Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/4675/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 02.04.2024. Зареєстровано: 03.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2024.

Результат оскарження 30.05.2025 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд
Номер судового провадження: П/620/13563/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		(повне)
		 
		20 березня 2024 року                               м. Чернігів                              Справа № 620/4675/22
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючої судді                                                Тихоненко О.М.,
		за участю секретаря                                                Шукай К.П.,
		позивача                                                                ОСОБА_1 ,
		представника позивача                                          Кінебаса О.М., 
		 
		розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, 
		                                          У С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУНП в Чернігівській області), в якому просить:
		визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області №489 від 13 червня 2022 року в частині пункту: за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року, пунктом 3 Розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09 листопада 2016 року, Присяги працівника поліції, у частині самоусунення з 16 березня 2022 року від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського, зокрема як керівника, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" під час дії правового режиму воєнного стану на території України, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3) звільнити зі служби в поліції;
		визнати протиправним та скасувати наказ 319о/с від 28 червня 2022 року про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3), заступника начальника поліції з превентивної діяльності Чернігівського районного управління поліції ГУНП, 29 червня 2022 року;
		поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника поліції з превентивної діяльності Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції;
		стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування вимог позивач вказав, що його було неправомірно звільнено зі служби в поліції, оскільки в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, а службове розслідування проведено поверхнево, без врахування всіх обставин. На думку сторони позивача, до нього застосовано найсуворіший вид дисциплінарного покарання безпідставно та необґрунтовано. Відповідачем при його обранні не було враховано відсутність обтяжуючих обставин та наявність таких обставин як: необхідність евакуювати сім`ю, дозвіл безпосереднього керівника на виїзд, відсутність чітких вказівок щодо порядку проходження служби в умовах бойових дій; відсутність керівного складу ЧРУП та ГУНП в Чернігівській області на робочому місці; тривалий час перебування позивача на службі; особу позивача та відсутність застосування до нього будь-яких стягнень за період проходження служби в поліції. Зауважує про неоднаковий підхід керівництва ГУНП в обранні виду дисциплінарного стягнення за один і той самий вид проступку до позивача у порівнянні з іншими поліцейськими, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , до яких за самовільне залишення місця несення служби застосовано стягнення у вигляді попередження про неповну службову невідповідність. Зауважено, що відносно позивача за одне і те ж діяння було проведено два службових розслідування, і він двічі був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за один і той самий проступок. Проте, положення Дисциплінарного статуту не передбачать можливості скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення як передчасні і призначати нове розслідування; у вказаному документі передбачена можливість проведення лише одного службового розслідування, підставою для проведення нового службового розслідування може бути вчинення нового дисциплінарного проступку. Оскільки, перший висновок службового розслідування був складений 21.03.2022 - з цього часу розпочався перебіг строку застосування дисциплінарного стягнення до позивача і сплив він 22.04.2022. Тому, накладення на позивача дисциплінарного стягнення після означеної дати порушує вимоги статті 21 Дисциплінарного статуту.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.09.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено повністю.
		Постановою Верховного суду від 20.07.2023 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 620/4675/22 скасовано; направлено справу № 620/4675/22 на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду. У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що доводи та обставини щодо звернення позивача до безпосереднього начальника - полковника поліції ОСОБА_8 із проханням надати дозвіл на евакуацію сім`ї та отримання такого дозволу; щодо прибуття 19.03.2022 до м. Івано-Франківськ, де цього ж дня позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області для реєстрації своєї дружини, щодо ознайомлення цього ж дня ОСОБА_1 в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області з вимогами наказу Голови Національної поліції України від 10.03.2022 №190, письмового зобов`язання про повернення до місця дислокації в ЧРУП ГУНП в Чернігівській області; щодо прибуття до місця дислокації підрозділу (м. Чернігів) для подальшого несення служби без зайвих зволікань (23 березня 2022 року); щодо затримки, яка за доводами позивача була обумовлена посиленням комендантської години на території м. Києва та Київської області з 21 березня 2023 року до 7 год. 00 хв. 23 березня 2022 року, залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, їм не було надано належної правової оцінки в розрізі відповідності обраного відповідачем виду стягнення критеріям співмірності та пропорційності. До того ж суди попередніх інстанцій оминули увагою доводи позивача про те, що за результатами службового розслідування до різних осіб за один і той самий проступок були застосовані кардинально відмінні підходи при обранні виду дисциплінарного стягнення. З огляду на викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду наголошує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на встановлення усіх обставин, за яких позивачем вчинявся дисциплінарний проступок, та не дослідили співмірність обраного виду стягнення складу, характеру та наслідками вчиненого дисциплінарного проступку, що є ключовим моментом у ході судового розгляду цієї справи.
		Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за навними у справі матеріалами.  
		Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті та призначено підготовче судове засідання.
		Протокольною ухвалою суду від 09.11.2023 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.
		Відповідачем було подано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, вважає доводи позивача необґрунтованими, та просить у задоволенні позову відмовити з підстав,  що під час проведеного службового розслідування встановлено факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання службових обов`язків,  недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції у частині самоусунення  з 16.03.2022  від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави, зокрема, як керівника, в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу  в період дії правового режиму воєнного стану в Україні. З огляду на викладене, відповідач вважає обґрунтованим висновок про порушення позивачем вимог нормативно-правових актів та наявність підстав для притягнення його до відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України. При цьому ГУНП в Чернігівській області зазначило, що службове розслідування проведено з дотриманням процедури та врахуванням всіх обставин. Так, зазначає, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення зідно з наказом від 13.06.2022 №   489 є висновок службового розслідування, затверджений 11.06.2022. А отже, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності мало місце в межах строку, встановленого пунктом 21 Дисциплінарного статуту. Вважає твердження сторони позивача про повторне притягнення його до дисциплінарної відповідальності за один і той самий проступок помилковим, оскільки накази, датовані березнем 2022 року про притягнення позивача до відповідальності та звільнення його зі служби були скасовані суб`єктом владних повноважень, тобто вони не були реалізовані і наслідки для позивача на підставі таких наказів не настали. Підставою для прийняття оскаржуваних Наказів є наказ ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 №  595 про проведення службового розслідування.  Вказує, що в силу положень статті 24 Закону України "Про Національну поліцію", безпосередній керівник позивача - ОСОБА_8 , не наділений повноваженнями визначати місце несення служби підпорядкованих поліцейських, зміну/переміщення по підрозділам, тимчасового увільнення від проходження служби. Такою компетенцією наділений виключно начальник ГУНП в Чернігівській області. Наголошує на відсутність у позивача належного дозволу прямого керівника - начальника ГУНП у Чернігівській області, на залишення місця несення служби та звільнення від виконання обов`язків поліцейського за місцем дислокації. Натомість матеріали службового розслідування не містять доказів подання позивачем рапорту на ім`я керівника ГУНП в Чернігівській області щодо залишення місця дислокації. У відповідності до функціональних обов`язків поліцейського та зважаючи на те, що нормами законодавства та внутрішніми наказами ГУНП в Чернігівській області був передбачений порядок дій на випадок загострення ситуації на кордонах України, позивач діяв всупереч вказаному та протиправно покинув місце проходження служби. Так як предмет даного позову стосується питання проходження служби в поліції, яка є особливим видом професійної діяльності, вважає поведінку позивача неприпустимою та такою, що наносить шкоду репутації Національній поліції.
		Позивачем подано відповідь на відзив, в якій свою правову позицію, викладену в позовній заяві підтримує та просить позов задовольнити повністю. Додатково позивач просить врахувати наявність поважних причин для виїзду з міста Чернігова, наявність дозволу на виїзд, перебування позивача на лікарняному. Також зазначає, що одразу після евакуації родини до м. Івано-Франківськ повертався до міста Чернігів для подальшого проходження служби. 
		Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, надіслала на адресу суду заяву, в якій просить судове засідання провести за відсутності представника ГУНП в Чернігівській області, відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що в процесі судового розгляду справи не було здобуто доказів які б спростовували встановлені службовим розслідуванням факти щодо складу дисциплінарного проступку позивача, додаткові докази, які було отримано судом під час розгляду справи свідчать про об`єктивність та законність прийнятого ГУНП в Чернігівській області рішення щодо дисциплінарної відповідальності позивача. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
		21.03.2022 ГУНП в Чернігівській області прийнято накази №   120о/с та №   383 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби в поліції у зв`язку із цим.
		З огляду на Доповідну записку від 13.05.2022 начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області Роєнка О. зазначені вище накази були скасовані наказами ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 №  212о/с та №   424 (том № 1 а.с.31-32 т. 1) та створена дисциплінарна комісія з метою призначення та проведення службового розслідування за фактом відсутності на службі та невиконання службових обов`язків окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області з 24.02.2022.
		Згідно з наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 425 позивача відсторонено від виконання службових обов`язків на період проведення службового розслідування (том № 1 а.с.34).
		Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 13 травня 2022 року №595, на підставі доповідної записки начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області капітана поліції О. Роєнко , призначено проведення службового розслідування за фактами відсутності на службі та невиконання службових обов`язків окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, зокрема, щодо заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, капітана поліції ОСОБА_1 .
		За наслідками службового розслідування та зібраних матеріалів складено висновок службового розслідування, який затверджений 11 червня 2022 року начальником ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_11
		Проведеним службовим розслідуванням встановлено факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання службових обов`язків, самоусунення з 16 березня 2022 року від виконання своїх службових, функціональних обов`язків, як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави, зокрема, як керівника, в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, капітаном поліції ОСОБА_1 та Дисциплінарна комісія ГУНП в Чернігівській області рекомендувала за недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_11 від 13 червня 2022 року №489 капітана поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, невиконання службових обов`язків, недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції, у частині самоусунення з 16 березня 2022 року від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави, зокрема, як керівника, в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
		Цей вид стягнення реалізований наказом начальника ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_11 від 28 червня 2022 року №319 о/с, яким позивача з 29 червня 2022 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
		Особи, викликані до суду в якості свідків, даючи показання, зазначили наступне.
		ОСОБА_12 наразі працює начальником відділу в Чернігівській районній військовій адміністрації. Станом на 24.02.2022 був заступником начальника ГУНП в Чернігівській області. Свідок повідомив, що він з позивачем приблизно до 12.03.2022 разом ходили на наради до начальника ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_13 . Вночі з 12 на 13 березня 2022 року свідка госпіталізували, останній зателефонував начальнику ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_14 повідомити дану інформацію та отримав від нього усний дозвіл на виїзд з м. Чернігова. З позивачем свідок спілкувався лише по телефону. Під час однієї з розмов, ОСОБА_1 повідомив свідку, що отримав дозвіл від ОСОБА_8 на евакуацію своєї сім`ї з м. Чернігів. В цей час свідок перебував у м. Луцьк. 20.03.2022 свідок домовився телефоном з позивачем разом повертатися в м. Чернігів. 21.03.2022 вони зустрілися біля м. Луцьк і поїхали в напрямку м. Чернігова. На блок-посту у Київській області їх зупинили та повідомили про посилену комендантську годину до 23.03.2022. В свою чергу, 23.03.2022 зранку вони виїхали в напрямку м. Чернігова. На черговому блок-пості їм повідомили, що міст до в`їзду в м. Чернігів зруйновано, проїзд неможливий. Також свідок зазначив, що близько 10 години ранку 23.03.2022 йому зателефонував ОСОБА_15 та повідомив про його звільнення. В зв`язку з чим свідок вирішив повернутися в м. Луцьк, а позивач в розмові повідомив, що разом з ОСОБА_16 поїдуть до смт. Козелець. Щодо наказу про посилений варіант несення служби свідку відомо з нарад у начальника ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_11.  
		ОСОБА_17 - станом на 24.02.2022 начальник відділу реагування патрульної поліції ЧРУП ГУНП в Чернігівській області. В день вторгнення по тривозі свідок зібрав особовий склад підпорядкованого йому підрозділу. Свідок повідомив, що за посадою перебував у підпорядкуванні ОСОБА_1 . Приблизно в середині березня 2022 року начальник ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_11 викликав свідка на нараду, на якій був присутній ОСОБА_1 . Після наради ОСОБА_1 підійшов до начальника ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_13 і просив надати йому дозвіл на вивезення його сім`ї та повідомив, що начальник ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 дав свій дозвіл і підписав рапорт, на що начальник ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_11 сказав: «ну добре». Свідку було відомо про наявність наказу про посилений варіант несення служби, якій діяв і до 24 лютого 2022 року та в якому було передбачено, що субота це робочий день. Про необхідність отримання дозволу поліцейським на виїзд за межі міста йому не відомо.
		ОСОБА_7 - інспектор відділу реагування патрульної поліції ЧРУП ГУНП в Чернігівській області. Зазначив, що був присутнім на нарадах в ГУНП в Чернігівській області, які проводив ОСОБА_8 та чув, як останній дав дозвіл на виїзд позивачу для евакуації його сім`ї. 
		ОСОБА_18 вказав, що на даний час працює старшим дільничним ЧРУП ГУНП в Чернігівській області. Повідомив, що приблизно з 16, 17 березня 2022 року він виконував обов`язки позивача та ходив на наради, оскільки ОСОБА_1 в даний період мав поїхати на декілька днів для вивезення сім`ї. 
		ОСОБА_19 - заступник начальника сектору моніторингу ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, вказав, що приблизно в середині березня 2022 року був присутнім при розмові ОСОБА_1 , ОСОБА_16 та ОСОБА_8 та чув як, зокрема, позивач просив ОСОБА_8 надати йому дозвіл для вивезення сім`ї, на що ОСОБА_8 дав свою згоду.
		ОСОБА_20 - начальник сектору ювенальної превенції ЧРУП ГУНП в Чернігівській області. Зазначив, що йому подзвонив особисто ОСОБА_1 та під час розмови повідомив, що   ОСОБА_8 надав йому дозвіл на виїзд для евакуації сім`ї. Зазначив, що по всім робочим питанням за його відсутності звертатися до ОСОБА_18 .  
		ОСОБА_21 - наразі працює заступником командира роти управління поліції охорони Дніпровського району м. Києва. Повідомив, що 16.03.2022 ОСОБА_1 заїжджав в смт. Козелець для отримання від свідка палива. ОСОБА_1 повідомив свідку, що вивозить свою сім`ю з дозволу ОСОБА_8 в напрямок м. Івано-Франківськ. 23.03.2022 ОСОБА_1 разом з ОСОБА_16 приїхали до свідка в смт. Козелець, оскільки вони не можуть поїхати в м. Чернігів. Свідок подзвонив керівнику ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_14 , який повідомив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_16 звільнені зі служби в поліції. Також свідок зазначив, що йому було відомо про дію наказу про посилений режим несення служби, та що без дозволу свого безпосереднього керівника виїжджати з місця дислокації не можна. Про даний факт свідок дізнався з мобільного застосунку для обміну повідомленнями.
		ОСОБА_16 зазначив, що наразі працює у відділенні спеціального призначення військової частини. Пояснив, що він разом з позивачем неодноразово підходили до ОСОБА_8 щодо отримання дозволу на евакуацію своїх сімей. ОСОБА_8 дав дозвіл на виїзд за умови написання рапорту. Свідок та позивач написали рапорти, віддали їх ОСОБА_8 , який сказав, що підпише їх. 16.03.2022 зранку свідок та позивач виїхали з м. Чернігів зі своїми сім`ями на трьох транспортних засобах, виїжджало приблизно десять осіб. По дорозі заїхали в смт. Куликівка та в лікарні даного населеного пункту отримали лікарняні. 17.03.2022 зранку поїхали в смт. Козелець до ОСОБА_21 , який надав свідку та позивачу паливо для транспортних засобів. В подальшому поїхали в м. Івано-Франківськ, в яке прибули 19.03.2022. В м. Івано-Франківськ звернулися до місцевого відділу поліції, в якому написали зобов`язання про повернення до міста служби. 21.03.2022 позивач та свідок виїхали з м. Івано-Франківськ і по дорозі біля м. Луцьк зустрілися з ОСОБА_12 і всі разом на двох автомобілях поїхали в напрямку міста Чернігова. 21.03.2022 ввечері приїхали в Київську область та на блок посту їх зупинили і повідомили про посилену комендантську годину до 23.03.2022. До вказаної дати перебували в своїх автомобілях, а 23.03.2022 після закінчення комендантської години поїхали в смт. Козелець та залишились в даному населеному пункті, оскільки їм повідомили про звільнення зі служби та неможливістю доїхати до м. Чернігів, оскільки на той час було зруйновано міст через який необхідно було їхати.   
		ОСОБА_15 наразі працює в ГУНП в м. Києві. В лютому 2022 року займав посаду начальника управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернігівській області. Щодо виїзду поліцейських за межі дислокації (м. Чернігів) свідок повідомив, що він мав відбуватися з дозволу начальника ГУНП в Чернігівській області відповідно до рапорту, написаного поліцейським. Як відомо свідку, право надання дозволу на виїзд поліцейським за межі області начальник ГУНП в Чернігівській області нікому не делегував. Свідку не відомо, чи звертався позивач із рапортом на ім' я начальника ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_11. Також свідок повідомив, що їх управління кадрового забезпечення працювало цілодобово і поліцейські мали змогу звертатися з відповідними рапортами. Щодо ознайомлення з наказом про посилений режим служби, то свідок повідомив, що з ним були ознайомлені керівники структурних підрозділів апарату ГУНП в Чернігівській області та керівники територіальних відокремлених підрозділів, які в свою чергу, повинні були довести цю інформацію до своїх підлеглих, тому ОСОБА_8 мав ознайомити позивача з даним наказом. Також свідок повідомив, що наразі цей пункт наказу дійсний та виконується поліцейськими. 
		ОСОБА_8 повідомив, що перебуває на лікуванні з травмою голови та по суті справи стверджувати нічого не може, оскільки не пам`ятає. При цьому, свідок зазначив, що позивач був його заступником з питань превенції в ЧРУП ГУНП в Чернігівській області. Свідок думає, що надавав позивачу дозвіл на виїзд з міста Чернігова в березні 2022 року для евакуації сім`ї, але в якій формі надавав відповідний дозвіл не пам`ятає. Гадає, що позивач звертався до нього з рапортом щодо виїзду з міста Чернігова в березні 2022 року для евакуації сім`ї, можливо свідок підписав його. На питання головуючої щодо того, кому свідок надавав письмові пояснення від 08.06.2022 він не пам`ятає. На питання представників позивача, свідок повідомив, що думає, що в березні 2022 року до нього зверталися позивач та ОСОБА_16 щодо надання дозволу на виїзд з м. Чернігова для евакуації родини, не заперечує, що він надавав такий дозвіл. Позивач та ОСОБА_16 казали свідку, що вони повернуться до м. Чернігова та наскільки він пам`ятає, вони дійсно повернулися в м. Чернігів, однак точної дати повідомити не може. Наскільки свідок пам`ятає, йому телефонували з кадрового відділу ГУНП в Чернігівській області з приводу надання пояснень, однак він був на лікуванні в інституті серця в м.Києв, хто конкретно телефонував не пам`ятає. На запитання представника відповідача свідок повідомив, що позивач повернувся в місто, коли евакуював свою родину, він його бачив, але коли саме не пам`ятає. Чи телефонував своїм заступникам, коли вони виїхали з міста евакуювати свої родини не пам`ятає. Свідок стверджує, що пояснення в червні 2022 року надавав, але кому саме і де, не пам`ятає, був в цей час на стаціонарному лікуванні в м. Києві.   
		Вважаючи зазначені накази відповідача протиправними, а своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
		Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
		Закон України "Про Національну поліцію"  від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
		Відповідно до  статті 8 Закону  поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським  Конституції  та законів України.
		За правилами пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень   Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		При цьому згідно з пунктами 24, 24-1, 34, частини першої статті 23 Закону   поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості; здійснює у визначеному   законом   порядку протидію злочинним посяганням на об`єкти критичної інфраструктури, які загрожують безпеці громадян і порушують функціонування систем життєзабезпечення; захист об`єктів критичної інфраструктури, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань у кіберпросторі, здійснює заходи із запобігання, виявлення, припинення та розкриття кіберзлочинів проти об`єктів критичної інфраструктури; здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями.
		Крім того, приписами частин другої, третьої статті 24 Закону закріплено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
		У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
		Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII Дисциплінарний статут Національної поліції України визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
		Приписи частин першої, другої статті 1 Дисциплінарного статуту визначають, що службова дисципліна - дотримання поліцейським  Конституції  і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
		Із змісту частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту випливає, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених   статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції
		Відповідно до частин першої, другої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених  Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		За правилами статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
		До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення із служби в поліції.
		Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
		Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
		З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено  законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
		Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
		Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.
		Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
		Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
		Такий висновок щодо застосування наведених вище правових норм сформульовано у постановах Верховного Суду від 24.02.2020 у справі №  804/2711/17 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19.
		Підстави проведення службового розслідування визначені статтею 14 Дисциплінарного статуту, за якою службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
		Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
		Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед  законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
		Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
		Відповідно до пункту 1 розд. ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого  наказом МВС України від 07.11.2018 №  893 (далі - Порядок №  893) службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
		Розділ VІ Порядку №   893 містить вимоги щодо оформлення матеріалів службового розслідування. Зокрема, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема, обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог   Закону України "Про захист персональних даних"), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
		Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити обставини і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки особи та її ставлення до вчиненого.
		Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
		Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених   Кримінальним процесуальним кодексом України,   законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю"   та іншими законами; 4)   подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
		Вимоги до висновку за результатами службового розслідування та оформлення його результатів викладені у частині першій статті 19 Дисциплінарного статуту, якому кореспондують наведені вище положення Порядку №  893.
		Надаючи оцінку твердженню стороні позивача про те, що службове розслідування за фактом відсутності позивача на службі вже проводилося, за результатом чого у березні 2022 року був складений висновок службового розслідування, а відтак підстави проводити його повторно були відсутні, суд у площині спірних правовідносин вважає помилковим, оскільки, як свідчить зміст згаданої вище доповідної записки від 13.05.2022, а також Висновку про службове розслідування від 11.06.2022, останнє було призначено з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки обставин, зокрема, відсутності позивача на службі, а також дотримання прав останнього, які гарантовані статею 18 Дисциплінарного статуту. Тобто проведення службового розслідування, призначеного наказом від 13.05.2022 №  595, переслідувало легітимну мету.
		Це також підтверджується й тим, що у межах цього службового розслідування у ОСОБА_1 відібрані пояснення, а також ознайомлено останнього із змістом статей 18, 19 Дисциплінарного статуту.
		Надаючи оцінку обставинам, встановленим судом, у даній справі, суд зазначає наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що проведеним службовим розслідуванням встановлено факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання службових обов`язків,  самоусунення  з 16.03.2022  від виконання своїх службових, функціональних обов`язків, як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави, зокрема, як керівника, в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу  в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, капітаном поліції ОСОБА_1 . 
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого   Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої   статті 106 Конституції України,   Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Відповідно до пункту 3 вказаного вище Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями   30 - 34,   38,   39,   41 - 44,   53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою   статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними нормативними актами. 
		Згідно з показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_21 був введений посилений варіант несення служби, який у подальшому періодично продовжувався. Свідки зазначили про те, що ГУНП в Чернігівській області було прийнято наказ, який передбачав переведення особового складу поліції Чернігівської області на посилений варіант службової діяльності, зокрема, заборону поліцейським структурних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, територіальних та міжрегіональних органів поліції всі виїзди за межі обслуговуємої території та Чернігівського гарнізону без дозволу начальника ГУНП в Чернігівській області.
		Свідок ОСОБА_15 повідомив, що виїзд поліцейських мав відбуватися з дозволу начальника ГУНП в Чернігівській області відповідно до рапорту написаного поліцейським. Як відомо свідку право надання дозволу на виїзд поліцейським за межі області начальник ГУНП в Чернігівській області ні кому не делегував. 
		Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 на виконання   Указу Президента України "Про введення надзвичайного стану в Україні", з метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, особовий склад переведено на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим.
		Суд звертає увагу, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
		Статтею 24 Закону  установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
		У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
		Враховуючи вищевикладене суд вважає, що всі поліцейські з 24.02.2022 зобов`язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу, (в спірному випадку місцем дислокації є м. Чернігів) та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки, в тому числі і завдань щодо захисту, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України.
		В силу статті 24 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повноваженнями щодо надання дозволу на зміну місця несення служби, на виїзд за межі території місця дислокації підрозділу наділений виключно начальник ГУНП в Чернігівській області.
		Згідно пункту 3 наказу ГУНП в Чернігівській області від 21.02.2022 №268 про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності, поліцейським структурних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, територіальних та міжрегіональних органів поліції (УПП, УСР, УБН, ВПК, УПО, ВВБ в Чернігівській області), заборонено всі виїзди за межі обслуговуємої території та Чернігівського гарнізону без дозволу начальника ГУНП. 
		Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 подав рапорт на ім`я керівника ГУНП в Чернігівській області про залишення місця дислокації підрозділу. У свою чергу, позивачем, надаючи суду пояснення, не заперечується, що з 16.03.2022 покинув місце дислокації підрозділу.
		Посилання позивача на те, що він залишив місце дислокації підрозділу з метою евакуації родини на підставі дозволу начальника ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 , а відтак висновки службового розслідування про безпідставне залишення позивачем місця дислокації підрозділу є протиправними, суд оцінює критично.
		Суд наголошує на тому, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки, на відміну від іншої служби/професії/особи, служба в поліції вимагає від поліцейського особливої обачності та неухильного виконання вимог Конституції України та Законів, що тісно пов`язується із захистом Держави, її громадян.
		Наказом Національної поліції України від 10.03.2022 №   190 (далі - Наказ №   190) відповідно до пункту 1 наказано поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме:
		поліцейським, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв`язку з об`єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення);
		поліцейським, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов`язків за місцем проходження служби;
		поліцейським, які мають статус одинокої матері (батька).
		Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позивач належить до кола поліцейських, які вправі протягом доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік.
		При цьому, суд акцентує увагу, що відповідно до пункту 3 Наказу №   190 поліцейські, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 цього наказу, зобов`язані невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби, що як встановлено під час судового засідання, позивачем зроблено не було.
		Крім того, суд зауважує, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження існування дозволу керівництва ГУНП в Чернігівській області покинути позивачу територію дислокації підрозділу (м. Чернігів). 
		Відповідно до статті 59 Закону  рішення з питань проходження служби, зокрема переміщення поліцейських, оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
		Згідно пунктом 1 розд. III Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженим   наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235, видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених   законом   та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
		Питання переміщення поліцейських до повноважень начальника ЧРУП ГУНП в Чернігівській області не належить.
		Крім того, свідок ОСОБА_8 зазначив, що не пам`ятає про надані ним пояснення щодо надання позивачу дозволу на залишення місця дислокації для евакуації сім`ї.  
		Так, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, свідок ОСОБА_8 повідомив, що перебуває на лікуванні з травмою голови та по суті справи стверджувати нічого не може, оскільки не пам`ятає. При цьому, свідок зазначив, що позивач був його заступником з питань превенції в РУ ГУНП в Чернігівській області. Свідок думає, що надавав позивачу дозвіл на виїзд з міста Чернігова в березні 2022 року для евакуації сім`ї, але в якій формі надавав відповідний дозвіл не пам`ятає. Гадає, що позивач звертався до нього з рапортом щодо виїзду з міста Чернігова в березні 2022 року для евакуації сім`ї, можливо свідок підписав його. На питання головуючої щодо того кому свідок надавав письмові пояснення від 08.06.2022 він не пам`ятає. На питання представників позивача, свідок повідомив, що думає, що в березні 2022 року до нього зверталися позивач та ОСОБА_16 щодо надання дозволу на виїзд з м. Чернігова для евакуації родини, не заперечує, що він надавав такий дозвіл. Позивач та ОСОБА_16 казали свідку, що вони повернуться до м. Чернігова та наскільки він пам`ятає вони дійсно повернулися в м. Чернігів, однак точної дати повідомити не може. Наскільки свідок пам`ятає йому телефонували з кадрового відділу ГУНП в Чернігівській області з приводу надання пояснень, однак він був на лікуванні в інституті серця, хто конкретно телефонував не пам`ятає. На запитання представника відповідача свідок повідомив, що позивач повернувся в місто коли евакуював свою родину, він його бачив, але коли саме не пам`ятає. Чи телефонував своїм заступникам коли вони виїхали з міста евакуювати свої родини не пам`ятає. Свідок стверджує, що пояснення в червні 2022 року надавав, але кому саме і де, не пам`ятає, був в цей час на стаціонарному лікуванні в м. Києві.   
		Таким чином, щодо посилання позивача на пояснення ОСОБА_8 від 08.06.2022 (том № 1 а.с.92) про надання йому дозволу на виїзд з м. Чернігова для евакуації сім`ї, наданих в рамках службового розслідування суд зазначає, що відповідно до висновку службового розслідування, опитати вказану особу було неможливо внаслідок його перебування на стаціонарному лікуванні у м. Києві з 26.04.2022 по 12.09.2022. 
		Також суд зазначає, що в наданій позивачем копії пояснень ОСОБА_8 від 08.06.2022 не заповнена графа прізвище, ім`я та по батькові, посада та спеціальне звання особи з числа дисциплінарної комісії, яка отримує від опитуваного пояснення.
		Крім того, як встановлено судом вище, надавати відповідний дозвіл може лише начальник ГУНП в Чернігівській області або особа, яка виконує обов`язки начальника ГУНП.
		Щодо посилання позивача на доказ - фотокопію його рапорту на ім`я полковника поліції ОСОБА_8 від 16.03.2022 про надання дозволу на виїзд, суд зазначає, що в рамках службового розслідування дисциплінарна комісія оригінал такого документа фактично не знайшла, про що у висновку вказано «фізична відсутність такого документа». 
		Відтак, на переконання суду, рішення про залишення міста Чернігова з метою евакуації сім`ї прийнято позивачем у зв`язку з військовою збройною агресією російської федерації проти України, однак це не може бути для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби та дислокації підрозділу, де він проходив службу.
		У площині наведеного, як було підкреслено вище, поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу начальника ГУНП в Чернігівській області.
		Отже, самовільне залишення дислокації підрозділу (м. Чернігів) з 16.03.2022, невихід позивача на службу, неприбуття останнього у подальшому до місця дислокації підрозділу, в якому служив (м. Чернігів), тобто до місця несення служби, свідчить про безвідповідальне ставлення до своїх функціональних обов`язків.
		Так, ОСОБА_1 зазначає, що 16.03.2022 виїхав з міста Чернігова, та 19.03.2022 прибув до м. Івано-Франківськ, де цього ж дня звернувся до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області для реєстрації своєї дружини. Цього ж дня ОСОБА_1 в Головному управління Національної поліції в Івано-Франківській області було ознайомлено з вимогами наказу Голови Національної поліції України  від 10.03.2022 №190, виписано письмове зобов`язання про повернення до місця дислокації для подальшого несення служби в ЧРУП ГУНП в Чернігівській області. Прибувши 21.03.2022 в місто Київ, на блок-посту військові заборонили проїзд до м. Чернігів у зв`язку з оголошенням комендантської години до 7 год. 00 хв. 23.03.2022 та повним зупиненням транспортного сполучення з м. Чернігів. 
		Крім того, згідно показів свідка ОСОБА_12 , 21.03.2022 останній зустрівся з позивачем та ОСОБА_16 біля м. Луцьк і поїхали в напрямку м. Чернігова. На блок-посту у Київській області їх зупинили та повідомили про посилену комендантську годину до 23.03.2022. В свою чергу, 23.03.2022 зранку вони виїхали в напрямку м. Чернігова. На черговому блок-пості їм повідомили, що міст до в`їзду в м. Чернігів зруйновано, проїзд неможливий. 
		Свідок ОСОБА_16 зазначив, що 21.03.2022 ввечері приїхали в Київську область та на блок посту їх зупинили і повідомили про посилену комендантську годину до 23.03.2022. До вказаної дати перебували в своїх автомобілях, а 23.03.2022 після закінчення комендантської години поїхали в смт. Козелець та залишились в даному населеному пункті, оскільки їм повідомили про звільнення з роботи та неможливістю доїхати до м. Чернігів, оскільки на той час було зруйновано міст через який необхідно було їхати.   
		Крім того, позивачем до справи долучено в якості доказів документи, які були створені останнім, надруковані на комп`ютері, датовані 22 березня 2022 року, а саме: рапорти від 22.03.2022 на ім`я голови Національної поліції України та на ім`я міністра МВС України, зі змісту яких вбачається твердження позивача про своє перебування 22.03.2022 в м. Івано-Франківськ. 
		А отже, такі докази спростовують покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_16 щодо подій які мали місце в період з 21 по 23 березня 2022 року. 
		Крім того, з отриманих в рамках розгляду справи додаткових доказів від оператора мобільного зв`язку «Лайфселл» встановлено, що адреса розташування базової станції та азимут за абонентським номером НОМЕР_1 , який належить позивачу в період, зокрема, з 21.03.2022 по 23.03.2022 є Івано-Франківська область.
		А отже, враховуючи сукупність вищезазначених доказів суд критично відноситься до доводів позивача щодо його наміру повернутися до місця несення служби та до виконання обов`язків поліцейського. 
		З урахуванням наведеного вище у своїй сукупності суд зауважує, що будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам відсутності позивача на службі матеріали справи не містять.
		До того ж, з огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
		Отже, оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту,   статті 18 Закону, Правил етичної поведінки поліцейських та Присяги працівника поліції, які отримали свій вияв у фактичному самоусуненні від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, а також самовільному залишенню без будь-якого погодження з керівником території дислокації підрозділу (м. Чернігів), то при прийнятті оскаржуваного наказу від 13.06.2022 №   489 в частині, що стосується позивача, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
		Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		Судом враховується, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
		Суд акцентує увагу, що позивач станом на 24.02.2022 був офіцером середньої ланки, капітаном поліції, стажем роботи понад 9 років. 
		На переконання суду, встановлені у даній справі обставини дозволяють дійти висновку про безвідповідальне ставлення позивача до долі тих осіб, які перебували на території м. Чернігів та які опинились у безпорадному стані, потребуючи надання допомоги після обстрілів, переміщення в укриття до та під час бомбардувань території міста, супроводу поранених, надання гуманітарної допомоги тощо.
		Поведінка позивача безумовно призвела до підриву авторитету органів внутрішніх справ, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов`язків.
		Разом з тим, як було зазначено вище, встановлені у висновку службового розслідування обставини були достатніми стверджувати про порушення позивачем вимог чинного законодавства, що не породжує сумніви у правомірності оскаржуваних у цій справі наказів.
		Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
		Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.12.2019 у справі №816/70/16, від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18.
		Суд сприймає критично твердження позивача та його представників про застосування вибіркового підходу до поліцейських, які вчинили один і той самий дисциплінарний проступок, а саме самовільне залишення території місця дислокації підрозділу, за результатами службового розслідування, яких було притягнуто до різних видів дисциплінарної відповідальності. Частину працівників поліції (58 осіб) було звільнено зі служби в поліції, в тому числі, позивача, а іншу частину (62 особи) - притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність. 
		В судовому засіданні був оглянутий та долучений до матеріалів справи повний Висновок службового розслідування від 11.06.2022.
		Так, твердження про те, що всі фігуранти службового розслідування від 11.06.2022 вчинили тотожній дисциплінарний проступок не відповідають дійсності та спростовуються змістом самого висновку службового розслідування. Так, наприклад: поліцейські з відділів та відділень, що дислокувалися в місті Городня та Ріпки біля 4 години ранку 24 лютого 2022 року були евакуйовані до міста Чернігів для подальшого несення служби в цьому місті. Водночас, 25-26 лютого 2022 самостійно, за власною ініціативою частина поліцейських повернулася на вже окуповані території і залишалась там до часу деокупації. Після оголошення збору особового складу за сигналом «Бойова тривога», отримавши зброю та команду про розстановку, завдання і місця дислокації по місту Чернігів, певна частина поліцейських у період з 24.02.2022 до 16-19 березня 2022 щоденно заступали на службу і виконували свій обов`язок. Проте за особистих обставин, за власною ініціативою після 15-19 березня 2022 вивозили родини з міста без повідомлення керівництва і без отримання/спроби отримати дозвіл на виїзд за межі гарнізону. Після оголошення збору особового складу за сигналом «Бойова тривога», поліцейські, які перебували на цей момент у відпустках чи відрядженнях поза межами населеного пункту Чернігів, вжили заходи щодо прибуття до місця дислокації їх підрозділів. Проте частина поліцейських всупереч наказам Голови Національної поліції та керівництва ГУНП, до міста не повернулась і до виконання обов`язків поліцейського не приступили. Частина поліцейських, які отримали повідомлення про збір за сигналом «Бойова тривога», проігнорували команду із виправданням на кшталт «я на лікарняному» або «я вихідний/відпустка» до приміщень поліції для отримання зброї та відповідних завдань не прибула, хоча перебувала у місті Чернігів чи передмісті. В подальшому перебували у місті, спілкувались з колегами які несли службу, отримували інформацію щодо роботи поліції і наказів, але самі до виконання обов`язків поліцейського не приступали, протягом березня 2022 залишили місто. 
		Таким чином, судом встановлено чотири різних склади дисциплінарних проступків, які не є тотожними.
		Вищезазначені групи з різними складами дисциплінарних проступків об`єднує лише те, що вони були вчинені особами під час дії воєнного стану і дисциплінарні проступки було вчинено особами зі статусом поліцейського.
		При цьому, суд зазначає, що навіть за наявності тотожного складу дисциплінарного проступку у діях поліцейських, до таких поліцейських може бути застосований різний вид дисциплінарної відповідальності, оскільки одним з важливих критеріїв оцінки дій порушника є його посадове становище, вислуга років і наявність поліцейських у підпорядкуванні, щирість і об`єктивність пояснень. Оцінюється окремо шкода, яка була завдана діями/бездіяльністю поліцейського, і такий різновид шкоди як репутаційна шкода.
		Суд враховує, що позивач, як заступник начальника районного управління поліції був керівником блоку превентивної діяльності (блок громадської безпеки), тобто мав більше 200 осіб підлеглих.
		Також суд зазначає, що певні дефекти адміністративного акту можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акту (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
		Отже саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
		Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним.
		Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
		Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
		Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
		Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №  813/1790/18.
		На переконання суду, з урахуванням встановлених обставин, повна деталізація відповідачем кожного конкретного випадку по кожній із осіб стосовно яких проводилось службове розслідування не могло вплинути на суть прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення стосовно позивача.
		Згідно з частиною сьомою статті 19 Дисциплінарного статуту вбачається, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
		Відповідно до частин першої, другої статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
		У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
		Посилання сторони позивача на те, що дисциплінарне стягнення застосовано до останнього поза межами встановленого статтею 21 Дисциплінарного статуту строку, оскільки за результатами першого службового розслідування було складено висновок, який затверджений 21.03.2022 начальником ГУНП в Чернігівській області та є чинним, суд відхиляє, позаяк підставою для застосування дисциплінарного стягнення згідно наказу від 13.06.2022 №  489 став Висновок службового розслідування, затверджений 11.06.2022. І притягнення до дисциплінарної відповідальності мало місце у межах встановленого частиною першою статті 21 Дисциплінарного статуту шестимісячного строку.
		До того ж суд зауважує, що результати проведеного у березні 2022 року службового розслідування скасовані ГУНП в Чернігівській області шляхом, зокрема, скасування наказів як про притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, так і наказів про реалізацію таких стягнень, а відтак у площині цього спору відсутні підстави стверджувати, що затверджений 21.03.2022 висновок службового розслідування є чинним щодо спірних правовідносин.
		З урахуванням викладеного суд також відхиляє посилання сторони позивача на повторне притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, оскільки, як було неодноразово підкреслено вище, накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності і про реалізацію дисциплінарного стягнення були скасовані.
		Крім того, факт тимчасової непрацездатності позивача у період з 15.03.2022 по 19.03.2022 та з 19.03.2022 по 24.03.2022,  доказів повідомлення відповідача про яку матеріали справи не містять, на переконання суду не може вважатися достовірним з огляду на те, що згідно листа КНП "Куликівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Куликівської селищної ради ОСОБА_1 звертався особисто для отримання медичної допомоги 15.03.2022, а також 19.03.2022 (том № 1 а.с. 129, 151). 
		У свою чергу, із змісту показів свідка ОСОБА_16 слідує, що останній 16.03.2022 зранку з позивачем виїхали з м. Чернігів зі своїми сім`ями на трьох транспортних засобах, виїжджало приблизно десять осіб. По дорозі заїхали в смт. Куликівка та в лікарні даного населеного пункту отримали лікарняні. 17.03.2022 зранку поїхали в смт. Козелець до ОСОБА_21 , який надав свідку та позивачу паливо для транспортних засобів. В подальшому поїхали в м. Івано-Франківськ, в яке прибули 19.03.2022.
		Викладене, з урахуванням загальновідомих обставин неможливості швидкого пересування автомобільними дорогами загального користування в Україні у березні 2022 року та відстанню між населеними пунктами Куликівка та Івано-Франківськ відповідними дорогами складає не менше 714 км, дає об`єктивні підстави породжувати сумніви у достовірності викладених у медичному висновку про тимчасову непрацездатність відомостей щодо непрацездатності ОСОБА_1 .
		За правилами частин першої, третьої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
		Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
		Пунктом 6 частини першої   статті 77 Закону   передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Відтак, з урахуванням наведених вище нормативних приписів та встановлених вище обставин обґрунтованості накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції суд дійшов висновку й про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів ГУНП в Чернігівській області від 13.06.2022 №  489 та від 28.06.2022 № 319 о/с в частині, що стосується позивача.
		Щодо вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд зауважує, що вони з урахуванням наведених вище мотивів також не підлягають задоволенню, позаяк є похідними.
		Судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 168, 227-228, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд   
		В И Р І Ш И В:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку  статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.        
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ). 
		 
		Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651).
		 
		Повний текст рішення суду складено 02.04.2024.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                    Оксана ТИХОНЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...