Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-35316св10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2010. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		 
		29 вересня 2010 року  м. Київ 
		Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: 
		 
		головуючого Яреми А.Г., суддів: Левченка Є.Ф., Романюка Я.М., Лихути Л.М.,  Сеніна Ю.Л., 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Статус” та ОСОБА_9 про відшкодування майнової і моральної шкоди та стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Статус” на рішення Лохвицького районного суду від 26 квітня 2010 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 23 червня 2010 року,  
		в с т а н о в и л а : 
		У жовтні 2009 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Статус” (нині  приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Статус”) та ОСОБА_9 про відшкодування майнової і моральної шкоди та стягнення страхового відшкодування. Позивачі зазначали, що 25 квітня 2009 року в результаті наїзду автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_9 загинули їх сини ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Вироком Лохвицького районного суду від    29 липня 2009 року відповідача ОСОБА_9 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та засуджено до девяти років позбавлення волі. Посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_9 застрахована приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Статус” (далі  ПАТ “СК “Статус”), а також на те, що завдану майнову та моральну шкоду та страхову виплату відповідачі відшкодували не у повному обсязі, позивачі просили стягнути з ПАТ “СК “Статус” на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 46229 грн. 50 коп., а на користь ОСОБА_8 45999 грн. 50 коп. понесених ними витрат на поховання синів, а також по 2550 грн. на користь кожної з них на відшкодування моральної шкоди, а з ОСОБА_9 по 197450 грн. на користь кожної з них на відшкодування моральної шкоди.  
		Рішенням Лохвицького районного суду від 26 квітня 2010 року    позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ “СК “Статус” на користь ОСОБА_6 16557 грн. 97 коп., на користь ОСОБА_7 15 794 грн.   20 коп., та на користь ОСОБА_8 17039 грн. 70 коп. витрат на поховання та на відшкодування моральної шкоди, а також по 10000 грн. на кожну понесених ними витрат на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь позивачів по 100000 грн. на користь кожної на відшкодування моральної шкоди.  
		Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 23 червня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ “СК “Статус” на користь позивачів по 10000 грн. витрат на правову допомогу скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у позові. В решті рішення залишено без змін.  
		У касаційній скарзі ПАТ “СК “Статус”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення вимог щодо нього та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити. 
		Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. 
		Ухвалюючи рішення про стягнення з ПАТ “СК “Статус” понесених позивачами витрат на проведення поминок суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що такі витрати відносяться до витрат на поховання. 
		Однак з таким висновком погодитися не можна. 
		Відповідно до змісту ст. 979 ЦК України та Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” право на одержання передбаченої договором страхової виплати має потерпілий, який є вигодонабувачем за договором страхування. У разі смерті потерпілого особи, які взяли на себе витрати з його поховання, мають право на відшкодування таких витрат (п. 27.1 ст. 27 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”). При цьому під витратами на поховання маються на увазі витрати на забезпечення комплексу заходів та обовязкових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Понесені на організацію поминального обду затрати не відносяться до витрат з поховання, які відповідно до Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відшкодовує страховик.  
		Суд на зазначене положення закону уваги не звернув та ухвалив рішення про стягнення понесених позивачками витрат на проведення поминок з ПАТ “СК “Статус” через неправильне застосування норм матеріального права. 
		Стягуючи з ПАТ “СК “Статус” різницю між фактично понесеними позивачками витратами на виготовлення надмогильних памятників і огорожі та сумою, відшкодованою на ці витрати страховою компанією, суд виходив із того, що розмір цих витрат законом не обмежений і вони повинні відшкодовуватися страховиком у межах встановленого страхового ліміту.  
		Однак при цьому судом не взято до уваги розяснення Пленуму Верховного Суду України, надане у ч. 2 п. 24 постанови “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 року № 6, згідно з яким витрати на виготовлення памятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних памятників і огорож у даній місцевості. 
		Встановивши, що ПАТ “СК “Статус” відшкодувало позивачам  понесені ними витрати на виготовлення памятників і огорож в межах      їх граничної вартості в місті Полтаві і Полтавській області згідно з  довідкою комунального підприємства “Спецкомбінат похоронно-ритуального обслуговування” (а.с. 62), суд також помилково ухвалив рішення в цій частині, що є підставою для його скасування.  
		Ухвалюючи рішення про стягнення з ПАТ “СК “Статус” на користь позивачів сум на відшкодування моральної шкоди суд вказав, що така завдана їм смертю синів та відповідно до ст.ст. 22 та 23 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повинна бути відшкодована страховиком. 
		Однак такий висновок також є помилковим, оскільки відповідно до    п. 22.3 ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” моральна шкода відшкодовується страховиком лише потерпілому, а, як встановлено судом, потерпілі за договором страхування загинули.  
		За таких обставин скасуванню підлягає і ця частина рішення.  
		Згідно з ч. 2 ст. 1168 та 1201 ЦК України цивільно-правова відповідальність за майнову та моральну шкоду, завдану смертю їх синів та зробленими ними витратами на проведення поминок та на спорудження надмогильних памятників і огорожі, покладається на ОСОБА_9 як особу, винну у завдані такої шкоди.  
		Таким чином, судом неправильно визначено особу, відповідальну за завдану позивачам шкоду, що відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд. 
		В решті рішення суду не оскаржується, відтак, згідно зі ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не перевіряється. 
		Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 
		у х в а л и л а : 
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Статус” задовольнити частково.  
		Рішення Лохвицького районного суду від 26 квітня 2010 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Статус” та ОСОБА_9 про стягнення витрат на проведення поминок, різниці між фактично понесеними витратами на виготовлення надмогильних памятників і огорож та сумами, відшкодованими на ці цілі приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Статус”, відшкодування моральної шкоди, а також рішення апеляційного суду Полтавської області від 23 червня 2010 року в частині залишення зазначеної вище частини рішення суду першої інстанції без змін скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		  Головуючий                                    А.Г. Ярема 
		  Судді:                                         Є.Ф. Левченко 
		                                               Л.М. Лихута 
		                                               Я.М. Романюк 
		                                               Ю.Л. Сенін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...