Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/406/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано судом: 21.03.2024. Зареєстровано: 22.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2024.
Дата набрання законної сили: 20.03.2024
Номер судового провадження: A/855/402/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/406/23                                              Головуючий у 1 інстанції - Савицький О.А.
		                                                                                              Суддя - доповідач - Василенко Я.М.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  20 березня 2024 року                                                                                м. Київ
		 
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                              Василенка Я.М.,
		суддів                                        Ганечко О.М., Кузьменка В.В., 
		за участю секретаря                    Шляги А.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.05.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: 
		- скасувати постанову Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 16.12.2022  про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП; 
		- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення; 
		- стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору та на сплату правничої допомоги.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.05.2023 позов задоволено: 
		- скасовано постанову від 16.12.2022, винесену заступником начальника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві Інною Якушко, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 163-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.; 
		- закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП; 
		- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь ОСОБА_1 6 006 (шість тисяч шість) грн. 80 коп., з яких: 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. - судові витрати по сплаті судового збору; 5470 (п`ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2022 р. проведено фактичну перевірку ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС» що розташована за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 16/1. За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 04.11.2022 р. № 35401/26/15/07/ 30217001 (бланк № 004455).
		В подальшому, 06.12.2022 посадовою особою Головного управління ДПС у м. Києві Павлусенком О.М. складено протокол про адміністративне правопорушення № 18639, згідно якого директор ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ - 30217001) ОСОБА_1 вчинив порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму. Порушено вимоги п.6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148 (із змінами та доповненнями). Вказане порушення зафіксовано в акті фактичної перевірки від 04.11.2022 р. бланк акту № 004455, відповідальність передбачене ч.1 ст. 163-15 КУпАП
		Так, згідно акту перевірки від 04.11.2022 р. бланк акту № 004455 вбачається, що перевіркою встановлено, що в порушення вимоги постанови правління НБУ від 29.12.2017 р. №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», ТОВ ОТК «Європлюс», в магазині за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 16/1, ч.н.п. № 1, через ПРРО № 4000075666 проведено розрахунок готівкою протягом одного дня по даному платіжному документу (фіскальний чек) на суму у розмірі більшу за 50000,00 грн., а саме: від 22.06.2022 р., фіскальний чек №uo_h4NaltSY, на суму 67996,00 грн. та від 12.08.2022 р., фіскальний чек №978fubCMykY, на суму 59 999,00 грн.
		Постановою про накладення адміністративного стягнення, винесеною посадовою особою заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Інною Якушко від 16.12.2022, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 163-15 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.
		З вказаної постанови вбачається, що заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Інною Якушко, розглянувши протокол від 06.12.2022 р. № 18639 і додані до нього матеріали справи про адміністративне правопорушення, акт фактичної перевірки № 35401/26/15/07/ 30217001 від 04.11.2022 р. щодо ОСОБА_1 , який є керівником ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС (код ЄДРПОУ - 30217001), встановлено порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму, чим порушено пункт 6 розділу ІІ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 р. №148 (із змінами та доповненнями).
		Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.  
		Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржувана постанова відповідача підлягає скасуванню з огляду на те, що вона не містить в собі мотивації підстав та причин притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. За таких обставин, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з розподілом судових витрат.
		Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. 
		Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
		Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Згідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
		Отже, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
		Відповідно до статті 163-15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Дія, передбачена частиною 1 цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до п. 6 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджених постановою Правління Національного банку України, суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно. Суб`єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов`язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб`єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується. Обмеження, установлене в пункті 6 розділу II цього Положення, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою платіжного інструменту.
		Відповідно до ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення зокрема: пов`язані з порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15).
		Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.
		Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: - найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; - дату розгляду справи; - відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; - опис обставин, установлених під час розгляду справи; - зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
		Колегія суддів звертає увагу, що в постанові про накладення адміністративного стягнення від 16.12.2022 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, не зазначено даних, щодо вчинення ОСОБА_1 дій передбачених ч. 1 ст. 163-15 КУпАП і якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, що передбачено диспозицією ч. 2 ст. 163-15 КУпАП. Також, така постанова не містить даних про суть правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , а саме відсутні дані про зміст дій (бездіяльності) допущених ОСОБА_1 , які б виразилися у порушенні порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а містить лише зазначення щодо порушення порядку проведення розрахунків, а саме: здійснення розрахунків готівковими коштами понад встановлені граничні суми розрахунків, протягом одного дня, одним платіжним документом, чим порушено вимоги п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями).
		Також, колегія суддів зауважує, що  ч. 1 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
		Тобто, приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
		У відповідності до пункту 7 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
		Як вбачається зі змісту ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
		У свою чергу, норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення».
		Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
		Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунків готівковими коштами понад встановлені граничні суми розрахунків, протягом одного дня, одним платіжним документом, є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення немає триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку (в даному випадку це дата фіскальних чеків 22.06.2022 р. та 12.08.2022 р.).
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 761/25397/16-а наголосив, що порушення порядку проведення розрахунків є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення немає триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку.
		Даний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №158/286/17, від 24 січня 2019 року у справі №203/28/17 (2-а/0203/31/2017).
		Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про те, що порушення, передбачене частиною 2 статті 163-15 КУпАП, є триваючим колегія суддів вважає безпідставними.
		Оскільки правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не носить характер триваючого, на час винесення оскаржуваної постанови (16.12.2022) закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності.
		Як наслідок, відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
		За вказаних вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування постанови Головного управління ДПС у м. Києві від 16.12.2022 про накладення адміністративного стягнення на позивача та закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Проаналізувавши доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог КАС України.
		Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 470, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне
		Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
		Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
		При цьому, на переконання колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
		З матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2022 року між адвокатом  Вакуленком Сергієм Володимировичем та ОСОБА_1 (далі по тексту - клієнт) укладено договір № 25/22/10-ФО про надання правничої (правової) допомоги (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу за дорученням клієнта (пункт 1.1. договору).
		Згідно наявної в матеріалах справи копії акта прийому-передачі наданих послуг від 03 березня 2023 року (п. 1) - адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу щодо:
		1. Вивчення, правовий аналіз матеріалів та надання правового висновку щодо визнання протиправною та скасування постанови від 16.12.2022 Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , винесеної на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 18639 від 06.12.2022 та акту фактичної перевірки від 08.11.2022 № 35401/26/15/07/30217001, і закриття справи про адміністративне правопорушення - розмір винагороди 1 094, 00 грн.
		2. Складення позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови від 16.12.2022 Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , винесеної на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 18639 від 06.12.2022 та акту фактичної перевірки від 08.11.2022 № 35401/26/15/07/30217001, і закриття справи про адміністративне правопорушення - розмір винагороди 1 641, 00 грн.
		3. Складення додаткових пояснень у справі № 761/406/23;
		4. Складення заяви про розподіл судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції - розмір винагороди 1 367, 50 грн. 
		Колегія суддів бере до уваги висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
		При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
		При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».
		Так, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 5 470, 00  грн. є справедливою та співмірною.
		Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
		З огляду на зазначене, доводи апелянта про неспівмірність послуг категорії складності справи, та необхідність зменшення таких витрат колегія суддів вважає необґрунтованими та не бере до уваги.
		Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
		Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
		Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.05.2023 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий:                                                                                Василенко Я.М.                       
		 
		Судді:                                                                                          Ганечко О.М. 
		                                                                                                        
		                                                                                                    Кузьменко В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...