Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/1577/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2024. Зареєстровано: 31.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2024.
Дата набрання законної сили: 23.01.2024
Номер судового провадження: 22-ц/802/73/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 158/1577/23 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч Ю. Л. Провадження № 22-ц/802/73/24    Доповідач: Шевчук Л. Я.
		 
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   
		23 січня 2024 року                          місто Луцьк
		       
		Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
		суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
		секретар с/з Черняк О. В.,
		з участю:
		представника позивачки  адвоката Тоботи Ю. С.,
		представника відповідача  Лисюк О. В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1  адвоката Тоботи Юлії Сергіївни на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 листопада 2023 року,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтувала тим, що з 01 квітня 2019 року вона працювала на посаді завідувача сектору страхових виплат відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Ківерцівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, з якої була звільнена 18 квітня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
		Позивачка також зазначила, що за наявності інших робочих місць, посад, штатних одиниць, що утворились в процесі реорганізації Фонду соціального страхування України, їй, як працівнику, який підпадав під скорочення чисельності та /або штату працівників, у зв`язку із реорганізацією роботодавця, не було запропоновано переведення на іншу вакантну посаду. Позивачка вважає, що її з роботи звільнили незаконно.
		Посилаючись на зазначені обставини та уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області № 96-к від 13 квітня 2023 року за підписом голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області ОСОБА_2 , на підставі якого її було звільнено з роботи 18 квітня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, а також просила поновити її на посаді завідувача сектору страхових виплат та матеріального забезпечення Ківерцівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області або на іншій рівнозначній посаді.
		Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 листопада 2023 року у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник позивачки ОСОБА_1  адвокат Тобота Ю. С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1  адвоката Тоботи Ю. С. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1  адвокат Тобота Ю. С. апеляційну скаргу підтримала, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, представник відповідача  ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечила, просила скаргу представника позивачки залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча у встановленому законом порядку була повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у її відсутності.
		Заслухавши пояснення учасників справи та вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1  адвоката Тоботи Ю. С. слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_1 була звільнена з роботи з дотриманням норм трудового законодавства, підстав для поновлення її на роботі немає. 
		Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
		Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		З 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі  Закон № 2620), яким Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі  Закон № 1105) викладено в новій редакції.
		Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 (в редакції Закону № 2620, що діє з 01 січня 2023 року) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
		Таким чином, Верховною Радою України, як законодавцем, прийнято Закон про припинення Фонду соціального страхування України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації Фонду соціального страхування України.
		Відповідно до частини 1, 5 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		Згідно з частиною 3 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
		Рішення про припинення Фонду соціального страхування України, прийняте Верховною Радою України, є чинним та у встановленому законом порядку неконституційним не визнавалося.
		Пунктом 12 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 Верховна Рада України зобов`язала Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України; привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом тощо.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» (далі  Постанова № 1442), в тому числі, утворено комісію з реорганізації Фонду соціального страхування України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України; установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду на період до завершення їх реорганізації; до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на період до завершення їх реорганізації; зобов`язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 передбачено, що суди, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України повинні з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджений він за два місяці про наступне вивільнення.
		Судом за матеріалами справи встановлено, що на виконання пункту 2 розділу VІІ Закону України «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» головою комісії з реорганізації Фонду був прийнятий наказ про скорочення всього штату та усієї чисельності працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та у місті Києві з 18 квітня 2023 року та, в тому числі, про персональне попередження працівників про скорочення чисельності та штату працівників і про наступне їх звільнення (т. 1, а. с. 63, 64).
		На підставі наказу голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області № 96-к від 18 квітня 2023 року позивачку у цій справі ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектору страхових виплат відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Ківерцівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області у зв?язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 48, 49).
		Відповідно до частини 6 статті 36 КЗпП України у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).
		Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 зроблено висновок про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		Суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення (Постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17).
		Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КЗпП України. Відповідно до статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої цієї статті). Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
		Верховний Суд у своїй постанові від 05 жовтня 2020 року у справі № 451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
		При цьому судом встановлено, що на виконання пункту 2 розділу VІІ Закону України «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» головою комісії з реорганізації прийнято наказ про скорочення всього штату та усієї чисельності працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та в місті Києві з 18 квітня 2023 року.
		Тобто був скорочений увесь штат та уся чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях (в тому числі у Волинській області) та в місті Києві і позивачка ОСОБА_1 була звільнена з роботи у зв?язку зі скороченням всього штату та усієї чисельності працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Волинській області на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 була незаконно звільнена з роботи, оскільки, як вважає позивачка, їй не було запропоновано переведення на іншу вакантну посаду.
		Пунктом 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105 (далі  Закон № 1105) визначено припинити Фонд соціального страхування України (далі  Фонд) та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
		Згідно зі статтею 4 Закону № 1105 (у редакції до 01 січня 2023 року) та згідно зі Статутом Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 03 квітня 2015 квітня № 8 (далі  Статут Фонду), Фонд є некомерційною самоврядною організацією та не належить до структури центральних органів влади, а на працівників Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду поширюється дія законодавства про працю.
		Разом з тим за змістом пункту 12 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне забезпечення страхування» від 09 липня 2003 року № 1958-ІV та пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
		Державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).
		Працівники апарату центрального органу виконавчої влади приймаються на роботу та звільняються з роботи в порядку, встановленому законодавством про працю.
		Посада державної служби  визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов?язками у межах повноважень.
		Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу передбачено статтею 20 Закону № 889  VІІІ. Інші працівники центрального органу влади призначаються на посаду та звільняються з посади у порядку, визначеному законодавством про працю.
		Статтею 21 Закону № 889  VІІІ передбачено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.
		Натомість за положеннями частини 5 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб?єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій, керівником державної служби або суб?єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної міської адміністрації без конкурсного відбору, обов?язковість якої передбачено законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленого щодо відповідних посад.
		Водночас ні законодавством про працю, ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби, не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором на посаду державної служби, не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором, на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.
		Відповідно до частини 6 статті 36 КЗпП України у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України).
		З огляду на викладене, положення Закону № 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України  мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас інші норми законодавств про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136, також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
		Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 2136 у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі  Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
		Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду визначаються, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі  Закон № 1058-ІV), Положенням № 280. Відповідно до пункту 14 Положення № 280 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з частиною 4 статті 20 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (далі  Закон № 3166-VІ) державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1471 внесено зміни до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85 (далі  Постанова № 85), відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців  302, гранична чисельність працівників територіальних органів Фонду  24098, у тому числі державних службовців  23229.
		Отже, основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України «Про державну службу» (далі  Закон № 889).
		Посади працівників Фонду соціального страхування України на відміну від посад працівників Пенсійного фонду не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Прийнявши рішення про припинення Фонду соціального страхування України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників Фонду соціального страхування України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.
		За таких обставин переведення працівників Фонду соціального страхування України на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889. Зазначене підтверджується листом Міністерства економіки України від 13 січня 2023 року № 4706-05/1622-03.
		Відповідно допунктів 1і 2частини 1статті 41Закону №889державний службовецьз урахуваннямйого професійноїпідготовки тапрофесійних компетентностейможе бутипереведений безобов`язкового проведенняконкурсу:  наіншу рівнозначнуабо нижчувакантну посадув томусамому державномуоргані,у томучислі віншій місцевості(віншому населеномупункті),-за рішеннямкерівника державноїслужби абосуб`єкта призначення;  на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
		Таким чином, законодавством не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі.
		Відповідно дочастини 5статті 10Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» (далі Закон№ 389-VІІІ)у періоддії воєнногостану особипризначаються напосади державноїслужби,посади ворганах місцевогосамоврядування,посади керівниківсуб`єктів господарюваннядержавного секторуекономіки,комунальних підприємств,установ,організацій керівникомдержавної службиабо суб`єктомпризначення,сільським,селищним,міським головою,головою районної,районної умісті,обласної ради,начальником відповідноївійськової адміністраціїбез конкурсноговідбору,обов`язковість якогопередбачена законом,на підставіподаної заяви,заповненої особовоїкартки встановленогозразка тадокументів,що підтверджуютьнаявність утаких осібгромадянства України,освіти тадосвіду роботизгідно звимогами законодавства,встановленими щодовідповідних посад,а такожза наявностіу Єдиномудержавному реєстрідекларацій осіб,уповноважених навиконання функційдержави абомісцевого самоврядування,декларації особи,уповноваженої навиконання функційдержави абомісцевого самоврядування,за минулийрік.  Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
		Натомість, як було встановлено судом, позивачка не подавала до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документи для працевлаштування.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не має.
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність судового рішення.
		Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
		 
		Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1  адвоката Тоботи Юлії Сергіївни залишити без задоволення.
		Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 листопада 2023 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...