Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1946/15-г : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; інші вимоги до боржника.
Надіслано судом: 08.04.2024. Зареєстровано: 09.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2024.
Дата набрання законної сили: 02.04.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02.04.2024 року          м.Дніпро         Справа №  908/1946/15-г
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),
		суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
		секретар судового засідання Зелецький Р.Р.
		за участю учасників справи:
		від скаржника Лаврін О.В. , представник;
		інші представники сторін у судове засідання не з`явились 
		розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 року (суддя Черкаський В.І.) у справі №908/1946/15-г 
		кредитори: 
		1 - Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", м. Київ
		2 - Публічне акціонерне товариство "БАНК КАМБІО", м.Київ
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "АЛКОР", м. Донецьк
		про банкрутство,-
		по розгляду скарги Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" вих. №3510 від 29.09.2023 року (вх. № 20980/08-08/23 від 03.10.2023 року) на неправомірні дії (рішення) державного виконавця,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" звернулось до господарського суду Запорізької області зі скаргою вих. № 3510 від 29.09.2023 року (вх. №20980/08-08/23 від 03.10.2023 року) на неправомірні дії (рішення) державного виконавця, в якій заявник просив суд:
		- визнати неправомірними дії Старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Семенко О.В. щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 13.09.2023 про стягнення з АТ "МР БАНК" на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 42 309,87 грн на підставі наказу господарського суду Запорізької області №908/1946/15-г від 11.10.2022 року;
		- визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 13.09.2023 щодо стягнення з Акціонерного Товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 42309,87 грн на підставі наказу господарського суду Запорізької області № 908/1946/15-г від 11.10.2022.
		          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 у даній справі скаргу Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" (вх. № 20980/08-08/23 від 03.10.2023) залишено без задоволення. 
		          Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 72711745 від 13.09.2023 року  про стягнення з АТ "МР БАНК" код 25959784 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 42   309,87 грн на підставі наказу господарського суду Запорізької області № 908/1946/15-г від 11.10.2022 року є правомірним.
		          Не погодившись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
		-  ухвалу господарського суду скасувати та прийняти нове рішення; 
		- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Семенко О.В. щодо відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 13.09.2023 року про стягнення з АТ "МР БАНК" на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 42   309,87 грн на підставі наказу господарського суду Запорізької області №908/1946/15-г від 11.10.2022 року;
		- визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 13.09.2023 року щодо стягнення з АТ "МР БАНК" на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 42   309,87 грн на підставі наказу господарського суду Запорізької області №908/1946/15-г від 11.10.2022. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає наступні обставини:
		- з 25.02.2022 року АТ "МР БАНК" перебуває в процедурі ліквідації, яка здійснюється державною установою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тобто банк перебуває під повним контролем держави Україна;
		- починаючи з 19.05.2022 року єдиним власником (акціонером) банку є держава Україна;
		-  станом на момент звернення стягувача ОСОБА_2 до Шевченківського ВДВС у м.Києві, Національним банком України було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "МР БАНК", а також Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про ліквідацію АТ "МР БАНК", тому не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження;
		- відповідно до прямих приписів Закону України "Про виконавче провадження" старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Семенко О.В. повинен був повернути стягувачу наказ господарського суду Запорізької області №908/1946/15-г від 11.10.2022 року без прийняття до виконання;
		- відповідно до наказу господарського суду Запорізької області №908/1946/15-г від 11.10.2022 року та неправомірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2023 року боржником є не уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію, а юридична особа АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК";
		- пославшись на те, що оплата праці ліквідатора відноситься до витрат кредитора, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, з метою одержання активів останнього, суд першої інстанції не встановив дійсне одержання активів АТ "МР БАНК" під час ліквідації;
		- грошові кошти (оплата праці ліквідатора) не можуть бути витратами, пов`язаними із здійсненням ліквідаційної процедури банку, оскільки вони не вносились в кошторис витрат безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури АТ "МР БАНК", не затверджувались Фондом, а ОСОБА_2 не залучався Фондом або уповноваженою особою Фонду, ліквідатором він був призначений ще до ліквідації банку.  
		Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не надано.
		Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Чередко А.Є., Іванова О.Г.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2023 року витребувано з господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/1946/15-г; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду. 
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2024 року витребувано з господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/1946/15-г; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 року до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду. 
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024 року  відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою     Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 року; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.04.2024 року на 11:15 год.
		02.04.2024 року у судове засідання з`явився представник скаржника (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon").
		Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників. 
		Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника апеллянта, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		В провадженні господарського суду Запорізької області перебувала справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "АЛКОР".
		Ухвалою господарського суду від 31.05.2022 року, зокрема, здійснено заміну кредитора - Акціонерного товариства "СБЕРБАНК", код в ЄДР-25959784, його правонаступником - Акціонерним товариством "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", код в ЄДР-25959784. Постановлено вважати кредитором у цій справі Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", код в ЄДР-25959784. 
		Затверджено звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора за період з 12.01.2018 року по 18.05.2021 року на загальну суму - 448 624, 85 грн, яка складається з нарахованої та частково відшкодованої грошової винагороди на суму - 433 219, 48 грн, понесених та частково відшкодованих витрат на суму - 15 405, 37 грн. 
		Затверджено звіт арбітражного керуючого Плесюка О.С. про нарахування і виплату грошової винагороди (оплати послуг), здійснення та відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням ним повноважень ліквідатора з 18 травня 2021 року по 31 серпня 2021 року у розмірі - 62 129, 03 грн, яка нарахована та не відшкодована. 
		Стягнуто з Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" на користь арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича 42   309,87 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" на користь арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича 19   819,16 грн. 
		Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "АЛКОР" ліквідовано. Провадження у справі закрито.
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 року ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.05.2022 року  залишено без змін.
		11.10.2022 року на виконання ухвали від 31.05.2022 року місцевим господарським судом, зокрема видано відповідні накази, у тому числі про стягнення з Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" (боржник) на користь арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича (стягувач) 42   309,87 грн.
		12.07.2023 року ОСОБА_2 звернувся до Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з листом № 02-01/367  щодо добровільного виконання наказу господарського суду Запорізької області №908/1946/15-г від 11.10.2022 року.
		Вказаний наказ у добровільному порядку боржником не виконаний, у зв`язку з чим стягувач звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - ВДВС) з заявою про примусове виконання.
		Старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Семенко О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 13.09.2023 року про стягнення з АТ "МР БАНК" код 25959784 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 42 309 87 грн на підставі наказу господарського суду Запорізької області № 908/1946/15-г від 11.10.2022 року.
		Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		За приписами     статті 19 Конституції України     правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією     та законами України.
		Статтею     1291     Конституції України     визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 15.05.2019 року року № 2-рп (ІІ)/2019) наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист: невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
		Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено,  що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом,    Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень    Господарського процесуального кодексу України    та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		У відповідності до частини 1    статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		За приписами статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява № 48553/99, пункт 77, та від 05.07.2005 року у справі "Агротехсервіс" проти України", заява № 62608/00, пункт 42).
		Конституційний Суд України, беручи до уваги приписи статей 3, 8, частини 1, 2 статті 55, частини 1, 2 статті 1291    Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 та постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 909/1152/17.
		Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України   передбачено, що  сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього     Кодексу, порушено їхні права.
		Частиною 1    статті 340 Господарського процесуального кодексу України     визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені     Законом України     "Про виконавче провадження".
		Відповідно до     статті 1 Закону України "Про виконавче провадження"     виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені     Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього     Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього     Закону     підлягають примусовому виконанню.
		Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5)справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").
		Згідно зі     статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка кореспондується з нормами     статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених     Законом України "Про виконавче провадження"     випадках - на приватних виконавців.
		Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
		Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
		За приписами частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом (частина 5 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").
		Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1    статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
		Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
		Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Наказ господарського суду Запорізької області № 908/1946/15-г від 11.10.2022 є виконавчим документом, а тому підлягає виконанню державною виконавчою службою в силу покладених на неї Законом України "Про виконавче провадження" обов`язків та повноважень. 
		Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ст.1 Закону).
		Відповідно до пункту 8 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не суперечить.
		   Тобто у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації,   зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини.    Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, від 29.08.2018 у справі № 127/10129/17, від 23.01.2019 у справі № 761/2512/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17.
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;    вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб,    оновлює інформацію, що міститься у кредитному реєстрі Національного банку України.
		Як вже зазначалося, на виконання ухвали господарського суду від 31.05.2022 року видано відповідні накази, у тому числі наказ від 11.10.2022 року про стягнення з Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" (боржник) на користь арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича (стягувач) 42   309,87 грн.
		Наведена ухвала господарського суду набрала законної сили, а тому не може ставитися під сумнів під час розгляду скарги на дії державного виконавця.
		Пунктами 4 та 11 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
		             Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 року у справі №5002-17/1718-2011, наведена правова норма (пункт 4 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження")    має застосовуватися імперативно    щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 року у справі № 909/1152/17, від 21.03.2023 року у справі №920/674/22).
		Однак, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій із погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі № 5002-17/1718-2011).
		За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено неправильне застосування господарським судом приписів пунктів 4, 11 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
		Таким чином, місцевий господарський суд, встановивши відсутність доказів добровільного виконання наказу Запорізької області № 908/1946/15-г від 11.10.2022 року, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію на дії та постанову державного виконавця.
		          Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021  року у справі № 381/622/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду цієї справи врахуванню підлягає саме остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 19.04.2023  року у справі № 5002-17/1718-2011.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду постановлена при повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.  
		Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 року у справі №908/1946/15-г залишити без змін.
		Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Постанова складена у повному обсязі 08.04.2024 року.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                             Т.А. Верхогляд
		 
		Суддя                                                                                  А.Є.Чередко
		 
		          Суддя                                                                                  О.Г.Іванов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...