Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/5438/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2024. Зареєстровано: 13.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2024.
Дата набрання законної сили: 04.03.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08.02.2024м. ДніпроСправа № 904/5438/23
		Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи 
		за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Світличної Ганни, 64-А в інтересах держави в особі:
		позивача-1: Богданівської сільської ради, 51464, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Богданівка, вулиця Жовтнева, будинок 35-А, код ЄДРПОУ 04338865
		позивача-2: Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, 51464, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Богданівка, вулиця Жовтнева, будинок 35-А, код ЄДРПОУ 40210421 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України", 01135, м.Київ, вулиця Жилянська, будинок 97, літера 3, код ЄДРПОУ 34528630 
		про визнання недійсними пунктів додаткової угоди та стягнення коштів 
		 
		Представники:
		від прокуратури: Мусієнко Альбіна Олександрівна, посвідчення №069926 від 01.03.23р., прокурор
		від позивача-1: не з`явився 
		від позивача-2: не з`явився 
		від відповідача: не з`явився 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Богданівської сільської ради, позивача-2: Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України", в якій просить суд:
		- визнати недійсними пункти 2, 3, 4 додаткової угоди №9 від 16.10.2020 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №39/04 від 15.04.2020, укладеної між виконавчим комітетом Богданівської сільської ради (код ЄДРПОУ 40210421) та ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 34528630);
		- визнати недійсною додаткову угоду №10 від 30.11.2020 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №39/04 від 15.04.2020, укладену між виконавчим комітетом Богданівської сільської ради (код ЄДРПОУ 40210421) та ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 34528630);
		- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 34528630, юридична адреса: вул. Жилянська, буд. 97 Літера З, м. Київ, 01135) на користь виконавчого комітету Богданівської сільської ради (код ЄДРПОУ 40210421, юридична адреса: вул. Українська, буд. 35-а, с.Богданівка, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл., 51464) грошові кошти у розмірі 118 795,46 гривень.
		- стягнути з ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 34528630, юридична адреса: вул. Жилянська, буд. 97 Літера З, м. Київ, 01135) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір.
		Ухвалою суду від 24.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.11.2023р. 
		Відповідач не скористався своїм правом, не направив до суду відзив на позовну заяву. 
		Направлена за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ухвала суду повернулася на адресу суду, як не вручена. Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
		Суд наголошує на тому, що, ухвала суду надсилалася відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
		Поштове відправлення з копією ухвали суду від 24.10.2023 повернулося на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
		Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.
		Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.
		У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.
		Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
		Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		Ухвалою суду від 19.12.2023р. (з врахуванням ухвали суду від 09.01.2024р.) продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 24.01.2024р., призначено підготовче засідання по справі на 09.01.2024р.
		09.01.20224р. до суду від Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області підтримує в повному обсязі. 
		Ухвалою суду від 09.01.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.02.2024р. 
		В судове засідання з`явився прокурор. Представники позивачів-1, 2 та відповідач в судове засідання не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа до електронних скриньок позивачів-1, 2 та поштове повернення відповідача. 
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів за договором про постачання електричної енергії.
		Як вбачається з матеріалів справи, за результатами публічної закупівлі з ідентифікатором UA-2020-03-05-002911-b виконавчим комітетом Богданівської сільської ради з ТОВ «Енергія України» укладено договір від 15.04.2020 №39/04 щодо постачання електричної енергії у період з 15.04.2020 по 31.12.2020 в обсязі 763 315 кВт*год, за ціною 1,458грн. за одиницю та ПДВ  0,291 грн. (всього з ПДВ  1,749 грн.), яка включає тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджений регулятором з ПДВ  0,186 грн/кВт*год, на загальну суму 1 335 801,24 грн., в тому числі ПДВ  222 633,54 гривень.
		За умовами договору Постачальник (ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ») продає електричну енергію ДК 021:2015:09310000-5 для забезпечення потреб Споживача (виконавчий комітет Богданівської сільської ради), а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1 Договору). 
		Плановий обсяг продажу електроенергії за Договором становить 763 315 кВт*год. Обсяги закупівлі Товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Замовника (п.2.2 Договору).
		Джерело фінансування  місцевий бюджет (п.2.4 Договору).
		Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору (п.3.1 Договору).
		Строк поставки електричної енергії: до 31.12.2020 (п.3.2 Договору).
		Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п.3.4 Договору).
		Розрахунки за поставлену Споживачеві електроенергію здійснюються за цінами, що встановлюються за підсумками проведеної процедури закупівлі, передбаченої Законом (п.5.1 Договору).
		Ціна електричної енергії становить 1,458 грн за 1 кВт*год, з урахуванням вартості передачі такої електроенергії до точки розподілу, крім того ПДВ 0,291 грн, всього з ПДВ  1,749 грн. Ціна електричної енергії має зазначатись Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії та актах прийняття-передавання товарної продукції  активної електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.2 Договору).
		Ціна цього Договору та ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках, передбачених ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Зміна ціни узгоджується Сторонами шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (п.5.3 Договору).
		Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п.5.4 Договору).
		Загальна сума даного Договору на момент укладання становить 1 335 801,24 грн (п.5.7 Договору).
		Розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць (п.5.9).
		Оплата акту прийняття-передавання товарної продукції  активної електричної енергії Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в акті прийняття-передавання товарної продукції  активної електричної енергії, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його Споживачем (п.5.11 Договору).
		Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору. Споживач може змінити спосіб оплати через діючого Постачальника на оплату напряму оператору системи за послугу з розподілу електричної енергії шляхом вибору відповідної комерційної пропозиції Постачальника (п.5.19 Договору).
		Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати, що не визначена цим Договором (п.5.20 Договору).
		Постачальник зобов`язується публікувати на офіційному веб-сайті (і в засобах масової інформації в передбачених законодавством випадках) детальну інформацію про зміну ціни електричної енергії за 20 днів до введення її у дію (пп. 5 п.7.2 Договогу).
		Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір (п.13.2 Договору).
		Істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків (п.13.6 Договору): Зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договору. Перша поставка товару після підписання Договору постачається за ціною, що зазначена в тендерній пропозиції. Згідно ч.1 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Отже Замовник має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо учасником не надано належно документально підтвердження підвищення цини, передбачене цим пунктом. Підвищення ціни повинно відбуватись не частіше ніж один раз у квартал за наявності документу, виданого відповідним органом (п.13.6.2 Договору).
		Повідомлення за цим Договором вважається зробленим належним чином у випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані електронною поштою факсимільним зв`язком з подальшим надсиланням рекомендованим листом, кур`єром або вручені особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами чи уповноваженому представнику Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх отримання електронною поштою (факсом), особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача (п.13.8 Договору).
		Відповідно до Комерційної пропозиції, ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 1,2 клас напруги  1,458 грн/кВт*год без ПДВ, всього з ПДВ  1,749 грн/кВт*год. 
		Ціна (тариф) електричної енергії включає: тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджений регулятором з ПДВ  0,186 грн за кВт*год.
		Спосіб оплати послуг з розподілу  напряму з оператором системи.
		15.04.2020 сторони уклали додаткову угоду №1, якою змінили умови повідомлення про зміну ціни електричної енергії.
		27.04.2020 сторони уклали додаткову угоду №2, якою уточнили місце поставки електричної енергії.
		14.05.2020 сторони уклали додаткову угоду №3, якою доповнили договір порядком підвищення ціни за одиницю товару.
		19.05.2020 сторони уклали додаткову угоду №4, якою у зв`язку зі зміною ціни на ринку електричної енергії збільшено ціну на електричну енергію з 17.05.2020 до 1,58817 грн за одиницю та ПДВ  0,31763 грн (всього з ПДВ  1,90580 грн/кВт*год), яка включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджений регулятором з ПДВ  0,186 грн/кВт*год.
		27.05.2020 сторони уклали додаткову угоду №5, якою у зв`язку зі зміною ціни на ринку електричної енергії збільшено ціну в комерційній пропозиції на електричну енергію з 27.05.2020 до 1,58817 грн за одиницю та ПДВ  0,31763 грн (всього з ПДВ  1,90580 грн/кВт*год), яка включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджений регулятором з ПДВ  0,186 грн/кВт*год.
		04.08.2020 сторони уклали додаткову угоду №6, якою відповідно до постанови НКРКП від 11.07.2020 №1329 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 10 грудня 2019 року №2668 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2020 рік» в комерційній пропозиції з 01.08.2020 збільшено ціну за одиницю електричної енергії до 1,58817 грн/кВт*год без ПДВ та 2,00808 грн/кВт*год з ПДВ, яка включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджений регулятором з ПДВ  0,28828 грн/кВт*год, та зменшено загальну суму договору до 1 335 037,67 грн, в тому числі ПДВ 222 506,28 гривень.
		18.08.2020 сторони уклали додаткову угоду №7, якою відповідно до постанови НКРЕКП від 10 грудня 2019 року №2668 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2020 рік» в комерційній пропозиції з 01.08.2020 в комерційній пропозиції збільшено ціну за одиницю електричної енергії до 1,6734 грн/кВт*год без ПДВ та 2,00808 грн/кВт*год з ПДВ, яка включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджений регулятором з ПДВ  0,28828 грн/кВт*год, та зменшено суму договору до 1 335 035,84 грн., в тому числі ПДВ  222 505,97 гривень.
		29.09.2020 сторони уклали додаткову угоду №8, якою у зв`язку зі зміною ціни на ринку електричної енергії збільшено ціну в комерційній пропозиції на електричну енергію з 22.09.2020 до 1,81657 грн за одиницю без ПДВ та 2,17988 грн/кВт*год з ПДВ, яка включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджений регулятором з ПДВ  0,28828 грн/кВт*год, та зменшено суму договору до 1 335 035,84 грн., в тому числі ПДВ  222 505,97 гривень.
		16.10.2020 сторони уклали додаткову угоду №9, якою у зв`язку з технічною помилкою в розрахунку планового обсягу продажу електроенергії скасовано додаткову угоду №8 від 29.09.2020 та у зв`язку зі зміною ціни на ринку електричної енергії збільшено ціну в комерційній пропозиції на електричну енергію з 22.09.2020 до 1,81657 грн. за одиницю без ПДВ та 2,17988 грн/кВт*год з ПДВ, яка включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджений регулятором з ПДВ  0,28828 грн/кВт*год, та зменшено суму договору до 1 335 034,80 грн., в тому числі ПДВ  222 505,80 гривень.
		30.11.2020 сторони уклали додаткову угоду №10, якою у зв`язку зі зміною ціни на ринку електричної енергії збільшено ціну в комерційній пропозиції на електричну енергію з 27.11.2020 до 1,97405 грн за одиницю без ПДВ та 2,36886 грн/кВт*год з ПДВ, яка включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджений регулятором з ПДВ  0,28828 грн/кВт*год, та зменшено суму договору до 1 335 032,64 грн., в тому числі ПДВ  222 505,44 гривень.
		31.12.2020 сторони уклали додаткову угоду №11, якою на підставі ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» продовжили строк дії договору до 31.01.2021.
		26.01.2021 сторони уклали додаткову угоду №12, якою продовжили строк дії договору «на строк, достатній для проведення процедури закупівлі» на додаткову суму, що не перевищує 267 006,53 гривень.
		02.12.2021 сторони уклали додаткову угоду №13, якою зменшили суму додаткової угоди №12 від 26.01.2021 до 261 443,16 грн, в тому числі ПДВ  43 573,86 гривень.
		Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, 2) перелік послуг, що надаються електропостачальником; 3) ціна електричної енергії та послуг, що надаються.
		При цьому, вартість кожної зі складових в Договорі не вказана. Саме по собі це є порушенням вимог ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», адже в Законі чітко вказано, що в договорі має бути зазначена ціна електроенергії (як товару) та послуг, що надаються (передача, розподіл та послуги постачальника) та порушенням прав покупця (незазначення вартості цих складових ускладнювала розуміння, яка закупівельна вартість електроенергії закладається у ціну договору, та як зміна (коливання) цієї складової впливатиме в подальшому на ціну за одиницю товару). Також, згідно з ч. 9 ст. 56 Закону, загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача.
		Варто зазначити, що відповідно до пункту 3.1.1 глави 3.1 розділу III Правил роздрібного ринку електричної енергії постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.
		З урахуванням змін, що відбулися з 01.07.2019 у структурі ринку електричної енергії, а також у взаємовідносинах між учасниками ринку електричної енергії, кінцева ціна електропостачальників як за вільними цінами, так і постачальників універсальних послуг та постачальника «останньої надії», за якою вони здійснюють постачання електричної енергії, у загальному випадку складається з таких складових:
		закупівельна ціна на електричну енергію як товар (ціна, за якою електропостачальник закупив електричну енергії на ринку електричної енергії);
		тариф на послуги з передачі електричної енергії (який у загальному випадку оплачується електропостачальником оператору системи передачі, як зазначено вище);
		тариф на послуги з розподілу електричної енергії оператора системи розподілу на підставі договору укладеного між споживачем/електропостачальником та оператором системи розподілу, на території якого знаходяться споживачі електропостачальника. У випадку вибору споживачем оплати послуг з розподілу електричної енергії безпосередньо оператору системи розподілу, ця складова не враховуватиметься у кінцевій ціні електропостачальника. Тарифи на послуги операторів систем розподілу є також регульованими та встановлюються НКРЕКП відповідно до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175;
		тариф (ціна) на послуги електропостачальника. У разі постачання електричної енергії за вільними цінами, ціна на послуги електропостачальника визначається електропостачальником самостійно. У випадку постачання постачальником універсальних послуг або постачальником «останньої надії» тарифи на їх послуги відповідно до Закону визначаються за результатами конкурсу з визначення постачальника універсальних послуг або постачальника «останньої надії», або якщо конкурс не відбувся встановлюються НКРЕКП.
		Вказана структура ціни для споживача наведена і в листі НКРЕКП №8312/13.1/7-19 від 08.08.2019 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v8312874-19#Text).
		Таким чином, до ціни за 1 кВт*год за договором входили: закупівельна ціна електричної енергії як товару, за якою постачальник закуповував її на певному сегменті ринку; ціна послуги з передачі електроенергії (ціна встановлена НКРЕКП).
		Відповідно до постанови НКРЕКП від 10.12.2019 №2668, у період 01.01.2020  01.08.2020 діяв тариф на послуги з передачі електроенергії 0,1554 грн/кВт*год без ПДВ (або відповідно до Комерційної пропозиції  0,186 грн/кВт*год з ПДВ), в період 01.08.2020  01.12.2020 діяв тариф 0,24023 грн/кВт*год без ПДВ (або відповідно до Комерційної пропозиції та додаткових угод  0,28828 грн/кВт*год з ПДВ), в період 01.12.2020  31.12.2020 діяв тариф 0,31276 грн/кВт*год без ПДВ, а відповідно до постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2353, в період з 01.01.2021 по 01.04.2021 діяв тариф 0,29393 грн/кВт*год без ПДВ.
		Виходячи з п.2 ч. 5 ст. 41 Закону «коливання ціни» можливе тільки для товару, а не для послуг. Але в ціні електричної енергії для споживача ціною товару є тільки одна зі складових - закупівельна вартість на певному сегменті ринку, все інше (передача, розподіл, послуги постачальника) є послугами та «коливатися» не можуть.
		Відповідно, підвищення до 10% можливе лише для однієї зі складових - вартості електроенергії як товару.
		Ціну одиниці електроенергії за Договором №39/04 від 15.04.2020 можна виразити за формулою:
		Цдог = Цзак + Цпер 
		де Цдог  ціна за одиницю електроенергії за договором; Цзак  закупівельна ціна на електричну енергію як товар, Цпер  тариф на послуги з передачі електричної енергії.
		При цьому, встановлено, що тариф на послуги постачальника у договорі не визначений.
		Ціна товару  електроенергії  за даним договором визначається шляхом віднімання вартості послуг з передачі від загальної ціни електричної енергії в договорі. Враховуючи зміну регульованої складової (послуги передачі), ціна електричної енергії як товару за первісними умовами договору становила 1,563 грн/кВт*год з ПДВ (1,749 грн/кВт*год з ПДВ  0,186 грн/кВт*год з ПДВ) або 1,3026 грн/кВт*год без ПДВ (1,458 грн/кВт*год без ПДВ  0,1554 грн/кВт*год без ПДВ).
		Таким чином, ціна електроенергії за первісними умовами договору (Цдог) становить 1,458 грн за 1 кВт*год без ПДВ, до неї входять:
		тариф на послуги з передачі електричної енергії (Цпер)  0,1554 грн за 1 кВт*год без ПДВ; 
		Цзак  закупівельна ціна на електричну енергію як товар  1,3026 грн за 1 кВт*год без ПДВ (Цзак=Цдог  Цпер).
		Законом України «Про публічні закупівлі» (далі  Закон) встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
		Згідно ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
		Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. (ч. 1 ст. 41 Закону).
		У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
		Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
		У силу вимог ч. 5 ст. 41 Закону, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема,
		- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п.2.),
		- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (п.7). 
		Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 цього Закону, зокрема за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.
		Вказана норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
		Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. При цьому, кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
		Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:
		- відбувається за згодою сторін;
		- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); 
		- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); 
		- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; 
		- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. 
		Вказані правові висновки щодо нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі», яка набрала чинності з 19.04.2020, зазначено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21.
		У постановах від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 Верховний Суд зазначив, що метою регулювання, передбаченого частиною п`ятою статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
		Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 (п. 5.60) вказав, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 відсотків. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 відсотків застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
		Аналогічний правовий висновок підтверджено Верховним Судом у своїй постанові від 16.02.2023 у справі №903/383/22, де зазначив (п. 7.50), що законодавство про публічні закупівлі, як у редакції Закону №922-VIII до 19.04.2020 (положення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону), так і у редакції цього закону після внесення змін (положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону) встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного за результатами проведення закупівлі за державні кошти та містить обмеження щодо заборони збільшення ціни за одиницю товару більш, ніж на 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
		Щодо змін ціни електричної енергії за додатковими угодами №4, 6, 7.
		Упродовж квітня-серпня 2020 року коливання ціни електроенергії як товару відповідно до додаткових угод від 19.05.2020 №4, від 04.08.2020 №6, від 18.08.2020 №7 відбувалось в межах 10%.
		Так, додатковою угодою від 19.05.2020 №4 тариф на електричну енергію збільшено з 1,749 грн/кВт*год з ПДВ (1,458 грн/кВт*год без ПДВ) до 1,9058 грн/кВт*год з ПДВ (1,58817 грн/кВт*год без ПДВ). При цьому вартість електричної енергії як товару (Цзак) зросла з 1,3026 грн/кВт*год без ПДВ до 1,43277 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 9,99% порівняно з початковими умовами договору.
		У подальшому додатковою угодою від 04.08.2020 №6 тариф на електричну енергію збільшено з 1,9058 грн/кВт*год з ПДВ (1,58817 грн/кВт*год без ПДВ) до 2,00808 грн/кВт*год з ПДВ (1,58817 грн без ПДВ). При цьому вартість електричної енергії як товару (Цзак) зменшилась з 1,43277 грн/кВт*год без ПДВ до 1,34794 грн/кВт*год без ПДВ, тобто вище на 3,48% відносно початкових умов договору.
		Додатковою угодою від 18.08.2020 №7 тариф на електричну енергію збільшено з 2,00808 грн/кВт*год з ПДВ (1,58817 грн без ПДВ) до 2,00808 грн/кВт*год з ПДВ (1,6734 грн/кВт*год без ПДВ). При цьому вартість електричної енергії як товару (Цзак) зросла з 1,34794 грн/кВт*год без ПДВ до 1,43317 грн/кВт*год, тобто на 10% порівняно з початковими умовами договору.
		Додатковою угодою від 29.09.2020 №8 тариф на електричну енергію збільшено з 2,00808 грн/кВт*год з ПДВ (1,6734 грн/кВт*год без ПДВ) до 2,17988 грн/кВт*год з ПДВ (1,81657 грн/кВт*год без ПДВ). При цьому вартість електричної енергії як товару (Цзак) зросла з 1,43317 грн/кВт*год без ПДВ до 1,57634 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 21,01% порівняно з початковими умовами договору. Однак, зважаючи на те, що пунктом 1 додаткової угоди від 16.10.2020 №9 скасовано додаткову угоду від 29.09.2020 №8, і жодні поставки електричної енергії за додатковою угодою №8 не здійснювались, відтак визнання її недійсною не є ефективним способом захисту.
		Таким чином, починаючи з 01.08.2020 тариф на електричну енергію за договором (Цдог) від 15.04.2020 №39/04 становить 2,00808 грн/кВт*год з ПДВ (1,6734 грн/кВт*год без ПДВ), що включає в себе:
		1) тариф на послуги з передачі електричної енергії (Цпер)  0,24023 грн/кВт*год без ПДВ; 
		2) закупівельну ціну на електричну енергію як товар (Цзак)  1,43317 грн/кВт*год без ПДВ. 
		Зазначена ціна електричної енергії за договором (Цдог) є максимально допустимою, оскільки підвищення вартості електроенергії як товару (Цзак) становить 10% порівняно з первинними умовами договору від 15.04.2020 №39/04.
		Щодо недійсності додаткової угоди №9.
		16.10.2020 сторони уклали додаткову угоду №9, якою у зв`язку з технічною помилкою в розрахунку планового обсягу продажу електроенергії скасовано додаткову угоду №8 від 29.09.2020 та у зв`язку зі зміною ціни на ринку електричної енергії збільшено ціну в комерційній пропозиції на електричну енергію з 22.09.2020 до 1,81657 грн за одиницю без ПДВ та 2,17988 грн/кВт*год з ПДВ, яка включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджений регулятором з ПДВ  0,28828 грн/кВт*год, та зменшено суму договору до 1 335 034,80 грн, в тому числі ПДВ  222 505,80 гривень.
		Вказана додаткова угода щодо підвищення ціни електричної енергії укладена всупереч вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
		По-перше, пропозиція ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» щодо внесення змін вказаною додатковою угодою взагалі не надходила до виконавчого комітету Богданівської сільської ради. Дана обставина підтверджується як ненаданням такого документу виконавчим комітетом Богданівської сільської ради у відповідь на запити Павлоградської окружної прокуратури від 10.04.2023 №04/63-1856вих-23 та від 09.08.2023 №04/63-3747вих-23, так і відсутністю таких документів при наданні тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду від 18.05.2023 у справі №185/6579/23 у кримінальному провадженні №42023042120000020 від 27.04.2023 за ч.4 ст.191 КК України за фактом заволодіння чужим майном  бюджетними коштами Богданівської сільської об`єднаної територіальної громади, виділених у 2020-2021 роках на придбання електричної енергії, вчиненого шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах.
		Зазначені фактичні обставини суперечать п. 4 ч. 3 ст. 57, п.11 ч.1 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії»; п. 3.1.1, 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі  ПРРЕЕ), п. 13.2 Договору стосовно повідомлення про такі зміни не пізніше, ніж за 20 днів до внесення, а також п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 13.6.2 Договору щодо можливості підвищення лише раз на 90 днів (квартал), оскільки укладення додаткової угоди від 16.10.2020 №9 відбулось лише через 59 днів після останнього підвищення ціни додатковою угодою від 18.08.2020 №7.
		Отже, оскільки постачальник не повідомив споживача про необхідність внесення змін до договору та такі зміни не могли відбутись раніше 17.11.2020 (90 днів з моменту підвищення ціни за додатковою угодою від 18.08.2020 №7 спливають 16.11.2020 включно), відтак відсутні будь-які підстави для укладення додаткової угоди від 16.10.2020 №9.
		По-друге, зміна ціни взагалі нічим не обґрунтована в додатковій угоді. Постачальник мав надати належне документальне підтвердження підвищення ціни. Крім того, нові ціни у випадку погодження могли бути застосовані не раніше, ніж через 20 днів після повідомлення про підвищення.
		Додаткова угода не містить достатніх обґрунтувань значного коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення настільки, що це робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
		Зазначене свідчить про недобросовісні дії сторін договору та робить результат закупівлі невизначеним, тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі».
		По-третє, ціну за одиницю товару збільшено на 21,01%, що є грубим порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
		Так, до ціни за договором (Цдог) з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 18.08.2020 №7, - 1,6734 грн/кВт*год без ПДВ (2,00808 грн/кВт*год з ПДВ) входили: закупівельна ціна електричної енергії як товару (Цзак)  1,43317 грн/кВт*год без ПДВ, тариф на послуги з передачі (Цпер) - 0,24023 грн/кВт*год без ПДВ.
		Вартість регульованої складової (послуги з передачі (Цпер) електроенергії), яка встановлена відповідною постановою НКРЕКП від 10.12.2019 №2668, у період 01.08.2020-01.12.2020 залишилась незмінною  0,24023 грн/кВт*год без ПДВ.
		Водночас, зміна регульованих складових можлива лише у разі набрання чинності відповідними нормативно-правовими актами уповноваженого органу щодо встановлення (зміни) цін (тарифів) які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію - постановами НКРЕКП, та зміна регульованих складових за договором відбувається відповідно до п. 7 (а не п. 2) ч. 5 ст. 41 Закону, тобто на інших правових підставах, аніж зміна ціни на ринку.
		Договірну ціну (Цдог) з 1,749 грн/кВт*год з ПДВ (за початковими умовами) збільшено до 2,17988 грн/кВт*год з ПДВ, або з 1,458 грн/кВт*год без ПДВ до 1,81657 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 24,64% порівняно з первинними умовами договору.
		Разом з цим, закупівельну ціну електричної енергії як товару (Цзак) з 1,43317 грн/кВт*год без ПДВ збільшено до 1,57634 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 21,01% порівняно з первинними умовами договору.
		Оскільки «коливання ціни», виходячи з п.2 ч. 5 ст. 41 Закону, можливе тільки для товару, а не для послуг, а в ціні електричної енергії для споживача ціною товару є тільки одна зі складових  закупівельна вартість на певному сегменті ринку, все інше (передача, розподіл, послуги постачальника) є послугами та «коливатися» не можуть, відтак підвищення до 10% можливе лише для однієї зі складових  закупівельної вартості електроенергії як товару, тому, максимальне збільшення цієї складової могло скласти 10%, а не 21,01%.
		При цьому, зважаючи на те, що пункти 1, 5, 6 додаткової угоди від 16.10.2020 №9 фактично скасовують незаконну додаткову угоду від 29.09.2020 №8, і в цій частині не суперечать вимогам чинного законодавства, відтак додаткова угода від 16.10.2020 підлягає визнанню недійсною в частині пунктів 2, 3, 4.
		Щодо недійсності додаткової угоди №10.
		30.11.2020 сторони уклали додаткову угоду №10, якою у зв`язку зі зміною ціни на ринку електричної енергії збільшено ціну в комерційній пропозиції на електричну енергію з 27.11.2020 до 1,97405 грн за одиницю без ПДВ та 2,36886 грн/кВт*год з ПДВ, яка включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії, який затверджений регулятором з ПДВ  0,28828 грн/кВт*год, та зменшено суму договору до 1 335 032,64 грн, в тому числі ПДВ  222 505,44 гривень.
		Вказана додаткова угода щодо підвищення ціни електричної енергії укладена всупереч вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
		По-перше, пропозиція ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» щодо внесення змін вказаною додатковою угодою взагалі не надходила до виконавчого комітету Богданівської сільської ради. Дана обставина підтверджується як ненаданням такого документу виконавчим комітетом Богданівської сільської ради у відповідь на запити Павлоградської окружної прокуратури від 10.04.2023 №04/63-1856вих-23 та від 09.08.2023 №04/63-3747вих-23, так і відсутністю таких документів при наданні тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду від 18.05.2023 у справі №185/6579/23 у кримінальному провадженні №42023042120000020 від 27.04.2023 за ч.4 ст.191 КК України за фактом заволодіння чужим майном  бюджетними коштами Богданівської сільської об`єднаної територіальної громади, виділених у 2020-2021 роках на придбання електричної енергії, вчиненого шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах.
		Зазначені фактичні обставини суперечать п. 4 ч. 3 ст. 57, п.11 ч.1 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії»; п. 3.1.1, 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі  ПРРЕЕ), п. 13.2 Договору стосовно повідомлення про такі зміни не пізніше, ніж за 20 днів до внесення, а також п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 13.6.2 Договору щодо можливості підвищення лише раз на 90 днів (квартал), оскільки укладення додаткової угоди від 30.11.2020 №10 відбулось лише через 45 днів після останнього підвищення ціни додатковою угодою від 16.10.2020 №9.
		Отже, оскільки постачальник не повідомив споживача про необхідність внесення змін до договору та такі зміни не могли відбутись раніше 15.01.2021 (90 днів з моменту підвищення ціни за додатковою угодою від 16.10.2020 №9 спливають 14.01.2021 включно), відтак відсутні будь-які підстави для укладення додаткової угоди від 30.11.2020 №10.
		По-друге, зміна ціни взагалі нічим не обґрунтована в додатковій угоді. Постачальник мав надати належне документальне підтвердження підвищення ціни. Крім того, нові ціни у випадку погодження могли бути застосовані не раніше, ніж через 20 днів після повідомлення про підвищення.
		Додаткова угода не містить достатніх обґрунтувань значного коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення настільки, що це робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
		Зазначене свідчить про недобросовісні дії сторін договору та робить результат закупівлі невизначеним, тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі».
		По-третє, ціну за одиницю товару збільшено на 33,10%, що є грубим порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
		Так, до ціни за договором (Цдог) з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 18.08.2020 №7, - 1,6734 грн/кВт*год без ПДВ (2,00808 грн/кВт*год з ПДВ) входили: закупівельна ціна електричної енергії як товару (Цзак)  1,43317 грн/кВт*год без ПДВ, тариф на послуги з передачі (Цпер) - 0,24023 грн/кВт*год без ПДВ.
		Вартість регульованої складової (послуги з передачі (Цпер) електроенергії), яка встановлена відповідною постановою НКРЕКП від 10.12.2019 №2668, у період 01.08.2020-01.12.2020 залишилась незмінною  0,24023 грн/кВт*год без ПДВ.
		Водночас, зміна регульованих складових можлива лише у разі набрання чинності відповідними нормативно-правовими актами уповноваженого органу щодо встановлення (зміни) цін (тарифів) які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію - постановами НКРЕКП, та зміна регульованих складових за договором відбувається відповідно до п. 7 (а не п. 2) ч. 5 ст. 41 Закону, тобто на інших правових підставах, аніж зміна ціни на ринку.
		Договірну ціну (Цдог) з 1,749 грн/кВт*год з ПДВ (за початковими умовами) збільшено до 2,36886 грн/кВт*год з ПДВ, або з 1,458 грн/кВт*год без ПДВ до 1,97405 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 35,39% порівняно з первинними умовами договору.
		Разом з цим, закупівельну ціну електричної енергії як товару (Цзак) з 1,43317 грн/кВт*год без ПДВ збільшено до 1,73382 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 33,10% порівняно з первинними умовами договору.
		Оскільки «коливання ціни», виходячи з п.2 ч. 5 ст. 41 Закону, можливе тільки для товару, а не для послуг, а в ціні електричної енергії для споживача ціною товару є тільки одна зі складових  закупівельна вартість на певному сегменті ринку, все інше (передача, розподіл, послуги постачальника) є послугами та «коливатися» не можуть, відтак підвищення до 10% можливе лише для однієї зі складових  закупівельної вартості електроенергії як товару, тому, максимальне збільшення цієї складової могло скласти 10%, а не 33,10%.
		Більше того, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.
		Укладення таких угод прямо суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки не дотримано обмеження у 10 відсотків як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбувалися такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
		Так, порівняно з ціною, визначеної в первісному Договорі, при укладенні додаткової угоди №9 від 16.10.2020 закупівельна ціна (Цзак) збільшена на 21,01%, при укладенні додаткової угоди № 10 від 30.11.2020 закупівельна ціна збільшена на 33,10%.
		Укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 33,10% шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку Відповідача та укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.
		Щодо строків, які порушені при застосуванні нових цін у договорі.
		Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, до яких віднесено, зокрема, свободу договору.
		Відповідно до положень статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Згідно з ч. 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6 і 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.
		Закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
		Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №914/1087/18.
		Разом з цим, застосування нових цін у спірних додаткових угодах суперечить імперативним вимогам нормативно-правових актів, які регулюють постачання електричної енергії споживачам, та якими сторони керувалися при укладенні Договору, та Комерційній пропозиції, яка є додатком до Договору, зокрема:
		- п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії»; п. 3.1.1 ПРРЕЕ щодо обов`язку електропостачальника у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.
		- п. 3.2.4. ПРРЕЕ «у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір».
		- п. 11 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо права споживача отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення.
		- п. 13.2 Договору  Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір.
		- п. 13.6.2 Договору  Підвищення ціни повинно відбуватись не частіше, ніж один раз у квартал за наявності документу, виданого відповідним органом. А укладення додаткової угоди №10 від 30.11.2020 відбулось через 45 днів після укладення додаткової угоди №9 від 16.102.2020 в межах одного кварталу.
		Таким чином, застосування нових цін у оспорюваних додаткових угодах раніше ніж через 20 днів після надходження відповідної пропозиції від постачальника про зміну умов договору є неправомірним.
		Уклавши договір про постачання (закупівлю) електричної енергії від 15.04.2020 №39/04 із виконавчим комітетом Богданівської сільської ради, ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» прийняло на себе зобов`язання постачати предмет поставки (електричну енергію) протягом усього періоду договору та підприємство усвідомлювало всі фінансові ризики такої підприємницької діяльності.
		При цьому, ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		Тож, рішення відповідача про підписання договору є його добровільне волевиявлення про те, що він згоден на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.
		Водночас, у подальшому відповідач почав ініціювати питання щодо збільшення договірної ціни з підстав коливання ціни на ринку товарів. Указане свідчить про наявність мети Постачальника не виконувати умови договору про закупівлю товарів. 
		Такі дії відповідача та виконавчого комітету Богданівської сільської ради порушують принципи закупівель, встановлені ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», такі як: принцип максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 
		Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Таким чином, закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. 
		Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі №9/219-09, від 20.02.2012 у справі №6-93цс11. 
		При цьому, за ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
		Таким чином, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі». 
		Вищенаведені висновки повністю відповідають подібним правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18 та від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
		Таким чином, додаткові угоди №9, 10 укладені всупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «При ринок електричної енергії» та є незаконними.
		Щодо розрахунку надмірно сплачених грошових коштів.
		За актом №31/05-380 від 24.06.2020 ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» поставило виконавчому комітету Богданівської сільської ради 33007 кВт*год електричної енергії у травні 2020 року на суму 60 233,49 грн з ПДВ. Виконавчий комітет Богданівської сільської ради оплатив вказану суму в повному обсязі на підставі платіжних доручень №1688 від 25.06.2020, №1686 від 25.06.2020, №1687 від 25.06.2020, №1689 від 25.06.2020, №1690 від 25.06.2020, №1692 від 25.06.2020, №1693 від 25.06.2020, №1691 від 25.06.2020.
		За актом №30/06-404 від 01.09.2020 ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» поставило виконавчому комітету Богданівської сільської ради 28 082 кВт*год електричної енергії у червні 2020 року на суму 53 518,68 грн з ПДВ. Виконавчий комітет Богданівської сільської ради оплатив вказану суму в повному обсязі на підставі платіжних доручень №2642 від 04.09.2020, №2639 від 04.09.2020, №2668 від 04.09.2020, №2649 від 04.09.2020, №2644 від 04.09.2020, №2681 від 04.09.2020, №2646 від 04.09.2020, №2645 від 04.09.2020.
		За актом №31/07-455 від 19.08.2020 ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» поставило виконавчому комітету Богданівської сільської ради 32 794 кВт*год електричної енергії у липні 2020 року на суму 62 498,81 з ПДВ. Виконавчий комітет Богданівської сільської ради оплатив вказану суму в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №2398 від 25.08.2020, №2396 від 25.08.2020, №2397 від 25.08.2020, №2399 від 25.08.2020, №2400 від 25.08.2020, №2402 від 25.08.2020, №2403 від 25.08.2020, №2401 від 25.08.2020.
		За актом №31/08-492 від 25.09.2020 ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» поставило виконавчому комітету Богданівської сільської ради 34 643 кВт*год електричної енергії у серпні 2020 року на суму 69 565,92 грн з ПДВ. Виконавчий комітет Богданівської сільської ради оплатив вказану суму в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №2961 від 25.09.2020, №2959 від 25.09.2020, №2960 від 25.09.2020, №2962 від 25.09.2020, №2963 від 25.09.2020, №2965 від 25.09.2020, №2966 від 25.09.2020, №2964 від 25.09.2020.
		За актом №30/09-527 від 15.10.2020 ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» поставило виконавчому комітету Богданівської сільської ради у вересні 2020 рокуза тарифом, встановленим додатковою угодою від 18.08.2020 №7 (2,00808 грн/кВт*год з ПДВ), 34 880 кВт*годна суму 70 041,83 грн з ПДВ (58 368,19 без ПДВ) та за тарифом, встановленим додатковою угодою від 16.10.2020 №9 (2,17988 грн/кВт*год з ПДВ), 14 949 кВт*год на суму 32587,03 грн з ПДВ (27 155,86 грн без ПДВ). Виконавчий комітет Богданівської сільської ради оплатив вказану суму в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №3332 від 21.10.2020, №3309 від 21.10.2020, №3328 від 21.10.2020, №3338 від 21.10.2020, №3339 від 21.10.2020, №3339 від 21.10.2020, №3340 від 21.10.2020, №3337 від 21.10.2020. При цьому, 14 949 кВт*год повинні були оплачуватись по тарифу, встановленому додатковою угодою від 18.08.2020 №7 (2,00808 грн/кВт*год з ПДВ), тобто виконавчий комітет Богданівської сільської ради повинен був сплатити за неї 30 018,79 грн з ПДВ. Отже, переплата за вересень 2020 року становить 2 568,24 грн.
		За актом №31/10-576 від 18.11.2020 ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» поставило виконавчому комітету Богданівської сільської ради 60 165 кВт*год електричної енергії у жовтні 2020 року на суму 131 152,48 з ПДВ. Виконавчий комітет Богданівської сільської ради оплатив вказану суму в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №3651 від 19.11.2020, №3654 від 19.11.2020, №3655 від 19.11.2020, №3656 від 19.11.2020, №3657 від 19.11.2020, №3658 від 19.11.2020, №3652 від 19.11.2020, №3653 від 19.11.2020. При цьому, вказана електроенергія повинна була оплачуватись по тарифу, встановленому додатковою угодою від 18.08.2020 №7 (2,00808 грн/кВт*год з ПДВ), тобто виконавчий комітет Богданівської сільської ради повинен був сплатити за неї 120 816,13 грн з ПДВ. Отже, переплата за жовтень 2020 року становить 10 336,35 грн.
		За актом №30/11-643 від 15.12.2020 ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» поставило виконавчому комітету Богданівської сільської ради 92 771 кВт*год електричної енергії у листопаді 2020 рокуна суму 204 567,13 грн з ПДВ. Виконавчий комітет Богданівської сільської ради оплатив вказану суму в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №4172 від 17.12.2020, №4186 від 17.12.2020, №4187 від 17.12.2020, №4179 від 17.12.2020, №4175 від 17.12.2020, №4177 від 17.12.2020, №4176 від 17.12.2020, №4178 від 17.12.2020. При цьому, вказана електроенергія повинна була оплачуватись по тарифу, встановленому додатковою угодою від 18.08.2020 №7 (2,00808 грн/кВт*год з ПДВ), тобто виконавчий комітет Богданівської сільської ради повинен був сплатити за неї 186 291,59 грн з ПДВ. Отже, переплата за листопад 2020 року становить 18 275,54 грн.
		За актом №31/12-708 від 21.12.2020 ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» поставило виконавчому комітету Богданівської сільської ради 106 737 кВт*год електричної енергії у грудні 2020 року на суму 262 134,34 грн з ПДВ. Виконавчий комітет Богданівської сільської ради оплатив вказану суму в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №4298 від 24.12.2020, №4290 від 24.12.2020, №4297 від 28.12.2020, №4299 від 24.12.2020, №4300 від 24.12.2020, №4302 від 24.12.2020, №4303 від 28.12.2020, №4301 від 24.12.2020. При цьому, вказана електроенергія повинна була оплачуватись по тарифу, встановленому додатковою угодою від 18.08.2020 №7 (2,00808 грн/кВт*год з ПДВ), тобто виконавчий комітет Богданівської сільської ради повинен був сплатити за неї 214 336,44грн з ПДВ. Отже, переплата за грудень 2020 року становить 47 797,91 грн.
		За актом №31/01-55 від 15.03.2021 ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» поставило виконавчому комітету Богданівської сільської ради 110 367 кВт*годелектричної енергії у січні 2021 року на суму 261 443,16 грн з ПДВ.Виконавчий комітет Богданівської сільської ради оплатив вказану суму в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №467 від 18.03.2021, №474 від 18.03.2021. При цьому, вказана електроенергія повинна була оплачуватись по тарифу, встановленому додатковою угодою від 18.08.2020 №7 (2,00808 грн/кВт*год з ПДВ), тобто виконавчий комітет Богданівської сільської ради повинен був сплатити за неї 221 625,77грн з ПДВ. Отже, переплата за січень 2021 року становить 39 817,40 грн.
		В цілому за вказаними актами на виконання договору від 15.04.2020 №39/04 ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» поставило виконавчому комітету Богданівської сільської ради загалом 548395,000 кВт*год електроенергії на загальну суму 1 207 742,87 грн з ПДВ.
		Всього відділ освіти Богданівської сільської ради сплатив за вказаним договором 1 207 742,90 грн за поставлену електроенергію.
		Водночас, поставлені 384 989 кВт*год електричної енергії за період з вересня 2020 року (частина по тарифу, встановленому додатковою угодою від 16.10.2020 №9) по січень 2021 року кВт*год, за яку виконавчий комітет Богданівської сільської ради сплатив 891 884,17 грн з ПДВ, повинні були оплачуватись по тарифу, встановленому додатковою угодою від 18.08.2020 №7 (2,00808 грн/кВт*год з ПДВ), тобто виконавчий комітет Богданівської сільської ради повинен був сплатити за неї 773 088,71 грн з ПДВ. Отже, переплата загалом становить 118 795,46 грн.
		Таким чином, переплата за договором №39/04 від 15.04.2020 складає 118 795,46 грн.
		Таким чином, внаслідок укладання вказаних додаткових угод ціна електроенергії (Цзак) зросла на 33,1% порівняно з початковою і Богданівська сільська об`єднана територіальна громада втратила 118 795,46 грн. бюджетних коштів.
		Щодо обґрунтування належності та ефективності способу захисту.
		Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
		Відповідно до ч. ч. 2-3 цієї статті, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		За встановлених вище обставин, зміст додаткових угод №9, 10 суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «При ринок електричної енергії», що є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку.
		Належність та ефективність зазначеного способу захисту підтверджено, зокрема, постановою Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, у п. п. 5.35, 5.36 якої вказано, що «у новій редакції Закону України "Про публічні закупівлі", порушення частини п`ятої не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину. Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання недійсною додаткової угоди є належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину».
		Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.
		У постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 Верховний Суд виклав правову позицію про те, що, оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК, а ст. 1212 ЦК застосуванню до цих правовідносин не підлягає.
		Так, загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
		Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
		Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
		Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
		Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
		Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.
		Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.
		Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
		Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Частиною 6 ст. 179 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.
		У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
		Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК «Купівля-продаж» і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 ЦК України.
		Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.
		Статтею 131? Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
		Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
		Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Невжиття органами державної влади, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
		При цьому, відповідно до п. п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах. 
		Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Слід також враховувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 в справі №927/491/19, у якій, зокрема, зазначено, що обчислення розумного строку для реагування відповідного органу на повідомлення прокурора повинно враховувати не лише останнє повідомлення прокурора про подання позову до суду, а й попередні листи, направлені прокурором органу, якщо в них міститься інформація про стверджувані порушення (а не просто направлено запит на надання інформації).
		Відповідно до ст.142 Конституції України, ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
		Згідно з ч. 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
		Відповідно до п. 6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
		Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
		Згідно з ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).
		Відповідно до пункту 13 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
		Статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
		Відповідно до ч.8 ст.53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
		Таким чином, виконавчий комітет Богданівської сільської ради підзвітний та підконтрольній сільській раді та повноваження щодо внутрішнього контролю за використанням коштів місцевого бюджету належать сільській раді. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України, ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Враховуючи, що укладення неправомірних оспорюваних угод призвело до зайвих виплат із місцевого бюджету громади, шкода у зв`язку з їх укладенням завдана інтересам територіальної громади, захист яких відповідно до законодавства мають здійснювати Богданівська сільська рада та виконавчий комітет Богданівської сільської ради, які є органами, уповноваженими державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
		Таким чином, при наявності загрози інтересам держави та не здійсненні їх захисту органами місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі Богданівської сільської ради та виконавчого комітету Богданівської сільської ради.
		Щодо інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
		«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
		У постанові Верховного Суду від 04.11.2022 справа № 420/18905/21 зазначено, що хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави.
		У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що сторонами закупівлі під час проведення закупівлі електроенергії порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що спричинило безпідставне витрачання коштів Богданівської сільської об`єднаної територіальної громади, нераціональне та неефективне їх використання.
		Крім того, укладенням додаткових угод до договору про закупівлю електроенергії порушено державні та суспільні інтереси, оскільки, з урахуванням додаткових угод до договору, замовник фактично отримав меншу кількість електроенергії, що призводить до порушення інтересів, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» в частині досягнення мети проведеної тендерної закупівлі.
		Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, власником яких є територіальна громада, становлять суспільний інтерес, а незаконність додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
		Так, у своїй постанові від 09.08.2023 у справі №924/1283/21 (пункти 44, 45, 54) Велика Палата Верховного Суду при розгляді спору у схожих правовідносинах погодилася з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області. Отже, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
		Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні «Трегубенко проти України» категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
		Тобто, правильне застосування законодавства в сфері публічних закупівель, яке регулює одну з найбільш соціально значущих сфер - здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та об`єднаних територіальних громад беззаперечно становить суспільний інтерес.
		Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (пункт 8.34) при розгляді спору у схожих правовідносинах зазначила, що звертаючись із позовом у цій справі, прокурор зазначав, зокрема, що сторони Договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав та з порушенням вимог Закону № 922-VIII уклали нікчемні додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання 365 870,72 грн з обласного бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за нікчемними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі Ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджувані порушення.
		Вирішення даного спору по суті унеможливить допущення суб`єктами владних повноважень аналогічних порушень у майбутньому, в чому і проявляється суспільний інтерес у правильному застосуванні законодавства.
		Щодо бездіяльності уповноваженого органу та додержання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Богданівська сільська рада та виконавчий комітет Богданівської сільської ради, тобто суб`єкти владних повноважень, з повідомлень прокуратури були обізнані про факт порушення вимог чинного законодавства при укладанні додаткових угод, проте ними не вживаються належні заходи цивільно-правового характеру, направлені на визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.
		Невжиття органами місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
		Так, Павлоградською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено на адресу Богданівської сільської ради лист (запит) від 10.04.2023 №04/63-1855вих-23 та на адресу виконавчого комітету Богданівської сільської ради лист (запит) від 10.04.2023 №04/63-1856вих-23 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування. 
		На вказані запити надійшла одна відповідь виконавчого комітетуБогданівської сільської ради від 12.04.2023 №2-14/506, якою він хоча і надав запитувані документи, однак проігнорував питання стосовно причин збільшення договірної ціни та невжиття заходів щодо визнання додаткових угод недійсними в судовому порядку. Відповідь Богданівської сільської ради не надходила.
		На аналогічні запити Павлоградської окружної прокуратури до виконавчого комітету Богданівської сільської ради від 09.08.2023 №04/63-3747вих-23 та до Богданівської сільської ради від 09.08.2023 №04/63-3748вих-23 виконавчий комітет Богданівської сільської ради зазначив, що ні радою, ні виконкомом заходи щодо усунення виявлених порушень не вживались.
		Враховуючи, що спірні додаткові угоди до договору укладені у 2020 році, тобто більше двох років тому, зволікання позивачів зі стягненням відповідних коштів з відповідача не сприяє своєчасному наповненню бюджету та створює загрозу державним інтересам у цій сфері.
		У постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі №923/833/20 суд дійшов висновку, що попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом (п.8.10). 
		Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.
		У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. 
		Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно («Корольов проти Російської Федерації» у справі № 5447/03 від 01.04.2010, «Менчинська проти Російської Федерації» у справі № 42454/02 від 15.01.2009).
		Про це також наголошено Європейським судом у справі «Бацанін проти Росії»: підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Більше того, участю прокурора в судовому процесі з метою захисту інтересів держави, у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства, не порушується принцип рівності процесуальних можливостей сторін у судочинстві, який вимагає справедливого балансу між сторонами по справі.
		Окремо слід вказати, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування. Суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
		При цьому, як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
		В п. 105 постанови Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №260/2284/21 суд зазначив: проаналізувавши викладені вище норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Верховний Суд у постанові від 5 березня 2020 року (справа № 806/179/16) дійшов висновку про те, що ухилення від обов`язку захищати інтереси відповідної громади може бути розцінено як невиконання органом місцевого самоврядування та його посадовими особами своїх функціональних обов`язків.
		Таким чином, звернення керівника Павлоградської окружної прокуратури до суду з позовом у даному випадку є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважені органи самостійно не звернулися до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку.
		Отже, керівником Павлоградської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 131-1 Конституції України.
		На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Павлоградська окружна прокуратура повідомила листом від 09.10.2023 №04/63-4681вих-23 виконавчий комітет Богданівської сільської ради та Богданівську сільську раду про пред`явлення керівником Павлоградської окружної прокуратури позовної заяви в інтересах держави в особі виконавчого комітету Богданівської сільської ради та Богданівської сільської ради до ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» про визнання недійсними додаткових угод №9, 10 до договору про закупівлю №39/04 від 15.04.2020 та стягнення надміру сплачених грошових коштів.
		Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивачів.
		Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: 
		- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; 
		- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
		Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		З врахуванням вищевикладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в повному обсязі. 
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 6 441,60грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури.
		Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 
		 
		Визнати недійсними пункти 2, 3, 4 додаткової угоди № 9 від 16.10.2020 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 39/04 від 15.04.2020, укладеної між виконавчим комітетом Богданівської сільської ради (код ЄДРПОУ 40210421) та ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 34528630).
		 
		Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 30.11.2020 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 39/04 від 15.04.2020, укладену між виконавчим комітетом Богданівської сільської ради (код ЄДРПОУ 40210421) та ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 34528630).
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України" (01135, м.Київ, вулиця Жилянська, будинок 97, літера 3, код ЄДРПОУ 34528630) на користь Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (51464, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Богданівка, вулиця Жовтнева, будинок 35-А, код ЄДРПОУ 40210421) надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 118 795,46 грн.
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України" (01135, м.Київ, вулиця Жилянська, будинок 97, літера 3, код ЄДРПОУ 34528630) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291, код ЄДРПОУ 02909938) судовий збір в розмірі 6 441,60грн.
		 
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повне рішення складено 12.02.2024
		 
		 
		Суддя С.П. Панна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...