Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/2884/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2024. Зареєстровано: 27.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.02.2024.

Номер судового провадження: 2/501/255/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       Дата документу 26.02.2024
		Справа № 501/2884/23
		2/501/255/24 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 лютого 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:
		головуючої судді - Петрюченко М.І., 
		за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
		позовом: Компанії GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) 
		до 
		відповідача:  ОСОБА_1 
		предмет та підстави позову: про відшкодування збитків, завданих заходами забезпечення позову,
		учасники справи:
		представник позивача - адвокат Сафоніков А.П.,
		представники відповідача - адвокат Зозулянський Д.О., адвокат Воробйов А.В.,
		ухвалив рішення про наступне та
		В С Т А Н О В И В:
		І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
		Представник Компанії GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) 26.07.2023 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих заходами забезпечення позову, згідно якого просить суд:
		- стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) (адреса реєстрації: Площа 2000 Башта, 10 поверх, 50-а вулиця, Панама, Республіка Панама (Plaza 2000 Tower, 10th Floor, 50th Street, Panama, Republic of Panama) реєстраційний номер 155588171 ) збитки, завдані забезпеченням позову, в розмірі 3 704 000,00 доларів США, з яких 3 654 000,00 доларів США збитки, завдані забезпеченням позову та 50 000,00 доларів США моральна шкода.
		Позов обґрунтовано тим, що 10.12.2015 до Іллічівського міського суду Одеської області звернувся громадянин російської федерації ОСОБА_1 з цивільним позовом до ПрАТ «ІСРЗ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме судна "ІНФОРМАЦІЯ_2", ММО № НОМЕР_5, що на той час знаходилось в акваторії Іллічівського морського порту.
		У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що судно нібито зареєстровано та є власністю компанії BEYOND EXPECTATION INC в особі ОСОБА_1 .
		Позивач просив суд:
		- витребувати судно з чужого незаконного володіння ПрАТ «ІСРЗ» (код ЄДРПОУ 32333962) на користь «BEYOND EXPECTATION INC», в особі власника (100% акцій) та директора громадянина рф ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина рф НОМЕР_2 ); 
		- зобов`язати ПрАТ «ІСРЗ» (код ЄДРПОУ 32333962) безперешкодно пропускати на судно представників ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_2 та членів екіпажу судна, яких найняв ОСОБА_1 .
		Представник позивача вказує у позові, що разом із позовною заявою до суду подана заява від 09.12.2015 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно.
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 відкрито провадження у справі №501/5202/15-ц.
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та наклав арешт на судно "ІНФОРМАЦІЯ_2", ММО № НОМЕР_5 шляхом заборони його виходу за межі акваторії Іллічівського морського торговельного порту, в якому воно знаходилось.
		Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29.02.2016 (суддя Журавель П.І.) позов ОСОБА_1 у справі № 501/5202/15-ц про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено у повному обсязі.
		Компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) 10.03.2016 звернулась до Апеляційного суду Одеської області з апеляційними скаргами на рішення від 29.02.2016 та ухвалу про арешт від 04.01.2016 у справі № 501/5202/15-ц.
		За результатами розгляду апеляційної скарги 17.05.2016 Апеляційний суд Одеської області задовольнив апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) у повному обсязі та скасував ухвалу про арешт від 04.01.2016 у справі № 501/5202/15-ц. 
		Представник позивача стверджує в позові, що суд апеляційної інстанції встановив, що арешт судна, накладений за заявою ОСОБА_1 в межах цивільної справи №501/5202/15-ц був незаконний та необґрунтований, а тому скасований судом апеляційної інстанції повністю.
		Також, 17.05.2016 Апеляційний суд Одеської області задовольнив апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP), скасував рішення 29.02.2016 у справі № 501/5202/15-ц та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
		В подальшому, не погоджуючись з рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016, ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 у справі № 501/5202/15-ц, однак за результатами касаційного розгляду ухвалою від 19.10.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
		Також, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України (ВСУ) із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 у справі №501/5202/15-ц, скасування судових рішень у даній справі та закриття провадження у справі з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України.
		Ухвалою Верховного Суду України від 30.01.2017 у допуску до провадження Верховного Суду України справи № 501/5202/15-ц відмовлено.
		На адресу Верховного Суду України 06.02.2017 надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України. 
		Однак, ухвалою Верховного Суду України від 10.02.2017 заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.
		Обґрунтовуючи завдання збитків, заподіяних внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує у позові, що 01.12.2015 між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (ELLAR EQUITIES CORP), як власником Судна (Власник/Судновласник), та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником (Фрахтувальники) укладено договір бербоут-чартеру Судна за формою БЕРКОН-2001 (далі - Договір фрахтування або Чартер), умови якого регулюються Додатком №1 та №2 до Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015. 
		Відповідно до пунктів 1 - 3 Частини ІІ Чартеру, що застосовується з відповідними графами Частини І Договору фрахтування, Сторони домовились, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), діючи в якості власника або фрахтівника, погодилась надати в оренду (фрахт) судно ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2), IMO НОМЕР_5, а компанія ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) погодилась взяти в оренду (фрахт) Судно строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі та прийняття Судна, але не пізніше 29.02.2016. Судно здається Власниками та приймається Фрахтувальниками у фрахт в порту або місці, зазначеному у графі 13, тобто на Іллічівському судноремонтному заводі, Україна, на умовах «як є» на готовому безпечному причалі, який можуть вказати Фрахтувальники, але Власники надають Фрахтувальникам 10-12 днів безкоштовної стоянки в доку судноремонтного заводу за свій рахунок.
		Договір фрахтування Судна укладений строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі Судна у фрахт Судновласником (позивачем) та отриманням Судна у фрахт Фрахтувальником, що повинно було відбутися не пізніше 29.02.2016. 
		Договір фрахтування Судна укладений на період з 29.02.2016 по 28.03.2021. 
		Відповідно до графи 22 Частини І Чартеру , розмір фрахту за Чартером складає 2000 доларів США за день кожного місяця авансом згідно з рахунком. 
		В позові зазначається, що з урахуванням узгодженої та встановленої Сторонами ставки фрахту у розмірі 2000 доларів США за день та зважаючи на узгоджений Сторонами загальний строк договору, що мав складати 5 календарних років або 60 календарних місяців або 1827 календарних днів, загальна сума фрахтових платежів за договором фрахтування (Чартеру) повинна складати 3 654 000,00 доларів США (1827 днів * 2000 доларів США).
		Представник позивача вказує в позові, що відповідно до пункт 4 Додатку № 1 до Чартеру, Судно здається у фрахт в ІЛЛІЧІВСЬКОМУ СУДНОРЕМОНТНОМУ ЗАВОДІ (УКРАЇНА) 20-29 лютого 2016 року, без непогашених боргів перед судноремонтним заводом або іншими третіми особами з боку Власників, включаючи агентські витрати. Судно не має знаходитися під арештом та/або бути предметом судових розглядів, арбітражу, кримінальних справ або будь-яких інших морських вимог, прямо або опосередковано пов`язаних з Судном (графа 5) та правом власності на нього або володіння ним, які можуть обґрунтовано призвести до його арешту або дати законні підстави обґрунтовано очікувати його арешту, незалежно від юрисдикції. Невиконання цього пункту означає не здачу Судна у фрахт, що призводить до порушення Власниками своїх зобов`язань та розірвання цього Чартеру .
		Судновласник дізнався про накладення арешту на Судно та зрозумівши, що арешт може мати негативний вплив на його зобов`язання, передбачені умовами Чартеру , Судновласник звернувся до Фрахтувальників з листом №1/2/16-4 від 01.02.2016, в якому повідомив про обставини накладення арешту у справі № 501/5202/15-ц та зобов`язався зробити все можливе для якнайшвидшого зняття арешту з Судна, щоб належним чином забезпечити доставку Судна і його передачу у фрахт до встановленої дати канцелінгу, тобто до 29.02.2016.
		У відповідь листом №б/н від 05.02.2016 Фрахтувальники повідомили позивача про свою глибоку стурбованість фактом арешту Судна за ухвалою суду у справі №501/5202/15, що ставить під загрозу можливість виконання умов Чартеру . З посиланням на положення Чартеру в частині підстав його розірвання (зокрема, п.4 Додатку до Чартеру) Фрахтувальники попередили позивача про необхідність зняття арешту з Судна та завершити судові процеси, що тривають, до дати канцелінгу, інакше Фрахтувальники залишають за собою право скасувати та розірвати Чартер . 
		Листом №21/2/16-3 від 21.02.2016 Судновласник (позивач) повідомив Фрахтувальників про предмет спору у справі №501/5202/15 за позовом ОСОБА_1 , запевнив Фрахтувальників про незаконність та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , а також про вчинення Судновласником всіх можливих дій для зняття арешту з Судна та припинення судового процесу. Крім того, позивач просив Фрахтувальників продовжити термін передачі Судна в оренду (фрахт) та відкласти дату передачі Судна у фрахт до фактичного зняття арешту з Судна та завершення судового процесу у справі №501/5202/15, що підтверджується копією листа.
		У листі фрахтувальників № б/н від 02.03.2016 останні повідомили позивача, що за даними призначених ними місцевих адвокатів в Україні, 29.02.2016 Іллічівський міський суд Одеської області у повному обсязі задовольнив позов ОСОБА_1 у справі №501/5202/15. Крім того, рішення (ухвала) суду про арешт Судна від 04.01.2016 також залишається в силі; вказані обставини порушують умови Чартеру та позбавляють Фрахтувальників права і можливості користування Судном .
		Зважаючи на вказані обставини, посилаючись на положення пункту 4 «Час здачі», підпунктів 5(а), 5(с) пункту 5 «Розірвання», пункту 28(b) «Невиконання зобов`язань Власниками» Частини ІІ Чартеру, а також пункту 4 Додатку до Чартеру, Фрахтувальники заявили про порушення позивачем як Судновласником своїх зобов`язань і повідомили про скасування та розірвання Чартеру з негайним набранням цим повідомленням законної сили.
		Представник позивача також вказує в позові, що для уникнення сумнівів щодо реальності укладення Чартеру між Судновласником (Позивачем) та Фрахтувальником, а також реальності умов Чартеру, Позивач звернувся до представників Фрахтувальника, компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) для отримання відповідного підтвердження.
		У відповідь на це прохання уповноважений представник компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) зробив письмові урочисті заяви під присягою у формі афідевіту від 05.04.2015, в яких заявив та підтвердив під присягою, що між Судновласником (позивачем) та Фрахтувальником дійсно був укладений Чартер від 01.12.2015 щодо фрахтування Судна на наведених вище умовах, однак він був розірваний Фрахтувальником в односторонньому порядку у зв`язку з арештом Судна у справі №501/5202/15-ц.
		Афідевіт компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) був адресований компетентним судом та органам України, а також всім зацікавленим особам, його посвідчено нотаріусом міста Лімасол (Кіпр) 31.03.2023 та апостильовано 04.04.2023.
		Обґрунтовуючи підстави відшкодування і розміру моральної шкоди, представник позивача посилається на те, що застосування ОСОБА_1 заходів забезпечення позову у вигляді арешту Судна позивача, що мало ознаки недобросовісної поведінки та зловживання відповідачем процесуальними правами було грубим і зухвалим втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції. Судновласник оцінив моральну шкоду у грошовому еквіваленті в розмірі 50 000, 00 доларів США.
		На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з відповідним позовом.
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 17.10.2023 надав до суду відзив на позов (а.с.12-28, 59-92 т.3), просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що у грудні 2015 року до Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПрАТ «ІСРЗ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме судна "ІНФОРМАЦІЯ_2", ММО № НОМЕР_5.
		Позов подано ОСОБА_1 як фізичною особою з метою захисту права власності на вказане судно «BEYOND EXPECTATION INC», власником та директором якої виступав ОСОБА_1 .
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та наклав арешт на судно "ІНФОРМАЦІЯ_2", ММО № НОМЕР_5 шляхом заборони його виходу за межі акваторії Іллічівського морського торговельного порту, в якому воно знаходилось.
		Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29.02.2016 (суддя Журавель П.І.) позов ОСОБА_1 у справі № 501/5202/15-ц про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено у повному обсязі.
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 10.03.2016 за клопотанням ОСОБА_1 скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту, вжиті Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016.
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 задоволено апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP), скасовано ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 скасовано. 
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29.02.2016 по справі №501/5202/15-ц скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, рішення апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 залишено без змін.
		ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України (ВСУ) із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 у справі №501/5202/15-ц.
		Ухвалою Верховного Суду України від 30.01.2017 у допуску до провадження Верховного Суду України справи № 501/5202/15-ц відмовлено.
		Ухвалою Верховного Суду України від 10.02.2017 заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.
		Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відсутність ознак протиправної поведінки у діях відповідача ОСОБА_1 , оскільки:
		- в межах розгляду справи №501/5202/15-ц суди не встановлювали фактів зловживання правами з боку ОСОБА_1 ;
		- ОСОБА_1 скористався всіма передбаченими процесуальним законом правами на оскарження рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016, ухвала апеляційного суду про скасування арешту не підлягала оскарженню;
		- позов ОСОБА_1 переслідував законну та легітимну мету - захист прав та охоронюваних законом інтересів, які ОСОБА_1 вважав порушеними, а спір Болотова носив реальний характер;
		- ОСОБА_1 діяв добросовісно, на момент подання позову та заяви про забезпечення позову не був обізнаний про наявність будь-яких реєстраційних документів щодо реєстрації права власності ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP);
		- дії ОСОБА_1 не переслідували наміру заподіяння шкоди.
		Також, представник відповідача стверджує у відзиві, щодо неможливості отримання позивачем шкоди за договором бербоут-чартеру, вимоги позову в цій частині належним чином не обгрунтовані, Судно було постановлено на торги, позивач не мав реальної можливості використати відповідне судно для мети бербоут-чартеру та отримати дохід, тощо.
		Крім того, представник відповідача вказує у відзиві, що:
		- рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2021 по справі №916/2484/18, яке набрало законної сили, стягнуто з ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) на користь ПАТ «ІСРЗ» причальний збір у розмірі 145 721,55 доларів США за стоянку судна «ІНФОРМАЦІЯ_2», IMO НОМЕР_5;
		- позивачем пропущено строк позовної давності;
		- позивачем порушено порядок оформлення доказів, тому всі докази наявні в матеріалах даної цивільної справи є недопустимими;
		- позивачем не доведено наявність моральної шкоди, тощо.
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 03.11.2023 надав до суду відповідь на відзив (а.с.95-106 т.3), просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 01.12.2023 надав до суду заперечення на відповідь на відзив, просить суд зобов`язати компанію GELLAR EQUITIES CORP виконати вимоги ст.93 ЦПК України та надати відповіді на питання, поставлені ОСОБА_1 у відзиві на позов та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі (а.с.184-207 т.4).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 19.12.2023 надав до суду письмові пояснення (а.с.5-10 т.6).
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 16.01.2024 надав до суду письмові пояснення щодо недопустимості поданих позивачем доказів та неможливості прийняття цих доказів (а.с.50-58 т.6).
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 16.01.2024 надав до суду письмові пояснення щодо наявності зв`язків позивача та його контрагента із країною-агресором (а.с.60-64 т.6).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 06.02.2024 надав до суду письмові пояснення (а.с.34-41 т.7).
		 
		ІІ. Заяви сторін по справі.
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 08.08.2023 звернувся до суду з клопотаннями про витребування доказів (а.с.119-121 т.1), здійснення судового виклику відповідача (а.с.122-128 т.1).
		Представник відповідача - адвокат Зозулянський Д.О. 03.10.2023 надав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами даної цивільної справи (а.с.152-160 т.1).
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 03.10.2023 надав до суду заяву про вступ у справу як представника (а.с.165-166 т.1) та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.172-174 т.1).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 29.09.2023 звернувся до суду з клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с.179-182 т.1).
		Представник відповідача - адвокат Зозулянський Д.О. 04.10.2023 звернувся до суду із заявою про поставлення під сумнів доказів, що подані стороною позивача у копіях та витребування оригіналів документів (а.с.183-185 т.1).
		Представник відповідача - адвокат Зозулянський Д.О. 04.10.2023 звернувся до суду клопотаннями про:
		- виконання всіх завдань підготовчого засідання (а.с.186-189 т.1),
		- проведення відкритих судових засідань по справі (а.с.190-193 т.1).
		- звернення із судовим дорученням (а.с.194-199 т.1);
		- виправлення описок (а.с.200-202 т.1). 
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 11.10.2023 надав до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.206-207, 214-215 т.1) та заяву про відвід судді Смирнова В.В. (а.с.209-213 т.1).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 04.10.2023 звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів належного вручення відповідачу судових документів (а.с.1-6 т.2).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 16.10.2023 надав до суду письмові пояснення до заяви про відвід (а.с.189-205 т.2).
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 11.10.2023 надав до суду клопотання про відвід судді Смирнова В.В. (а.с.1-10 т.3).
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 17.10.2023 надав до суду клопотання про витребування доказів (а.с.48-49, 53-57 т.3).
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 06.11.2023 звернувся до суду із заявою про проведення автоматичного розподілу справи (а.с.81-83 т.4).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 07.11.2023 звернувся до суду з клопотанням про долучення документів до матеріалів справи (а.с.86-87 т.4).
		Представник відповідача - адвокат Зозулянський Д.О. 10.11.2023 звернувся до суду клопотаннями про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.97-100 т.4).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 14.11.2023 надав до суду заперечення на клопотання про витребування доказів (а.с.106-111 т.4).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 14.11.2023 надав до суду заяву про визнання поважними причин пропущення позовної давності та поновлення позовної давності (а.с.112-124 т.4).
		Представник відповідача - адвокат Зозулянський Д.О. 15.11.2023 звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без руху (а.с.115-141 т.4).
		Представник відповідача - адвокат Зозулянський Д.О. 22.11.2023 звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та надання доступу до електронної справи (а.с.165-166 т.4).
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 23.11.2023 звернувся до суду з клопотанням участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.167-170 т.4).
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 23.11.2023 звернувся до суду із заявою про вступ у справу як представника (а.с.173-174 т.4).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 04.12.2023 звернувся до суду із заявою про долучення доказів (а.с.211-213 т.4).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 13.12.2023 звернувся до суду із заявою про долучення доказів (а.с.170-171 т.5).
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 19.12.2023 звернувся до суду з клопотаннями про визнання відсутніми підстави для відмови у наданні відповіді на поставлені питання в порядку ст.93 ЦПК України у відзиві на позов (а.с.9-17 т.6), про зобов`язання позивача виконати вимоги ст.93 ЦПК України (а.с.19-27 т.6).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 17.01.2024 звернувся до суду із заявою про долучення доказів (а.с.170-171 т.6).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 17.01.2024 звернувся до суду із клопотанням про звернення з судовим дорученням (а.с.177-180 т.6).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 18.01.2024 звернувся до суду із заявою про долучення доказів (а.с.234-235 т.6).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 06.02.2024 звернувся до суду із клопотанням про звернення з судовим дорученням (а.с.20-23 т.7).
		Представник позивача - адвокат Сафоніков А.П. 07.02.2024 звернувся до суду із заявою про відвід судді (а.с.43-44 т.7).
		 
		ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
		Протоколом автоматичного розподілу судової справи від 26.07.2023 матеріали цивільного позову розподілено на розгляд судді Смирнова В.В. (а.с.111 т.1)
		Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В.В. від 03.08.2023 відкрито провадження по даній справі, призначено судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого судового засідання (а.с.116 - 117 т.1).
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 17.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі (а.с.144 т.1).
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 12.09.2023 відстрочено позивачу сплату судового збору (а.с.149 т.1).
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 12.09.2023 витребувано докази (а.с.150 т.1).
		У зв`язку із перебуванням судді Смирнова В.В. на тривалому лікарняному, Розпорядженням Іллічівського міського суду Одеської області №92 від 07.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи (а.с.93 т.4).
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 07.11.2023 справа розподілена для подальшого розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.94 т.4).
		Ухвалою судді Іллічівського міського суду від 10.11.2023 прийнято до свого провадження цивільну справу (а.с.95 т.4).
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 13.11.2023 задоволено клопотання адвоката Зозулянського Д.О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.103-104 т.4).
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 15.11.2023 у задоволенні заяв представників відповідача ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху та виправлення описок (помилок) в ухвалах суду відмовлено (а.с.145, 151-153 т.4).
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 15.11.2023 у задоволенні заяв представників відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено (а.с.149, 154-155 т.4).
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 29.11.2023 клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Воробйова А.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі 501/3122/21- задоволено (а.с.180-181 т.4).
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 04.12.2023 (а.с.156, 163-166 т.5):
		- визнано поважними причини неподання позивачем Компанією GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) доказів у встановлений законом строк та поновити позивачу строк для надання доказів;
		- долучено до матеріалів справи докази відповідно до переліку додатків до заяви представника позивача Компанії GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) від 04.12.2023;
		- зобов`язано Компанію GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) виконати вимоги ст.93 ЦПК України та надати відповіді на питання, поставлені ОСОБА_1 у відзиві на позов у формі заяви свідка, роз`яснивши позивачу вимоги ст.ст.70, 71 ЦПК України;
		- витребувано у Компанії GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) наявні в його розпорядженні оригінали доказів, які поставлені відповідачем під сумнів для огляду в суді.
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 04.12.2023 клопотання представників відповідача ОСОБА_1 про направлення судового доручення - задоволено (а.с.157, 167-169 т.5) та:
		- направлено компетентному суду Держави Ізраїль судове доручення про вручення документів відповідачу ОСОБА_1 , який має зареєстроване місце проживання на території Держави Ізраїль за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, 1965 року копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою з додатками;
		- всі зібрані при виконанні доручення матеріали направити на адресу Іллічівського міського суду Одеської області (68001, Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Праці, буд.10, e-mail: inbox@il.od.court.gov.ua).
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 19.12.2023 (а.с.35, 37-39 т.6):
		- відмовлено у задоволенні клопотання представників відповідача про безумовне виконання позивачем вимог ст.93 ЦПК України в частині подачі до суду вичерпних відповідей у формі заяви свідка на запитання поставлені у стороною відповідача;
		- закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 19.12.2023 у задоволенні клопотання представника позивача Компанії GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) про направлення судового доручення про вручення документів - відмовлено (а.с.218 т.6; а.с.13-14 т.7).
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 07.02.2024 у задоволенні клопотання представника позивача Компанії GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) про доручення позивачу забезпечити відправку та вручення судових документів відповідачу ОСОБА_1 - відмовлено (а.с.42, 67-68 т.7).
		Ухвалою Іллічівського міського суду від 07.02.2024 у задоволенні заяви представника позивача Компанії GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) про відвід головуючої судді по даній цивільній справі - відмовлено (а.с.45, 69-71 т.7).
		 
		IV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
		Судом встановлено, що 18.12.2015 до Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з цивільним позовом до ПрАТ «ІСРЗ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме судна "ІНФОРМАЦІЯ_2", ММО № НОМЕР_5, що на той час знаходилось в акваторії Іллічівського морського порту (а.с.11-16 т.1; а.с.109-110 т.3).
		У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що судно зареєстровано та є власністю компанії BEYOND EXPECTATION INC в особі Болотова Д.О.
		Позивач просив суд:
		- витребувати судно з чужого незаконного володіння ПрАТ «ІСРЗ» (код ЄДРПОУ 32333962) на користь «BEYOND EXPECTATION INC», в особі власника (100% акцій) та директора громадянина рф ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина рф НОМЕР_2 ); 
		- зобов`язати ПрАТ «ІСРЗ» (код ЄДРПОУ 32333962) безперешкодно пропускати на судно представників ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_2 та членів екіпажу судна, яких найняв ОСОБА_1 .
		Разом із позовною заявою до суду подана заява від 09.12.2015 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно (а.с.26-228 т.1; а.с.119-120 т.3).
		ОСОБА_1 21.12.205 звернувся до суду з доповненням до позовної заяви (а.с.121 т.3) та уточненою позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.122-123 т.3).
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 відкрито провадження у справі №501/5202/15-ц (а.с.182 т.3).
		ПАТ «ІСРЗ» надав до суду заперечення проти позову (а.с.124-125 т.3).
		Представник ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) 22.02.2016 надав до суду заяву про участь у справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) (а.с.126-127 т.3).
		Представник ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) 24.02.2016 звернувся до суду із заявою про залучення до справи третьої особи - компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) (а.с.141-143 т.3).
		ОСОБА_1 надав до суду заперечення на заяву про залучення до справи третьої особи компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) (а.с.163-165 т.3).
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 29.02.2026 відмовлено в задоволенні заяви представника ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) про залучення компанії до участі у справі у якості третьої особи (а.с.173-174 т.3).
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, якою накладено арешт на судно "ІНФОРМАЦІЯ_2", ММО № НОМЕР_5 шляхом заборони його виходу за межі акваторії Іллічівського морського торговельного порту, в якому воно знаходилось (а.с.30 т.1; а.с.29, 171 т.3).
		Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29.02.2016 (суддя Журавель П.І.) позов ОСОБА_1 у справі № 501/5202/15-ц про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено у повному обсязі (а.с.31-34 т.1; а.с.175-177 т.3).
		Компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) 10.03.2016 звернулась до Апеляційного суду Одеської області з апеляційними скаргами на рішення від 29.02.2016 та ухвалу про арешт від 04.01.2016 у справі № 501/5202/15-ц.
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 задоволено апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) у повному обсязі та скасовано ухвалу про арешт від 04.01.2016 у справі №501/5202/15-ц (а.с.36-38 т.1; а.с.178-179 т.3). 
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2023 задоволено апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP), скасував рішення 29.02.2016 у справі № 501/5202/15-ц та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив (а.с.40-45 т.1; а.с.181-183 т.3).
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 29.02.2016 про відмову у залученні третьої особи скасовано (а.с.185-186 т.3).
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 , Апеляційний суд Одеської області дійшов висновку про те, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) є добросовісним набувачем та законним власником спірного судна на підставі купчої (акта передачі права власності на судно) від 22.06.2015, апостильованої у встановленому законом і міжнародними договорами порядку. 
		Також суд апеляційної інстанції встановив, що особою (суб`єктом спірних правовідносин), чиї права та законні інтереси могли бути порушені в частині реалізації права власності, є компанія BEYOND EXPECTATION INC (суб`єкт спірних правовідносин), а не ОСОБА_1 як фізична особа, учасник та директор вказаної компанії.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №501/5202/15-ц (а.с.129-229 т.1) відхилено (а.с.47-52 т.1; а.с.30-31, 187-189 т.3).
		Ухвалою Верховного Суду України від 30.01.2017 у допуску до провадження Верховного Суду України справи № 501/5202/15-ц відмовлено (а.с.32, 191 т.3).
		Ухвалою Верховного Суду України від 10.02.2017 заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику (а.с.32 зворотній бік т.3, а.с.192 т.3).
		Також, судом встановлено, що 01.12.2015 між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (ELLAR EQUITIES CORP), як власником Судна (Власник/Судновласник), та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником (Фрахтувальники) укладено договір бербоут-чартеру Судна за формою БЕРКОН-2001 (далі - Договір фрахтування або Чартер), умови якого регулюються Додатком №1 та №2 до Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015 (а.с.54-68 т.1; а.с.211-219 т.3). 
		Відповідно до змісту Договору фрахтування/Чартеру, судом встановлено наступне. 
		Відповідно до пунктів 1 - 3 Частини ІІ Чартеру, що застосовується з відповідними графами Частини І Договору фрахтування, Сторони домовились, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), діючи в якості власника або фрахтівника, погодилась надати в оренду (фрахт) судно ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2), IMO НОМЕР_5, а компанія ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) погодилась взяти в оренду (фрахт) Судно строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі та прийняття Судна, але не пізніше 29 лютого 2016 року. Судно здається Власниками та приймається Фрахтувальниками у фрахт в порту або місці, зазначеному у графі 13, тобто на Іллічівському судноремонтному заводі, Україна, на умовах «як є» на готовому безпечному причалі, який можуть вказати Фрахтувальники, але Власники надають Фрахтувальникам 10-12 днів безкоштовної стоянки в доку судноремонтного заводу за свій рахунок. 
		Таким чином, договір фрахтування Судна укладений строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі Судна у фрахт Судновласником (позивачем) та отриманням Судна у фрахт Фрахтувальником, що повинно було відбутися не пізніше 29 лютого 2016 року. Відтак, договір фрахтування Судна укладений на період з 29.02.2016 по 28.03.2021. 
		Відповідно до графи 22 Частини І Чартеру, розмір фрахту за Чартером складає 2000 (дві тисячі) доларів США за день кожного місяця авансом згідно з рахунком. 
		Відповідно до пункту 28(b) «Невиконання зобов`язань Власниками» Частини ІІ Чартеру, якщо Власники своїми діями або бездіяльністю порушують свої зобов`язання за цим Чартером настільки, що Фрахтувальники позбавлені можливості користуватися Судном, Фрахтувальники мають право негайно скасувати цей Чартер, письмово повідомивши Власників.
		Відповідно до пункт 4 Додатку №1 до Чартеру, Судно здається у фрахт в ІЛЛІЧІВСЬКОМУ СУДНОРЕМОНТНОМУ ЗАВОДІ (УКРАЇНА) 20-29 лютого 2016 року, без непогашених боргів перед судноремонтним заводом або іншими третіми особами з боку Власників, включаючи агентські витрати. Судно не має знаходитися під арештом та/або бути предметом судових розглядів, арбітражу, кримінальних справ або будь-яких інших морських вимог, прямо або опосередковано пов`язаних з Судном (графа 5) та правом власності на нього або володіння ним, які можуть обґрунтовано призвести до його арешту або дати законні підстави обґрунтовано очікувати його арешту, незалежно від юрисдикції. Невиконання цього пункту означає не здачу Судна у фрахт, що призводить до порушення Власниками своїх зобов`язань та розірвання цього Чартеру (а.с.67 т.1)..
		Додаток № 2 від 20.12.2015 року до Чартеру передбачає наступні умови: власники повинні підтвердити доставку з поточним статусом класу та поточними заборгованостями із виплати/умовами класу, якщо є. Судно буде доставлене на умовах «у поточному стані, незалежно від місцезнаходження» (п.4); бербоут-фрахтувальники приймають поточні умови та нові умови доставки на умовах «у поточному стані, незалежно від місцезнаходження» відповідно до пункту 4 Додатку № 2 вище (п.5); цей Додаток № 2 вважається невід`ємною частиною Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015 і регулюється та тлумачиться відповідно до права Англії та Уельсу (п.6); сторони погодилися та прийняли те, що всі документи, складені в рамках цього Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015, включаючи, але не обмежуючись, саму Угоду, доповнення, листування тощо, якими обмінюються (через брокерів або безпосередньо) за допомогою електронних засобів зв`язку, вважаються оригіналами, якщо інше окремо не вимагають Власники та/або Фрахтувальники (п.7); за винятком поправок, внесених у цьому документі, інші положення та умови Чартерної сторони залишаються в повній силі (п.8). Цей Додаток №2 набирає чинності після належного виконання його всіма сторонами та обміну документами Чартерної сторони «БЕРКОН» за допомогою електронного зв`язку між сторонами.
		Згідно розрахунку збитків, яку надано позивачем до позову, з урахуванням узгодженої та встановленої Сторонами ставки фрахту у розмірі 2000 доларів США за день та зважаючи на узгоджений Сторонами загальний строк договору, що мав складати 5 календарних років або 60 календарних місяців або 1827 календарних днів, загальна сума фрахтових платежів за договором фрахтування (Чартеру) повинна складати 3 654 000,00 доларів США (1827 днів * 2000 доларів США) (а.с.13 т.1).
		Судновласник звернувся до Фрахтувальників з листом №1/2/16-4 від 01.02.2016, в якому повідомив про обставини накладення арешту у справі № 501/5202/15-ц та зобов`язався зробити все можливе для якнайшвидшого зняття арешту з Судна, щоб належним чином забезпечити доставку Судна і його передачу у фрахт до встановленої дати канцелінгу, тобто до 29.02.2016 (а.с.68-69 т.1; а.с.221-222 т.3).
		У відповідь листом №б/н від 05.02.2016 Фрахтувальники повідомили позивача про свою глибоку стурбованість фактом арешту Судна за ухвалою суду у справі №501/5202/15, що ставить під загрозу можливість виконання умов Чартеру . З посиланням на положення Чартеру в частині підстав його розірвання (зокрема, п.4 Додатку до Чартеру) Фрахтувальники попередили позивача про необхідність зняття арешту з Судна та завершити судові процеси, що тривають, до дати канцелінгу, інакше Фрахтувальники залишають за собою право скасувати та розірвати Чартер (а.с.70-71 т.1; а.с.223-225 т.3). 
		Листом №21/2/16-3 від 21.02.2016 Судновласник (позивач) повідомив Фрахтувальників про предмет спору у справі №501/5202/15 за позовом ОСОБА_1 , запевнив Фрахтувальників про незаконність та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , а також про вчинення Судновласником всіх можливих дій для зняття арешту з Судна та припинення судового процесу. Крім того, позивач просив Фрахтувальників продовжити термін передачі Судна в оренду (фрахт) та відкласти дату передачі Судна у фрахт до фактичного зняття арешту з Судна та завершення судового процесу у справі №501/5202/15, що підтверджується копією листа (а.с.72-73 т.1; а.с.226-228 т.3).
		У листі фрахтувальників № б/н від 02.03.2016 останні повідомили позивача, що за даними призначених ними місцевих адвокатів в Україні, 29.02.2016 Іллічівський міський суд Одеської області у повному обсязі задовольнив позов ОСОБА_1 у справі №501/5202/15. Крім того, рішення (ухвала) суду про арешт Судна від 04.01.2016 також залишається в силі; вказані обставини порушують умови Чартеру та позбавляють Фрахтувальників права і можливості користування Судном . Зважаючи на вказані обставини, посилаючись на положення пункту 4 «Час здачі», підпунктів 5(а), 5(с) пункту 5 «Розірвання», пункту 28(b) «Невиконання зобов`язань Власниками» Частини ІІ Чартеру, а також пункту 4 Додатку до Чартеру, Фрахтувальники заявили про порушення позивачем як Судновласником своїх зобов`язань і повідомили про скасування та розірвання Чартеру з негайним набранням цим повідомленням законної сили (а.с.74-78 т.1; а.с.230-231 т.3).
		Вказані обставини підтверджуються копіями відповідних листів між Судновласником (позивачем) і Фрахтувальником, які містяться в матеріалах даної цивільної справи з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
		У подальшому позивач неодноразово звертався до Фрахтувальників з листами, в яких пропонував укласти новий договір фрахтування Судна на тих же умовах, що і договір бербоут-чартеру Судна від 01.12.2015 (Чартер), що підтверджується копіями заяв від 19.05.2016 (а.с.28 т.4), від 21.10.2016 (а.с.29 т.4), від 07.02.2016 (а.с.30 т.4), від 09.03.2016 (а.с.31 т.4), від 11.07.2016 (а.с.32 т.4), 24.10.2017 (а.с.33 т.4), 05.02.2018 (а.с.34 т.4), 19.06.2018 (а.с.35 т.4), від 01.08.2018 (а.с.36 т.4), від 30.11.2018 (а.с.37 т.4), 04.02.2019 (а.с.38 т.4), від 04.04.2019 (а.с.39 т.4), від 09.09.2019 (а.с.40 т.4), від 20.11.2019 (а.с.41 т.4), від 15.01.2020 (а.с.42 т.4), від 04.03.2020 (а.с.43 т.4), від 02.06.2020 (а.с.44 т.4), від 02.11.2020 (а.с.45 т.4), від 22.11.2020 (а.с.46 т.4), від 15.03.2021 (а.с.47 т.4), від 01.07.2021 (а.с.48 т.4), від 21.09.2021 (а.с.49 т.4), від 06.12.2021 (а.с.50 т.4), від 17.01.2022 (а.с.51 т.4), від 29.07.2022 (а.с.52 т.4), від 21.11.2022 (а.с.53 т.4), від 02.12.2022 (а.с.54 т.4), від 07.12.2022 (а.с.55 т.4).
		Фрахтувальники відхилили всі пропозиції позивача укласти такий договір. Дана обставина підтверджується листуванням позивача ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) з компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) в період з 19 травня 2016 року по 7 грудня 2022 року (зворотній бік а.с.28-55 т.4), які додані до корпоративної заяви ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК (LARTROS OVERSEAS INC.) від 13.11.2023 з додатками у вигляді листів належним чином апостильована з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою (а.с.70-94 т.5).
		Також, вказані листи додано до заяви свідка від 29.11.2023 пана ОСОБА_13 (а.с.220-290 т.5). Заява свідка з додатками належним чином апостильована 30.11.2023 та надана суду з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
		Згідно Звіту від 23.03.2023 про ставку фрахту за Чартером т/х ІНФОРМАЦІЯ_2, IMO № НОМЕР_3 , що ставка фрахту, зазначена у графі 22 Чартеру, є комерційно обґрунтованою, справедливою та звичайною для такого класу суден (пункт 2.1 Звіту) на час укладення Чартеру, що означає, що ставка фрахту за Чартером відповідає умовам фрахтового ринку, що склалися орієнтовно станом на грудень 2015 року (а.с.85-90 т.1; а.с.238-244 т.3). 
		Представник компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) зробив письмові урочисті заяви під присягою у формі афідевіту від 05.04.2015, в яких заявив та підтвердив під присягою, що між Судновласником (позивачем) та Фрахтувальником дійсно був укладений Чартер від 01.12.2015 щодо фрахтування Судна на наведених вище умовах, однак він був розірваний Фрахтувальником в односторонньому порядку у зв`язку з арештом Судна у справі №501/5202/15-ц (а.с.93-100 т.1; а.с.245-254 т.3).
		Афідевіт компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) був адресований компетентним судом та органам України, а також всім зацікавленим особам, його посвідчено нотаріусом міста Лімасол (Кіпр) 31.03.2023 та апостильовано 04.04.2023.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2021 по справі №916/2484/18, яке набрало законної сили, стягнуто з ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) на користь ПАТ «ІСРЗ» причальний збір у розмірі 145 721,55 доларів США за стоянку судна «ІНФОРМАЦІЯ_2», IMO НОМЕР_5 (а.с.41 т.3).
		Компанія BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК), директором і засновником якої виступав ОСОБА_1 25.05.2016 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом про усунення перешкод у користуванні майном до відповідача - ПрАТ «ІСРЗ» (справа № 916/1349/16), що підтверджується копією позовної заяви від 17.05.2016 (а.с.195-196 т.3) та інформацією щодо стану розгляду судових справ (а.с.193-194 т.3).
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2016 по справі №916/1349/16 заяву компанії BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК) задоволено частково та заборонено ПАТ «ІСРЗ» та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на заміну місцезнаходження судна «ІНФОРМАЦІЯ_2», IMO НОМЕР_5 (а.с.197 т.3).
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2016 по справі №916/1349/16 у прийнятті заяви компанії BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК) відмовлено (а.с.198 т.3).
		Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 25.07.2016 по справі №916/1349/16 апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 (а.с.199 т.3).
		Ухвалою Вищого Господарського суду України від 06.10.2016 відмовлено у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 18.07.2016 по справі №916/1349/16 (а.с.200-201 т.3).
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 по справі №916/1349/16 залишено без розгляду позов компанії BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК) до (GELLAR EQUITIES CORP), ПАТ «ІСРЗ» про усунення перешкод у користуванні майном (а.с.202 т.3).
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.07.2018 по справі №916/1349/16 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2016 (а.с.203 т.3).
		До Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2016 внесено відомості за №12016160000000417 за заявою  ОСОБА_1 , що вбачається з дослідженої судом копії ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 27.11.2018 у справі № 522/16835/18 (а.с.125-128 т.4). В своїй заяві ОСОБА_1 посилався на протиправне заволодіння судном «ІНФОРМАЦІЯ_2», IMO НОМЕР_5, яке на праві власності належало компанії BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК) (а.с.132 т.4). 
		Відповідно до копії постанови старшого слідчого відділення ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області від 05.08.2022 залучено директора компанії «GELLAR EQUITIES CORP» - Ерік Мартіновскіс в якості потерпілого до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016160000000417 від 02.07.2016 (а.с.129-131 т.4).
		Обставини укладання договору фрахтування підтверджуються наступними доказами, що наявні в матеріалах справи:
		- апостильованою корпоративною заявою компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК (LARTROS OVERSEAS INC.) від 13.11.2023, та додатками до неї, а саме: договором фрахтування за типовою формою бербоут-чартеру «БЕРКОН-2001» від 01.12.2015, укладеним між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), як судновласником, та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником, підписаними сторонами Додатком № 1 та Додатком № 2, а також листи між представниками компаній ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) та ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) (а.с.70-94 т.5). Вказана заява з додатками до неї нотаріально засвідчені перекладом українською мовою.
		- апостильованою спільною корпоративною заявою від 13.11.2023 компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК (LARTROS OVERSEAS INC.) та компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP), з додатком до неї - договором фрахтування за типовою формою бербоут-чартеру «БЕРКОН-2001» від 01.12.2015, укладеним між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) як судновласником, та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником, а також підписаними сторонами Додатком № 1 та Додатком № 2 (а.с.232-257 т.4). Вказана заява та договір нотаріально засвідчені перекладом українською мовою.
		- заявою свідка від 29.11.2023 пана Теочаріса Ставру, який діючи у якості директора та президента компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, що передбачена ст.384 Кримінального кодексу України, у порядку статті 93 ЦПК України надав відповіді на питання, поставлені позивачу представниками відповідача у відзиві на позовну заяву у справі №501/2884/23 (а.с.230-233 т.5).
		 
		ІV. Оцінка Суду.
		Під час відкриття провадження у справі, судом досліджено питання визначення юрисдикції та підсудності даної справи саме Іллічівському міському суду Одеської області з наступних підстав.
		За положеннями ч.1 ст.6 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася відповідно до Закону №3702-VI від 07.09.2011, та яка набула чинності для України 16.05.2012, усі питання щодо відповідальності позивача за збитки,заподіяні внаслідок арешту судна, або за витрати, пов`язані із наданням застави або іншого виду забезпечення з метою звільнення судна або запобігання його арешту, будуть вирішуватися за правом Договірної Держави, у межах юрисдикції якої був здійснений арешт чи було подано клопотання щодо його здійснення.
		Стаття 28 ЦПК України встановлює підстави для визначення підсудності справ за вибором позивача. 
		Згідно з ч.6 ст.28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.
		Згідно з ч.14 ст.28 ЦПК України позови про відшкодування збитків, спричинених заходами забезпечення позову, можуть пред`являтися також за місцем застосування заходів забезпечення позову (до суду, який застосував відповідні заходи).
		Предметом даного позову є відшкодування збитків, спричинених заходами забезпечення позову, а тому позов пред`явлено за місцем застосування заходів забезпечення позову, тобто до суду, який застосував відповідні заходи, яким є Іллічівський міський суд Одеської області.
		Таким чином, заходи забезпечення позову у вигляді арешту судна "ІНФОРМАЦІЯ_2", IМО НОМЕР_6 застосовані в межах юрисдикції України, тому, керуючись приписами Конвенції та цивільного процесуального законодавства України, що підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що дана справа підсудна Іллічівському міському суду Одеської області, який є компетентним для розгляду та вирішення справи по суті. 
		Судом також враховано, що відповідач не надавав суду своїх доводів і заперечень стосовно можливого порушення правил підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) щодо розгляду справи по суті Іллічівським міським судом Одеської області, що свідчить про його згоду з підсудністю справи даному суду.
		Цивільне процесуальне законодавство передбачає обов`язок суду визначити юрисдикцію справи. Згідно з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.07.2023 у справі № 274/1477/20, «визначення юрисдикції справи є першочерговим питанням, яке вирішується судом незалежно від інстанції за принципом exofficio».
		Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про міжнародне приватне право», права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
		Оскільки заходи забезпечення позову, якими було завдано збитків позивачу застосовано Іллічівським міським судом Одеської області, відтак дія/обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, мала місце в Україні, до спірних правовідносин підлягає застосуванню право України.
		Щодо здійснення судом належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
		З супровідного листа Апеляційного суду Одеської області від 21.03.2016, який наявний в матеріалах справи, вбачається наявність у відповідача адреси для листування на території України ( АДРЕСА_2 ) (а.с.136 т.1). 
		Відтак, повідомлення здійснювалися за адресою, яка повідомлена суду позивачем.
		Крім того, суд звертає увагу, що цивільне процесуальне законодавство України не забороняє і не обмежує позивача у праві здійснювати самостійні заходи щодо повідомлення відповідача задля сприяння повному, об`єктивному і неупередженому судовому розгляду та ухваленню законного і справедливого судового рішення. Відтак, суд взяв до уваги вжиті позивачем заходи з метою повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи. 
		Представник позивача направив процесуальні документи відповідачу та/або його уповноваженим представникам за кордоном за відомими позивачу місцями роботи відповідача, а саме: в компанії VLV DIGITAL LIMITED (ВЛВ ДІДЖІТАЛ ЛІМІТЕД) за адресою: ПІППІНС ЧЕРРІ ДРАЙВ БІКОНСФІЛД БАКІНГЕМШИР, АНГЛІЯ HP9 1XP;в компанії ТОВ «Торговий дім «ВЛВ» (Москва, РФ) за адресою: 121069, м. Москва, вул. Поварська, буд. 8/1, К. 1, ПРИМ. 14; в компанії PROP CO S.A., SPF (ПРОП КО С.А., СПФ)за адресою: 18 РУ РОБЕРТ ШТУМПЕР Люксембург; в компанії BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК) за адресою: № 1, МеппСтріт, Беліз Сіті Республіка Беліз (а.с.7-12, 46-55, 75-108, 109-156, 157-173, 176-187, 227-232 т.2; а.с.76-79 т.4).
		Також судом встановлено, що представник позивача направив процесуальні документи на відомі позивачу електронну пошту відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.162-173 т.2) та на особистий номер телефону відповідача ( НОМЕР_4 ) у месенджері WhatsApp (а.с.185-187 т.2), здійснено направлення Судових документів а також у паперовому вигляді адвокату БАХАРЄВУ Ігорю Валерійовичу (а.с.105-106 т.2) (діяв на підставі безстрокової довіреності) та адвокату ШПАГІНУ Костянтини Дмитровичу (а.с.101-104 т.2), які представляли інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи № 501/5202/15-ц.
		Таким чином, на підставі наявних в справі доказів судом встановлено, що копії процесуальних документів з перекладом зрозумілою відповідачу російською та англійською мовами доставлено за місцями роботи відповідача за вищевказаними адресами. 
		Крім того, суд звертає увагу, що в умовах повномасштабної агресії рф судові документи не надсилаються судом на територію країни-агресорки, тому українські суди вважають належним здійснення повідомлення шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади України, що належним чином виконано судом у даній справі у відповідності до положень ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.147 т.1).
		Представник відповідача - адвокат Зозулянський Д.О. 03.10.2023 надав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами даної цивільної справи (а.с.152-160 т.1).
		Представник відповідача - адвокат Воробйов А.В. 03.10.2023 надав до суду заяву про вступ у справу як представника (а.с.165-166 т.1) та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.172-174 т.1).
		Отже, представники відповідача - адвокати Зозулянський Д.О. та Воробйов А.В. в подальшому здійснювали належним чином представництво в суді, приймали участь в судових засіданнях, подавали заяви по суті справи, клопотання, пояснення, докази, тощо.
		Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. 
		Відповідно до ч.7 ст.272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
		Згідно з наведеними нормами процесуального права, враховуючи, що відповідачем належним чином забезпечено участь його представників під час розгляду справи, відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, а також належним чином вручено копії процесуальних документів та судових рішень (ухвал) шляхом вручення відповідних документів уповноваженому представнику відповідача.
		Разом з тим, ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.12.2023 року у справі № 501/2884/23 задоволено клопотання представників відповідача про направлення судового доручення та вирішено направити компетентному суду Держави Ізраїль судове доручення про вручення документів відповідачу за його місцем проживання, повідомленим представником відповідача. 
		Суд задовольнив клопотання сторони відповідача попри те, у справі вже брали участь уповноважені представники відповідача, які є фахівцями в галузі права та належним чином здійснювали представництво свого клієнта (відповідача) в суді. 
		На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, за дорученням суду позивач здійснив підготовку нотаріально посвідчених перекладів ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками на іврит з метою подальшого вручення даних документів відповідачу на території Держави Ізраїль та подав до суду. Суд в порядку, передбаченому чинним законодавством та міжнародними договорами України, доручив представнику позивача направити компетентному суду Держави Ізраїль судове доручення про вручення документів відповідачу.
		На виконання доручення суду, представник позивача 29.12.2023 направив відповідний пакет документів, скориставшись послугами оператора поштового зв`язку ТОВ «КСД-Україна» (а.с.176 т.6), що підтверджується наявними в матеріалах справи кур`єрською накладною №2207521 від 29.12.2023 з описом внутрішнього вмісту поштового відправлення до неї (а.с.172-175 т.6).
		Поштове відправлення із судовим дорученням 14.01.2014 доставлено та вручено уповноваженому представнику за адресою: Administration of Courts Legal Assistance to Foreign Countries, Israel, Jerusalem, 22 Kanfei Nesharin St., 9546435, що підтверджується листом оператора поштового зв`язку ТОВ «КСД-Україна» від 01.02.2024 за вих. 01022024/1 (а.с.24 т.7), а також підтвердженням за результатами відстеження (трекінг) відправлення з сайту міжнародної кур`єрської служби UPS з перекладом українською мовою (а.с.25-26 т.7).
		Відтак, відповідачу у повній мірі була забезпечена об`єктивна можливість бути почутим при розгляді справи та користуватися передбаченими законом правами, зокрема правом на отримання правової допомоги. 
		На підставі викладено, суд дійшов висновку, що відповідач через своїх уповноважених представників у повній мірі скористався своїми процесуальними правами, оскільки його представники подавали до суду заяви по суті справи - відзив на позовну заяву та заперечення, надавали до суду клопотання, усні та письмові пояснення, а також докази на підтвердження своїх доводів і заперечень. Ухвалюючи процесуальні рішення по суті спору, суд надав оцінку всім аргументам та доводам відповідача та належним чином мотивував їх прийняття або відхилення. Такі дії суду у повній мірі забезпечили Відповідачу право на справедливий суд та захист своїх права та законних інтересів.
		Щодо фактичних обставин, встановлених судом та зміст спірних правовідносин, яким суд керується при ухваленні рішення.
		На підставі дослідження наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що 18.12.2015 до Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з цивільним позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД»(код ЄДРПОУ 32333962) (ПрАТ «ІСРЗ») про витребування майна з чужого незаконного володіння, яким, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд:
		1) витребувати з чужого незаконного володіння ПрАТ «ІСРЗ» (код ЄДРПОУ 32333962) на користь «BEYOND EXPECTATION INC», в особі власника (100% акцій) та директора ДЕНИСА БОЛОТОВА судно "ІНФОРМАЦІЯ_2", ММО № НОМЕР_5, офіційний №TG-003321, Порт реєстрації: м Ломе, 1980 року будівництва, валовий регістровий тонаж 2990, довжина 107,2 м., ширина 16,5 м., кількість двигунів 2х662 кВТ; 
		2) зобов`язати ПрАТ «ІСРЗ» (код ЄДРПОУ 32333962) безперешкодно пропускати на судно "ІНФОРМАЦІЯ_2", ММО № НОМЕР_5, офіційний № НОМЕР_7, Порт реєстрації: м Ломе, 1980 року будівництва, згідно судової ролі представників ОСОБА_1 та членів екіпажу судна, яких найняв ОСОБА_1 .
		У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що "ІНФОРМАЦІЯ_2", ММО НОМЕР_6, офіційний № НОМЕР_7, Порт реєстрації: м.Ломе, 1980 року будівництва (далі - Судно) зареєстровано та є власністю компанії BEYOND EXPECTATION INC в особі ОСОБА_1 . 
		Наведені обставини підтверджуються копією позовної заяви від 09.12.2015, доповненням до позовної заяви від 21.01.2015 та уточненою позовною заявою від 15.02.2016, які наявні в матеріалах справи.
		Разом із позовною заявою до суду 09.12.2015 подана заява про забезпечення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, якою ОСОБА_1 просив накласти арешт на Судно шляхом заборони його виходу за межі акваторії Іллічівського морського торговельного порту, в якому воно знаходиться.
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 у справі №501/5202/15-ц суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та наклав арешт на Судно шляхом заборони його виходу за межі акваторії Іллічівського морського торговельного порту, в якому воно знаходиться.
		Іллічівський міський суд Одеської області (суддя Журавель П.І.) 29.02.2016 ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 у справі № 501/5202/15-ц про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнив у повному обсязі.
		Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої інстанції, компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) звернулась до Апеляційного суду Одеської області з апеляційними скаргами, на рішення від 29.02.2016 та ухвалу про арешт від 04.01.2016 у справі № 501/5202/15-ц.
		Апеляційний суд Одеської області 17.05.2016 задовольнив апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) у повному обсязі та скасував ухвалу про арешт від 04.01.2016 у справі № 501/5202/15-ц. 
		Згідно з приписами п.2 ч.1 ст.324 ЦПК України (в редакції від 01.04.2016), ухвали суду про забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову не підлягають оскарженню в касаційному порядку, тому ухвала Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 є остаточною та не підлягає оскарженню.
		Також, Апеляційний суд Одеської області 17.05.2016 задовольнив апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) та скасував рішення 29.02.2016 у справі № 501/5202/15-ц, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 , Апеляційний суд Одеської області дійшов висновку про те, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) є добросовісним набувачем та законним власником спірного судна на підставі купчої (акта передачі права власності на судно) від 22.06.2015, апостильованої у встановленому законом і міжнародними договорами порядку. Також суд апеляційної інстанції встановив, що особою (суб`єктом спірних правовідносин), чиї права та законні інтереси могли бути порушені в частині реалізації права власності, є компанія BEYOND EXPECTATION INC (суб`єкт спірних правовідносин), а не ОСОБА_1 як фізична особа, учасник та директор вказаної компанії.
		Не погоджуючись з рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016, ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ (ВССУ) з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 у справі № 501/5202/15-ц, однак за результатами касаційного розгляду ухвалою від 19.10.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
		ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України (ВСУ) із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 у справі №501/5202/15-ц, скасування судових рішень у даній справі та закриття провадження у справі з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України. 
		Ухвалою Верховного Суду України від 30.01.2017 у допуску до провадження Верховного Суду України справи №501/5202/15-ц відмовлено.
		На адресу Верховного Суду України 06.02.2017 надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України. 
		Ухвалою Верховного Суду України від 10.02.2017 заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.
		Таким чином, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 у справі № 501/5202/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування майна (Судна) з чужого незаконного володіння відмовлено повністю. Вказане рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.
		Компанія BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК), директором і засновником якої виступав ОСОБА_1 , 25.05.2016 звернулася до Господарського суду Одеської області зі схожим позовом про усунення перешкод у користуванні майном до того ж відповідача - ПрАТ «ІСРЗ» (справа № 916/1349/16), що підтверджується копією позовної заяви від 17.05.2016, а у подальшому адвокат Шпагін Костянтин Дмитрович від імені ОСОБА_1 як фізичної особи звернувся до Господарського суду Одеської області, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору у справі № 916/1349/16.
		До Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2016 внесено відомості за №12016160000000417 за заявою ОСОБА_1 , що вбачається з досліджених судом заяви останнього та ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 27.11.2018 у справі № 522/16835/18. 
		В своїй заяві ОСОБА_1 посилався на протиправне заволодіння судном «ІНФОРМАЦІЯ_2», IMO НОМЕР_5, яке на праві власності належало компанії BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК).
		Також, судом встановлено наступні обставини щодо укладання та розірвання договору фрахтування судна, які мають значення для справи, оскільки дозволяють встановити реальність завданих збитків у вигляді упущеної вигоди. 
		Між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), як власником Судна (Власник/Судновласник), та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником (Фрахтувальники) 01.12.2015 укладено договір бербоут-чартеру Судна за формою БЕРКОН-2001 (далі - Договір фрахтування або Чартер). Умови договору фрахтування між Сторонами регулюються Додатком №1 та №2 до Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015. 
		Також, обставини укладання договору фрахтування підтверджуються наступними доказами, що наявні в матеріалах справи:
		- апостильованою корпоративною заявою компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК (LARTROS OVERSEAS INC.) від 13.11.2023 та додатками до неї з їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою, а саме: договором фрахтування за типовою формою бербоут-чартеру «БЕРКОН-2001» від 01.12.2015, укладеним між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), як судновласником, та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником, підписаними сторонами Додатком №1 та Додатком №2, а також листи між представниками компаній ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) та ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.);
		- апостильованою спільною корпоративною заявою від 13.11.2023 компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК (LARTROS OVERSEAS INC.) та компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP), з додатком до неї з їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою - договором фрахтування за типовою формою бербоут-чартеру «БЕРКОН-2001» від 01.12.2015, укладеним між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), як судновласником, та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником, а також підписаними сторонами Додатком №1 та Додатком №2;
		- заявою свідка від 29.11.2023 пана Теочаріса Ставру, який, діючи у якості директора та президента компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, що передбачена ст.384 Кримінального кодексу України, у порядку статті 93 ЦПК України надав відповіді на питання, поставлені позивачу представниками відповідача у відзиві на позовну заяву у справі №501/2884/23. 
		У заяві свідка пан ОСОБА_13 повідомив наступне.
		«Відповідь на питання 1: Відповідно до корпоративних записів та наданої інформації 01 грудня 2015 року був укладений Договір фрахтування за проформою BIMCO Стандартний бербоут-чартер BARECON 2001 між компанією «ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП.» (Панама) в якості Власників та компанією «ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК.» (LARTROS OVERSEAS INC.) (Кіпр) в якості Фрахтувальників стосовно судна ІНФОРМАЦІЯ_2, номер ІМО: НОМЕР_3 (надалі - «Договір фрахтування»). У подальшому сторони узгодили та підписали Додаток 1 та Додаток 2 до Договору фрахтування. Договір фрахтування та Додатки були у належному порядку укладені уповноваженими працівниками (представниками) Власників та Фрахтувальників, які мали увесь обсяг повноважень на такі дії, про що свідчили попередньо перевірені корпоративні повноваження компаній «ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП.» та «ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. 
		Відповідь на питання 2: Відповідно до корпоративних записів та наданої інформації Договір фрахтування був укладений з використанням усіх інформаційно-телекомунікаційних електронних систем, доступних на той момент, включаючи, серед іншого, електронну пошту, месенджери, телефонний зв`язок, тощо, що відповідає належній морській та судноплавній практиці. За законодавством Англії зазначення місця укладання Договору фрахтування не є обов`язковим і не впливає на чинність та юридичну силу договору для сторін. Відповідно до корпоративних записів та наданої інформації представники компаній «ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП.» та «ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК.» (через брокерів, юристів, адвокатів) обмінялися підписаним примірником Договору фрахтування з використанням доступних інформаційно-телекомунікаційних електронних систем, що повністю відповідає належній морській та судноплавній практиці та застосовному англійському праву.
		Відповідь на питання 3: Відповідно до корпоративних записів та наданої інформації обмін кореспонденцією між компаніями «ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП.» та «ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК.» (через брокерів, юристів, адвокатів) стосовно укладання та припинення Договору фрахтування здійснювався з використанням усіх інформаційно-телекомунікаційних електронних систем, доступних на той момент, включаючи, серед іншого, електронну пошту, месенджери, тощо, а також особисті зустрічі представників, що повністю відповідає належній морській та судноплавній практиці та застосовному англійському праву».
		На підтвердження викладених в заяві обставин до заяви свідка додано листи між представниками компаній ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) та ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), що містять інформацію про обставини укладання та припинення Договору фрахтування. Заява свідка з додатками належним чином апостильована 30.11.2023 та надана суду з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
		За результатами вивчення змісту Договору фрахтування/Чартеру, судом встановлено наступне. 
		Відповідно до пунктів 1 - 3 Частини ІІ Чартеру, що застосовується з відповідними графами Частини І Договору фрахтування, Сторони домовились, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), діючи в якості власника або фрахтівника, погодилась надати в оренду (фрахт) судно ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2), IMO НОМЕР_5, а компанія ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) погодилась взяти в оренду (фрахт) Судно строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі та прийняття Судна, але не пізніше 29 лютого 2016 року. Судно здається Власниками та приймається Фрахтувальниками у фрахт в порту або місці, зазначеному у графі 13, тобто на Іллічівському судноремонтному заводі, Україна, на умовах «як є» на готовому безпечному причалі, який можуть вказати Фрахтувальники, але Власники надають Фрахтувальникам 10-12 днів безкоштовної стоянки в доку судноремонтного заводу за свій рахунок. 
		Таким чином, договір фрахтування Судна був укладений строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі Судна у фрахт Судновласником (позивачем) та отриманням Судна у фрахт Фрахтувальником, що повинно було відбутися не пізніше 29 лютого 2016 року. 
		Відтак, договір фрахтування Судна був укладений на період з 29.02.2016 по 28.03.2021. 
		Відповідно до графи 22 Частини І Чартеру, розмір фрахту за Чартером складає 2000 (дві тисячі) доларів США за день кожного місяця авансом згідно з рахунком. 
		Відповідно до пункту 28(b) «Невиконання зобов`язань Власниками» Частини ІІ Чартеру, якщо Власники своїми діями або бездіяльністю порушують свої зобов`язання за цим Чартером настільки, що Фрахтувальники позбавлені можливості користуватися Судном, Фрахтувальники мають право негайно скасувати цей Чартер, письмово повідомивши Власників.
		Відповідно до пункт 4 Додатку №1 до Чартеру, Судно здається у фрахт в ІЛЛІЧІВСЬКОМУ СУДНОРЕМОНТНОМУ ЗАВОДІ (УКРАЇНА) 20-29 лютого 2016 року, без непогашених боргів перед судноремонтним заводом або іншими третіми особами з боку Власників, включаючи агентські витрати. Судно не має знаходитися під арештом та/або бути предметом судових розглядів, арбітражу, кримінальних справ або будь-яких інших морських вимог, прямо або опосередковано пов`язаних з Судном (графа 5) та правом власності на нього або володіння ним, які можуть обґрунтовано призвести до його арешту або дати законні підстави обґрунтовано очікувати його арешту, незалежно від юрисдикції. Невиконання цього пункту означає не здачу Судна у фрахт, що призводить до порушення Власниками своїх зобов`язань та розірвання цього Чартеру.
		Додаток №2 від 20.12.2015 до Чартеру передбачає, зокрема наступні умови: власники повинні підтвердити доставку з поточним статусом класу та поточними заборгованостями із виплати/умовами класу, якщо є. Судно буде доставлене на умовах «у поточному стані, незалежно від місцезнаходження» (п.4); бербоут-фрахтувальники приймають поточні умови та нові умови доставки на умовах «у поточному стані, незалежно від місцезнаходження» відповідно до пункту 4 Додатку №2 вище (п.5); цей Додаток №2 вважається невід`ємною частиною Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015 і регулюється та тлумачиться відповідно до права Англії та Уельсу (п.6); сторони погодилися та прийняли те, що всі документи, складені в рамках цього Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015, включаючи, але не обмежуючись, саму Угоду, доповнення, листування тощо, якими обмінюються (через брокерів або безпосередньо) за допомогою електронних засобів зв`язку, вважаються оригіналами, якщо інше окремо не вимагають Власники та/або Фрахтувальники (п. 7); за винятком поправок, внесених у цьому документі, інші положення та умови Чартерної сторони залишаються в повній силі (п.8). Цей Додаток № 2 набирає чинності після належного виконання його всіма сторонами та обміну документами Чартерної сторони «БЕРКОН» за допомогою електронного зв`язку між сторонами.
		Судновласник (позивача) звернувся до Фрахтувальників з листом №1/2/16-4 від 01.02.2016, в якому повідомив про обставини накладення арешту у справі №501/5202/15-ц та зобов`язався зробити все можливе для якнайшвидшого зняття арешту з Судна, щоб належним чином забезпечити доставку Судна і його передачу у фрахт до встановленої дати канцелінгу, тобто до 29.02.2016.
		У відповідь листом № б/н від 05.02.2016 фрахтувальники повідомили позивача про свою глибоку стурбованість фактом арешту Судна за ухвалою суду у справі №501/5202/15, що ставить під загрозу можливість виконання умов Чартеру . З посиланням на положення Чартеру в частині підстав його розірвання (зокрема, п.4 Додатку до Чартеру) Фрахтувальники попередили позивача про необхідність зняття арешту з Судна та завершити судові процеси, що тривають, до дати канцелінгу, інакше Фрахтувальники залишають за собою право скасувати та розірвати Чартер . 
		Листом №21/2/16-3 від 21.02.2016 Судновласник (позивач) повідомив Фрахтувальників про предмет спору у справі № 501/5202/15 за позовом ОСОБА_1 , запевнив Фрахтувальників про незаконність та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , а також про вчинення Судновласником всіх можливих дій для зняття арешту з Судна та припинення судового процесу. Крім того, позивач просив Фрахтувальників продовжити термін передачі Судна в оренду (фрахт) та відкласти дату передачі Судна у фрахт до фактичного зняття арешту з Судна та завершення судового процесу у справі №501/5202/15, що підтверджується копією листа.
		У листі фрахтувальників №б/н від 02.03.2016 року останні повідомили позивача, що за даними призначених ними місцевих адвокатів в Україні, 29.02.2016 Іллічівський міський суд Одеської області у повному обсязі задовольнив позов ОСОБА_1 у справі №501/5202/15. 
		Вказані обставини порушують умови Чартеру та позбавляють Фрахтувальників права і можливості користування Судном .
		Зважаючи на вказані обставини, посилаючись на положення пункту 4 «Час здачі», підпунктів 5(а), 5(с) пункту 5 «Розірвання», пункту 28(b) «Невиконання зобов`язань Власниками» Частини ІІ Чартеру, а також пункту 4 Додатку до Чартеру, Фрахтувальники заявили про порушення позивачем як Судновласником своїх зобов`язань і повідомили про скасування та розірвання Чартеру з негайним набранням цим повідомленням законної сили.
		Вказані обставини підтверджуються копіями відповідних листів між Судновласником (позивачем) і Фрахтувальником, які були надані позивачем до суду з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
		У подальшому позивач неодноразово звертався до Фрахтувальників з листами, в яких пропонував укласти новий договір фрахтування Судна на тих же умовах, що і договір бербоут-чартеру Судна від 01.12.2015 (Чартер). 
		Проте, Фрахтувальники відхилили всі пропозиції позивача укласти такий договір. Дана обставина підтверджується листуванням позивача ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) з компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) в період з 19 травня 2016 року по 7 грудня 2022 року у кількості 54 листів, які додані до корпоративної заяви ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК (LARTROS OVERSEAS INC.) від 13.11.2023.
		Корпоративна заява з додатками у вигляді листів була належним чином апостильована та надана позивачем до суду з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою. 
		Також, вказані листи додано до заяви свідка від 29.11.2023 пана ОСОБА_13 , яка належним чином апостильована 30.11.2023 та надана суду з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
		Норми права, які застосовано судом при вирішенні даної справи.
		Згідно зі ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Згідно з Законом України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна» №3702-VI, що набув чинності 10.10.2011року, Конвенція набирає чинності для України через шість місяців з дати одержання Міністерством закордонних справ Бельгії повідомлення про приєднання України до Конвенції відповідно до статті 15 Конвенції.
		Згідно з ч.1 ст.6 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, усі питання щодо відповідальності позивача за збитки,заподіяні внаслідок арешту судна, або за витрати, пов`язані із наданням застави або іншого виду забезпечення з метою звільнення судна або запобігання його арешту, будуть вирішуватися за правом Договірної Держави, у межах юрисдикції якої був здійснений арешт чи було подано клопотання щодо його здійснення.
		Згідно з ч.1 ст.46 Кодексу торговельного мореплавства України, особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальність за будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику його за бербоут-чартером у результаті необґрунтованого арешту судна або надання надмірного забезпечення морської вимоги.
		Відповідно до ч.1 ст.159 ЦПК України, у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
		Згідно з положеннями ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Згідно з висновками про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/1742/20, відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченням позову, є способом захисту прав та інтересів і одночасно мірою юридичної відповідальності.
		У всіх правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди.
		У зв`язку із цим до предмету доказування у цих правовідносинах, а відповідно до предмету оцінки судом належать обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ЦПК України), а саме умови і підстави застосування частини першої статті 159 ЦПК України, якими є те, що ризик здійснення процесуальних дій лежить виключно на учасниках спору, при цьому за відповідачем у справі (за основним позовом) закріплено спеціальне право вимагати відшкодування збитків, які йому заподіяні у результаті застосування забезпечення позову.
		Скористатися цим правом він може, якщо вимоги позивача (за основним позовом) не будуть задоволені (повністю або частково) судом (третейським судом, міжнародним комерційним арбітражем), у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших підстав, ніж зазначені у частині першій статті 155 ЦПК України.
		При цьому у предмет доказування не входить безумовне встановлення вини особи, яка ініціювала прийняття заходів забезпечення позову.
		Право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову,ґрунтується на прямій вказівці закону (частина перша статті 159 ЦПК України).
		Разом з тим, у цій категорії справ принцип вини трансформується через принцип добросовісності. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, так як протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
		Безпідставна відмова у відшкодуванні таких збитків означає відсутність необхідного попереджувального впливу на осіб, які заявили безпідставну вимогу про забезпечення позову.
		А тому до підстав та умов застосування частини першої статті 159 ЦПК України належать: 1) добросовісність/недобросовісність дій особи (Відповідача) при заявленні клопотань про забезпечення позову; 2) зловживання/не зловживання правом; 3) підстави відмови (Відповідачу у спірних правовідносинах) у пред`явленому ним позові до Позивача, підстави закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду, чи було зловживання при заявлені клопотання про забезпечення позову.
		Отже, підставою цивільно-правової відповідальності особи, яка заявила клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, є сам факт заподіяння іншій особі (протилежній стороні у основному спорі) шкоди внаслідок вжиття судом таких заходів. Особливістю такої відповідальності є опосередкований характер завдання шкоди, оскільки самі процесуальні дії, які безпосередньо завдають шкоди, вчиняє суд (накладає арешт та забороняє вчиняти певні дії), однак до відповідальності притягується особа, за ініціативою якої судом були вчиненні такі дії.
		При з`ясуванні, чи є доведеним причинний зв`язок між виникненням збитків та вжиттям судом заходів забезпечення позову, підлягають встановленню такі обставини: чи реалізація свого суб`єктивного процесуального права на позов було протиправним, лише з метою завдати шкоди позивачу, так як учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 ГПК України, частина перша статті 44 ЦПК України), а до основних засад (принципів) як цивільного, так і господарського судочинства віднесено неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України, пункт 11 частини третьої статті 2 ГПК України).
		Отже, для встановлення причинного зв`язку суду слід з`ясувати протиправність дій відповідача, які повинні передувати настанню збитків, і шкідливі наслідки протиправної поведінки.
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 200/10900/18 ц (провадження № 61-22785 св 19).
		Стосовно аналізу питання щодо добросовісності чи недобросовісності дій відповідача, суд виходить з наступного. Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №449/1154/14, добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (Постанова Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17).
		При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17-ц зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
		Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».
		Згідно з висновками Верховного Суду, зробленими у Постанові від 16.06.2021 у справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20), приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди).
		Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
		В контексті вищенаведених висновків Верховного Суду, на підставі наданих сторонами доказів суд дійшов висновку про існування цілої низки конкретних обставин, які у своїй сукупності чітко і однозначно свідчать про недобросовісність та протиправність дій відповідача, що призвели до завдання шкоди правам та законним інтересам позивача. Вказані обставини повинні бути проаналізовані та оцінені у своїй сукупності разом з іншими діями та поведінкою ОСОБА_1 - відповідача у даній справі. 
		По-перше, позов у справі №501/5202/15-ц пред`явлено ОСОБА_1 як фізичною особою, проте його було повністю відхилено судами апеляційної та касаційної інстанцій з тих підстав, що ОСОБА_1 не був і не міг бути суб`єктом спірних правовідносин, адже такою особою могла бути компанія «BEYOND EXPECTATIONS INC». 
		Про обізнаність ОСОБА_1 та/або його уповноваженого представника щодо пред`явлення позову неналежним позивачем свідчать наступні встановлені судом обставини, а саме, що під час розгляду справи №501/5202/15-ц у всіх трьох інстанціях правова позиція ОСОБА_1 зводилась до того, що власником Судна є компанія «BEYOND EXPECTATION INC», а не сам ОСОБА_1 як фізична особа, що автоматично виключає юридичну можливість та підставність звернення ним до суду з позовом та заявою про забезпечення. 
		З тексту судових рішень у справі №501/5202/15-ц вбачається, що ОСОБА_1 заявляв та надавав відповідні документи на підтвердження того, що власником Судна є саме компанія «BEYOND EXPECTATION INC».
		У якості підтвердження своїх повноважень у справі №501/5202/15-ц представник ОСОБА_1 адвокат Бахарєв Ігор Валерійович надав «спеціальну довіреність» від 23.11.2015, підписану ОСОБА_1 , який діяв саме в якості генерального директора компанії «BEYOND EXPECTATIONS INC» (а.с.113-114 т.3), а не фізичної особи.
		Отже, на момент пред`явлення ОСОБА_1 позову та подання ним (його представниками) заяви про забезпечення позову у справі №501/5202/15-ц ОСОБА_1 та його представники чітко розуміли та усвідомлювали, що ОСОБА_1 не є і не може бути належним позивачем, тобто суб`єктом звернення до суду загальної юрисдикції, однак, діючи недобросовісно та на шкоду інтересам судновласника ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), ОСОБА_1 в особі свого представника продовжували підтримувати вимоги сторони позивача по суті спору. 
		Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у нього спеціальних знань у сфері права, внаслідок чого він вважав, що як одноособовий власник та директор компанії BEYOND EXPECTATION INC має право подати позов від власного імені, оскільки під час розгляду справи № 501/5202/15-ц інтереси ОСОБА_1 представляли фахівці в галузі українського права - адвокат Бахарєв Ігор Валерійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1243 від 02.03.2004, видане Одеською обласною КДКА; та адвокат Шпагін Костянтин Дмитрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №865 від 02.10.2007, видане Одеською обласною КДКА.
		Отже, від імені і за дорученням ОСОБА_1 у справі №501/5202/15-ц діяли досвідчені фахівці в галузі права, які повинні були знати та надати ОСОБА_1 відповідні роз`яснення про принцип майнової самостійності (відокремленості) майна юридичної особи від майна засновників цієї юридичної особи та від майна інших власників, а також правила щодо підсудності цивільних і господарським спорів. 
		Суд приймає до уваги, що в межах розгляду даної справи представники відповідача не робили будь-яких заяв з приводу дій адвокатів в межах розгляду справи № 501/5202/15-ц з перевищенням наданих їм повноважень, що свідчить про те, що представники (адвокати) Болотова Д.О. діяли від імені, за дорученням, в інтересах, з відома і за погодженням свого довірителя - ОСОБА_1 .
		Такі дії відповідача та його представників призвели до безпідставної та штучної зміни юрисдикції, адже спір фактично існував між юридичними особами, тому справа була підсудна суду господарської юрисдикції, а не місцевому загальному суду, якому справа №501/5202/15-ц не була підсудна за суб`єктним складом спірних правовідносин.
		Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, «Подання позову, підставою якого є правовідносини між іншими особами, за умови відсутності обґрунтування, що ними порушені права позивача, може визнаватися зловживанням процесуальними правами» (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №686/2030/15-ц (провадження № 61-2645св19).
		По-друге, на підтвердження повноважень представника ОСОБА_1 діяти від імені та в інтересах останнього у справі №501/5202/15-ц до суду надано підписану ОСОБА_1 «Спеціальну довіреність» від 23.11.2015, яка, як вбачається з тексту довіреності видана компанією BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК) в особі генерального директора Болотова Д.О., проте його підпис не засвідчено ні печаткою компанії, ні нотаріусом, ні будь-яким іншим компетентним органом; не вказано місце видачі довіреності та строк її дії; довіреність не пройшла процедуру легалізації (проставлення апостиля) у встановленому міжнародними актами порядку, не надано нотаріально засвідчений переклад довіреності українською мовою. Так само не було належно оформлено інші документи, що подавалися представником ОСОБА_1 до суду у справі № 501/5202/15-ц, про що вказано у рішенні Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016.
		Про неналежне оформлення спеціальної довіреності та інших документів у справі Апеляційний суд Одеської області вказав у своєму рішенні від 17.05.2016, з яким в подальшому погодився ВССУ, що встановлено судом на підставі аналізу рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 та ухвали ВССУ від 19.10.2016.
		Таким чином, пред`являючи позовну заяву та заяву про забезпечення позову до суду, представник ОСОБА_1 , що діяв від його імені, за його дорученням та в його інтересах у справі №501/5202/15-ц, про що не заперечується представниками відповідача у межах розгляду даної справи, вводив суд в оману шляхом надання суду неналежним чином оформлених документів на підтвердження своїх повноважень, а також інших документів, виданих в іноземних юрисдикціях. 
		Представник ОСОБА_1 - адвокат Бахарєв І.В., як фахівець в галузі права, повинен був знати та роз`яснити ОСОБА_1 порядок належного оформлення повноважень та документів, виданих/оформлених в іноземній юрисдикції, що потребує часу та зусиль для їх належної підготовки.
		Крім того, 21.12.2015 представник ОСОБА_1 подав до Іллічівського міського суду Одеської області Доповнення до позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння від 21.01.2015, що встановлено судом на підставі аналізу вказаного доповнення, в якому визначено вже трьох відповідачів: CC NORDIC GROUP K/S, ПАТ «ІСРЗ», ТОВ «ІСРЗ». Проте клопотання про залучення інших співвідповідачів та обґрунтування такого залучення не надано.
		З комплексного аналізу наданих позивачем матеріалів цивільної справи №501/5202/15-ц, зокрема процесуальних документів ОСОБА_1 , а також процесуальної поведінки і дій ОСОБА_1 в особі його представників вбачається, що позовна заява та заява про забезпечення позову з додатками підготовлені та оформлені нашвидкуруч, тобто без належної уваги та дотримання формальних вимог чинного на той момент процесуального законодавства. 
		Разом з тим, ОСОБА_1 , як позивач та ініціатор судового процесу у справі №501/5202/15-ц мав достатньо часу для належної підготовки та обґрунтування позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а також належного оформлення документів на підтвердження повноважень своїх представників та інших доказів на підтвердження свого права на звернення до суду. 
		Вказані обставини можуть свідчити про те, що ініціюючи подання позову у справі №501/5202/15-ц, ОСОБА_1 насправді не переслідував реального наміру сприяти повному, об`єктивному і усесторонньому розгляду справи та ухваленню законного і обґрунтованого судового рішення. 
		У зв`язку з цим, суд погоджується з доводами позивача у даній справі про те, що дії ОСОБА_1 в межах розгляду справи №501/5202/15-ц були направлені на завдання шкоди правам та законним інтересам компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), що можна розцінювати як зловживання правом.
		Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/945/18 та у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 906/936/18).
		По-третє, суд відхиляє як недоведені доводи представника відповідача, викладені у відзиві про те, що ОСОБА_1 не знав та не міг знати про існування реєстраційних документів щодо права власності компанії GELLAR EQUITIES CORP на Судно та дізнався про їх існування лише під час апеляційного розгляду у справі №501/5202/15-ц, оскільки вказані обставини спростовуються наступними обставинами, встановленими судом на підставі наданих позивачем доказів: 
		а) при розгляді справи №501/5202/15-ц інформація про наявність у компанії GELLAR EQUITIES CORP права власності на Судно вперше надійшла від представника ПрАТ «ІСРЗ» 21.01.2016; 
		б) копії реєстраційних документів на Судно долучені до матеріалів справи №501/5202/15-ц із заявами представника компанії GELLAR EQUITIES CORP від 22 та 24 лютого 2016 року про залучення компанії в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; 
		в) в подальшому представник ОСОБА_1 письмово в заяві від 26.02.2016 у справі № 501/5202/15-ц заперечував проти залучення компанії GELLAR EQUITIES CORP в якості третьої особи, а також долучення до матеріалів справи документів на підтвердження права власності компанії на Судно. 
		На підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що ПрАТ «ІСРЗ» подано заперечення проти позову №72/02 від 21.01.2016, в яких вказано про те, що за наявною інформацію та відповідно до доданих реєстраційних документів, власником Судна є компанія GELLAR EQUITIES CORP. 
		Також у запереченнях вказано, що позов пред`явлено до неналежного відповідача в особі ПрАТ «ІСРЗ», та зазначено про необхідність залучити до розгляду справи компанію GELLAR EQUITIES CORP.
		Представник компанії GELLAR EQUITIES CORP 22.02.2016 подав до Іллічівського міського суду Одеської області заяву компанії GELLAR EQUITIES CORP від 22.02.2016, досліджену судом, в якій просив суд залучити компанію GELLAR EQUITIES CORP до участі у цивільній справі №501/5202/15-ц в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до якої були додані документи на підтвердження повноважень представника та права власності компанії на Судно.
		Представник компанії GELLAR EQUITIES CORP 24.02.2016 подав аналогічну заяву компанії GELLAR EQUITIES CORP від 24.02.2016 з додатком решти документів на підтвердження права власності на Судно з перекладом українською мовою.
		Представник Болотова Д.О. 26.02.2016 подав до суду заперечення на заяву про залучення до справи третьої особи, яке досліджено судом, та представник ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні заяви компанії GELLAR EQUITIES CORP у зв`язку з відсутністю доказів правосуб`єктності юридичної особи. При цьому, представник ОСОБА_1 зазначив, що надає заперечення, «не вдаючись до ретельного аналізу пред`явлених заявником копій документів» на підтвердження прав компанії GELLAR EQUITIES CORP на Судно, а також просив суд «вважати надані Заявником копії документів неналежними доказами».
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області 29.02.2026 відмовлено в задоволенні заяви компанії GELLAR EQUITIES CORP про залучення у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.173-174 т.3). Мотивуючи своє рішення, суд вказав наступне: «Свою заяву представник GELLAR EQUITIES CORP обґрунтовує тим, що компанія GELLAR EQUITIES CORP є власником судна, на який претендує позивач. В судовому засіданні заявник підтримав свою заяву, просить її задовольнити. Представники позивача і відповідача заперечують проти залучення у якості третьої особи по справі компанію "GELLAR EQUITIES CORP", так як її представник не надав суду доказів причетності до предмету спору. Із самої заяви представника компанії "GELLAR EQUITIES CORP" вбачається, що він оспорює право власності на предмет спору, хоча називає заяву «про залучення у якості третьої особи без самостійних вимог», при цьому представник не сплатив судового збору». 
		Також суд вказав, що «Звертаючись до суду з питань залучення компанії "GELLAR EQUITIES CORP" до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, на підставі що компанія "GELLAR EQUITIES CORP" є нібито власником судна ІНФОРМАЦІЯ_2, ІМО № НОМЕР_5, заявник навіть не надав суду ані виписки з торговельного реєстру країни, ані (банківського, судового) реєстру, таким чином не має ніякого підтвердження правового статусу компанії, яка є нібито власником судна ІНФОРМАЦІЯ_2».
		В подальшому вказана ухвала оскаржена компанією GELLAR EQUITIES CORP до Апеляційного суду Одеської області, який своєю ухвалою від 17.05.2016 скасував ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 29.02.2016 (а.с.185-186 т.3). 
		Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення наступним: 
		«Як вбачається з матеріалів даної справи, до суду першої інстанції були надані копії документів з перекладом на українську мову, а саме: 
		- акт передачі права власності на судно від 22 червня 2015 року; 
		- суднові документи морського регістру судноплавства Занзібару; 
		- довідка від реєстратора Танзанійської Морської Адміністрації від 24 лютого 2016 року. 
		Вищевказаним документам суд не надав правової оцінки. 
		В даній справі позивач просив суд витребувати майно (судно) з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), що знаходиться в акваторії Іллічівського морського порту (територія ПАТ "ІЛЛІЧІВСЬКИЙ СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД"). 
		Отже, предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), а не визнання права власності на судно. 
		З урахуванням наявності договірних відносин між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП та відповідачем щодо проведення ремонтних робіт судна, незалучення зазначеної вище компанії до участі у даній справі може вплинути на права та обов`язки компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП».
		Наведені обставини, що підтверджуються доказами в матеріалах справи та не оспорюються стороною відповідача, свідчать про недобросовісність поведінки ОСОБА_1 , адже своїми процесуальними діями ОСОБА_1 в особі своїх представників демонстрував відсутність зацікавленості у повному, об`єктивному і усесторонньому розгляді справи на підставі дослідження, аналізу та правової оцінки доказів на підтвердження права власності на Судно. 
		Натомість, ОСОБА_1 фактично перешкоджав представникам компанії GELLAR EQUITIES CORP приймати участь у судових засіданнях, ознайомлюватися з матеріалами справи та користуватися іншими правами, передбаченими законом для учасника судового процесу. 
		Вказані доводи в сукупності з іншими обставинами справи свідчать про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 та його намір заподіяти шкоду інтересам позивача шляхом подання завідомо необґрунтованого позову та заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Судно.
		По-четверте, після ухвалення Апеляційним судом Одеської області рішення від 17.05.2016 у справі № 501/5202/15-ц, ОСОБА_1 ініціював подання схожих за предметом та суб`єктним складом позовів до суду господарської юрисдикції (Господарський суд Одеської області). 
		Так, компанія BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК), директором і засновником якої діяв ОСОБА_1 , 25.05.2016 пред`явила у Господарський суд Одеської області схожий позов до того самого відповідача - ПрАТ «ІСРЗ», про усунення перешкод у користуванні майном (справа № 916/1349/16). 
		У подальшому адвокат Шпагін Костянтин Дмитрович від імені ОСОБА_1 як фізичної особи звернувся до Господарського суду Одеської області, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору у справі № 916/1349/16.
		Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Бездоля Д.О.) порушено провадження у справі №916/1349/16 та прийнято позовну заяву до розгляду.
		В ухвалі Господарського суду Одеської області від 10.06.2016 у справі №916/1349/16, поданій до суду позивачем у якості доказу вказано, що:
		«позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про (а.с.197 т.3):
		- усунення перешкод Компанії "Beyond Expectations INC" у здійсненні права користування судном „ІНФОРМАЦІЯ_2" (ІМО НОМЕР_6), шляхом зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Іллічівський судноремонтний завод" безперешкодно випускати судно „ІНФОРМАЦІЯ_2" з його території;
		- усунення перешкод Компанії "BeyondExpectations INC" у здійсненні права користування судном „ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІМО № НОМЕР_5), шляхом зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Іллічівський судноремонтний завод" безперешкодно пропускати на судно „ІНФОРМАЦІЯ_2 представників Компанії "BeyondExpectations INC" та членів екіпажу судна, яких найняла Компанія "BeyondExpectations INC".
		З позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. 25.05.2016 №2-2788/16), в якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти дії, а саме:
		- змінювати технічний стан судна „ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІМО № НОМЕР_5);
		- знаходитись на судні «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІМО № НОМЕР_5);
		- змінювати місцезнаходження судна «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІМО № НОМЕР_5) та вчиняти будь-які правочини стосовно судна «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІМО № НОМЕР_5).
		В обґрунтування поданої заяви у господарській справі позивач зазначив, що судно «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІМО НОМЕР_6) належить відповідачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності та відсутність заставних зобов`язань, виданим реєстратором суден Управління з морських справ та реєстрації суден Республіки Того, форма №TG/ONE/139-38512/175. Дане судно знаходиться біля причалу №12 Публічного акціонерного товариства "Іллічівський судноремонтний завод". Відповідач створює перешкоди позивачу у здійсненні права користування цим судном та відмовляє позивачу у доступі до цього судна, у зв`язку з чим останній не може контролювати стан судна та його місцезнаходження.
		Відповідач пояснив суду, що дійсно судно «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІМО НОМЕР_6) знаходиться в акваторії Іллічівського морського порту біля причалу №12 Публічного акціонерного товариства "Іллічівський судноремонтний завод". Проте, згідно з рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 у справі № 22-ц/785/3234/16 це судно належить іншій особі, а саме ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP). Ремонтні роботи на цьому судні вже виконані та наразі не проводяться, судно може змінити своє місцезнаходження на розсуд власника».
		Відповідно до інформації щодо стадії розгляду справи № 916/1349/16 та зі змісту ухвали Господарського суду Одеської області від 18.07.2016 про відмову в прийнятті позовної заяви, вбачається наступне (а.с.198 т.3):
		« ОСОБА_1 в особі адвоката Шпагіна Костянтина Дмитровича звернувся до господарського суду Одеської області, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору з позовною заявою до відповідача (ПрАТ «ІСРЗ») про:
		- усунення перешкод Компанії "Beyond Expectations INC" у здійсненні права користування судном „ІНФОРМАЦІЯ_2" (ІМО НОМЕР_6) шляхом зобов`язання Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" безперешкодно випускати судно „ІНФОРМАЦІЯ_2" з його території;
		- усунення перешкод Компанії "Beyond Expectations INC" у здійсненні права користування судном „ІНФОРМАЦІЯ_2" (ІМО НОМЕР_6) шляхом зобов`язання Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" безперешкодно пропускати на судно „ІНФОРМАЦІЯ_2" представників Компанії "Beyond Expectations INC" та членів екіпажу судна, яких найняла Компанія "Beyond Expectations INC"».
		Відмовляючи в прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 , суд зазначив, що:
		«У даному випадку до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача звернулася третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) як фізична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності. Ст.12 ГПК України не передбачає, що справи за позовом фізичної особи до юридичної особи про усунення перешкод у користуванні майном у спірних відносинах підлягають розгляду у господарських судах України. 
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України».
		Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, 21.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та уточненнями до неї, в яких просив скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.07.2016 та передати справу на розгляд місцевого господарського суду. 
		Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016, апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто у зв`язку з несплатою судового збору розмірі 1378 грн. (а.с.199 т.3).
		Дана обставина, за оцінкою суду, додатково свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_1 , адже, ініціюючи спір щодо права власності на судно, який, вочевидь, має бути значущим для сторін такого спору і є істотним з фінансово-економічної (матеріальної) точки зору, особа має бути готовою нести судові витрати. Відтак несплата судового збору у розмірі 1378 грн. у спорі щодо права власності на судно вбачається непослідовною, необґрунтованою і такою, що свідчить про штучний характер спору.
		Відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 06.10.2016, дослідженої судом в ході розгляду справи, та за інформацією з сайту Судова влада України (а.с.200-201 т.3):
		«28.07.2016 (згідно з відміткою суду апеляційної інстанції) ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016».
		Проте, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 18.07.2016, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалася, до скарги не надано доказів сплати судового збору та надсилання копії скарги на адресу ПрАТ «ІСРЗ».
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2016 (суддя Бездоля Д.О.) залучено до участі у справі іншого відповідача - ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP).
		Представник компанії BEYOND EXPECTATION INC 06.06.2018 подав заяву про залишення позову без розгляду. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 у справі №916/1349/16 позов компанії BEYOND EXPECTATION INC до GELLAR EQUITIES CORP, ПрАТ «ІСРЗ» про усунення перешкод у користуванні майном залишено без розгляду (а.с.202 т.3). 
		Таким чином, компанія BEYOND EXPECTATION INC зверталася до суду з позовом проти ПрАТ «ІСРЗ» та компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP), посилаючись на порушення своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження судном «ІНФОРМАЦІЯ_2» (IMO НОМЕР_5). 
		Проте компанія BEYOND EXPECTATION INC подала клопотання про залишення позову без розгляду, що може свідчити про відсутність предмета спору та/або втрату вказаною компанією та ОСОБА_1 , як одноосібним засновником та директором, інтересу до свого позову. 
		Таким чином, процесуальна поведінка та дії ОСОБА_1 в сукупності свідчать про те, що він чітко усвідомлював та розумів, що в межах розгляду справи №501/5202/15-ц він не є і не може бути суб`єктом спірних правовідносин, адже спір виник виключно між юридичними особами. Незважаючи на це, ОСОБА_1 продовжував підтримувати позов в межах розгляду справи №501/5202/15-ц в суді касаційної інстанції та Верховному суді України.
		По-п`яте, як встановлено судом та підтверджується доказами в матеріалах справи, 02.07.2016 внесено відомості до ЄРДР за №12016160000000417 за заявою ОСОБА_1 , який посилався на протиправне заволодіння Судном «ІНФОРМАЦІЯ_2», яке на праві власності нібито належало компанії «BEYOND EXPECTATIONS INC». 
		Постановою від 31.12.2022 вказане кримінальне провадження закрите за відсутності складу кримінального правопорушення. 
		Таким чином, після ухвалення Апеляційним судом Одеської області рішення від 17.05.2016, яким підтверджено право власності компанії GELLAR EQUITIES CORP на Судно та яке набрало законної сили того ж дня, ОСОБА_1 не лише вчинив дії щодо зміни підсудності справи шляхом подання схожого позову до Господарського суду Одеської області (справа №916/1349/16), але й ініціював кримінальне провадження №12016160000000417, повідомивши завідомо неправдиву інформацію про кримінальне правопорушення та порушення права власності, адже ОСОБА_1 було відомо, що дійсним власником Судна є позивач, як вбачається зі встановлених вище обставин. 
		З наведених підстав суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав намір своїми діями завдати шкоди інтересам позивача, для чого він послідовно і систематично вчиняв відповідні дії, які взяли свій початок з подання позовної заяви та заяви про застосування заходів забезпечення позову у справі №501/5202/15-ц.
		З комплексного аналізу вищевикладених обставин, суд робить висновок, що в межах розгляду цивільної справи №501/5202/15-ц ОСОБА_1 , зловживаючи своїм правом на звернення до суду, посилаючись на надумані і неправдиві обставини, не маючи законних підстав на звернення до Іллічівського міського суду Одеської області, не маючи належно оформлених документів на підтвердження повноважень представників та документів про право власності на Судно, порушуючи правила суб`єктної підсудності, маючи на меті виключно заподіяти шкоду правам та інтересам судновласника - позивача, діючи недобросовісно, вводячи суд в оману, звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області із завідомо безпідставним і необґрунтованим позовом та ініціював забезпечення позову шляхом накладення арешту на Судно, внаслідок чого судновласнику - позивачу, завдано збитків. Вказані обставини, в тому числі, щодо підстав відхилення позову та скасування заходів забезпечення, були належним чином встановлені судами апеляційної та касаційної інстанцій за результатами розгляду справи №501/5202/15-ц. 
		Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій (Окрема думка судді Сімоненко В.М. щодо постанови ВС від 02.10.2019 у справі №750/3021/18).
		Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, що підтверджуються доказами в матеріалах справи, дії ОСОБА_1 свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами та намір завдати шкоди правам та законним інтересам позивача, зокрема, шляхом пред`явлення штучного позову та подання заяви про застосування заходів забезпечення позову у справі № 501/5202/15-ц з метою блокування господарської діяльності компанії GELLAR EQUITIES CORP та вільної експлуатації Судна.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про існування достатніх підстав та умов для застосування частини першої статті 159 ЦПК України в контексті висновків ВС від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20.
		Щодо підстав відмови ОСОБА_1 у задоволенні пред`явленого ним позову до позивача у справі №501/5202/15-ц та підстав скасування заходів забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
		Проаналізувавши зміст ухвали Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 у справі № 501/5202/15-ц, суд дійшов висновку, що вказане судове рішення апеляційного суду в частині скасування заходів забезпечення позову обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , як фізична особа, не є і не може бути власником Судна і, відповідно, не може бути суб`єктом спірних правовідносин та суб`єктом морської вимоги. 
		Так, Апеляційний суд Одеської області у вказаній ухвалі зробив наступні висновки, що мають значення для розгляду даної справи, викладені в мотивуючій частині ухвали (а.с.178-179 т.3):
		«Отже, позивач є посадовою особою Компанії BEYOND EXPECTATIONS INC, та виступає в якості фізичної особи, яка не є власником судна.
		Особою (суб`єктом спірних правовідносин), чиї права та законні інтереси могли бути порушені в частині реалізації права власності - є Компанія BEYOND EXPECTATIONS INC (суб`єкт спірних правовідносин), а не ОСОБА_1 , як фізична особа, учасник та директор вказаної компанії».
		«Однією з найголовніших ознак юридичної особи є її майнова самостійність (відокремленість) від майна засновників цієї юридичної особі та від майна інших власників. Позивач, як фізична особа, учасник та директора Компанії BEYOND EXPECTATIONS INC, не є власником судна.
		Суб`єктом спірних правовідносин, що стосуються права власності на судно або володіння ним, є саме Компанія BEYOND EXPECTATIONS INC, як самостійний суб`єкт права.
		Отже, позивач ( ОСОБА_1 ) не є суб`єктом морської вимоги».
		За результатами розгляду справи №501/5202/15-ц Апеляційний суд Одеської області прийняв рішення від 17.05.2016 (а.с.181-184 т.3) залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ (ВССУ) від 19.10.2016, яким позовні вимоги ОСОБА_1 повністю відхилені. 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП.(GELLAR EQUITIES CORP) є добросовісним набувачем та законним власником спірного Судна, що підтверджується апостильованою купчою (акт передачі права власності на судно) від 22 червня 2015 року, а також тимчасовим свідоцтвом про реєстрацію; у ОСОБА_1 відсутнє право на звернення до суду з подібним позовом, оскільки суб`єктом спірних правовідносин є компанія BEYOND EXPECTATIONS INC.
		У рішенні від 17.05.2016 Апеляційний суд Одеської області встановив факти та обставини, що мають значення для розгляду даної справи, зокрема, що:
		«Юридичною підставою для набуття компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) права власності на спірне судно є купча (акт передачі права власності на судно) від 22 червня 2015 року. 
		Купча засвідчує факт укладення договору купівлі-продажу та є стандартним документом у міжнародному судноплавстві, що засвідчує перехід права власності на судно. 
		Цей документ є підставою для реєстрації судна під прапором держави, а також внесення до реєстру судноплавства держави прапору; як вбачається з тексту купчої від 22 червня 2015 року, компанія Конвелз Девелопмент С.А. (Conwealth Development S.A.) передала право власності на 100% частини вищевказаного судна на користь компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP).
		Купча була нотаріально посвідчена та апостильована у порядку, встановленому Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, після чого перекладена на українську мову та нотаріально засвідчена.
		Отже, ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) є добросовісним набувачем та законним власником спірного судна, що підтверджується купчою (акт передачі права власності на судно) від 22 червня 2015 року, апостильованою у встановленому законом і міжнародними договорами порядку».
		«Зі змісту тимчасового свідоцтва про реєстрацію, а також всіх інших вищевказаних суднових документів, вбачається, що зареєстрованим власником судна є компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP)».
		«Таким чином, вищевказані документи підтверджують право власності компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) на судно».
		Крім того, у вказаному рішенні від 17.05.2016, суд апеляційної інстанції зробив наступні висновки стосовно відсутності у ОСОБА_1 права на звернення до суду з подібним позовом, що, в свою чергу, підтверджує недобросовісність його поведінки, зловживання своїм правом на звернення до суду та намір завдати шкоди інтересам судновласника - позивача у даній справі:
		«Особою (суб`єктом спірних правовідносин), чиї права та законні інтереси могли бути порушенні в частині реалізації права власності, є компанія BEYOND EXPECTATIONS INC (суб`єкт спірних правовідносин), а не ОСОБА_1 , як фізична особа, учасник та директор вказаної компанії.
		Права позивача, як фізичної особи, учасника та директора Компанії BEYOND EXPECTATIONS INC, не можуть бути порушені, оскільки він не є власником спірного судна».
		За результатами касаційного розгляду, залишаючи рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 без змін, ВССУ в ухвалі від 19.10.2016 зробив висновок, що (а.с.187-189 т.3):
		«Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у позові, апеляційний суд дійшов висновку про те, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП є добросовісним набувачем та законним власником спірного судна на підставі купчої (акта передачі права власності на судно) від 22 червня 2015 року, апостильованою у встановленому законом і міжнародними договорами порядку. Зазначений висновок апеляційного суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, які судом правильно застосовані».
		«Отже особою (суб`єктом спірних правовідносин), чиї права та законні інтерес могли б бути порушені в частині реалізації права власності, є компанія «BEYOND EXPECTATIONS INC» (суб`єкт спірних правовідносин), а не ОСОБА_1 , як фізична особа, учасник та директор вказаної компанії».
		«Суб`єктом спірних правовідносин, якого стосуються права власності на судно або володіння ним є саме компанія «BEYOND EXPECTATIONS INC», як самостійний суб`єкт приватного права.
		Крім того, компанією «BEYOND EXPECTATIONS INC» подано до Господарського суду Одеської області позов про усунення перешкод у користуванні майном (судном). Ухвалою від 30 травня 2016 року порушено провадження у справі (№916/1349/16) та прийнято позовну заяву до розгляду».
		Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у справі №501/5202/15-ц, суд касаційної інстанції дійшов однозначного висновку, що ОСОБА_1 не є і не може бути суб`єктом спірних правовідносин, тобто особою, чиї права та інтереси могли бути порушені. Відтак, він не є належним позивачем та стороною у вказаній справі. 
		Щодо доводів відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно підстав відмови у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що основні аргументи відповідача з даного питання спростовуються наступним.
		Щодо не встановлення в межах справи №501/5202/15-ц судами будь-яких інстанцій фактів зловживання правами, судом враховано, що в ЦПК України в редакції, чинній станом на момент розгляду судами справи №501/5202/15-ц, фактично були відсутні норми щодо зловживання процесуальними правами та наслідків такого зловживання, що позбавляло суди можливості застосувати відповідні заходи щодо ОСОБА_1 . 
		Крім того, встановлення фактів зловживання правами та/або недобросовісної поведінки ОСОБА_1 не входило до предмету доказування у справі № 501/5202/15-ц, тому суди не встановлювали даних обставин. Натомість, дані обставини входять до предмета доказування у цій справі, а відтак суд має встановити їх на підставі аналізу доказів, наявних в матеріалах справи.
		Щодо посилання представників ОСОБА_1 на те, що «Першочерговою та основною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в суді апеляційної інстанції, для скасування вжитих заходів до забезпечення позову стало те, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) не наділений правом на захист інтересів компанії BEYOND EXPECTATION INC / БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙНШ АйЕнСі…», суд взяв до уваги, що при скасуванні заходів забезпечення позову апеляційний суд не міг вирішувати справу по суті спору та встановив, що ОСОБА_1 взагалі не міг бути позивачем та заявником у забезпеченні позову за морською вимогою. Натомість, питання щодо права власності на Судно було вирішено за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення по суті спору.
		Таким чином, дослідивши підстави відмови у позові та скасування заходів забезпечення позову, суд встановив, що вони відповідають критеріям, які в сукупності з іншими встановленими судом обставинами свідчать про наявність підстав стягнення збитків, заподіяних вжиттям заходів забезпечення позову.
		У ч.2 ст.22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).
		Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
		Збитки як правова категорія включають в себе упущену (втрачену) вигоду (lucrumcessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnumemergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
		Як встановлено судом на підставі досліджених у ході розгляду справи доказів, позивачу завдано збитки внаслідок того, що в результаті вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на Судно унеможливлено виконання позивачем договору фрахтування Судна. Внаслідок цього позивач не одержав доходи у вигляді фрахтових платежів за договором фрахтування, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене внаслідок застосування заходів забезпечення позову за заявою відповідача (упущена вигода).
		На підставі наданого позивачем договору фрахтування суд встановив, що договір фрахтування Судна був укладений строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі Судна у фрахт Судновласником (позивачем) та отриманням Судна у фрахт Фрахтувальником, що повинно було відбутися не пізніше 29 лютого 2016 року. 
		Відтак, договір фрахтування Судна був укладений на період з 29.02.2016 по 28.03.2021. 
		З урахуванням узгодженої та встановленої Сторонами ставки фрахту у розмірі 2000 доларів США за день, розмір якої встановлено судом за результатами дослідження договору фрахтування, та зважаючи на узгоджений Сторонами загальний строк договору, що мав складати 5 (п`ять) календарних років або 60 (шістдесят) календарних місяців або 1827 календарних днів, загальна сума фрахтових платежів за договором фрахтування (Чартеру) повинна була складати 3 654 000.00 (три мільйони шістсот п`ятдесят чотири тисячі, 00 центів) доларів США (1827 днів х 2000 доларів США).
		На підтвердження тієї обставини, що ставка фрахту, вказана у графі 22 договору фрахтування (2000 доларів США за день), є комерційно обґрунтованою, справедливою та звичайною для такого класу суден станом грудень 2015 року, коли було укладено договір фрахтування, позивачем надано до суду Звіт від 23.03.2023 про ставку фрахту за Чартером т/х ІНФОРМАЦІЯ_2, IMO № НОМЕР_3 . 
		За результатами дослідження даного Звіту як письмового доказу судом встановлено, що ставка фрахту, зазначена у графі 22 Чартеру, є комерційно обґрунтованою, справедливою та звичайною для такого класу суден (пункт 2.1 Звіту) на час укладення Чартеру, що означає, що ставка фрахту за Чартером відповідає умовам фрахтового ринку, що склалися орієнтовно станом на грудень 2015 року. 
		Суд вважає даний письмовий доказ належним та допустимим. 
		Судом враховано, що Звіт складено фахівцями компанії «Зе Чартерерс» (The Charterers). 
		На підтвердження свого рівня кваліфікації та досвіду у галузі морського перевезення і фрахтування суден автор звіту, надав своє резюме, що додано до Звіту і також досліджено судом. 
		Відповідач, в свою чергу, не заперечував проти результатів вказаного дослідження, змісту і висновкам звіту від 23.03.2023, а також не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження іншої комерційно обґрунтованої ставки фрахту станом на 2015 рік, або ж необґрунтованості висновків у звіті від 23.03.2023. 
		Суд встановив, що відповідно до листа компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) від 02.03.2016, основною і єдиною причиною для розірвання бербоут-чартеру від 01.12.2015 була наявність арешту Судна відповідно до ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016, постановленої в межах розгляду справи №501/5202/15. 
		В листі зазначено наступне: 
		«Цим повідомляємо, що Власники порушують Чартер на таких підставах: (i) в Україні триває судовий процес № 501/5202/15 щодо права власності на моторне судно ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2), IMO НОМЕР_5, що означає порушення п.4 Додатка до Чартеру; (ii) є рішення про арешт Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016, яке залишається в силі та позбавляє Фрахтувальників права користування Судном, що означає порушення п.4 Чартеру та п.4 Додатка до Чартеру». Інших причин для розірвання бербоут-чартеру від 01.12.2015 не зазначено, що свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між недобросовісними діями відповідача та збитками у вигляді упущеної вигоди, завданими позивачу. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про існування інших причин для розірвання та припинення дії Чартеру, ніж існування заходів забезпечення позову у вигляді арешту Судна та судовий розгляд справи № 501/5202/15».
		Таким чином, сума фрахтових платежів, яку Судновласник (позивач) міг реально отримати за звичайних умов надання Судна у фрахт відповідно до положень Чартеру, складала 3 654 000,00 (три мільйони шістсот п`ятдесят чотири тисячі, 00 центів) доларів США. 
		Однак, внаслідок неправомірного і недобросовісного застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту Судна за ініціативи відповідача, фрахтувальник розірвав Чартер в односторонньому порядку, що завдало позивачу значних збитків, що встановлено судом на підставі вказаних вище доказів, досліджених в ході розгляду справи по суті.
		Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).
		Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів (див. постанову Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16).
		Судом встановлено, що після розірвання компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником договору фрахтування судна, позивач підтримував зв`язок з фрахтувальниками та робив постійні спроби укладання нового договору фрахтування Судна. 
		Проте компанія ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) відхилила всі пропозиції позивача укласти новий договір фрахтування, обґрунтовуючи відмови, серед іншого, наявністю спору про право власності на судно та відкритим кримінальним провадженням, що несуть в собі ризики для безперешкодного користування Судном . На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до суду листування з компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.). 
		Відтак, позивачем доведено вжиття заходів щодо одержання доходів, а також те, що мінімізувати розмір упущеної вигоди позивачу не вдалося з незалежних від позивача причин. Тобто позивач вчиняв всі можливі та залежні від себе дії для мінімізації своїх збитків.
		Суд відхиляє як безпідставні посилання відповідача на те, що позивач насправді не вчиняв дій щодо скасування заходів забезпечення позову та звільнення Судна з-під арешту, адже апеляційну скаргу на ухвалу про арешт у справі №501/5202/15 подано позивачем лише 10.03.2016, тобто через 40 днів після направлення листа на адресу Фрахтувальника. Отже, доводи сторони відповідача в цій частині є необґрунтованими.
		Суд погоджується з доводами позивача, що для належного оформлення повноважень своїх представників та забезпечення належного представництва в Україні позивачу був потрібен час. Для цього 25.01.2016 уповноважені особи позивача підписали та видали довіреність, яка 01.02.2016 належним чином апостильована та в подальшому перекладена українською мовою з нотаріальним посвідченим перекладом в Україні, що підтверджується наданою позивачем копією вказаної довіреності компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP).
		Крім того, суд встановив, що ухвала Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 про застосування заходів забезпечення позову оприлюднена лише 02.03.2016, тобто майже через два місяці після її постановлення судом першої інстанції, тому раніше позивач об`єктивно не мав можливості ознайомитися з повним текстом цієї ухвали.
		Також, суд встановив, що при розгляді справи №501/5202/15-ц представники ОСОБА_1 заперечували проти залучення компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) до участі у справі, що в свою чергу унеможливило ознайомлення з матеріалами справи, зокрема ухвали про застосування заходів забезпечення позову та подання апеляційної скарги раніше. 
		Таким чином, судом встановлено, що позивачем здійснено всі можливі та доступні заходи для належного і своєчасного захисту своїх прав та законних інтересів в ході розгляду справи № 501/5202/15-ц.
		Суд відхиляє як необґрунтовані твердження відповідача про нереальність укладання договору фрахтування, оскільки відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б це підтверджували.
		Натомість позивачем надано докази, що спростовують такі доводи відповідача та підтверджують реальність укладання договору фрахтування, а саме: письмову урочисту заяву під присягою у формі афідевіту від 05.04.2023 уповноваженого представника компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), в якій останній заявив та підтвердив під присягою дійсні обставини укладення, виконання та розірвання договору фрахтування від 01.12.2015 між Судновласником (позивачем) та Фрахтувальником. 
		Судом встановлено, що даний афідевіт адресований компетентним судам та органам влади України, а також всім зацікавленим особам. Афідевіт підписано паном Вадимом Есиповичем , який діяв в якості уповноваженого представника компанії-фрахтувальника ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), вчинено у формі нотаріально посвідченої заяви у присутності уповноваженого представника Окружного суду міста Лімасол. 
		Додатковим доказом, наданим позивачем, що підтверджує обставини укладання договору фрахтування, є афідевіт від 31.03.2023 аналогічного змісту, посвідчений нотаріусом міста Лімасол (Кіпр) та апостильований 04.04.2023. 
		Суд виходить з того, що факт засвідчення афідевітів уповноваженими суб`єктами Республіки Кіпр, де документи підписані і оформлені, підтверджує відповідність афідевітів за формою та змістом вимогам кіпрського права, а також свідчить про те, що пан Вадим Есипович несе юридичну відповідальність за надання завідомо неправдивої інформації.
		Судом враховано, що компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) та ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) погодилися та прийняли те, що всі документи, складені в рамках договору фрахтування, включаючи, але не обмежуючись, самим договором, доповненнями, листуваннями тощо, якими сторони обмінюються (через брокерів або безпосередньо) за допомогою електронних засобів зв`язку, вважаються оригіналами, якщо інше окремо не вимагають Власники та/або Фрахтувальники.
		Відтак, суд погоджується з доводами сторони позивача, що сторони договору фрахтування обґрунтовано та об`єктивно не мали необхідності і будь-якої потреби зберігати екземпляри договору, додатків до нього та/або листування, здійсненого в межах виконання договору, з оригінальними підписами і печатками, оскільки такі копії були прирівняні сторонами договору до оригіналів. Крім того, з моменту укладення Договору фрахтування та його розірвання пройшов тривалий час - близько 8 років, протягом якого оригінальні екземпляри договору фрахтування і листування могли бути знищені. 
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Керуючись наведеними нормами процесуального права, суд встановив, що укладення та обмін підписаним договором фрахтування від 01.12.2015 здійснювався представниками Судновласника (позивача) та Фрахтувальника за допомогою всіх доступних інформаційно-телекомунікаційних систем, що підтверджується заявою свідка, а також афідевітами керівників позивача та Фрахтувальником. Вказані докази є взаємопов`язаними і у своїй сукупності достатніми для встановлення обставини укладання договору фрахтування. У матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, що спростовують дану обставину.
		Також, суд взяв до уваги пояснення позивача стосовно того, що договір фрахтування регулюється і тлумачиться відповідно до Англійського права (право Англії та Уельсу ), яке дозволяє і приймає в якості звичайної практики укладення чартерів за допомогою обміну електронними листами і факсимільними повідомленнями та навіть в усній формі, а також що згідно з яким отримання погодженого призначення на додатково рейс по електронній пошті або факсом підтверджує укладання чартеру. 
		Крім того, судом враховано, що відповідач хоч і посилається у відзиві на нереальність (фіктивність) договору фрахтування та недостовірність доказів, поданих позивачем, проте відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності такого правочину та недостовірності документів в матеріалах справи.
		Також суд звертає увагу, що відповідач не скористався своїм правом на звернення до суду з позовом (зустрічним позовом) про визнання договору фрахтування недійсним, тоді як вирішення даного питання прямо впливає на права та обов`язки відповідача та результати розгляду даної справи. 
		Крім того, оцінюючи доводи відповідача в цій частині, суд приймає до уваги поведінку відповідача, який під час розгляду даної справи утримався від будь-яких юридично значущих дій, які б свідчили про його незгоду з реальністю договору фрахтування та достовірністю доказів у справі. Така поведінка відповідача могла бути виражена у формі офіційних звернень з відповідними скаргами, позовами, заявами до компетентних органів України, Республіки Кіпр, Республіки Панами, або інших юрисдикцій. Проте, доказів на підтвердження таких дій відповідач не надав.
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Безпідставними суд вважає також твердження відповідача стосовно наявності у позивача непогашених боргових зобов`язань щодо Судна, внаслідок чого позивач нібито не мав реальної можливості передати Судно у чартер, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин. Такі доводи відповідача спростовуються доказами в матеріалах справи.
		Таким чином, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив, що договір фрахтування дійсно укладено 01.12.2015, передбачена договором фрахтування ставка фрахту у розмірі 2000 доларів США щоденно протягом п`яти календарних років (графа 22 Чартеру) є комерційно обґрунтованою, справедливою та звичайною для такого класу суден на час укладення договору. Фрахтувальники (компанія LARTROS OVERSEAS INC.) були повністю готові прийняти у фрахт Судно і взяти його під свій контроль в узгодженому місці доставки - Іллічівський судноремонтний завод (м.Чорноморськ, Україна), та протягом узгодженого періоду доставки (20 - 29 лютого 2016). 
		Позивач (Судновласник) мав реальну можливість передати Судно Фрахтувальникам на умовах договору фрахтування. Позивач дійсно міг отримати доходи у вигляді фрахту за договору фрахтування, тобто вказані доходи (вигода) не є абстрактними, і тільки неправомірні дії відповідача стосовно арешту Судна у справі №501/5202/15 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача (Судновласника) можливості отримання таких доходів. Таким чином, суд вважає доведеним завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок неправомірних, недобросовісних дій відповідача, а тому вважає, що позивач має прямо на відшкодування шкоди з підстав, передбачених ст.159 ЦПК України.
		Суд відхиляє посилання відповідача на ту обставину, що він не є громадянином РФ, оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які спростовують це, зокрема, надана позивачем апостильована та перекладена українською мовою довідка про наявність у відповідача дійсного паспорта громадянина РФ (а.с.27-30 т.7). Разом з тим, суд зазначає, що питання громадянства відповідача не має значення для розгляду даної справи по суті, відтак не наводить в судовому рішенні детальну оцінку доказам, наданим сторонами з метою встановлення громадянства відповідача.
		При цьому суд наголошує, що чинне процесуальне законодавство України забезпечує рівний доступ до правосуддя всіх без виключення осіб, незалежно від їх громадянства, національності, віросповідання тощо. Відсутні жодні виключення та/або спеціальні умови чи обмеження для громадян РФ, тому кожна особа, в тому числі відповідач, незалежно від його громадянства або наявності декількох громадянств інших країн, має право на рівний доступ до правосуддя в Україні. 
		Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, яка була зроблена представником відповідача у відзиві на позовну заяву, суд звертає увагу на наступне.
		Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
		Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з приписами ч.ч.2-5 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Отже, згідно з зазначеною нормою, позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
		Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.
		Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.
		За таких обставин до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. 
		Подібні за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.
		Дослідивши усі фактичні обставини справи та оцінивши докази, надані сторонами, суд дійшов до висновку, що причини пропущення позивачем позовної давності є поважними і строк позовної давності підлягає поновленню з наступних підстав.
		Позивачем доведено існування обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду з позовом раніше. 
		Так, зважаючи на існування господарського спору у справі №916/1349/16 за позовом компанії «BEYOND EXPECTATIONS INC» (засновником та директором якої є ОСОБА_1 ) до компанії «GELLAR EQUITIES CORP», Публічного акціонерного товариства «Іллічівський судноремонтний завод» про усунення перешкод у користуванні майном (судном), а також кримінального провадження №12016160000000417 від 02.07.2016 «за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ПрАТ «ІСРЗ», які виразились у протиправному заволодінні теплоходом «ІНФОРМАЦІЯ_2» IMO» НОМЕР_5 шляхом підроблення офіційних документів за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України», спір про право володіння, користування та розпорядження Судном залишався невирішеним після ухвалення остаточного судового рішення у справі №501/5202/15-ц. Його остаточно вирішено лише після закриття провадження у господарській справі №916/1349/16 та закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016160000000417 від 02.07.2016, тобто 31.12.2022.
		Суд погоджується з доводами позивача про те, що зверненню до суду раніше йому перешкоджала також необхідність вжиття заходів, направлених на зменшення розміру упущеної вигоди. 
		Обставини вжиття таких заходів досліджено судом вище.
		Також судом враховано, що згідно з актуальною судовою практикою (постанова Житомирського апеляційного суду від 19.10.2022 у справі № 296/7132/21), «закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або ускладненим (наприклад: тяжка хвороба, безпорадний стан, перебування позивача або відповідача у тривалому відрядженні, необізнаність особи щодо місця перебування боржника, протиправних дій інших осіб та ін.)». 
		Відповідно, суд приймає у якості поважної причини пропуску позовної давності необізнаність позивача про місце проживання/перебування відповідача, що перешкоджало зверненню до суду, адже за загальним правилом (ч.1 ст.27 ЦПК України) позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
		Крім того, судом враховано, що згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (включаючи загальну позовну давність тривалістю у три роки). Відповідно, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину з 12.03.2020 до 30.06.2023.
		Крім того, згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (включаючи загальну позовну давність тривалістю у три роки).
		Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася. 
		Згідно з Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженого Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року було продовжено строком на 90 діб.
		З наведених вище підстав, трирічний строк позовної давності продовжено на строк дії воєнного стану, а саме з 24.02.2022 року до 16.11.2023 року.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.1997, відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до ст.64 Конституції України не може бути обмеженим.
		ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§59 рішення ЄСПЛ у справі DeGeouffredelaPradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).
		ЄСПЛ у §53 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. 
		Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
		У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 р. Суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч.1 ст.6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду».
		У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Miragall Escolanoandothers v. Spain» та від 28.10.1998 у справі «Perezde Rada Cavanilles v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У справі «llhan v. Turkey» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи.
		У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
		Таким чином, суд врахував, що існували наступні обставини, які об`єктивно перешкоджали зверненню позивача до суду: 
		1) Хронологія обставини в межах розгляду цивільної справи № 501/5202/15-ц судом касаційної інстанції: 
		- 21.06.2016 відкрито касаційне провадження у справі №501/5202/15-ц за касаційною скаргою ОСОБА_1 ;
		- 19.10.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 у цивільній справі №501/5202/15-ц відхилено;
		- 30.01.2017 у допуску до провадження Верховного Суду України цивільної справи № 501/5202/15-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 відмовлено;
		- 10.02.2017 заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 у цивільній справі №501/5202/15-ц повернуто; 
		2) Хронологія обставини в межах розгляду господарської справи № 916/1349/16 за схожим позовом ОСОБА_1 з метою подальшого оспорювання права власності на Судно:
		- 25.05.2016 компанією «BEYOND EXPECTATIONS INC», директором та учасником якої є Відповідач, подано до Господарського суду Одеської області позов до компанії «GELLAR EQUITIES CORP», Публічного акціонерного товариства «Іллічівський судноремонтний завод» про усунення перешкод у користуванні майном (судном) (господарська справа №916/1349/16);
		- 10.06.2016 вжито заходи забезпечення позову у господарській справі №916/1349/16 шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Іллічівський судноремонтний завод» та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на зміну місцезнаходження судна «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІМО № НОМЕР_5);
		- 15.07.2016 ОСОБА_1 подав позовну заяву до Господарського суду Одеської області;
		- 18.06.2018 позов у господарській справі № 916/1349/16 залишено без розгляду за заявою компанії «BEYOND EXPECTATIONS INC», директором та учасником якої є Відповідач;
		- 31.07.2018 заходи забезпечення позову у справі №916/1349/16 скасовано; 
		3) Хронологія обставин щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016160000000417 від 02.07.2016:
		- у грудні 2018 року з ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 27.11.2018 у справі № 522/16835/18 Позивачу стало відомо про кримінальне провадження № 12016160000000417 від 02.07.2016, внесене до ЄРДР на підставі заяви Відповідача, що безпосередньо стосується спору про право власності на судно «ІНФОРМАЦІЯ_2», IMO НОМЕР_5;
		- 31.12.2022 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016160000000417 від 02.07.2016 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за встановленою відсутністю в діях посадових осіб складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364 КК України; 
		4) Обставини щодо введення на всій території України карантину:
		- з 12.03.2020 до 30.06.2023 введено карантин, на строк дії якого строк позовної давності продовжено; 
		5) Обставини щодо введення на всій території України воєнного стану:
		- з 24.02.2022 до 16.11.2023 введено воєнний стан, на строк дії якого строк позовної давності продовжено; 
		6) Обставини щодо відсутності у Позивача достовірної інформації про реальне місце перебування Відповідача.
		За наведених обставин, суд дійшов висновку про поважність пропуску позовної давності та наявність підстав для його поновлення.
		Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд керується наступним.
		Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, положення частини другої статті 1167 ЦК України у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні права власності. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Крім того, у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.
		В даному спорі позивачем не доведено наявності такої шкоди, не надано належних та допустимих доказів наявності причинного зв`язку між діями відповідача та шкодою (зниження престижу, ділової репутації тощо), не надано обґрунтування розміру заявленої до стягнення суми у розмірі 50000,00 доларів США. 
		Таким чином, судом не встановлено підстав стягнення моральної шкоди, а тому у позові в цій частині слід відмовити.
		Отже, позов підлягає частковому задоволенню
		Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
		Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
		Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Позов Компанії GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про відшкодування збитків, завданих заходами забезпечення позову - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) (адреса реєстрації: Площа 2000 Башта, 10 поверх, 50-а вулиця, Панама, Республіка Панама (Plaza 2000 Tower, 10th Floor, 50th Street, Panama, Republic of Panama) реєстраційний номер НОМЕР_1 ) збитки, завдані забезпеченням позову, в розмірі 3 654 000,00 доларів США.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Повний текст рішення виготовлено 26.02.2024.
		 
		Суддя Іллічівського міського суду 
		Одеської області                                                        М.І.Петрюченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...