Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 16/100 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.10.2010. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			14 жовтня 2010 р. № 16/100   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
			 
			Головуючий суддя
			Судді:Борденюк Є. М.
			Могил С. К., 
			Самусенко С. С., 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мервин" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2010 у справі № 16/100  
			за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мервин" 
			до товариства з обмеженою відповідальністю "Емердженсія 2000" 
			простягнення 4 865, 24 грн., 
			за участю у судовому засіданні представників 
			позивача :Софієнко І.О., Шевчук О.А., 
			відповідача:не з’явились,  
				 
			
			В С Т А Н О В И В :
			 В лютому 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мервин" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Емердженсія 2000" 4 865, 24 грн. майнової шкоди завданої бездіяльністю та неправомірними діями відповідача, в тому числі 4 679, 08 грн. вартості телекомунікаційних послуг за червень-листопад 2009 року, 186, 16 грн. пені. В подальшому позивач збільшив позовні вимоги і змінив підставу позову, а саме, просив суд стягнути з відповідача 4 983, 35 грн. збитків. В обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на те, що ВАТ "Укртелеком" направив на його адресу претензію з вимогою сплати боргу та пені за несплату телекомунікаційних послуг за період червень-липень 2009 року, тоді як фактичним користувачем приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 77, третій поверх, загальною площею 210 кв.м., був відповідач. Позивач посилається на те, що ним були оплачені рахунки за телекомунікаційні послуги, які фактично використовував відповідач, чим позивачу було завдано майнову шкоду в розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України.
			Рішенням господарського суду міста Києва від 20 квітня 2010 року в позові відмовлено з огляду на те, що позивачем належними доказами не доведено фактів, які свідчили б про невиконання або неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, або порушення прав позивача і, відповідно, понесення у зв'язку із цим збитків з боку позивача.
			Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, та передати справу на новий розгляд. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції в порушення приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не здійснив повний і всебічний розгляд всіх обставин справи, при цьому неправильно застосував ст. 22 Цивільного кодексу України та безпідставно не врахував положення ст. ст. 614, 1166 Цивільного кодексу України, в результаті чого необґрунтовано відмовив в позові.
			Переглянувши в касаційному порядку оскаржене рішення суду, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
			Як встановлено господарським судом, позивач платіжним дорученням № 497 від 26.02.2010 перерахував Київській міській філії ВАТ "Укртелеком" 6 712, 02 грн. в якості оплати за телефонні розмови згідно рахунку за серпень 2009 року № 8200004430619767, платіжним дорученням № 512 від 03.03.2010 –213, 01 грн. на погашення заборгованості згідно рахунку-фактури № 8200004430619767 від 01.03.2010.
			Вирішуючи даний спір місцевим судом зазначено, що відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. 
			При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
			Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди (порушення зобов'язання за договором), причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою (порушенням зобов'язання за договором) та збитками, а також вини порушника зобов'язання.
			Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
			За висновком місцевого суду, в даному випадку, це стосувалося позивача, який мав довести суду факт порушення відповідачем його прав, чи неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором, наявності та розміру збитків, наявності причинно-наслідкового зв'язку між порушенням та понесеними збитками.
			Посилаючись на те, що позивачем зазначені обставини не доведено, господарський суд відмовив в позові.
			Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність позову, проте вважає за необхідне зазначити наступне.
			Як свідчать наявні матеріали справи, договір № 3061976 про надання телекомунікаційних послуг від 01.01.2009 був укладений позивачем з ВАТ "Укртелеком" під час користування позивачем приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 77, третій поверх, загальною площею 210 кв.м., на підставі договору оренди № 1 від 26.11.2008, укладеного з ТОВ "Дім моделей одягу "Лідер".
			Відповідно до п. 7.1 договору № 3061976, термін його дії –до 31 грудня 2008 року, який може бути продовжений на кожний наступний календарний рік за відсутності заперечень сторін. Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що у разі відсутності потреби в послугах електрозв'язку позивач має право відмовитись від їх отримання та припинити дію договору, повідомивши про це підприємство зв'язку не пізніше ніж за десять днів.
			Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з припиненням дії договору оренди позивач надіслав на адресу ВАТ "Укртелеком" лист, в якому повідомив останнього про припинення з 1 червня 2009 року дії договору № 3061976.
			Незважаючи на те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Мервин" було вчинено передбачені договором дії, направлені на припинення договору, останній, отримавши від ВАТ "Укртелеком" претензію № 1030 щодо стягнення боргу та пені за несплату телекомунікаційних послуг на суму 6 806, 92 грн. за період з 05.2009 по 11.2009, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з теперішнього користувача приміщеннями майнової шкоди, після чого оплатив виставлені рахунки.
			Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 22 ЦК України, збитками є, зокрема, втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). З наведеного слідує, що за своєю правовою природою збитками є реальні витрати особи, спричинені порушенням її права, які вона обов'язково може зробити або вже зробила для відновлення порушеного права.
			Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
			З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач добровільно оплатив у повному обсязі вартість послуг, які не отримував, чітко усвідомлюючи при цьому безпідставність викладених в претензії вимог, вказані витрати позивача не можна вважати збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, з огляду на недоведення позивачем їх невідворотності, тобто обов'язковості оплати рахунків після припинення дії договору.
			Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення місцевого суду, яким позивачу відмовлено у позові через його недоведеність.
			Щодо доводів скаржника про неврахування судом положень ст. 614 ЦК України, то вони не приймаються до уваги, оскільки вони стосуються зобов'язальних відносин, яких між позивачем та відповідачем не існувало.
			Не заслуговують на увагу посилання скаржника на ст. 1166 ЦК України, з огляду на відсутність доказів вчинення відповідачем неправомірних дій, які спричинили майнову шкоду особистим немайновим правам або майну позивача, у вигляді оплати безпідставно виставлених рахунків.
			За таких обставин, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
			П О С Т А Н О В И В :
			 Касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20 квітня 2010 року у справі № 16/100 – без змін.
			 
			Головуючий суддяБорденюк Є.М. 
			Судді :Могил С.К. 
			Самусенко С.С.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...