Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/859/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2024. Зареєстровано: 12.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2024.
Дата набрання законної сили: 11.04.2024
Номер судового провадження: п/360/866/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		11 березня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/859/22
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Буряк Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Буряк Олени Миколаївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:
		- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 липня 2018 року; 
		- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 липня 2018 року.
		В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач у період з 19 квітня 2016 року по 21 липня 2018 року проходив військову службу за контрактом у 7 окремій автомобільній санітарній роті, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону. 
		Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, про що свідчить копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 31 січня 2016 року. 
		Згідно з витягом з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 липня 2018 року № 206 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У витязі з наказу від 21 липня 2018 року № 206 зазначені відомості про вид та розмір виплаченої грошової допомоги позивачу на день його звільнення. 
		Проте у вищезазначеному наказі відсутні відомості про нарахування та здійснення виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. 
		Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки. На зазначену заяву відповідач надав довідку про невиплату компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки.
		З посиланням на положення статей 4, 16-2 Закону України «Про відпустки», статей 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», представник позивача зазначає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з 2017 року по 2018 рік, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню. 
		Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року: відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів; зобов`язано адвоката Буряк Олену Миколаївну в строк до 02 березня 2022 року надати суду в належним чином засвідченій копії військовий квиток позивача у повному обсязі та контракт про проходження військової служби; зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону в строк до 02 березня 2022 року надати суду: належним чином засвідчену копію наказу (витягу з наказу) про зарахування позивача до складу ІНФОРМАЦІЯ_2; належним чином засвідчену копію рапорту (заяви) позивача про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2017-2018 роки; довідку про кількість невикористаних позивачем днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2017-2018 роки; довідку про виплачене позивачу при звільненні з військової служби грошове забезпечення з зазначенням всіх складових проведених виплат та грошовий атестат (у разі наявності).
		Ухвалою від 20 червня 2022 року від сторін повторно витребувано письмові докази.
		Ухвалою від 25 липня 2022 року провадження у справі зупинено. 
		Ухвалою від 26 лютого 2024 року провадження у справі поновлено. 
		Ухвалу від 07 лютого 2022 року та позовну заяву з додатками відповідач отримав 15 лютого 2022 року засобами поштового зв`язку, про що свідчить реєстраційна картка поштового повідомлення у справі № 360/859/22.
		Окрім того, ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та від 25 липня 2022 року у справі № 360/859/22 в електронному вигляді доставлені відповідачу 20 червня 2022 року та 25 липня 2022 року відповідно, про що свідчать довідки про доставку процесуального документа в електронній формі.
		19 лютого 2024 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» за вхідним реєстраційним № 1439/2024 відповідач подав відзив на позовну заяву від 17 лютого 2024 року б/н. Проте, при розгляді справи суд не враховує наданий відповідачем відзив, оскільки такий відзив подано без доказів направлення відзиву позивачу та поза межами встановленого судом строку (останній день на подання відзиву - 02 березня 2022 року, дата надходження до суду - 19 лютого 2024 року, тобто з пропуском встановленого судом 15-ти денного строку) без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку. 
		Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке. 
		ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій та з 19 квітня 2016 року по 21 липня 2018 року на підставі контракту проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді фельдшера ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_4 військового мобільного госпіталю (багатопрофільного, на 100 ліжок) ІНФОРМАЦІЯ_3 (на 475 ліжок), про що свідчать посвідчення серії НОМЕР_1 від 31 січня 2017 року, видане Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України, довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 липня 2018 року № 178, витяг з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 21 липня 2018 року № 206. 
		Відповідно до витягу з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 21 липня 2018 року № 206 молодшого сержанта ОСОБА_1 , фельдшера ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_4 військового мобільного госпіталю (багатопрофільного, на 100 ліжок) ІНФОРМАЦІЯ_3 (на 475 ліжок), звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 13 липня 2018 року № 33-РС відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 21 липня 2018 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Лисичанського міського військового комісаріату Луганської області.
		Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 грудня 2021 року № 882 колишньому військовослужбовцю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 додаткова відпустка як учаснику бойових дій відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2017-2018 роки не надавалась та компенсація при звільненні не виплачувалась, про що свідчить витяг з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 21 липня 2018 року № 206.
		Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.
		Статтею 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
		З огляду на обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, викладені у рішенні Верховного Суду від 16 травня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18, суд визнає дану адміністративну справу типовою до зразкової справи № 620/4218/18 та вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР), Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ).  
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
		Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
		Згідно з статтею 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
		Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
		Статтею 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено право військовослужбовців на відпустки та порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них.
		Згідно з пунктом восьмим статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
		Абзацами першим-другим пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. 
		У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац третій пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до пунктів сімнадцятого, вісімнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
		Згідно з пунктом дев`ятнадцятим статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
		У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів (абзац перший пункту двадцять першого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.
		Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.
		Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
		Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.
		Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
		Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
		Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
		В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, припиняється.
		Відповідно до пункту восьмого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
		Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом № 2011. Так, відповідно до пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
		Тому суд зазначає, що норми Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
		При цьому, відсутність рапорту військовослужбовця про виплату грошової компенсації не невілює обов`язку військової частини нарахувати та виплатити компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, із зазначенням про це в наказі про виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
		Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону                           № 3551-ХІІ, з 2017 року по 2018 рік.
		Суд вважає, що припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; грошова компенсація відпустки особі.
		За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити повністю.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.
		Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
		Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
		На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи, суду надано договір про надання правничої допомоги від 29 листопада 2021 року № 01/29-11, сторонами якого є ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та Адвокатське об`єднання «Модум» (далі - Виконавець), додаткову угоду від 29 листопада 2021 року № 1 до договору про надання правничої допомоги від 29 листопада 2021 року № 01/29-11 та акт виконаних послуг від 31 січня 2022 року б/н до договору про надання правничої допомоги від 29 листопада 2021 року № 01/29-11.
		Дослідженням договору про надання правничої допомоги від 29 листопада 2021 року № 01/29-11 встановлено, що відповідно до цього договору Виконавець зобов`язується надати Клієнту послуги на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання послуг за цим договором (підпункт 1.1 пункту 1). Послуга, передбачена предметом цього договору, оплачується Клієнтом Виконавцю в порядку та на умовах, визначених у додатковій угоді до цього договору (підпункт 3.1 пункту 3). На підтвердження факту надання Виконавцем Клієнту правової допомоги (адвокатських послуг) відповідно до умов цього договору складається акт прийому-передачі наданої правової допомоги (адвокатських послуг). Акт прийому-передачі наданої правової допомоги (адвокатських послуг) вважається прийнятим Клієнтом без будь-яких зауважень, якщо протягом 3-х днів з моменту отримання даного акта Клієнт не пред`явить Виконавцю письмові та аргументовані зауваження на нього (підпункт 3.2 пункту 3).
		Згідно з підпунктом 1.3 пункту 1 додаткової угоди від 29 листопада 2021 року № 1 до договору про надання правничої допомоги від 29 листопада 2021 року № 01/29-11 сторони домовились, що вартість послуг з представництва інтересів у суді першої та апеляційної інстанції з питання стягнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій складає 4000,00 грн.
		Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 29 листопада 2021 року № 1 до договору про надання правничої допомоги від 29 листопада 2021 року № 01/29-11 сторони домовилися, що Клієнт проводить оплату послуг, визначених в пункті 1 додаткової угоди з представництва інтересів у суді першої та апеляційної інстанції, шляхом сплати Виконавцю 100 % вартості послуг протягом 30-ти днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.
		Згідно з актом виконаних послуг від 31 січня 2022 року б/н до договору про надання правничої допомоги від 29 листопада 2021 року № 01/29-11 Виконавцем в інтересах Клієнта згідно з договором у повному обсязі виконано зобов`язання з: надання консультацій та узгодження правової позиції; опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців; складання позовної заяви.
		Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії подано та підписано в його інтересах адвокатом Буряк Оленою Миколаївною, повноваження якої підтверджені ордером серії АН № 1053278 від 31 січня 2022 року, виданим Адвокатським об`єднанням «Модум». 
		Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката, а саме, що представником складено та підписано позовну заяву, оформлено та подано разом з позовною заявою докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
		Отже, суд вважає, що обставини надання адвокатом правничих послуг ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами.
		Проте, як вже вищевказано, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору тощо.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Виходячи з того, що означена категорія справ є поширеною, в якій існує усталена судова практика, суд дійшов висновку, що підготовка позовної заяви та вжиття інших процесуальних дій по справі не вимагали від адвоката значних витрат часу, застосування спеціальних професійних навичок з правових питань. 
		З урахуванням викладеного, заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу не відповідає ознакам співмірності, визначеним частиною п`ятою статті 134 КАС України, тому суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн, що, на думку суду, є співмірною сумою для цієї справи.
		Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до інформації, наявної в Єдиному реєстрі адвокатів України, адвокату Буряк Олені Миколаївні з 14 червня 2023 року зупинено право на заняття адвокатською діяльністю згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі заяви адвоката від 13 червня 2023 року. Разом з цим, суд зауважує, що на момент надання позивачу правничої допомоги адвокат не мала заборон щодо її надання.
		Таким чином суд дійшов висновку, що заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає частковому задоволенню.
		Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
		Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Задовольнити повністю позов адвоката Буряк Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. 
		Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
		Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік в кількості 28 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 липня 2018 року.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп.).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Суддя                                                             Т.І. Чернявська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...