Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 157/1987/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2024. Зареєстровано: 05.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2024.
Дата набрання законної сили: 07.05.2024
Номер судового провадження: 1-кп/166/14/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023030530000571

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		справа № 157/1987/23
		провадження № 1-кп/166/14/24
		категорія: 23
		ВИРОК
		іменем України
		05 квітня 2024 року                    смт. Ратне
		Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілої ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023030530000571, відомості про яке внесено до ЄРДР 04 серпня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каменя-Каширського Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, 
		установив:
		ОСОБА_6 , будучи попередньо притягнутим Камінь-Каширським районним судом Волинської області 27 грудня 2022 року, 02 лютого 2023 року, 24 березня 2023 року до адміністративної відповідальності за вчинення відповідно 03 грудня 2022 року о 21 год 20 хв, 13 грудня 2022 року близько 23 год 33 хв, 31 грудня 2022 року о 16 год 25 хв, 18 липня 2023 року о 22 год 13 хв домашнього насильства за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі  КУпАП), 03 серпня 2023 року близько 09 години, знаходячись за місцем свого проживання, що за адресою АДРЕСА_2 , усупереч вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» умисно систематично на ґрунті неприязних відносин учинив психологічне та економічне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_4 , що виражалося в образах нецензурними словами, погрозах фізичною розправою, вимозі залишення будинку, позбавленні можливості користуватися речами щоденного вжитку, іншим майном, що призвело до погіршення якості життя потерпілої, що, зокрема, полягало у втомі, економічному дискомфорті, негативних переживаннях, а також втраті енергійності та працездатності, повноцінного сну, відпочинку, самооцінки та позитивних емоцій.
		Обвинувачений винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, дав показання про те, що дійсно він двічі або тричі, точно не пам`ятає, притягувався Камінь-Каширським районним судом до адмінвідповідальності за насильство у сім`ї, у вчиненні якого визнавав свою винуватість, погоджувався із судовими рішеннями. Визнав, що конфлікти із ОСОБА_4 виникали часто, однак не вбачає у цьому проблеми, уважаючи таку поведінку нормальною, характерною для багатьох сімей. Події 03 серпня 2023 року заперечив, указав, що тілесних ушкоджень того дня потерпілій не наносив, таких ушкоджень на ній не бачив, велосипеда на неї не кидав, майна (телевізора, картини, підлоги) не пошкоджував. Випадки ненадання можливості користування за місцем проживання сім`ї інтернет-зв`язком шляхом відключення модема, а також електроенергією визнав, пояснив це таким своїм бажанням, не конкретизувавши причини. Указав, що потерпіла із дітьми певний час жила у своїх батьків із власної волі; він на даний час проживає у своїх батьків із метою уникнення конфліктів. Зазначив, що дружина із його дозволу користувалася його коштами, що надходили на його банківську картку для виплат. Крім цього, потерпіла користується коштами, отриманими від продажу подарованої його батьками нерухомості.
		Незважаючи на заперечення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_6 складу злочину з огляду на таке.
		Статтею 126-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
		Відповідно дост.1Закону України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству»(далі  Закону) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь .
		За твердженням прокурора ОСОБА_6 учинив щодо потерпілої домашнє насильство у трьох формах: економічне, психологічне та фізичне. 
		Згідно із приписами ст. 1 Закону економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Потерпіла дала показання суду про те, що з обвинуваченим у шлюбі, який на час вчинення злочину було розірвано, мають троє неповнолітніх дітей; разом проживали у квартирі, придбаній у шлюбі за кошти, отримані від продажу подарованої батьками чоловіка нерухомості. У зв`язку із несенням військової служби у зоні ведення бойових дій, з якої ОСОБА_6 звільнився у жовтні 2022 року, та зловживанням алкоголем останній став агресивним, запальним, безпідставно ображав її нецензурними словами, влаштовував конфлікти, дебоші, нищив речі домашнього вжитку (різав, підпалював), проганяв із будинку (часто в нічну пору доби), перешкоджав у користуванні майном (відключав електроенергію, інтернет-зв`язок). Таку поведінку обвинувачений допускав у присутності дітей, які зазнавали негативних наслідків у психоемоційному розвитку. У однієї із дочок посилилось заїкання, інша стала замкнутою в собі, після чергового скандалу змушена була викликати швидку медичну допомогу до дочки, у якої розболілося серце. Діти, будучи свідками сімейних дебошів, ставали наляканими і тривожними, постійно плакали, просили змінити місце проживання. Вона ж відчувала себе приниженою, розгубленою, на фоні постійних стресів зазнала загострення хвороби (псоріазу). Зазначила, що загалом неправомірна поведінка обвинуваченого призвела до втрати нею і дітьми повноцінного відпочинку, можливості якісно працювати, навчатися, до постійної втоми та переживань.
		Указала, що за її заявами ОСОБА_6 був тричі притягнутий до адмінвідповідальності за насильство в сім`ї. Однак згодом, а саме 03 серпня 2023 року обвинувачений у нетверезому стані знову зчинив конфлікт, у ході якого відключив WI-FI, електроенергію, не дозволяв підігріти дітям їжу, мотивуючи тим, що квартира їй не належить, проганяв її із житла, розуміючи, при цьому, що діти із ним не залишаться. Вона намагалася взяти у сараї велосипед, маючи намір їхати на роботу. Однак ОСОБА_6 відібрав велосипед у неї, дьоргав за багажник, штовхнув ногою у колесо велосипеда, від чого вона впала на землю, згодом - ударив її в ногу. У зв`язку із цим випадком вона викликала працівників поліції. Потерпіла проти виклику в судове засідання свідка  неповнолітньої дочки заперечила, мотивуючи тим, що участь у судовому засіданні лише посилить стресові відчуття у дитини, яка й так є наляканою.
		Показання потерпілої є логічними, послідовними, узгоджуються із іншими дослідженими судом доказами, тому суд приймає ці показання як належні й допустимі. 
		Суд установив,що ОСОБА_6 раніше,тобто до03серпня 2023року,згідно ізпостановами Камінь-Каширськогорайонного судувід 27.12.2022, 02.02.2023, 24.03.2023притягувався доадміністративної відповідальностіза ст.173-2КУпАП завчинення відповідно03грудня 2022року,13грудня 2022року,31грудня 2022року відносносвоєї колишньоїдружини ОСОБА_4  домашньогонасильства,що полягалоу нецензурнійлайці тасловесних погрозахфізичною розправою. Крімцього,постановою суду від09.08.23 ОСОБА_6 визнаний винниму тому,що він18липня 2023року повторнопротягом рокувчинив домашнєнасильство відносно ОСОБА_4 ,яке виразилосяв нецензурнійлайці,словесних погрозахфізичною розправою. При цьому, він у судових засіданнях із розгляду справ про притягнення до адмінвідповідальності свою винуватість у вчиненні правопорушень визнав, із судовими рішеннями погодився.
		Таким чином, ОСОБА_6 , учиняючи домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини, кожного разу завдавав шкоди її психологічному здоров`ю. 
		ОСОБА_4 03 серпня 2023 року звернулася із заявою до Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області (а.с.58) про вжиття заходів щодо її колишнього чоловіка ОСОБА_6 , який систематично вчиняє домашнє насильство щодо неї і дітей. У протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.08.2023 (а.с.65) ОСОБА_4 указала про вчинення щодо неї 03 серпня 2023 року домашнього насильства, що полягало у «застосуванні поштовхів, що призвело до тілесних ушкоджень, вживанні нецензурної лайки, пошкодженні майна». 
		Повідомлені ОСОБА_4 на лінію 102 обставини пошкодження майна (велосипеда), штовхання її колишнім чоловіком зафіксовано у рапорті старшого інспектора чергового від 03.08.23 (а.с.66).
		За заявою ОСОБА_4 від 03.08.23 04 серпня 2023 року до ЄРДР внесено відомості про те, що 03 липня 2023 року близько 09 години за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 ОСОБА_6 вчиняє систематичне фізичне та психологічне домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_4 , що проявляється у «киданні останньої на підлогу, нецензурній лайці, навмисному зломі велосипеда». 
		Суд погоджується із доводами прокурора про допущення технічної помилки у витязі з ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 03.08.23 та постанові слідчого про визнання потерпілою, зокрема при зазначені дати вчинення правопорушення (03.07.23), зважаючи, що сукупність досліджених судом доказів (показання потерпілої, заява про вчинення злочину, відеозаписи з бодікамер) свідчить про те, що подія відбулася саме 03 серпня 2023 року. 
		Із відеозапису із бодікамери поліцейського вбачається, що за викликом ОСОБА_4 до квартири за місцем проживання прибули поліцейські. Обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння, вів себе неадекватно, агресивно, від`єднав від живлення модем для доступу до Інтернету, на звинувачення про пошкодження велосипеда повідомив про те, що буде робити все, що хоче. Згідно із цим же записом потерпіла повідомила поліцейських про факт нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , зокрема внаслідок удару ногою у велосипед, від чого вона впала, а згодом вдруге  ногою в її ногу. Указала на місця заподіяння ушкоджень  ліве стегно і праву стопу та повідомила про відключення обвинуваченим електроенергії того ж дня перед викликом поліції.
		Диск із відеозаписом вказаних обставин слідчий отримав на свій адресований начальнику Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області запит. Не є безумовною підставою для визнання даного доказу недопустимим, за доводами захисту, відсутність у супровідному листі на виконання запиту відомостей про вид доданого носія інформації та персональних даних поліцейського, якому належить бодікамера. Так, обвинувачений заперечень щодо правдивості зафіксованих на відеозаписі відомостей не висловив, із цими відомостями повністю узгоджуються повідомлені потерпілою у судовому засіданні обставини вчинення правопорушення. Більш того, зафіксовані на різних бодікамерах обох поліцейських обставини є ідентичними. 
		Твердження захисту про невстановлення стороною обвинувачення часу вчинення 03 серпня 2023 року правопорушення з огляду на час початку відеозапису процесу документування події працівниками поліції (08 год 13 хв) спростовується цим же відеозаписом із відображенням часу (09 год 12 хв) на екрані мобільного телефона поліцейського, який прибув за викликом потерпілої, та відеозаписом із фіксацією часу (09 год 13 хв) іншою бодікамерою, закріпленою на тілі другого поліцейського.
		Факт перешкоджання потерпілій використовувати домашнє майно (електроприлади через відключення ним електроенергії, інтернет-зв`язок шляхом від`єднання модема) визнав у своїх показаннях сам обвинувачений. 
		Доводи захисника про використання потерпілою для проживання власних коштів обвинуваченого не свідчать про відсутність ознак економічного насильства у діях останнього, оскільки достатніми для такої оцінки дій кривдника є позбавлення можливості використання майна. 
		Суд констатує, що за вчинення протиправних дій 03 серпня 2023 року обвинувачений до адміністративної відповідальності не притягувався.
		Спростовуючи доводи захисника про подвійне притягнення ОСОБА_6 за одні і ті ж правопорушення, суд, вбачаючи у діях останнього ознаки систематичності, орієнтується на позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 14.06.2022 у справі № 585/3184/20.
		Так, за висновком ВС систематичність як ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, може бути підтверджена попереднім притягненням особи до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, визначених законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в КУпАП, не свідчить про подвійне притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення. Адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст. 173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним. Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров`я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя). Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб. При цьому кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства.
		Потерпіла у судовому засіданні показала та під час опитування її працівником поліції за місцем проживання 03 серпня 2023 року пояснила, що після неодноразового притягнення ОСОБА_6 до адмінвідповідальності терпіти протиправну поведінку колишнього чоловіка було уже не під силу, з метою збереження свого і дітей здоров`я вона змушена була звертатися до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 
		   Таким чином, суд, оцінюючи досліджені докази, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 в умисних систематичних діях, що становлять психологічне насильство (образи нецензурними словами, погрози фізичною розправою), що періодично траплялося із грудня 2022 року до 03 серпня 2023 року, та економічне насильство (позбавлення можливості використовувати майно за призначенням (велосипед, електроприлади, інтернет-зв`язок), вимога залишити житло), що мало місце 03 серпня 2023 року. Такі дії обвинуваченого призвели до тривалих психологічних страждань потерпілої, погіршення якості життя (втомі, економічному дискомфорті, негативних переживаннях, втраті повноцінного сну, відпочинку, позитивних емоцій), тобто спричинили наслідки, які не охоплюються ст. 173-2 КУпАП.
		Прокурор на підтвердження у діях обвинуваченого економічного насильства, крім іншого, надала протокол огляду місця події від 07.08.23 із фіксацією пошкодження майна у квартирі АДРЕСА_3 , а саме механічних пошкоджень у вигляді розрізу картини із зображенням відтиску долонь рук різного кольору; зламу каркаса телевізора марки «LG» сірого кольору; пошкоджень на дерев`яному паркеті. Однак потерпіла зазначила, що вказане майно було пошкоджено задовго до подій, що відбувалися 03 серпня 2023 року. Відтак даний доказ, на думку суду, є неналежним.
		Крім указаних форм насильства, ОСОБА_6 звинувачується у застосуванні щодо потерпілої фізичного насильства, що полягає у заподіянні легких тілесних ушкоджень.
		Так, у судовому засіданні на підтвердження заподіяння легких тілесних ушкоджень допитано потерпілу; досліджено висновок судово-медичного експерта №131 від 11.08.23 (а.с.98), згідно з яким виявлено у ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження у вигляді гематоми правого стегна і правої стопи, що утворилися внаслідок травматичної дії тупого предмета без відображення контактуючої поверхні за механізмом удар, а також допитано експерта, який вказав на технічну помилку у висновку, де замість гематоми лівого стегна помилково вказав  правого стегна; досліджено довідку лікаря від 11.08.23 про фіксацію в ділянці лівого стегна гематоми розміром 3*6 см, у ділянці правої стопи  гематоми розміром 1*1,5 см.
		Однак оцінки вказаним доказам суд не дає, зважаючи на таке. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		За змістом п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
		За правилами ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, окрім іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. 
		Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
		Наведені правові норми у їх системному зв`язку указують на те, що межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України) визначаються формулюванням обвинувачення, викладеним у обвинувальному акті змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та визначеною в обвинувальному акті правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України), оскільки формулювання обвинувачення є підсумком кримінально-правової оцінки фактичних обставин, а тому безпосередньо та нерозривно з ними пов`язане.
		Цей висновок підтверджується й положеннями ч. 3 ст. 337 КПК України, згідно з якою з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Положення ч. 1 ст. 337 КПК України мають на меті забезпечити особі можливість знати точний обсяг висунутого обвинувачення, від якого він повинен захищатися (включаючи фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими та які будуть предметом доказування в суді).
		Як зауважив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Малофєєва проти Росії" (Malofeyeva v Russia, заява № 36673/04, рішення від 30 травня 2013 року, § 112) вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є спеціальними аспектами права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до підпункту "a" пункту 3 статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Підпункт "b" пункту 3 статті 6 Конвенції гарантує обвинуваченому "достатній час і можливості для підготовки свого захисту" і, отже, передбачає, що суть діяльності щодо захисту його інтересів може включати все "необхідне" для підготовки до основного судового розгляду. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист відповідним чином і без обмеження можливості висувати всі доречні доводи захисту в суді першої інстанції і, таким чином, впливати на результат розгляду.
		У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 звинувачується, серед іншого, у вчиненні фізичного насильства щодо потерпілої, а саме заподіяння легких тілесних ушкоджень. 
		Проте, окрім дати, часу, місця і тяжкості тілесних ушкоджень ні при викладенні фактичних обставин, ні при формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті інші, необхідні для конкретизації обвинувачення, відомості слідчим не зазначені (вид ушкоджень (синці, садна тощо), їх кількість, локалізація, механізм заподіяння і т.і.).
		Відтак вказана обставина позбавила права обвинуваченого і його захисника будувати свою лінію захисту, що свідчить про порушення права на захист. 
		З урахуванням наведеного вище, суд виключає обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні фізичного насильства, що згідно із обвинувальним актом полягало у заподіянні легких тілесних ушкоджень.
		Таким чином, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, - домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного та економічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров`я, погіршення якості життя потерпілої особи.
		При призначенні виду покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.50, 65КК України враховуєхарактер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є закінченим нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, за станом здоров`я потребує оперативного лікування, на обліках лікарів психіатра та нарколога не перебуває, хоча стабільної офіційної роботи не має, однак за твердженням потерпілої постійно отримує дохід від тимчасових підробітків, а також бере до уваги позицію потерпілої про призначення винному несуворого покарання. 
		Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд не встановив. 
		Таким чином, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень можливе при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду із покладенням передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків на мінімальний строк, який обчислюється з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації (ст. 49-2 КВК України). 
		Саме таке покарання, на думку суду, зважаючи на контроль органу пробації за поведінкою засудженого, буде дієвим і виправданим.
		Застосування такого покарання, що не пов`язане з ізоляцією від суспільства, з огляду на його запровадження згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23.08.23, що набрав чинності 28.03.24, суд уважає за можливе в контексті ст. 5 КК України, оскільки призначення його на заміну арешту пом`якшує кримінальну відповідальність особи.
		 
		Окрім цього, за правилами ч.1 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, суд застосовує до обвинуваченого обмежувальний захід, відповідно до якого покладає на останнього обов`язок пройти програму для кривдників (п.5).
		Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, процесуальні витрати в провадженні відсутні.
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
		ухвалив:
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік, поклавши такі обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Покласти на ОСОБА_6 на підставі ч. 1 ст. 91-1 КК України обов`язок проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.
		Контроль за поведінкою обвинуваченого покласти на органи пробації за місцем його проживання.
		Роз`яснити обвинуваченому, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Волинським апеляційним судом. 
		Вирок може бути оскарженийдо Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадженнякопію вироку мають право отримати в суді.
		 
		Суддя Ратнівського 
		районного суду                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...