Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/925/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2024.
Дата набрання законної сили: 31.01.2024
Номер судового провадження: 51-4883км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023270330000160

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		31 січня 2024 року
		м. Київ
		справа № 742/925/23
		провадження № 51-4883 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                                     ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		засудженого (у режимі відеоконференції)               ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023270330000160 від 08 лютого 2023 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Самістя Прилуцького району Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Згідно з вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 квітня 2023 рокуОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		На підставі ст. 75 КК України останнього звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладені у вироку, 07 лютого 2023 року, близько 17:30  ОСОБА_6 , перебуваючи в мікрорайоні військового містечка №17 у м. Прилуки Чернігівської області, в умовах воєнного стану, діючи повторно з корисливих мотивів, переліз через невисокий паркан, та, розбивши скло дерев`яного вікна, проник у квартиру АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав електричний інструмент та комплектуючі до нього, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 5 080,36 грн.
		Чернігівський апеляційний суд своєю ухвалою від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 квітня 2023 року змінив. Перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України, призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнив останнього від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		У решті вирок залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
		У касаційній скарзі прокурор  ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що:
		- апеляційний суд, безпідставно перекваліфікував дії засудженого, визнавши відсутньою кваліфікуючу ознаку «вчинення крадіжки в умовах воєнного стану»; 
		- при призначенні  ОСОБА_6 покарання та застосування до нього приписів ст. 75 КК України суд не врахував, що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, однак знову вчинив тяжкий злочин - крадіжку з проникненням у житло;
		- ухвала апеляційного суду є невмотивованою та не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
		Заперечень на касаційну скаргу до Суду не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
		Засуджений ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просив ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		За приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність. 
		Як визначено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Так, Суд вважає слушними доводи прокурора про безпідставну перекваліфікацію дій засудженого з ч. 4 на ч. 3 ст. 185 КК України з огляду на таке.
		Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчинені крадіжки чужого майна, вчиненої повторно, в умовах воєнного стану з проникненням у житло та кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 185 КК України.
		Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що у діях обвинуваченого відсутня така кваліфікуюча ознака, як вчинення крадіжки в умовах воєнного стану та перекваліфікував його дії на ч. 3 ст. 185 КК України - крадіжка, вчинена повторно, з проникненням у житло.
		Обґрунтовуючи своє рішення в цій частині, апеляційний суд зазначив, що у місті, де була вчинена крадіжка, бойові дії не проводилися і на цей час не проводяться, усі його мешканці живуть звичайним життям, а обвинувачений при вчиненні кримінального правопорушення не використовував умови воєнного стану.
		Разом з тим Законом України № 2117-IX від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» посилено відповідальність за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 185, 186, 187, 189, 191 КК України, вчинені в умовах воєнного стану.
		Відповідно до вказаних змін крадіжка, вчинена в умовах воєнного або надзвичайного стану, кваліфікується за ч. 4 ст. 185 КК України, санкцією якої передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
		При цьому норма закону України про кримінальну відповідальність, передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, підлягає застосуванню у разі «вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану», а «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану» (п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України) як обставина, що обтяжує покарання, може бути врахована судом лише в аспекті індивідуалізації кримінальної відповідальності. За ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений.
		Вказане узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 січня 2024 року в справі № 722/594/22.
		Отже частина 4 ст. 185 КК України не передбачає такого тлумачення та кваліфікуючої ознаки як вчинення крадіжки з використанням умов воєнного стану або вчинення її на певній території України, де проводяться бойові дії.
		Так, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року (зі змінами, внесеними Указом № 133/2022 від 14 березня 2022 року, затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15 березня 2022 року, та Указом № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року) з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого уподальшому неодноразово продовжувався.
		Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, які учасниками судового провадження не оспорювались, крадіжку  ОСОБА_6 вчинив 07 лютого 2023 року, близько 17:30, перебуваючи в мікрорайоні військового містечка № 17 в м. Прилуки Чернігівської області, тобто на території України під час дії воєнного стану.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами прокурора та вважає, що в цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції, перекваліфіковуючи дії засудженого з ч. 4 на ч. 3 ст. 185 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність (п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК).
		Однак відповідно до приписів ч. 1 ст. 437 КПК України суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.
		Ураховуючи, що колегія суддів позбавлена можливості виправити вказані помилки апеляційного суду, Суд доходить висновку, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
		Щодо доводів прокурора про неправильне застосування до засудженого приписів ст. 75 КК України
		Доводи касаційної скарги прокурора в цій частині є аналогічними доводам його апеляційної скарги.
		Так, в силу приписів 370, 419 та 420 КПК України суд апеляційної інстанції під час нового перегляду вироку місцевого суду зобов`язаний надати оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, зокрема, щодо неправильного застосування до  ОСОБА_6 ст. 75 КК України, тому висновки суду касаційної інстанції у цій частині наразі будуть передчасними.
		Проте, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням фактичних обставин справи, особи засудженого, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, апеляційний суд, з огляду на його дискреційні повноваження, вправі самостійно вирішити питання щодо відповідності вироку суду положенням матеріального та процесуального закону у частині призначеного ОСОБА_6 покарання та наявності підстав для звільнення від його відбування.
		За таких обставин, апеляційному суду необхідно врахувати викладене вище, провести судовий розгляд відповідно до вимог КПК України, за наслідком якого ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином умотивоване судове рішення.
		Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7  задовольнити частково.
		Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...