Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/7788/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на майно, з них; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2024. Зареєстровано: 29.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2024.
Дата набрання законної сили: 30.03.2024
Номер судового провадження: п/360/7912/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		28 лютого 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/7788/21
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за позовом адвоката Колєснік Алли Миколаївни в інтересах  ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та сплати боргу,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		02 грудня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Колєснік Алли Миколаївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі  позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі  відповідач або ГУ ДПС у Луганській області), в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) заборгованість зі сплати податка на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 03.06.2021 № 039-491-2405-1209, яка станом на 03.06.2021 року (у вимозі податковий період вказано 2020р) становить 34790,78 грн (тридцять чотири тисячі сімсот дев`яносто грн 78 коп) та борг в розмірі 135276,93 грн) , а всього 170067,71 грн (сто сімдесят тисяч шістдесят сім грн. 71 коп).
		Позовні вимоги мотивовані тим, що на ім`я позивача винесено повідомлення  рішення (вимоги) про сплату боргу (недоїмки) зі сплати податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік в загальній сумі 34790,78 грн. від 03.06.2021 року № Ф 0390491-2405-1209 (податковий період вказано 2020 рік) отримано повідомлення  рішення 16.06.2021 року. В сформованій квитанції зазначено ще борг в розмірі 135276,93 грн. (за який період зазначена заборгованість не вказано), а всього 170067,71 грн.
		11.09.2021 року представник позивача отримав рекомендований лист відповідача з роз`ясненням щодо податкової вимоги про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 135276,93 грн. 
		В листі зазначено, що суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розраховані у 2016-2021 роках : 2016 за базовий 2015 - 2342,21 грн.; 2017 за базовий 2016 - 27856,59 грн.; 2018 за базовий 2017 - 31633,60 грн.; 2019 за базовий 2018 - 32717,78 грн; 2020 за базовий 2019 - 33650,63 грн; 2021 за базовий 2020 -34790,78 грн.
		Згідно даних ІС «Податковий блок» в ІКП (ККДБ 18010200) до податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлено, що сплата податкових зобов`язань за 2016-2020 року відсутня. У зв`язку з цим, станом на 01.01.2021 року рахується заборгованість в сумі 135276,93 грн.
		Згідно з даних ІС «Податковий блок» за 2016-2017 рік та за 2018-2020 рік були в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення  рішення по податку на нерухоме майно за житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та були направленні за адресою проживання АДРЕСА_2 . 
		Податкову вимогу від 30.05.2016 (за 2016-2017 рік) позивач отримала в червні 2016 року, та направляла заяву на адрес відповідача від 21.07.2016 щодо знищення житлового будинку разом з актом про пожежу, зазначила, що за адресою АДРЕСА_1 вона не мешкає. А за період з 2018 -2020 рік вона не одержувала повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, так як не проживає у вказаному будинку 9 років.
		Представник вказав, що позивачем неодноразово на протязі більше як 8 років надавались документи, що 01.02.2013 року приблизно о 19 год.30 хв. в будинку  АДРЕСА_1 сталася пожежа, місцем виникнення якої було перекриття даху. Згідно до акту про пожежу від 02.02.2013 року пожежею було знищено побутову техніку, меблі, домашні речі, перекриття будинку, на площі біля 200 кв.м., дах будинку площа біля 300 кв.м. Крім того, пошкоджено частину даху гаража з боку вулиці, стіни будинку.
		Відповідно до звіту з технічного обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 №29/2020 від 17.09.2020 року (кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 000415, виданий 14.06.2012 року) аналіз результатів технічного обстеження конструкцій будівлі показав, що міцність матеріалів несучих будівельних конструкцій зовнішніх та внутрішніх стін є цілком достатньою для їх безпечної експлуатації та не втратили своїх несучих можливостей і не впливають на стійкість та надійність даної будівлі, граничний стани даних конструкцій допустимий, категорій технічного стану ( задовільний ). Покриття, дах, покрівля відсутні, потребують 100% відновлення, підлога, опорядження стін та стелі потребують повного відновлення, заміни вікон та дверей , відновлення внутрішніх мереж, категорія технічного стану будівлі- 4 аварійна. Дана будівля не придатна для проживання.
		В січні 2021 року позивач звернулась до управління житлово-комунального господарства військово-цивільної адміністрації м. Лисичанська Луганської області щодо проведення комісійного обстеження будівлі АДРЕСА_1 . У відповіді від 26.02.2021 №333/01-03 вказано, що враховуючи чинне законодавство України органи місцевої влади не мають повноважень щодо обстеження санітарно-технічного стану та визнання будівлі АДРЕСА_1 непридатною для проживання.
		Позивач вимушена була переїхати в м. Павлоград Дніпропетровської області, так як будинок згорів та немає коштів для його відновлення. Але податок на нерухоме майно, якого фактично немає вже більше як вісім з половиною років нараховується. 
		Отже, позивач вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) необґрунтована, протиправна, прийнята з порушенням вимог чинного податкового законодавства, тому підлягає скасуванню.
		Ухвалою суду від 28.12.2021, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, визначено дату підготовчого засідання.
		Відповідач адміністративний позов не визнав, про що 17 січня 2022 року за вхідним реєстраційним № 1979/2022 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (КДБ 18010200).
		Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що позивач є власницею житлового будинку загальною площею 534,6 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . 
		Рішеннями Лисичанської міської ради від 03.07.2015 № 83/1345 (зі змінами та доповненнями), від 31.05.2018 №46/699 встановлено ставка податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості - 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного (податкового) року. 
		Згідно даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (ККДБ 18010200) станом на 01.01.2021 року рахується заборгованість з податку на нерухоме майно в сумі 135276,93 гривень. 
		У 2021 році відносно позивача в автоматичному режимі сформовано податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік №0390491-2405-1209 від 03.06.2021 року на суму 34790,78 грн, а саме за житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй на праві приватної власності, та вручено 16.06.2021 року представникові Самарської Т.В. Шайхаттарову-Самарському Рамілу за довіреністю від 14.08.2020 року.
		З часу виникнення зобов`язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по теперішній час, позивачем жодного разу не було сплачено до бюджету податковий борг, про що свідчить відсутність підтверджуючих документів про сплату податкового зобов`язання.
		Зазначив, що контролюючим органом неодноразово було запропоновано позивачу звернутись до органів державної реєстрації прав на нерухоме майно для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з частковим знищенням при пожежі об`єкту нерухомого майна.
		Однак, станом на 12.01.2022 року до Головного управління ДПС у Луганській області рішень Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області щодо визнання непридатним для проживання житлового будинку, не надходило, змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено не було, у зв`язку з чим продовжуються нарахування податку на вищезазначене нерухоме майно на підставі наявних відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
		Оскільки на даний час позивач продовжує бути власницею житлового будинку згідно наявних даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який в свою чергу, відповідно до норм ПКУ є об`єктом оподаткування, а також враховуючи те, що позивач не звільнений від обов`язку своєчасної сплати нарахованого контролюючим органом податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, та як наслідок наявності узгодженого податкового боргу за минулі роки у загальному розмірі 135276,93 грн, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю.
		Правом на подачу відповіді на вищезазначений відзив позивач або представник не скористався.
		Ухвалою суду від 21.02.2022 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 березня 2022 року на 10год. 00 хв.
		Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений, а також враховуючи те, що відповідно до наказу голови Луганського окружного адміністративного суду з 24.02.2022 по 02.05.2022 діяв простій в роботі Луганського окружного адміністративного суду, судове засідання, призначене на 21.03.2022 не відбулось.
		Ухвалою суду від 29.09.2022 запропоновано учасникам справи надати заяви про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження.
		Ухвалою суду від 21.11.2022 запропоновано учасникам справи у строк до 28.11.2022 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подати заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження за їх відсутності або про призначення судового засідання у справі чи інші клопотання за наявності.
		21.12.2023 від представника позивача А.Л. Колєснік надійшла заява про призначення справи до слухання в найближчий термін, розглянути справу в її відсутність та задовольнити позов у повному обсязі.
		Ухвалою суду від 15.02.2024 призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 лютого 2024 року на 13 год 20 хв за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4, м. Дніпро, Дніпропетровська область. Повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду адміністративної справи шляхом надіслання учасникам справи копії цієї ухвали та повісток про виклик до суду в електронному вигляді на їх електронні адреси (у разі наявності) або через особистий кабінет в підсистемі Електронний суд. Запропоновано учасникам справи подати заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження за їх відсутності.
		Відповідно до частини дев`ятоїстатті 205 КАС України,суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
		Дослідив матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей72-79,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інд.номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання АДРЕСА_2 , є пенсіонером за віком згідно посвідчення від 22.04.2013 № НОМЕР_2 , перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 22.08.2013. 
		На підставі рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 20.12.2011 року № 800 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.12.2011 та витягу про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 27.12.2011 № 32707479 встановлено, що позивач є власницею житлового будинку загальною площею 534,60 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що також зазначено позивачем, у своїй позовній заяві.
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо позивача, ОСОБА_1 є власником домоволодінняза адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 253,90 кв.м, загальною площею 534,60 кв.м. 
		Рішеннями Лисичанської міської ради від 03.07.2015 № 83/1345 (зі змінами та доповненнями), від 31.05.2018 №46/699 встановлено ставка податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості - 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного (податкового) року (https://lis.gov.ua/mistsevi-podatki.html).
		В листі ГУ ДПС у Луганській області АДВ.-8098/6/12-32-24-05-09 від 09.09.2021 зазначено, що суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розраховані у 2016-2021 роках: 2016 за базовий 2015 - 2342,21грн.; 2017 за базовий 2016 - 27856,59грн.; 2018 за базовий 2017 - 31633,60грн.; 2019 за базовий 2018 - 32717,78грн; 2020 за базовий 2019 - 33650,63грн; 2021 за базовий 2020 -34790,78грн.
		Головним управлінням ДПС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2021 року №0390491-2405-1209, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (будинок) за податковий період 2020 рік у сумі 34 790,78 грн.
		Вказане податкове повідомлення - рішення отримав представник позивача  ОСОБА_3 - 16.06.2021 року за довіреністю від 14.08.2020 року, що підтверджено підписом особи на корінці податкового повідомлення-рішення.
		Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню, позивач через представника звернувся з даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає.
		Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі - ПК України) податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
		В силу приписів пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.
		Відповідно до статті 14 ПК України:
		грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп.14.1.39 п.14.1);
		житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень («а» пп.14.1.129.1 п.14.1);
		податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (пп.14.1.156 п.14.1).
		Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено положеннями статті 266 ПК України.
		Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України).
		Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).
		За змістом пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
		Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 вказаної статті ПК України визначено, що базою оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
		За наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7.1і ПКУ, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості.
		Відповідно до п.8.1 ст.8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
		Статтею 10 ПК України встановлено перелік місцевих податків, який включає податок на майно (пп.10.1.1).
		Відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
		Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з Податковим кодексом України, є місцевим податком.
		Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
		Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.
		Так, відповідно до п.8.3 ст.8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
		Згідно з п.4.4 ст.4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу, Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
		Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
		У силу п.12.3 ст.12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
		Так, рішенням Лисичанської міської ради від 03.07.2015 № 83/1345 (зі змінами та доповненнями), від 31.05.2018 №46/699 встановлено ставка податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості - 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного (податкового) року (https://lis.gov.ua/mistsevi-podatki.html).
		На підставі вищезазначеного ГУ ДПС у Луганській області суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розраховані у 2016-2021 роках з урахуванням таких показників: за 2016 рік за базовий 2015 рік, розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня базового року 1218грн; ставка податку % - 0,5; сума податку з 1 м2 - 6,09 грн.; сума податку, що нарахована на оподатковану площу (414,6 кв.м) складає 2342,21 грн.; за 2017 за базовий 2016 - 27856,59 грн.; за 2018 за базовий 2017 - 31633,60 грн.; за 2019 за базовий 2018 - 32717,78 грн; за 2020 за базовий 2019 - 33650,63 грн; за 2021 за базовий 2020 -34790,78 грн.
		Згідно даних ІС «Податковий блок» в ІКП (ККДБ 18010200) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлено, що сплата податкових зобов`язань за 2016-2020 роки відсутня.
		У зв`язку з цим, станом на 01.01.2021 за позивачем рахується заборгованість по податку на нерухоме майно в сумі 135276,93 гривень.
		З матеріалів справи встановлено та зазначено представником позивача (додаток до позову п.7 копія вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.05.2016), що податкову вимогу від 30.05.2016 (за 2016-2017 рік) позивач отримала в червні 2016 року. 
		Відповідно до якої ГУ ДПС у Луганській області, виставлено позивачу податкову вимогу форми Ф від 30 травня 2016 № 776-17 та повідомлено, що станом на 29 травня 2016 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 7076,12 грн.
		Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 360/7567/21 позов ГУ ДПС у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено. Стягнуто з позивача в дохід місцевого бюджету за податковим боргом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2018-2020 роки в сумі 101159,19 грн.
		З наданих письмових доказів, зворотній бік облікової картки платника податку (КДБ 18010200 за 2015-2021рр., п.2 додаток до відзиву) вбачається, що ГУ ДПС у Луганській області складено податкові повідомлення  рішення від 22 березня 2018 року № 0194704/1301-1209, від 27 лютого 2019 року № 0008143-5006-1209, від 30 червня 2020 року № 0032757-5006-1209, від 15 травня 2020 року № 0032757-5006-1209 та від 03 червня 2021 року № 00390491-2405-1209. 
		Доказів оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень (або доказів звернення до суду з відповідною заявою щодо поновлення таких строків з поважних причин), а саме: від 22 березня 2018 року № 0194704/1301-1209, від 27 лютого 2019 року № 0008143-5006-1209, від 30 червня 2020 року № 0032757-5006-1209, від 15 травня 2020 року № 0032757-5006-1209, якими позивачу за 2016-2020 роки визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в загальній сумі 135276,93 гривень, в адміністративному чи судовому порядку представником позивача не зазначено та не надано. Відповідно, такі податкові повідомлення-рішення стали узгодженими, а податкові вимоги про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 135276.93 грн за відповідні періоди є чинними. 
		Щодо податкового повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік №0390491-2405-1209 від 03.06.2021 року на суму 34790,78 гривень, суд зазначає наступне. 
		Згідно пп.266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК Україниподаткове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначенихпунктом102.1статті 102цьогоКодексу.
		Вищеприведене норма передбачає при винесенні податкового повідомлення-рішення користування загальними нормами для визначення періоду за який нараховується податок.
		До часу введення норми пп.266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК Українистрок за який нараховувалось податкове зобов`язання також визначався ст. 102ПК України, загальною нормою для визначення строку нарахування податкових зобов`язань у всіх видах податків - 1095 днів.
		Конкертизація спеціалізованої норми (п.266.10 ст. 266 ПК України) не змінила період за який визначається податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Наявність або відсутність норми, яка передбачає, щоподаткове зобов`язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначенихст. 102 Кодексу, не скасовує правило нарахування податку за період визначенийст. 102 ПК України.
		Згідно п.102.1 ст. 102 ПК Україниконтролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно достатті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку поданняподаткової декларації,звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеноїпунктом133.4статті 133цьогоКодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		Як вже зазначено судом вище та встановлено з матеріалів справи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.06.2021 року №0390491-2405-1209 вручено під підпис представнику за довіреністю від 14.08.2020 року ОСОБА_3 , що підтверджено підписом особи на корінці податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2021 року, та зазначено представником позивача у позовній заяві щодо отримання відповідного податкового повідомлення - рішення 16.06.2021 року.
		Таким чином, Головним управлінням ДПС у Луганській області при визначені податкового зобов`язання для ОСОБА_1 , нараховано податок за період визначений відповідно до пп.266.10.3 п. 266.10. ст. 266 ПК України, з дотриманням п.102.1 ст. 102 ПК України.
		Отже, спірне податкове повідомлення-рішення за податковий період 2020 рік, з урахуванням приписів п.102.1 ст.102 ПК України, прийнято Головним управлінням ДПС у Луганській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, у зв`язку з чим останнє є законними та такими, що не підлягає скасуванню з цих підстав.
		Щодо посилань позивача на те, що відповідно до звіту з технічного обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 №29/2020 від 17.09.2020 року, відповідна будівля не придатна для проживання, а тому згідно з пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об`єктом оподаткування, суд зазначає наступне.
		Згідно з п.п. 5,10 п. б ч. 1ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів міських рад належать делеговані (державні) повноваження щодо обліку житлового фонду, здійснення контролю за його використанням, а також щодо обліку об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. 
		Статтею 7 Житлового Кодексу Української РСРпередбачено, що порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
		Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженимпостановою Ради міністрів Української РСР від 26.04.1984 року за № 189(далі - Положення), яке є чинним на теперішній час, визначено процедуру визнання жилих приміщень непридатними для проживання та їх переведення в нежилі для використання в інших цілях.
		За пунктами 1, 3, 5, 6, 7 Положення, жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам. Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної,міської,районноїумістіРадинароднихдепутатів пропозиціюпро визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним дляпроживання. У такому разі, для обстеження стану жилих будинків виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів призначає комісію, яка при визнанні жилого будинку (жилого приміщення) непридатним для проживання вносить виконавчому комітету місцевої Ради пропозицію з проектом відповідного рішення.
		Проте, матеріали справи не містять доказів, що обстеження жилого будинку, здійснене у відповідності до вищезгаданих вимог положення, та складено акт про визнання жилого будинку непридатним для проживання відповідно до вимог положення.
		Дане питання узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2018 року у справі №802/1524/17-а.
		З матеріалів справи вбачається, що висновок експерта з технічного обстеження будівель і споруд щодо технічного обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 складено лише 17 вересня 2020 року №29/2020 (кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 000415, виданий 14.06.2012 року), згідно з яким зазначено про непридатність для проживанняналежного позивачу вищезазначеного будинку на підставі акту про пожежу від 02.02.2013 року, складено за відсутності прийнятого рішення виконкому місцевої ради (Лисичанської міської ради або військово-цивільної адміністрації м. Лисичанська Луганської області) про визнання майна позивача непридатним для проживання, наявність якого згідно з вимогами підпункту «ґ» підпункту266.2.2. пункту266.2статті266 Податкового кодексу Україниє обов`язковою передумовою для виключення конкретного об`єкта з числа об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - не відповідає вимогам закону та положенню.
		Крім того, судом встановлено, що звіт з технічного обстеження житлового будинку розроблений експертом з технічного обстеження будівель і споруд ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_3 та складено 17.09.2020 року, тобто звіт з технічного обстеження будинку щодо непридатності будівлі для проживання замовлено та складено було 17.09.2020, а податкову вимогу від 30.05.2016 позивач отримав ще в червні 2016 року, якою їй достеменно було відомо щодо заборгованості з податку на нерухоме майно та її підстави виникнення.
		Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно до акту про пожежу від 02.02.2013 року (яким встановлено, що пожежею було знищено побутову техніку, меблі, домашні речі, перекриття будинку, на площі біля 200 кв.м., дах будинку площа біля 300 кв.м.) у позивача виникло право щодо своєчасного звернення до відповідних органів з заявою про непридатність житлової нерухомості для проживання (експлуатації) та припинення права на майно яке підлягає державній реєстрації, оскільки таке право припиняється з моменту внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
		Разом з тим, слід зазначити, що позивачем визнано факт відсутності такого рішення органу місцевого самоврядування так вказано про те, що лише в січні 2021 року вона звернулася до управління житлово-комунального господарства військово-цивільної адміністрації м. Лисичанська Луганської області щодо проведення комісійного обстеження будівлі АДРЕСА_1 .
		При цьому, суд звертає увагу на те, що такі дії проведені позивачем лише в січні 2021 році, а податковий період відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за цим об`єктом оподаткування, як вже відмічалось судом, 2020 рік. 
		Відтак, відсутність відповідного рішення місцевої ради про непридатність житлової нерухомості для проживання (експлуатації) не виключає зазначений будинок з переліку об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та не звільняє від обов`язку позивача сплачувати такий податок.
		Крім того, органи Державної податкової служби здійснюють розрахунок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на підставі інформації про перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у власності фізичних та юридичних осіб, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до статті 349 Цивільного кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
		Оскільки, позивач відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносив і на час складання відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.06.2021 року №0390491-2405-1209 житловий будинок перебував у власності позивача, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд вважає, що є об`єкт оподаткування. 
		Відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що представнику позивача у задоволенні позову слід відмовити.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає наступне.
		При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 вказаного Кодексу).
		Зважаючи на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні адміністративного позову адвоката Колєснік Алли Миколаївни в інтересах  ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та сплати боргу відмовити. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Першого апеляційного адміністративного суду.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя І.В. Тихонов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...