Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/14932/23 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2024. Зареєстровано: 02.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2024.
Дата набрання законної сили: 29.01.2024
Номер судового провадження: 33/803/339/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 33/803/339/24 Справа № 185/14932/23   Суддя у 1-й інстанції - Тимченко С.О. Суддя у 2-й інстанції - Рябчун О. В.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		29 січня 2024 року                                 м. Дніпро
		 
		Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Рябчун О.В., розглянувши у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Киричка Григорія Олексійовича,
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року, якою
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, 
		визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП,
		встановила:
		 
		Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП, і піддано адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 4 (чотири) місяці та на підставі ст. 40-1 КУпАП стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
		 
		Відповідно до змісту постанови 19 листопада 2023 року об 11годині 45 хвилин ОСОБА_1 у місті Павлоград по вул. Полтавська, 96 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101» державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим в праві керування транспортним засобом постановою державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 07.09.2023 року за № 62154711.
		 
		 
		 
		Назазначену постанову суду  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із проханням про скасування постанови Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від19грудня 2023рокута закриття провадження по справі на підставі за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
		Обґрунтовуючи доводи поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що обставини, викладені у постанові Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року не відображають всіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням КУпАП та правових позицій Європейського суду з прав людини, викладених у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії».
		Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не маючи права самостійно відкоригував фабулу адміністративного правопорушення, яка суттєво відрізняється від фабули адміністративного правопорушення, викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №272517 від 19.11.2023 року та не зазначив у оскаржуваній постанові які вимоги Правил дорожнього руху України ним були порушені, що стало підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП.
		Крім того, вказує на те, що судом за власної ініціативи було викликано у судове засіданні та опитано в якості свідка державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі ОСОБА_2 , який не повідомляв суд про те, що він особисто повідомляв апелянта про встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві користування транспортним засобом на підставі постанови іншого державного виконавця від 07.09.2023 року. ОСОБА_2 повідомив суд про те, що станом на 07.09.2023 року він не був державним виконавцем по зазначеному виконавчому провадженні, а був інший державний виконавець. Під час судового засідання захиснику ОСОБА_1 , адвокату Киричку Г.О. не було надано можливості надати пояснення по матеріалам адміністративної справи, в тому числі щодо складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, чим, на переконання апелянта, порушено його право на захист.
		ОСОБА_1 стверджує, що про встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами він дізнався лише під час зупинки транспортного засобу 19 листопада 2023 року працівниками поліції, з їх планшета. До протоколу про адміністративне правопорушення не долучені письмові докази, які б підтверджували його обізнаність щодо винесеної у відношенні нього постанови від 07 вересня 2023 року про застосування відповідного виду обмеження. Матеріали справи також не містять відомостей про обізнаність ОСОБА_1 у існуванні постанови про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 07 вересня 2023 року.
		 
		 
		 
		Перевіривши витребувані із Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали провадження про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпАП, вислухавши самого ОСОБА_1 на підтримку поданих в апеляційній скарзі доводів в повному обсязі, проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.
		 
		Відповідно до вимог ст.ст. 245,280 КпАП України суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Вищезазначені вимоги закону по належній перевірці наявних у матеріалах доказів не виконані судом у повному обсязі.
		 
		Частиною 3 статті 126 КУпАП, передбачено правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
		Стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
		Частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляється до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною 5статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
		Частина 10статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає, що тимчасові обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано, зокрема у разі, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
		Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні достатні докази, які підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу.
		Так, відповідно до постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 07 вересня 2023 року постанова надсилається сторонам виконавчого провадження для відома, та направляється для виконання після закінчення строку, визначеного Законом України Про виконавче провадження для її оскарження.
		Однак, дійсно уматеріалах провадження відсутні відомості щодо надсилання постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 07 вересня 2023 року  ОСОБА_1 , та що її не було оскаржено.
		При цьому, наявний в матеріалах справи витяг з реєстру постанов на боржників обмежених в правах не підтверджує факт отримання постанови ДВС про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
		Разом з цим, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№272517від 19.11.2023року та доданих до нього пояснено ОСОБА_1 підтвердив факт керування автомобілем, оскільки не знав про обмеження в такому праві.
		 
		Однак, дослідженими під час апеляційного перегляду матеріалами справи встановлено, що 19 грудня 2023 року суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ухвалено постанову про об`єднання справ про адміністративне правопорушення №185/14933/23 та №185/14932/23 в одне провадження та присвоєння об`єднаній справі №185/14932/23.
		Відповідно до відомостей, що містяться в матеріалах справи ОСОБА_1 18 листопада 2023 року останнього було зупинено працівниками поліції та повідомлено про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 07 вересня 2023 року. У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що він не знав про наявність даної постанови. На наступний день, 19 листопада 2023 року ОСОБА_1 знову був зупинений працівниками поліції під час керування ним транспортним засобом, які в чергове пояснили останньому про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 07 вересня 2023 року щодо нього. Однак у своїх показаннях ОСОБА_1 знову ж таки зазначив про те, що не обізнаний про наявність у його відношенні даної постанови, що на переконання суду не відповідає дійсності.
		Так, виконуючи функції водія транспортного засобу 19 листопада 2023 року ОСОБА_1 вже знав про наявність щодо нього постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 07 вересня 2023 року, був обізнаний про обмеження його права керування транспортними засобами.
		Оскільки, ОСОБА_1 був обізнаний про наявність встановлених щодо нього обмежень у праві керування транспортними засобами, що підтверджується наданими апеляційному суду матеріалами справи, тому апеляційний суд дійшов висновку, що твердження про те, що діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 126 КУпАП є спростованими, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.
		 
		Разом з цим доводи суд апеляційної інстанції вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час вирішення питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
		Відповідно дост.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та іншими законами України.
		Санкціяч.3 ст.126 КУпАПпередбачає відповідальність у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком від трьох до шести місяців.
		Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на чотири місяці, суд врахував характер вчиненого правопорушення та прийшов до висновку, що саме такий вид адміністративного стягнення буде достатнім задля його виховного впливу і запобігання вчинення ним нових правопорушень.
		При цьому, за наявності в санкціїч.3 ст.126 КУпАПальтернативного більш м`якого виду стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці, суд в своїй постанові належним чином не мотивував підстави для обрання найбільш суворого виду стягнення, передбаченого санкцією вказаної статті.
		Такий висновок суду першої інстанції щодо обраного до правопорушника адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає безпідставним та необґрунтованим.
		Відповідно дост.23 КУпАПадміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
		Позбавивши ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами строком на чотири місяці за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, суд першої інстанції, обрав адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через суворість.
		Зокрема, місцевим судом, в порушення вимогст.33 КУпАП, належним чином не враховано характеру вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
		Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, раніше до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягувався. Матеріали справи не містять обставини, що обтяжують покарання.
		Відповідно до вимогст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
		Враховуючи вищенаведе, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 має бути призначено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці, в межах санкціїч.3 ст.126 КУпАП, оскільки стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на чотири місяців є таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини, внаслідок суворості.
		 
		Крім того, відповідно до положень п.9 ст.5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 , як особа, що має інвалідність ІІ групи звільнений від сплати судового збору.
		 
		Суддя місцевого суду, приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 КУпАП неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 КУпАП підлягає скасуванню.
		На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, апеляційний суд, -
		 
		постановив:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КпАП України  скасувати.
		Ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП і застосувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
		Постанова апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя Дніпровського 
		апеляційного суду О.В. Рябчун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...