Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/200/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2024. Зареєстровано: 06.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		 
		11 грудня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  925/200/22 
		 
		Суддів Верховного Суду Вронської Г.О., Бакуліної С.В., Кібенко О.Р.
		 
		у справі № 925/200/22
		 
		за позовом Приватного підприємства "Агротрейд Групп"
		до ОСОБА_1 
		 
		про стягнення 4 707 000, 00 грн,
		 
		1.          18 лютого 2022 року Приватне підприємство "Агротрейд Групп" (надалі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 4  707  000,00  грн.
		2.          Позовні вимоги були обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов`язання зі сплати додаткового внеску всупереч рішенню загальних зборів учасників, що оформлено протоколом від 18.09.2015 №  17/09, про збільшення статутного капіталу Позивача.
		3.          Відповідач проти позову заперечував з наступних підстав:
		- надані Позивачем докази стосуються лише періоду з 15 січня 2022 року по 16  лютого 2022 року, а тому не є належними (достатніми) для підтвердження обставин невнесення Відповідачем додаткового вкладу;
		- інший учасник Позивача, який одночасно є керівником, не надає будь-які документи та інформацію щодо діяльності Позивача;
		- рішення загальних зборів учасників і статут Позивача не встановлюють строки та порядок сплати додаткових внесків;
		- збільшення статутного капіталу Позивача шляхом внесення додаткових внесків є правом учасників;
		- загальні наслідки невиконання договірних зобов`язань не застосовуються до корпоративних правовідносин, які склалися між сторонами щодо збільшення статутного капіталу;
		- наслідки спливу строків внесення додаткових внесків визначені у статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 №  2275-VIII (надалі - Закон про ТОВ).
		4.          Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 у справі №  925/200/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		5.          Рішення суду першої інстанції мотивовано таким:
		- суд урахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 8.13-8.26 постанови від 29.06.2021 у справі №  916/2813/18, щодо визначення організаційно-правової форми приватного підприємства. Позивач у цій справі є товариством з обмеженою відповідальністю;
		- до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство про господарські товариства в редакції, чинній до 14 червня 2018 року, а також у зв`язку із триваючими відносинами учасників Позивача - чинне законодавство;
		- аргументи Позивача, що додатковий внесок Відповідача має бути здійснений виключно у грошовій формі не відповідає положенням статуту, оскільки в статуті учасники передбачили можливість здійснення внесків не лише у грошовій формі, а й у майновій, у тому числі у вигляді будов, споруд та інших матеріальних цінностей;
		- учасники Скаржника мали право (а не обов`язок) визначити у статуті порядок внесення додаткових внесків при збільшенні статутного капіталу. Водночас такий порядок не був погоджений, а тому виключно рішенням загальних зборів учасників Позивача мало бути визначено порядок внесення учасниками додаткових вкладів;
		- загальними зборами учасників Позивача не приймалося рішення про встановлення строку, порядку, форми внесення додаткових вкладів, тому директор, який забезпечує виконання рішень зборів учасників (власників), не мав правових підстав вимагати від учасника сплату додаткового внеску;
		- адвокат, який направив вимогу і встановив строк для внесення додаткового внеску, діяв поза межами компетенції директора, яка визначена статутом Позивача;
		- суд урахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2020 у  справі №  922/1393/19, згідно з якими вирішення питань, пов`язаних із невнесенням учасником свого додаткового вкладу, закон відносить до виключної компетенції загальних зборів;
		- у Позивача відсутнє право на стягнення додаткового внеску з учасника, оскільки зобов`язання учасника здійснити додатковий внесок кореспондується з правом Позивача виключно в особі вищого органу - загальних зборів учасників - прийняти одне з рішень, визначених у частині десятій статті 18 Закону про ТОВ;
		- Позивач не є кредитором, а Відповідач - боржником у розумінні статті 530 Цивільного кодексу (надалі - ЦК України).
		6.          Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.08.2022 у  справі №  925/200/22 заяву Відповідача про вирішення питання розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 76  000,00 грн. У решті заяви - відмовлено.
		7.          Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 та додаткове рішення  від 25.08.2022 у справі №  925/200/22 залишено без змін.
		8.          Постанова суду апеляційної інстанції додатково мотивована таким:
		- суд урахував правовий висновок, викладений у пунктах 5.2.3, 5.2.5 постанови Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №  905/2639/17, та виснував, що особа не може вважатися такою, що не виконала зобов`язання із внесення додаткового вкладу, в разі відсутності відповідного рішення загальних зборів учасників товариства, яким би були встановлені форма, порядок і строки внесення учасниками Позивача додаткових внесків у зв`язку зі збільшенням розміру статутного капіталу;
		- суд відхилив аргументи Позивача про те, що з моменту державної реєстрації рішення загальних зборів учасники Позивача набули зобов`язання зі сплати додаткових внесків, зазначивши, що така реєстрація жодним чином не спростовує обставини відсутності відповідного рішення загальних зборів учасників Позивача, яким би були встановлені форма, порядок і строки внесення учасниками цього Позивача додаткових внесків у зв`язку зі збільшенням розміру статутного капіталу;
		- суд виснував, що до спірних правовідносин застосовуються положення статті 18 Закону про ТОВ, яка визначає правові наслідки спливу строку для внесення додаткових вкладів. Вирішення питань, пов`язаних із внесенням/невнесенням учасником товариства свого додаткового вкладу, закон відносить саме до виключної компетенції загальних зборів. Суд не вправі втручатися у господарську діяльність товариства та брати не себе функції органів управління товариством, тому обставини суми заборгованості зі сплати внесків не підлягають встановленню.
		9.          Щодо додаткового рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2022 у справі №  925/200/22, суд апеляційної інстанції погодився з викладеними у ньому висновками про розподіл витрат на правничу допомогу.
		10.          Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №  925/200/22 заяву Відповідача про вирішення питання розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 14  000,00  грн. У решті заяви - відмовлено.
		11.          Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		12.          На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
		У касаційній скарзі стверджувалося, що:
		- приватне підприємство не є господарським товариством, а є окремою організаційно-правовою формою підприємств, яке може бути перетворене в господарське товариство лише шляхом реорганізації (перетворення). Правові висновки Верховного Суду сформовані внаслідок неправильного застосування норм статті 108 ЦК України, статей 2, 34-36 Закону України "Про підприємства в Україні", що є підставою для відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №  916/2813/18, щодо застосування норм Закону України "Про господарські товариства", Закону про ТОВ безпосередньо до діяльності приватних підприємств; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №  917/1338/18, від 31.10.2018 у справі №  905/2639/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено і за всіма характеристиками приватне підприємство є господарським товариством (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України);
		- суди попередніх інстанцій у цій справі з посиланням на висновки Верховного Суду, що приватне підприємство є господарським товариством, неправильно застосували норми статті 18 Закону про ТОВ. Закон про ТОВ стосується діяльності товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, тому його норми до діяльності приватного підприємства можуть застосовуватися лише за аналогією закону. Натомість спірні правовідносини урегульовані нормами матеріального права (статей 173, 174, 176, 193 ГК України, статей 509, 526, 530, 598, 599, 610 ЦК України), оскільки зобов`язання між сторонами є організаційно-господарськими, що унеможливлює застосування норм Закону про ТОВ за аналогією;
		- суди не урахували висновки щодо застосування норм статті 8 ЦК України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №  909/337/19, від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/4474/20, від 06.03.2018 у справі №  907/167/17, згідно з якими аналогію закону можливо застосовувати виключно у разі подібності спірних правовідносин та відсутності їх регулювання законом. Висновок Верховного Суду щодо характеру правовідносин, які виникають між учасником приватного підприємства та підприємством при невнесенні додаткового вкладу до статутного капіталу та реєстрації за таким учасником частки у збільшеному розмірі, відсутній (пункти 1,3 частини другої статті 287 ГПК України);
		- суди неправильно застосували норму частини десятої статті 18 Закону про ТОВ, яка взагалі не регулює спірні правовідносини. Одне з рішень, визначених у цій частині, є підставою для внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників. Натомість у спірних правовідносинах внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу Скаржника в результаті його збільшення вже відбулося, державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи здійснено. Загальні збори Скаржника не можуть прийняти рішення в порядку частини десятої статті 18 Закону про ТОВ, оскільки попередньо не приймали рішення відповідно до частини третьої цієї статті (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);
		- суд апеляційної інстанції порушив норми пункту 5 частини першої статті 35, частини першої статті 38 ГПК України, оскільки в ухваленні рішення брали участь судді, яким було заявлено відвід, що був безпідставно визнаний необґрунтованим. Судді зобов`язані були заявити самовідвід, а ця справа підлягала передачі для розгляду іншому суду (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 2 частини третьої статті 310 ГПК України);
		- суди не дослідили докази у справі, що були подані Скаржником на підтвердження наявності суми заборгованості, а саме рішення загальних зборів та первинні документи щодо часткового виконання зобов`язання (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України);
		- суд апеляційної інстанції порушив норми статей 108, 109 ГПК України, позаяк безпідставно відмовив у прийнятті до розгляду висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права В.М. Корецького НАН України щодо спірного питання, який не є доказом, однак має значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).
		13.          05 квітня 2023 року Скаржник подав касаційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі №  925/200/22.
		14.          Скаржник просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні заяви Відповідача про вирішення питання розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) відмовити у повному обсязі.
		15.          26 квітня 2023 Скаржник також подав касаційну скаргу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №  925/200/22.
		16.          Відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, заперечуючи проти їх задоволення, та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін (як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права), а  касаційні скарги - без задоволення.
		17.          Відзив обґрунтовано тим, що:
		- Скаржник вмотивовано не обґрунтував потребу відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №  916/2813/18, безпідставно послався на Закон України "Про підприємства в Україні", який станом на 18 вересня 2015 року втратив чинність;
		- підстави для врахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми статті 8 ЦК України відсутні, оскільки приватне підприємство належить до господарських товариств, тому суди правильно застосували до спірних правовідносин норми Закону України "Про господарські товариства";
		- під час визначення наявності в учасника Скаржника обов`язку зі внесення додаткового вкладу слід ураховувати положення протоколу, статуту Скаржника та норми законодавства, які були чинними на момент прийняття рішення про збільшення статутного капіталу, тому доводи Скаржника щодо потреби застосування до правовідносин положень ЦК України, що встановлюють порядок виконання зобов`язання, є необґрунтованими;
		- Верховний Суд вже сформував судову практику щодо правовідносин, які виникають між господарським товариством та його учасником стосовно внесення додаткових вкладів;
		- у постанові від 21.01.2021 у справі № 926/3973/17 Верховний Суд виснував, що питання внесення змін до статуту товариства є компетенцією загальних зборів учасників товариства. Відповідно, суд не може здійснювати функції учасників товариства, аналізувати та надавати оцінку прийнятим учасниками рішень;
		- у постанові від 16.06.2020 у справі № 911/1089/19 Верховний Суд зробив висновок, що строк, протягом якого учасники товариства зобов`язані оплатити свій додатковий вклад, визначається не частиною третьою статті 144 ЦК України (в редакції, чинній станом на 20 квітня 2011 року), а встановлюється за погодженням учасників товариства та закріплюється у статуті або окремих рішеннях загальних зборів учасників. Подібні правові висновки наведені також у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №  911/938/19, від 31.10.2018 у справі №  905/2639/17;
		- наслідки невнесення додаткового вкладу визначенні частиною десятою статті 18 Закону про ТОВ, яка підлягає застосуванню;
		- у законодавстві України не передбачений такий вид корпоративної відповідальності як примусове стягнення з учасника додаткового вкладу до статутного капіталу, особливо у разі невизначення загальними зборами таких ключових моментів, як: строк, форма, порядок внесення;
		- суд дослідив усі докази в справі, Скаржник не був позбавлений можливості надати висновок експерта в галузі права до суду першої інстанції. Висновок науково-правової експертизи не є письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати обставини, на які вона посилається у позові;
		- аргументи щодо обґрунтованості відводу є безпідставними. Факт перебування Новікова М.М. на посаді судді апеляційної інстанції понад шість років тому не є достатнім для висновку про наявність впливу на склад суду під час розгляду справи.
		18.          Відповідач також заперечував проти касаційних скарг на судові рішення щодо стягнення судових витрат.
		19.          Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2023 справу разом із касаційними скаргами Позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 передано на розгляд  палати для розгляду  справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (надалі - Палата)..
		20.          Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2023 справу за касаційними скаргами Позивача прийнято до розгляду Палатою і призначено  її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
		21.          Постановою Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 925/200/22 касаційну скаргу задоволено частково. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 925/200/22 змінено шляхом виключення з їх мотивувальних частин висновків про застосування статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". У решті зазначені судові рішення залишено без змін. Касаційні скарги на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2022, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №  925/200/22 залишено без задоволення, а зазначені судові рішення - без змін.
		22.          Ми не погоджуємося з висновками Верховного Суду за результатами розгляду цієї справи з наступних підстав.
		Щодо наслідків невнесення додаткового вкладу на виконання рішення загальних зборів про збільшення статутного капіталу, прийнятого до набрання чинності Законом про ТОВ
		23.          Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 117 ЦК України, частиною третьою статті 88 ГК України (до виключення статті з кодексу) та статтею 11 Закону №  1576-ХІІ учасники господарського товариства зобов`язані:
		- додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;
		- виконувати свої зобов`язання перед товариством, у тому числі ті, що пов`язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.
		24.          Статтею 13 Закону №  1576-ХІІ передбачено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
		25.          Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:
		1) договори та інші правочини;
		2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
		3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
		4) інші юридичні факти. 
		26.          За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		27.          Відповідач не заперечував та не спростовував, що: 1) на підставі рішення загальних зборів він був включений до складу учасників Скаржника; 2) після збільшення розміру статутного капіталу та його розподілу частка Відповідача складає 9  750  000,00 грн, що становить 50 % та 50 часток у статутному капіталі Скаржника.
		28.          За своєю правовою природою рішення загальних зборів учасників Скаржника, оформлене протоколом від 18.09.2015 №  17/09, є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин, і  має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (у цьому конкретному випадку - відносин між Скаржником та його учасниками, в тому числі Відповідачем).
		29.          Вважаємо, що у цій справі (№ 925/200/22) Верховний Суд належним чином не врахував, що з моменту державної реєстрації змін до установчих документів Скаржника, тобто з 22 вересня 2015 року й дотепер, Відповідач є його учасником і має право реалізувати наявний обсяг корпоративних прав. Відомості про Відповідача як учасника Скаржника та розмір його частки (50 % у статутному капіталі Скаржника) внесені у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР ЮО).
		30.          На нашу думку, є неприпустимим, коли учасник товариства набуває частку в статутному капіталі,  в повному обсязі може реалізовувати свої права з неї, однак при цьому не вніс додатковий вклад у розмірі, що відповідає розміру своєї частки. Вказане: 1) є дискримінаційним щодо інших учасників товариства, які сплатили додаткові вклади; 2) порушує право товариства на одержання додаткового вкладу.
		31.          Стаття 525 ЦК України закріплює правило, за яким одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		32.          Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
		33.          За змістом частини третьої статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		34.          Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Виходячи з аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття "вина" ототожнюється з поняттям "недобросовісність". У свою чергу, поняття "безвинність" навпаки корелюється з поняттям "добросовісність".
		35.          Частина десята статті 18 Закону про ТОВ встановлює правові наслідки несплати (часткової сплати) додаткових вкладів після спливу строку, встановленого попереднім рішенням про збільшення статутного капіталу шляхом залучення додаткових вкладів. Дії (бездіяльність) учасників щодо здійснення внесків фактично впливають на розподіл часток та розмір статутного капіталу, що відображається в остаточному рішенні про затвердження результатів внесення додаткових вкладів. Останнє є підставою для внесення змін до відомостей у ЄДР ЮО щодо нового розміру статутного капіталу та часток учасників у ньому.
		36.          Разом із тим якщо цивільні відносини виникли раніше та регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина перша статті 5 ЦК України).
		37.          У цій справі рішення про затвердження збільшеного розміру статутного капіталу Скаржника прийнято у 2015 році відповідно до законодавства, що було чинним на той момент (до прийняття Закону про ТОВ), внесено зміни до статуту та зареєстровано відомості у ЄДР ЮО.
		38.          Таким чином, до спірних правовідносин підлягали застосуванню нормативні приписи ЦК України, ГК України та Закону №  1576-ХІІ.
		39.          Приймаючи рішення, загальні збори Скаржника у складі ОСОБА_3 та Відповідача встановили потребу внесення додаткових вкладів; Відповідач акцептував це своїм голосом. Рішення загальних зборів до суду не оскаржувалося. Водночас, набувши частку в статутному капіталі Скаржника та права з неї (за законодавством, що діяло на момент виникнення та існування спірних правовідносин), Відповідач не виконав грошове зобов`язання перед Скаржником та не вніс додатковий вклад.
		40.          У вказаному контексті доцільно звернутися до доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Верховний Суд неодноразово зазначав, що ця доктрина ґрунтується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основу доктрини venire contra factum proprium покладений принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №  902/1144/22, від 08.06.2022 у справі №  910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №  390/34/17).
		41.          Вважаємо, що за встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин Скаржник мав законні очікування (legitimate expectations) на одержання від Відповідача додаткового вкладу, його залучення та використання у своїй господарській діяльності. Натомість поведінка (бездіяльність) Відповідача є суперечливою, не відповідає його волевиявленню за результатами голосування на загальних зборах учасників Скаржника.
		42.          Частка в статутному капіталі виникає у зв`язку з тим, що особа передає грошові кошти чи інше майно як вклад у власність товариства і, відповідно, втрачає право власності на таке майно. Натомість особа набуває право власності на оборотоздатний еквівалент - частку, яка стає субститутом, замінником корпоративного вкладу. Аналогічні правила застосовуються до збільшення розміру частки. Отже, збільшення розміру частки в статутному капіталі без здійснення додаткового вкладу суперечить приписам цивільного та господарського права і не може визнаватися правомірним.
		43.          Статтею 115 ЦК України передбачено, що  господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
		Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
		44.          Згідно зі статтею 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов`язані додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; виконувати свої зобов`язання перед товариством, у тому числі ті, що пов`язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.
		45.          У цій справі Скаржник стверджував про невиконання Відповідачем зобов`язання зі сплати додаткового внеску до статутного капіталу згідно з рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом від 18.09.2015 №  17/09. Як наслідок, Скаржник просив стягнути з Відповідача 4  707 000,00 грн. Доказів на спростування вказаного розміру грошових коштів, заявлених до стягнення, Відповідач не подавав.
		46.          За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
		47.          Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		48.          Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		49.          Положеннями статті 20 ГК України та статті 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.
		50.          Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		51.          Одним із способів захисту, встановлених статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, є примусове виконання (присудження до виконання) обов`язку в натурі.
		52.          Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №  910/16979/17 зазначила, що цей спосіб захисту застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
		53.          Вважаємо, що обраний Скаржником спосіб захисту є належним, ефективним, адекватним наявним обставинам та здатний забезпечити поновлення порушеного суб`єктивного права Скаржника.
		54.          Щодо тверджень Відповідача про те, що рішення загальних зборів учасників і  статут Позивача не встановлювали строки та порядок сплати додаткових внесків, слід звернути увагу на наступне.
		55.          Відповідно до пункту "а" частини першої статті 59 Закону №  1576-ХІІ до виключної компетенції зборів товариства належить встановлення: 1)  розміру; 2)  форми; 3) порядку внесення додаткових вкладів.
		56.          Поняття "строк" у контексті внесення додаткових вкладів не є тотожним поняттю "порядок", а тим паче поняттям "розмір" та "форма".
		Форма додаткового вкладу може бути: 1) грошовою - внесення учасником грошових коштів; 2) негрошовою - внесення учасником цінних паперів, інших речей або майнових чи інших відчужуваних прав, що мають грошову оцінку.
		Розмір додаткового вкладу означає: 1) суму грошових коштів, що підлягає внесенню, - якщо вклад вноситься у грошовій формі; 2) грошовий вираз (еквівалент) предмета вкладу - якщо вклад вноситься у негрошовій формі.
		Порядком внесення додаткового вкладу є спосіб його переходу від учасника до юридичної особи, механізм відчуження/передачі вкладу, зміни його правового режиму, оформлення внесення вкладу до статутного капіталу тощо.
		Водночас строком/терміном внесення додаткового вкладу є період/момент у часі, протягом/з настанням якого учасник має право чи зобов`язаний внести вклад до статутного капіталу юридичної особи.
		57.          Отже, за змістом  пункту "а" частини першої статті 59 Закону №  1576-ХІІ встановлення строку внесення додаткових вкладів не належало до виключної компетенції зборів товариства.
		58.          Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		59.          На підставі цього вважаємо, що невизначення строку (терміну) внесення додаткового вкладу статутом юридичної особи чи загальними зборами не може слугувати підставою односторонньої відмови учасника від виконання зобов`язання щодо внесення додаткового вкладу. В такому разі застосуванню підлягає частина друга статті 530 ЦК України, яка регулює випадки, коли строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений.
		60.          Щодо порядку внесення додаткових вкладів, ураховуючи встановлені судами фактичні обставини справи, Відповідач міг чи принаймні повинен був усвідомлювати (володіючи, зокрема, інсайдерською інформацією щодо діяльності Скаржника), у який спосіб внески підлягали внесенню до статутного капіталу. Загальні збори учасників Скаржника встановили грошову форму додаткових внесків, визначили їх розмір. Звичайним порядком внесення додаткових вкладів у такому разі є зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок товариства або через касу.
		61.          У матеріалах справи відсутні докази та судами попередніх інстанцій не встановлено, що Відповідач вчиняв дії, спрямовані на отримання роз`яснення порядку внесення додаткових вкладів (якщо він був незрозумілим); ініціював скликання загальних зборів з метою уточнення порядку внесення додаткових вкладів; оскаржив рішення загальних зборів, оформлене протоколом від 18.09.2015 №  17/09, про збільшення статутного капіталу Скаржника.
		62.          Варто зауважити, що справу № 925/200/22 передано на розгляд Палати з метою вирішення потреби відступу від висновку Верховного Суду у справі №  905/2639/17 про застосування норм частини третьої статті 144 ЦК України, частини першої, другої статті 16, пункту "а" частини першої статті 59 Закону №  1576-ХІІ, що "збільшення статутного капіталу вже існуючого товариства шляхом внесення додаткових вкладів учасниками є їх правом, яке реалізується шляхом прийняття відповідного рішення зборами товариства", оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону про ТОВ учасники товариства зобов`язані виконувати рішення загальних зборів учасників товариства (аналогічна норма передбачена пунктом "а" частини першої статті 11 Закону №  1576-ХІІ).
		63.          Водночас вважаємо, що висновок Верховного Суду щодо застосування статті 144 ЦК України та статті 52 Закону №  1576-ХІІ, викладений у постанові від 31.10.2018 у справі №  905/2639/17 (не допускається звільнення учасника товариства від обов`язку внесення первинного вкладу до статутного капіталу товариства, заявленого на момент державної реєстрації товариства, тоді як збільшення статутного капіталу вже існуючого товариства шляхом внесення додаткових вкладів учасниками є їх правом, а не обов`язком), не підлягає застосуванню до правовідносин у цій справі, оскільки обставини збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів у справі №  905/2639/17 та у цій справі є різними.
		Зокрема, у цій справі (№ 907/922/21) Відповідач взяв участь у загальних зборах Скаржника, які встановили потребу внесення додаткових вкладів. Рішення загальних зборів Відповідач акцептував своїм голосом. Натомість у справі №  905/2639/17 загальні збори були проведені, а відповідні рішення прийняті без участі позивачки (поза її безпосереднім волевиявленням).
		Крім того, Відповідач фактично набув частку в статутному капіталі Скаржника,  корпоративні права, що виникають з неї, однак при цьому не вніс додатковий вклад у розмірі, який відповідає розміру частки.
		64.          Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону про ТОВ учасники товариства зобов`язані виконувати рішення загальних зборів учасників товариства (аналогічна норма передбачена пунктом "а" частини першої статті 11 Закону №  1576-ХІІ).
		65.          У цій справі учасники Скаржника одноголосно вирішили:
		- вивести ОСОБА_4 зі складу учасників з передачею належної йому частки у статутному капіталі Скаржника в розмірі 9  500  000,00 грн, що складає 100 %, таким чином: - 4  750  000,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу Скаржника, - на користь громадянина України ОСОБА_3 ; 4  750  000,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу Скаржника, - на користь громадянина України ОСОБА_1 (пункт 1);
		- у зв`язку з набуттям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 частки у статутному капіталі - включити їх до складу учасників Скаржника, які володіють у сукупності 100 % статутного капіталу Скаржника (пункт 2);
		- у зв`язку з торгово-виробничою необхідністю збільшити розмір статутного капіталу Скаржника до 19  500  000 грн та розподілити його наступним чином: - частка ОСОБА_3 та ОСОБА_1 складає 9  750  000,00 грн, що становить 50 % та 50 часток у статутному капіталі Скаржника (пункт 3);
		- затвердити нову редакцію статуту підприємства та провести державну реєстрацію змін до статутних документів Скаржника (пункти 4, 5).
		66.          22 вересня 2015 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Скаржника.
		67.          Таким чином, загальні збори визначили:
		1) форму додаткових вкладів, що підлягали внесенню. У рішенні наводяться відповідні грошові суми, що свідчить про конкретизацію пунктів 5.1, 5.3 статуту Скаржника та встановлення саме грошової (а не будь-якої іншої) форми додаткових вкладів. При цьому можливість внесення вкладів у негрошовій формі рішенням не встановлена;
		2) розмір додаткових вкладів.
		68.          Чіткий строк/термін внесення додаткових вкладів загальні збори Скаржника не визначили. Водночас, як вже було вказано, в такому разі учасник товариства зобов`язаний внести додатковий вклад відповідно до загальних норм ЦК України.
		69.          За загальним правилом збільшення статутного капіталу вже існуючого товариства шляхом внесення додаткових вкладів учасниками є їх правом. Разом із тим варто зауважити, що загальні збори учасників є вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю (стаття 59 Закону №  1576-ХІІ). Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (частина перша статті 98 ЦК України).
		70.          Слід вкотре наголосити, що відповідно до пункту "а" частини першої статті 11 Закону №  1576-ХІІ) учасники товариства зобов`язані виконувати рішення загальних зборів учасників товариства.
		71.          Отже, відповідно до норм Закону №  1576-ХІІ, ЦК України та ГК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення та існування спірних правовідносин) загальні збори учасників мали право приймати рішення з будь-яких питань діяльності Скаржника, у тому числі про обов`язок (міру необхідної поведінки) внесення додаткових вкладів до статутного капіталу. Рішення загальних зборів є обов`язковими до виконання учасниками товариства.
		72.          Суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, що призвело до неправильного застосування ними норм матеріального права, а тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню.
		73.          У разі скасування рішень судів попередніх інстанцій, відповідно, скасуванню підлягають й ухвалені судами додаткові рішення.
		74.          Інші висновки Верховного Суду, викладені у мотивувальній частині постанови від 11.12.2023 у справі № 925/200/22 (щодо організаційно-правової форми приватного підприємства, щодо аналогії закону, щодо складу суду апеляційної інстанції, щодо інших процесуальних порушень), на нашу думку, є обґрунтованими, а  тому ми погоджуємося з ними.
		75.          На підставі викладеного вище вважаємо, що касаційна скарга Приватного підприємства "Агротрейд Групп" мала бути задоволена. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі №  925/200/22 підлягали скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
		 
		 
		Судді                                                                                          Г. Вронська
		 
		 
		                                                                                                    С. Бакуліна
		 
		 
		                                                                                                    О. Кібенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...