Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 14/1 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.10.2010. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			07 жовтня 2010 р. № 14/1   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			Кочерової Н.О., - головуючого,
			Студенця В.І.,
			Черкащенка М.М., 
			розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Бонус" 
			на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року 
			у справі господарського судуІвано-Франківської області 
			за позовомТОВ "Бонус" 
			доАКБ "Імексбанк" в особі Івано-Франківської філії 
			провизнання договору частково недійсним, визнання дій неправомірними, зобов"язання виконати умови договору та стягнення збитків у розмірі 200000,00 грн.,
			В засіданні взяли участь представники:
			 
			- позивача:не з"явився, 
			- відповідача:Йосифів П.І.,
			ВСТАНОВИВ:
			          У грудні 2008 року ТОВ "Бонус" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом АКБ "Імексбанк" в особі Івано-Франківської філії провизнання недійсними пунктів 2.10., 2.10.1, 2.10.2, 2.10.3, 3.1.2, 7.4 договору поновлювальної кредитної лінії № 95 від 30.08.2007 року, визнання дій відповідача по збільшенню відсоткової ставки з 14% до 17% за користування кредитом по договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.2007 року та зменшенням строку дії договору з 29.08.2017 року на 29.08.2012 року неправомірними; зобов"язання відповідача виконати умови договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.07: в межах відновлювальної кредитної лінії з позичкового рахунку ТОВ "Бонус" видати грошові кошти в сумі 62 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 496 000 грн. неотриманого траншу; стягнення 100000,00 грн. збитків.
			          У вересні 2009 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив суд визнати недійсними пункти 2.10., 2.10.1, 2.10.2, 2.10.3, 3.1.2, 7.4 договору поновлювальної кредитної лінії № 95 від 30.08.2007 року, визнати дії відповідача по збільшенню відсоткової ставки з 14% до 17% за користування кредитом по договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.2007 року та зменшенням строку дії договору з 29.08.2017 року на 29.08.2012 року неправомірними; зобов"язати відповідача виконати умови договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.07: в межах відновлювальної кредитної лінії з позичкового рахунку ТОВ "Бонус" видати грошові кошти в сумі 62 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 496 000 грн. неотриманого траншу; стягнути 200000,00 грн. збитків.
			          Доповідач: Черкащенко М.М.
			          Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2009 року позов задоволено частково. Визнано недійсними пункти 2.10., 2.10.1, 2.10.2, 2.10.3, 3.1.2, 7.4 договору поновлювальної кредитної лінії № 95 від 30.08.2007 року, зобов"язано відповідача виконати умови договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.07: в межах відновлювальної кредитної лінії з позичкового рахунку ТОВ "Бонус" видати грошові кошти в сумі 62 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 496 000 грн. неотриманого траншу та стягнуто на користь позивача 1186,50 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
			          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року рішення місцевого господарського суду від 23.10.2009 року в частині позовних вимог про визнання недійснимипунктів 2.10., 2.10.1, 2.10.2, 2.10.3, 3.1.2, 7.4 договору поновлювальної кредитної лінії № 95 від 30.08.2007 року та зобов"язання відповідача виконати умови договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.07: в межах відновлювальної кредитної лінії з позичкового рахунку ТОВ "Бонус" видати грошові кошти в сумі 62 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 496 000 грн. неотриманого траншу скасовано і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2009 року залишено без змін.
			          Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Бонус" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року скасувати, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2009 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 200 000,00 грн. збитків та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
			В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
			Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
			          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.08.2007 року між акціонерним комерційним банком "ІМЕКСБАНК" (кредитор) та ТОВ "Бонус" (позичальник) укладено договір поновлювальної кредитної лінії № 95, відповідно до умов якого кредитор зобов"язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 170000,00 дол. США, зі сплатою 14 % річних у доларах США плюс 1% комісії одноразово та кінцевим поверненням заборгованості по всіма траншами до 29.08.2017 року.
			          Пунктом 1.2 договору визначено, що кредит надається позичальнику для будівництва 4-х поверхового офісного блоку та інші поточні потреби. 
			          Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
			Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору, банком до 01.10.2008 року надано позивачу траншів на загальну суму 228500,00 дол. США.
			          Позивач 14.11.2008 року звернувся до банку з листом про надання грошових коштів в сумі 62 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 496 000 грн. неотриманого траншу. Банк листом №1769 від 19.11.2008 року відмовив позичальнику у видачі чергового траншу з посиланням на постанову правління Національного банку №319 від 11 жовтня 2008 року, згідно з якою зобов'язано обмежити здійснення активних операцій банками в обсягах досягнутих кожним із них на цю дату; надання кредитів в іноземній валюті контрагентам, які не мають валютної виручки, обмежити обсягами заборгованості за ними, що склалася на цю дату. 
			          Пунктом п.2.5.3 договору поновлювальної кредитної лінії №951 30.08.2007 року, сторони погодили, що банк вправі припинити видачу траншів внаслідок погіршення фінансового стану позичальника, який визначається за методикою кредитора, перенесення кредиту в групу з більш високим ступенем ризику, зменшення грошових надходжень, неналежне виконання умов кредитного договору. 
			          Враховуючи вищевикладене, а також те, що згідно з розрахунком фінансового стану позичальника, проведеного згідно постанови НБУ №279 від 06 липня 2000 року, станом на 01.10.2008 року клас позичальника визначено за групою "В", колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у банка в даному випадку правових підстав для відмови позивачу у видачі чергового траншу.
			          Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов"язання відповідача виконати умови договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.07: в межах відновлювальної кредитної лінії з позичкового рахунку ТОВ "Бонус" видати грошові кошти в сумі 62 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 496 000 грн. неотриманого траншу з огляду на те, що позивачем не надано доказів цільового використання, наданих банком грошових коштів, в розмірі 228500,00 дол. США за договором поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.07. 
			          Відповідно до ст. 22 ЦК України, особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
			          Відшкодування шкоди можливе в тому випадку, коли є склад цивільного правопорушення: неправомірна поведінка особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.
			          Враховуючи викладене, а також те, що позивач, заявляючи позовні вимоги про відшкодування 200000,00 грн. шкоди не довів причинно-наслідкового зв"язку між завданою шкодою позивачу та відмовою відповідача у видачі чергового траншу, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.
			          Згідно з приписами до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
			          Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочинів, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав передбачених законом. 
			          Пунктом 2.10. договору, сторони погодили, що у випадку зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням правління або кредитного комітету АКБ "Імексбанк", кредитор має право ініціювати зміну винагороди за надання кредиту, визначеної цим договором. 
			          Згідно з п.2.10.1. договору, про намір змінити розмір відсотків за надання кредиту, кредитор зобов"язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за десять робочих днів до очікуваної дати початку їх застосування за кредитом відповідно до нових ставок, а також надати для укладення угоду про внесення змін до цього договору. 
			          Пунктом 2.10.2. договору передбачено, що у випадку, якщо позичальник не погодиться з запропонованим розміром винагороди кредитора, він зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п.2.10.1 цього договору надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору повернути її кредитору. Якщо позичальник не погодиться з запропонованим розміром винагороди кредитора, він зобов"язаний протягом строку, зазначеного в п.2.10.1 цього договору, повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та можливі штрафні санкції, у повному обсязі. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважається припиненою (п.2.10.3 договору). 
			          Відповідно до п.3.1.2 договору кредитор зобов"язаний завчасно повідомляти позичальника про намір змінити розмір відсотків (плату за кредит) у порядку, визначеному п.2.10 договору. 
			          Згідно з п.7.4 договору, у випадку, настання обставин, визначених п.п.3.2.3, 4.2, 5.4 цього договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, відповідно позичальник зобов"язаний погасити кредит, сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. 
			          Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 30.04.2008 року направлено на адресу позивача лист №629 з повідомленням про те, що у зв'язку з ростом цін на ринку кредитних ресурсів та збільшенням рівня інфляції, відповідач збільшує відсоткову ставку за користування кредитом до 18 % річних у доларах США. 
			          Позивач, листом №1 від 14.05.2008 року погодився на підняття відсоткової ставки до 17% річних у доларах США по договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.2007 року, на підставі чого сторонами підписано додаткову угоду від 08.08.2008 року про збільшення відсоткової ставки до 17% річних. 
			          Враховуючи вищевикладене, а саме наявність волевиявлення сторін про зміну відсоткової ставки, приписи ст.ст. 203, 215, 638 ЦК України та ст. 188 ГК України, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсними пунктів 2.10., 2.10.1, 2.10.2, 2.10.3, 3.1.2, 7.4 договору поновлювальної кредитної лінії № 95 від 30.08.2007 року та визнання неправомірними дій відповідача по збільшенню відсоткової ставки з 14% до 17% за користування кредитом по договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.2007 року та зменшенням строку дії договору з 29.08.2017 року на 29.08.2012 року.
			          На підставі викладеного, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, прийнятою при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її зміни чи скасування. 
			Щодо доводів скаржника, викладених в касаційній скарзі, то вони не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду, покладених в основу судових рішень.
			Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, 
			 
			ПОСТАНОВИВ:
			 
			Касаційну скаргу залишити без задоволення.
			Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року у справі № 14/1 залишити без змін.
			 Головуючий, суддя Н.О.Кочерова
			 Судді В.І.Студенець
			 М.М.Черкащенко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...