Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/495/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2024. Зареєстровано: 02.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2024.
Дата набрання законної сили: 01.04.2024
Номер судового провадження: 1389/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		01 квітня 2024 р. Справа № 520/495/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Чалого І.С.,
		Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Старосєльцева О.В.) від 07.04.2023 року по справі № 520/495/23
		за позовом ОСОБА_1 
		до ОСОБА_2 - начальника Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань, ОСОБА_3 - поліцейського офіцера громади Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Харківській області
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій (з урахуванням ухвали суду першої інстанції від 31.01.2023 р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог) просив:
		визнати дії начальника Управління стратегічних розслідувань в Харківській області - О. Полянського стосовно передачі на розгляд начальнику ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 заяви позивача від 24.07.2022 року, про наявність ознак корупційного правопорушення в діях землевпорядника Височанської селищної ради ОСОБА_5 , з перекрученим на свій лад змістом заяви, неправомірними та такими що порушили порядок розгляду заяви визначений ч. 3 ст. 53-2 Закону України "Про запобігання корупції";
		зобов`язати ОСОБА_6 провести розгляд заяви позивача від 24.07.2022 року на дії ОСОБА_5 у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 53-2 Закону України "Про запобігання корупції";
		визнати дії поліцейського офіцера громади ВП № 3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області - ОСОБА_7 стосовно розгляду заяви позивача від 24.07.2022 року відносно наявності ознак корупційного правопорушення в діях землевпорядника Височанської селищної ради ОСОБА_5 неправомірними, такими що здійснено з порушенням норм законодавчої бази України, на особистий розсуд при наявності конфлікту інтересів; 
		визнати дії ОСОБА_6 щодо викриття інформації про особу позивача неправомірними такими що порушили права позивача на конфіденційність, що гарантовані п. 6 ч. 2 ст. 53-3 Закону України "Про запобігання корупції".
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачами були порушені вимоги закону стосовно порядку розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.07.2022 року.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року по справі № 520/495/23 позовні вимоги залишено без задоволення.
		Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на те, що він звернувся до суду щодо захисту порушеного права викривача, так як його звернення щодо дій землевпорядника Височанської селищної ради В.В. Ширяева, в яких були ознаки корупційного правопорушення, яке з НАЗК було направлено на розгляд до Національної поліції України і в подальшому опинилось на розгляді в Управлінні стратегічних розслідувань в Харківській області, не було розглянуто у відповідності з нормативною базою, який визначає порядок розгляду звернень викривачів. Вказує, що ОСОБА_8 , отримавши його звернення з НАЗК, вирішив не розглядати його по суті, а передав його на розгляд до ВП № 3 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області, з перекрученим змістом звернення: з вирішення питання при наявності конфлікту інтересів - на службову недбалість. В подальшому, звернення позивача потрапило на розгляд поліцейського офіцера громади ОСОБА_7 . Зазначає, що перевірка за його заявою щодо питання наявності в діях ОСОБА_9 конфлікту інтересів, ОСОБА_10 не проводилась, оскільки він його розглянув на підставі положень КПК України, без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та положень Закону України "Про звернення громадян", що прямо заборонено ст. 12 Закону України "Про звернення громадян". Отже, при розгляді його заяви стосовно наявності ознак корупції в діях землевпорядника Височанської селищної ради ОСОБА_9 відповідачами було порушено порядок її розгляду, визначений ч. 3 ст. 53-2 Закону України "Про запобігання корупції", а саме: ОСОБА_11 безпідставно передав її на розгляд до іншого органу НП в Харківській області зі зміною суті розгляду; ОСОБА_12 розглядав заяву з проведенням досудового розслідування, без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а в подальшому на підставі Закону України "Про звернення громадян". Крім того, вказує, що ОСОБА_8 розкрив конфіденційну інформацію про позивача стороннім особам, хоча в НАЗК його попереджали про незаконність такої дії. Такі дії відповідачів, на думку апелянта, порушили при розгляді ними його заяви про наявність ознак корупційного правопорушення в діях землевпорядника Височанської селищної ради ОСОБА_9 Конституцію України та його права.
		Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не подали.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
		Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року по справі № 520/495/23 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
		Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що позивач 08.04.2022 р. особисто прибув до адміністративної будівлі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області із наміром подати до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області 5 інформаційних запитів про доступ до публічної інформації.
		Під час цього візиту, працівник вказаної селищної ради - ОСОБА_13 повідомив, що діловод селищної ради відсутній на робочому місці та власноручно отримав усі 5 інформаційних запитів, розписавшись на примірнику кожного із запитів.
		У зв`язку із неотриманням відповідей на ці запити, заявник 07.06.2022 р. звернувся до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з метою притягнення Височанського селищного голову Харківського району Харківської області до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		21.07.2022 р. із листа секретаря Височанської селищної ради Харківського району Харківської області заявник дізнався про те, що вказані запити не пройшли реєстрацію у Журналі реєстрації інформаційних запитів.
		22.07.2022 р. близько 09:00 год. заявник повторно прибув до адміністративної будівлі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області із наміром подати до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області 5 тих же самих інформаційних запитів та заяву про притягнення до відповідальності, зокрема, працівника Височанської селищної ради Харківського району Харківської - В. Ширяєва від 22.07.2022 р.
		Заяву ОСОБА_1 від 22.07.2022 р. про притягнення до відповідальності працівника Височанської селищної ради Харківського району Харківської області - В. Ширяєва прийняв саме працівник Височанської селищної ради Харківського району Харківської області - В. Ширяєв.
		Також судом першої інстанції зазначено, що зі змісту позовної заяви та наявної в матеріалах справи заяви від 24.07.2022 р. вбачається, що 22.07.2022 р. діловода Височанської селищної ради Харківського району Харківської області знов не було на робочому місці та позивачу було запропоновано надати звернення на реєстрацію двом особам, один з яких був -  ОСОБА_13 . Інша особа відмовилась приймати звернення позивача, рекомендувавши з цього приводу звернутись ОСОБА_5 .
		При цьому, як зазначив суд першої інстанції, у цьому діянні (прийнятті працівником Височанської селищної ради Харківського району ОСОБА_14 заяви ОСОБА_1 від 22.07.2022 р. про притягнення до відповідальності працівника Височанської селищної ради Харківського району Харківської області - В. Ширяєва, замість вжиття дій з урегулювання конфлікту інтересів) заявник угледів ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		На підставі цього, судом першої інстанції зроблений висновок, що первинною причиною виникнення спору є діяння працівника Височанської селищної ради Харківського району Харківської області - В. Ширяєва з приводу особистого прийняття заяви ОСОБА_1 від 22.07.2022 р. про притягнення до відповідальності працівника Височанської селищної ради Харківського району Харківської області - В. Ширяєва (Заява № 1) без вжиття дій з урегулювання конфлікту інтересів.
		У зв`язку з цим, 24.07.2022 р. ОСОБА_1 звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції з приводу складання відносно працівника Височанської селищної ради Харківського району Харківської області - ОСОБА_5 за зазначеним вище фактом протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Заява № 2).
		Листом № 30-05/17228-22 від 05.08.2022 р. Національне агентство з питань запобігання корупції в особі Департаменту запобігання конфлікту інтересів, Заява № 2 була спрямована до Національної поліції України.
		17.08.2022 р. Заява № 2 надійшла за належністю до Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вх. Р-83).
		17.08.2022 р. оперуповноваженим Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції ОСОБА_15 було складено рапорт, в якому зазначено наступне:  на розгляді знаходиться заява громадянина ОСОБА_1 за вих. № Р-83 від 17.08.2022, щодо можливого вчинення землевпорядником Височанської селищної ради Харківської області ОСОБА_16 правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідальність за яке передбачена статтею 172-7 КУпАП. За результатом розгляду заяви стало відомо, що зазначений заявник звернувся з 5 інформаційними запитами до Височанської селищної ради, а працівник вказаної селищної ради громадянин ОСОБА_13 повідомив, що діловод знаходиться на неробочому місці та власноручно отримав, та розписався на кожному запиті, проте відповіді в законний термін так і не отримав. В подальшому заявник звернувся до Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з метою витребування у селищної ради відповідей на власні запити, на що отримав відповідь про те, що вказані запити не пройшли реєстрацію у Журналі реєстрації інформаційних запитів, тобто втрачені, як описує ОСОБА_1 у своїй заяві. За результатом розгляду заяви, доповідаю, що за інформацією, яка викладена в заяві громадянином ОСОБА_1 , вбачається можливі факти службової недбалості землевпорядником Височанської селищної ради, що передбачено статтею 367 ККУ, але не як порушення Закону України Про запобігання корупції. На підставі вище викладеного, щодо можливого порушення законодавства в аспекті службової недбалості з боку Височанської селищної ради ОСОБА_5 прошу Вашого дозволу в порядку статті 214 КПК України на направлення матеріалів до ВП №3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області для розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Прошу Ваших вказівок по суті рапорту..
		17.08.2022 р. перший відповідач листом № Р-83 спрямував Заяву № 2 до Начальника Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Харківській області підполковнику ОСОБА_17 для розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Другим адресатом цього листа вказано громадянина ОСОБА_18 . Додатком до вказаної заяви зазначено: рапорт та заява вх. № В-83 від 17.08.2022 на 4 арк., але ці документи направлялися виключно першому адресату, тобто Начальнику Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Харківській області підполковнику ОСОБА_17 . 
		05.09.2022 р. Відділом поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області подану заявником заяву зареєстровано в Журналі єдиного обліку за № 8160.
		Також, листом № Р-83 від 17.08.2022 р., начальником Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України полковником поліції Олегом Полянським, повідомлено заявника про те, що в Управлінні стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в межах компетенції розглянута скарга позивача щодо можливого вчинення землевпорядником Височанської селищної ради Харківської області ОСОБА_16 правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідальність за яке передбачена статтею 172-7 КУпАП. У вказаній скарзі вбачається можливі порушення по факту службової недбалості землевпорядником Височанської селищної ради, що передбачено статтею 367 ККУ, але не як порушення Закону України Про запобігання корупції, у зв`язку з чим матеріал направлений до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства, де у встановленому законом порядку зареєстровано в Інформаційно-телекомунікаційній системі Інформаційний портал Національної поліції України за № 8160 від 05.09.2022 р. ТАкож повідомлено, що зазначені звернення розглядались відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".
		Листом Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 05.10.2022 р. № 5229/119-90/01/20-2022 (за підписом начальника ВП - Максима Кудікова) заявник був сповіщений про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та порушення законодавства в аспекті службової недбалості з боку землевпорядника Височанської селищної ради Харківської області ОСОБА_5 .
		Вважаючи, що відповідачами у справі порушено статус ОСОБА_1 як викривача корупції, порушено порядок розгляду Заяви № 2 та перекручено зміст цієї заяви, проведено за заявою досудове розслідування без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розкрито статус ОСОБА_1 за заявою, як викривача корупції, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність факту порушення прав (інтересів) заявника та відсутність підтверджених матеріалами справи фактів вчинення першим відповідачем порушення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України від 14.10.2014 р. № 1700-VII під час розгляду Заяви № 2, а другим відповідачем - норм Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду Заяви № 2.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року від № 1700-VII (далі по тексту - Закон № 1700), викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання;
		Відповідно до ч. 1 ст. 53-1 Закону № 1700 державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права та юридичні особи, зазначені в частині другій статті 62 цього Закону, зобов`язані забезпечити функціонування внутрішніх каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 53-1 Закону № 1700 при використанні особами будь-яких інших способів здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону (направлення повідомлення, у тому числі анонімного, у паперовій або електронній формі чи здійснення повідомлення на особистому прийомі, через спеціальну телефонну лінію тощо) їм гарантуються дотримання умов конфіденційності та анонімності, а також внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів уповноваженими на це особами відповідних суб`єктів не пізніше наступного робочого дня з моменту її отримання.
		Згідно приписів ч. 3 ст. 53-2 Закону № 1700 у разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам цього Закону, його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
		Розділом VIII Закону № 1700-VII визначено вимоги щодо віднесення особи до викривача корупції, гарантії захисту викривачів, забезпечення умов для здійснення повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень чи інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».
		При цьому законодавство України розрізняє заявників та викривачів.
		Різниця між ними полягає в тому, що будь-яка людина може повідомити про корупцію, якщо переконана, що її інформація є достовірною, але не завжди той, хто повідомив про корупцію, є викривачем.
		Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700, до повноважень Національного агентства належать, зокрема, надання рекомендаційних роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
		Відповідні роз`яснення НАЗК розміщені за адресою в мережі Інтернет (https://wiki.nazk.gov.ua/category/vykryvachi-koruptsiyi/) наступного змісту.
		Відповідно до ст. 1 Закону № 1700-VII викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
		Права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень у порядку визначеному Законом № 1700-VІІ.
		Отже, цією статтею чітко встановлено відмінності між викривачем і заявником та визначено вимоги та порядок надання інформації пов`язаної з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, які розділяються на такі ознаки:
		1. Закон № 1700-VII встановлює вимоги до джерела, з якого викривачу стала відома інформація про корупцію.
		Джерелом інформації може бути: трудова і професійна діяльність - тобто, коли про корупційні правопорушення дізнаються під час роботи, господарська діяльність, громадська діяльність, наукова діяльність, проходженням служби чи навчання, участь у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
		2. Викривач володіє фактичними даними про обставини правопорушення: місце вчинення правопорушення, час його вчинення, особу, яка вчинила корупцію. Ця інформація може бути перевірена і підтверджує можливе вчинення корупції. Також можна надавати документи, які підтверджують вчинення злочину.
		3. Викривач повідомляє про корупцію, використовуючи передбачені Законом № 1700-VII способи, а саме: внутрішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу, юридичної особи, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу, а так само до органу вищого рівня, уповноважена особа якого здійснює контроль за дотриманням антикорупційного законодавства на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях; зовнішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону - шляхи повідомлення інформації викривачем через фізичних чи юридичних осіб, у тому числі через засоби масової інформації, журналістів, громадські об`єднання, професійні спілки тощо; регулярні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем органам прокуратури. Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань. Національному агентству з питань запобігання корупції.
		Таким чином, якщо особа, що повідомила про корупційне порушення, дотрималася трьох умов, вона вважається викривачем. Якщо ж хоча б один з пунктів не врахований під час повідомлення про корупцію - особа є заявником.
		При цьому, повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.
		Також в роз`ясненнях НАЗК зазначається, що наявність статусу викривача може підтверджуватись документами про здійснення ним повідомлення.
		Такими документами можуть бути копія:
		1) відповіді органу, юридичної особи публічного права, юридичної особи, зазначеної в ч. 2 ст. 62 Закону на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;
		2) листа органу, юридичної особи публічного права, (юридичної особи, зазначеної в ч. 2 ст. 62 Закону) про результати попередньої перевірки повідомлення;
		3) повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача (відповідно до вимог ч. 9 ст. 214 КПК України);
		4) повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією (відповідно до вимог ч. 5 ст. 257 КУпАП).
		Наведений перелік не є вичерпним, наявність статусу викривача в особи у зв`язку із здійсненим нею повідомленням можуть підтверджуватися й іншими документами, виданими уповноваженими органами.
		Так, згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1502-IX до початку роботи Порталу підтвердження або не підтвердження статусу викривача здійснюється суб`єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону протягом не більше десяти робочих днів з дня надходження обґрунтованої письмової вимоги особи, яка подала таке повідомлення.
		Надаючи оцінку вимогам позивача в частині визнання дій начальника Управління стратегічних розслідувань в Харківській області - О. Полянського стосовно передачі на розгляд начальнику ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 заяви позивача від 24.07.2022 року, про наявність ознак корупційного правопорушення в діях землевпорядника Височанської селищної ради ОСОБА_5 , з перекрученим на свій лад змістом заяви, неправомірними та такими що порушили порядок розгляду заяви визначений ч. 3 ст. 53-2 Закону України "Про запобігання корупції" та зобов`язання ОСОБА_6 провести розгляд заяви позивача від 24.07.2022 року на дії ОСОБА_5 у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 53-2 Закону України "Про запобігання корупції" та висновкам суду першої інстанції в цій частині, судова колегія зазначає наступне.
		Так, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у Заяві № 2 позивачем було порушено питання про притягнення до відповідальності за ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то розгляд цього звернення першим відповідачем було правомірно проведено саме за правилами КУпАП. Також суд першої інстанції зазначив, що у спірних відносинах першим відповідачем, як одноособовим керівником Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України було проведено перевірку Заяви № 2 та не було виявлено ознак порушення Закону України Про запобігання корупції працівником органу місцевого самоврядування, отже не було виявлено підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення, про що було складено рапорт оперуповноваженого Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції - ОСОБА_15 .
		На підставі цього, суд першої інстанції зробив висновок, що оскільки за наслідками розгляду Заяви № 2 першим відповідачем не було виявлено ознак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то Заява № 2 цілком правомірно була спрямована до Відділу поліції № 3 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області, про що заявник був сповіщений листом від 17.08.2022р. № Р-83. При цьому, жодного перекручення відомостей Заяви № 2 у спірних правовідносинах не відбулось, так як Заява № 2 у незмінному вигляді була передана першим відповідачем до Відділу поліції № 3 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області, як додаток до листа від 17.08.2022 р. № Р-83.
		При цьому, як правильно було встановлено судом першої інстанції, первинною причиною виникнення спору є діяння працівника Височанської селищної ради Харківського району Харківської області - В. Ширяєва з приводу особистого прийняття заяви ОСОБА_1 від 22.07.2022 р. про притягнення до відповідальності працівника Височанської селищної ради Харківського району Харківської області - В. Ширяєва (Заява № 1), без вжиття дій з урегулювання конфлікту інтересів. 
		Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в цій частині, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно доповідної записки від 07.09.2022 р. "Про результати проведеної перевірки інформації, викладеної в скарзі гр. ОСОБА_1 вх. № Р-83 від 17.08.2022" оперуповноваженого УСР в Харківській області ДСР Національної поліції України  капітана поліції ОСОБА_19 , погодженої начальником 6-го відділу УСР в Харківській області ДСР Національної поліції України  підполковником поліції ОСОБА_20 (доповідна записка складена на ім`я начальника УСР в Харківській області ДСР Національної поліції України  полковника поліції ОСОБА_21 ) викладено наступну інформацію.
		Так, в цій доповідній записці вказується про те, що « до управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшла скарга громадянина ОСОБА_1 щодо можливого вчинення землевпорядником Височанської селищної ради Харківської області ОСОБА_16 правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідальність за яке передбачена статтею 172-7 КУпАП.
		За результатом розгляду заяви стало відомо, що зазначений заявник звернувся з 5 інформаційними запитами до Височанської селищної ради, а працівник вказаної селищної ради громадянин ОСОБА_13 повідомив, що діловод знаходиться на неробочому місці та власноручно отримав, та розписався на кожному запиті, проте відповіді в законний термін так і не отримав.
		В подальшому заявник звернувся до Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з метою витребування у селищної ради відповідей на власні запити, на що отримав відповідь про те, що вказані запити не пройшли реєстрацію у Журналі реєстрації інформаційних запитів, тобто втрачені, як описує ОСОБА_1 у своїй заяві.
		За результатом розгляду заяви, доповідаю, що за інформацією, яка викладена в заяві громадянином ОСОБА_1 , вбачається можливі факти службової недбалості землевпорядником Височанської селищної ради, що передбачено статтею 367 ККУ, але не як порушення Закону України Про запобігання корупції .
		У доповідній записці також вказано про те, що звернення розглядалось відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
		Разом з тим, дослідивши зміст заяви ОСОБА_1 від 24.07.2022 р., суд апеляційної інстанції зазначає, що її було розглянуто першим відповідачем не в повному обсязі та не надано оцінки всім обставинам, які викладені в цій заяві, з огляду на таке.
		Згідно заяви ОСОБА_1 від 24.07.2022 р., яка була адресована НАЗК, та яку в подальшому направлено Національної поліції України згідно листа від 05.08.2022 р. (вказана заява за належністю розглядалася УСР у Харківській області ДСР Національної поліції України), заявником викладено наступні обставини.
		Так, заявник ( ОСОБА_1 ) повідомив, що ним 08.04.2022 року до Височанської селищної ради було подано 5 інформаційних запитів. На підставі того що діловод Височанської селищної ради не прийшла своєчасно на роботу, його запити прийняв землевпорядник селищної ради ОСОБА_13 , який розписався на кожному запиті особисто за його прийняття.
		В порушення вимог ч. 1, ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» будь-яка відповідь ОСОБА_1 на жодний інформаційний запит не було надано.
		Задля захисту порушених прав Височанською селищною радою, на отримання інформації, 07.06.2022 року заявник звернувся до Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини стосовно притягнення до відповідальності селищного голову ОСОБА_22 за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП. На з`ясування ситуації по розгляду його запитів, з Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини до Височанської селищної ради було направлено лист. На означений лист, з Височанської селищної ради, за підписом секретаря ради, 21.07.2022 року, заявник отримав відповідь про те, що його запити від 08.04.2022 року не пройшли реєстрацію у Журналі реєстрації інформаційних запитів. Тобто, на думку ОСОБА_1 вони були втрачені.
		22.07.2022 року заявник повторно подав означені запити, та окремо заяву щодо притягнення до відповідальності діловода селищної ради, та ОСОБА_9 .
		22.07.2022 року діловода ради знов не було на роботі, і йому запропонували надати звернення на реєстрацію двом особам, один з яких був ОСОБА_13 . Інша особа відмовилась приймати його звернення, рекомендувавши звернутись з цього приводу саме до ОСОБА_5 .
		Як вказує заявник, його заяву про притягнення до відповідальності ОСОБА_5 приймав особисто ОСОБА_13 , який при прийомі знайомився з її змістом, що на думку заявника є порушенням ст. 10 Закону України "Про звернення громадян", яка вводить певні обмеження на розголошення інформації про зміст звернення.
		У заяві від 24.07.2022 р. ОСОБА_1 також зазначив, що подія прийняття вказаної заяви ОСОБА_16 відбувалась близько 9:00 години 22.07.2022 року, а вже на 14:00 годину, без будь-яких підстав до нього, в місце помешкання, прибув з перевіркою на колабораціонізм співробітник СБУ, якого привіз офіцер громади ОСОБА_7 . Заявник вказує, що перевірку проводили тиснувши на нього з вимогою надати ознайомитись зі змістами його телефонних розмов, без пред`явлення будь-яких документів, окрім особистих посвідчень, та без складання будь-яких протоколів і без пояснень причини прибуття саме до нього, задля проведення цієї перевірки. Не знайшовши нічого ні кримінального, ні адміністративного в його телефонах вони так і пішли ні з чим.
		На підставі цього, ОСОБА_1 вважав що у цьому випадку ОСОБА_13 не тільки не вирішив питання про урегулювання конфлікту інтересів, які полягали у особистому прийнятті заяви ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності ОСОБА_5 , а й провів певні дії спрямовані на залякування заявника.
		На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив НАЗК скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 172-7 КУпАП відносно ОСОБА_5 за не врегулювання конфлікту інтересів при прийнятті його заяви щодо оскарження його ж дій ( ОСОБА_5 ) та передати його на розгляд до суду. До складеного протоколу включити ОСОБА_1 , як потерпілу особу (а.с. 4).
		Додатком до вказаної заяви вказано заяву ОСОБА_1 від 22.07.2022 р., яка була адресована Височанському селищному голові ОСОБА_23 (а.с. 41).
		Враховуючи зміст доповідної записки, яка наведена вище та зміст заяви ОСОБА_1 від 24.07.2022 р., суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що фактично заяву позивача розглянуто першим відповідачем не в повному обсязі та не надано оцінки всім доводам заявника, оскільки в доповідній записці описувалися лише події пов`язані з фактом не реєстрації органом місцевого самоврядування п`яти інформаційних запитів, які подавав ОСОБА_1 до цього органу 08.04.2022 р., а доводи заяви ОСОБА_1 від 24.07.2022 р. стосуються також і подій, які мали місце після виявлення факту відсутності реєстрації інформаційних запитів, повторного подання таких запитів 22.07.2022 р., а також подання 22.07.2022 р. окремої заяви щодо притягнення до відповідальності, зокрема  ОСОБА_24 , яка була прийнята від позивача саме ОСОБА_16 .
		При цьому, щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 172-7 КУпАП, ОСОБА_1 вказав саме на те, що заяву про відповідальність ОСОБА_5 від 22.07.2022 р. приймав особисто ОСОБА_25 , який при прийомі знайомився з її змістом. Також заявник вказав, що подія прийняття вказаної заяви ОСОБА_16 відбувалась близько 9:00 години 22.07.2022 року, а вже на 14:00 годину, без будь-яких підстав до нього, в місце помешкання, прибув з перевіркою на колабораціонізм співробітник СБУ, якого привіз офіцер громади ОСОБА_7 .
		Таким чином, на підставі саме цих обставин, ОСОБА_1 вважав, що у цьому випадку ОСОБА_13 не тільки не вирішив питання про урегулювання конфлікту інтересів, а й провів певні дії спрямовані на залякування заявника, у зв`язку з чим просив НАЗК скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 172-7 КУпАП відносно ОСОБА_5 за не врегулювання конфлікту інтересів при прийнятті заяви ОСОБА_1 щодо оскарження дій ОСОБА_5 .
		Під час розгляду заяви від 24.07.2022 р. оцінки саме цим доводам заявника, першим відповідачем надано не було, про що свідчить зміст доповідної записки, який наведено вище. 
		Аналогічного змісту обставини викладені і у рапорті, який складений оперуповноваженим УСР в Харківській області ДСР Національної поліції України  капітаном поліції ОСОБА_15 , складеному на ім`я начальника УСР в Харківській області ДСР Національної поліції України  полковника поліції Олега Полянського.
		Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 532 Закону № 1700-VІІ, вимоги до повідомлень (у тому числі анонімних) про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом.
		Повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
		Повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, здійснене через зовнішні або внутрішні канали повідомлення такої інформації, підлягає попередньому розгляду уповноваженою особою у строк не більше десяти робочих днів з дня внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів.
		У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам цього Закону, його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
		У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не належить до компетенції органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, подальший розгляд такого повідомлення припиняється, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення, з одночасним роз`ясненням щодо компетенції органу або юридичної особи, уповноважених на здійснення розгляду чи розслідування фактів, викладених у повідомленні.
		У разі якщо наведена у повідомленні інформація стосується уповноваженої особи органу або юридичної особи, до якого (якої) надійшло таке повідомлення, порядок розгляду такого повідомлення визначається керівником відповідного органу або юридичної особи.
		У разі якщо наведена у повідомленні інформація стосується керівника органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, таке повідомлення у триденний строк надсилається суб`єкту, уповноваженому здійснювати розгляд чи розслідування фактів, викладених у повідомленні, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
		У разі якщо за результатами попереднього розгляду повідомлення викладена у ньому інформація підтверджується, винні особи притягаються до дисциплінарної відповідальності уповноваженим на це суб`єктом відповідного органу або юридичної особи.
		У разі якщо в ході проведення попереднього розгляду виявляються ознаки корупційного правопорушення чи правопорушення, пов`язаного з корупцією, матеріали передаються відповідному спеціально уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції або Державному бюро розслідувань.
		Дисциплінарне провадження за повідомленням проводиться у строк не більше 30 днів з дня завершення попереднього розгляду. Якщо в зазначений строк перевірити повідомлену інформацію неможливо, строк дисциплінарного провадження може бути продовжено до 45 днів. Повторне продовження строку внутрішньої перевірки не допускається.
		Особі, яка здійснила повідомлення, надається детальна інформація про результати попереднього розгляду, а також дисциплінарного провадження (якщо воно проводилося) у триденний строк з дня завершення відповідного розгляду чи провадження.
		Інформація про можливі факти кримінальних правопорушень, одержана органами досудового розслідування, розглядається в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Інформація про можливі факти адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, одержана органами, уповноважені особи яких мають право складати протоколи про відповідні адміністративні правопорушення, розглядається в порядку, визначеному законом.
		Вирішуючи спірні правовідносини в цій частині, колегія суддів зазначає. що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France») зазначив, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (заява № 23805/94, § 36). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мултіплекс проти Хорватії» («Multiplex v. Croatia»), заява № 58112/00, § 45; «Кутіч проти Хорватії» («Kutic v. Croatia»), заява № 48778/99, § 25).
		Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц). Таким чином, принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог.
		Разом з тим, встановлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі № 804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а).
		Наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог має не лише вирішити позовні вимоги відповідно до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення.
		Враховуючи те, що під час попереднього розгляду повідомлення ОСОБА_1 стосовно можливого вчинення землевпорядником Височанської селищної ради Харківської області ОСОБА_16 правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідальність за які передбачена ст. 172-7 КУпАП, першим відповідачем не в повному обсязі надано оцінку всім обставинам, які викладені в заяві від 24.07.2022 р. та як наслідок, не надано детальної інформації про результати попереднього розгляду, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в цій частині, шляхом визнання неправомірними дій начальника Управління стратегічних розслідувань в Харківській області - О. Полянського стосовно належного та в повному обсязі розгляду повідомлення ОСОБА_1 стосовно можливого вчинення землевпорядником Височанської селищної ради Харківської області ОСОБА_16 правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідальність за які передбачена ст. 172-7 КУпАП та зобов`язання ОСОБА_6 повторно розглянути повідомлення ОСОБА_1 стосовно можливого вчинення землевпорядником Височанської селищної ради Харківської області ОСОБА_16 правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідальність за які передбачена ст. 172-7 КУпАП та надати детальну інформацію про результати попереднього розгляду, з урахуванням висновків суду.
		Що стосується позовних вимог в частині визнання дій ОСОБА_6 щодо викриття інформації про особу позивача неправомірними такими що порушили права позивача на конфіденційність, що гарантовані п. 6 ч. 2 ст. 53-3 Закону України "Про запобігання корупції", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цьому конкретному випадку, заявник за власним розсудом за відсутності відповідного письмового документа НАЗК наділив себе статусом викривача корупції, у зв`язку із поширенням інформації про те, що 22.07.2022 р. працівник органу місцевого самоврядування особисто прийняв та зареєстрував за обліками вхідної кореспонденції Заяви № 1, тобто заяви ОСОБА_1 від 22.07.2022 р. про притягнення до відповідальності працівника Височанської селищної ради Харківського району Харківської області - В. Ширяєва).
		Враховуючи не надання ОСОБА_1 документа про наявність статусу викривача в особи, у зв`язку із здійсненим нею повідомленням, виданого уповноваженими органами, твердження позивача про порушення його прав в цій частині є помилковими. 
		Таким чином, у зв`язку із відсутністю сукупності визначених ознак, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", вичерпний перелік яких зазначено в Роз`ясненнях Національного антикорупційного бюро України, ОСОБА_1 , на момент подання заяви та в подальшому, не набув такого статусу викривача, а отже і таких прав, у відповідності до вимог Закону України "Про запобігання корупції", у зв`язку з чим, посилання позивача на те, що НАЗК в листі від 05.08.2022 р. визначило ОСОБА_1 викривачем, також є помилковими.
		Що стосується вимоги позивача про визнання дій поліцейського офіцера громади ВП № 3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області - ОСОБА_7 стосовно розгляду заяви позивача від 24.07.2022 року відносно наявності ознак корупційного правопорушення в діях землевпорядника Височанської селищної ради ОСОБА_5 неправомірними, такими що здійснено з порушенням норм законодавчої бази України, на особистий розсуд при наявності конфлікту інтересів, колегія суддів зазначає, що лист Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 05.10.2022 р. № 5229/119-90/01/20-2022, яким заявник був сповіщений про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та порушення законодавства в аспекті службової недбалості з боку землевпорядника Височанської селищної ради Харківської області ОСОБА_5 , підписано начальником ВП - Максимом Кудіковим.
		Тобто, рішення за Заявою № 2 було прийнято не поліцейським офіцером громади ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області - ОСОБА_7 , а керівником Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_26 , який не є відповідачем у цій справі.
		На підставі цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів порушення поліцейським офіцером громади ВП № 3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області - Р. Пащенко прав позивача, у зв`язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. 
		Що стосується посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є підставою для постановлення окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, позивач послався на те, що суд першої інстанції проігнорував клопотання позивача щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження, пославшись на те, що справа не має значного суспільного інтересу, при тому виключив зі свого обґрунтування інші пункти ч. 3 ст. 257 КАС України, які визначають підстави розгляду справи в порядку загального провадження.
		Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Статтею 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, у тому числі значення справи для сторін, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи та чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес.
		Враховуючи характер спірних відносин, склад учасників, предмет доказування та той факт, що розгляд справи не становить значний суспільний інтерес, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ця справа відноситься до справ незначної складності.
		Слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany, заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal, заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
		Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
		З огляду на те, що справа відноситься до категорії незначної складності, не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, характер спірних відносин, суд першої інстанції правомірно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.
		Що стосується посилання позивача на порушення судом першої інстанції пропуску строку розгляду справи, який складає 60 днів, з моменту відкриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 р. постановлено, зокрема, прийняти позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі. Клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - залишено без задоволення. Зобов`язано відповідача (у строк не пізніше 15 днів з дати одержання цієї ухвали) подати безпосередньо до суду (разом з доказами направлення позивачу): 1) відзив на позов, усі докази на підтвердження висловлених аргументів та на висвітлення обставин спору (правове та документальне обґрунтування правової природи правовідносин, що склались); надати письмові відомості з приводу розгляду заяви позивача від 24.07.2022 року, про наявність ознак корупційного правопорушення в діях землевпорядника Височанської селищної ради ОСОБА_5 ; 2) письмові пояснення та докази з приводу існування поважних причин ненадання відзиву на позов.
		Враховуючи дату постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, 60-ти денний строк на розгляду справи (враховуючи те, що його закінчення припадало на вихідний день) закінчувався 03.04.2023 р.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 03.04.2023 р. (зареєстровано судом 04.04.2023 р.) від позивача до суду першої інстанції надійшли чотири клопотання з процесуальних питань, які суд першої інстанції зобов`язаний був вирішити.
		За наслідками розгляду вказаних вище клопотань судом першої інстанції постановлено ухвалу від 07.04.2023 р. та в цей же день ухвалено рішення у справі.
		З урахуванням наведених вище обставин, порушення строку розгляду справи на чотири дні, відбулося з об`єктивних причин, у зв`язку з чим, у цьому конкретному випадку, ця обставина не є підставою для постановлення окремої ухвали.
		Що стосується посилання позивача на те, що 28.03.2023 року позивач отримав відзив на позовну заяву, який надано було особою яка не бере участі у розгляді справи - В. Цибульником, а до відзиву не було докладено жодного документу, у тому числі і щодо повноважень ОСОБА_27 представляти інтереси відповідачів, колегія суддів зазначає, що наданий до суду першої інстанції відзив фактично поданий від імені Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань, начальником (керівником) якого є ОСОБА_2 , який в свою чергу, є першим відповідачем у цій справі. Наданий до суду відзив підписаний першим заступником начальника цього управління  В. Цибульником.
		Приймаючи наданий відзив, суд першої інстанції виходив з того, що доказів відсутності у заступника начальника Управління стратегічного розслідування в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань повноважень на підписання поданого відзиву на позов позивачем не надано. Не міститься таких доказів і в матеріалах справи, а тому твердження позивача про відсутність повноважень у цієї особи на підписання відзиву на позовну заяву, ґрунтуються на припущеннях позивача та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в цій частині, які є підставою для постановлення окремої ухвали.
		Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій начальника Управління стратегічних розслідувань в Харківській області - О. Полянського стосовно передачі на розгляд начальнику ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 заяви позивача від 24.07.2022 року, про наявність ознак корупційного правопорушення в діях землевпорядника Височанської селищної ради ОСОБА_5 , з перекрученим на свій лад змістом заяви, неправомірними та такими що порушили порядок розгляду заяви визначений ч. 3 ст. 53-2 Закону України "Про запобігання корупції" та зобов`язання ОСОБА_6 провести розгляд заяви позивача від 24.07.2022 року на дії ОСОБА_5 у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 53-2 Закону України "Про запобігання корупції" та прийняти в цій частині нове судове рішення, про часткове задоволення позовних вимог.
		В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року по справі № 520/495/23 підлягає залишенню без змін.
		Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
		Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
		Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року по справі № 520/495/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій начальника Управління стратегічних розслідувань в Харківській області - О. Полянського стосовно передачі на розгляд начальнику ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 заяви позивача від 24.07.2022 року, про наявність ознак корупційного правопорушення в діях землевпорядника Височанської селищної ради ОСОБА_5 , з перекрученим на свій лад змістом заяви, неправомірними та такими що порушили порядок розгляду заяви визначений ч. 3 ст. 53-2 Закону України "Про запобігання корупції" та зобов`язання ОСОБА_6 провести розгляд заяви позивача від 24.07.2022 року на дії ОСОБА_5 у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 53-2 Закону України "Про запобігання корупції" та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати неправомірними дії начальника Управління стратегічних розслідувань в Харківській області - О. Полянського стосовно належного та в повному обсязі розгляду повідомлення ОСОБА_1 стосовно можливого вчинення землевпорядником Височанської селищної ради Харківської області ОСОБА_16 правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідальність за які передбачена ст. 172-7 КУпАП.
		Зобов`язати начальника Управління стратегічних розслідувань в Харківській області - О. Полянського повторно розглянути повідомлення ОСОБА_1 стосовно можливого вчинення землевпорядником Височанської селищної ради Харківської області В. Ширяєвим правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідальність за які передбачена ст. 172-7 КУпАП та надати детальну інформацію про результати попереднього розгляду, з урахуванням висновків суду.
		В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року по справі № 520/495/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя І.С. Чалий Судді   В.В. Катунов   І.М. Ральченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...