Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/35276/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 29.02.2024. Зареєстровано: 01.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2024.

Номер судового провадження: П/320/35276/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		23 лютого 2024 року справа № 320/35276/23
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного у місті Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Лися Данила Олександровича про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу,
		за участю:
		представника позивача - адвоката Стріченка Д.А. (в режимі ВКЗ),
		представника відповідача-1 (Шевченківський районний у м.Києві ТЦК та СП) - не з`явився,
		представника відповідача-2 (Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України) - Горлов А.М. (в режимі ВКЗ),
		третьої особи - не з`явився
		Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі  позивач та/або ОСОБА_1 ) із позовом до Шевченківського районного в м.Києві ТЦК та СП (далі  відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі  відповідач-2 та/або в/ч НОМЕР_1 НГУ, Військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд:
		- визнати протиправними дії Шевченківського у місті Києві районного центру комплектування та соціальної підтримки щодо мобілізації ОСОБА_2 ;
		- визнати незаконним та скасувати наказ Командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.07.2023 №178 мтд.
		Мотивуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що ОСОБА_2 не проходив військово-лікарську комісію, не є військовозобов`язаним, а тому не підлягав призову під час мобілізації. З урахуванням наведеного, на переконання ОСОБА_1 наказ Командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.07.2023 №178 мтд є протиправним та підлягає скасуванню. 
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 21.11.2023.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі  третя особа). 
		21.11.2023 в системі Електронний суд Київським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, що надійшов від представника Військової частини НОМЕР_2 . У вказаному відзиві на позовну заяву представника відповідача-2 стверджує про правомірність виданого ним наказу та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема представник Військової частини НОМЕР_2 зазначає, що третя особа перебувала на військовому обліку, що підтверджується приписним посвідченням, не була заброньована в установленому порядку на період мобілізації та не належить до категорії осіб, зазначених у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, представником відповідача-2 наголошено на відсутності доказів на підтвердження неможливості призову під час мобілізації за станом здоров`я, а доводи позивача про те, що ОСОБА_2 виповнились тільки 18 років, як підстави для задоволення позову, за висновок відповідача-2, є безпідставними. Водночас представник Військової частини НОМЕР_2 вважає, що після видання оскаржуваного наказу суть правовідносин між в/ч та третьою особою зазнали змін, відтак оскаржуваний наказ вичерпав свою дію. Окрім цього представник відповідача-2 вказав на те, що позов подано особою, яка не має на те повноважень. 
		В судовому засіданні 21.11.2023, судом до матеріалів справи долучено відзив на позовну заяву представника відповідача-1, в якому останній стверджує про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог, які заявлені до нього та наголошує, що ним не було вжито жодних мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме  відсутні відомості в поіменних списках про направлення до військових частин/навчальних центрів Збройних Сил України, відсутність мобілізаційних розпоряджень. 
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 відкладено судове засідання на 08.12.2023, яке вирішено проводити за участю представника відповідача - Горлова Артема Миколайовича, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.
		03.12.2023 судом долучено до матеріалів справи аналогічний за змістом відзив, поданий Шевченківським районним в м. Києві ТЦК та СП. 
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 відкладено судове засідання на 20.12.2023, яке вирішено проводити за участю представника відповідача - Горлова Артема Миколайовича, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.
		Судове засідання 20.12.2023 не відбулось з технічних причин, про що свідчить відповідний акт канцелярії суду від 20.12.2023. Призначено наступне судове засідання на 12.01.2024 на 11.00 год.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 відкладено судове засідання на 12.01.2024, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку за участю представника відповідача - Горлова Артема Миколайовича.
		06.01.2024 та 07.01.2024 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано клопотання позивача про розгляд справи за її відсутності. 
		Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 відкладено судове засідання на 26.01.2024.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у задоволенні усної заяви представника відповідача-2 (Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України) Горлова А.М. від 12.01.2024 про відвід головуючого судді Кушнової А.О. від розгляду адміністративної справи №320/35276/23 відмовлено. 
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 клопотання відповідача-1 Шевченківського районного в м.Києві ТЦК та СП від 08.12.2023 №1/1/5632 про винесення окремої ухвали в адміністративній справі №320/35276/23 повернуто без розгляду. 
		Судове засідання 12.01.2024 було відкладено та протокольною ухвалою викликано в якості свідка третю особу. 
		Судове засідання 26.01.2024 відкладено на 23.02.2023. 
		В судовому засіданні 23.02.2024 представник позивача підтримав раніше висловлену правову позицію по суті спору, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача-2 проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.
		Представник відповідача-1 та третя особа в судове засідання 23.02.2024 не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		в с т а н о в и в:
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22.05.2019 у справі №761/26790/18 позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Призначено ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 17.07.2023 №178мтд, солдата ОСОБА_2 , який відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, згідно статті 22 пункту 5 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та розпоряджання командувача Національної гвардії України від 24.02.2022 №27/9/1/3/М-282т-Е прибув для проходження військової служби, військова служба за призовом під час мобілізації із Шевченківського РТЦК та СП міста Київ зараховано до списків особового складу частини та інших видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та призначено на посаду номера обслуги 2-го кулеметного відділення кулеметного взводу 6-го батальйону спеціального призначення (ВОС-101533П), з 17 липня 2023 року (далі  оскаржуваний та/або спірний наказ та/або Наказ №178мтд) (т. 1, а.с. 75). 
		Надалі, відповідно до пункту 1 Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 25.09.2023 №118 «Про випуск військовослужбовців пілотного проекту навчання за програмою БЗВП (особового складу військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НГУ) у відповідності до вимог наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 05.07.2023 №118 «Про організацію та проведення пілотного проекту навчання за програмою БЗВП з особовим складом військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НГУ» солдат ОСОБА_2 вважається таким, що в період з 31.08.2023 по 25.09.2023 закінчив навчання за програмою БЗВП та успішно склав випускні іспити (вихідний контроль, контрольні зайняття) за військово-обліковою спеціальністю Стрілець ВОС-100 (далі  Наказ №118) (т. 1, а.с. 57). 
		Згідно із пунктом 2 Наказу №118 за результатами здачі випускних іспитів (вхідного контролю, контрольних зайнять) з військовослужбовцями солдату ОСОБА_2 присвоєно стрільця III класу. 
		ОСОБА_1 вважає Наказ №178мтд протиправним та таким, що підлягає скасуванню та, враховуючи те, що є опікуном ОСОБА_2 , звернулась до суду із даним адміністративним позовом. 
		Вирішуючи спір про суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне. 
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		У подальшому законами України від 15.03.2022 №2119-ІХ, від 21.04.2022 №2212-ІХ, від 22.05.2022 №2263-ІХ, від 15.08.2022 №2500-IX та від 16.11.2022 №2738-IX Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні затверджено відповідні Укази Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023 та від 05.02.2024 №49/2024, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб, з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб, з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб, з 05 год. 30 хв. 19.02.2023 строком на 90 діб, з 05 год. 30 хв. 20.05.2023 строком на 90 діб, з 05 год. 30 хв. 18.08.2023 строком на 90 діб, з 05 год. 30 хв. 16.11.2023 року строком на 90 діб, а потім з 05 год. 30 хв. 14.02.2024 строком на 90 діб.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі  Закон № 2232-XII). 
		Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-XII). 
		Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-XII регламентовано, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		В силу вимог частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:
		допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
		призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
		військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
		військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
		резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
		Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України (ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII). 
		Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII). 
		Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII встановлено види проходження військової служби, якими є: 
		строкова військова служба;
		військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
		військова служба за контрактом осіб рядового складу;
		військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
		військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
		військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
		військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
		військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Згідно із частиною 7 статті 2 Закону № 2232-XII строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
		Відповідно до частин 9-10 статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України можуть проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань. Порядок відбору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави та порядок звільнення із служби визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
		На військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.
		Частиною 13 статті 2 Закону № 2232-XII регламентовано, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
		Згідно із частиною 1 статті 15 Закону № 2232-XII на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
		У той же час, положеннями статті 18-1 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.
		Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо:
		організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку;
		направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні.
		У той же час, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі  Закон №3543-XII). 
		Згідно із статтею 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. 
		Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації (ч. 1 ст. 3 Закону №3543-XII). 
		Організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України (ч. 1 ст. 4 Закону №3543-XII). 
		Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення (ч. 5 ст. 4 Закону №3543-XII). 
		За правилами частини 8 статті 4 Закону №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
		Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є видом проходження військової служби, а призовні комісії під час дії воєнного стану проводять організацію та безпосереднє проведення медичного огляду призовників, які перебувають на військовому обліку та досягли 27-річного віку, здійснюють взяття на облік військовозобов`язаних або виключають з військового обліку. 
		Водночас, чинним законодавством передбачено, що під час дії воєнного стану призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, може бути направлено призовною комісією для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні.
		Таким чином, виходячи із положень статті 18-1 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану реалізація такого виду проходження військової служби призовниками  «військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період» можлива виключно, у разі досягнення особою 27-річного віку. 
		В іншому ж випадку, особа (призовник), яка не досягла 27-річного віку, у разі її бажання проходити військову службу, може реалізувати своє право шляхом укладання відповідного контракту та/або вступу до вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
		Між тим, згідно з частиною 5 статті 22 Закону № 2232-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Військовозобов`язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.
		Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.
		Згідно з частиною 4 статті 22 Закону № 2232-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-XII регламентовано, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. 
		Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, зокрема здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади. 
		Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах, зокрема мобілізаційних розпорядженнях або повістках.
		При цьому, початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 
		Як вбачається з оскаржуваного наказу, солдат  ОСОБА_4 прибув для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 , а саме військової служби за призовом під час мобілізації із Шевченківського РТЦК та СП міста Києва. 
		У той же час, у спірному наказі міститься посилання на положення частини 5 статті 22 Закону № 2232-XII, тобто, норму, якою регламентовано, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, зокрема здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади. 
		Разом з цим, під час судового розгляду справи представником Шевченківського районного у місті Києві ТЦК та СП категорично зауважено, що жодних мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Шевченківським районним у місті Києві ТЦК та СП не вживалось, а саме  відсутні відомості в поіменних списках про направлення до військових частин/навчальних центрів Збройних Сил України, відсутність мобілізаційних розпоряджень та/або повісток. Отже, представник Шевченківського районного у місті Києві ТЦК та СП під час розгляду справи категорично заперечував про здійснення Шевченківським районним у місті Києві ТЦК та СП призову під час мобілізації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відомості щодо цього, зазначені в оспорюваному наказі, спростовано. 
		Відтак, відповідач-1 заперечує факт направлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із мобілізаційним розпорядженням до Військової частини НОМЕР_1 НГУ для проходження військової служби під час мобілізації. 
		Натомість, представник Військової частини НОМЕР_1 НГУ не надав суду жодних доказів на підтвердження зворотного, відтак не довів наявність правових підстав для посилання в спірному наказі на положення частини 5 статті 22 Закону № 2232-XII. 
		Між тим, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, представник відповідача-2 посилається на те, що ОСОБА_2 перебував на військовому обліку, не заброньований в установленому порядку на період мобілізації та не належить до категорій осіб, визначених у статті 23 Закону №3543-XII, які не підлягають призову під час мобілізації.
		Суд критично сприймає такі доводи представника Військової частини НОМЕР_1 НГУ, мотивуючи це наступним. 
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України:
		1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України):
		приписані до призовних дільниць;
		які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
		які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;
		звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов`язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 27-річного віку. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі  Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
		Відповідно до пункту 16 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
		Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки.
		Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
		Персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.
		Пунктом 17 Порядку №1487 регламентовано, що військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
		На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
		Військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
		Згідно із пунктом 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
		Військово-обліковими документами є:
		для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
		для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;
		для резервістів - військовий квиток.
		Відповідно до пункту 21 Порядку №1487 взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа: призовників у віці від 16 (у рік досягнення 17-річного віку) до 27 років. 
		За правилами пункту 25 Порядку №1487 під час взяття призовників, військовозобов`язаних та резервістів на персонально-первинний військовий облік виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:
		перевіряють дійсність та належність військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів їх власникам, наявність відміток про взяття на військовий облік у відповідному районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, органі СБУ, підрозділі Служби зовнішньої розвідки та своєчасність їх прибуття до виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, доводять під особистий підпис призовників, військовозобов`язаних та резервістів правила військового обліку та інформацію про відповідальність за невиконання цих правил;
		проводять оформлення картки первинного обліку.
		У разі виявлення у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів розбіжностей, помилок або підробок виконавчі органи сільських, селищних, міських рад повідомляють про це відповідному районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки.
		 Картки первинного обліку у виконавчих органах сільських, селищних, міських рад заповнюються послідовно, згідно з даними записів документів, визначених у пункті 20 цього Порядку. Дані первинного військового обліку, яких не вистачає, вносяться до карток первинного обліку під час особистої бесіди з призовником, військовозобов`язаним та резервістом (п. 26 Порядку №1487). 
		Згідно з копією посвідчення про приписку до призовної дільниці №6, ОСОБА_2 , 2005 року народження, взятий на облік в Шевченківський РВК м. Києва 17.01.2022, отже, з урахуванням Порядку №1487 є призовником (т. 1, а.с. 72). 
		Матеріали адміністративної справи не містять в собі відомостей про наявність у ОСОБА_2 такого військово-облікового документа, як військовий квиток станом на час видання спірного наказу.
		Доказів зворотного Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ до суду не надано. 
		У той же час, суд наголошує, що пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII встановлено, що на військовий облік військовозобов`язаних стають особи, які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. 
		Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік резервістів:
		які зараховані в особливий період на службу у військовому оперативному резерві;
		які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;
		які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
		Частиною 1 статті 39 Закону № 2232-XII встановлено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
		На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
		Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
		На військову службу під час мобілізації можуть бути призвані особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади.
		Під час дії особливого періоду військова служба (дія контрактів) для військовослужбовців продовжується у порядку, визначеному частиною дев`ятою статті 23 цього Закону.
		У разі оголошення демобілізації звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, здійснюється відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
		Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (далі  Положення №1153/2008). 
		Розділом XIV Положення №1153/2008 врегульовано особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період. 
		Згідно із пунктом 251 Положення №1153/2008 в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов`язані виконують військовий обов`язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.
		Підпунктом 1 пункту 252 Положення №1153/2008 регламентовано, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також прийом громадян на військову службу за контрактом. 
		У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-XII передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
		Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що військовий облік таких категорій громадян, як призовники, військовозобов`язані, резервісти є різними видами військового обліку, в залежності від категорії, до якої такі особи відносяться. 
		Особа набуває статусу військовозобов`язаного у разі досягнення нею 27-річного віку під час під час перебування на військовому обліку призовників.
		У той же час, особа підлягає постановці на військовий облік резервістів у разі зарахування її в особливий період на службу у військовому оперативному резерві; укладення контракту на проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; у разі прибуття з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
		Суд наголошує, що згідно із копією посвідчення про приписку до призовної дільниці №6, ОСОБА_2 , 2005 року народження, взятий на облік в Шевченківський РВК м. Києва 17.01.2022 як призовник, строкову військову службу не проходив, військової присяги не складав. 
		Крім цього, відповідно до облікової картки призовника №6 від 17.01.2022 ОСОБА_2 не виявив бажання під час постановки на військовий облік, як призовник проходити альтернативну службу, бажання проходити в/с за контрактом, ВВНЗ (т.1, а.с.81-84).
		Отже, наведене в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_2 , 2005 року народження, якому станом на день видання спірного наказу виповнилося 18 років, не перебував на військовому обліку ані як військовозобов`язаний, ані як резервіст, відтак не підлягав та не підлягає і станом на час вирішення даного спору по суті мобілізації під час воєнного стану, адже не досяг 27-річного віку та не реалізовував свого права на проходження військової служби в порядку укладання контракту. 
		Тобто, в межах спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_2 , як особа, яка перебуває на військовому обліку, як призовник, лише після досягнення ним 27-річного віку під час перебування на такому обліку, набуде статусу військовозобов`язаного, підлягатиме взяттю на військовий облік як військовозобов`язаний та може підлягати мобілізації під час воєнного стану. 
		За таких обставин, суд звертає увагу відповідача-2, що ОСОБА_2 , 2005 року народження, відноситься до категорії громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, відтак до ОСОБА_2 , 2005 року народження, має застосовуватися положення абзацу 16 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII.
		При цьому, суд враховує, що ОСОБА_2 31.05.2023 висловив своє бажання проходити військову службу шляхом вступу до вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів), про що свідчить заява ОСОБА_2 на ім`я начальника Шевченківського районного в м.Києві ТЦК та СП про зарахування ОСОБА_2 кандидатом для складання фахових вступних випробувань до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут за напрямом підготовки «Телекомунікація та радіотехніка» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» від 31.05.2023 (т. 1, а.с. 86).
		Однак відповідно до картки медичного огляду кандидата на навчання у ВВНЗ від 15.06.2023 ОСОБА_2 визнаний не придатним до вступу до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут факультет радіотехніка на підставі графи 5 Таблиці додаткових вимог (додаток 3 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402), діагноз: «Міопія середнього ступеню» (т. 1, а.с. 87-89).
		Однак, окреслене не вказує на те, що ОСОБА_2 може бути мобілізований під час дії воєнного стану. 
		Резюмуючи викладене, суд приходить до таких висновків. 
		По-перше, під час розгляду даної справи встановлено, що спірний наказ виданий за відсутності здійснення Шевченківським районним у місті Києві ТЦК та СП мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі направлення такого громадянина згідно із мобілізаційним розпорядженням до Військової частини НОМЕР_1 НГУ для проходження військової служби під час мобілізації. Дані обставини свідчать про відображення відповідачем-2 в оскаржуваному рішенні недостовірних відомостей про прибуття ОСОБА_2 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації із Шевченківського РТЦК та СП міста Київ. 
		По-друге, ОСОБА_2 є призовником, який станом на час видання оскаржуваного наказу не набув статусу військовозобов`язаного, не перебував на відповідному обліку та не досяг 27-річного віку, а тому до останнього має застосовуватися положення абзацу 16 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках).
		По-третє, в ході розгляду справи не встановлено обставин укладання ОСОБА_2 контракту на проходження військової служби під час мобілізації, а наявна в матеріалах справи заява ОСОБА_2 на ім`я Т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ про прийняття в добровільному порядку на військову службу за призовом під час мобілізації та зарахування в списки особового складу частини від 06.07.2023 (т. 1, а.с. 70-71) не є формою укладання контракту на проходження добровільної військової служби під час мобілізації. При цьому така заява не є повною, адже не передбачає посади, на яку ОСОБА_2 просив його зарахувати в списки особового складу частини.
		Окрім цього, в судовому засіданні 26.01.2024 ОСОБА_2 відмовився давати свідчення щодо себе. 
		Частиною 1 статті 63 Конституції України регламентовано, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
		Водночас, в судовому засіданні 26.01.2024 ОСОБА_2 надав пояснення по суті позовних вимог та повідомив суд, що в силу свого віку не був обізнаний і не розумів наслідків вступу на військову службу. До вищого навчального закладу в 2023 році не вступив, оскільки військово-лікарською комісією був визнаний непридатним до військової служби через поганий зір. При цьому ОСОБА_2 вказав, що після невдалої спроби вступити до вищого військового навчального закладу він добровільно звернувся до рекрутингового центру НОМЕР_7 бригади спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в місті Києві в липні 2023 року, де ОСОБА_2 повідомили, що зможуть взяти на військову службу. В підрозділ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 потрапив 17.07.2023, де був виданий наказ про зарахування ОСОБА_2 на військову службу, з яким останнього не було ознайомлено. ОСОБА_2 зазначив, що після зарахування до списків особового складу частини йому пропонували у військовій частині НОМЕР_1 НГУ укласти контракт, але він відмовився від цього, виходячи зі свого віку (18 років) і у зв`язку з тим, що не усвідомлював раніше усіх наслідків вступу на військову службу. Вважає, що зробив необдуманий вчинок, пішовши на військову службу добровільно у 18 років. Зазначив, що військову присягу у в/ч НОМЕР_1 НГУ не приймав, контракт на проходження військової служби з Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ не укладав. При цьому ОСОБА_2 на запитання представника відповідача-2 повідомив, що не мав можливості покинути курс підготовки, який проходив в Військовій частині НОМЕР_1 НГУ. Також зазначив, що у в/ч НОМЕР_1 НГУ йому було видано військовий квиток, але його одразу у ОСОБА_2 забрали у в/ч НОМЕР_1 НГУ, при цьому ОСОБА_2 зробив фотографії цього військового квитка на свій мобільний телефон. У військовому квитку серія НОМЕР_8 , виданому Кременчуцьким військовим комісаріатом Полтавської області 07.11.2023, зазначено, що ОСОБА_2 прийняв військову присягу 18.07.2023 у в/ч НОМЕР_1 , проте цей факт ОСОБА_2 категорично заперечує, оскільки військової присяги він не приймав. Підпис ОСОБА_2 у виданому на його ім`я військовому квитку відсутній. 
		Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); ) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Беручи до уваги викладене у своїй сукупності, суд вважає, що Наказ №178мтд від 17.07.2023 виданий Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ із порушенням норм чинного законодавства, на підставі даних, що не відповідають дійсності та щодо особи, яка не досягла 27-річного віку і не укладала контракт про добровільне проходження військової служби під час мобілізації, а тому такий наказ виданий протиправно, оскільки не відповідає положенням частини 2 статті 2 КАС України. 
		Таким чином, в даному випадку має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів третьої особи ОСОБА_2 . 
		Інші доводи та заперечення Військової частини НОМЕР_1 НГУ не спростовують вище встановленого судом та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті. 
		Разом з цим, суд звертає увагу позивача на положення частини 1 статті 2 КАС України, у відповідності до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
		1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
		2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
		3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
		4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
		5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
		6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Суд вказує, що захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає виключно порушене право або охоронюваний законом інтерес від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. 
		Суд нагадує, що спірний наказ стосується ОСОБА_2  третьої особи, який є племінником позивачки. 
		У той же час позивач  ОСОБА_1 була призначена опікуном ОСОБА_2 відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2019 у справі №761/26790/18. 
		Як станом на час видання оскаржуваного наказу, так і станом на час вирішення даного спору по суті ОСОБА_2 досяг повноліття. 
		Згідно із частиною 2 статті 243 Сімейного кодексу України (далі  СК України) опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
		Частиною 1 статті 249 СК України опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.
		Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.
		Опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 250 СК України). 
		В силу частини 1 статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
		Отже, третя особа ОСОБА_2 із досягненням повноліття втратив статус дитини, відтак даний позов, поданий ОСОБА_1 фактично в інтересах вже повнолітнього ОСОБА_2 , не порушує безпосередньо права та охоронювані законом інтереси позивача, а третя особа не позбавлена права самостійно звернутися до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів. 
		Суд наголошує, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору.
		Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20. 
		Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, у зв`язку із відсутністю порушеного права ОСОБА_1 суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. 
		Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат. 
		У судовому засіданні 23.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення складено 23.02.2024. 
		Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в:
		 
		У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		 
		Суддя Кушнова А.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...