБА_6 витяг з реєстру територіальної громади з відміткою про вибуття на постійне проживання до Республіки Польща з відтиском гербової печатки ЦНАП у м. Прилуки, тим самим надавши засіб для незаконного переплавлення через державний кордон України. 
		Після цього, того ж дня (17.08.2023) ОСОБА_7 , виконуючи вказівку Особи 1, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, поїхав до м. Чернігова, де прибув до приміщення УДМС в Чернігівській області, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 51А, на підставі наданих Особою 2, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, Особою 3, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, та ОСОБА_4 документів, отримав у паспортах громадянина України та громадянина України для виїзду за кордон відмітку «Оформлено виїзд на постійне проживання Республіки Польща», яка надає право на безперешкодний перетин державного кордону України.
		У подальшому, 23.08.2023 ОСОБА_6 , діючи відповідно до вказівок Особи 1, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, Особи 2, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, та засобів, наданих Особою 3, матеріали стосовно якої перебувають в окремому провадженні, та ОСОБА_4 у пункті пропуску «Шегині» Львівської області, використовуючи витяг з реєстру територіальної громади з відміткою про вибуття на постійне проживання до Республіки Польща з відтиском гербової печатки ЦНАПу м. Прилуки та довідку військовозобов`язаного, який виїжджає за кордон на його ім`я, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконно переправився через державний кордон України з Республікою Польща, що спричинило зменшення мобілізаційного потенціалу.
		Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг» дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов`язані з наданням публічних (електронних публічних) послуг.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адміністративні послуги» дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов`язані з наданням адміністративних послуг.
		Згідно з ч. 3 ст. 3 цього ж Закону до адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб`єкту звернення, а також об`єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.
		Згідно з ч. 1 ст. 17 цього ж Закону надання адміністративних послуг в електронній формі та доступ суб`єктів звернення до інформації про адміністративні послуги з використанням мережі Інтернет забезпечуються засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, який є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник).
		Згідно з п. п. 1, 3, 7 ч. 2 ст. 9 вищезазначеного Закону до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються зокрема, паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України), військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку.
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 11 вищезазначеного Закону особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Встановлено, що наказом міського голови м. Прилуки Чернігівської області № 80-ос від 15.07.2020 ОСОБА_4 , начальника відділу адміністративних послуг міської ради, призначено в порядку переводу на посаду начальника ЦНАП м. Прилуки з 17.07.2020.
		Відповідно до посадової інструкції начальника ЦНАП м. Прилуки від 17.07.2020 начальник управління може здійснювати функції адміністратора; надає адміністративні послуги у випадках, передбачених законом та рішеннями міської ради; здійснює повноваження щодо реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб на території міста Прилуки; перевіряє відповідність документів, наданих для реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб; приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації, перереєстрацію місця проживання/перебування особи; здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи шляхом внесення відомостей про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання у документ, до якого вносяться ці відомості; забезпечує створення та ведення реєстру територіальної громади з подальшим внесенням інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та проводить роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці.
		Крім цього, відповідно до даної Інструкції начальник управління несе персональну відповідальність за правопорушення, які скоєні у процесі професійної діяльності у межах, встановлених діючим адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
		Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника ЦНАП м. Прилуки, була особою, яка провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг.
		Так, у травні 2023 року, більш точного часу не встановлено, до ОСОБА_4 , яка здійснює свої службові обов`язки у приміщенні управління адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Прилуки) за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вулиця Івана Скоропадського, 102А ), діючи з метою сприяння організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та перешкоджання законній діяльності Збройних сил України в особливий період, звернулася Особа 3, матеріали щодо якої перебувають в окремому провадженні, з пропозицією здійснити за матеріальну винагороду у розмірі 6 000 гривень реєстраційні дії щодо реєстрації місця проживання на території м. Прилуки Чернігівської області ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без їх особистої присутності, повного комплекту необхідних документів (паспортного документу, документів, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування), військово-облікового документу) та згоди власника житла.
		На вказану пропозицію ОСОБА_4 погодилася. 
		У подальшому, 23.05.2023 ОСОБА_4 , діючи з метою сприяння організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, перешкоджання законній діяльності Збройних сил України в особливий період (період дії воєнного стану) та отримання неправомірної вигоди для себе, використовуючи своє службове становище, пов`язане з виконанням повноважень щодо реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб на території міста Прилуки, перебуваючи у приміщенні ЦНАП м. Прилуки за адресою: м. Прилуки, вул. Івана Скоропадського, 102А , у порушення вимог ст. ст. 9, 11 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» без особистої присутності ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , необхідного комплекту документів, які обов`язково додаються до заяви (паспортного документу, документів, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування), військово-облікового документу), та заяви власника житла про згоду на реєстрацію місця проживання, здійснила реєстраційні дії щодо зміни місця проживання ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на адресу: АДРЕСА_4 , право власності на яку належить її матері - ОСОБА_10 , яка не була обізнана про злочинну діяльність ОСОБА_4 .
		У подальшому 24.05.2023 ОСОБА_4 зустрілась з Особою 3, матеріали щодо якої перебувають в окремому провадженні, в ресторані « NUMO » за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 170 , де отримала від останньої, грошові кошти у сумі 6 000 гривень як неправомірну вигоду за вчинення дій щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без їх особистої присутності та інших необхідних документів.
		04.01.2024 між прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_11 , який є прокурором у даному кримінальному провадженні та обвинуваченою ОСОБА_4 , з участю захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості відповідно до ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
		За змістом укладеної угоди, прокурор та обвинувачена дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368-4 КК України, беззастережного повного визнання обвинуваченою своєї винуватості у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень в обсязі обвинувачення у судовому провадженні, переліку обов`язків, покладених на обвинувачену.
		Також, сторонами угоди узгоджена міра покарання обвинуваченій ОСОБА_4 : за ч. 2 ст. 332 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з наданням публічних послуг на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України - із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (роки) роки та 6 (шість) місяців; за ч. 3 ст. 368-4 КК України - у виді штрафу у розмірі 2 (дві) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень. Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на обвинувачену обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Угодою передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені підозрюваній під розпис.
		В підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду і призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання, зазначивши, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані всі вимоги КПК та КК України.
		Захисник обвинуваченої підтримав угоду і просив її затвердити.
		Обвинувачена в підготовчому судовому засіданні також просила затвердити, укладену з прокурором угоду, призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368-4 КК України в обсязі обвинувачення, зазначивши, що здатна виконати в повному обсязі, покладені на неї угодою зобов`язання.
		Заслухавши доводи прокурора та захисника, пояснення обвинуваченої, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі необхідному для вирішення питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, суд дійшов наступного висновку.
		За змістом ст.ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Як встановлено в судовому засіданні, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнала себе винуватою, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
		Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинувачена повністю і вірно усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
		Сама угода про визнання винуватості відповідає за змістом та формою вимогам КПК та КК України.
		За наведених обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні обвинувачення ОСОБА_4   у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368-4 КК України, а саме: сприяння організації незаконного переправлення особи через державний кордон України наданням засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб службовою особою з використанням службового становища (ч. 2 ст. 332 КК України), перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період (період дії воєнного стану), вчиненому за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України), одержання особою, яка провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах третіх осіб (ч. 3 ст. 368-4 КК України).
		Покарання, визначене сторонами угоди відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 - 67 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 , даних про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, її критичне ставлення до вчиненого нею діяння, обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів, викриття особи, з якою вона вчиняла кримінальні правопорушення, викриття іншого кримінального правопорушення, за відсутності обставин, що обтяжують покарання.
		При цьому підставами застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України є перелічені вище обставини щодо даних про особу обвинуваченої.
		Ураховуючи позитивні характеристики особи ОСОБА_4 , наявність у неї міцних соціальних зв`язків, має на утриманні малолітню дитину, критичне ставлення обвинуваченої до вчинених злочинів, її поведінку після вчинення кримінальних правопорушень, суд погоджується про доцільність звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Питання про долю речових доказів та документів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. 
		Процесуальні витрати у кримінальному складають 3824,00 грн - комп`ютерно- технічна експертиза, які необхідно стягнути з обвинуваченої на користь держави. 
		Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої, враховуючи умови призначеного покарання, необхідно скасувати.
		Керуючись статтями 370, 373, 374 КПК України, суд
		ухвалив:
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 04.01.2024 року між прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
		ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368-4 КК України та призначити їй покарання:
		- за ч. 2 ст. 332 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з наданням публічних послуг на строк 3 роки;
		- за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України - із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (роки) роки та 6 (шість) місяців;
		- за ч. 3 ст. 368-4 КК України - у виді штрафу у розмірі 2 (дві) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з наданням публічних послуг на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки, якщо засуджена протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.
		Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - скасувати та звільнити ОСОБА_4 з під варти з зали суду негайно.
		Зарахувати у строк відбування призначеного покарання строк затримання ОСОБА_4 у період з 24.08.2023 до 15.01.2024 включно. 
		Строк відбуття покарання рахувати з моменту взяття засудженої під варту.
		Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи у розмірі 3824,00 грн.
		Речові докази: 
		- мобільний телефон «Xiaomi Commynications» модель 22001116 PG, ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2- НОМЕР_2 ; флеш-носій темно-синього кольору з написом GO 2G MF2730048; грошові кошти в сумі 1350 (одна тисяча триста п`ятдесят) Євро;
		1200 (одна тисяча двісті) доларів США; автомобіль марки «Mazda 5
		1999» 2010 р.в., д.н. НОМЕР_3 , яке належить ОСОБА_4 , - звільнити з під арешту накладеного ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.08.2023 та повернути власнику ОСОБА_4 у законне володіння та користування.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя                                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...