Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 44/735-б-49/113-б (910/1242/22) : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2024. Зареєстровано: 30.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2024.
Дата набрання законної сили: 12.03.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 березня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  44/735-б-49/113-б (910/1242/22) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Васьковський О.В. - головуючий, Картере В.І., Погребняк В.Я. 
		 
		за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В. 
		 
		розглянув касаційну скаргу Компанії "Зафорпо Венчез Лімітед"
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023
		та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023
		у справі № 44/735-б-49/113-б (910/1242/22)
		за позовом Компанії "Зафорпо Венчез Лімітед" 
		до 1) Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю) 
		    2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" 
		про визнання недійсним свідоцтва на знаки для товарів та послуг
		в межах справи № 44/735-б-49/113-б 
		про банкрутство Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю)
		 
		Учасники справи: 
		Позивач:  Крижов С. В. (адв.);
		Відповідач-1: не з`явився; 
		Відповідач-2: Саламов О.В. (адв.);
		 
		 
		1. Стислий зміст заявлених вимог 
		1.1.          Компанія "Зафорпо Венчез Лімітед" (Zaforpo Ventures Limited, Республіка Кіпр) (далі - Компанія, позивач) звернулася до суду з позовом до Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - Фірма, відповідач-1) та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"  (далі - УКРНОІВІ, відповідач-2), в якому просила суд:
		- визнати недійсним повністю свідоцтво № 21303 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА", зареєстроване на ім`я відповідача-1; 
		- зобов`язати відповідача-2 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю Свідоцтва України № 21303, зареєстрованого на ім`я відповідача-1, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";
		- заборонити відповідачу-1 використовувати позначення НАША МАРКА ("НАША МАРКА"), а також інші позначення, які є тотожними, або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаком позивача "НАША МАРКА" за свідоцтвом України № 14590 відносно всіх товарів і послуг, для яких він зареєстрований, в тому числі шляхом нанесення їх на будь-який товар 33 класу МКТП, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, застосовування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
		1.2.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що торгова марка за свідоцтвом № 21303, зареєстрована 15.10.2001 за відповідачем-1, є неправомірною і повинна бути визнана судом недійсною, оскільки має ідентичний (тотожний) знак для товарів і послуг із раніше зареєстрованою (29.12.1999) торговельною маркою позивача за свідоцтвом № 14590. Згідно з положеннями Закону України "Про торговельні марки" не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
		 
		2. Стислий зміст рішення суду першої інстанції
		2.1.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 в позові відмовлено повністю, у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якого було подано заяву ліквідатором Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ).
		 
		3. Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи 
		3.1.          Реєстрація торгової марки Фірми "Союз - Віктан" ЛТД (ТОВ) була проведена уповноваженим на те органом - Укрпатентом.
		3.2.          Держпатент України видав Наказ № 116 від 28.07.1995, зареєстрований в Міністерстві юстиції України, "Про затвердження  Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг". Ці Правила розроблені відповідно до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів  і  послуг" і визначають вимоги до заявки, встановлюють правила  подання  та  процедуру  розгляду  заявки  на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг.
		3.3.          Саме на підставі вищезгаданих Правил була подана заявка для реєстрації торгової марки Фірми "Союз-Віктан" ЛТД (ТОВ) за свідоцтвом № 21303, що зареєстрована 15.10.2001.
		3.4.          Заявка № 98072944, на підставі якої в подальшому було проведено реєстрацію торгової марки за Фірмою "Союз-Віктан" ЛТД (ТОВ), проходила перевірку, а також експертизу по суті позначення, і Укрпатентом не було встановлено підстав для відмови. 
		3.5.          Торговельна марка за свідоцтвом № 21303, зареєстрована не просто за юридичною особою, а за особою яка має статус Банкрута.
		3.6.          Ліквідатором Фірми "Союз-Віктан" ЛТД (ТОВ) вчинялися дії в межах його повноважень щодо виявлення майна та отримання дубліката свідоцтва № 21303 на торговельну марку Фірми "Союз - Віктан" ЛТД (ТОВ).
		3.7.          Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
		3.8.          Позивач звернувся з позовом до суду 28.01.2022, тобто ним пропущено трирічний строк позовної давності.
		3.9.          У питанні перебігу строку позовної давності місцевим господарським судом враховано позицію Верховного суду, викладену у постанові від 30.04.2020 у справі № 5023/5847/11 та від 17.03.2020 у справі 10/5026/995/2012, згідно з якою у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим. 
		3.10.          Позивачу було відомо про порушення його прав, проте ним не вживалися ніякі заходи для їх захисту, тому підлягають застосуванню наслідки спливу строків позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
		 
		4. Стислий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		4.1.          Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023.
		4.2.          Суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість доводів позивача щодо  оманливості спірної торговельної марки та відхилив твердження позивача про невідповідність спірної торговельної марки вимогам абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". 
		4.3.          Водночас суд визнав обґрунтованими вимоги позивача в частині невідповідності спірної торговельної марки умовам надання правової охорони, передбаченої абзацом третім пункту 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки вона є тотожною із торговельною маркою ("НАША МАРКА" проти "НАША МАРКА") із раніше зареєстрованою чи заявленою на реєстрацію (дата пріоритету 09.03.1998 проти 27.07.1998) на ім`я Компанії для однорідних товарів (33 клас МКТП алкогольні напої).
		4.4.          Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про застосування позовної давності до спірних правовідносин та відмову в задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
		 
		5. Встановлені судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи 
		5.1.          Компанія є власником торговельної марки "НАША МАРКА", що засвідчується свідоцтвом України № 14590 від 29.12.1999, яке видано на підставі заявки ТОВ "Нова інтернаціональна корпорація" №98030896 від 09.03.1998. Торговельна марка зареєстрована для товарів і послуг 32, 33, 42 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП). 
		5.2.          Права на торговельну марку за свідоцтвом України № 14590 Компанія набула від компанії "І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед (Кіпр).
		5.3.          Право власності на торговельну марку "НАША МАРКА" за свідоцтвом України № 14590 від 29.12.1999 зареєстроване за Компанією у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 26.12.2018 на підставі рішення Мінекономрозвитку від 26.12.2018 № 24345, про що здійснено публікацію в Офіційному бюлетені "Промислова власність" № 24 за 2018 рік.
		5.4.          Також Компанія є власником низки інших торговельних марок, а саме: "НАША МАРКА ПОСОЛЬСЬКА", зареєстрована для товарів 33 класу МКТП за свідоцтвом України № 174967 від 27.08.2013 (заявка № m201304570 від 19.03.2013), "НАША МАРКА ПОСОЛЬСКАЯ", зареєстрована для товарів 33 класу МКТП за свідоцтвом України № 174968 від 27.08.2013 (заявка № m201304571 від 19.03.2013), "НАША МАРКА", зареєстрована для товарів 33 класу МКТП за свідоцтвом України № 194282 від 10.12.2014 (заявка № m201319494 від 24.10.2013).
		5.5.          Фірма є власником торговельної марки "НАША МАРКА" за свідоцтвом України № 21303 на знак для товарів і послуг, зареєстрована для товарів 33 класу МКТП, яке видано 15.10.2001 на підставі заявки № 98072944 від 27.07.1998 (спірна торговельна марка). 
		5.6.          За твердженнями позивача, із проміжного звіту ліквідатора Фірми арбітражного керуючого Комлика І.С. від 02.12.2021 у справі № 44/735-б-49/113-б про банкрутство Фірми від ТОВ "Кримська водочна компанія" (кредитора у справі про банкрутство, корпоративні права належать Компанії) він довідався про реєстрацію за банкрутом спірної торговельної марки за оспорюваним свідоцтвом № 21303 від 15.10.2001.
		5.7.          Позивач стверджує, що торговельна марка "НАША МАРКА" за  оспорюваним свідоцтвом № 21303 не відповідає умовам надання правової охорони, що передбачені абзацом п`ятим пункту 2 статті 6, абзацом  третім пункту 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Крім того, торгівельна марка за оспорюваним свідоцтвом може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари 33 класу МКТП, оскільки тотожна із торговельною маркою Компанії. Спірна торговельна марка є тотожною із торговельною маркою Компанії, зареєстрована раніше для таких самих товарів - алкогольні напої.
		5.8.          Позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження оманливості спірної торговельної марки, зокрема, доказів які б свідчили про можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товар, в даному випадку, алкогольних напоїв (горілки) маркованих спірною торговельною маркою "НАША МАРКА", враховуючи, що Фірма з 2009 року перебуває в судових процедурах банкрутства та не здійснює виробничу діяльність. 
		5.9.          Спірна торговельна марка "НАША МАРКА" за свідоцтвом № 21303 та торговельна марка Компанії "НАША МАРКА" за свідоцтвом № 14590, яка має пріоритет, є тотожними за звуковим (фонетичним), графічним (візуальним) та смисловим (семантичним) виконанням.
		5.10.          Спірна торговельна марка зареєстрована для товарів 33 класу МКТП, а саме: алкогольні напої (крім пива). Торговельна марка Компанії, яка має пріоритет, зареєстрована для товарів і послуг 32, 33 та 42 класів МКТП, а саме: пиво; газовані води, безалкогольні напої; фруктові напої; алкогольні напої; забезпечення харчами і напоями; реалізація товарів 32 та 33 класів. Тобто, торговельні марки зареєстровані для одних і тих же (однорідних) товарів, а саме товарів 33 класу - алкогольні напої.
		5.11.          Встановлюючи обставини реєстрації тотожних торговельних марок, суд з`ясував, що у серпні 2000 року ОСОБА_1 та Фірма звернулись в суд з позовом до ТОВ "Нова інтернаціональна корпорація" про визнання недійсним свідоцтва України № 14590 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА", права інтелектуальної власності на яку наразі належать Компанії.
		5.12.          Рішенням Сімферопольського районного суду від 27.10.2000, яке залишено без змін ухвалою Верховного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2001, позов задоволено та визнано недійсним свідоцтво України № 14590 від 29.12.1999.
		5.13.          Відповідні відомості були внесені у державний реєстр та здійснено публікацію у Офіційному бюлетені "Промислова власність" № 5 за 2001 рік.
		5.14.          15.10.2001 Фірмі було видано оспорюване свідоцтво України № 21303.
		5.15.          В подальшому, рішенням Верховного Суду України від 21.03.2002, рішення судів були скасовані, а позов про визнання свідоцтва України № 14590 від 29.12.1999 залишено без задоволення.
		5.16.          Відповідні відомості щодо відновлення дії свідоцтва № 14590 на підставі рішення Верховного Суду України від 21.03.2002 були внесені у державний реєстр та здійснено публікацію у Офіційному бюлетені "Промислова власність" № 7 за 2002 рік.
		5.17.          Оскільки судовий акт в разі його скасування не породжує будь-яких правових наслідків, то права на торговельну марку за свідоцтвом України № 14590 від 29.12.1999 діють від дати подання заявки у відповідності до п. 1 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", тобто від 09.03.1998.
		5.18.          Таким чином, спірна торговельна марка не відповідає умовам надання правової охорони, що передбачена абзацом третім пункту 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки є тотожною із торговельною маркою ("НАША МАРКА" проти "НАША МАРКА") із раніше зареєстрованою чи заявленою на реєстрацію (дата пріоритету 09.03.1998 проти 27.07.1998) на ім`я Компанії для однорідних товарів (33 клас МКТП алкогольні напої).
		5.19. Розглядаючи заяву відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин, суд з`ясував, що Компанія набула права на торговельну марку за свідоцтвом України № 14590 від компанії "І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед (Кіпр). Перехід прав був зареєстрований у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 26.12.2018 на підставі рішення Мінекономрозвитку від 26.12.2018 № 24345, про що здійснено публікацію в Офіційному бюлетені "Промислова власність" № 24 за 2018 рік.
		5.20.          За твердженням Компанії, про спірну торговельну марку їй стало відомо у грудні 2021 року із проміжного звіту ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. від 02.12.2021 у справі № 44/735-б-49/113-б про банкрутство Фірми. Компанія вважає, що з моменту включення торговельної марки до ліквідаційної маси банкрута виник "конфлікт на ринку", який є моментом, коли позивач дізнався про порушення його прав.
		5.21.          Компанія, набувши у 2018 році та зареєструвавши 26.12.2018 свої права на торговельну марку за свідоцтвом України № 14590, мала не лише можливість (відкритість даних державних реєстрів на об`єкти інтелектуальної власності), але і обов`язок (позаяк право власності зобов`язує за статтею 319 ЦК України) знати про стан своїх майнових прав. Відтак, саме з 26.12.2018 Компанія могла довідатись про порушення прав на торговельну марку у зв`язку із видачею оспорюваного свідоцтва на спірну торговельну марку та звернутись із відповідним позовом в суд за їх захистом.
		5.22.          Оскільки позов подано 28.01.2022, то Компанія пропустила трирічний строк позовної давності, який сплив у грудні 2021 року.
		5.23.          Компанія не заявляла клопотання про поновлення строку позовної давності та не повідомляла про причини його пропуску, послідовно наголошуючи про порушення своїх прав лише після з`ясування ліквідатором обставин про наявність у Фірми прав на спірну торговельну марку, тобто із моментом виникнення "конфлікту на ринку" у зв`язку з використанням торговельних марок.
		 
		6. Стислий зміст вимог касаційної скарги
		6.1.          Компанія "Зафорпо Венчез Лімітед" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023, ухвалити нове рішення  про задоволення позову.
		 
		7. Узагальнені доводи касаційної скарги
		7.1.          Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 261, 262 ЦК України та дійшов помилкового висновку про те, що початок перебігу строку позовної давності за позовною вимогою про недійсність свідоцтва на торговельну марку розпочинається з моменту набуття (придбання) позивачем свого права на первинну торговельну марку №14590 у 2018 році. У цьому питанні судом апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 26.06.2018 у справі №910/20564/16, від 28.01.2020 у справі №910/20564/16, від 28.05.2020 у справі №910/13119/17, від 19.08.2021 у справі №910/570/16, від 01.10.2020 у справі №910/16586/18.
		7.2.          Визнавши обґрунтованою заяву відповідача-1 про застосування строку позовної давності без будь-яких доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, суд апеляційної інстанції порушив положення статті 74 ГПК України та не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №145/797/15-ц та постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/13119/17, від 19.08.2021 у справі №910/570/16.
		7.3.          Судом порушено норми процесуального права, зокрема частину 3 статті 86, статті 80, 91 ГПК України, оскільки суд прийняв до уваги недопустимі докази, а саме незасвідчені копії документів, за відсутності їх оригіналів чи належним чином засвідчених копій, що не узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування вищезазначених норм процесуального права, викладених у постановах від 14.04.2021 у справі №520/17947/18 та від 21.03.2018 у справі №922/1235/16.
		 
		8. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
		8.1.          УКРНОІВІ у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, зазначаючи наступне:
		- враховуючи дату набуття позивачем майнових прав на торговельну марку за свідоцтвом України № 1450, тобто 26.12.2018, то принаймні з цієї дати позивач мав об`єктивну можливість знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
		- оскільки позов у цій справі подано лише 28.01.2022, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем подано позов після спливу позовної давності;
		- позивачем не заявлялося клопотання про поновлення строку позовної давності та не повідомляв про причини його пропуску, послідовно наголошуючи про порушення своїх прав лише після з`ясування ліквідатором обставин про наявність у відповідача-1 прав на спірну торговельну марку, тобто з моменту виникнення "конфлікту на ринку" у зв`язку з використанням торговельних марок;
		- скаржником не спростовано висновок суду апеляційної інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів використання протягом останніх трьох років спірної торговельної марки шляхом маркування алкогольної продукції як відповідачем-1, так і позивачем;
		- суди попередніх інстанцій надали належну оцінку поданим сторонами доказам, повно і всебічно дослідили фактичні обставини справи. Викладеним в касаційній скарзі обґрунтуванням протилежного не доведено. 
		 
		9. Касаційне провадження
		9.1.          Ухвалою Верховного Суду від 08.01.2024  касаційну скаргу Компанії "Зафорпо Венчез Лімітед" (Zaforpo Ventures Limited, Республіка Кіпр) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 по справі № 44/735-б-49/113-б (910/1242/22) залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
		9.2.           16.01.2024 представником скаржника направлено до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору та докази надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги.
		9.3.          Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії "Зафорпо Венчез Лімітед" (Zaforpo Ventures Limited, Республіка Кіпр) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.03.2024 - 15:15. Крім того, витребувано з Господарського суду міста Києва / Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №44/735-б-49/113-б (910/1242/22).
		9.4.          23.02.2024 до Верховного Суду з Господарського суду міста Києва на запит надійшли матеріали справи  №44/735-б-49/113-б (910/1242/22).
		9.5.          В судовому засіданні 05.03.2024 представник позивача підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити. Представники відповідачів заперечували проти касаційної скарги, просили Суд залишити оскаржувані судові рішення без змін.
		9.6.          В судовому засіданні 05.03.2024 оголошено перерву до 12.03.2024 - 16:00.
		9.7.          12.03.2024 до початку судового засідання від відповідача-1 надійшла заява про розгляд  справи за відсутності представника відповідача-1. Крім того, в заяві зазначено, що відповідач-1 заперечує проти касаційної скарги.
		9.8.          В судовому засіданні 12.03.2024 представники позивача та відповідача-2 підтримали пояснення по суті викладеного в касаційній скарзі, які надавалися у попередньому судовому засіданні.
		9.9.          Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача-1.
		 
		10. Позиція Верховного Суду
		10.1.          Компанією "Зафорпо Венчез Лімітед" заявлено позов до Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ) та УКРНОІВІ про  визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, зобов`язання внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та заборону Фірмі "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ) використовувати спірне позначення.
		10.2.          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що зареєстрована за Фірмою "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ) торгова марка за свідоцтвом № 21303 є неправомірною та підлягає визнанню недійсною, оскільки вона має ідентичний (тотожний) знак для товарів і послуг із раніше зареєстрованою (29.12.1999) торговельною маркою позивача за свідоцтвом № 14590. 
		10.3.          Місцевий господарський суд в позові відмовив повністю, зазначивши про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено ліквідатором Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ).
		10.4.          Переглядаючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірна торговельна марка не відповідає умовам надання правової охорони, передбаченої абзацом третім пункту 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки є тотожною із торговельною маркою ("НАША МАРКА" проти "НАША МАРКА") із раніше зареєстрованою чи заявленою на реєстрацію (дата пріоритету 09.03.1998 проти 27.07.1998) на ім`я позивача для однорідних товарів (33 клас МКТП алкогольні напої). З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погодився з доводами апеляційної скарги позивача щодо  неправильного застосування (незастосування закону, який підлягав застосуванню) судом першої інстанції норм матеріального права в цій частині та відповідно визнав обґрунтованим позов в цій частині. Водночас, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про застосування позовної давності до спірних правовідносин та відмову в задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
		10.5.          За змістом наведеного в касаційній скарзі обґрунтування позивач доводить неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - статей 261, 262 ЦК України, порушення норм процесуального права - статей 80, 86, 91 ГРК України щодо врахування недопустимих доказів, а також залишення поза увагою судів висновків Верховного Суду щодо застосування наведених правових норм у подібних правовідносинах. 
		10.6.           Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.
		10.7.          Як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини:
		- позивач є власником торговельної марки "НАША МАРКА", зареєстрованої для товарів і послуг 32, 33, 42 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, згідно зі свідоцтвом України № 14590 від 29.12.1999, яке видано на підставі заявки ТОВ "Нова інтернаціональна корпорація" №98030896 від 09.03.1998;
		- позивач набув права на вищезгадану торговельну марку від компанії "І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед";
		- Фірма "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ) є власником торговельної марки "НАША МАРКА", зареєстрованої для товарів 33 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, згідно зі свідоцтвом України № 21303 на знак для товарів і послуг, яке видано 15.10.2001 на підставі заявки № 98072944 від 27.07.1998 (спірна торговельна марка);
		- реєстрації спірної торговельної марки за Фірмою "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ) передував судовий розгляд позову ОСОБА_1 та Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ) до ТОВ "Нова інтернаціональна корпорація" про визнання недійсним свідоцтва України № 14590 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА";
		- рішенням Сімферопольського районного суду від 27.10.2000, яке залишено без змін ухвалою Верховного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2001, вищезгаданий позов задоволено, у зв`язку з чим в державний реєстр було внесено відомості про визнання недійсним свідоцтва України № 14590 від 29.12.1999 та здійснено відповідну публікацію у Офіційному бюлетені "Промислова власність" № 5 за 2001 рік;
		- разом з цим, рішенням Верховного Суду України від 21.03.2002 скасовано  рішення судів попередніх інстанцій про визнання свідоцтва України № 14590 від 29.12.1999 та ухвалено нове рішення про залишення позову ОСОБА_1 та Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ) без задоволення;
		- у державний реєстр було внесено відомості щодо відновлення дії свідоцтва № 14590 від 29.12.1999 та здійснено відповідну публікацію в Офіційному бюлетені "Промислова власність" № 7 за 2002 рік;
		- спірна торговельна марка "НАША МАРКА" за свідоцтвом № 21303 та торговельна марка позивача "НАША МАРКА" за свідоцтвом № 14590, яка має пріоритет, є тотожними за звуковим (фонетичним), графічним (візуальним) та смисловим (семантичним) виконанням. Крім того, спірна торговельна марка та торговельна марка позивача зареєстровані для одних і тих же (однорідних) товарів, а саме товарів 33 класу - алкогольні напої;
		- спірна торговельна марка є тотожною із раніше заявленою на реєстрацію (дата пріоритету 09.03.1998 проти 27.07.1998) та зареєстрованою торговельною маркою ("НАША МАРКА" проти "НАША МАРКА") на ім`я позивача для однорідних товарів, що не відповідає умовам надання правової охорони, передбаченим абзацом третім пункту 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". 
		10.8.          Вказані обставини (за винятком відсутності належним чином засвідчених копій документів, наданих на підтвердження судового розгляду позовної заяви ОСОБА_1 та Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ) до ТОВ "Нова інтернаціональна корпорація") в касаційній скарзі не заперечуються та не спростовуються. Натомість скаржником порушено питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій законодавства, яким врегульовано позовну давність.
		10.9.          Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ) подав до місцевого господарського суду заяву, в якій зазначав про звернення позивача за захистом своїх прав та інтересів з пропуском трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим просив суд застосування наслідки спливу позовної давності та відмовити в позові.
		10.10.          У питанні позовної давності суд першої інстанції констатував, що позивач звернувся до суду з позовом, який розглядається у цій справі, 28.01.2022, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. Також суд заначив про те, що позивачу було відомо про порушення його прав, але при цьому позивачем не вживалися ніякі заходи для їх захисту, тому місцевий господарський суд застосував наслідки спливу строку позовної давності та відмовив у позові. 
		10.11.          Однак в рішенні суду першої інстанції відсутні посилання на докази, з урахуванням яких судом було встановлено конкретну дату чи проміжок часу, з якого позивач був обізнаний (чи міг бути обізнаним) з порушенням його прав, тобто початок перебігу строку позовної давності. 
		10.12.          На відміну від місцевого господарського суду, перевіряючи аргументи сторін стосовно перебігу строку позовної давності, суд апеляційної інстанції врахував дату реєстрації у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг переходу прав на торговельну марку за свідоцтвом України № 14590 від компанії "І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед" до позивача (26.12.2018) та дату звернення позивача з даним позовом до суду (28.01.2022). 
		10.13.          За висновком апеляційного господарського суду, набувши права на торговельну марку за свідоцтвом України № 14590, позивач мав не лише можливість (відкритість даних державних реєстрів на об`єкти інтелектуальної власності), але і обов`язок знати про стан своїх майнових прав, позаяк право власності зобов`язує (стаття 319 ЦК України). Відтак, саме з 26.12.2018 позивач міг довідатися про порушення прав на торговельну марку у зв`язку із видачею оспорюваного свідоцтва на спірну торговельну марку та звернутись із відповідним позовом в суд за їх захистом, але позивач звернувся з пропуском трирічного строку позовної давності, який сплив у грудні 2021 року, клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлялося позивачем, причини пропуску цього строку не повідомлялися. 
		10.14.          З урахуванням вказаного висновку, суд апеляційної інстанції відхилив аргументи позивача про те, що про спірну торговельну марку йому стало відомо у грудні 2021 року із проміжного звіту ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. від 02.12.2021 у справі № 44/735-б-49/113-б про банкрутство Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ). 
		10.15.          Також суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на те, що саме з моменту включення торговельної марки до ліквідаційної маси банкрута виник "конфлікт на ринку", який і є тією датою (періодом часу), коли позивач дізнався про порушення його прав, зазначивши про відсутність доказів використання протягом останніх трьох років спірної торговельної марки шляхом маркування алкогольної продукції як Фірмою "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ), так і самим позивачем.
		10.16.          Колегія суддів вважає вищевказані висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на наступне.
		10.17.           Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).
		10.18.            Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). 
		10.19.            Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		10.20.           Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		10.21. Таким чином, для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		10.22.           Це право, зокрема, може бути пов`язане з початком виникнення відповідного конфлікту на ринку щодо оспорюваного позначення, наприклад, початком використання спірного позначення на ринку тощо. Разом з тим, за певних конкретних обставин справи, таке право може виникати і з моменту реєстрації спірного знаку.
		10.23.  Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 №910/13119/17, від 26.06.2018, від 28.01.2020 у справі №910/20564/16, від 11.08.2022 у справі №910/16586/18 та від 19.08.2021 у справі №910/570/16, на які міститься посилання в касаційній скарзі. 
		10.24. Відхиляючи посилання позивача на те, що з моменту включення торговельної марки до ліквідаційної маси банкрута виник "конфлікт на ринку", покликаючись при цьому на відсутність доказів використання спірної торговельної марки позивачем та відповідачем-1 шляхом маркування алкогольної продукції,  судом апеляційної інстанції не враховано положення частини четвертої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", за змістом якої використанням торговельної марки визнається, зокрема, застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. 
		10.25.  Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. 
		10.26.  Погоджуючись з доводами відповідачів про те, що позивач звернувся за захистом своїх прав з пропуском строку позовної давності та відхиляючи протилежні аргументи позивача, які зводяться до того, що позивач дізнався про спірну торговельну марку лише у грудні 2021 року, а відтак строк позовної давності ним не пропущено, суд апеляційної інстанції не послався на докази, які спростовують вищевказані твердження позивача. 
		10.27.           Тобто, задовольняючи заяву про застосування строку позовної давності, суд апеляційної інстанції не вказав на те, які саме докази були надані відповідачами на підтвердження того, що позивачу було відомо про реєстрацію оскаржуваної торговельної марки більше ніж за три роки до дати подання позову та/або на дату набуття позивачем права на торговельну марку за свідоцтвом України № 14590.
		10.28.           Подібний підхід щодо необхідності доказування стороною, яка подає заяву про застосування позовної давності, обставин обізнаності позивача з фактом реєстрації оскаржуваного свідоцтва на знак для товарів і послуг застосовано у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/13119/17 та від 19.08.2021 у справі №910/570/16, на неврахування висновків у яких судами попередніх інстанцій міститься посилання в касаційній скарзі.  
		10.29.           Також за висновком колегії суддів у даному конкретному випадку, окрім особи (осіб), які володіли торговельною маркою за свідоцтвом України № 14590, необхідно було встановити: чи знали (могли знати) попередні власники вищезгаданого свідоцтва на знаки для товарів і послуг (до моменту відчуження) про факт порушення своїх прав шляхом реєстрації спірної торговельної марки та про особу, яка їх порушила; відповідно, чи існувало порушене право на момент набуття позивачем права власності на вказане свідоцтво; за наявності порушеного права позивача встановити, чи пропустив позовну давність позивач, звертаючись до суду з даним позовом у січні 2022 року.
		10.30.           Без з`ясування обставин, про які зазначалося вище, неможливо дійти однозначного висновку щодо перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах. 
		10.31.  Водночас, з огляду на визначені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути вищезгадані порушення норм процесуального права, оскільки не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		10.32.           Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає обґрунтованими аргументи касаційної скарги, викладені у пунктах 7.1, 7.2 цієї постанови.
		10.33.           Відносно доводів скаржника, наведених у пункті 7.3 цієї постанови, колегія суддів зазначає наступне. Дійсно, в матеріалах справи наявне клопотання/заява від 06.11.2023, яке надавалося суду апеляційної інстанції, за змістом якого позивачем серед іншого наведені заперечення стосовно поданих УКНОІВІ додаткових документів. Однак в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції відсутні мотиви, за яких вказані заперечення позивача були відхилені судом, а тому в цій частині аргументи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки наданих доказів, що не узгоджується з положеннями статті 300 ГПК України, яка визначає межі перегляду справи в касаційній інстанції.  
		10.34.           Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
		10.35. Допущені порушення, про які зазначено вище, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а ухвалення остаточного рішення у цій справі за результатами касаційного перегляду не вбачається можливим з огляду на повноваження суду касаційної інстанції.
		10.36.           Разом з тим, враховуючи, що судом апеляційної інстанції було виявлено та виправлено неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, але водночас не в повній мірі з`ясовано обставини, пов`язані з перебігом позовної давності та порушено норми процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови апеляційного господарського суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		10.37.           З урахуванням вищенаведеного, а також викладених в касаційній скарзі вимог про ухвалення нового рішення по суті спору, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. 
		 
		11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		11.1.          Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		11.2.          Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (стаття 310 ГПК України). 
		11.3.          Враховуючи наведене у цій постанові, за результатами касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 07.11.2023  з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду, під час якого необхідно врахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		11.4.          Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Компанії "Зафорпо Венчез Лімітед" задовольнити частково.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023  у справі № 44/735-б-49/113-б (910/1242/22) скасувати.
		3. Cправу №44/735-б-49/113-б (910/1242/22) направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                            О. В. Васьковський
		 
		Судді                                                                                В. І. Картере
		 
		                                                                                В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...