Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/869/14 : не визначено.
Надіслано судом: 19.01.2024. Зареєстровано: 20.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2024.
Дата набрання законної сили: 18.01.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 січня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа № 913/869/14
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		 
		розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"
		 
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 (колегія суддів: Слободін М. М. - головуючий, Гребенюк Н. В., Шутенко І. А.) і ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.08.2023 (суддя Калантай М. В.) 
		 
		за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про видачу дубліката виконавчого документа у справі
		 
		за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
		 
		до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"
		 
		про стягнення 317 908 182,52 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень, ухвалених за результатами розгляду цих вимог
		 
		1.1. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (далі - ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот") про стягнення 317 908 182,52 грн.
		 
		1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати природного газу, поставленого за договором у січні - грудні 2010 року, утворилася заборгованість у сумі 503 912 285,25  грн, яку відповідач не сплатив. У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача на підставі положень Цивільного кодексу України (з урахуванням збільшення позовних вимог) інфляційні втрати за період із січня 2013 року до квітня 2015 року в сумі 283 198 704,31 грн і 3 % річних за період із 07.12.2013 до 28.05.2015 в сумі 34  709 478,21 грн, а всього - 317 908 182,52 грн.
		 
		1.3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі № 913/869/14, позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" задоволено частково. Суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 26 102 541,19 грн інфляційних втрат та 17 933 755,02 грн 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв`язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що призвели до неможливості виконання відповідачем господарського зобов`язання. Оскільки такі обставини засвідчені сертифікатом Торгово-промислової палати України від 02.09.2015 №  4978, то, за висновком судів, це є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у період дії антитерористичної операції, починаючи з 16.04.2014.
		 
		1.4. Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2015, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постанову Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі № 913/869/14 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 257  096 613,12 грн інфляційних втрат та 16 775 723,19  грн 3% річних. Справу №  913/869/14 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
		 
		1.5. Скасовуючи наведені судові рішення, Верховний Суд України зазначив, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від установленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами.
		 
		1.6. За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 у справі №  913/869/14, задоволено позов у частині вимог про стягнення 257  096  613,12 грн інфляційних втрат та 16  775 723,19  грн 3% річних. Судові рішення мотивовано наявністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих з 16.04.2014.
		 
		1.7. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2017 у справі №  913/869/14. Колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від установленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами.
		 
		2. Короткий зміст заяви про видачу дубліката виконавчого документа та судових рішень, ухвалених за результатами розгляду цієї заяви 
		 
		2.1. У серпні 2021 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до Господарського Суду Харківської області із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, а саме наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 №  913/869/14.
		 
		2.2. Зазначена заява обґрунтована тим, що наказ Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 № 913/869/14 втрачено.
		 
		2.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2023, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі №  913/869/14, задоволено у повному обсязі заяву ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката виконавчого документа. Вирішено видати ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" дублікат наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 № 913/869/14.
		 
		2.4. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані наявністю правових підстав для задоволення заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката виконавчого документа з огляду на втрату такого документа та своєчасність звернення стягувача до господарського суду із цією заявою.  
		 
		2.5. 12.01.2024 Верховний Суд зареєстрував письмові пояснення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", які сформовані 12.01.2024 в системі "Електронний суд".
		 
		3. Короткий зміст касаційної скарги 
		 
		3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 та ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2023 у справі №  913/869/14, до Верховного Суду звернулося ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення господарських судів та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката виконавчого документа.  
		 
		3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального та матеріального права. 
		 
		3.3. Скаржник з посиланням на частину 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що в попередніх випадках повернення виконавчого документа відбувалося на підставі заяви стягувача, а не з підстав неможливості виконання рішення або заборони на відчуження майна. Таким чином, на думку скаржника, відсутні підстави поновлення строків для повторного звернення з виконавчим документом, строк виконання якого закінчився у 2020 році.     
		 
		3.4. За таких обставин ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" вважає неправомірним задоволення господарськими судами заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката виконавчого документа, оскільки, за доводами скаржника, строк для такого виконання сплинув. 
		 
		3.5. Крім того, скаржник зазначає, що позивач не міг втратити оригінал виконаного документа, оскільки наказ Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 №  913/869/14 у порядку, передбаченому статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження", був пред`явлений до виконання. Тому, на думку ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", у цьому випадку із заявою про видачу дубліката виконавчого документа мав звертитися саме приватний виконавець для відновлення втрачених ним матеріалів виконавчого провадження.  
		 
		4. Обставини справи, встановлені судами
		 
		4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася з позовом до ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" про стягнення 317 908 182,52 грн.
		 
		4.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі № 913/869/14, позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" задоволено частково. Суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 26 102 541,19 грн інфляційних втрат та 17 933 755,02 грн 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		 
		4.3. 29.02.2016 Господарським судом Харківської області видано наказ про стягнення з ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 26 102 541,19 грн інфляційних втрат, 17  933  755,02 грн 3% річних, 10 122,96 грн судового збору.
		 
		4.4 Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2015, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постанову Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі № 913/869/14 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 257  096 613,12 грн інфляційних втрат та 16 775 723,19 грн 3% річних. Справу №  913/869/14 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
		 
		4.5. За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 у справі №  913/869/14, задоволено позов у частині вимог про стягнення 257  096  613,12 грн інфляційних втрат та 16 775 723,19 грн 3% річних. 
		 
		4.6. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2017 у справі №  913/869/14. 
		 
		4.7. 21.12.2017 Господарським судом Харківської області видано наказ про стягнення з ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 257 096 613,12 грн інфляційних втрат, 17  933  755,02 грн 3% річних, 327 263,04 грн судового збору.
		 
		4.8. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2018 задоволено заяву ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про виправлення помилки в наказі.
		 
		Виправлено помилки, допущені в абзаці 4 наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі № 913/869/14, та замість цифр і слів: "17 933 755,02 грн 3% річних" вирішено зазначити: "16 775 723,19 грн 3% річних".
		 
		Виправлено помилки, допущені в абзаці 6 наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі № 913/869/14, та викладено його у такій редакції: "Наказ дійсний для пред`явлення до виконання до державної виконавчої служби, приватних виконавців, фінансових установ або органів, що здійснюють казначейські обслуговування бюджетних коштів, до 16.12.2020".
		 
		4.9. Господарські суди зазначили, що 19.03.2019 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 58667721 з примусового виконання наведеного виконавчого документа.
		 
		4.10. 16.07.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
		 
		4.11. 16.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №  62597704 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі № 913/869/14 про стягнення з ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" загальної суми в розмірі 275 357 631,18 грн.
		 
		4.12. 15.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням ВП  №  62597704.
		 
		4.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 05.08.2021 наказ Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі № 913/869/14 був направлений на виконання до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича (далі - приватний виконавець Григорчук П. В.) (просп. Миру, 85-А, офіс № 9, м. Маріуполь, Донецька область, 87555).
		 
		4.14. 09.08.2021 приватним виконавцем Григорчуком П. В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 66444884.
		 
		4.15. У подальшому 26.07.2023 від приватного виконавця Григорчука П. В. на адресу стягувача надійшов лист, в якому він повідомив про те, що станом на цей час зазначене виконавче провадження перебуває на тимчасово окупованій території, в офісі приватного виконавця Григорчука П. В., розташованого за адресою: просп. Миру, 85-А, офіс № 9, м.  Маріуполь, Донецька область, 87555. 
		 
		4.16. Крім того, цим листом приватний виконавець Григорчук П. В. повідомив про відсутність доступу до офісу та матеріалів виконавчого провадження і інших документів, що перебувають (перебували) в офісі.
		 
		4.17. З урахуванням викладеного приватний виконавець Григорчук П. В. роз`яснив стягувачу порядок відновлення втраченого виконавчого провадження та, зокрема, право стягувача на звернення за видачею дубліката виконавчого документа.
		 
		4.18. За наведених обставин ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до Господарського Суду Харківської області із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, а саме наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 №  913/869/14.
		 
		5. Позиція Верховного Суду 
		 
		5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		5.2. Переглянувши оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке. 
		 
		5.3. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		 
		5.4. Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.
		 
		5.5. Статтею 326 Господарського процесуального України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом
		 
		5.6. Відповідно до частини 1 статті 327 Господарського процесуального України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
		 
		5.7. Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального України.
		 
		5.8. Підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
		 
		5.9. Верховний Суд зазначає, що дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №  1/904/302/2013, від 01.11.2023 у справі № 1/137, від 17.08.2023 у справі № 910/22462/15.
		 
		5.10. Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального України свідчить про те, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 21/5005/2686/2012, від 08.12.2022 у справі №  910/6772/14, від 13.09.2021 у справі № 922/4576/15.
		 
		5.11. Колегія суддів враховує, що приписи Господарського процесуального кодексу України не надають суду право відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язують стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №  1/904/302/2013, від 01.11.2023 у справі № 1/137, від 17.08.2023 у справі №  910/22462/15.
		 
		5.12. Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Близька за змістом правова позиція щодо умов видачі дубліката виконавчого документа є сталою та послідовною, і викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі №  5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №  5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі №  916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі №  904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12, від 10.10.2023 у справі №  12/106, від 21.12.2023 у справі №  1/904/302/2013.
		 
		5.13. Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та / або його зупинення.
		 
		5.14. Таким чином, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		 
		5.15. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 та постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №  1/904/302/2013, від 17.08.2023 у справі № 910/22462/15.
		 
		5.16. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши заяву ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 № 913/869/14, дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення цієї заяви, оскільки установили втрату такого документа та своєчасність звернення стягувача до господарського суду.
		 
		5.17. Скаржник із посиланням на частину 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що в попередніх випадках повернення виконавчого документа відбувалося на підставі заяви стягувача, а не з підстав неможливості виконання рішення або заборони на відчуження майна. Таким чином, на думку скаржника, відсутні підстави поновлення строків для повторного звернення із виконавчим документом, строк виконання якого закінчився у 2020 році. Тому ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" вважає неправомірним задоволення господарськими судами заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката виконавчого документа, оскільки строк для такого виконання сплинув.
		 
		5.18. Перевіривши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
		 
		5.19. Водночас Верховний Суд звертає увагу скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", якими визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		 
		5.20. Крім того, пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. 
		 
		5.21. При цьому відповідно до частини 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
		 
		5.22. Колегія суддів у цьому випадку також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №  201/13239/15-ц, про те, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з пред`явленням цього документа до виконання перебіг такого строку починається заново з наступного дня після повернення виконавчого документа. Час, що минув до переривання цього строку, до нового строку не зараховується. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2022 у справі №  2-175/2010.
		 
		5.23. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
		 
		5.24. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 15.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням ВП № 62597704.
		 
		5.25. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що наказ Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 № 913/869/14 останній раз було пред`явлено стягувачем до виконання 05.08.2021, а 09.08.2021 приватним виконавцем Григорчуком  П.  В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №  66444884. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до Господарського Суду Харківської області із заявою про видачу дубліката виконавчого документа 15.08.2023.
		 
		5.26. Отже, з урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, приписів частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що у цьому випадку стягувач своєчасно звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа.
		 
		5.27. Викладеним спростовуються помилкове посилання скаржника на приписи частини 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" та його доводи про сплив строку пред`явлення до виконання виконавчого документа. Крім того, помилковими є доводи скаржника про те, що в цьому випадку відбулося поновлення строків для повторного звернення із виконавчим документом, строк виконання якого закінчився у 2020 році, оскільки після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з пред`явленням цього документа до виконання перебіг такого строку починається заново з наступного дня після повернення виконавчого документа.
		 
		5.28. Крім того, колегія суддів, перевіривши доводи скаржника про те, що у цьому випадку із заявою про видачу дубліката виконавчого документа мав звертитися саме приватний виконавець для відновлення втрачених ним матеріалів виконавчого провадження, визнає їх необґрунтованими з огляду на таке. 
		 
		5.29. Розділ XV "Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від  02.04.2012 № 512/5, встановлює алгоритм відновлення втраченого виконавчого провадження, а саме визначає специфіку дій як державного виконавця так і сторін виконавчого провадження, які необхідні для відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження. 
		 
		5.30. Так, відповідно до пункту 7 розділу XV зазначеної Інструкції відновлене виконавче провадження підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України ?Про виконавче провадження?. 
		 
		5.31. Тобто відновлення виконавчого провадження не є його виконанням, а є дією, що спрямована на відновлення виконавчих дій для гарантованого Державою забезпечення виконання судового рішення, яке є обов`язковим до виконання. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 5020-1129/2012.
		 
		5.32. Першим абзацом пункту 3 розділу XV наведеної Інструкції передбачено, що виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.
		 
		5.33. Отже, зазначений припис передбачає право, а не обов`язок як виконавця (за власною ініціативою чи за заявою сторін), так і самих сторін звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа. Тобто у разі потреби кожен із цих суб`єктів має право на відповідне звернення для отримання дубліката виконавчого документа. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 5020-1129/2012.
		 
		5.34. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що приватний виконавець Григорчук П. В. роз`яснив стягувачу порядок відновлення втраченого виконавчого провадження та, зокрема, право стягувача на звернення за видачою дубліката виконавчого документа.
		 
		5.35. Таким чином, наведені доводи скаржника не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій та не можуть слугувати підставою для скасування судових рішень.
		 
		5.36. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про задоволення заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката виконавчого документа. 
		 
		5.37. На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що за результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судом першої та апеляційної інстанцій, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються, Верховний Суд не встановив.
		 
		6. Висновки Верховного Суду
		 
		6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		6.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		 
		6.3. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		7. Судові витрати 
		 
		Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" залишити без задоволення. 
		 
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.08.2023 у справі №  913/869/14 залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                             Н. О. Багай
		 
		 
		Судді                                                                                                         Т. Б. Дроботова
		                                                                                                          
		  
		                                                                                              Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...