Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/451/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2024. Зареєстровано: 20.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2024.
Дата набрання законної сили: 07.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		07 лютого 2024 року 
		м. Київ
		cправа №  905/451/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
		секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 (колегія суддів: Медуниця О. Є., Попков Д. О.,                 Істоміна О. А.) та рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2023 (суддя Хабарова М. В.) у справі
		за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Яковлівське" про зобов`язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу в сумі 997 501,88 грн та стягнення заборгованості у розмірі 233 106,71 грн, 
		за участю представника позивача - Волкова А.С.,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Яковлівське" (далі - КП "Яковлівське") про зобов`язання включити грошові вимоги позивача у розмірі 997 501,88 грн до проміжного ліквідаційного балансу та стягнення заборгованості у розмірі 233 106,71 грн.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання умов договорів постачання природного газу у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 997 501,88 грн, з яких вимога на суму 764 395,71 грн підтверджена рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 у справі № 905/469/21, а вимога на суму 233 106,71 грн - не підтверджена судовим рішенням, стосовно якої позивач просить постановити рішення про стягнення коштів. Крім того, позивач посилався на те, що звертався до відповідача з вимогою про включення вказаних грошових вимог до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, у зв`язку з прийняттям ним рішення про припинення шляхом ліквідації. Однак, відповіді у встановлений законом строк не отримав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		3.          Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, КП "Яковлівське" є юридичною особою, що утворена 12.07.2007 (номер запису 1237102000000521).
		4. 29.10.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про рішення засновника КП "Яковлівське" - Соледарської міської ради щодо припинення юридичної особи.
		5. Строк для заявлення кредиторами своїх вимог встановлено до 29.12.2021.
		6. АТ "НАК "Нафтогаз України" має грошові вимоги до відповідача в розмірі 997 501,88 грн, які виникли внаслідок невиконання (неналежного виконання) КП "Яковлівське" зобов`язань з оплати за поставлений природний газ згідно з умовами договорів постачання природного газу від 08.10.2018 № 3533/18-БО-6 та від 10.10.2019 № 9049/1920-БО-6.
		7. Із загального розміру грошових вимог позивача до відповідача, заборгованість в розмірі 764 395,71 грн підтверджена рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 у справі № 905/469/21, а щодо заборгованості в розмірі 233 106,71 грн - судові рішення про стягнення з боржника коштів відсутні.
		8. 22.12.2021 АТ "НАК "Нафтогаз України" направило до комісії з припинення КП "Яковлівське" вимогу № 39/2-7615-21, у якій просило визнати грошові вимоги в розмірі              997 501,88 грн та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу КП "Яковлівське". Однак, в порушення вимог статті 105 Цивільного кодексу України відповіді на вищевказану вимогу не надано, кредиторські вимоги позивача не розглянуті, про рішення щодо включення таких вимог до проміжного ліквідаційного балансу протягом встановленого законом строку позивач не повідомлений.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		9. 05.10.2023 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, про часткове задоволення позову. Зобов`язано КП "Яковлівське" в особі комісії з припинення включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" у загальній сумі 997 501,88 грн. В іншій частині позову відмовлено.
		10. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється, шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 Цивільного кодексу України не передбачають.
		11. Суди також вказали на те, що позовна вимога про стягнення коштів з боржника, який перебуває в стані припинення, не є ефективним захистом порушеного права позивача, оскільки порушене право позивача вже захищено судом шляхом задоволення позову про зобов`язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу грошових вимог.
		12. При цьому суди врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 922/2194/21, від 20.01.2020 у справі № 922/416/19, від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 26.10.2022 у справі № 910/406/21, від 20.01.2020 у справі                        № 922/416/19, від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 12.09.2023 у справі № 909/101/21.
		Короткий зміст касаційної скарги та позицій інших учасників справи
		13. АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
		14. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду зазначених в пункті 12 цієї постанови.
		15. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, АТ "НАК "Нафтогаз України" вказує, що застосований в вищезазначених постановах суду касаційної інстанції підхід щодо визначення способу захисту порушеного права кредитора у відносинах з юридичною особою - боржником, який перебуває у стані припинення шляхом ліквідації, є застарілим (не враховує зміни, що сталися у законодавчому регулюванні захисту прав кредиторів та забезпечення примусового виконання судових рішень), безсистемним, не тільки неефективним, а й шкідливим, тобто таким, що призводить до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (щодо права позивача на справедливий суд) та частини першої статті 1 Першого протоколу до 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (щодо права позивача на мирне володіння майном), адже на невизначений строк обмежує право кредитора отримати задоволення своїх вимог, ставить це право в залежність від волі чи бажання боржника.
		16. Також від АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшло клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Мотивувальна частина
		17. АТ "НАК "Нафтогаз України", оскаржуючи судові рішення, вважає, що ключове значення для правильного вирішення даної справи, є відповідь на питання, чи обмежує закон права кредитора, повноваження суду та/або органів примусового виконання щодо можливості здійснювати стягнення коштів з боржника, який перебуває у стані припинення шляхом ліквідації, у тому числі в порядку примусового виконання?
		18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
		19. Згідно з частиною четвертою статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.
		20. Відповідно до частини третьої статті 110 ЦК України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства.
		21. Відповідно до частини восьмої статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.
		22. Згідно з частиною третьою статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. 
		23. Відповідно до частини дванадцятої статті 111 ЦК України майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
		24. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
		25. Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20).
		26.          Застосовуючи зазначені висновки, судова колегія виходить, перш за все, з того, що механізм ліквідації юридичної особи в позасудовому порядку не може застосовуватися для ухилення такої юридичної особи від сплати боргів своїм кредиторам.
		27. Згідно з принципом процесуальної економії вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див., наприклад, постанови від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі                    № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 02.02.2021 у справі                             № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц,). 
		28. Отже, якщо спір між юридичною особою вже вирішений судом, який постановив рішення про стягнення з юридичної особи грошових коштів або майна, то кредитор не має звертатися до суду ще раз з вимогою про застосування додаткових засобів захисту. Зокрема, кредитор не має звертатися до суду з позовною вимогою зобов`язати юридичну особу (в особі ліквідаційної комісії чи ліквідатора) включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу. Натомість кредитор вправі звернутися до виконавця з заявою про примусове виконання рішення, пред`явивши виконавчий документ, виданий на підставі судового рішення, до виконання (пункт 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження"). Прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи не є перешкодою для виконання судового рішення незалежно від того, чи звертався кредитор до ліквідаційної комісії з вимогою про виконання цього судового рішення. При цьому відповідно до абзацу десятого пункту 11 частини першої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" однією з підстав для відмови у державній реєстрації є те, що документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження. Отже, наявність відкритого виконавчого провадження виключає можливість ліквідації юридичної особи.
		29. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Відповідно до ст. 3 цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Відповідно до ст. 4 цього Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, в тому числі, на принципі повного висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
		30. Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73, баланс (звіт про фінансовий стан) - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал (пункт 3 розділу І); у балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства (пункт 7 розділу ІІ); фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою) (пункт 3 розділу ІІІ); довгострокові та поточні зобов`язання відображаються в розділах ІІ та ІІІ пасиву балансу відповідно (форма № 1 додатку 1 до цього Національного положення (стандарту)).
		31. Отже, баланс юридичної особи має містити вичерпну інформацію, в тому числі, про всі борги юридичної особи, які їй відомі і підлягають сплаті (зокрема, щодо яких не спливла позовна давність). 
		32. При цьому непред`явлення вимог кредиторами до закінчення встановленого строку не є підставою для припинення зобов`язань (погашення вимог). Тому непред`явлення вимог кредиторами до закінчення встановленого строку не є підставою і для списання заборгованості з балансу. Тому така заборгованість має відображатись у проміжному ліквідаційному балансі. 
		33. Так, відповідно до частини восьмої статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає, зокрема, відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується. При цьому відповідно до частини першої статті 190 ЦК України до складу майна входять не тільки речі, а також майнові права та обов`язки. Частиною четвертою статті 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор), зокрема, вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється. До складу такого майна, яке підлягає інвентаризації, належать і борги юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. 
		34. Якщо на будь-якій стадії процедури ліквідації (як до, так і після затвердження проміжного ліквідаційного балансу) юридична особа дізнається про те, що вартість її майна є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, то відповідно до частини третьої статті 110 ЦК України звертається до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідно до частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, зокрема, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).
		35. Протилежний підхід, за якого у проміжному ліквідаційному балансі залишаються лише ті борги, щодо яких були пред`явлені вимоги кредиторів, а решта списується з балансу, означав би створення інструменту ухилення юридичної особи від виконання зобов`язань перед кредиторами їм на шкоду та на користь учасників (засновників) юридичної особи, яким за загальним правилом частини дванадцятої статті 111 ЦК України передається майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів. Адже кредитори цілком можуть не знати ані про знаходження юридичної особи в процесі ліквідації, ані про встановлений строк для пред`явлення вимог кредиторів. Цей підхід не узгоджується з принципами розумності і добросовісності.
		36. Крім того, з принципу добросовісності випливає обов`язок юридичної особи повідомити всіх кредиторів про майбутню ліквідацію юридичної особи, про суму боргу юридичної особи, яка нею обчислена і визнається, про строки і порядок виконання зобов`язання шляхом сплати грошовими коштами або шляхом передання іншого майна, та про строк для пред`явлення вимог кредиторів, якщо вони не згодні з обчисленою юридичною особою сумою боргу. Ці правила застосовуються також і в разі, коли на користь кредитора постановлено судове рішення про стягнення з юридичної особи грошових коштів або іншого майна, оскільки хоча в цьому разі юридична особа повинна відобразити у проміжному ліквідаційному балансі суму боргу, встановлену судовим рішенням (якщо воно не виконане), незалежно від того, чи пред`явить кредитор вимогу на таку суму, але кредитор може мати додаткові претензії у зв`язку з несвоєчасною сплатою такого боргу. 
		37. Натомість механізм пред`явлення вимог кредиторів та розгляду їх юридичною особою призначений не для звільнення її від виконання своїх зобов`язань, а для досудового врегулювання претензій кредиторів, незгодних з обчисленою юридичною особою сумою боргу.
		38. Враховуючи, що для ефективності проведення процедури ліквідації юридичної особи необхідне оперативне врегулювання спорів, законодавством передбачений спеціальний порядок позасудового врегулювання претензій кредиторів та строк звернення до суду, якщо в позасудовому порядку таке врегулювання здійснити не вдалося. Цей порядок полягає в тому, що кредитор, якого проінформовано про рішення про ліквідацію юридичної особи та строк пред`явлення вимог кредиторів, звертається до юридичної особи з відповідною вимогою, а в разі відмови у її задоволенні або ухилення від її розгляду встановлюється строк тривалістю один місяць для звернення кредитора до суду (частина третя статті 112 ЦК України).
		39. Судова колегія звертає увагу, що частина третя статті 112 ЦК України не встановлює способів захисту прав та інтересів кредитора, а лише встановлює строк звернення до суду з позовом. Тому способи захисту прав та інтересів кредитора не залежать від того, чи перебуває юридична особа у стані припинення.
		40. Зокрема, якщо кредитор вважає, що у юридичної особи існує обов`язок по сплаті кредитору грошової суми, то належному способу захисту відповідає позовна вимога про стягнення такої суми (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України, абзац шостий частини другої статті 20 ГК України). Саме отримання грошей від боржника на виконання грошового зобов`язання утворює справжній юридичний інтерес кредитора у спірних правовідносинах. Характер такого інтересу не змінюється в разі прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи. Тому такий спосіб захисту застосовується і в разі, якщо юридична особа перебуває у стані припинення, зокрема якщо вона (в особі ліквідаційної комісії або ліквідатора) відмовила у задоволенні вимог кредитора або ухилилась від їх розгляду. Такий спосіб захисту є ефективним, оскільки в разі задоволення позову судом відповідне судове рішення незалежно від волі юридичної особи підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою або приватним виконавцем.
		41. Натомість позовна вимога про зобов`язання юридичної особи включити грошові вимоги кредитора до її проміжного ліквідаційного балансу є неефективною. По-перше, виконання судового рішення про задоволення такої вимоги залежить виключно від волі відповідача. По-друге, навіть виконання такого судового рішення, тобто включення вимоги кредитора до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи, само по собі не гарантує сплати боргу юридичною особою. У такому разі кредитору доведеться звертатись до суду вдруге про примусове стягнення боргу, що свідчить про те, що застосування зазначеного способу захисту не призводить до повного захисту прав кредитора. По-третє, учасники юридичної особи, яку судом зобов`язано включити грошові вимоги кредитора до її проміжного ліквідаційного балансу, або відповідний орган юридичної особи чи відповідний державний орган можуть прийняти рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи (частина одинадцята статті 17, пункт 7 частини першої статті 25-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), внаслідок чого внесення вимоги кредитора до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи втратить будь-яке значення.
		42. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів різних палат Касаційного господарського суду від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 20.01.2020 у справі                    № 922/416/19, від 25.11.2021 у справі № 922/2194/21, від 12.09.2023 у справі № 909/101/21, про те, що якщо юридична особа перебуває у стані припинення, то належному способу захисту прав кредитора відповідає позовна вимога про зобов`язання юридичної особи включити до проміжного ліквідаційного балансу боржника вимог кредитора, а не про стягнення з такої юридичної особи боргу.
		43. Згідно із частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		44. Відповідно до частини першої статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		45. З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання АТ "НАК "Нафтогаз України" про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав, викладених у цій ухвалі. 
		Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		1. Клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду задовольнити.
		2. Справу № 905/451/22 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                    Є. В. Краснов
		Суддя                                                                                                     Г. М. Мачульський
		Суддя                                                                                                    Л. І. Рогач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...