Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 170/581/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: 27.03.2024. Зареєстровано: 28.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2024.
Дата набрання законної сили: 27.06.2024
Результат оскарження 27.06.2024 Волинський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/170/11/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО                     Справа № 170/581/21 
		Позовне провадження Провадження № 2/170/11/24
		 
		 
		Шацький районний суд Волинської області
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		                        
		14 березня 2024 року                 сел. Шацьк
		 
		   Шацький районний суд Волинської області у складі:
		головуючого - судді Матвійчука С.П., 
		за участю:
		секретаря судових засідань - Копитко І.О., 
		представника позивача - ОСОБА_1 ,
		представника відповідачів -     ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду та в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представником позивача цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова Іванна Анатоліївна,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		    ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона є спадкоємцем за заповітом її рідної сестри ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіт складений 20.02.2017 та посвідчений секретарем виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району Волинської області ОСОБА_7 . Згідно заповіту до складу спадщини увійшло майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 
		- 1/3 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 64,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257, яка належала спадкодавцю на підставі рішення Шацького районного суду Волинської області від 11.12.2008; 
		- 1/3 частина земельної ділянки, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257, яка належала спадкодавцю згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 295741, виданого Управлінням Держкомзему у Шацькому районі Волинської області; 
		- земельна ділянка, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,40 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025743407257, яка належала спадкодавцю згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 295740, виданого Управлінням Держкомзему у Шацькому районі Волинської області. 
		07.02.2020 приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова І.А., у спадковій справі № 106/2018, видала ОСОБА_3 три свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 
		- свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НОК № 512038, на частку у розмірі 3/4 спадкового майна (1/3 частка житлового будинку АДРЕСА_1 ), що складає частку у розмірі 3/12 від будинку в цілому; 
		- свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НОК № 512037 на частку у розмірі 3/4 спадкового майна (1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що складає частку у розмірі 3/12 від ділянки в цілому;
		- свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НОК № 512036 на частку в розмірі 3/4 спадкового майна (в цілому земельна ділянка з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства), що складає частку у розмірі 3/4 від ділянки в цілому. 
		Крім того, 10.02.2020 приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова І.А., у спадковій справі № 123/2018, видала ОСОБА_4 , як спадкоємцю ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і був чоловіком ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , три свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
		- на частку у розмірі 1/4 спадкового майна (1/3 частка житлового будинку АДРЕСА_1 ), що складає частку у розмірі 1/12 від будинку в цілому; 
		- на частку у розмірі 1/4 спадкового майна (1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що складає частку у розмірі 1/12 від ділянки в цілому; 
		- на частку у розмірі 1/4 спадкового майна (в цілому земельна ділянка з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства), що складає частку у розмірі 1/4 від ділянки в цілому.
		   У зв`язку з цим позивач вважає, що ОСОБА_4 заволодів частиною належного їй спадкового майна, на яке не мав права згідно з вимогами чинного законодавства, оскільки на момент смерті ОСОБА_6 її спадкоємцями за законом були її чоловік ОСОБА_8 (ст.ст. 1241, 1261 ЦК України) та її внук ОСОБА_4 , син дочки спадкодавців ОСОБА_6 та ОСОБА_8  ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (ст. 1266 ЦК України).
		Оскільки спадкування спірного майна здійснювалося за заповітом, ОСОБА_8 був спадкоємцем обов`язкової частки. ОСОБА_3 вважає, що спільне проживання ОСОБА_8 із спадкодавцем ОСОБА_6 на день відкриття спадщини, після її смерті, саме по собі не свідчить про прийняття ОСОБА_8 обов`язкової частки. Фактичне прийняття обов`язкової частки у спадщині законодавством не передбачено. Спадкоємець, який претендує на обов`язкову частку у спадщині, повинен подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. 
		Тому позивач вважає, що ОСОБА_8 обов`язкову частку у спадковому майні ОСОБА_6 не встиг прийняти в силу того, що до спливу строку у шість місяців на її прийняття, а саме через чотири місяці і 20 днів, він помер і його право на обов`язкову частку було припинено смертю. Таким чином частина спадкового майна після смерті ОСОБА_6 у розмірі обов`язкової частки не може бути у складі спадкового майна після смерті ОСОБА_8 . Вказана обставина унеможливлює спадкування цього майна відповідачем ОСОБА_4 . 
		З огляду на викладене позивач просила суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 10.02.2020 приватним нотаріусом Шацького (на даний час Ковельського) районного нотаріального округу Щелкуновою І.А. на ім`я ОСОБА_4 щодо права власності на: 1/12 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 64,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257; 1/12 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257; 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025743407257, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на все спадкове майно, зазначене у заповіті ОСОБА_6 , а саме: на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 64,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257; на 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257; на земельну ділянку вцілому з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025743407257, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		Представник відповідача ОСОБА_4  адвокат Москалюк О.О. подала відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , у якому зазначила, що вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими та недоведеними належними, достатніми і допустимими доказами, тому просила в задоволенні вказаного позову відмовити повністю. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1241 ЦК України, незалежно від змісту заповіту ОСОБА_6 (посвідченого 20.02.2017 секретарем Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, зареєстрованого за № 7), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацездатний вдівець спадкодавця ОСОБА_8 , який на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем, успадкував обов`язкову частку, що становила 1/4 частку зазначеного у заповіті майна, бо спадкоємців за законом було двоє: ОСОБА_8 і внук спадкодавця ОСОБА_4 за правом представлення. Оскільки ОСОБА_8 постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом шести місяців після відкриття спадщини не заявив про відмову від спадщини, то згідно з положеннями ч. 5 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину і спадщина належала йому з часу її відкриття, тобто з 17.05.2018. 
		Позивач ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом, яка прийняла спадщину шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтв про право на спадщину за заповітом. Приватний нотаріус Шацького (на даний час Ковельського) районного нотаріального округу Щелкунова І.А., з урахуванням обов`язкової частки в розмірі 1/4 непрацездатного вдівця спадкоємця ОСОБА_8 , який прийняв спадщину, видала ОСОБА_3 три свідоцтва про право на спадщину лише на частку в розмірі 3/4 вказаного у заповіті ОСОБА_6 майна. В той же час спадкоємець ОСОБА_8 не встиг оформити своє право на прийняте ним спадкове майно після смерті своєї дружини ОСОБА_6 , в тому числі і на обов`язкову частку, що становить 1/4 частку зазначеного у заповіті спірного майна, оскільки він ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. 
		Таким чином на момент смерті ОСОБА_8 йому належали, у тому числі: 1/12 частка житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1/12 частка земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд; 1/4 частка земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тобто майно, яке він успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_6 як обов`язкову частку, однак не встиг оформити право власності на нього, бо помер, а тому зазначене майно увійшло до складу його спадщини і було успадковане за законом його єдиним спадкоємцем  внуком ОСОБА_4 за правом представлення. Тому приватний нотаріус Щелкунова І.А. у спадковій справі №123/2018 видала ОСОБА_4 три свідоцтва про право на спадщину за законом: на 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; на 1/12 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд; на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані свідоцтва видані відповідачу про право на спадщину за законом, в порядку спадкування за правом представлення саме після смерті спадкодавця ОСОБА_8 . Також відповідач стверджує, що під час оформлення спадкового майна після смерті спадкодавців ОСОБА_6 та ОСОБА_8 спадкову трансмісію застосовано не було, оскільки непрацездатний вдівець спадкодавця ОСОБА_6 прийняв спадщину, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і відповідно спадщина з часу її відкриття вважалася ним прийнята і належала йому з часу її відкриття. У той час як спадкова трансмісія застосовується у випадку, коли спадкоємець (трансмітент) за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти. Якби нотаріус застосувала спадкову трансмісію, то свідоцтво про право на спадщину було б видане відповідачу після смерті першого спадкодавця ОСОБА_6 . Не було застосовано щодо спірного майна спадкодавця ОСОБА_6 також спадкування за правом представлення. Отже при переході спадщини, а саме права на обов`язкову частку у спірному спадковому майні від ОСОБА_6 до ОСОБА_8 ні спадкування за правом представлення, ні спадкова трансмісія не застосовувалися, тому посилання позивача на ці обставини є безпідставними та необґрунтованими.
		   У відповіді на відзив ОСОБА_3 зазначила, що повністю підтримує позовні вимоги, а твердження відповідача про те, що ОСОБА_8 прийняв спадщину (обов`язкову частку) після смерті ОСОБА_6 як особа, яка на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем, і підставою для включення спадкового майна (обов`язкова частка) до складу спадщини після смерті ОСОБА_8 є відсутність оформлення останнім права власності на таке майно  вважає помилковими. 
		   Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Щелкунова І.А. в судове засідання не прибула, подала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі та письмові пояснення на позовну заяву ОСОБА_3 . У письмових поясненнях нотаріус звертає увагу суду на те, що ЦК України передбачено, що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, навіть якщо він не вчинив жодних дій, але наявні передбачені законом факти, наприклад, постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, неподання заяви про відмову від спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України), відсутність повної цивільної дієздатності і невчинення жодних дій щодо відмови від спадщини (ч. 4 ст. 1268 ЦК України). Якщо спадкоємця, який помер після відкриття спадщини, на час відкриття спадщини, стосувався хоча б один з таких юридичних фактів, то цей спадкоємець вважається таким, що спадщину прийняв, навіть якщо він помер через день після відкриття спадщини. Норми ч. 3 і ч. 4 ст. 1268 ЦК України викладені таким чином: спочатку зазначено, що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, і лише після цього твердження закон обумовлює можливість відмови від спадщини у межах встановленого законом строку. Але така можливість відмови від спадщини може бути реалізована лише шляхом вчинення правочину  подання заяви про відмову. 
		   Якщо спадкоємець будь-яким із перелічених у законі способів прийняв спадщину, а потім помер, то прийнята ним спадщина буде спадкуватися його спадкоємцями в окремій спадковій справі, що заводиться після нього як на його особисте майно, так і на те майно, яке він прийняв, але не оформив. Згідно з п. 5.9 ст. 5 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», спадкоємець може відмовитися від права на обов`язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст ст. 1241 ЦК України йому роз`яснено і він не претендує на одержання обов`язкової частки у спадщині. При видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа № 106/2018), приватним нотаріусом Щелкуновою І.А. був встановлений факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_6 . Крім того, нотаріус вказує, що з дати смерті ОСОБА_6 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дати смерті ОСОБА_8 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшов достатній строк для його волевиявлення як спадкоємця щодо відмови від прийняття спадщини. Тому нотаріус просила суд при розгляді справи по суті врахувати викладені нею у письмових поясненнях обставини і в позові ОСОБА_3 відмовити повністю.
		Згідно рішення Шацького районного суду Волинської області від 22.11.2021 у позові ОСОБА_3 було відмовлено. Згідно додаткового рішення Шацького районного суду Волинської області від 08.12.2021 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10850 грн.
		Відповідно до постанов Волинського апеляційного суду від 10.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а рішення Шацького районного суду Волинської області від 22.11.2021 та додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08.12.2021 було залишено без змін. 
		Згідно постанови Верховного Суду від 21.09.2022 касаційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково. Рішення Шацького районного суду Волинської області від 22.11.2021, додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08.12.2021 та постанови Волинського апеляційного суду від 10.02.2022 було скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. 
		У підготовчому засіданні 08.11.2022 представник позивача ОСОБА_1 подав письмову заяву ОСОБА_3 про збільшення позовних вимог та залучення співвідповідача ОСОБА_5 у даній справі. Вказана заява обгрунтована тим, що відповідач ОСОБА_4 та його батько ОСОБА_5 20.07.2022 уклали два договори дарування, а саме: договір № 676 про дарування 1/4 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905; та договір № 677 про дарування 1/12 частки житлового будинку та 1/12 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані правочини посвідчені приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І.А. За цими договорами власником майна, належного відповідачу ОСОБА_4 на підставі оспорюваних у даній справі свідоцтв про право на спадщину за законом став його батько ОСОБА_5 .
		Позивач вважає, що ОСОБА_4 вчиняючи дії з відчуження зазначеного майна після відкриття касаційного провадження, розумів та передбачав негативні для себе наслідки у випадку, якщо судові рішення першої та апеляційної інстанції будуть скасовані Верховним Судом. Тому дарування ОСОБА_4 своєму батькові нерухомого майна, щодо якого є незавершений судовий спір, слід розцінювати як умисні дії, спрямовані на перехід права власності на нерухоме майно до близького родича, з метою приховати це майно на випадок негативного для нього судового рішення суду касаційної інстанції у даній цивільній справі. Крім того, на момент укладення сторонами вказаних договорів дарування, ОСОБА_4 був обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12022030580000648. Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26.07.2022 було затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , та призначено ОСОБА_4 узгоджене покарання з конфіскацією майна.
		ОСОБА_3 вважає, що оспорювані правочини були вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися оспорюваними правочинами (ст. 234 ЦК України), а одним з справжніх намірів ОСОБА_4 було бажання не допустити касаційного розгляду цієї справи по суті, що підтверджується клопотанням відповідача до Верховного Суду про закриття провадження у справі з огляду на укладені договори дарування. 
		На думку позивача, вказані договори дарування були укладені ОСОБА_4 під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України), з метою приховання майна, як від позивача так і від можливої конфіскації у кримінальному провадженні № 12022030580000648. 
		Тому ОСОБА_3 просила суд також визнати недійсними договори дарування № 676 та № 677, посвідчені приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І.А. щодо відчуження ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1/4 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905; 1/12 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870; 1/4 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905 та залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 .
		Згідно ухвали Шацького районного суду Волинської області від 08.11.2022 постановлено прийняти заяву ОСОБА_3 про збільшення позовних вимог та залучити ОСОБА_4 співвідповідачем у даній справі.
		Заслухавши поясненняучасників судовогозасідання,з`ясувавши фактичніобставини справи,дослідивши письмовідокази вїх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити з таких підстав.
		Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Світязької сільської ради Шацького району Волинської області 18.05.2018. 
		20.02.2017 ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району Волинської області та зареєстрованим у реєстрі за № 7, згідно якого належну їй частку житлового будинку та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 0725785601:01:002:0870) та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4000 га (кадастровий номер 0725785601:01:002:0905), які знаходять за адресою: АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_3 .
		Після смерті ОСОБА_6 , відповідно до ст. 1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема, за вказаним заповітом, до складу якої увійшли: 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 64,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257; 1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257; земельна ділянка з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025743407257, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 
		07.02.2020 ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновій І.А. заяву в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра ОСОБА_6 , яка постійно проживала в с. Світязь, Шацького району, Волинської області. Після смерті сестри залишилося спадкове майно, яке складається з: 1/3 частини житлового будинку; 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870; земельної ділянки, площею 0,4000 га, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке вона прийняла та просить видати свідоцтво про право на спадщину по заповіту посвідченому 20.02.2017 Світязькою сільською радою Шацького району Волинської області за № 7.
		В заяві також вказано, що згідно ст. 1241 ЦК України, спадкоємцем є чоловік спадокадця - ОСОБА_8 , 1949 року народження, який спадщину прийняв та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно ст. 1261 ЦК України спадщину прийняв внук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати якого ОСОБА_9 , дочка ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		 
		 
		 
		Крім того, в заяві ОСОБА_3 зазначила, що їй нотаріусом роз`яснено, і вона з цим погоджується, що їй належить 3/4 частки вищевказаного успадкованого майна після смерті ОСОБА_6 , а 1/4 частка вказаного спадкового майна перейшла у власність чоловіка покійної ОСОБА_8 , згідно ст. 1241 ЦК України.
		07.02.2020 приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова І.А. видала ОСОБА_3 три свідоцтва про право на спадщину на майно за заповітом ОСОБА_6 , а саме на: 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 64,3 кв.м; 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку, площею 0,4000 га, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		10.02.2020 приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова І.А. видала ОСОБА_4 три свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_8 , а саме на: 1/12 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 64,3 кв.м; 1/12 частки земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 1/4 частки земельної ділянки, площею 0,4000 га, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		З довідки Світязької сільської ради Шацького району Волинської області № 1507 від 09.11.2018 встановлено, що на час смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований її непрацездатний чоловік ОСОБА_8 , 1949 року народження. 
		Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті окрім випадків, встановлених у статті 1219 ЦК України.
		Ст. 1268 ЦК України визначає особливості прийняття спадщини окремими особами. Так, відповідно до ч. 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
		Спадкоємець ОСОБА_8 прийняв спадщину відповідно до приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини був зареєстрований і постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_6 та протягом встановленого законом строку не заявив про відмову від спадщини; із заявою про прийняття спадщини він також до нотаріуса не звертався, що підтверджується дослідженими судом документами спадкової справи № 106/2018, заведеної приватним нотаріусом Шацького (на даний час Ковельського) нотаріального округу Щелкуновою І.А. щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Шацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 02.11.2018. За життя він не оформив своїх спадкових прав, у тому числі, на вказане у заповіті від 20.02.2017 майно як спадкоємець обов`язкової частки після смерті своєї дружини ОСОБА_6 , що також підтверджується документами спадкової справи № 106/2018.
		У цивільному праві інститут обов`язкової частки встановлює виключення із принципу свободи заповідального розпорядження, що має на меті захист майнових інтересів окремих спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у соціально-майновому аспекті.
		Сутність права на обов`язкову частку визначена у статті 1241 ЦК України.
		Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). 
		З спадкової справи № 106/2018 встановлено, що після смерті ОСОБА_6 було два спадкоємці за законом: непрацездатний вдівець ОСОБА_8 та неповнолітній внук ОСОБА_4 за правом представлення. Отже обов`язкова частка ОСОБА_8 становить 1/4 визначеного у заповіті майна.
		З матеріалів заведеної приватним нотаріусом Шацького (на даний час Ковельського) нотаріального округу Щелкуновою Іванною Анатоліївною спадкової справи № 123/2018 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 вбачається, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_8 є його внук ОСОБА_4 за правом представлення. Тому приватний нотаріус Щелкунова І.А. у спадковій справі № 123/2018 видала ОСОБА_4 , у тому числі, три оспорюваних позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом: на 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; на 1/12 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд; на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на майно, яке ОСОБА_8 успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_6 як обов`язкову частку, однак не встиг оформити право власності на нього, бо помер, тому зазначене майно увійшло до складу його спадщини і було успадковане за законом його єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 .
		Ст. 1276 ЦК України визначає сутність спадкової трансмісії, а саме: якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). За спадковою трансмісією перехід права на спадкування здійснюється не за правом черговості, а за правом закликання до спадщини правонаступника померлого спадкоємця. Згідно із частиною 1 статті 1276 ЦК України перехід права на прийняття спадщини за спадковою трансмісією не застосовуються щодо обов`язкової частки у спадщині.
		З матеріалів заведених приватним нотаріусом Шацького (на даний час Ковельського) нотаріального округу Щелкуновою Іванною Анатоліївною спадкових справ № 106/2018 щодо майна померлої ОСОБА_6 та № 123/2018 щодо майна померлого ОСОБА_8 вбачається, що відповідач ОСОБА_10 оформив право на спірне спадкове майно в загальному порядку за правом представлення, успадкувавши це майно після смерті ОСОБА_8 . Спадкову трансмісію щодо вказаного майна нотаріусом не застосовано, так як встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після його дружини ОСОБА_6 .
		Представник позивача - адвокат Середницький В.М. в судовому засіданні пояснив, що спадкоємець ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_6 , так як постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Однак, на його думку це не стосується прийняття обов`язкової частки, яка належала йому у майні, визначеному у заповіті ОСОБА_6 , оскільки він не подав нотаріусу заяву про прийняття обов`язкової частки, тому право на обов`язкову частку припинено з його смертю. Право на обов`язкову частку не передається, а внук не є в переліку осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. 
		Також ОСОБА_1 зазначив, що встановлення вартості обов`язкої частки ОСОБА_8 у спадковому майні у даній справі не має значення, оскільки ОСОБА_8 не прийняв обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6 та помер, не оформивши право власності на спадкове майно. 
		Поряд з цим будь-якого особливого порядку прийняття спадщини для спадкоємців обов`язкової частки законом не встановлено, тому вони здійснюють своє право на спадкування в загальному порядку, визначеному главою 87 ЦК України.
		Отже посилання представника позивача на те, що ОСОБА_8 прийняв спадщину лише в частині спадкового майна ОСОБА_6 , що не була охоплена заповітом, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
		Як зазначає Верховний Суд у своїй постанові від 04.09.2019 у справі №450/328/15-ц, на яку посилається і позивач ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги, право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об`єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави. Тому право на обов`язкову частку прямо виключено зі спадщини, яка переходить до спадкоємців особи, що мала це право. Разом із тим, якщо спадкоємець, який мав право на обов`язкову частку, прийняв спадщину і після цього помер, то його спадкоємці успадковують майно, до якого увійшла прийнята обов`язкова частка. У такому випадку буде мати місце не перехід права на обов`язкову частку до спадкоємців, а прийняття спадщини у загальному порядку.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки спадкоємець своєї дружини ОСОБА_6 непрацездатний вдівець ОСОБА_8 прийняв спадщину і після цього помер, то відповідач ОСОБА_4 як його спадкоємець правомірно успадкував майно, до якого увійшла прийнята ОСОБА_8 обов`язкова частка, і в цьому випадку має місце не перехід права на обов`язкову частку до відповідача ОСОБА_4 , як спадкоємця ОСОБА_8 , а прийняття спадщини в загальному порядку. 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. 
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Позивачем ОСОБА_3 та її представником ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на обґрунтування того, що розмір частки успадкованого ОСОБА_8 майна, після смерті ОСОБА_6 , яке в подальшому успадковане ОСОБА_4 , перевищує розмір належної ОСОБА_8 обов`язкової частки у спадщині.
		Надані позивачем: висновок про вартість об`єкта оцінки житлового будинку, загальною площею 64,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого ринкова вартість вказаного майна становить 77160 грн.; висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки, згідно якого ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 52568 грн.; висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки, згідно якого ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905, площею 0,40 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 32124 грн., не відповідають критеріям, визначеним в ст. 76 ЦПК України, оскільки вони виготовлені підприємцем-оцінювачем ОСОБА_11 і не є висновками експерта та не встановлюють різницю вартості між обов`язковою часткою ОСОБА_8 та вартістю успадкованого ОСОБА_4 спадкового майна. 
		Крім того, ці висновки були надані суду після винесення суддею ухвали про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без руху, оскільки позовна заява не містила відомостей про ціну позову, що мало значення для визначення розміру судового збору, який необхідно було сплатити позивачу при зверненні до суду. Тому суд вважає, що зазначені висновки були надані до суду лише для визначення ціни позову. Також суд звертає увагу на те, що у висновках про експертну грошову оцінку земельних ділянок, їх місце розташування вказано АДРЕСА_1 . 
		 
		Тому підстав для визнання недійсними оспорюваних позивачем свідоцтв про право на спадщину за законом (обов`язкова частка), виданих відповідачу ОСОБА_4 приватним нотаріусом Щелкуновою І.А. у спадковій справі № 123/2018, судом не встановлено. Відповідно немає підстав для визнання права власності позивача на усе зазначене в заповіті ОСОБА_6 майно.
		Судом встановлено, що 20.07.2022 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування, згідно якого дарувальник ОСОБА_4 безоплатно передав у власність обдаровуваного ОСОБА_5 , а останній прийняв від дарувальника належні йому на праві приватної власності 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 64,3 кв.м. та 1/12 частку земельної ділянки, загальною площею 0,25 га, з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		Також, 20.07.2022 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування, згідно якого дарувальник ОСОБА_4 безоплатно передав у власність обдаровуваного ОСОБА_5 , а останній прийняв від дарувальника 1/4 частки земельної ділянки, загальною площею 0,40 га, з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків встановлених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		В ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд суду і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
		У заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що договори дарування майна від 20.07.2022 укладені ОСОБА_4 є недійсними, оскільки дані правочини вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами та під впливом тяжкої обставини, з метою приховання майна від конфіскації.
		Згідно ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. 
		Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. 
		Позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на фіктивність правочину, наявність тяжких обставин, що змусили особу вчинити правочин і те, що ці правочини були вчинені нею на вкрай невигідних умовах. 
		Вказане суд визначає на підставі встановлених під час судового розгляду обставин конкретної справи.
		 
		ЦПК України передбачає, що обставини справи з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
		Однак, ОСОБА_3 не надала суду належних та допустимих доказів на обґрунтування того, що укладені 20.07.2022 договори дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були вчинені ОСОБА_4 під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах та, що вказані правочини вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.
		Підписуючи оспорювані договори дарування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 погодили, що попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог цивільного законодавства, усвідомлювали природу правочину та значення своїх дій, перебували при здоровому розумі, ясній пам`яті та діяли добровільно, за відсутності будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, володіючи українською мовою, у присутності нотаріуса уклали вказані правочини. Дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного, а обдаровуваний приймає від дарувальника зазначене в договорах майно.
		Аналізуючи зміст оспорюваних договорів дарування від 20.07.2022, обсяг та зміст прав і обов`язків сторін, які передбачені зазначеними договорами, суд вважає, що правова природа вказаних договорів та визначені в договорах їх істотні умови не суперечать вимогам цивільного законодавства, які регламентують порядок укладення такого виду договорів. 
		В даному випадку ОСОБА_5 набув право власності на майно зазначене в договорах, яке на момент укладення договорів дарування під обтяженням (арештом) не перебувало.
		Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2022 було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання (дії) рішення Шацького районного суду Волинської області від 22.11.2021, додаткового рішення Шацького районного суду Волинської області від 08.12.2021 та постанов Волинського апеляційного суду від 10.02.2022.
		Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів, що оспорювані договори дарування були укладені з метою приховання майна на випадок негативного для ОСОБА_4 рішення Верховного Суду у даній справі та можливої конфіскації майна у кримінальному провадженні. А факт притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не вказує про наявність тяжкої обставини у розумінні ст. 233 ЦК України. 
		На підставі викладеного, беручи до уваги той факт, що вимоги позивача про визнання договорів дарування недійсними, є похідними від первинних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадкове майно та визнання права власності на спадкове майно, а зазначені правочини були спрямовані на настання реальних наслідків, суд не вбачає підстав для визнання вказаних договорів дарування від 20.07.2022 недійсними.
		Отже на підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити повністю. 
		Згідно ухвали Шацького районного суду Волинської області від 08.11.2022 було задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову та накладено арешт на майно: 1/12 частки житлового будинку; 1/12 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870; 1/4 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
		З огляду на вказані положення закону, суд зазначає про те, що після набрання рішенням законної сили, підлягають скасуванню заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, застосовані згідно ухвали Шацького районного суду Волинської області від 08.11.2022.
		Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру звдоволених позовних вимог. 
		У зв`язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_3 , витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
		   На підставі статей 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1223, 1241, 1261, 1266, 1268, 1269, 1270, 1273, 1296, 1297 ЦК України, керуючись статтями 4, 10, 11, 12, 19, 78 - 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова Іванна Анатоліївна, відмовити повністю.
		Скасувати арешт накладений згідно ухвали Шацького районного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року на майно:
		- 1/12 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , яка отримана ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 лютого 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 144 та відчужена ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 згідно договору дарування від 20 липня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І.А., реєстраційний № 677; 
		- 1/12 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870, яка отримана ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 лютого 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 145 та відчужена ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 згідно договору дарування від 20 липня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І.А., реєстраційний № 677;
		- 1/4 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905, яка отримана ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 лютого 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 143 та відчужена ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 згідно договору дарування від 20 липня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І.А., реєстраційний № 676 заборонивши будь яким особам вчиняти будь які дії щодо зазначеного спірного спадкового майна до набрання чинності судового рішення у даній справі.
		На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлений 25 березня 2024 року.
		 
		Суддя                 /підпис/   С.П. Матвійчук
		Згідно з оригіналом
		Суддя Шацького районного суду Волинської області     С.П. Матвійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...