Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7603/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано судом: 28.02.2024. Зареєстровано: 29.02.2024. Оприлюднено: 01.03.2024.
Дата набрання законної сили: 13.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"13" лютого 2024 р.           Справа№ 910/7603/22
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Барсук  М.А.
		суддів:            Пономаренка  Є.Ю. 
		          Кропивної Л.В. 
		 
		при секретарі:          Овчинніковій Я.Д.
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача: Герасименко І.В.;
		від відповідача: Птуха Є.Л.;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 (повний текст складено 06.09.2023)
		та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 
		у справі №910/7603/22 ( суддя Андреїшина І.О.)
		за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" 
		про стягнення 799 434,82 грн,
		за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" 
		до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 
		про визнання статусу балансоутримувача житлового фонду, який не скидає стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у якого немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження,-
		 
		В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" про стягнення 799 434,82 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 20077/4-1-05 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 17.12.2018.
		12.01.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" надійшла зустрічна позовна заява до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про визнання статусу балансоутримувача житлового фонду, який не скидає стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у якого немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження.
		В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" вказує, що балансоутримувач несе відповідальність виключно за власні приміщення, що ним використовуються, або використовуються орендарями чи іншими суб`єктами та не несе відповідальності за воду, що скидають інші власники приміщень до каналізації. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис", проводить господарську діяльність, в результаті якої не скидає стічні води технологічного та/або непобутового походження, а також не має орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, оскільки використовує власні приміщення виключно для ведення статутної діяльності, що полягає у виконанні функцій балансоутримувача житлового фонду.
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 первісний позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено повністю.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" грошові кошти за скид вод без умов на скид стічних вод у розмірі 799 434 грн 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 991 грн 52 коп.
		У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" відмовлено повністю.
		В обґрунтування рішення суд першої інстанції вказав, що у зв`язку зі скидом стічних вод відповідачем за первісним позовом без умов на скид стічних вод департаментом екологічного нагляду позивача, нараховано відповідачу за первісним позовом плату за скид стічних вод без умов на скид за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 26, у період з 17.12.2018 по 31.10.2020 у розмірі 799 434,82 грн.
		Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що у п. 1.2 Правил № 1879 мається уточнення, на яких саме балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення не розповсюджується дія Правил та до відповідного переліку об`єкти Відповідача не відносяться.
		Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 заяву Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7603/22 задоволено повністю.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3 400 грн 00 коп.
		В обґрунтування додаткового рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач належними та допустимими доказами довів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 400,00 грн.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 року у справі №910/7603/22 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року  у справі №910/7603/22.
		Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
		- використання води балансоутримувачем житлового будинку спрямоване на забезпечення потреби співвласників в управлінні багатоквартирним будинком та належної його експлуатації, а умови на скид стічних води в такому випадку не вимагаються;
		- відповідач у власності має лише 2 нежитлових приміщення, які використовуються для ведення статутної діяльності, що полягає в управлінні багатоквартирним будинком;
		- під час розгляду справи судом невірно витлумачено п. 1.2 та п. 3.3.6 Правил № 1879;
		- відповідач не мав орендарів чи інших суб`єктів, які скидають стічні води технічного та непобутового походження, що є підставою для звільнення від обов`язку оформлення умов на скид стічних вод;
		- у листі управління екологічного нагляду ПрАТ «АК «Київводоканал» від 11.01.2017 позивач підтвердив відсутність необхідності оформлення умов на скид стічних вод для відповідача;
		- матеріали справи не містять доказів що підтверджують обов`язок оформлення умов на скид у період з 11.01.2017 по 30.05.2019;
		В матеріалах справи відсутні докази скиду води непобудового походження в будинку, оскільки акти № 07687 містить лише описове та суб`єктивне бачення інспектора ПрАТ «АК «Київводоканал», сформоване внаслідок дослідження зовнішніх вивісок фасадної частини будинку;
		- відповідач, як балансоутримувач та управитель будинку, не має жодного впливу на господарюючі суб`єкти, що ведуть діяльність в будинку, а отже не може нести за них відповідальність.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
		 
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/7603/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
		Ухвалою суду від 17.10.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7603/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
		Ухвалою суду від 30.11.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 05.12.2023.
		В судовому засідання 05.12.2023 протокольною ухвалою відкладено розгляд справи на 09.01.2024.
		В судовому засіданні 09.01.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву до 13.02.2024.
		Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці.
		Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/7603/22 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.
		Ухвалою суду від 13.02.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7603/22.
		 
		Позиції учасників справи
		 
		20.11.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
		 
		17 грудня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" (далі - споживач, абонент, відповідач) було укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 20077/4-1-05.
		Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента стічних вод у систему каналізації м. Києва та на підставі пред`явлених споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва, а споживач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими  наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядком визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими  наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 (далі - Правила № 1879), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
		Згідно з п. 1.5 договору споживач забезпечує наявність та своєчасне подовження вимог (умов) до скиду стічних вод згідно із вимогами чинного законодавства.
		Як вказує позивач, порушення умов договору та Правил №1879, відповідач здійснює скид стічних вод без отримання умов на скид стічних вод.
		У зв`язку зі скидом стічних вод відповідачем без умов на скид стічних вод департаментом екологічного нагляду позивача, нараховано відповідачу за первісним позовом плату за скид стічних вод без умов на скид за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 26, у період з 17.12.2018 по 31.10.2020 у розмірі 799 434,82 грн.
		Позивачем направлено на адресу ТОВ «Комфорт Резіденсис» лист-попередження від 30.11.2020 з розрахунком від 30.11.2020 № 15/ВУ-Ф-04/027-10-2020р на суму 799 434,82 грн. Дані лист-попередження та розрахунок отримані ТОВ «Комфорт Резіденсис» 21.12.2020. 
		Не погоджуючись із відповідними нарахування відповідач зазначає, що він, як балансоутримувач будинку, несе відповідальність виключно за власні приміщення, що ним використовуються, або використовуються орендарями чи іншими суб`єктами та не несе відповідальності за воду, що скидають інші власники приміщень до каналізації. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис", проводить господарську діяльність, в результаті якої не скидає стічні води технологічного та/або непобутового походження, а також не має орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, оскільки використовує власні приміщення виключно для ведення статутної діяльності, що полягає у виконанні функцій балансоутримувача житлового фонду.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		 
		Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.  Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. 
		Частиною 2 ст. 19 та ч. 2 ст. 20 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» встановлено, що договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. У договорі про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення.
		Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627, які є обов`язковими для всіх споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - споживач), та суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення та мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, і з якими суб`єктом господарювання укладено договір на отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення), замовників послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
		Пунктом 5 Правил встановлено, що приймання стічних вод від споживачів до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31508 (далі - Правила приймання стічних вод), та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31509, а також місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту, які затверджуються органом місцевого самоврядування в установленому порядку.
		Відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3,  5,  16,  19,  24,  31 - 35,  39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої  наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених  наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - правила № 1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.
		Згідно з п. 1.5 договору споживач забезпечує наявність та своєчасне подовження вимог (умов) до скиду стічних вод згідно із вимогами чинного законодавства.
		Також, аналогічний обов`язок передбачений у підпункті 3.3.13 пункту 3.3 договору, відповідно до якого ТОВ «Комфорт резіденсис» зобов`язано своєчасно подовжувати у встановленому порядку вимоги (умови) до скиду стічних вод, утримувати в належному технічному та санітарному стані мережі та обладнання.
		Тобто, відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач зобов`язаний отримувати та своєчасно подовжувати вимоги (умови) до скиду стічних вод.
		Крім цього, відповідно до підпункту 3.3.7 пункту 3.3 договору відповідач зобов`язаний сплачувати додаткову плату за скид стічних вод у разі відсутності вимог (умов) до скиду в розмірі, визначеному згідно з чинним законодавством.
		Згідно з п.2.4 Правил №1879 абоненти зобов`язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до ст.ст.19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
		У відповідності до положень п.3.3 Правил №1879 абоненти зобов`язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.
		Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (п.8.1 Правил №1879).
		При виявленні факту порушення вимог Правил № 1879 Абоненти сплачують у п`ятикратному розмірі тарифу за послуги водовідведення у випадках, визначених у абзацах 3-8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил (п. 7.10 Правил № 1879).
		Відповідно до пункту 4.12 договору у разі порушення відповідачем п.п. 1.1, 1.5 цього договору, останній сплачує позивачу плату за скид стічних вод без чинних вимог (умов) до скиду стічних вод, яка нараховується у п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, відповідно до вимог чинного законодавства.
		В абзаці 3 пункту 8.6 Правил № 1879 передбачено, що при порушенні цих правил Водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі відсутності у Абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.
		Отже, умовами договору та Правилами № 1879 передбачений обов`язок щодо отримання відповідачем вимог (умов) до скиду стічних вод та передбачена відповідальність за відсутність або неотримання відповідних вимог (умов).
		Апелянт, заперечуючи проти покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення з відповідача плати в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зазначає, що вимоги Правил щодо отримання Умов на ТОВ «Комфорт резіденсис» не поширюються, оскільки він є балансоутримувачем житлового фонду, який не скидає стічні води технологічного та/або непобутового походження, та у відповідача немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження.
		Колегія суддів вважає, що вказані доводи не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
		Так, пунктом 1.2 Правил № 1879 передбачено, що вони поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб - підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).
		Відповідно до п. 1.3. Правил № 1879 стічні води - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок діяльності Абонента (з урахуванням субабонентів) після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Абонента (з урахуванням субабонентів).
		Тобто, відповідні правила поширюються на організації, усіх форм власності, окрім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження.
		В матеріалах справи містяться акти обстеження об`єкту, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 26, (датовані 30.05.2019 та 09.10.2020).
		Так, в акті від 30.05.2019 встановлено, що в нежитловому приміщенні № 379 розміщується субабонент по водопостачанню, водовідведенню - суб`єкт господарювання (заклад громадського харчування) кафе «Nezabarom», ТОВ «Пан-Фемелі». Вода в кафе використовується з мереж ТОВ «Комфорт резіденсис» на виробничі потреби - приготування став, мийки кухонного обладнання. 
		На господарчі потреби вода використовується в частині приміщення № 379 - Турагенство, сервіс з ремонту телефонів. Утворені стічні води скидаються до каналізаційних мереж ТОВ «Комфорт резіденсис».
		В акті від 09.10.2020 встановлено, що в об`єкті відповідача розміщені - банківські установи, відділення «Нова пошта», офісні приміщення. Вода використовується для господарсько-побутових та виробничих потреб.
		Колегія суддів також враховує, що відповідно до дислокації об`єктів житлового фонду, яка є невід`ємною частиною договору, у відповідача також наявні орендарі/власники нежитлових приміщень у будинку - а саме ТОВ «Харвард» (піцерія «Містер Кет») та ТОВ «Трейдінг Солюшнс» (ресторан «Rojo Ojo»).
		З наведеного слідує, що у відповідача наявні орендарі та інші суб`єкти, що скидають стічні води технологічного та непобутового (виробничого) походження до каналізаційних мереж абонента - відповідача.
		В свою чергу, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що вказані господарюючі суб`єкти уклали з позивачем відповідний окремий договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі та отримали відповідні умови на скид.
		Доводи апелянта, що визначення «інші суб`єкти» має трактуватись лише як продовження переліку користувачів нерухомого майна власника, колегія суддів відхиляє, оскільки з огляду на положення Правил № 1879 поняття «суб`єкт, який скидає стічні води» поширюється на будь-яких осіб, які прямо (на підставі укладеного договору з відповідачем) або опосередковано (шляхом законного розміщення в житловому будинку, який перебуває на балансі відповідача) скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження.
		Посилання відповідача на те, що про відсутність необхідності отримання ним умов на скид його було повідомлено листом управління екологічного нагляду ПАТ «АК «Київводоканал» від 11.01.2017 № 39/15 правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки зі змісту такого листа вбачається, що позивач, посилаючись на п. 1.2. Правил, вказав, що умови на скид стічних вод на разі не потрібні, однак зазначив, що відповідно до п. 2.4. Правил абонент (відповідач) зобов`язаний повідомити водоканал про виникнення змін у водовідведенні та попередив про право нарахувати п`ятикратний тариф на послугу із водовідведення, що встановлений в п. 8.1. Правил.
		Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач лише повідомив відповідачу, що умови на скид стічних вод станом на січень 2017 були не потрібні.
		Позивач стосовно даного листа надав пояснення, що умови на скид стічних вод станом на січень 2017 були не потрібні з огляду на те, що на баланс відповідача була передана лише перша секція будинку.
		Як вказує позивач та не заперечує відповідач, після 2017 року у відповідача відбувались зміни у водовідведенні, зокрема змінювався обсяг скидаємих стічних вод у міську каналізаційну мережу, оскільки приймались на баланс ще дві черги будинку.
		Відтак, наявність даного листа лише підтверджує необхідність передбачення у пункті 1.5 договору виключень щодо отримання вимог до скиду стічних вод, оскільки в різний проміжок часу одне і те саме підприємство може мати різний обов`язок щодо умов (вимог) до скиду стічних вод.
		Крім цього, даний лист не має жодного відношення до спірного періоду у справі №910/7603/22, оскільки позивачем проведені нарахування відповідачу за первісним позовом плати за скид стічних вод без умов на скид стічних вод за період з 17.12.2018 (початок дії договору) до 31.10.2020.
		Також, даний лист датований раніше укладення між сторонами договору від 17.12.2018.
		Доводи відповідача, що і на момент укладення договору від відповідача не вимагалось умов на скид спростовується п. 1.5., п.п. 3.3.15 п. 3.3. договору, відповідно до яких споживач зобов`язувався забезпечити наявність та своєчасне подовження вимог (умов) до скиду стічних вод згідно із вимогами чинного законодавства.
		Тобто, з моменту укладення між сторонами договору (а саме з 17.12.2018) відповідач взяв на себе обов`язок забезпечити наявність та своєчасне подовження вимог (умов) до скиду стічних, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині колегія суддів відхиляє.
		В той же час, сторонами спору не було внесено змін до укладеного договору на постачання питної води та приймання стічних вод в частині відсутності обов`язку відповідача отримувати умови на скид (п. 5.11. договору).
		Враховуючи вищевикладене, відповідачем не спростовано обставин наявності в об`єкті житлового фонду, щодо якого він виступає балансоутримувачем, інших суб`єктів, які здійснювали скид стічних вод непобутового (виробничого) походження у спірний період, у зв`язку з чим на апелянта поширюється дія Правил № 1879 в частині необхідності отримання умов на скид.
		Колегія суддів також враховує, що Закон "Про житлово-комунальні послуги"  (№1875-IV від 24.06.2004) визначав суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власників, виробників, виконавців та споживачів житлово-комунальних послуг (ч.2 ст.3) та закріплював права та обов`язки балансоутримувача (ст.24).
		Водночас, закон "Про житлово-комунальні послуги"  (№1875-IV від 24.06.2004) втратив чинність 01.05.2019 на підставі нового  Закону "Про житлово-комунальні послуги"  (№2189-VIII від 09.11.2017).
		Натомість Закон "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017) ліквідував інститут "балансового утримання" багатоквартирного будинку та визначив учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачів; 2) управителя; 3) виконавців комунальних послуг.
		Як вбачається з вимог зустрічного позову, відповідач просив суд визнати відповідача балансоутримувачем житлового фонду, який не скидає стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у якого немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження.
		Тобто, заявлена зустрічна вимога направлена на встановлення факту наявності у відповідача наявності статусу, який визначений у Правилах № 1879.
		Відповідно до  ст. 15 ЦК України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно із ч. 1  ст. 16 ЦК України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Вказане підтверджується правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.01.2022 у справі № 910/2918/21, від 07.06.2022 у справі № 910/2902/21. 
		Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц роз`яснено, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
		Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
		Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.
		А тому, оскільки в межах даної справи судом першої інстанції було вірно встановлено, що обмеження, які встановлені в п. 1.2. Правил № 1879, не розповсюджуються на відповідача, з огляду на встановлені вище обставини, є правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог
		Стосовно посилання відповідача на протокол вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 22.06.2021 ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Аспект-Еко», колегія суддів зазначає, що у межах даної справи позивачем було заявлено вимоги про стягнення плати за скид стічних вод без Умов на скид на підставі п. 8.6. Правил та п. 4.12 договору.
		Водночас, лабораторне дослідження проб стічних вод, на яке посилається ТОВ «Комфорт резіденсис», здійснюється для визначення якості стічних вод, а не для визначення приналежності до певної категорії стічних вод.
		Відповідно до підпункту 2.1.6 пункту 2.1 договору обсяг наданих споживачу послуг з водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з водопостачання (в тому числі постачання гарячої води), згідно з показаннями засобів обліку води, зареєстрованих у постачальника або за показаннями засобів обліку стічних вод, зареєстрованих у Постачальника та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування, правил приймання стічних вод та Місцевих правил приймання.
		Згідно з п. 3.14 Правил № 190, у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.
		На підтвердження споживання відповідачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення позивачем були надані відповідні акти зняття показань з приладів обліку.
		Згідно з п. 2.1.8 договору облікові дані споживача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Споживач щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння споживач направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання споживачем цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених споживачем розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими споживачем.
		Відповідно до п. 2.2.4 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документів, споживач зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи споживача, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту.
		ТОВ «Комфорт Резіденсис» про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки не направляв.
		Отже, в силу положень п.п. 2.1.8, 2.2.4 договору, кількість та вартість наданих ПрАТ «АК «Київводоканал» послуг з водопостачання та водовідведення прийняті відповідачем.
		Обґрунтованих заперечень проти наданих відомостей відповідач не навів.
		Згідно з нормами ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. 
		Відповідно до ст.219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
		Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. 
		Відповідно до пункту 4.12 договору у разі порушення відповідачем п.п. 1.1, 1.5 цього договору, останній сплачує позивачу плату за скид стічних вод без чинних вимог (умов) до скиду стічних вод, яка нараховується у п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, відповідно до вимог чинного законодавства.
		Пунктом 8.1 Правил №1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.
		Таким чином у зв`язку зі скидом стічних вод відповідачем без умов на скид стічних вод департаментом екологічного нагляду позивача нараховано відповідачу за первісним позовом плату за скид стічних вод без умов на скид за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 26, у період з 17.12.2018 по 31.10.2020 у розмірі 799 434,82 грн.
		Як вбачається з розрахунку позивача, обсяги, на які здійснено нарахування плати за скид стічних вод без умови на скид, були здійснені з відніманням від обсягів, що надавались субспоживачам.
		За змістом ч.ч.1, 2 ст.237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
		З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва, позивач має право на застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п`ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення, яка за вірним розрахунком позивача складає 799 434,82 грн.
		Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/23088/17 зазначено, що визначена у справі плата за скид стічних вод без дозволу не є штрафом у розумінні статей 238-241 Господарського кодексу України, а є оперативно-господарською санкцією у розумінні статей 217, 219, 235, 237 Господарського кодексу України.
		Стосовно доводів відповідача, що строк позовної давності встановлений законом у 3 роки, сплинув для вимог які висуває позивач до 24.02.2019, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, відповідно ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України).
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
		Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після  цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
		Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.
		Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу.
		З матеріалів вбачається, що після виявлення факту порушення Правил №1879 позивачем було здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 17.12.2018 по 31.10.2020 загальну суму 799 434,82 грн.
		На виконання вищезазначених норм та у зв`язку з невиконання відповідачем вимог правил № 1879 та неотримання умов на скид стічних вод, позивачем направлено на адресу відповідача лист-попередження від 30.11.2020 щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у розмір 799 434,82 грн з розрахунком від 30.11.2020 №15/ВУ-Ф-04/027-10-2020р, з проханням його оплатити в 10-денний термін з дня одержання.
		Як вбачається з матеріалів справи, лист-попередженням з розрахунком отримано відповідачем 21.12.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (штрих-код № 0221700148110), а тому відповідач повинен був його оплатити до 04.01.2021 включно.
		Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк позовної давності за вимогами про стягнення 799 434,82 грн почав свій перебіг 04.01.2021 та станом на день звернення позивача з даним позовом до суду (15.08.2022 року) не сплинув.
		Колегією суддів також враховано приписи ч. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені  статтями 257,  258,  362,  559,  681,  728,  786,  1293  цього Кодексу, продовжувались на строк дії такого карантину.
		З цих підстав, суд першої інстанції правомірно задовольнив первісні позовні вимоги та стягнув з відповідача 799 434,82 грн.
		Стосовно додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023, яким стягнуто з відповідача 3 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 
		На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу позивач додав до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 №5/12/16-23, укладеного між ПрАТ «АК «Київводоканал» та адвокатом Драчовою Марією Сергіївною, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати клієнту професійну правничу допомогу, здійснити захист, представництво за окремими дорученнями клієнта в судових справа, що визначені в довіреностях, виданих клієнтом, в обсязі та на умовах, передбачених договором.
		Позивачем до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі наданих послуг №1-18 від 22.02.2023 №2-18 від 22.03.2023, 3-18 від 18.04.2023, №4-18 від 30.05.2023, №5-18 від 08.06.2023, №6-18 від 18.07.2023, №8-18 від 01.09.2023, з яких вбачається, що загальна вартість наданих послуг становить 3 400,00 грн.
		А тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем доведено належним чином надання адвокатом правничої (правової) допомоги позивачу в розмірі 3 400,00 грн при розгляді справи № 910/7603/22.
		Заперечення відповідача щодо відсутності попереднього розрахунку судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції вірно відхилені, оскільки відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України  позивачем у позовній заяві зазначено, що останній очікує понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката, підтвердження розміру яких за необхідності буде подано до суду.
		При цьому, аналіз частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
		Аналогічні висновки щодо застосування частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19.
		За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України  розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5  статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		У розумінні положень частини 5  статті 126 Господарського процесуального кодексу України  зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
		При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
		Колегія суддів відзначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої    статті 126 Господарського процесуального кодексу України    можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях    статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у    статті 43 Конституції України.
		Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих заперечень стосовно неспівмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи у суді першої інстанції з огляду на заявлені позовні вимоги. 
		При цьому, колегією суддів досліджено подані позивачем до суду докази, які свідчать про проведену адвокатом роботу і не встановлено не співмірності вказаних витрат.
		Також, апеляційним судом враховуються положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
		А тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 400,00 грн.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/7603/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
		Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. 
		Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :
		 
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт резіденсис" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7603/22 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7603/22 залишити без змін.
		3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
		4. Матеріали справи № 910/7603/22 повернути до місцевого господарського суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
		 
		Повний текст постанови складено 26.02.2024
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            М.А. Барсук 
		 
		Судді                                                                                Є.Ю. Пономаренко
		 
		                                                                                Л.В. Кропивна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...