Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/247/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано для оприлюднення: 29.02.2024. Зареєстровано: 01.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2024.
Дата набрання законної сили: 13.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 лютого 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа № 924/247/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Вронської Г.О. - головуючої, Губенко Н.М., Студенця В.І.
		 
		за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,
		 
		представників учасників справи:
		від позивача: Окунєв І.С.,
		від відповідача-1: Деркач С.С.,
		від відповідача-2: не з`явився,
		від третьої особи: не з`явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва
		(суддя Демидов В.О.)
		від 10.11.2022
		 
		та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
		(суддя Демидов В.О.)
		від 24.11.2022
		 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду
		(колегія суддів: Алданова С.О. - головуюча, Євсіков О.О., Корсак В.А.)
		від 24.04.2023
		 
		та на постанову Північного апеляційного господарського суду
		(колегія суддів: Алданова С.О. - головуюча, Євсіков О.О., Корсак В.А.)
		від 24.04.2023
		 
		за позовом ОСОБА_1 
		до 1) Об`єднання організацій роботодавців «ІНФОРМАЦІЯ_5», 2) Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_2 
		про визнання недійсним рішення, визнання протиправними реєстраційних дій та їх скасування
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. ОСОБА_1 (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Об`єднання організацій роботодавців «ІНФОРМАЦІЯ_5» (далі - Відповідач-1) та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Відповідач-2), в якому просить суд визнати недійсними рішення позачергової конференції Відповідача-1, під час якої було ухвалено рішення про обрання ОСОБА_2 (далі - Третя особа) новим головою Відповідача-1, а також визнати протиправними реєстраційні дії державного реєстратора Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Хмельницький Сахненко Т.М. щодо державної реєстрації змін до відомостей про керівника Відповідача-1 та осіб, уповноважених вчиняти дії від імені Відповідача-1, та скасувати внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис від 30.03.2022 №1000701070003088758.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення позачергової конференції Відповідача-1, під час якої Третю особу було обрано новим головою Відповідача-1, а також відповідний реєстраційний запис, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.03.2022 №1000701070003088758, порушують права та охоронювані законом інтереси Позивача як законно обраного голови Відповідача-1. Крім того Позивач вказує, що позачергова конференція Відповідача-1 проведена з порушенням вимог статуту та закону, оскільки протягом лютого-березня 2022 року ані чергові, ані позачергові конференції Відповідача-1 та/або засідання президії правління Відповідача-1 не скликалися і не проводилися. Керівні органи Відповідача-1 не приймали жодних рішень та не вчиняли жодних дій, спрямованих на зміну голови Відповідача-1. Представники організацій-членів Відповідача-1 не зверталися до його керівних органів з питань організації та проведення позачергової конференції.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
		3. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2022 справу №924/247/22 передано за територіальною юрисдикцією (виключною підсудністю) до Господарського суду міста Києва.
		4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі №924/247/22, у задоволенні позову відмовлено.
		5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи Позивача у частині незаконності скликання, проведення та голосування на спірній позачерговій конференції є необґрунтованими, а підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення позачергової конференції Відповідача-1 відсутні. Крім того, для здійснення державної реєстрації внесення змін відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про керівника та підписанта Відповідача-1 було подано повний пакет документів для вчинення оспорюваної реєстраційної дії та у державного реєстратора не було підстав для зупинення розгляду документів або відмови у проведенні оскаржуваної реєстраційної дії. Відтак підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними реєстраційних дій державного реєстратора також відсутні.
		6. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі №924/247/22, заяву Відповідача-1 про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн з ПДВ. В іншій частині заяви відмовлено.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
		7. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі №924/247/22.
		8. Підставами касаційного оскарження щодо рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 Скаржник визначив пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначив, зокрема, що:
		1) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частин 1, 2 статті 2, статті 6, частини 3 статті 7, частини 1, 3, 4 статті 13, статті 14, частин 2, 3 статті 15 Закону України «Про організацію роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності», згідно з якими підставами для визнання недійсними (нікчемними) рішень органів управління об`єднання організацій роботодавців можуть бути істотні порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення зборів, конференцій, з`їздів, засідань органів управління тощо, перевищення органами управління компетенцій. Безумовною підставою для визнання недійсними (нікчемними) рішень органів управління об`єднання організацій роботодавців (зборів, конференцій, з`їздів, засідань утворених організацією роботодавців та їх об`єднанням органів), прийняття цими органами рішення за відсутності кворуму для проведення чи прийняття відповідного рішення;
		2) справу розглянуто за відсутності Позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання в апеляційному суді;
		3) суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази.
		9. Підставами касаційного оскарження щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 Скаржник визначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначив, зокрема, що:
		1) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права (статтю 123, частини 1, 2, 3, 4 статті 126, частину 8 статті 129 ГПК України, статті 1, 6, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.08.2022 у справі №911/3323/14;
		2) справу розглянуто за відсутності Позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання в апеляційному суді;
		3) суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази.
		10. 18 грудня 2023 року електронною поштою на адресу Верховного Суду від представника Відповідача-1 - адвоката Окунєва І.С. надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Господарське процесуальне законодавство не містить визначення поняття «виключна правова проблема», відсутні в ньому і критерії визначення виключності правової проблеми. Разом з цим такі критерії були визначені Великою Палатою Верховного Суду та викладені у численних ухвалах, зокрема в ухвалах від 30.10.2018 у справі №757/172/16-ц, від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20 тощо.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає у тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в їх застосуванні до спірних відносин. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення сталого розвитку права.
		Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
		Кількісний критерій ілюструє той факт, що виключна правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини:
		- відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема, зокрема, наявність протилежних і суперечливих судових рішень, глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами;
		- невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема;
		- необхідність застосування аналогії закону чи права;
		- відсутність національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами, ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо;
		- вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
		Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання, оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також вирішує, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
		Суд зазначає про відсутність у клопотанні Скаржника мотивів для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Скаржник лише вказує, що питання застосування Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» має важливе значення та зазначає, що Відповідач-1 в умовах повномаштабної війни виконує важливу роль в забезпеченні Збройних Сил України необхідною технікою, що робить його діяльність важливою для всієї країни. З огляду на зазначене, Суд відмовляє у задоволенні клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		11. 10 лютого 2024 року представником Відповідача-1 - адвокатом Деркачем С.С. надіслано на адресу Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, у яких він просить, зокрема, поновити строк на подання заперечень.
		Ухвалою від 13.11.2023 Верховний Суд встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу - до 30 листопада 2023 року.
		Тобто Відповідачем-1 подано заперечення на касаційну скаргу, які по своїй суті є відзивом на касаційну скаргу, з пропуском встановленого Верховним Судом строку для подання відзиву.
		За приписами частини 4 статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
		За змістом частин 1 та 2 статті 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
		Таким чином, Верховний Суд зазначає про те, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому відповідно до вимог процесуального закону може бути продовженим, а не поновленим.
		Відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		З огляду на зазначене, та враховуючи, що матеріали справи містять докази направлення Відповідачу-1 копій касаційної скарги і касаційної скарги у новій редакції, та беручи до уваги, що ухвалу Верховного Суду від 13.11.2023 направлено Відповідачу-1 17 листопада 2023 року за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Верховний Суд залишає без задоволення клопотання Відповідача-1 про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу, а відзив Відповідача-1 залишає без розгляду.
		Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		12. 15 липня 2022 року Позивач був обраний на посаду голови Відповідача-1, що підтверджується протоколом №1 установчого з`їзду (конференції) Відповідача-1 від 15.07.2020 та випискою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30.10.2020.
		13. Згідно з протоколом позачергової конференції Відповідача-1 від 09.03.2022, яка була скликана на вимогу членів Відповідача-1 від 08.03.2022 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) за питанням третім порядку денного слухали ОСОБА_3 , який констатував, що делегат конференції - Позивач не прибув для участі у конференції Відповідача-1 і за наявною інформацією вже тривалий час перебуває за межами території України в умовах правового режиму воєнного стану та особливих вимог до підприємств оборонно-промислового комплексу в умовах повномасштабної агресії Російської Федерації, її вторгнення по широкому фронту на суверенну територію України.
		14. Відповідно до протоколу в режимі відеоконференції позачерговою конференцією визнано делегата конференції - Позивача таким, що самоусунувся; звільнено Позивача з посади голови Відповідача-1; обрано Третю особу головою Відповідача-1; призначено ОСОБА_7 виконавчим директором Відповідача-1; уповноважено Третю особу та ОСОБА_7 окремо одноосібно представляти Відповідача-1 для проведення реєстраційних дій (вжиття заходів щодо внесення відомостей про зміну керівника Відповідача-1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
		15. 30 березня 2022 року державним реєстратором Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сахненко Т.М. прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про керівні органи Відповідача-1, на підставі якого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис від 30.03.2022 №1000701070003088758, згідно з яким керівником Відповідача-1 з 09 березня 2022 року є Третя особа, а особами, уповноваженими вчиняти дії від імені Відповідача-1 - Третя особа та ОСОБА_7 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		16. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов такого висновку.
		17. Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та робила правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
		18. Зокрема, у постанові від 11.05.2021 у справі №759/9008/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.
		Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
		Корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною 3 статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
		У мотивувальній частині рішення №1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі №1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини 3 статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.
		Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
		За змістом положень частини 3 статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.
		Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
		19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 1.1 статуту Відповідач-1 є організацією роботодавців, утвореною відповідно до Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності». Об`єднання є неприбутковою організацією, яка об`єднує територіальні та галузеві ІНФОРМАЦІЯ_3 на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту економічних, соціальних, інших інтересів цих роботодавців на місцевому рівні, а також з метою координації та консолідації дій своїх членів у сфері соціально-трудових відносин.
		20. Відповідно до пункту 5.1 статуту членами об`єднання можуть бути організації роботодавців, їх об`єднання, створені відповідно до Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності», які прагнуть досягнення мети діяльності, визнають статут об`єднання, виявили згоду виконувати його вимоги і сплачують вступні та членські внески.
		21. Пунктом 7.1 статуту встановлено, що вищим керівним органом об`єднання є конференція; чергова конференція скликається один раз на чотири роки правлінням об`єднання.
		Час скликання, норми представництва делегатів, порядок денний чергової конференції встановлює правління об`єднання та оголошує не пізніше, як за один місяць до дати проведення конференції (пункт 7.2 статуту).
		Згідно з пунктом 7.3 статуту позачергова конференція об`єднання скликається головою об`єднання, президією правління об`єднання або за вимогою не менше як 10% членів об`єднання, якщо цього вимагають інтереси об`єднання в цілому.
		Відповідно до пункту 7.4 статуту час скликання, норми представництва делегатів, порядок денний позачергової конференції встановлюється головою об`єднання або президією правління об`єднання.
		22. У пункті 7.7 статуту визначено, що до виключної компетенції конференції належить обрання голови та ревізійної комісії об`єднання.
		Рішення з питань обрання Голови та ревізійної комісії об`єднання приймаються простою більшістю голосів (пункт 7.8 статуту).
		Конференція вважається правомочною, якщо на ній присутні не менше 2/3 обраних делегатів (пункт 7.10 статуту).
		23. Згідно з пунктом 8.1 статуту голова об`єднання є вищою посадовою особою об`єднання. Голова об`єднання обирається конференцією строком на 4 роки, підзвітний їй та несе перед нею відповідальність за виконання покладених на нього завдань та функцій.
		Відповідно до пункту 9.1 статуту правління формується конференцією об`єднання. До складу правління об`єднання за посадою входять голова об`єднання, призначені головою заступники, керівники організацій роботодавців, що є членами об`єднання.
		Президія правління створюється правлінням об`єднання. До складу президії правління за посадою входять голова об`єднання, призначені головою заступники об`єднання (пункт 9.5 статуту).
		24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу позачергової конференції об`єднання від 09.03.2022, яка скликалась на вимогу членів об`єднання від 08.03.2022 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) в режимі відеоконференції, визнано делегата конференції ОСОБА_1 таким, що самоусунувся; звільнено ОСОБА_1 з посади голови об`єднання; обрано ОСОБА_2 головою об`єднання; призначено ОСОБА_7 виконавчим директором об`єднання; уповноважено ОСОБА_2. та ОСОБА_7 окремо одноосібно представляти об`єднання для проведення реєстраційних дій (вжиття заходів щодо внесення відомостей про зміну керівника об`єднання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
		25. Як встановлено судами попередніх інстанцій з вищезазначеного протоколу, на конференції були присутні (в режимі відеоконференції) з правом голосу: голова Київської міської ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3.; голова Київської ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4., голова ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5., голова Сумської ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6
		26. За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) роботодавці мають право об`єднуватися в організації роботодавців, вільно вступати до таких організацій та виходити з них, брати участь в їх діяльності на умовах та в порядку, визначених їх статутами. Організації роботодавців, їх об`єднання можуть створювати об`єднання організацій роботодавців, вступати до таких об`єднань та виходити з них, брати участь в їх діяльності на умовах та в порядку, визначених статутами об`єднань організацій роботодавців.
		Згідно з частиною 3 статті 2 зазначеного Закону член організації роботодавців чи об`єднання організацій роботодавців має право в будь-який час припинити своє членство в організації роботодавців чи об`єднанні організацій роботодавців шляхом подання заяви до відповідних статутних органів. Членство в організації роботодавців чи об`єднанні організацій роботодавців припиняється з дня подання такої заяви та не потребує додаткових рішень. З того самого дня припиняється перебування члена організації роботодавців чи об`єднання організацій роботодавців на будь-яких виборних посадах в організації роботодавців чи об`єднанні організацій роботодавців.
		Дія абзацу першого цієї частини не поширюється на членів організації роботодавців чи об`єднання організацій роботодавців, обраних на посади керівника та заступника керівника організації роботодавців чи об`єднання організацій роботодавців. Членство в організації роботодавців чи об`єднанні організацій роботодавців зазначених керівників припиняється з дня, наступного за днем обрання нового керівника чи його заступника.
		27. Статтею 6 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» передбачено принципи утворення і діяльності організацій роботодавців, їх об`єднань, зокрема передбачено, що організації роботодавців та їх об`єднання утворюються і діють на принципах: 1) законності та верховенства права; 2) свободи об`єднання; 3) незалежності та рівноправності членів; 4) самоврядності; 5) соціального діалогу; 6) аполітичності; 7) відкритості та гласності; 8) відповідальності за виконання взятих зобов`язань.
		Організації роботодавців, їх об`єднання вирішують питання щодо діяльності організації, об`єднання на підставі своїх статутів.
		Організації роботодавців, їх об`єднання зобов`язані забезпечувати повне та своєчасне інформування своїх членів з питань їх діяльності, ознайомлювати на їх прохання з усіма матеріалами, що стосуються діяльності організації, об`єднання.
		28. З частини 3 статті 7 зазначеного Закону вбачається, що організації роботодавців та їх об`єднання самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з`їзди, засідання утворених ними органів, проводять інші заходи, які не суперечать законодавству.
		29. Статтею 13 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» передбачено, що організації роботодавців та їх об`єднання діють на підставі статутів, які затверджуються установчим з`їздом (конференцією).
		Статут організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців не повинен суперечити законодавству України.
		30. Статтею 14 вищезазначеного Закону передбачено, що членство в організаціях роботодавців, їх об`єднаннях визначається статутом організацій роботодавців, об`єднань організацій роботодавців.
		31. Частинами 2, 3 статті 15 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» передбачено, що рішення про внесення змін до статутних документів, у складі виборних органів організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців приймається організацією роботодавців, об`єднанням організацій роботодавців у визначеному статутом порядку та оформляється протоколом засідання уповноваженого органу організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців.
		Невід`ємною частиною протоколу засідання уповноваженого органу організації роботодавців є реєстр учасників, в якому зазначаються дані про:
		1) фізичних осіб: прізвище, ім`я, по батькові особи, дані її паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), адреса та відомості про кількість найманих працівників. Дані про особу засвідчуються її особистим підписом;
		2) юридичних осіб: повне найменування, ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, юридична адреса, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка уповноважена брати участь у засіданні уповноваженого органу організації роботодавців, дані її паспорта (а для іноземців та осіб без громадянства - дані національного паспорта або документа, що його замінює). Ці дані засвідчуються підписом особи, яка уповноважена брати участь у засіданні уповноваженого органу організації роботодавців.
		Невід`ємною частиною протоколу засідання уповноваженого органу об`єднання організацій роботодавців є реєстр організацій роботодавців, які брали участь у цьому засіданні, в якому зазначаються дані щодо організацій роботодавців: повне найменування, місцезнаходження керівних органів, дата та номер документа про державну реєстрацію організації роботодавців, рішення керівних органів організації роботодавців щодо особи, яка уповноважена брати участь у засіданні уповноваженого органу, із зазначенням прізвища, ім`я, по батькові та реквізитів документа, яким особа уповноважена представляти організацію роботодавців, дані її паспорта (а для іноземців та осіб без громадянства - дані національного паспорта або документа, що його замінює). Ці дані засвідчуються підписом особи, яка уповноважена брати участь у засіданні уповноваженого органу організації роботодавців.
		Про прийняте уповноваженим органом організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців рішення повідомляється в 60-денний термін суб`єкт державної реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
		32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до інформації, розміщеній на офіційному сайті Відповідача-1 станом на 09 березня 2022 року членами Відповідача-1 були та є чотири члени, а саме: Харківська обласна ІНФОРМАЦІЯ_4, Київська міська ІНФОРМАЦІЯ_4, Київська обласна ІНФОРМАЦІЯ_4 та Сумська обласна ІНФОРМАЦІЯ_4.
		33. Згідно з реєстром осіб, які брали участь у позачерговій конференції 09 березня 2022 року, були присутні представники всіх членів - юридичних осіб об`єднання представляли їх керівники, відомості про яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, тобто уповноважені особи.
		Відтак, суди попередніх інстанцій встановили, що всі члени Відповідача-1 були присутні на позачерговій конференції 09 березня 2022 року, здійснили своє волевиявлення та проголосували одноголосно за припинення повноважень Скаржника як голови Відповідача-1, про що зазначено в самому протоколі та реєстрі присутніх.
		34. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що доводи Скаржника у частині незаконності скликання, проведення та голосування на позачерговій конференції, рішення якої оскаржується, є необґрунтованими, а підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним цього рішення відсутні.
		35. Підставою касаційного оскарження Скаржник зазначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки він вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частин 1, 2 статті 2, статті 6, частини 3 статті 7, частини 1, 3, 4 статті 13, статті 14, частин 2, 3 статті 15 Закону України «Про організацію роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності», згідно з якими підставами для визнання недійсними (нікчемними) рішень органів управління об`єднання організацій роботодавців можуть бути істотні порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення зборів, конференцій, з`їздів, засідань органів управління тощо, перевищення органами управління компетенцій. Безумовною підставою для визнання недійсними (нікчемними) рішень органів управління об`єднання організацій роботодавців (зборів, конференцій, з`їздів, засідань утворених організацією роботодавців та їх об`єднанням органів), прийняття цими органами рішення за відсутності кворуму для проведення чи прийняття відповідного рішення.
		36. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили із того, що всі члени Відповідача-1 були присутні на позачерговій конференції 09 березня 2022 року, яка була скликана на їх вимогу відповідно до положень статуту Відповідача-1, здійснили своє волевиявлення та проголосували одноголосно за припинення повноважень Скаржника як голови Відповідача-1, про що зазначено в самому протоколі та реєстрі присутніх. Верховний Суд погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій. Судами також враховано, що саме відсутність Скаржника в Україні та одночасно необхідність здійснення діяльності Відповідача-1 в умовах збройної агресії Російської Федерації стали підставою прийняття оскаржуваного рішення.
		37. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки позачергова конференція Відповідача-1 була скликана на вимогу більше як 10% членів об`єднання, участь в позачерговій конференції об`єднання взяли чотири члени Відповідача-1, члени об`єднання скористались своїм правом щодо обрання голови об`єднання, за що проголосували простою більшістю, відтак така конференція була проведена за наявності кворуму для прийняття рішень, у зв`язку із чим з наступного дня за днем проведення конференції повноваження Скаржника як голови об`єднання були припинені.
		38. Щодо вимоги про визнання протиправними реєстраційних дій та скасування внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису Верховний Суд зазначає наступне.
		39. Згідно з пунктами 1-3, 7, 8 частини 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною 5 цієї статті, подаються такі документи:
		1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
		2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою;
		3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об`єднання, політичні партії;
		7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;
		8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.
		40. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що для здійснення державної реєстрації внесення змін відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про керівника та підписанта Відповідача-1 було подано повний пакет документів для вчинення оспорюваної реєстраційної дії та у державного реєстратора не було підстав для зупинення розгляду документів або відмови у проведенні оскаржуваної реєстраційної дії.
		41. Також судом апеляційної інстанції враховано, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» від 06.03.2022 №209, яка визначає особливості державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в умовах воєнного стану. Дана постанова набрала чинності з дня її опублікування та діє до дня припинення чи скасування воєнного стану.
		Згідно з вищезазначеною постановою, наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2022 №1272/5 «Про затвердження Переліку державних реєстраторів та посадових осіб Міністерства юстиції, його територіальних органів, якими в умовах воєнного стану проводиться державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» був затверджений перелік державних реєстраторів та посадових осіб Міністерства юстиції, його територіальних органів, якими в умовах воєнного стану проводиться державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Затвердженим переліком передбачені обмеження (умови) проведення (прийняття) включеними до нього державними реєстраторами, посадовими особами реєстраційних дій.
		Відповідно до вищевказаного наказу Міністерства юстиції України начальник відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Житомирській області Управління державної реєстрації Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сахненко Т.М. була включена до зазначеного переліку та мала право з дозволених реєстраційних дій здійснити державну реєстрацію зміни керівника Відповідача-1.
		42. Відтак суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними реєстраційних дій державного реєстратора відсутні.
		43. Щодо доводів Скаржника стосовно оскарження постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, то Верховний Суд зазначає таке.
		44. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
		45. Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		46. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц, від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).
		47. Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №925/1073/22 сформував такі висновки:
		- встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, що закріплені в частині 2 статті 300 ГПК України;
		- критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
		48. У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідивши надані Відповідачем-1 докази понесення витрат на правничу допомогу та заперечення Скаржника щодо їх розміру, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру витрат на правничу допомогу (з урахуванням предмета та підстав позовних вимог, оцінюючи фактичні витрати Відповідача-1 з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги співмірність розміру витрат з наданими послугами, а також заяву Скаржника про зменшення розміру заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу), дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка заявлена до відшкодування, тому присудив до стягнення 40 000 грн із заявлених Відповідачем-1 60 000 грн.
		49. З матеріалів справи не вбачається підстав для заміни висновків суду апеляційної інстанції власною оцінкою або визначення іншого розміру судових витрат, ніж той, що був доведений стороною в суді апеляційної інстанції.
		50. Аргументи Скаржника щодо недоведеності Відповідачем-1 критерію співмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката, Верховний Суд відхиляє, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Для виконання цього обов`язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування.
		51. При касаційному перегляді постанови апеляційної інстанції Верховний Суд не виявив в діях суду апеляційної інстанції порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.
		52. Водночас за доводами Скаржника судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.08.2022 у справі №911/3323/14.
		53. Верховний Суд, проаналізувавши вказані постанови, висновки, в яких, на думку Скаржника, не було враховано апеляційним судом при ухваленні оскаржуваного рішення, встановив, що застосування судом апеляційної інстанції норм права в оскаржуваному рішенні не суперечить жодному з вказаних Скаржником висновків Верховного Суду. Застосування судами норм права у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.
		54. Аргументи Скаржника щодо неправильної оцінки судами доказів щодо обставин надання послуг правничої допомоги зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		55. Щодо доводів Скаржника про розгляд справи у суді апеляційної інстанції без належного повідомлення Скаржника про дату, час і місце судового засідання, Верховний Суд зазначає таке.
		56. Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями статті 242 ГПК України.
		Положення частини 11 цієї статті ГПК України визначають, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Водночас, положення частини 5, пункту 2 частини 6 та інші положення частини 6 статті 242 ГПК України передбачають, що:
		- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня;
		- днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
		- якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
		57. Судом враховується, що представник Скаржника - адвокат Мінко А.В. зазначив безпосередньо в апеляційній скарзі у власних реквізитах електронну пошту - minko.andriy@gmail.com.
		58. Відповідно до частини 7 статті 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
		59. У матеріалах справи міститься роздруківка з електронної скриньки секретаря судового засідання, з якої вбачається, що ухвали суду апеляційної інстанції від 30.03.2023 про призначення судових засідань з розгляду апеляційних скарг Скаржника на рішення від 10.11.2022 та додаткове рішення від 24.11.2022 суду першої інстанції на 24 квітня 2023 року о 10:45 год. та об 11:00 год. відповідно, були направлені Скаржнику на електронну адресу, що була зазначена в апеляційній скарзі - minko.andriy@gmail.com.
		60. Суд також враховує, що Скаржник не зазначив, що вказані ухвали не були доставлені йому апеляційним судом електронним листом 04 квітня 2023 року або він не був обізнаний зі змістом цих ухвал з відповідного електронного листа.
		61. Крім того, Суд враховує, що в матеріалах справи міститься клопотання представника Скаржника - адвоката Мінко А.В. про визнання причин неявки його неявки в судові засідання, які призначені на 13 лютого 2023 року поважними та відкладення розгляду справи на іншу дату. Ухвали про відкриття апеляційного провадження та повідомлення про призначення до розгляду апеляційних скарг на 13 лютого 2023 року надсилались представнику Скаржника також на електронну адресу, що була зазначена в апеляційній скарзі - minko.andriy@gmail.com. Клопотання Скаржника про відкладення розгляду справи свідчить, що він був обізнаний про розгляд його апеляційних скарг судом апеляційної інстанції.
		62. Верховний Суд також враховує, що у даному випадку апеляційні скарги були подані саме представником Скаржника - адвокатом Мінко А.В., тому останній був безумовно обізнаний про свою ініціативу звернення до суду апеляційної інстанції, а відтак мав проявити зацікавленість у розгляді своїх апеляційних скарг.
		63. Суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).
		Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
		64. Тому Верховний Суд зазначає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень суду апеляційної інстанції з підстав неповідомлення Скаржника про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки він не довів порушення норм процесуального права апеляційним судом.
		65. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник посилається на неповне дослідження судами зібраних у справі доказів.
		66. У розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є передбачене пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.
		67. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
		68. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
		69. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи Скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, Скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
		70. За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи Скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
		71. Таким чином, зазначена Скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України (щодо недослідження зібраних у справі доказів), також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		72. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
		73. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		74. Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Скаржника, вважає, що оскаржувану постанову апеляційного суду слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Судові витрати
		75. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №924/247/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		3. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі №924/247/22 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча                                                                                  Г. Вронська
		 
		Судді                                                                                            Н. Губенко
		 
		                                                                                                     В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...