Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/11776/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 30.01.2024. Зареєстровано: 30.01.2024. Оприлюднено: 31.01.2024.
Дата набрання законної сили: 27.02.2024
Номер судового провадження: 1-кп/357/133/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023100130000417

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 357/11776/23
		1-кп/357/133/24 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 січня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: 
		головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		здійснивши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, судовий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні № 62023100130000417, яке внесене до ЄРДР 24 березня 2023 року, стосовно:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коломия Івано-Франківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, 
		учасники кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
		прокурор  ОСОБА_3 ,
		обвинувачений  ОСОБА_4 ,
		захисник  адвокат ОСОБА_5 , установив таке. 
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
		 
		ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби, призваним під час мобілізації на особливий період, у військовому званні «солдат», перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 23, 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», з особистих мотивів та метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 13 січня 2023 року о 08 год. 00 хв. не з`явився з відпустки до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується по АДРЕСА_3 , та до 01 липня 2023 року проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням службових обов`язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
		У подальшому, 01 липня 2023 року солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до блокпосту «Селідове» в м. Покровськ, Донецької області.
		 
		Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		 
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		 
		Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, отримавши згоду учасників кримінального провадження, суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин, які ними не оспорювались, оскільки вони розуміли правильно їх зміст, сумнівів у добровільності їх позиції не було, а їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		На підставі ч. 4 ст. 349 КПК України, суд допитав обвинуваченого ОСОБА_4 , який визнав, що вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними у обвинувальному акті, просив суворо не карати, щиро каявся, хоче повернутися до військової частини та продовжувати службу, наразі цього зробити не може, оскільки знаходиться поза штатом.
		 
		Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		 
		Відповідно до п. 1ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, судом не установлено.
		 
		Мотиви призначення покарання.
		 
		Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.
		Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 червня 2020 року, у справі № 171/8/17, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов`язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
		Суд зазначає, що відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.
		Отже, з огляду на ступінь тяжкості та обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зважаючи на те, що він самостійно припинив вчинення кримінального правопорушення, дані про його особу, а саме він раніше не судимий, наркологічну допомогу не отримував та на обліку не перебуває, у лікаря-психіатра амбулаторну допомогу не отримує, придатний до військової служби, за місцем проживання характеризувався позитивно, за місцем служби характеризувався позитивно, брав безпосередню участь у бойових діях, суд дійшов висновку, що досягнення мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення засудженого,а такожзапобігання вчиненнюнових злочинівяк засудженим,так ііншими особами, неможливе, без ізоляції його від суспільства та йому необхідно призначити мінімальне покарання, визначене ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 4652-VI від 13 квітня 2012 року, № 1698-VII від 14 жовтня 2014 року, № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, № 1231-IX від 16 лютого 2021 року, № 1576-IX від 29 червня 2021 року, № 2812-IX від 01 грудня 2022 року), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Отже, оскільки ОСОБА_4 призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, зважаючи на те, що він самостійно припинив вчинення злочину, наразі щиро кається, бажає продовжити службу, безпосередньо брав участь у бойових діях, в цілому характеризується позитивно та зважаючи на відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що він не становить такого рівня суспільної небезпеки, який унеможливлює його звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України.
		За таких обставин, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 від остаточно призначеного покарання, на підставі ч. 1 ст. 75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та покладенням обов`язків, які передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
		 
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		 
		Підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, судом не встановлено, оскільки у порядку ст. 331 КПК України, від прокурора клопотань про це не надходило.
		Керуючись ст. 368, 374, 381-382, 395, 532 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 4652-VI від 13 квітня 2012 року, № 1698-VII від 14 жовтня 2014 року, № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, № 1231-IX від 16 лютого 2021 року, № 1576-IX від 29 червня 2021 року, № 2812-IX від 01 грудня 2022 року), звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		Установити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
		На підставі ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 виконувати такі обов`язки: 
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		2) повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Іспитовий строк обчислювати з 26 січня 2024 року.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів з дня його оголошення, з особливостями визначеними ч. 2 ст. 394 КПК України.
		Вирок набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.
		Копію вироку негайно після його оголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
		 
		Суддя
		Білоцерківського міськрайонного суду Ірина  ДУБАНОВСЬКА 
		Київської області

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...