Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/1357/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 25.01.2024. Зареєстровано: 26.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2024.
Дата набрання законної сили: 25.01.2024
Номер судового провадження: п/360/1452/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		 
		 
		25 січня 2024 року м. ДніпроСправа № 360/1357/23
		 
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку письмового провадження клопотання Лугансько-Павлоградського зонального відділу Військової служби правопорядку про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом адвоката Кириленка Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Лугансько-Павлоградського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Кириленка Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Лугансько-Павлоградського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.
		15 січня 2024 року від Лугансько-Павлоградського зонального відділу Військової служби правопорядку надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху. В обґрунтування клопотання зазначено, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
		Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 26 жовтня 2023 року у справі № 380/653/23 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
		Додаткова винагорода є щомісячним періодичним платежем, а про недоотримання грошового забезпечення у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі, позивач повинен був дізнатися, отримуючи виплату грошове забезпечення за відповідний місяць, зокрема за липень 2022 року. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення щодо невиплати щомісячної винагороди.
		Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, яке вона отримуємо щомісячно вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання грошового забезпечення, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових її грошового забезпечення звернулась до командування військової частини (а саме Лугансько-Павлоградського ЗВ ВСП) із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від Відповідача відповіді на подану нею заяву
		Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 (адміністративне провадження №К/9901/15971/20).
		До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 9901/325/19 (провадження № 11-677заі19) вказала, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
		Крім того, звернення до відповідача із такою заявою у жовтні 2023 року та отримання відповіді на неї не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і вказана дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, оскільки триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
		Враховуючи наведене, командування Лугансько-Павлоградського зонального відділу Військової служби правопорядку вважає, що є підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
		Вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду клопотання Лугансько-Павлоградського зонального відділу Військової служби правопорядку про залишення без руху позовної заяви, суд враховує наступне.
		Ухвалою суду від 27.11.2023 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін. 
		Крім того, суд в даній ухвалі дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду та наявності підстав для поновлення строку звернення до суду.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
		Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Таким чином, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним.
		Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
		Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю (далі КЗпП України) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
		Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
		Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 03.08.2023 року у справі №280/6779/22.
		При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
		Разом з тим, приписами частин третьої і п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Суд звертає увагу, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
		Частиною 1 статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
		У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
		Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
		Отже, ураховуючи, що спірні правовідносини виникли до набуття чинності частини 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, суд вважає, що позивачем не порушено процесуальний строк звернення до суду з цим позовом.
		Суд не бере до уваги посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, оскільки у вказаній справі Верховним Судом розглядалось питання щодо строку звернення до суду у справах про пенсійне забезпечення, а тому такі висновки не є релевантними до спірних правовідносин в даній справі.
		Оскільки, при відкритті провадження у справі судом вирішено питання щодо строку звернення до суду, а відповідачем не наведено обгрунтованих підстав для залиешення позову без руху, суд дійшов висновку відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, а клопотання Лугансько-Павлоградського зонального відділу Військової служби правопорядку необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 123, 171, 241, 243, 256, 294, 295 КАС України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні клопотання Лугансько-Павлоградського зонального відділу Військової служби правопорядку про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом адвоката Кириленка Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Лугансько-Павлоградського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
		Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу суду можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду, прийняте за наслідком розгляду справи по суті.
		 
		 
		Суддя О.В. Ірметова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...