Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/5847/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано судом: 07.03.2024. Зареєстровано: 08.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2024.
Дата набрання законної сили: 06.03.2024
Номер судового провадження: 852/18603/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		06 березня 2024 року м. Дніпросправа № 340/5847/22
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
		 суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1  та Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року (суддя Черниш О.А.) у справі за позовом  ОСОБА_1  до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:
		- форми «Р» №000030942404 від 18.11.2022 року, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 89 031,91 грн.,
		- форми «Р» №000031092404 від 18.11.2022 року, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на 7 419,33 грн.,
		- форми «Д» №000031072404 від 18.11.2022 року, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 4 050,52 грн.,
		- форми «Р», яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 141733,75 грн.,
		- форми «ПС» №000031012404 від 18.11.2022 року, яким застосовано штраф у розмірі 1020 грн.,
		- форми «ПС» №000031022404 від 18.11.2022 року, яким застосовано штраф у розмірі 1020 грн.,
		- форми «ПС» №000031032404 від 18.11.2022 року, яким застосовано штраф у розмірі 680 грн.,
		- форми «ПС» №000031062404 від 18.11.2022 року, яким застосовано штраф у розмірі 340 грн.,
		- форми «С» №000031002404 від 18.11.2022 року, яким застосовані фінансові санкції в розмірі 441 807, 56 грн.
		Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
		Суд вирішив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми «Р» №00031082404 від 18.11.2022 року.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми «ПС» №000031022404 від 18.11.2022 року.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми «ПС» №000031032404 від 18.11.2022 року.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми «С» №000031002404 від 18.11.2022 року.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 5852,41 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
		Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позовні вимоги в цій частині задовольнити.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції помилково застосував норми ст. 102 ПК України щодо строків давності, які застосовуються для визначення періоду, що підпадає до перевірки з 01.01.2017 по 03.03.2021, так саме як і для дати проведення перевірки 17.10.2022 (1095 днів). 
		Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не було взято до уваги, що враховуючи всі зміни, які внесені до ПК України про зупинення перебігу строків давності, проведення документальної перевірки за періоди з 01.01.2017 по 03.03.2021 здійснено в межах податкового законодавства. Також зазначено, що позивачем не надавалась до перевірки книга обліку доходів і витрат, витрати перевірялись не тільки по наданим на перевірку банківським випискам, а й витрати, які були оплачені за ТМЦ готівкою згідно чеків. Зазначено, що перевіркою також було встановлення неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020, 2021 роки, не виконав обов`язку щодо реєстрації платником ПДВ. 
		Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. 
		Колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
		Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 15.01.2007 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебував на обліку платників податків у Світловодській ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.
		Для підприємницької діяльності позивач використовував магазин, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у якому здійснював роздрібну торгівлю продуктами харчування, алкогольними напоями та тютюновими виробами.
		На цю господарську одиницю області з 2015 року був зареєстрований реєстратор розрахункових операцій (фіскальний номер 3000157681).
		У березні 2021 року ФОП ОСОБА_1 вирішив припинити свою підприємницьку діяльність та за його заявою 03.03.2021 року була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. 
		У вересні 2022 року в.о. начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79, пп. 69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України видав наказ №1026-п від 30.09.2022 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків  фізичної особи ОСОБА_1 »
		Позивачу 04.10.2022 вручено копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце її проведення.
		Посадовою особою ГУ ДПС у Кіровоградській області у період з 4 по 10 жовтня 2022 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 03.03.2021 року, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 03.03.2021 року, результати якої оформлені актом №2034/11-28-24-04/ НОМЕР_1 від 17.10.2022 року.
		Згідно з цим актом у ході перевірки встановлені зокрема такі порушення:
		- п.177.2, пп.177.4.1, пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України - заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 71 451, 12 грн., в т.ч. за 2017 рік  60 578, 90 грн., за 2018 рік  98, 17 грн., за 2019 рік  9 646, 09 грн., за 2020 рік  1 127,96 грн.,
		- пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - заниження податкового зобов`язання з військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 5 954, 26 грн., за 2017 рік  5 048, 24 грн., за 2018 рік  8,18 грн., за 2019 рік  803,84 грн., за 2020 рік  94 грн.,
		- п.167.1 ст.167, пп.169.1.1 п.169.1 ст.169, пп.169.4.1 п.169.4 ст.169 ПК України  заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників на 4 228, 60 грн.,
		- п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПК України  заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 113 387 грн.,
		- пп.16.1.5 п.16.1 ст.16, п.44.3, ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України  ненадання посадовим особам органів ДПС у повному обсязі всіх документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки,
		- п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України  неподання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (виплачених) фізичним особам-підприємцям (форма № 1 ДФ) за 2017  2020 роки,
		- пп. «а», «б», «г» п.176.2 ст.176 ПК України  подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) з недостовірними відомостями за ІУ квартал 2018 року та І квартал 2019 року,
		- п.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5 ст.177 ПК України  неподання податкових декларації про майновий стан і доходи за 2020, 2021 роки,
		- п.63.3 ст.63 ПК України  неподання відомостей про об`єкти оподаткування платника податків форми №20-ОПП,
		- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - непроведення розрахункових операцій для розрахунків платіжними картками без РРО та невидача розрахункових документів встановленого зразка, що підтверджує факт купівлі товару.
		Позивач подав до ГУ ДПС у Кіровоградській області заперечення від 02.11.2022 року до акта перевірки, у якому виклав свої доводи щодо незгоди з висновками перевірки.
		За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень ГУ ДПС у Кіровоградській області склала висновок №64/11-28-04-06/295691253 від 11.11.2022 року. 
		На підставі акту та з урахування висновку щодо розгляду заперечень ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняло щодо позивача такі податкові повідомлення-рішення:
		1) форми «Р» №000030942404 від 18.11.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 89 031,91 грн., з яких 71 451,12 грн. - податкове зобов`язання, 17 580,79 грн. - штрафні санкції;
		2) форми «Р» №000031092404 від 18.11.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 7 419,33 грн., з яких 5 954,26 грн. - податкове зобов`язання, 1 465,07 грн. - штрафні санкції;
		3) форми «Д» №000031072404 від 18.11.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 4 050,52 грн., з яких 2 108, 82 грн. - податкове зобов`язання, 515,86 грн. - штрафні санкції, 1 425,84 грн.  пеня;
		4) форми «Р» №00031082404 від 18.11.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 141 733,75 грн., з яких 113 387 грн. - податкове зобов`язання, 28 346,75 грн. - штрафні санкції;
		5) форми «ПС» №000031012404 від 18.11.2022 року, яким на підставі п.121.1 ст.121 ПК України застосовано штраф у розмірі 1020 грн. за неподання документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки;
		6) форми «ПС» №000031022404 від 18.11.2022 року, яким на підставі п.119.1 ст.119 ПК України застосовано штраф у розмірі 1020 грн. за неподання податкової звітності №1ДФ та подання її з недостовірними відомостями/помилками;
		7) форми «ПС» №000031032404 від 18.11.2022 року, яким на підставі п.120.1 ст.120 ПК України застосовано штраф у розмірі 680 грн. за неподання податкових декларації про майновий стан і доходи;
		8) форми «ПС» №000031062404 від 18.11.2022 року, яким на підставі п.117.1 ст.117 ПК України застосовано штраф у розмірі 340 грн. за неподання відомостей про об`єкт оподаткування платника податків форми №20-ОПП;
		9) форми «С»№000031002404 від 18.11.2022 року, яким на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовані фінансові санкції у розмірі 441 807, 56 грн.
		Позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що порушень чинного законодавства при призначенні перевірки позивача контролюючий орган не вчиняв. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач правомірно на підставі п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України визначив позивачу податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2017 - 2020 роки на суму 71 451,12 грн. та на підставі п.123.2 ст. 123 ПК України наклав штрафні санкції у розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов`язання за 2017 - 2019 роки (з урахуванням вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України), що склали 17580,79 грн. 
		Також судом першої інстанції зазначено, що відповідач правомірно на підставі п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України визначив позивачу податкові зобов`язання з військового збору за 2017 - 2020 роки на суму 5954, 26 грн. та на підставі п.123.2 ст. 123 ПК України наклав штрафні санкції у розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов`язання за 2017 - 2019 роки (з урахуванням вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України), що склали 1465,07 грн. Відповідач довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Д» №000031072404 від 18.11.2022. Суд зазначив про правомірність накладення на позивача штрафу, передбаченого п.121.1 ст.121 ПК України, та не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №000031012404 від 18.11.2022. 
		Суд першої інстанції також зазначив, що відповідач правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 340 грн., передбачений пунктом 117.1 статті 117 ПК України, про що виніс податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №000031062404 від 18.11.2022, оскільки відсутні докази того, що позивач подавав до контролюючого органу повідомлення форми №20-ОПП за цей об`єкт, через який він провадив діяльність та який пов`язаний із виникненням у нього об`єкту оподаткування.
		Також суд першої інстанції зазначив про необхідність визнати неправомірними висновки контролюючого органу про порушення позивачем порядку реєстрації платником податку на додану вартість та покладення на нього обов`язку з нарахування та сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що свідчить про незаконність визначення йому грошового зобов`язання з цього податку в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні форми «Р» №000031082404 від 18.11.2022 року. 
		За висновками суду першої інстанції в акті перевірки відсутні відомості про виплату позивачем у ці періоди доходу фізичним особам-підприємцям, а відтак відповідач не довів, що позивач виступав щодо таких фізичних осіб - підприємців податковим агентом та мав обов`язки, передбачені п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, зокрема щодо відображення таких доходів у Податкових розрахунках №1ДФ чи подання іншої податкової звітності (окремих розрахунків). 
		Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки ці порушення вчинені у лютому та квітні 2021 року (тобто у період, який вказаний у пункті 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України), тому відповідач не мав права застосовувати до позивача штрафи, передбачені пунктом 120.1 статті 120 ПК України. 
		Суд також зазначив про відсутність доказів, що розрахункові операції з продажу товарів, які за його висновками проведені з порушенням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», стосувалися саме чи виключно підакцизних товарів.
		Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. 
		Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України розпочата процедура припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є підставою для проведення документальної позапланової перевірки такої особи, а нормами ПК України не передбачено обмежень щодо призначення такої перевірки після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи  підприємця, а положення пункту 65.10 статті 65 ПК України та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за №1562/20300, свідчать про те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності; після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, і така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.
		Порядок №1588 не містить норм про прямі обмеження строку проведення заходів податкового контролю (перевірок) контролюючими органами, що віднесені Податковим кодексом України до їх обов`язків. 
		Як було встановлено судом першої інстанції, 03.03.2021 розпочато процедуру припинення ФОП ОСОБА_1 та зняття його з обліку платників податків. Ця обставина згідно з пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України дала контролюючому органу право для проведення документальної позапланової перевірки платника податків. Строки призначення перевірки щодо діяльності фізичної особи-підприємця з підстави, передбаченої пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, чинним законодавством не визначені. При призначенні перевірки контролюючий орган повинен врахувати вимоги п.102.1 ст.102 ПК України в частині граничних термінів проведення перевірки та нарахування грошових зобов`язань платника податків. Строк давності слід визначати для кожного податку окремо залежно від строків подання податкових декларацій. 
		На час виникнення спірних правовідносин на всій території України діяв карантин, установлений з 12.03.2020 Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). 
		Абзацом 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України було передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
		З 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64 на території України введено воєнний стан. 
		Згідно з пунктом 102.9 статті 102 ПК України на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Суд першої інстанції вірно зазначив, що на час прийняття наказу №1026-п від 30.09.2022 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків  фізичної особи ОСОБА_1 » було зупинено перебіг усіх строків давності, визначених статтею 102 ПК України. У наказі №1026-п від 30.09.2022 відповідач вказав період діяльності позивача, який буде перевірятися - з 01.01.2017 по 03.03.2021. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки призначена документальна позапланова перевірка стосувалася питань дотримання платником у своїй діяльності вимог податкового законодавства, у тому числі безпосередньо не пов`язаних з декларуванням ним податкових зобов`язань, а також вимог іншого, крім податкового, законодавства, тому визначення у наказі перевірки періоду діяльності, який підлягає перевірці і який перевищує 1095 днів, не свідчить про порушення строку давності, установленого п.102.1 ст.102 ПК України, і про незаконність цього наказу. 
		Враховуючи, що з 18.03.2020 року на час дії карантину, а згодом - на час дії воєнного стану - були продовжені строки, встановлені статтею 102 ПК України, у тому числі і строк для проведення перевірок, то на момент призначення та проведення перевірки позивача у вересні - жовтні 2022 року строк, установлений п.102.1 ст.102 ПК України, не закінчився. 
		Вірно суд першої інстанції також зазначив, що на той час на документальні позапланові перевірки з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, не поширювався мораторій на проведення перевірок, запроваджений підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України на період дії воєнного стану в Україні.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушень чинного законодавства при призначенні перевірки позивача контролюючий орган не вчиняв. 
		Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» №000030942404 від 18.11.2022, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування. 
		Як було встановлено судом першої інстанції, у ході документальної перевірки контролюючий орган перевірив своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податку на доходи фізичної особи - підприємця та встановив порушення, які описані у пунктах 2.1.2  2.1.4 акту перевірки та кваліфіковані за п.177.2, пп.177.4.1, 177.4.6 п. 177.4 ст.177 ПК України. 
		Як було встановлено судом першої інстанції, позивач у 2017 - 2021 роках як фізична особа-підприємець вів господарську діяльність за КВЕД 52.11.0 (роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту), перебував на загальній системі оподаткування, тож був зобов`язаний здійснювати оподаткування своїх доходів від підприємницької діяльності за правилами статті 177 ПК України, зокрема вести Книгу обліку доходів і витрат, мати підтверджуючі документи щодо походження товару, подавати річні податкові декларації про майновий стан і доходи. 
		Позивач подавав до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, за 2018 рік, за 2019 рік, у яких задекларував податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік, за 2021 рік позивач не подавав. 
		У ході документальної перевірки, проведеної у жовтні 2022 року, позивач на підтвердження своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичної особи - підприємця, не надав на перевірку Книгу обліку доходів і витрат, яка використана ним для заповнення податкових декларацій про майновий стан і доходи, та розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів. 
		Відповідач, дійшовши до висновку, що позивач не вів облік доходів та витрат, здійснив перевірку загального оподатковуваного доходу (виручки у грошовій та негрошовій формі) і витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, на підставі наданих позивачем первинних та банківських документів та баз даних контролюючого органу. 
		Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності за період з 01.01.2017 року по 03.03.2021 року, встановлено його заниження на загальну суму 148 555,29 грн., у т.ч.: за 2018 рік на 12 773,59 грн., за 2019 рік на 95 530,80 грн., за 2020 рік на 40 250,90 грн. 
		Перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу, встановлено їх завищення на загальну суму 248 395,36 грн., в т.ч.: за 2017 рік на 336 549,44 грн., за 2018 рік на 12 228,22 грн., за 2019 рік на 41 941,40 грн., за 2020 рік на 33 984,46 грн. 
		За результатами перевірки встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 396 950,65 грн., у т.ч.: за 2017 рік на 336 549,44 грн., за 2018 рік на 547,37 грн., за 2019 рік на 53 589,40 грн., за 2020 рік на 6266,44 грн. 
		У зв`язку з цим контролюючий орган провів остаточний розрахунок суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, та, застосувавши до оподатковуваного доходу ставку податку, визначену пунктом 167.1 статті 167 ПК України, донарахував податок на суму 71 451,12 грн., у т.ч.: за 2017 рік - 60 578,90 грн., за 2018 рік - 98,17 грн., за 2019 рік - 9 646,09 грн., за 2020 рік - 1 127,96 грн.
		Як свідчать матеріали справи, позивач у ході судового розгляду справи не надав суду Книгу обліку доходів і витрат та не спростував висновки контролюючого органу про заниження ним у 2017 - 2021 роках чистого оподатковуваного доходу, як об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності. Позивач посилався на те, що нарахування податку вчинено поза межами строку давності, установленого статтею 102 ПК України. 
		Суд першої інстанції вірно зазначив, що за правилами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган мав право провести перевірку та самостійно визначити суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання річної податкової декларації про майновий стан і доходи, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Воднораз, згідно з пп.102.2.1 п.102.2 ст.102 ПК України грошове зобов`язання може бути нараховане без дотримання строку давності, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано. 
		Відповідно до пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. 
		Граничний строк для подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік припав на 09.02.2018 року (позивач подав таку декларацію 09.02.2018 року), тож закінчення строку у 1095 днів, передбаченого пунктом 102.1 ст.102 ПК України, припало на 07.02.2021 року. Граничний строк для подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік припав на 11.02.2019 року (позивач подав таку декларацію 04.02.2019 року), тож закінчення строку у 1095 днів, передбаченого пунктом 102.1 ст.102 ПК України, припало на 09.02.2022 року. Граничний строк для подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік припав на 10.02.2020 року, але позивач подав таку декларацію 27.04.2020 року, тож закінчення строку у 1095 днів, передбаченого пунктом 102.1 ст.102 ПК України, припало на 26.04.2023 року. Податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020 та за 2021 рік позивач не подавав.
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на час проведення документальної перевірки у жовтні 2022 року та прийняття у листопаді 2022 року оскаржуваного податкового повідомлення рішення про донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб за 2017 - 2020 роки строк давності, визначений п.102.1 ст.102 ПК України, не закінчився, оскільки з 18.03.2020 перебіг цього строку було зупинено. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач правомірно на підставі п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України визначив позивачу податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2017 - 2020 роки на суму 71 451,12 грн. та на підставі п.123.2 ст. 123 ПК України наклав штрафні санкції у розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов`язання за 2017 - 2019 роки (з урахуванням вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України), що склали 17580,79 грн. 
		Щодо податкового повідомлення рішення форми «Р» №000031092404 від 18.11.2022, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору. 
		Як було встановлено судом першої інстанції, згідно з пунктом 2.1.6 акту перевірки позивач порушив підпункт 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з військового збору на суму 5954, 26 грн., у т.ч.: за 2017 рік  5048, 24 грн., за 2018 рік  8,18 грн., за 2019 рік  803,84 грн., за 2020 рік  94 грн. (а.с. 30 - 31, т.1)
		Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. 
		1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
		1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
		1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
		1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
		1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
		1.6. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
		За висновками контролюючого органу позивач занизив чистий оподатковуваний дохід, як об`єкт оподаткування військовим збором, визначений п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, на загальну суму 396 950,65 грн., у т.ч.: за 2017 рік на 336 549,44 грн., за 2018 рік на 547,37 грн., за 2019 рік на 53 589,40 грн., за 2020 рік на 6 266,44 грн. 
		Податковий орган провів розрахунок суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, та, застосувавши до оподатковуваного доходу ставку податку, визначену підпунктом 1.3 пункту п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, донарахував військовий збір на суму 5 954, 26 грн., у т.ч.: за 2017 рік  5 048, 24 грн., за 2018 рік  8,18 грн., за 2019 рік  803,84 грн., за 2020 рік  94 грн.
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність доказів на спростування висновків контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017, 2018, 2019, 2020 роки та доведено дотримання відповідачем строку давності при нарахуванні податкових зобов`язань з військового збору за ці податкові періоди, з урахуванням строків подання податкових декларацій про майновий стан і доходи. 
		Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції, що відповідач правомірно на підставі п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України визначив позивачу податкові зобов`язання з військового збору за 2017 - 2020 роки на суму 5954, 26 грн. та на підставі п.123.2 ст. 123 ПК України наклав штрафні санкції у розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов`язання за 2017 - 2019 роки (з урахуванням вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України), що склали 1465,07 грн.
		Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Д» №000031072404 від 18.11.2022, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників. 
		Як було встановлено судом першої інстанції згідно з пунктом 2.2.4 акту перевірки позивач порушив вимоги п.167.1 ст.167, пп.169.1.1 п.169.1, пп.169.4.1 п.169.4 ст.169 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників на 4228,60 грн.
		Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
		Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. 
		Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
		Згідно з пунктом 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: 164.2.1. доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). 
		Відповідно до пункту 164.6 статті 164 ПК України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
		Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України установлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
		Відповідно до пункту 169.1 статті 169 ПК України з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги: 169.1.1. у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. 
		Згідно з підпунктами 169.2.1, 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 ПК України податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
		Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).
		Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.
		Підпунктом 169.4.1 пункту 169.1 статті 169 ПК України передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
		Згідно з пунктом 171.1 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
		Фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи. (пункт 177.7 статті 177 ПК України)
		Відповідно до абзацу 2 пункту 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
		Статтею 125-1 ПК України передбачена відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати та передбачено, що відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язку погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
		Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган установив, що ФОП ОСОБА_1 як податковий агент (роботодавець) у 2017 році безпідставно застосовував податкову соціальну пільгу до доходу у вигляді заробітної плати найманих працівників, оскільки їхня заробітна плата перевищувала граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги (у 2017 році - 2240 грн.). Це порушення позивачем вимог пп.169.1.1 п.169.1, п.169.4.1 п.169.4 ст. 169 ПК України призвело до заниження бази оподаткування та податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників за 2017 рік на суму 3649,60 грн. (додаток №2 до акту перевірки). (а.с. 110, т.1)
		Також контролюючий орган установив, що ФОП ОСОБА_1 у 2018, 2019, 2020 роках обчислював податок на доходи фізичних осіб у формі нарахованої та виплаченої найманим працівникам заробітної плати, занизивши ставку податку, установлену п.167.1 ст.167 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників на загальну суму 579 грн., в т.ч. за 2018 рік - 246,32 грн., за 2019 рік - 287,30 грн., за 2020 рік - 45,38 грн. (додаток №1 до акту перевірки). (а.с. 108 -109, т.1)
		Контролюючий орган на підставі п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України визначив позивачу податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з урахуванням строків давності, установлених статтею 102 ПК України, а саме з серпня 2017 року по лютий 2020 року - в сумі 2108,82 грн., наклав на позивача штраф, передбачений п.125-1.2 ст. 125-1 ПК України у розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, який склав 515,86 грн., та на підставі пп.129.1.4 п.129.1 ст.129 ПК України нарахував пеню в сумі 1425,84 грн. (а.с. 2, 4, т.3) 
		Позивач правильність розрахунків грошового зобов`язання, штрафних санкцій та пені не оскаржує.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Д» №000031072404 від 18.11.2022.
		Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» №000031082404 від 18.11.2022, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.
		Судом першої інстанції встановлено згідно з пунктом 2.6 акту перевірки позивач порушив вимоги п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 113 387 грн., в т.ч. - січень 2018 року (11.01.2018 по 31.01.2018)  2891 грн., лютий 2018 року  3219 грн., березень 2018 року  757 грн., квітень 2018 року  4018 грн., травень 2018 року  4965 грн., червень 2018 року  4661 грн., липень 2018 року  3827 грн., серпень 2018 року  5466 грн., вересень 2018 року  3828 грн., жовтень 2018 року  5055 грн., листопад 2018 року  3176 грн., грудень 2018 року  4589 грн.; січень 2019 року  3656 грн., лютий 2019 року  3410 грн., березень 2019 року  7632 грн., квітень 2019 року  6066 грн., травень 2019 року  6674 грн., червень 2019 року  3444 грн., липень 2019 року  8178 грн., серпень 2019 року  6253 грн., вересень 2019 року  4722 грн., жовтень 2019 року  3895 грн., листопад 2019 року  902 грн., грудень 2019 року  4053 грн., січень 2020 року  1756 грн., лютий 2020 року  2496 грн., березень 2020 року  2167 грн., квітень 2020 року  724 грн., травень 2020 року  907 грн. 
		Контролюючий орган у ході перевірки установив, що згідно з податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 його дохід з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року склав 1 109 411, 28 грн. Граничний обсяг доходів в 1 000 000 грн. досягнуто в грудні 2017 року. Тому, на думку контролюючого органу, позивач відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України повинен був не пізніше 11.01.2018 року зареєструватися платником податку на додану вартість. У зв`язку з невиконанням цього обов`язку, починаючи з 11.01.2018 року ФОП ОСОБА_1 несе відповідальність за ненарахування та несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування відповідно до п.183.10 ст.183 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання та донарахування сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, виходячи з обсягу поставок за період з 11.01.2018 року по 31.03.2021 року - а саме отриманого у ці періоди доходу (виручки) позивача.
		Відповідно до підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
		Згідно з підпунктом «б» 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПК України особа для цілей розділу V цього Кодексу, який регулює порядок оподаткування ПДВ, - це зокрема фізична особа - підприємець, яка: або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість
		Згідно п. 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
		Порядок реєстрації платників податку на додану вартість унормований статтею 183 ПК України.
		Відповідно до пунктів 183.1, 183.2, 183.10 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
		У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
		Будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
		Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
		Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		Суд першої інстанції вірно зазначив, що положення статей 181, 183 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що у разі нарахування (сплати) особі протягом останніх 12 календарних місяців загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, яка сукупно перевищує 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).
		Суд першої інстанції також вірно врахував, що застереження «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми цього податку із загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг; в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та не пов`язані з жодним іншим таким податком, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).
		Відповідач при обчисленні суми від здійснення позивачем операцій з постачання товарів (у тому числі реалізації підакцизних товарів), що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, за період з січня по грудень 2017 року, всупереч правилу, передбаченому пунктом 181.1 статті 181 ПК України, та нормі пункту 188.1 статті 188 ПК України, не вирахував з неї суми ПДВ, які позивач сплатив при придбанні цих товарів, що призвело до помилкового висновку про перевищення позивачем обсягу оподатковуваних операцій, встановленого цією нормою в 1 000 000 грн., та його обов`язок зареєструватися платником ПДВ.
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність визнати неправомірними висновки контролюючого органу про порушення позивачем порядку реєстрації платником податку на додану вартість та покладення на нього обов`язку з нарахування та сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що свідчить про незаконність визначення йому грошового зобов`язання з цього податку в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні форми «Р» №000031082404 від 18.11.2022 року. 
		Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №000031012404 від 18.11.2022, яким на підставі п.121.1 ст.121 ПК України застосовано штраф у розмірі 1020 грн. 
		Згідно з пунктом 2.1.2 акту перевірки позивач вчинив порушення пп.16.1.5 п.16.1 ст.16, п.44.3, ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України - ненадання посадовим особам органів ДПС у повному обсязі всіх документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки. 
		Відповідно до п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний: 16.1.5. подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; 16.1.12. забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом. 
		Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Відповідно до вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
		У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву. 
		Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
		Відповідно до підпунктів 20.1.2, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
		Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
		Відповідно до пунктів 85.4, 85.6 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
		Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
		У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
		Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
		Матеріалами справи підтверджено, що у ході документальної позапланової невиїзної перевірки позивач на запити контролюючого органу від 04.10.2022 та від 06.10.2022 не надав усі витребувані документи, а саме книги обліку розрахункових операцій за 2017 - 2021 роки, книгу обліку доходів та витрат (форми №10), про що складено акт №336/11-28-24-04 від 11.10.2022. (164 - 165, т.1) 
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність накладення на позивача штрафу, передбаченого п.121.1 ст.121 ПК України, та не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №000031012404 від 18.11.2022. 
		Суд першої інстанції вірно врахував, що на час прийняття цього податкового повідомлення-рішення діяла норма абзацу 18 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 року №2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022 року), яка передбачала, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
		Оскільки це порушення податкового законодавства (ненадання контролюючому органу документів при здійсненні податкового контролю) вчинене позивачем у жовтні 2022 року та тоді ж виявлене відповідачем (тобто після 27.05.2022 року), то на це порушення не поширювався мораторій на застосування штрафних санкцій, передбачений пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, який стосувався порушень, вчинених у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). 
		Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №000031022404 від 18.11.2022, яким на підставі п.119.1 ст.119 ПК України застосовано штраф у розмірі 1020 грн. 
		Згідно з пунктом 2.2.2 акту перевірки ФОП ОСОБА_1 в порушення п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України не подавав податкові розрахунки про суми доходів, нарахованих (виплачених) фізичним особам-підприємцям (форма № 1ДФ) за 2017  2020 роки. 
		Згідно з пунктом 2.2.3 акту перевірки ФОП ОСОБА_1 в порушення пп. «а», «б», «г» п.176.2 ст.176 ПК України подав податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) з недостовірними відомостями за ІУ квартал 2018 року та І квартал 2019 року. 
		Пунктом 51.1 статті 51 ПК України передбачено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
		Відповідно до пункту 70.16 статті 70 ПК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов`язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), зокрема: 
		70.16.1. органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, податкові агенти - про дату прийняття на роботу або звільнення з роботи фізичних осіб протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а також інформацію, передбачену статтею 51 цього Кодексу. 
		Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до пункту 177.8 статті 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
		Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/26556, затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку. 
		Пунктом 119.1 статті 119 ПК України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
		Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, якщо недостовірні відомості або помилки в податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу. 
		Як було встановлено відповідачем в ході перевірки, позивач у періоді, що перевірявся, своєчасно подавав щоквартальні Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), про що вказано на сторінках 19 - 20 акту перевірки. 
		Суд першої інстанції вірно врахував, що в акті перевірки відсутні відомості про виплату позивачем у ці періоди доходу фізичним особам-підприємцям, а відтак відповідач не довів, що позивач виступав щодо таких фізичних осіб - підприємців податковим агентом та мав обов`язки, передбачені п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, зокрема щодо відображення таких доходів у Податкових розрахунках №1ДФ чи подання іншої податкової звітності (окремих розрахунків). 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в ході судового розгляду справи відповідач не довів правомірність висновків акту перевірки про подання позивачем недостовірних відомостей у Податкових розрахунках №1ДФ за ІУ квартал 2018 року та І квартал 2019 року щодо сум нарахованого та виплаченого податку. На вимогу суду відповідач не надав суду ні таких податкових розрахунків, ні відомостей про нарахування заробітної плати, на які він посилався, та не довів наявність помилок чи недостовірних відомостей у податковій звітності та те, що вони призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку. 
		Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №000031032404 від 18.11.2022, яким на підставі п.120.1 ст.120 ПК України застосовано штраф у розмірі 680 грн. 
		Згідно з пунктом 2.1.1 акту перевірки позивач порушив п.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5 ст.177 ПК та не подав податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020 та 2021 роки. 
		Пунктом 177.5 статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
		Відповідно до пункту 177.11 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.
		Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
		У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
		Статтею 120 ПК України передбачена відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності. 
		Так, згідно з пунктом 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
		Пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
		- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
		- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
		- порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
		Як встановив суд першої інстанції, граничний термін подання річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік припав на 09.02.2021 року, а граничний термін подання податкової декларації про майновий стан і доходи за січень - березень 2021 року (з огляду на факт державної реєстрації припинення підприємницької діяльності 03.03.2021 року) припав на 20.04.2021 року. Позивач не подав цю податкову звітність до контролюючого органу. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки ці порушення вчинені у лютому та квітні 2021 року (тобто у період, який вказаний у пункті 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України), тому відповідач не мав права застосовувати до позивача штрафи, передбачені пунктом 120.1 статті 120 ПК України. 
		Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №000031062404 від 18.11.2022, яким на підставі п.117.1 ст.117 ПК України застосовано штраф у розмірі 340 грн.
		Згідно з пунктом 1.7 акту перевірки ФОП ОСОБА_1 використовував для підприємницької діяльності щодо торгівлі продовольчими товарами магазин, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач не подавав відомості про об`єкт оподаткування (форма №20-ОПП) на цей об`єкт оподаткування, чим порушив вимоги пункту 63.3 статті 63 ПК України. 
		Пунктом 63.3 статті 63 ПК України передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
		Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
		Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
		Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
		Розділом VII Порядку №1588 унормований такий порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням:
		8.1. Платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
		8.2. Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
		8.3. Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку.
		8.4. Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
		У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
		Під час надання повідомлень за формою № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об`єкт оподаткування (наприклад, якщо подається інформація про об`єкти оподаткування - офіс, склад, склад-магазин, розташовані в одному офісному центрі за одною адресою, достатньо надати інформацію за одним із типів об`єктів оподаткування, зазначивши у найменуванні: офіс, склад, склад-магазин).
		Статтею 117 ПК України передбачена відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах. 
		Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
		Як було встановлено судом першої інстанції, у періоді, що перевірявся, а саме з 01.01.2017 по 03.03.2021 позивач провадив господарську діяльність у магазині за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач користується цим об`єктом нерухомого майна на підставі акту прийняття будівлі в експлуатацію. На цю господарську одиницю у серпні 2015 року позивач зареєстрував реєстратор розрахункових операції, а у жовтні 2016 року, жовтні 2017 року, жовтні 2018 року, жовтні 2019 року отримував ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями на це місце торгівлі. 
		Позивачем не було надано доказів, що він подавав до контролюючого органу повідомлення форми №20-ОПП за цей об`єкт, через який він провадив діяльність та який пов`язаний із виникненням у нього об`єкту оподаткування. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 340 грн., передбачений пунктом 117.1 статті 117 ПК України, про що виніс податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №000031062404 від 18.11.2022 року. 
		Також судом першої інстанції вірно зазначено, що на час проведення документальної перевірки у жовтні 2022 року та прийняття у листопаді 2022 року оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафної санкції граничний строк, визначений п.113.1 ст.113 ПК України, п.102.1 ст.102 ПК України, не закінчився, оскільки з 18.03.2020 року перебіг цього строку було зупинено, а порушення є триваючим. 
		Щодо податкового повідомлення-рішення форми «С» №000031002404 від 18.11.2022, яким на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 441 807, 56 грн.
		Згідно з пунктами 1.8, 2.10.2 акту перевірки позивач з 01.01.2017 по 22.02.2020 не застосовував реєстратор розрахункових операцій для розрахунків платіжними картками (через POS-термінал), чим порушив вимоги пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (непроведення розрахункових операцій для розрахунків платіжними картками без РРО та невидача розрахункових документів встановленого зразка, що підтверджує факт купівлі товару). Відповідно до виписок КБ «Приват Банк» сума коштів, проведених через термінал, склала: за 2017 рік  148 804, 96 грн., за 2018 рік  159 189, 65 грн., за 2019 рік  130 393 грн., 2020 рік  3 419, 25 грн., усього  441 807, 56 грн. 
		Пунктом 177.10 статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи-підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». 
		Згідно з Преамбулою Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
		Відповідно до статті 2 цього Закону у ньому терміни вживаються у такому значенні:
		- розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; 
		- реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; 
		- фінансова санкція - грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб`єктів господарювання до відповідного бюджету. 
		Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. 
		Відповідальність за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена Розділом V цього Закону. 
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:
		- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
		- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення. 
		Відповідно до статті 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб`єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами доходів і зборів рішення про застосування таких фінансових санкцій. 
		Згідно з пунктом 109.2 статті 109 ПК України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
		Статтею 110 ПК України передбачено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Відповідно до пунктів 111.1, 111.2 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: 111.1.1. фінансова; 111.1.2. адміністративна; 111.1.3. кримінальна.
		Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
		Згідно з пунктом 113.3 статті 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
		Судом першої інстанції вірно зазначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. За невиконання такого обов`язку суб`єкти господарювання несуть відповідальність, передбачену пунктом 1 статті 17 цього Закону у вигляді фінансових санкцій за рішенням контролюючого органу. Базою для нарахування фінансових санкції є вартість товарів, проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом. 
		Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач визначив вартість товарів, розрахунки за які за його висновками були проведені на господарській одиниці позивача платіжними картками (через POS-термінал) та без використання РРО, на підставі виписок КБ «Приват Банк» за 2017 - 2020 роки і така вартість склала 441 807, 56 грн. (а.с. 243, т.2)
		Акт перевірки не містить відомостей, які саме товари були предметом цих розрахункових операцій.
		На час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «С» №000031002404 від 18.11.2022 діяла норма пункту 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою було передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.
		Суд першої інстанції вірно врахував відсутність доказів, що розрахункові операції з продажу товарів, які за його висновками проведені з порушенням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», стосувалися саме чи виключно підакцизних товарів.
		Також суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що на час проведення у жовтні 2022 року перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «С» №000031002404 від 18.11.2022 ОСОБА_1 вже не був суб`єктом господарювання, тому до нього, як до фізичної особи, фінансова санкція, передбачена статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не могла бути застосована. 
		Доводи апеляційних скарг зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. 
		Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційні скарги ОСОБА_1  та Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
		Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1  до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. 
		 
		Головуючий - суддяА.А. Щербак 
		 
		 суддяН.П. Баранник 
		 
		 суддяН.І. Малиш

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...