Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/8003/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 17.01.2024. Зареєстровано: 18.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2024.
Дата набрання законної сили: 10.06.2024
Результат оскарження 10.06.2024 Полтавський апеляційний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 2/554/550/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 10.01.2024Справа № 645/8003/21 Провадження № 2/554/550/2024
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		10 січня 2024 р. Октябрський районний суд м. Полтави в складі 
		головуючого судді : Г.В. Андрієнко ,
		за участю секретаря : О.Ю. Звігольської,
		за участю представника позивача адвоката Д.Г.Марцонь,
		за участю представника відповідача адвоката Скороход Г.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Філіп Морріс Україна « про стягнення невиплаченої заробітної плати , відновлення попередніх умов праці , які обумовлені укладеним трудовим договором, 
		 
		В СТ А Н О В И В : 
		 
		Позивач 29.11.2021 р. звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до Приватного акціонерного товариства « Філіп Морріс Україна « про стягнення невиплаченої заробітної плати .
		 
		В заяві вказав , що 15.04.2014 р. він був прийнятий на роботу в ПрАТ « Філіп Морріс Україна» на посаду менеджера послуг з постачання .На час звернення до суду він продовжує перебувати в трудових відносинах з відповідачем.
		Проте , йому заробітна плата за серпень-жовтень 2021 р. була виплачена лише частково .
		Відповідач не надав йому жодного документу , якій би свідчив про зменшення заробітної плати. 
		Виходячи із середньоденної заробітної плати 343,18 грн. , заборгованість складає 157235,38 грн. 
		 
		Прохав стягнути з ПрАТ « Філіп Морріс Україна « на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.08.2021 р. по 31.10.2021 р. в сумі 157235 ,38 грн. 
		 
		01.12.2021 р. ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова відкрите спрощене провадження по справі з повідомленням сторін. 
		 
		24.12.2021 р. до суду надійшов відзив на позов. 
		У відзиві зазначили , що позивач дійсно є їх працівником. За два тижня до укладення трудового договору ,як з1ясувалося пізніше,наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.04.2014 р. № 78-ос ОСОБА_1 був призначений до НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління та наказом загону Східного регіонального управління від 01.04.20214 р. № 71-ОС зарахований до списків особового складу загону і всі види забезпечення з 01.04.2014 р. 
		 
		За отриманою від позивача інформацією його було мобілізовано на особливий період для проходження військової служби у Східному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України. 
		 
		Відповідно до чинної на той час редакції ч.3 ст.119 КЗпП України працівникам, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації , на особливий період, але не більше одного року , гарантувалося збереження місця роботи , посади і середнього заробітку. 
		 
		Як з`ясувалося пізніше , Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 18.03.2015 р. № 144-ос капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас. 
		 
		19.03.2015 р. ОСОБА_1 вийшов на роботу на ПрАТ « Філіп Морріс Україна «та пропрацював три робочих дня. 
		 
		Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24.03.2015 р. № 165-ос капітан ОСОБА_1 прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
		 
		Вважають , що вихід працівника на роботу на три робочих дні , то був технічний вихід , щоб зберегти робоче місце та середній заробіток на підприємстві. 
		 
		З 01.01.20216 р. обмеження , що місце роботи , посада та середній заробіток зберігаються роботодавцем не більше одного року було скасоване. 
		 
		24.03.2016 р. ОСОБА_1 було укладено контракт та він не збирався повертатися на роботу. 
		 
		З 15.04.2014 р. пропрацювавши на підприємстві лише три робочі дні , отримав за цей період часу 3 млн. грн. середнього заробітку.
		 
		В квітні-травні 2021 р. на ПрАТ « ФМУ « відбулися зміни в організації виробництва та праці , що були пов`язані із зменшенням об`єму тютюнових виробів в Україні,оптимізацією процесів та консолідацією функцій забезпечення виробництва. 
		 
		Наказом ПрАТ « ФМУ « № 44 від 21.05.2021 р. у зв`язку із змінами і організації виробництва і праці за посадою менеджера з послуг постачання , яку обіймає позивач, було запроваджено зміну істотних умов праці , а саме встановлено з 01.08.2021 р. для посади менеджера послуг з постачання неповний робочий тиждень з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу . 
		 
		За цей період розмір заробітної плати був іншим та повністю виплачена позивачу. 
		 
		05.01.2022 р. позивач змінив позовні вимоги . Прохав поновити ОСОБА_1 попередні умови праці , обумовлені трудовим договором від 15.04.2014 р. укладеним між ПрАТ «ФМУ « та ОСОБА_1 . Стягнути з ПрАТ « ФМУ « на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.08.2021 р. по 31.10.2021 р. в сумі 157235 ,38 грн.
		 
		Позовні вимоги обґрунтував тим , що відповідачем був порушений порядок повідомлення про зміну істотних умов праці, він не був повідомлений не пізніше ніж за два місяця.
		Вважає, що вказані зміни економічно необґрунтовані та мали на меті порушення саме його трудових прав. 
		 
		01.02.2022 р. до суду надійшли заперечення ПрАТ « ФМУ « про прийняття уточненої позовної заяви, де змінюються предмет та підстави позову , оскільки відповідно до ч.3 ст. 49 ЦПК України у справі , що розглядається за правилами спрощеного провадження , зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. 
		 
		На підставі розпорядження головиВерховного Суду від08березня 2022року №2/0/9-22« Прозміну територіальноїпідсудності судових справв умовах воєнногостану «цивільну справу№ 645/8000/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерноготовариства « ФіліпМорріс Україна« простягнення невиплаченоїзаробітної плати було направлено до Октябрського районного суду м. Полтави за підсудністю.
		 
		Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2023 року прийнято до провадження вказану справу та ухвалено розглядати справу в спрощеному порядку з повідомленням сторін. У зв`язку з надмірним навантаженням, яке було пов`язане із перерозподілом справ , підсудність яких змінена , помилково було запропоновано відповідачу надати відзив на позов повторно.
		 
		20.03.2023 р. до суду надійшов відзив на позов , де викладені обставини , які зазначалися у первісному відзиві та наданий висновок науково- правової експертизи від 25.02.2022 р. стосовно доктринального тлумачення окремих норм трудового законодавства відносно ситуації , що склалася із працівником ОСОБА_1 
		 
		03.05.2023 р. до суду надійшла заява ПрАТ « ФМУ» про застосування строків позовної давності . Посилалися на те , що про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 було повідомлено 26.05.2021 р. Із зміненими позовними вимогами позивач звернувся 05.01.2022 р. стосовно поновлення попередніх умов праці .
		Відповідно до ст. 233 ЦПК України позивачу надається тримісячний термін звернення до суду з даними вимогами, тобто позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом. 
		 
		03.05.2023 р. до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача , в яких зазначили , що законодавець не зобов`язує роботодавця зберігати для працівників , які користуються гарантіями , передбаченими ст. 119 КЗпП України , існуючи умови праці , якщо їх збереження є неможливим з огляду на зміни в організації виробництва і праці. Закон не передбачає будь-яких інших трудових гарантій працівникам на період проходження військової служби і не встановлює будь-яких додаткових обов`язків для роботодавців по відношенню до таких працівників. 
		Право роботодавця в односторонньому порядку змінювати істотні умови праці працівників закріплено законом і не обмежується жодними додатковими умовами , крім тих , які прямо зазначені в статті 32 КЗпП України . Роботодавець з дотриманням умов , передбачених у ст. 32 КЗпП України має право встановлювати неповний робочий час та оплату праці пропорційно відпрацьованому часу , у тому числі й тим працівникам , на яких поширюються гарантії , передбачені частиною 3 статті 119 КЗпП України.
		 
		Вважають , що ОСОБА_1 обраний неналежний спосіб захисту , оскільки Наказ ПрАТ « ФМУ» № 44 від 21.05.2021 р. « Про зміни в організації виробництва і праці» останнім не оскаржений. 
		 
		08.05.2023 р. до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 ОСОБА_1 зазначив , що у зв`язку з прийняттям його на військову службу він є працівником зі спеціальним статусом , який передбачає наявність виключно гарантій, передбачених ст. 119 КЗпП України та ч.2 ст.21 ЗУ « Про військовий обов`язок і військову службу « в редакціях чинних на момент існування спірних правовідносин. Він увільнений від виконання будь-яких обов`язків , передбачених трудовим договором , наказами , розпорядженнями роботодавця та трудового законодавства на підставі ч.2 ст.21 ЗУ « Про військовий обов`язок і військову службу « в редакції чинної на момент існування спірних правовідносин до закінчення особливого періоду , оголошення рішення про демобілізацію або до дня фактичного звільнення. 
		 
		Вважає, що оскільки він увільнений від обов`язку виконувати роботу , то неможливо виконати вимоги ст32 КЗпП України . Увільнення від обов`язку виконувати роботу унеможливлює унормування тривалості роботи , а відповідно і встановлення неповного робочого часу. 
		 
		Вважає, що зміна істотних умов праці в сторону погіршення відбулася без економічного обґрунтування такої зміни та проведена роботодавцем не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві. 
		 
		Заперечив розмір витрат на правничу допомогу , оскільки дані витрати є завищеними. 
		 
		В судовому засіданні позивач та його представник позов ,повністю підтримали, надали пояснення аналогічні змісту позовних вимог та письмовим поясненням, що містяться в матеріалах справи. 
		 
		Представник відповідача в судовому засіданні прохала відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях. 
		 
		Суд, заслухавши пояснення позивача та допитавши його в якості свідка, представників сторін , свідків , дослідивши матеріали справи вважає , що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		 
		Судом встановлено , що відповідно до наказу ПрАТ « ФМУ « № 33 від 15.04.2014 р. ОСОБА_1 з15.04.2014 р. було прийнято на роботу у відділ централізованого забезпечення на посаду менеджера з послуг постачання з посадовим окладом 29615 грн.та укладено трудовий договір .
		 
		Через два тижні до укладення трудового договору , наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.04.2014 р. № 78-ос ОСОБА_1 був призначений до НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління та наказом загону Східного регіонального управління від 01.04.2014 р. № 71-Ос зарахований до списків особового складу загону і всі види забезпечення з 01.04.2014 р. на період мобілізації. 
		 
		Відповідно до чинної редакції ч.3 ст 119 КЗпП України станом на 2014 р. , працівникам , які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації , на особливий період , але не більше одного року , гарантувалося збереження місця роботи , посади та середнього заробітку. 
		 
		Як з`ясувалося пізніше, наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 18.03.2015 р. № 144-ос капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби за ст. 26 ч.8 п.3 підпунктом «а» у запас ЗСУ та наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону управління від 18.03.2015 р. № 77-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 18.03.2015 р. 
		 
		19.03.2015 р. ОСОБА_1 вийшов на роботу на ПрАТ « ФМУ « для виконання своїх трудових обов`язків менеджера з послуг постачання та пропрацював три робочих дні -19,20,24 березня 2015 р. 
		 
		Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24.03.2015 р. № 165-ос капітан ОСОБА_1 прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації та знову призначений до НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління та наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби від 24.03.2015 р. № 90-ос зарахований до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 24.03.2015 р. 
		 
		Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України в редакції 2015 р. за працівниками , призваними на військову службу за призовом під час мобілізації , на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації , що загрожує національній безпеці , оголошення рішення про проведення мобілізації та ( або ) ведення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію . але не більше одного року , зберігаються місце роботи , посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві , в установі , організації, в яких вони працювали на час призову , незалежно від підпорядкування та форми власності . Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України , в порядку , визначеному КМУ . 
		 
		01.01.2016 р. ч.3,4 статті 119 КЗпП України було викладено в новій редакції 
		 
		За працівниками , призваними на строкову військову службу , військову службу за призовом під час мобілізації , на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації , що загрожує національній безпеці , оголошення рішення та проведення мобілізації та ( або ) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації . зберігаються місце роботи , посада , середній заробіток на підприємстві , в установі організації незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб  підприємців , в яких вони працювали на час призову . Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ЗУ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей «.
		За працівниками , які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації , але проводжують військову службу у зв`язку із прийняттям на військову службу за контрактом , але не більше ніж на строк укладеного контракту , зберігаються місце роботи , посада і середній заробіток на підприємстві , в установі організації , фермерському господарстві , сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців , в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ЗУ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей «. 
		 
		Таким чином , обмеження з 0.01.2016 р. про те , що місце роботи , посада та середній заробіток зберігаються роботодавцем не більше одного року , було скасоване. 
		 
		24.03.2016 р. позивачем було укладено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі на період з 24.03.2016 р. і до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію. 
		 
		Фактично позивач з 15.04.2014 р. працював лише три дні на підприємстві та отримав понад 3 млн. грн.. середнього заробітку. 
		 
		В квітні травні 2021 р. на ПрАТ « ФМУ» відбулися зміни в організації виробництва і праці , що були пов`язані із зменшенням об`єму ринку тютюнових виробів в України , оптимізацією процесів та консолідацією функцій забезпечення виробництва. 
		 
		Наказом ПрАТ « ФМУ « № 44 від 21.05.2021 р. у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці на ПрАТ «ФМУ» за посадою менеджера з послуг постачання , яку обіймає ОСОБА_1 , було запроваджено зміну істотних умов праці , а саме встановлено з 01.08.2021 р. для посади менеджера з послуг постачання неповний робочий час (неповний робочий тиждень ) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з наступним графіком роботи : кожну п`ятницю ( крім святкових і неробочих днів ) з 9.00 до 13.00 год.( а.с. 33 т.2 ) 
		 
		Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 було повідомлено 26.05.2021 р. Від отримання повідомлення про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 відмовився , про що 26.05.2021 р. менеджером з роботи з персоналом ПрАТ «ФМУ» А. Назаровим в присутності начальника технічного відділу О.Коробки та начальника відділу ОП та НС С. Руссо було складено акт про ознайомлення ОСОБА_1 із змістом повідомлення про зміну істотних умов праці та про відмову позивача від підписання даних документів.( а.с. 35-36 т. 2 ). 
		 
		Факт відмови ОСОБА_1 від отримання повідомлення про зміну істотних умов праці в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		 
		Відповідно до ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці  систем та розмірів оплати праці, пільг , режиму роботи , встановлення або скасування неповного робочого часу , суміщення професій , зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. 
		 
		Таким чином , позивач був належним чином повідомлений про зміну істотних умов праці.
		 
		Посилання позивача на практику ВС , а саме Постанову ВП ВС від 28.11.2018 р. у справі № 559\321\16-ц ні є доречними , оскільки обставини справи , що зараз розглядається інші.
		 
		Відповідач продовжував виплачувати середній заробіток до набрання чинності 19.07.2022 р. змін до ст.119 КЗпП України , яким було скасовано обов`язок роботодавця виплачували середній заробіток. 
		 
		Позивач посилається на той факт , що штучно були змінені умови в організації праці та неможливість зміни істотних умов праці у зв`язку із звільненням позивача від роботи згідно ч.2 ст. 21 ЗУ « Про військовий обов`язок і військову службу «.
		 
		Суд не погоджується з даним твердженням позивачам. 
		Положеннями ст. 119 КЗпП України було передбачено обов`язок роботодавця зберігати за працівниками , які перебувають на військовій службі за контрактом в особливий період: місце роботи , посаду , середній заробіток . Законодавець не зобов`язує роботодавця зберігати для працівників , які користуються гарантіями , передбаченими ст. 119 КЗпП України , існуючи умови праці , якщо їх збереження є неможливим з огляду на зміни в організації виробництва і праці. 
		У разі зміни в організації виробництва і праці роботодавець не обмежений у реалізації права впроваджувати зміни істотних умов праці для працівників , які користуються гарантіями , передбаченими ст. 119 КЗпП України за умови збереження їх місця роботи , посади та середнього заробітку до 19.07.2022 р. 
		 
		Право роботодавця в односторонньому порядку змінювати істотні умови праці працівників закріплено законом і не обмежуються додатковими умовами , крім тих , які прямо зазначені у статті 32 КЗпП України , а саме наявність змін в організації виробництва і праці та збереження за працівником роботи за тією ж спеціальністю , кваліфікацією чи посадою. 
		 
		Позивач посилається на порушення відповідачем ч.2 ст. 21 ЗУ « Про військовий обов`язок і військову службу « .
		 
		Відповідно до ч.2 ст .21 ЗУ « Про військовий обов`язок і військову службу « громадяни України для виконання обов`язків , пов`язаних із взяттям на військовий облік , призовом або прийняттям на військову службу , а також особи , які направляються відповідними районними (міськими ) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки , Центральним управлінням або регіональним органом Служби безпеки України , відповідним підрозділом Служби зовнішньої розвідки України на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних ) умовах , лікування , звільняються від роботи на час , необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охороні здоров`я , із збереженням за ними місця роботи , займаної посади і середньої заробітної плати.
		 
		Протягом часу перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ПрАТ «ФМУ « він не виконував обов`язків пов`язаних із взяттям на військовий облік , призовом або прийняттям на військову службу , а також не направлявся на медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах , лікування. 
		 
		Протягом часу перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах із відповідачем він перебуває на військовій службі . 
		 
		Позивач посилається на той факт , що зміни в організації праці є штучно створеними. 
		 
		Необхідність впровадження таких змін детально обґрунтована у змісті доповідної записки менеджера роботи з персоналом ПрАТ «ФМУ» А. Назарова від 19.05.2021 р. , а також у наказі ПрАТ «ФМУ»№ 44 від 21.05.2021 р. «Про зміни в організації виробництва і праці».
		 
		Наказ ПрАТ «ФМУ» № 44 від 21.05.2021 р. « Про зміни в організації виробництва і праці» ОСОБА_1 в судовому порядку не оскаржувався . 
		 
		Впровадження змін в організації виробництва і праці є правом підприємства , як суб`єкта господарювання . Чинне законодавство не зобов`язує підприємство наводити та роз`яснювати працівникам економічне обґрунтування впровадження таких змін. 
		 
		ВС у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС у Постанові від 22.01.2020 р. у справі № 451\706\18 зазначив , що позовні вимоги про скасування оскаржуваних наказів є неналежним способом захисту , оскільки питання щодо визначення структури підприємства чи установи , про зміну в організації виробництва і праці , скорочення чисельності або штату працівників , відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ним органу. 
		З огляду на зазначене та на те , що питання щодо визначення структури підприємства чи установи , про зміну в організації виробництва і праці , скорочення чисельності або штату працівників є складовою права на управління діяльністю підприємством . 
		 
		Відповідно до ч.2 ст.252 КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці , притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників , які є членами виборних профспілкових органів допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу , членами якого вони є. 
		 
		На ПрАТ «ФМУ» діє дві професійні спілки , однак , ОСОБА_1 ні є членом профспілки. 
		 
		Враховуючи те , що не змінилися тарифні ставки , посадовий оклад на підприємстві , відсутні підстави для стягнення з відповідача недоплаченої заробітної плати та зобов`язання поновлення попередніх умов праці.
		 
		Відповідно до Прикінцевих положень до КЗпП України під час дії карантину , встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби , строки, визначені статтею 233 цього Кодексу , продовжуються на строк дії такого карантину.
		Дані зміни внесені ЗУ № 540 ІХ від 30.03.2020 р. « Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID 19). 
		 
		Станом на момент звернення до суду позивача з додатковими позовними вимогами дія карантину в Україні тривала. 
		 
		Крім того , сплив позовної давності , є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими , то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цією підстави . Аналогічна правова позиція міститься у Постанові ВС від 03.02.2022 р. № 758\10335\16-ц .
		 
		Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне. 
		 
		Відповідач заявив про стягнення витрат за проведений експертний висновок Інституту держави і права імені ОСОБА_4 . 
		Даний висновок ні є експертним висновком в розумінні ст. ст. 102, 103 ЦПК України 
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 114 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо : застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням , практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі .
		 
		Наданий висновок ПрАТ «ФМУ» від 25.02.2022 р. № 126\31-е Інституту держави і права імені Корецького НАН України не стосується аналогії права (закону ) та змісту норм іноземного права.
		Враховуючи вищевикладене , суд відмовляє у стягненні даних витрат з позивача.
		 
		Представник ПрАТ «ФМУ» заявив про стягнення витрат на професійну допомогу в сумі 131165 ,52 грн. та надав відповідні розрахунки.
		 
		Позивач заперечує дану суму , вважаючи її значно завищеною , враховуючи те , що справа розглядається в спрощеному провадженні , суспільного інтересу не має. 
		 
		За приписами частин 4,5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із :
		складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		 
		 
		Суд враховує , що фактично спір виник із працівником підприємства , яке має мільйонні обороти та прибутки. Сторони в даному випадку не можуть знаходиться в рівному положенні . Сума витрат на правову допомогу для підприємства є незначною , в той час як для працівника непомірною , в той час як він фактично не отримує від підприємства на даний час зарплати та є мобілізованим , захищає державу від незаконного вторгнення російської федерації .
		 
		Суд вважає, що витрати на правову допомогу необхідно зменшити до 30000 грн., врахувавши , що дана справа суспільного інтересу не має , фактично виник між сторонами звичайний трудовий спір та такі витрати є непомірними для позивача. 
		 
		Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		 
		Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 , 263-268 ЦПК України , суд , -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		 
		 
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Філіп Морріс Україна» про стягнення невиплаченої заробітної плати , відновлення попередніх умов праці , які обумовлені укладеним трудовим договором  відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ « Філіп Морріс Україна витрати на правову допомогу в сумі 30000 грн. 
		Повний текст рішення виготовлений 16.01.2024 р. 
		 Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційноїінстанції до Полтавського апеляційного суду. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя: Г.В. Андрієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...