Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/1246/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2024. Зареєстровано: 29.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2024.
Дата набрання законної сили: 24.01.2024
Номер судового провадження: 22-ц/807/219/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 24.01.2024 Справа № 332/1246/19
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний № 332/1246/19 Головуючий у 1 інстанції: Макаров В.О. 
		Провадження №22-ц/807/219/24Суддя-доповідач: Маловічко С.В. 
		                
		                             
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 січня 2024 року                 м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С.
		 
		за участі секретаря: Остащенко О.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1  на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.08.2023 року у ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899, боржник - Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.08.2023 року у ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899, боржник - Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».
		В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2020р., ухваленим у справі № 332/1246/19, стягнуто з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2018 року по березень 2019 року у загальному розмірі 56 186,46 грн. (за вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів); компенсацію за невикористані дні відпустки у загальному розмірі 49 869,43 грн. (без утримання податків й інших обов`язкових платежів); вихідну допомогу у розмірі 107 456,55 грн. (без утриманням податків й інших обов`язкових платежів); середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 05.03.2019р. по 17.04.2020р. у розмірі 48 4291,56 грн. (без утриманням податків й інших обов`язкових платежів); компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно з грудня 2018 року по 01.12.2019р. у розмірі 7 142,19 грн.
		 
		Після набрання рішенням чинності, представнику стягувача було видано виконавчі листи, які було подано до примусового виконання до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі яикх 09.08.2023р. заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. були відкриті виконавчі провадження ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899. Але постановами від 10.08.2023р. було зупинено виконавчі дії у ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899.
		Відповідно до оскаржуваних постанов зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях відбулось відповідно до пункту 12 частини 1 статті 34, статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, (підстава Наказ Фонду державного майна України від 18.06.2018 року № 810 «Про внесення змін до Наказу ФДМУ від 27.03.2018р. № 447 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році»).
		 
		ОСОБА_1 вважає їх незаконними та такими, що порушують її права та підлягають скасуванню.
		Вважає, що у спірних відносинах втручання держави у право на працю та право на мирне володіння майном здійснюється: з відвертим порушенням принципу верховенства права; є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, але ажніяк не перетворення таких підприємств на повністю недоторканих перед законом і судом шляхом надання їм можливості не виконувати будь-які рішення суду, навіть ті, що не пов`язанні безпосередньо із грошовими виплатами (рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника). На думку скаржника, вказані обставини не були враховані виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов про зупинення виконавчих дій. В спірних відносинах усуненням порушення є зобов`язання виконавця скасувати незаконні постанови, що матиме наслідком відновлення виконавчих дій аж до повного виконання рішення.
		Посилаючись на вказане, скаржник просила поновити строк на звернення до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. щодо прийняття постанов від 10.08.2023р. про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899 та зобов`язати державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати ці постанови від 10.08.2023р. та поновити виконавчі дії у ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899.
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні скарги.
		 
		Не погоджуючисьіз ухвалоюсуду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, та постановити нове рішення, яким задовольнити скаргу.
		 
		Апеляційну скаргу обґрунтовує тим,що приватизація пакету акцій АТ «ЗАлК» розпочалась ще у 2018 році та до теперішнього часу не завершена, тобто триває неадекватно довго. Строки зупинення виконавчого провадження на підставі п. 12 ч. 1 ст.
		34 ЗУ «Про виконавче провадження» не врегульовані. Між тим, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо належного і своєчасного виконання судових рішень, які, серед іншого, стосуються й державних підприємств. Зупинення вчинення виконавчих дій на тривалий час порушує основоположні права особи на виконання судового рішення, за яким їй присуджено невиплачену вчасно заробітну плату, що одночасно порушує ч. 2 ст. 10 Ковенції про захист заробітної плати від 01.07.1949р. № 95, статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказані обставини не враховані судом при вирішенні її скарги.
		 
		Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи відповідно до приписів ч. 3 ст. 360 ЦПК України.
		В судове засідання апеляційного суду 24 січня 2024 року з`явились представники: представник скаржника ОСОБА_1  адвокат Волошина Є.В., яка підтримала апеляційну скаргу, представник боржника в особі АТ «ЗАлК)  Грицаєнко М.О., який заперечував проти скарги, погоджуючись з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції. 
		 
		Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились до судового засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.08.2023 року у ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899 є правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». 
		 
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
		 
		Встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2020 року, ухваленим у справі № 332/1246/19, стягнуто з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2018 року по березень 2019 року у загальному розмірі 56186,46 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки у загальному розмірі 49869,43 грн., вихідну допомогу у розмірі 107456,55 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 05.03.2019 року по 17.04.2020 року у розмірі 484291,56 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати з грудня 2018 року по 01.12.2019р. у розмірі 7142,19 грн. Стягнуто з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2443,76 грн. В іншій частині позову відмовлено.
		 
		На виконання рішення суду у справі № 332/1246/19 за заявою стягувача ОСОБА_2 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя було видано шість виконавчих листів, які в подальшому були пред`явлені до примусового виконання до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
		 
		Постановами заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. від 09.08.2023р. були відкриті виконавчі провадження ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899 з примусового виконання рішення суду у справі № 332/1246/19.
		 
		Згідно постанов заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. від 10.08.2023 року про зупинення виконавчих дій, виконавчі провадження ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899 зупинені на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із наказом Фонду державного майна України від 06.01.2021р. № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році». Продовжено у 2023 році.
		 
		За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
		Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України "Про виконавче провадження".
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		При цьому дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню
		Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно з положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Оцінюючи правомірність постанов про зупинення вчинення виконавчих дій, суд першої інстанції виходив із здійсненого ним ретельного аналізу законодавства з цього питання та встановлених обставин, які стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій з виконання рішення щодо стягувача ОСОБА_1 , з чим повністю погоджується колегія апеляційного суду. 
		Порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтями 34, 35 вказаного Закону.
		Пунктом 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
		Згідно із частиною 2 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
		Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову (ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»).
		З наведеного вбачається, що винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій з визначених частиною 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» підстав фактично є обов`язком державного виконавця.
		Пункт 12 включено до частини 1 статті 34Закону № 1404-УІІІзгідно із Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 року № 
		2269-VIII.
		Порядок приватизації державного майна визначений у ст. 10Закону України від 18.01.2018р. № 2269-УІІІ «Про приватизацію державного і комунального майна». Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.
		 
		АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, 68,0095% акцій статутного капіталу якого належить Державі, та його господарська діяльність контролюється, координується і узгоджується Фондом державного майна України, відповідно до вимог чинного законодавства.
		 
		Наказом ФДМУ № 1 від 04.01.2022р., з врахуванням змін згідно Наказу ФДМУ № 978 від 02.09.2022р. та Наказу ФДМУ № 465 від 10.03.2023р., АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, що є у вільному доступі та розміщені на офіційному веб-сайті ФДМУ.
		Обставина щодо включення боржника АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до переліку об`єктів малої приватизації є встановленою і не оспорюється. Та про це, серед іншого, зазначає в своїй ареляційній скарзі й представник стягувача ОСОБА_1  адвокат Волошина Є.В.
		Пункт 12 частини 1 статті 34Закону № 1404-УІІІне містить винятків і обмежень щодо зупинення вчинення виконавчих дій з підстав включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
		Зупинення виконавчого провадження - це припинення вчинення виконавчих дій, обумовлене обставинами, що перешкоджають у їх вчиненні, передбаченими у нормах Закону України «Про виконавче провадження», які не можуть бути усунуті ані виконавцем, ані учасниками виконавчого провадження, протягом певного проміжку часу.
		Із зупиненням виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти будь-які виконавчі дії по такому виконавчому провадженні допоки існують обставини, якими обумовлено зупинення виконавчого провадження, до того моменту, поки останнє не буде відновлено на підставі постанови виконавця.
		Схожі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18 червня 2020 року в справі № 796/165/18 (провадження № 61-2247ав20)
		Отже, положеннями статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
		Та будь-яких виключень із цього обов`язку державного виконавця, зокрема, з огляду на характер стягнення, яким є заробітна плата працівника, вказана та будь-яка інша норма спеціального закону не містять.
		Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 (провадження № 12-65гс21), приписи пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача. Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного майна у складі єдиного майнового комплексу суб`єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації.
		За встановленими обставинами, вище наведеними нормами законів та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що заступник начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. діяла в межах спеціального закону, приймачи оскаржувані наразі постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899 на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» було включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
		Доводи апеляційної скарги про те, що зупинення виконавчих дій за вказаними підставами не визначає строку, на який припиняється виконання, не відповідають положенням ЗУ «Про виконавче провадження». 
		Так, вимогами ч. 7 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» безпосередньо визначено строк, на який зупиняється вчинення виконавчих дій у таких випадках, а саме  у випадку, передбаченому п. 12 ч. 1 ст. 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Враховуючи те, що АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, заступник начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. дійшла правильного висновку про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».
		При цьому, суд обґрунтовано визнав безпідставними посилання заявника на необхідність у даному випадку застосування норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно якої Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими зокрема, державне підприємство, оскільки вказаний закон не підлягає застосуванню у цій ситуації, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» державними акціонерними товариства є акціонерні товариства, 100 відсотків акцій у статутному капіталі яких перебувають у державній власності. У статутному капіталі АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» перебуває менше ніж 100 відсотків акцій у державній власності, тому АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» не має статуту дер-
		жавного підприємства (акціонерного товариства).
		Також АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» не відповідає критеріям законодавчого визначення юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, що міститься у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
		Так, законодавцем саме у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» закріплено, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії щодо майна, боржником за яким є юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб  відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акції (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного капіталу.
		Натомість, заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. по виконавчих провадженнях ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» були прийняті законні рішення щодо зупинення виконавчих дій, а саме - у зв`язку із включенням пакету акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника  господарського товариства АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до переліку об`єктів малої або великої приватизації, до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.
		За наведеними вище виконавчими провадженнями жодним чином не приймалися рішення щодо відмови у примусовому виконанні відповідних судових рішень відносно боржника юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
		Що стосується пояснень адвоката Волошиної Є.В. в апеляційному суді про те, що в мотивувальній частині оскаржуваних постанов міститься підстава, яка вже відпала на час їх прийняття, а отже це вказує на те, що зупинення виконавчих дій відбулось з порушення законодавства, то колегія визнає їх неспроможними з огляду на таке. 
		 
		Зі змісту постанов вбачається, що виконавчі дії зупинені на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із наказом Фонду державного майна України від 06.01.2021р. № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році». Продовжено у 2023 році.
		 
		Представник апелянта вказує, що на дату прийняття постанов від 10.08.2023р. наказ ФДМУ № 5 від 06.01.2021 вичерпав свою дію, оскільки такий приймається окремо на кожен рік.
		Між тим, колегія вважає, що зазначенням про те, що приватизація продовжена у 2023 році, ОСОБА_3 належним чином вмотивувала прийняття свого рішення.
		 
		Колегія зазначає, що, розпочавшись у 2018р., приватизація акцій АТ «ЗАлК» фактично не припинялась і у 2023 році та триває весь цей час безперервно, на що вказує в скарзі й сама скаржниця. Тож, не мається причин вважати, що підстав для зупинення вчинення виконавчих дій за таким формулюванням у постановах не було. 
		З урахуванням вищенаведеного, колегія приходить до висновку, що судом обґрунтовано визнано, що рішення заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.08.2023 року у ВП № 72455065, ВП 72455341, ВП 72455572, ВП 72456183, ВП 72454985, ВП 72454899 є правомірними та такими, що відповідають вимогам спеціального Закону «Про виконавче провадження». 
		Питання застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" стало предметом дослідження Великої ПалатиВерховногоСуду,якаупостанові від07грудня2022рокуусправі №908/1525/16(провадження№12-65гс21) дійшла таких висновків.
		(2.1) Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння майном (коштами).
		«20. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
		20.1. Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
		 
		20.2. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
		 
		20.3. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення». 
		 
		(2.1.1) Чи ґрунтувалося втручання у право мирного володіння майном на законі?
		«22. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII).
		24. З огляду на встановлений судами факт включення відповідача до переліку об`єктів малої приватизації державний виконавець мав підстави для зупинення виконавчого провадження з виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.
		 
		25. Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулює Закон України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунально-
		го майна» (далі - Закон № 2269-VIII).
		 
		28. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються ФДМ України (частина третя статті 11 Закону № 2269-VIII).
		 
		30. У Законі № 2269-VIII немає приписів, які б забороняли чи обмежували можливість неодноразового (з року в рік) внесення державного підприємства до переліку об`єктів малої / великої приватизації державної власності. Тому уповноважений на те державний орган формально міг учиняти такі дії.
		 
		34. За змістом наведених приписів прийняття рішення про приватизацію державного підприємства мало наслідком зупинення виконавчого провадження, у якому це підприємство є боржником. Отже, зупинення державним виконавцем учинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, мало належне підґрунтя у національному законодавстві. Відповідні приписи Конституційний Суд України не визнавав неконституційними.
		 
		38. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що приписи пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача». 
		(2.1.2) Чи переслідувало втручання у право мирного володіння майном (коштами) легітимну мету, що випливає зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції?
		«40. Основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику (частина перша статті 2 Закону № 2269-VIII).
		43. Отже, Закон № 2269-VIII спрямований на суттєве удосконалення, спрощення і скорочення процедур приватизації для досягнення високих темпів приватизації, прозорості та відкритості приватизаційного процесу, залучення широкого кола інвесторів до придбання державної власності. Наслідком проведеної приватизації має бути фінансове оздоровлення підприємств і збереження виробництва у сферах, які є пріоритетними для національної економіки.
		 
		45. Інтерес держави у збереженні економічної потужності державних підприємств також відображають приписи Закону № 2864-ІІІ, чинного з 05 січня 2002 року.
		 
		46. Частиною першою статті 1 вказаного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Близькі за змістом приписи є у статті 1 цього Закону у чинній редакції.
		 
		47. У преамбулі Закону № 2864-ІІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вказано, що він спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків».
		 
		З огляду на вказані правові висновки ВС та ураховуючи значення АТ «ЗАлК» для економіки України, колегія вважає, що встановлені законодавцем обмеження на вчинення дій у виконавчому провадженні щодо цього боржника (пункт 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII) є таким, що спрямовані на здійснення державою контролю за збереженням його як майнового комплексу у галузі економіки. Тому встановлені з цією метою зазначені обмеження є легітимними, тобто відповідають абзацу другому статті 1 
		Першого протоколу до Конвенції.
		Крім того, у випадку включення підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на таку юридичну особу не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно з частиною другою статті 4 Закону № 4901-VІ. 
		 
		Апелянт посилалась також на те, що суд першої інстанції не оцінив пропорційність втручання у реалізацію її інтересу у виконанні судового рішення, ухваленого на її користь й у отриманні присуджених грошових коштів, тобто не дослідив легітимність мети втручання у право кредитора цього підприємства на мирне володіння майном.
		Але колегія вважає таке втручання пропорційним.
		 
		Дійсно, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції майном є заробітна плата, а також присуджені судом виплати.
		Неспроможність державнихорганів надатизаявнику майно,присуджене йому згід-но зостаточним рішеннямсуду становитьвтручання,несумісне з гарантіями, закріплени-
		ними впункті 1статті 1Першого протоколу(рішенняу справах«Бурдов протиРосії» від 07травня 2002року,«Войтенко протиУкраїни» від29червня 2004року).
		 
		Так, скаржниця вказувала на те, що судове рішення тривалий час не виконується через те, що зупинено вчинення дій у виконавчому провадженні, а ФДМ України своїми наказами, починаючи з 2018 року, включає боржника до переліку об`єктів, акції якого підлягають приватизації, що унеможливлює поновлення виконавчих дій. 
		Перевіряючи дотримання вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суд має оцінити різні інтереси учасників спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є «практичними й ефективними».
		 
		ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішенях, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. § 53 згаданого рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).
		 
		Колегія бере до уваги, що рішення у справі ухвалено 17 квітня 2020 року. Станом на час апеляційного розгляду воно залишається чиним.
		 
		Але відслідковується, що стягувач ОСОБА_1 пред`явила виконавчі листи до примусового виконання лише у серпні 2023 року, тобто через три з половиною роки після набрання ним чинності.
		 
		З пояснень адвоката Волошиної Є.В. в апеляційному суді слідує, що з присудженої суми, яка складає в загальному розмірі майже 700000 грн. (697804,00 грн.), до пред`явлення виконавих листів до виконання у серпні 2023 року боржник сплатив її більшу частину, та непогашеною залишається заборгованість у суму приблизно 20000грн. 
		 
		Тож, боржник намагався в добровільному порядку виконувати рішення суду, яке виконано ним у значній сумі, яка є більшою від залшку заборгованості, тобто вживав заходів для погашення боргу перед стягувачем ОСОБА_1 .
		 
		З огляду на вказане немає підстав стверджувати, що невиконання ухваленого на користь позивача судового рішення стало для неї надмірним тягарем упродовж усього строку чинності цього рішення. 
		 
		Отже, за таких обставин апеляційний суд не вбачає непропорційності у втручанні у майнове право скаржника на виконання чинного судового рішення внаслідок відмови у задоволенні скарги на дії виконавця, який діяв у межах повноважень, визначених Законом № 1404-VІІІ, не допустивши порушення гарантій статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вважала неправомірними дії державного виконавця, при цьому не зазначила, яку норму Закону України "Про виконавче провадження" або положення Інструкції з організації примусового виконання рішень порушив державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов. Натомість, все вище наведене свідчить, що ніяких порушень у діях та рішеннях заступника начальника Лівобережного ВДВС Соколенко С.М. не встановлено.
		 
		Колегія наголошує, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець продовжить примусове виконання рішення у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій у даному випадку є продаж та перехід до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, тобто завершення приватизації товариства. 
		Таким чином, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та суд надав їм належну оцінку, а на їх підставі правильно визнав скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою. 
		 
		Зважаючи на все вище викладне, підстав для задоволення скарги колегія не вбачає, тому відповідно до приписів статті 375 ЦПК України її слід залишити без задоволення. А оскаржувану ухвалу суду першої інстанції  без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2023 
		року у цій справі залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складений 26 січня 2024 року.
		 
		Головуючий:         С.В. Маловічко 
		 
		Судді:          М.С. Гончар 
		 
		 
		 
		        Г.С. Подліянова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...