Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/25093/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 04.03.2024. Зареєстровано: 06.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2024.
Дата набрання законної сили: 18.01.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 грудня 2023 рокуСправа №160/25093/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/25093/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		02.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 вiд 25.05.2023 року стосовно звільнення з військової служби, як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, за станом здоров`я - на підставі підпункту "б" пункту 3 частини п`ятої статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме свідоцтва про хворобу (Постанову) № 798 від 09.03.2023 року штатної військово-лікарської комiсiї (в/ч НОМЕР_2 ), відповідно до якої позивача, на підставі статті 76-а графи II Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, викладеному у рішенні про розгляд рапорту щодо звільнення № 1649 від 16.05.2023 року протиправними, та скасувати рішення № 1649 від 16.05.2023 року про відмову у задоволенні рапорту; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 25.05.2023 року стосовно звільнення з військової служби, як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, за станом здоров`я підставі підпункту "б" пункту 3 частини п`ятої статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме свідоцтва про хворобу (Постанову) № 798 від 09.03.2023 року штатної військово-лікарської комісії (в/ч НОМЕР_2 ), відповідно до якої його на підставі статті 76-а графи II Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, з урахуванням висновків суду. 
		В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 2015 року є військовослужбовцем за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки його на підставі статті 76-а графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується свідоцтвом про хворобу (Постанову) № 798 від 09.03.2023 року штатної військово-лікарської комiсiї (в/ч НОМЕР_2 ). 03.06.2023 року позивач поштою отримав лист від відповідача за №1649 від 16.05.2023 року, яким відмовлено у задоволення його рапорту, оскільки не долучено оригіналу висновку (постанови) військово-лікарської комісії та копії аркушу бесіди. Зазначає, що копія свідоцтва про хворобу (Постанову) № 798 від 09.03.2023 року перебуває на зберіганні у військовій частині НОМЕР_3 , яка направила копію вказаного документу до військової частини НОМЕР_1 та видала його копію позивачу та надано ним разом з рапортом про звільнення. Натомість відповідач повинен був викликати позивача для проведення бесіди щодо його звільнення та за її результатами скласти аркуш бесіди. Стверджує, що відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не передбачено долучення до рапорту про звільнення саме оригіналу висновку (постанови) військово-лікарської комісії, а не його копію.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/25093/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. 
		Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		29.11.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 був поданий відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач з 16.01.2023 року вважається таким, що самовільно залишив військову частину та знятий з усіх видів забезпечення. 07.01.2023 та 13.01.2023 позивач отримав направлення на лікування, 15.02.2023 року прибув до лікувального закладу військової частини НОМЕР_3 , про причини несвоєчасного прибуття, доказів поважності причин запізнення не надав. Відповідачу про перебування на лікуванні стало відомо 29.04.2023 після одержання сканкопії рапорту з додатками, зокрема з поганочитаємою фотокопією свідоцтва про хворобу №798 від 01.03.2023 року, виданого військовою частиною НОМЕР_3 . Відповідач у відповіді на рапорт про звільнення з військової служби відмовив позивачу з мотивів ненадання належних документів передбачених у нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини між державою та особами, що проходять військову службу. Оскільки Військова частина НОМЕР_1 не отримувала свідоцтва про хворобу №798 від 01.03.2023 року, тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при розгляді питання про звільнення із військової служби за станом здоров`я будуть порушені.
		Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд приходить до наступних висновків.
		Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді навідника-оператора розвідувального відділення розвідувального взводу. що підтверджується відповідним записом у військовому квитку серії НОМЕР_4 від 14.04.2015 року та контрактом про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 18.11.2021 року.
		Відповідно виписного епікризу №1406/134 із медичної картки стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення, виданого військово-медичним клінічним центром СР (в/ч НОМЕР_2 ) позивач перебував на стаціонарі з 15.02.2023 року по 13.03.2023 року.
		01.03.2023 року старший солдат ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 , по завершенню якого видано свідоцтво про хворобу №798 від 09.03.2023 року, в якому зазначено, що на підставі статті 76-а графи II Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
		25.03.2023 позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби та припинення дії контракту у зв`язку з непридатністю до військової служби із виключенням з військового обліку.
		До рапорту позивачем було додано копію паспорту та рнокпп, копію військового квитка серії НОМЕР_4 , копію свідоцтво про хворобу №798 від 09.03.2023 року, копію виписного епікризу №1406/134 від 09.03.2023 року.
		Розглянувши рапорт позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь листом від 16.05.2023 року №1649 в якій зазначено, що отримавши направлення на лікування №33 від 07.01.2023, до лікувального закладу позивач не прибув. Про проходження позивачем лікування в період часу з 15.02.2023 по 13.03.2023 в військовій частині НОМЕР_3 стало відомо тільки 29.04.2023 після одержання сканкопії вищевказаного рапорту з додатками. Позивачем не повідомлялось безпосереднім командирам про причини невчасного прибуття до лікувального закладу, та після виписки 13.03.2023 позивач не повернувся до місця служби з доповіддю. На даний час позивача місцезнаходження невідоме, на телефонні дзвінкі командирів не відповідає. Також порядок звільнення із військової служби за контрактом передбачає проведення бесіди з військовослужбовцем. Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров`я, передбачений додатком 19 до Інструкції, а саме; копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; висновок (постанова) військово-лікарської комісії. Дана норма вимагає подання з рапортом оригіналу висновку (постанови) військово-лікарської комісії. В додатках до рапорту наявна лише копія, що не набула у встановленому законодавством порядку юридичної сили. Враховуючи вищевикладене вирішити питання щодо звільнення з військової служби, не вбачається за можливе.
		Позивач вважаючи відмову Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби протиправною, звернувся до суду з даною позовною заявою.
		Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
		Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Згідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
		Згідно Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан.
		Зі змісту статей 17, 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов`язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов`язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).
		З огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров`я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов`язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус. 
		Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
		Статтею 1 цього Закону регламентовано поняття військового обов`язку.
		Частинами 1, 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
		Частиною 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» розрізняють такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у частині четвертій якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Натомість частиною 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» унормовано підстави припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, з військової служби.
		Відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (на час виникнення суспільних правовідносин), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
		Відповідно до приписів частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402).
		Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
		Згідно з пунктом 1.3 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
		Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
		Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
		Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).
		Питання медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення №402.
		За змістом пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:
		- «Придатний до військової служби»;
		- «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;
		- «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
		Пунктом 6.4 глави 6 розділу II Положення № 402 визначено, що разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.
		В даному випадку, судом встановлено, що 01.03.2023 року старший солдат ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 , по завершенню якого видано свідоцтво про хворобу №798 від 09.03.2023 року, в якому зазначено, що на підставі статті 76-а графи II Розкладу хвороб його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
		За змістом пункту 22.3 глави 22 розділу II Положення № 402 свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
		Також, суд враховує, що відповідно до пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення №402 постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повинні бути реалізовані негайно.
		З огляду на викладені норми Положення № 402, постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку в обов`язковому порядку надсилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, які в свою чергу підлягають негайній реалізації.
		Відтак, посилання відповідача на ту обставину, що для вирішення питання про звільнення з військової служби військовослужбовець повинен виключно особисто з`явитися до місця служби є необгрунтованими.
		Водночас, суд зазначає, що порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 (далі - Положення).
		Відповідно до пункту 260 Положення під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
		Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку за станом здоров`я, а визнані тимчасово непридатними до військової служби з повторним медичним обстеженням через 6 або 12 місяців - звільненню в запас за станом здоров`я із зазначенням у наказі про звільнення, що ці особи підлягають повторному медичному обстеженню після закінчення відповідного строку.
		Громадяни, звільнені з військової служби, у п`ятиденний строк після виключення зі списків особового складу військової частини зобов`язані прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття їх на військовий облік.
		Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не пізніше наступного дня після взяття на військовий облік громадян, звільнених з військової служби, письмово повідомляють державні органи, підприємства, заклади, установи і організації, в яких до призову на військову службу ці громадяни працювали, навчались або були зареєстрованими як безробітні, про підставу звільнення з військової служби, строк військової служби, що зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, а також про день взяття їх на облік, у тому числі про причини перевищення строків взяття на військовий облік.
		Отже, законодавством передбачено два види звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби за станом здоров`я: у запас для визнаних військово-лікарською комісією тимчасово непридатними до військової служби, та у відставку для визнаних військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку.
		Відповідно до пункту 240 Положення військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
		Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
		Також, відповідно до пункту 22.3 Положення № 402, ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
		Свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
		У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.
		Свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню:
		а) у мирний час: на генералів (адміралів), військовослужбовців запасу та у відставці, які оглянуті згідно з пунктом 3.13 розділу II Положення; на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ; на військовослужбовців та членів їх сімей, за наявності медичних протипоказань до направлення за кордон - ЦВЛК; на всіх військовослужбовців, членів їх сімей, курсантів, учнів військових ліцеїв - ВЛК регіону;
		б) у воєнний час: на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК, на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази).
		У воєнний час свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК на всіх оглянутих осіб складається у двох примірниках.
		Також, суд враховує, що відповідно до пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення №402 постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повинні бути реалізовані негайно.
		Таким чином, після отримання постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби, обов`язок щодо негайної видачі наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби у відставку за станом здоров`я у зв`язку з висновком ВЛК про непридатність до військової служби лежить виключно на військовій частині, де останній проходить службу.
		Водночас, суд зазначає, що згідно з розпорядженням Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 03.03.2022 №598/8 щодо впорядкування роботи органів військово-лікарської експертизи у воєнний час створений наступний алгоритм роботи:
		1) керуючись підпунктом 2.4.3 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення, постанови ВЛК, які у воєнний час оформлюється свідоцтвом про хворобу та підлягають затвердженню штатною ВЛК направляти на затвердження до будь-якої штатної ВЛК Збройних Сил України з урахуванням оперативної обстановки;
		2) з метою прискорення оформлення свідоцтв про хворобу та виписки військовослужбовця із закладу охорони здоров`я запропоновано керівникам закладів охорони здоров`я увійти у взаємодію з начальниками штатних ВЛК щодо надсилання на розгляд та затвердження постанови ВЛК про придатність до військової служби у вигляді сканованих копій та видачі військовослужбовцям під час виписки засвідчених належним чином закладом охорони здоров`я копії 4 свідоцтва про хворобу із затвердженою постановою ВЛК;
		3) з покращенням оперативної обстановки оригінали свідоцтв про хворобу направляти до штатних ВЛК встановленим порядком з метою відновлення відповідних реквізитів (підписи, печатки, штампи тощо);
		4) оригінали свідоцтв про хворобу із затвердженою постановою ВЛК штатним ВЛК направляти до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування осіб, що оглядалися, на військовому обліку.
		Суд звертає увагу, що відповдіно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
		Згідно з пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124 (далі - Інструкція №124), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
		В силу приписів п. 3.11.6 Інструкції №124 документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що командир військової частини після отримання рапорту (заяви) військовослужбовця зобов`язаний протягом місяця розглянути такий рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
		Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
		Відповідно до п.1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
		Згідно із п.14.10 розд.XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
		Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.3 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за станом здоров`я подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; висновок (постанова) військово-лікарської комісії; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
		З системного аналізу наведених норм слідує, що відповідна посадова особа військової частини, до повноважень якої належить звільнення військовослужбовця, за наявності правових підстав, за результатами розгляду рапорту та податних до нього документів повинна прийняти відповідний наказ про звільнення з військової служби, а за відсутності правових підстав для цього - відмовити у задоволенні рапорту з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови.
		Тобто, відповідач розглянувши рапорт позивача про звільнення зі служби, не зобов`язаний приймати рішення про відмову у звільненні зі служби у формі наказу, однак зобов`язаний повідомити про прийняте рішення з належним обґрунтуванням підстав його прийняття.
		Як вбачається з матеріалів справи, на підставі отриманого свідоцтва про хворобу №798 від 09.03.2023 року, виданого військовою частиною НОМЕР_3 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, старший солдат ОСОБА_1 звернувся до відповідача із рапортом від 25.03.2023 року про звільнення з військової служби та припинення дії контракту у зв`язку з непридатністю до військової служби із виключенням з військового обліку, до якого було додано, зокрема копію свідоцтво про хворобу №798 від 09.03.2023 року.
		Відповідач у свою чергу листом №1649 від 16.05.2023 року повідомив, що про проходження позивачем лікування в період часу з 15.02.2023 по 13.03.2023 у військовій частині НОМЕР_3 стало відомо тільки 29.04.2023 після одержання письмової сканкопії вищевказаного рапорту з додатками. Позивачем не повідомлялось безпосереднім командирам про причини несвоєчасного прибуття до лікувального закладу та після виписки 13.03.2023 позивач не повернувся до місця служби з доповіддю. Військовій частині місцезнаходження позивача невідоме. Позивачу повідомлено, що порядок звільнення із військової служби за контрактом передбачає проведення бесіди з військовослужбовцем та зазначено, що переліком документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров`я, згідно додатку 19 до Інструкції, передбачено подання з рапортом оригіналу висновку (постанови) військово-лікарської, а наявна в додатках до рапорту копія, не набула у встановленому законодавством юридичної сили.
		При цьому, судом встановлено, що відповідачем не було вчинено жодних дій з метою проведення бесіди, за результатом якої можливо оформити аркуш бесіди, надання якого передбачено переліком Інструкції №170.
		Також, відповідачем не було враховано вимоги пункту 22.3 глави 22 розділу II Положення № 402, відповідно якого свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
		Наведене дає підстави вважати, що позивачу не надається оригінал свідоцтва про хворобу, яке висилається командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
		Відповідачем не було вчинено жодних дій щодо отримання оригіналу свідоцтва про хворобу з військової частин НОМЕР_3 .
		Отже, відповідачем не було належним чином розглянуто рапорт позивача та передчасно направлено повідомлення про неможливість вирішення питання щодо звільнення позивача з військової служби.
		На переконання суду, направлене повідомлення від 16.05.2023 року не звільняє відповідача, до повноважень якого належить вирішення питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби, від обов`язку прийняття рішення, за наслідком розгляду рапорту, про звільнення позивача з військової служби або мотивовану відмову в такому звільненні.
		Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматися від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
		Суд зазначає, що в даному випадку лист відповідача №1649 від 16.05.2023 року не може свідчити про відмову позивачу у звільненні з військової служби, оскільки за змістом такого листа рапорт позивача про звільнення з військової служби від 25.03.2023 року не розглянуто належним чином.
		Лист від 16.05.2023 року не є рішенням відповідача, а є повідомленням, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків, відповідно не підялагає скасуванню.
		Враховуючи те, що відповідач належним чином не розглянув рапорт позивача від 25.03.2023 про звільнення з військової служби та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для ОСОБА_1 юридичні наслідки, тому з метою належного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути зазначений рапорт позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
		Щодо обраного способу захисту порушеного права.
		Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
		З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем протиправно не було розглянуто належним чином рапорт позивача про звільнення його з лав Збройних Сил України, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 25.03.2023 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
		Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
		Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
		Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту про звільненя ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 25.03.2023 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя С.І. Озерянська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...