Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/7178/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2024. Зареєстровано: 21.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2024.
Дата набрання законної сили: 20.03.2024
Номер судового провадження: К/990/14602/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 березня 2024 року 
		м. Київ
		справа №560/7178/22
		адміністративне провадження № К/990/14602/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Білак М.В.,
		суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 
		на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді: Капустинський М.М., Сапальова Т.В.)
		у справі №560/7178/22
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Військової частини НОМЕР_1 
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
		I. РУХ СПРАВИ
		1.  ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив суд:
		- визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення щомісячної додаткової винагороди за березень, квітень місяці 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та відмову відповідача поновити таке право за зверненням позивача від 30 червня 2022 року за вих. №350/485/60/1798;
		- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову винагороду за березень, квітень місяці 2022 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що припинивши виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у березні і квітні 2022 року, відповідач застосував до позивача подвійну юридичну відповідальність, оскільки на підставі протоколів від 18 березня 2022 року та 11 квітня 2022 року про вчинення фізичного насильства у сім`ї він вже притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Дії відповідача щодо невиплати щомісячної додаткової винагороди вважає протиправними. 
		3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
		4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо позбавлення ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди за березень, квітень 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та відмову Військової частини НОМЕР_1 поновити таке право за зверненням ОСОБА_1 від 30 червня 2022 року за вих.   №350/485/60/1798.
		Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду за березень, квітень 2022 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
		5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		6.          Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. 
		7. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року зупинено виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №560/7178/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		8. Судами попередніх інстанцій встановлено, 08 березня 2022 року ОСОБА_1 призваний на військову   службу.
		9. Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2022 року, яка набрала законної сили 06 травня 2022 року у справі №683/835/22, позивач притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП (протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАВ №389956 від 18 березня 2022 року та №384242 від  11 квітня 2022 року).
		10. На підставі протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАВ №389956 від 18 березня 2022 року та №384242 від 11 квітня 2022 року наказами командира Військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2022 року №39 та від 08 травня 2022 року №48 вирішено не виплачувати додаткову винагороду на період дії воєнного стану у розмірі 30   000 грн у розрахунку на місяць за березень та квітень 2022 року військовослужбовцю ОСОБА_1 , який вчинив інші дії (бездіяльність), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення.
		11. 14 червня 2022 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 та просив повернути йому премії за березень та квітень 2022 року з огляду на те, що приводом для позбавлення таких виплат була постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності. Проте відповідно до вимог законодавства забороняється двічі притягувати особу до відповідальності за одне правопорушення.
		12. Таке звернення позивача було розглянуто та листом від 30 червня 2022 року №350/485/60/1798 відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за березень та квітень 2022 року. Оскільки 18 березня та 11 квітня 2022 року позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП (вчинення насильства в сім`ї відносно своєї колишньої дружини), то відповідно до пункту 10 рішення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100   000 гривень або 30   000 гривень не включаються військовослужбовці, які в тому числі вчинили інші дії (бездіяльність), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
		13. Уважаючи протиправними дії відповідача щодо позбавлення щомісячної додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року, а також відмову у поновленні такого права за зверненням у червні 2022 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		14. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно позбавив позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за березень та квітень 2022 року, оскільки згідно з пунктом 10 рішення Міністра оборони України до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включаються, зокрема, військовослужбовці у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
		15. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив із такого:
		- позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП (домашнього насильства), а не за порушення військової дисципліни чи вчинення військового проступку,   за яке передбачено адміністративну відповідальність, а тому позбавлення позивача права на встановлену Постановою №168 винагороду в розмірі до 30 000 гривень є неправомірним та порушує встановлені законом права позивача на гідну заробітну плату у період дії воєнного стану;
		- зауважив, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 винагорода пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, і не виплачується згідно з Наказом Міністра оборони України за ті дні (місяці), коли такі обов`язки вважаються не виконаними через вчинення правопорушення, пов`язаного зі службою, а не поза її межами;
		- інструкція Міністра оборони України, доведена телеграмою №248/1298 від 25 березня 2022 року не є джерелом права в розумінні Конституції України та КАС України, та не може застосовуватись оскільки її положення обмежують встановлені законом права військовослужбовців на гідну заробітну плату;
		- матеріалами справи не підтверджено факту порушення позивачем військової дисципліни, також доказів вчинення такого правопорушення відповідачем не доведено, як і не доведено факту, що   вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, суперечать покладеним на позивача обов`язкам та змісту військової присяги, підривають довіру та авторитет Збройних Сил України, а тому у Військової частини не було наявних законодавчо визначених підстав для позбавлення позивача додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за березень- квітень 2022 року.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		16. Відповідач у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 з урахуванням вимог пункту 10 рішення Міністерства оборони України, доведеного телеграмою №248/1298 від 25 березня 2022 року.
		17. На переконання скаржника суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено факту порушення позивачем військової дисципліни, а також що доказів вчинення такого правопорушення відповідачем не надано, як і не доведено факту, що вчинення  адміністративного  правопорушення,  передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, суперечить покладеним на позивача обов`язкам та змісту військової присяги, підриває довіру та авторитет Збройних Сил України.
		18. Відповідач уважає, що такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними у справі матеріалами, зокрема, службовою характеристикою позивача, його рапортом від 26 березня 2022 року, рапортами військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 та іншими документами, які являються безспірним доказом недбалого ставлення позивача до виконання покладених на нього обов`язків та систематичного порушення військової дисципліни. 
		19. Відповідно до наведених вище вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Згідно з абзацом 17 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат зобов`язаний і під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.
		20. Скаржник не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що інструкція Міністра оборони України, доведена телеграмою №248/1298 від 25 березня 2022 року, не є джерелом права в розумінні Конституції України та КАС України, та не може застосовуватись оскільки її положення обмежують встановлені законом права військовослужбовців на гідну заробітну плату.
		21. Відповідач стверджує, що Міністром оборони України в силу своїх повноважень прийнято необхідне та справедливе рішення, яке з метою дисциплінування військовослужбовців Збройних Сил України та зниження вчинення ними правопорушень, в окремих випадках не дозволяло виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, в тому числі, у разі вчинення військовослужбовцями інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення.
		22. Відповідач указує на те, що суд апеляційної інстанції не скасовуючи наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2022 року №39 та від 08 травня 2022 року №48, задовольнив адміністративний позов у повному обсязі, виходячи з заявлених (необґрунтованих) вимог позивача, побудованих на обранні невірного способу захисту, що в свою чергу створило перешкоди для виконання судового рішення за наявності не скасованих наказів та поставило під сумнів дотримання законності та неупередженості суду при вирішенні спору.
		23. Позивач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
		25. Враховуючи обставини справи щодо відповіді Військової частини НОМЕР_1 на звернення позивача, в рамках спірних правовідносинах Верховний Суд має дати відповідь на питання чи можна військовослужбовцю не виплатити додаткову винагороду у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення - домашнього насильства, відповідальність за яке встановлено статтею 173-2 КУпАП.
		26. Так, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).
		27. Поняття «додаткової винагороди», як зазначено у постанові Верховного Суду у зразковій справі №640/13029/22, входить у поняття «грошове забезпечення» (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ), так само відповідає визначенню поняття "заробітна плата" (стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року).
		28. Порядок виплати додаткової винагороди, як складової грошового забезпечення, про яку мовиться у адміністративному позові, визначається пунктом 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року), у якій зокрема установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		29. Таким чином, додаткова винагорода відповідно до висновків Верховного Суду у зразковій справі №640/13029/22, яка передбачена Постановою №   168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни. 
		30. Втім, для того щоб дати відповідь на порушене перед Судом в межах касаційної скарги питання, необхідно звернутися до аналізу нормативних приписів, які визначають умови та механізм невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, передбачених Постановою №168, яка підлягала застосуванню судами попередніх інстанцій, а також наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260). 
		31. Так, грошове забезпечення передбачене пунктом 15 Розділу I «Загальних положень» Постанови №168, не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
		32. Таким чином, питання невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, яке є предметом спірних правовідносинах, Постанова №168 не врегульовує.
		33. У той же час абзац четвертий пункту 5 розділу XVI Порядку №260 врегульовує питання щодо невиплати військовослужбовцям щомісячної премії.
		34. Так, на час виникнення спірних правовідносин абзац четвертий пункту 5 розділу XVI Порядку №260 визначав, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини.
		35. Пізніше наказом Міністерства оборони України №44 від 25 січня 2023 року, який застосовується з 01 лютого 2023 року, законодавець врегулював це питання доповнивши Порядок №260 розділом XXXIV. Відповідно до пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які, зокрема вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини.
		36. Судами попередніх інстанцій було надано оцінку рішенню Міністра оборони України, доведеному телеграмою №248/1298 від 25 березня 2022 року, яке винесено з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, якою серед іншого було вирішено питання невиплати додаткової винагороди. У пункті 10 рішення Міністра оборони України, зокрема встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн не включаються військовослужбовці, у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
		37. Верховний Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин питання невключення до наказів виплати додаткової винагороди військовослужбовців у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, було врегулювано лише зазначеним рішенням Міністра оборони України №248/1298 від 25 березня 2022 року. 
		38. Відповідно до пункту 17 Порядку №   260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України (дія якого застосовується із 24 лютого 2022 року). Таким чином, прийняття Міністром оборони України рішення у вигляді телеграми №248/1298 від 25 березня 2022 року з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, якою серед іншого було визначено питання невиплати додаткової винагороди, в силу пункту 17 Порядку №260 було здійснено ним на виконання своїх повноважень.
		39. Викладене свідчить що суди попередніх інстанцій неправильно зрозуміли/застосували зміст вказаного рішення Міністра оборони України, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
		40. Враховуючи те, що правовий статус військовослужбовців України визначається нормативно-правовими актами, які регламентують його права та обов`язки, пов`язані з проходженням військової служби, а також встановлюють юридичні гарантії та механізми охорони і захисту правового статусу (постанова Верховного Суду у зразковій справі №640/13029/22), Верховний Суд висновує, що передбачене Постановою №168 грошове забезпечення військовослужбовців пов`язане саме із виконанням обов`язків військової служби, відповідно невиплата додаткової винагороди як складової грошового забезпечення, повинно бути пов`язане із виконанням/невиконанням військовослужбовцями обов`язків саме військової служби, а не поза межами її здійснення. 
		41. Отже, пункт 10 рішення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298, яким передбачено умову невключення до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовців у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення, а в контексті спірних правовідносин, невиплата додаткової винагороди у разі вчинення дій, які мають ознаки адміністративного правопорушення, слід пов`язувати з проходженням військової служби.
		42. На підставі системного аналізу норм Закону №2011-ХІI, Постанови №168, Порядку №260 та рішення Міністра оборони України №248/1298 Верховний Суд дійшов висновку, що військовослужбовцю може бути не виплачено додаткову винагороду у разі вчинення ним адміністративного правопорушення пов`язаного із проходженням військової служби, а не за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 173-2 КУпАП.
		43. Враховуючи те, що позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП (домашнє насильство), тобто на загальних підставах, а не за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, у цьому випадку його не може бути позбавлено права на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою №168.
		44. За таких обставин, вірними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що позбавлення позивача права на винагороду за березень, квітень 2022 року є неправомірним та порушує встановлені законом права на гідну заробітну плату (грошове забезпечення) у період дії воєнного стану.
		45. Беручи до уваги вимоги пункту 17 Порядку №260, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України, із мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції слід виключити висновки про те, інструкція Міністра оборони України, доведена телеграмою №248/1298 від 25 березня 2022 року не є джерелом права в розумінні Конституції України та КАС України, та не може застосовуватись оскільки її положення обмежують встановлені законом права військовослужбовців на гідну заробітну плату.
		46. Стосовно доводів касаційної скарги про необхідність дотримання вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, то, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 173-2 КУпАП, а не відповідно до зазначених нормативних актів, які регулюють питання проходження військової служби.
		47. Тому Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо позбавлення ОСОБА_1 додаткової винагороди за березень, квітень 2022 року, передбаченої Постановою №168, та зобов`язання нарахувати і виплатити таку винагороду.
		48. В частині доводів скаржника щодо заявлених необґрунтованих позовних вимог, побудованих на невірно обраному способі захисту, що створює перешкоди для належного виконання судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.   
		49. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.
		50. На підставі вказаних приписів Верховний Суд в рамках спірних правовідносин висновує, що обрання позивачем невірного (неефективного) способу захисту свого права, яке він вважає порушеним, вважається питанням права, ефективність якого оцінюється з позицій інтересів особи, яка зазнала порушення. Саме суд визначає, чи призведе застосування цього способу захисту в межах тих позовних вимог, які заявила сторона, до відновлення порушеного права.
		51. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		52. В контексті спірних правовідносин суд апеляційної інстанції розглядав позовні вимоги щодо відмови Військової частини НОМЕР_1 у поновленні порушеного права, наданої в порядку звернення, та визнав протиправною відмову поновити право ОСОБА_1 на спірну додаткову винагороду за його зверненням від 30 червня 2022 року. 
		53. Слід звернути увагу на те, що Конституцією України гарантовано звернення військовослужбовців, а Розділом V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено окремі підстави і процедуру розгляду пропозицій, заяв і скарг військовослужбовців. Відповідно до статті 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України порядок їх розгляду та строки регулюється законодавством про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
		54. Статтею 112 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають право оскаржити прийняте за їх заявою чи скаргою рішення в суді, що кореспондує передбаченому статтями 15, 17 Закону України «Про звернення громадян» праву громадянина оскаржити до суду рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним. 
		55. За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , як зазначав суд апеляційної інстанції, відповідачем не було встановлено підстав для виплати додаткової винагороди з огляду на вчинені ним адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 173-2 КУпАП.
		56. Проте колегією суддів у цій справі висловлено правову позицію щодо права особи на додаткову винагороду у разі притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, а тому така відмова визнана судом протиправною правильно.
		57. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень.
		58. Суб`єкт владних повноважень згідно із статтею 2 КАС України незалежно від обраного способу захисту у цій адміністративній справі, повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України (пункт 1 частини другої цієї статті), тобто діяти відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України - на виконання рішення суду з метою ефективного захисту прав позивача.
		59. Зважаючи на обставини справи, докази, на підтвердження обставин за яких відбулося порушення прав позивача, Верховний Суд вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. 
		60. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених  статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		61. Відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України   зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		62. Беручи до уваги викладене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з порушенням конституційних гарантій права на гідну заробітну плату/грошове забезпечення військовослужбовця. 
		63. Втім мотиви суду апеляційної інстанції щодо застосування телеграми (інструкції) Міністра оборони України №248/1298 від 25 березня 2022 року ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому судове рішення в цій частині підлягає зміні шляхом виключення таких мотивів з його тексту.  
		64. Відповідно до частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). 
		65. Враховуючи результат касаційного розгляду, виконання оскаржуваного судового рішення слід поновити.
		66. Також з огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
		Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року змінити в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови.
		У решті постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		М.В. Білак
		Л.О. Єресько
		Ж.М. Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...