Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/17953/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2024.
Дата набрання законної сили: 18.01.2024
Номер судового провадження: 11-150апп23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ОКРЕМА ДУМКА 
		суддів Великої Палати Верховного Суду 
		Ткачука О.С., Ткача І.В.
		у справі № 560/17953/21 щодо захисту права на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців  
		 
		Майже десять років в Україні триває національно-визвольна війна. Агресії росії разом з Українським Народом протистоїть міжнародне співтовариство. Проте, перш за все, завдання по захисту суверенітету держави протягом такого тривалого часу успішно виконують Збройні Сили України. Сотні тисяч військовослужбовців потребують належної підтримки,  ефективного матеріального, соціального і правового захисту. У тому числі судового захисту належним судом, який розуміється на питаннях військового законодавства. В ході розгляду і вирішення адміністративної справи про призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця (справа  № 560/17953/21) колегія суддів, яка погодилася із прийнятим рішенням, проігнорували вимоги законодавства, зокрема, і вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого суду, а тому з її рішенням не погоджуємося і,  відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України, викладаємо свою окрему думку.
		У цій справі всі суди встановили, що військовослужбовець з лютого 2017 року проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом. Протягом квітня 2018 року - квітня 2020 року брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Набув статусу учасника бойових дій. За час проходження військової служби отримав кілька захворювань, які суттєво погіршили його здоров`я. У серпні 2020 року він помер. Військово-лікарська комісія встановила, що захворювання та смерть військовослужбовця пов`язані із захистом Батьківщини.
		У грудні 2021 року позивачка у даній справі звернулася із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця до Міністерства оборони України, однак їй відмовили. Причиною відмови стало не доведення особою факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем, не підтвердження ведення спільного господарства тощо. Міністерство оборони України також пояснило, що подані документи не підтверджують статус позивачки як члена сім`ї військовослужбовця.
		Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (стаття 19 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). 
		Кожна особа має право в порядку, визначеному, зокрема, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Зважаючи на рішення суб`єкта владних повноважень у військовій сфері, позивачка звернулася до адміністративного суду з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України і зобов`язати призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю члена сім`ї - військовослужбовця. При цьому вказувала, що проживала і вела спільний побут з військовослужбовцем із 2005 року, а тому має право на отримання одноразової допомоги у розмірі у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму. Тепер така одноразова допомога становить 15 мільйонів гривень.  Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не підтвердила факту спільного проживання з померлим однією сім`єю, зокрема, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов`язків або її перебування на утриманні (померлого). Позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою до квітня 2020 року. Окрім того, на отримання допомоги претендує син військовослужбовця, який перебував на його утриманні і є інвалідом з дитинства. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд вказав, що позивачка довела факт спільного проживання з померлим однією сім`єю.
		Велика Палата Верховного постанову апеляційного адміністративного суду скасувала і змінила мотиви  відмови у задоволенні позову, які були викладені у рішенні суду першої інстанції.
		Свої висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала таким чином: «справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України». Велика Палата також відступила від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) та  постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22).
		Єдиний державний реєстр судових рішень фіксує кілька тисяч судових справ за участю Міністерства оборони України щодо виплат військовослужбовцям та членам їх сімей. Протягом останніх п`яти років більше п`яти тисяч судових рішень у справах даної категорії було ухвалено в адміністративних справах та близько двохсот  рішень у цивільних справах. При цьому адміністративні суди, як правило, ухвалювали рішення по суті спору, а цивільні суди закривали провадження у справі і пояснювали право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства. Отож завданням Великої Палати Верховного Суду було сформувати таку правову позицію, яка б дала можливість ефективного судового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, тобто вирішення справи справедливо, швидко і в одному суді, виключаючи необхідність звертатися за захистом своїх прав кілька разів до судів різних юрисдикцій. 
		Натомість, Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення яке повністю змінює усталену судову практику, сформовану  у тисячах справ, а також порушує сформований Великою Палатою протягом шести років підхід до вирішення справ, коли з метою процесуальної економії зусиль сторін кожен спір має вирішуватися в одному провадженні. Наслідком ухваленого Великою Палатою  рішення, стає необхідність спочатку звернення до цивільного суду з метою отримання рішення про юридичний факт (проживанняоднією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу), а після цього - до адміністративного суду - для вирішення питання про право на отримання грошової допомоги. 
		Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62)).
		І це стосується не тільки справ про отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцями та членами їх сімей, але й інших категорій громадян, які оскаржують рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У цих справах також встановлюються юридичні факти і раніше відповідні обставини щодо них доводилися при розгляді справ адміністративними судами.
		Як вже наголошувалося, подібні кроки Великої Палати дестабілізують єдність судової практики, призводять до судової тяганини і затримки з  вирішенням спорів, збільшують навантаження на судову систему та змушують людей двічі сплачувати судовий збір за вирішення фактично однієї справи. У той же час, засади державної політики, зокрема,  у сфері соціального та правового захисту, гарантують військовослужбовцям та членам їх сімей сприятливі умови в економічній, соціальній, політичній сферах для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни (Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Суди мають забезпечувати такі гарантії при здійсненні правосуддя.
		Звертає увагу на себе і те, що при ухваленні рішення колегія суддів Великої Палати продемонструвала відсутність розуміння положень військового законодавства у їх взаємозв`язку з нормами цивільного права, цивільного та адміністративного судочинства. Зокрема, у сфері соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Така ситуація в умовах триваючої війни є неприпустимою.
		На нашу думку, вирішуючи дану справу, Велика Палата Верховного Суду повинна була звернути увагу на те, що НаказомМіністра оборони України від 26 травня 2014 року  № 333 (діючий на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу Збройних Сил України. Відповідно до вказаного нормативного акту облік військовослужбовців і членів їх сімей, а також  осіб, які знаходяться на утриманні військовослужбовців ведеться у діловодстві кожної військової частини та у Послужних списках військовослужбовців (Додатки 6, 7 та 14 до Інструкції - пункт 2.1 розділу ІI Інструкції, Додаток 15 - пункт 3.3 розділу ІІ Інструкції).  З метою реалізації соціальних прав запис відомостей про зміни у складі сім`ї особи, звільненої з військової служби в запас або відставку, здійснюється військовим комісаріатом (територіальним центром комплектування та соціальної підтримки) за місцем зберігання особової справи (Пункт 3.18 Інструкції). Нормативні правила щодо обліку військовослужбовців та членів їх сімей однозначно та чітко регламентують можливість встановлення усіх осіб, які проходять чи проходили військову службу, членів їх сімей. Навіть у випадку загибелі військовослужбовців. З цією метою передбачено також ведення обліку сімей військовослужбовців за територіальною ознакою (Додаток 37 до Інструкції  - пункт 7.14 розділу ІІ). 
		На нашу думку, неправильні записи, неточності, відсутність чи наявність  запису у військових-облікових документах неможливо усунути в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства. Ці обставини, за наявності спору,  мають бути встановлені при вирішенні питання про наявність права на отримання допомоги у адміністративному процесі.
		Право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого). Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (абзаци перший і другий пункту 4.6 розділу IV затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення № 530)).
		Чинне законодавство не дає підстав для висновку про те, що перелік членів сім`ї військовослужбовця для цілей призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі його загибелі (смерті) можна встановити на підставі рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з військовослужбовцем, який загинув  чи помер. За змістом пункту 10 Порядку № 975, пункту 4.6 розділу IV Положення № 530, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, для призначення та виплати одноразової грошової допомоги разом із іншими документами подається витяг із особової справи (з послужного списку особової справи), облікової картки про склад сім`ї військовослужбовця. За відсутності відповідних даних у цьому витягу питання про можливі недоліки в організації роботи органів військового управління, допущені помилки в облікових документах тощо можуть бути предметом розгляду та доказування саме в адміністративній справі, зокрема під час оскарження відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
		За таких умов, зважаючи на те, що  в порядку окремого провадження вирішуються лише  справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення  (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (пункт 17), Велика Палата Верховного Суду, задля виконання своїх повноважень із забезпечення єдності та сталості судової практики, повинна була сформувати правову позицію про те, що спір, пов`язаний із доведенням наявності підстав для підтвердження певного соціально-правового статусу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, тобто статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не можна ініціювати судове провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним і допустимим. Усі обставини неправомірних дій військових посадових осіб, чи їх бездіяльності входять до предмету доказування у адміністративних справах. Виділення із цих справ окремих доказів, які потрібно здобувати у інших судових спорах у іншій юрисдикції є безпідставним та незаконним. 
		Судді:
		 
		                 Ткачук О.С.                                                                   Ткач І.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...