Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/4559/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; інші.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2024.
Дата набрання законної сили: 19.03.2024
Номер судового провадження: 51-5696км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022242000000771

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 березня 2024 року
		м. Київ
		справа № 676/4559/22
		провадження № 51-5696км23
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                     ОСОБА_1 ,
		суддів                                                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                          ОСОБА_5 ,
		перекладача                                      ОСОБА_6 ,
		захисника                                          ОСОБА_7 ,
		в режимі відеоконференції
		засудженого                                      ОСОБА_8 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022242000000771, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ст. 336 КК України.
		Історія кримінального провадження
		Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2023 року  ОСОБА_8 засуджено за ст. 336 КК України до покарання у виді  позбавлення волі строком на 4 роки.
		Вирішено питання щодо судових витрат та долю речових доказів.
		Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		ОСОБА_8 , будучи військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65\2022, перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 16:00 14 липня 2022 року отримав під розпис повістку про його виклик на 09:00 22 липня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 на АДРЕСА_3 для проведення призову за мобілізацією та відправлення у військову частину. Однак, всупереч ст. 65 Конституції України, п. 10 ст. 1 Закону України «Невійськовий обов`язок та військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-ІХ від 03 березня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», п. 1 додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07 грудня 2016 року, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з`явитися о 09:00 22 липня 2022 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби у зв`язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, умисно не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Вимоги касаційних скарг  та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9  просить закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення.
		Свою касаційну скаргу мотивує тим, що при кваліфікації дій засудженого суд першої інстанції, а в подальшому і апеляційний суд, застосували, на його думку, диспозицію от. 336 КК України (у редакції статті 2012 року), оскільки суди не вказують на таку умову (ознаку) зазначену у диспозиції даної статті як «на особливий період».
		Вважає, що кінцеве обвинувачення в акті прокурора та у судовому рішенні не збігається із формулюванням пред`явленої ОСОБА_8 підозри від 18 серпня 2022 року, що, він вважає, є порушенням права засудженого на захист.
		Також стверджує, що слідчий, який провів досудове розслідування даного кримінального провадження діяв у непроцесуальний спосіб та за межами своєї компетенції, а отже докази зібрані ним та надані прокурором суду є недопустимими.
		Вказує окрім іншого на те, що суд прийняв сторону обвинувачення та не провів безсторонньо та неупереджено аналізу наданих стороною обвинувачення та захисту доказів.
		У свою чергу ухвала апеляційного суду, на його переконання, не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та у ній всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належну оцінку доводам його апеляційної скарги.
		У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8  просить скасувати судові рішення та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
		В обґрунтування своїх вимог вказує, що судами не була досліджена суб`єктивна сторона інкримінованого кримінального правопорушення, зокрема відсутність у нього прямого умислу ухилятися від призову на військову службу.
		Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону вбачає в тому, що суди проігнорували його доводи про порушення процедури врученні йому повістки на підставі якої він мав прибути 22 липня 2022 року до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Також вважає, що повістку йому було вручено передчасно, до проходження військово-лікарської комісії та при цьому у ній неправомірно було зазначено вже номер військової частини.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційні скарги, прокурор заперечував проти її задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При цьому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду в касаційному суді. Разом з тим суд касаційної інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди попередніх інстанцій процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 дотримано в повному обсязі.
		Касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
		Той факт, що ОСОБА_8 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, підтверджується наданими в суді першої інстанції показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 даними, що містяться у довідці № 6821-5000802488 від 07 квітня 2022 року, з якої вбачається, що ОСОБА_8 взятий на облік як внутрішньо-переміщена особа (а. п. 145, т. 1), даними картки обстеження та медичного огляду № 11 ЗО та довідки ВЛК від 19 липня 2022 року, з котрих слідує, що ОСОБА_8 , за результатами проходження медичного огляду, медичною комісією визнаний придатним до військової служби за станом здоров`я (а. п. 147, 148, 162, 220, т.1); даними копії корінця до повістки від 14 липня 2022 року, яким стверджуються обставини вручення ОСОБА_8 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставах та умовах встановлених законом (а. п. 149, т. 1); змістом рапорту заступника начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25 липня 2022 року відповідно до якого військовозобов`язаний солдат запасу ОСОБА_8 22 липня 2023 року не з`явився на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. п. 153, т. 1); висновком експерта № СЕ-19/123-22/7411-ПЧ від 22 серпня 2022 року, відповідно до якого підпис в оригіналі розписки на ім`я ОСОБА_8 виконаний ОСОБА_8 ; картки обстеження та медичного огляду № 113О від 19 липня 2022 року.
		На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого от. 336 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
		Крім того, доводи касаційних скарг сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення є безпідставними з огляду на таке.
		Так, стаття 336 КК України у (у редакції Закону №1357-ІХ від 30 березня 2021 року) передбачає ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Об`єкт правопорушення - в широкому розумінні ним є суспільні відносини у сфері переведення економіки, діяльності органів влади, самоврядування, інших сфер і галузей країни на функціонування у період воєнного стану, а ЗСУ, інших воєнізованих формувань на організацію і штати воєнного часу. У більш вузькому розумінні це передбачений законом порядок підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ та інших формувань на рівні, що забезпечує вимоги національної безпеки.
		Додатковий обов`язковий об`єкт правопорушення - встановлений законом порядок комплектування ЗСУ (інших формувань). Шкода, що спричиняється вказаному об`єкту посягання, характеризується такою протиправною поведінкою, коли особа, яка об`єктивно підпадає до призову за мобілізацію до лав ЗСУ, в односторонньому порядку свідомо виключає себе із передбаченого законом процесу формування ЗСУ та інших формувань на рівні забезпечення національної безпеки країни і її населення.
		Суспільна небезпека правопорушення полягає в тому, що мобілізація - це комплекс заходів, які здійснюються в державі з метою переведення органів державної влади, місцевого самоврядування та деяких інших органів на функціювання в умовах особливого періоду, а Збройних сил чи інших військових формувань - на організацію і штати воєнного часу. Ефективно дати відсіч нападникам на країну чи виконати зобов`язання по спільній обороні від агресора без швидкої і своєчасної мобілізації неможливо. Тому ухилення від призову до Збройних сил з числа військовозобов`язаних громадян під час воєнних дій, які розпочались або передбачаються, створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони. Об`єктивна сторона виявляється в бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією.
		Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом. Тобто особа усвідомлює небезпечний і протиправний характер своїх вчинків, проте має намір і бажання так діяти, а саме досягти мети - уникнути самого призову за мобілізацією.
		а) що стосується доводів сторони захисту, що при кваліфікації дій засудженого суди попередніх інстанцій не вказали таку ознаку зазначену у диспозиції як «на особливий період», то колегія суддів зазначає наступне.
		За пунктом 2 ч. З ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
		Як слідує з наявного в матеріалах кримінального провадження обвинувального акту від 21 грудня 2022 року (т. 2, а.п. 62-70 ) він міститись наступну правову кваліфікацію кримінального правопорушення: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
		Розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_8 за ст. 336 КК України, тобто як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Таке рішення суду узгоджується з вимогам кримінального процесуального закону щодо меж судового розгляду. Зокрема, ч. 3 ст. 337 КПК України передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Крім цього, колегія судів зазначає, що згідно до визначень наданих у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року під мобілізацією розуміється - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		У вказаному Законі надано і визначення особливому періоду - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Пунктом 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Згідно з Указом Президента «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України було оголошено загальну мобілізацію.
		Таким чином, з моменту оголошення загальної мобілізації настав і особливий період, тобто з дослідження норм закону випливає, що ці поняття є взаємопов`язані і з оголошенням мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану автоматично настає і особливий період.
		При цьому, з аналізу п. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року, логічно випливає, що особливий період не настає лише при цільовій мобілізації (ліквідація надзвичайних ситуацій та їх наслідків державного рівня, наслідків воєнних дій у відбудовний період). Тому з урахуванням саме цього виключення, законодавець, на думку колегії суддів, формулюючи першу частину диспозиції ст. 336 КК України, та зазначаючи про ухилення від призову під час мобілізації, «на особливий період» виклав через кому, тобто виділяючи як окрему обставину, яка може як застосовуватись так і ні.
		Отже, не зазначення при правовій кваліфікації кримінального правопорушення за ст. 336 КК України такої ознаки як особливий період не може вважатися беззаперечною підставою для визнання неправильною таку кваліфікацію дій обвинуваченого.
		Твердження захисника про те, що обвинувачення в акті та формулювання підозри не збігаються, що є порушенням права ОСОБА_8 на захист є безпідставними. На переконання колегії суддів зміна обвинувачення у суді відбулася відповідно до вимог ст. 338 КПК України, при цьому прокурором не було змінено кваліфікацію дій останнього за ст. 336 КК України, не були встановлені нові фактичні обставин кримінального правопорушення.
		Підсумовуючи викладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та в межах пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення.
		б) що стосується тверджень засудженого про відсутність в його діях умислу на вчинення кримінального правопорушення.
		Так, як вже зазначалось, із суб`єктивної сторони дане кримінальне правопорушення передбачає тільки прямий умисел.
		Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).
		Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є шкідливим для суспільства.
		Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах кримінального провадження докази, встановив, що поведінка обвинуваченого беззаперечно свідчить про спрямованість його умислу на ухилення від призову.
		Так, за встановлених судами попередніх інстанцій, ОСОБА_8 , перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, що якщо не виконати свої зобов`язання як громадянина, передбачені ст. 65 Конституції України по швидкій і своєчасній мобілізації й спільній обороні від агресора не можливо бути дати ефективну відсіч нападникам на країну, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з`явитися о 09:00 22 липня 2022 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби у зв`язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, не з`явився за викликом. Вказане свідчить про наявність умислу в діях ОСОБА_8 уникнути самого призову за мобілізацією.
		Крім того, як слушно вказав апеляційний суд, засуджений перебуваючи фактично протягом року на території м. Кам`янець-Подільського після отримання повістки, його умисного ухилення від явки на збірний пункт та заведення кримінального провадження, жодного разу до ІНФОРМАЦІЯ_7 не з`явився, хоча мав таку можливість, спроби виправити ситуацію, відправитись до лав ЗСУ, що свідчить про його свідомі та умисні дії з метою уникнення мобілізації.
		Також цим судом перевірялись доводи засудженого щодо поважності причин його неявки на збірний пункт ТЦК та були визнані не поважними доводи сторони захисту, з посиланням на чинне законодавство, про те, що 22 липня 2022 року ОСОБА_8 не з`явився на збірний пункт ТЦК так як мав намір відвідати могилу батька.
		Не знайшли свого підтвердження перевіркою і доводи засудженого про порушення процедури вручення йому повістки ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі якої він мав прибути 22 липня 2022 року. Апеляційний суд здійснив ретельну перевірку вказаних доводів засудженого щодо неправомірних дій ІНФОРМАЦІЯ_6 та з посиланням на норми законів зазначив, що працівники територіального центру виконували свої владні управлінські функції, а отже визнав доводи засудженого безпідставними. Що стосується тверджень засудженого, що з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» № 154 від 23 лютого 2022 року, територіальні центри могли видавати повістки та мобілізувати тільки тих військовозобов`язаних, які перебувають безпосередньо у них на військовому обліку, то на переконання колегії суддів це є власним тлумаченням даної постанови. Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_8 07 квітня 2022 року був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області, тобто на території юрисдикції Кам`янець-Подільського територіального центру комплектації та соціальної політики, на облік якої він став та ходив відмічатися.
		Були предметом перевірки судів попередніх інстанцій і доводи засудженого про передчасність вручення йому повістки - до проходження військово-лікарської комісії. Так, судом слушно було зазначено, що не отримання повістки про призов на військову службу за мобілізацією до проходження медичного огляду, не давала права ОСОБА_8 не з`явитися 22 липня 2022 року для відправлення до військової частини для відбуття військової служби у зв`язку з мобілізацією.
		Що стосується доводів захисника про те, що досудове розслідування відносно ОСОБА_8 проводив непроцесуальний слідчий з тих підстав, що постанова про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні була складена не керівником органу досудового розслідування, а його заступником, то колегія суддів зазначає наступне.
		З матеріалів даного кримінального провадження слідує, що заступником начальника СВ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області від 03 серпня 2022 року ОСОБА_15 , винесено постанову, згідно якої для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженню № 12022242000000771 від 03 серпня 2022 року створено слідчу групу, до якої включено: старшого слідчого СВ Кам`янець- Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_16 (старшого групи) та слідчих СВ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 (а.п. 139, т. 1).
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України, керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
		При цьому, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України, до керівників органу досудового розслідування відносяться, зокрема, заступник начальника слідчого відділу, які діють у межах своїх повноважень.
		Відповідно до вимог ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування, визначає слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а в разі здійснення досудового розслідування слідчою групою, визначає старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
		Отже, вище вказані норми процесуального права передбачають, що саме на керівника органу досудового розслідування покладається обов`язок щодо організації та проведення досудового розслідування, якими з огляду на положення статей 3, 39 КПК у їх взаємозв`язку наділений у тому числі й заступник начальника слідчого відділу, як структурного підрозділу органу досудового розслідування.
		За наведених обставин доводи захисника, на переконання колегії суддів, є неспроможними.
		У підсумку, колегія суддів вважає, що суд, оцінивши у сукупності всі докази у справі, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в своїй сукупності доповнюють один одного та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді апеляційної інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінальних правопорушень, щодо яких йому пред`явлено обвинувачення.
		Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії, які суд правильно кваліфікував за ст. 336 КК України.
		За таких обставин, у цьому кримінальному провадженні суд дослідив і з`ясував усі обставини, передбачені у от. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення, передбаченого от. 336 КК України.
		Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91,94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діянь, в касаційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.
		Дії засудженого ОСОБА_8 за ст. 336 КК України кваліфіковано судом правильно.
		Доводи сторони щодо неповноти судового розгляду, а також незгоди з оцінкою доказів, яка надана судом, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що зводиться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, як вже зазначалось вище, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		Натомість апеляційний суд перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційних скарг засудженого та захисника на підставах неповноти судового розгляду, недопустимості доказів, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильної юридичної оцінки дій засудженого, у своєму рішенні навів докладні мотиви і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.
		Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		Вказані вимоги закону дотримані апеляційним судом під час постановлення ухвали за наслідками апеляційного розгляду в цьому кримінальному провадженні. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370,419 КПК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення в разі відсутності підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для його скасування або зміни.
		Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_8 за ст. 336 КК України є правильною.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень, не допущено.
		З урахуванням викладеного касаційні скарги засудженого та його захисника слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив:                                                           
		Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_8 без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                              ОСОБА_2                                  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...