Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/4146/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 10.04.2024. Зареєстровано: 11.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2024.
Дата набрання законної сили: 02.04.2024
Номер судового провадження: 8426/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 Головуючий І інстанції: Кравченко Є.Д.
		02 квітня 2024 р.Справа № 480/4146/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
		Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,
		за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом Сумської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС», третя особа: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії, -
		В с т а н о в и в:
		07.07.2020 року позивач Сумська міська рада звернулась до суду з позовом, яким просить:
		- припинити право постійного користування товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНС» (далі  ТОВ «СЕНС») земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а, загальною площею 1,4808 га (за державним актом на право постійного користування землею серія І-СМ № б002666 площею 1,48 га); категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид цільового використання: для платної, критої, автомобільної стоянки; кадастровий номер: 5910136300:01:008:0107, шляхом вилучення на користь Сумської міської ради для суспільних потреб, пов`язаних з реалізацією положень Генерального плану міста Суми, Плану зонування території м. Суми, Детального плану території щодо комплексної забудови території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми (мікрорайон «Еспланада»), з метою будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку;
		- зобов`язати ТОВ «СЕНС» звільнити земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а, загальною площею 1,4808 га (за державним актом на право постійного користування землею серія І-СМ № 002666 площею 1,48 га); категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид цільового використання: для платної, критої, автомобільної стоянки; кадастровий номер: 5910136300:01:008:0107, та повернути її Сумській міській раді.
		В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 18.02.1993 року Виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення № 90 «Про надання земельних ділянок», згідно з додатком 4 до якого, ТОВ «СЕНС» із земель міськземфонду надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,6 га під платну криту автомобільну стоянку в мікрорайонах 7А-Б на умові подальшого будівництва еспланади в межах відведеної земельної ділянки. 12.03.1997 року ТОВ «СЕНС» видано акт про право постійного користування серія СМ № 002666, який зареєстровано в книзі державних актів про право постійного користування землею під № 151. Згідно державного акту земельна ділянка була виділена під розміщення критої автомобільної стоянки площею 1,48 га. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, в якому зазначена площа ділянки - 1,4808 га. Право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 24.12.2019 року Сумською міською радою прийнято рішення № 6238-МР «Про вилучення земельної ділянки по проспекту М. Лушпи, 7а у м. Суми, яка перебуває у постійному користуванні ТОВ «СЕНС» та викуп розташованих на ній об`єктів нерухомого майна для даних потреб». 02.01.2020 року Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на адресу ТОВ «СЕН» було відправлено лист-повідомлення № 06.01-16/10, в якому відповідачу повідомлялось про рішення Сумської міської ради від 24.12.2019 року № 6238-МР та запитувалась згода ТОВ «СЕНС» на вилучення земельної ділянки за адресою: м. Суми, пр-т Михайла Лушпи, 7а, загальною площею 1,48 га, кадастровий номер: 5910136300:01:008:0107. Однак, 30.01.2020 року ТОВ «СЕНС» надіслало повідомлення про відмову від вилучення вищевказаної земельної ділянки.
		Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ТОВ «СЕНС», з урахуванням уточнень, зазначає, що позовні вимоги щодо викупу нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, право власності на яке належить ТОВ «СЕНС», в цій справі не заявлені. В той же час, законом не передбачено можливість безвідплатного вилучення у ТОВ «СЕНС» належного йому нерухомого майна чи іншим чином позбавлення права власності на нерухоме майно ТОВ «СЕНС» внаслідок вилучення з постійного користування земельної ділянки. Вданому випадку вимога про вилучення земельної ділянки з постійного користування для суспільних потреб має розглядатись виключно разом із вимогою про припинення права власності на розташоване на ній нерухоме майно із попереднім повним відшкодуванням його вартості.
		Також відповідач зазначає, що дійсні наміри та правові підстави для будівництва вказаних в Рішенні про вилучення землі об`єктів - дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, а також для звільнення земельної ділянки від автомобільної стоянки - не підтверджені належними доказами, зокрема відповідною містобудівною документацією.
		Крім того відповідач зазначає, що ні діючим на час прийняття рішення про надання в постійне користування земельної ділянки, ні чинним на сьогоднішній день законодавством, не передбачалось надання земельних ділянок в постійне користування з певними умовами чи обмеженням строку. Постійне користування є користуванням без встановленого строку. Також, на час прийняття рішення про передачу земельної ділянки в постійне користування, чинна на сьогоднішній день містобудівна документація, що регулює забудову даної території, була відсутня. Отже, пункт 2 додатку 4 до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.02.1993 року № 90 «Про надання земельної ділянки ТОВ «СЕНС» не може бути законною підставою для відповідного вилучення та викупу об`єктів ТОВ «СЕНС». Вказані доводи підтверджуються рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року у справі № 480/3543/19, яким скасовано рішення про затвердження детального плату.
		Також відповідач зазначив, що відсутня містобудівна документація, чи інші докази, що підтверджують необхідність будівництва зазначених в рішенні об`єктів (дороги та бульвару з майданчиками відпочинку) саме в межах земельної ділянки ТОВ «СЕНС».
		У письмових поясненнях Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради зазначає, що чинне на цей час земельне законодавство не передбачає наявності у господарського товариства права постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності. Разом з тим, норми Земельного кодексу України (далі  ЗК України) передбачають можливість вилучення земельних ділянок з користування. Так, ст. 149 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель. Рішенням Сумської міської ради від 24.12.2019 року № 6238-МР «Про вилучення земельної ділянки по проспекту М. Лушпи, 7а у м. Суми, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ «СЕНС», для суспільних потреб та викуп розташованих на ній об`єктів нерухомого майна для даних потреб» вирішено вилучити спірну земельну ділянку для суспільних потреб, а також викупити для суспільних потреб (будівництво дороги та бульвару з майданчиками відпочинку) об`єкти нерухомого майна, які розташовані на цій земельній ділянці, на цей час державна реєстрація права власності ТОВ «СЕНС» на об`єкти нерухомого майна скасована. Суспільна потреба вилучення земельної ділянки з постійного користування ТОВ «Сенс» полягає в необхідності будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, потреба в яких відповідає інтересам Сумської міської об`єднаної територіальної громади та не може бути забезпечена за рахунок інших територій.
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову Сумська міська рада.
		Висновок суду вмотивований тим, що викуп об`єкта нерухомості, що перебуває у приватній власності, для суспільних потреб можливий лише за згодою власника, в той же час незгода з є підставою для органу місцевого самоврядування звернутися до суду з приводу примусового відчуження об`єкта нерухомості, що перебуває у приватній власності, з мотивів суспільної необхідності. За відсутності згоди власника документом, що підтверджує факт відчуження об`єкта нерухомості, є рішення суду про відчуження об`єкта нерухомості з мотивів суспільної необхідності. У справі, що розглядається, рішення органу місцевого самоврядування щодо викупу об`єкту нерухомості безпосередньо не має правових наслідків для власника, якщо він заперечує проти викупу, а отже, і не може порушувати його прав.
		Також суд зазначив, що наявність позначення належної ТОВ «СЕНС» земельної ділянки на Плані зонування території м. Суми, затвердженому у встановленому порядку, свідчить про зазначення автостоянки ТОВ «СЕНС» на Генеральному плані м. Суми, оскільки план зонування територій у відповідності до вимог ст.18 Закону «Про регулювання містобудівної дальності» має відповідати генеральному плану населеного пункту.
		Судовими рішеннями, які набрали законної сили, в інших справах № 818/2151/18, №480/3543/19, учасниками яких були Виконавчий комітет Сумської міської ради і ТОВ «СЕНС», встановлено, що інформація про вищевказану земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні у позивача, внесена до Генерального плану м. Суми та на Схемі планувальних обмежень позначена під номером 292 Автостоянка. При цьому, судами у вищевказаних справах зроблено висновок, що дана земельна ділянка є зоною планувальних обмежень, будь-яке планування забудови спірної земельної ділянки має здійснюватися з урахуванням наявних об`єктів, в т.ч. і з врахуванням наявності автостоянки ТОВ «СЕНС».
		Також, суд критично оцінив аргументи позивача про відсутність на «Схемі громадського транспорту» та «Схемі магістралей внутрішнього та зовнішнього транспорту» території автостоянки ТОВ «СЕНС», адже на викопіюванні з Генерального плану («Схема магістралей внутрішнього та зовнішнього транспорту» та «Схема громадського транспорту») спірна земельна ділянка позначена під номером 6.292, яка згідно експлікації означає «автостоянка».
		Натомість, аналізуючи додане до заяви графічне зображення викопіювання з Генерального плану м. Суми, гідно умовних позначень «Основного креслення», суд дійшов висновку, що у існуючому вигляді таке зображення не дає можливості ідентифікувати приналежність спірної земельної ділянки до громадської забудови та зелених насаджень загального користування, як стверджує позивач.
		 Крім того суд зазначив, що юридичний факт державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, цільове призначення якої встановлено як розміщення та експлуатація будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього транспорту, а також враховуючи, що дана земельна ділянка є зоною планувальних обмежень, отже будь-яке планування забудови спірної земельної ділянки має здійснюватися з урахуванням наявних об`єктів, надає відповідачу з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою правомірне очікування, що його право відповідно до законодавства в майбутньому, не буде порушено чи обмежено.
		Також суд зазначив, що позивачем не мотивовано, в чому полягає загальнодержавний інтерес, який обумовлює необхідність примусового вилучення земельної ділянки, а сам по собі намір будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, не свідчить про наявність такого інтересу.
		Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Сумська міська рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
		Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові. 
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.
		За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
		Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
		Судом установлено, що на підставі додатку № 4 до рішення міськвиконкому від 18.02.1993 року № 90 «Про надання земельних ділянок» та державного акта від 12.03.1997 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 151, ТОВ «СЕНС» користується на праві постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1,48 га, кадастровий номер 5910136300:01:008:0107 (а.с. 33 - 37, т.1).
		Згідно із державним актом земельна ділянка виділена для критої автомобільної стоянки. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, вид використання - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
		Право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 41, т.1).
		На спірній земельній ділянці позивачем збудовано автомобільну стоянку та в 2015 році зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (а.с.132-134, т.1). 
		19.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ТОВ «СЕНС» на вказаний об`єкт нерухомого майна «Адмінбудівля, гараж та крита автостоянка» по АДРЕСА_1 (а.с. 40, т.1).
		На підставі наказу Міністерства юстиції України «Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 02.01.2020 року № 23/5 прийнято рішення № 50568257 про скасування державної реєстрації об`єкта нерухомого майна: адмінбудівля, гараж та крита автостоянка, що розташований: Сумська область, м. Суми, проспект Лушпи Михайла, буд. 7а, кадастровий номер земельної ділянки 5910136300:01:008:0107 за суб`єктом ТОВ «СЕНС» (а.с.40-41, т.1), 
		03.02.2021 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 480/379/20 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 02.01.2020 року № 23/5 (а.с.199-202, т.2). 
		12.04.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ТОВ «СЕНС» на вказаний об`єкт нерухомого майна «Адмінбудівля, гараж та крита автостоянка» по пр. Лушпи Михайла, 7а в м.Суми (а.с. 198, т.2).
		24.12.2019 року на сесії Сумської міської ради прийнято рішення № 6238 - МР «Про вилучення земельної ділянки по проспекту Лушпи Михайла, 7а у м. Суми, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ «СЕНС», відповідно до якого Сумська міська рада вирішила:
		1. Вилучити земельну ділянку площею 1,4808 га по проспекту Михайла Лушпи, 7а у м. Суми, кадастровий номер 5910136300:01:008:0107, цільове призначення - для будівництва та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ «СЕНС» згідно з Державним актом на право постійного користування землею 1-СМ № 002666 від 12.03.1997 року, для суспільних потреб, а саме: для будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку.
		2. Викупити для суспільних потреб (будівництво дороги та бульвару з майданчиками відпочинку) об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а на зазначеній у пункті 1 рішення земельній ділянці та перебувають у власності ТОВ «СЕНС» (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 33064509 від 19.08.2019 року), а саме: адмінбудівлю, гараж та криту автостоянку загальною площею 106,7 кв.м. Орієнтовна викупна ціна п`ятсот тисяч гривень.
		3.Фінансування витрат, пов`язаних з виконанням цього рішення, здійснити за рахунок коштів місцевого бюджету та визнати головним розпорядником бюджетних коштів департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.
		4. Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради ( ОСОБА_1 ) підготувати та надати бюджетний запит до проекту бюджету Сумської міської об`єднаної територіальної громади на 2020 рік для забезпечення фінансування заходів щодо викупу Об`єктів для суспільних потреб.
		5. Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради:
		5.1. У п`ятиденний строк з дати прийняття рішення письмово в установленому законодавством порядку повідомити товариство з обмеженою відповідальністю «Сенс» про прийняття цього рішення, в якому запропонувати ТОВ «СЕНС» у місячний строк повідомити про надання згоди або відмову на вилучення земельної ділянки та проведення переговорів щодо умов викупу Об`єктів.
		5.2. У разі надання товариству з обмеженою відповідальністю «Сенс» зазначеної в підпункті 5.1 пункту 5 рішення згоди вжити заходів щодо визначення вартості Об`єктів та збитків, завданих власнику внаслідок їх викупу, представляти інтереси Сумської міської ради при проведенні переговорів щодо викупу Об`єктів, укласти договір купівлі-продажу Об`єктів та вчинити дії щодо державної реєстрації припинення права постійного користування земельною ділянкою, зазначеною в пункті 1 рішення.
		6. У разі відмови ТОВ «СЕНС» у наданні зазначеної в підпункті 5.1 пункту 5 рішення згоди правовому управлінню Сумської міської ради спільно з департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернутися до суду від імені Сумської міської ради з позовом про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності Об`єктів та припинення права постійного користування земельною ділянкою, вказаною в пункті 1 рішення (а.с. 42, т.1).
		Копія зазначеного рішення направлена позивачу Департаментом ресурсних платежів Сумської міської ради разом з повідомленням про вилучення земельної ділянки від 02.01.2020 року. В повідомлення також запропоновано ТОВ «СЕНС» письмово повідомити про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмови від такого викупу (а.с. 43 т.1).
		Листом від 30.01.2020 року ТОВ «СЕНС» повідомило Департамент ресурсних платежів Сумської міської ради про те, що не погоджується із вилученням вказаної земельної ділянки та відмовляється від викупу об`єктів нерухомості, які на ній розташовані (а.с. 45, т.1).
		Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог адміністративного позову Сумської міської ради, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, зазначеним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Згідно приписів ст. ст. 141, 149 ЗК України вилучення земельної ділянки є підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою.
		Порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування врегульовано ст. 149 ЗК України.
		Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 149 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог ст. 150 цього Кодексу. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
		Таким чином, земельна ділянка, яка перебуває у комунальній власності та надана суб`єкту на праві користування, може бути вилучена за згодою користувача на підставі рішення органу місцевого самоврядування для суспільних та інших потреб.
		Документом, який підтверджує намір вилучити земельну ділянку у землекористувача, є рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Цим рішення ініціюється процедура вилучення земельної ділянки для суспільних потреб, а також зазначаються межі та площа земельної ділянки, яку необхідно вилучити, суспільні потреби для котрих ця ділянка повинна бути вилучена та всі умови такого вилучення. У випадку надання землекористувачем згоди на вилучення земельної ділянки, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування приймають рішення, котрим безпосередньо вилучають земельну ділянку з користування та відшкодовують землекористувачу збитки, пов`язані із вилученням земельної ділянки. Вказане рішення слугує підставою для припинення права постійного користування. У випадку наявності заперечень, щодо вилучення земельної ділянки чи ненадання землекористувачем безумовної згоди на таке вилучення, вказане питання вирішується в судовому порядку шляхом подання відповідного позову до суду (при цьому прийняття будь-яких рішень щодо примусового вилучення чи звернення до суду не вимагається). У випадку задоволення позову, рішення суду є документом, який слугує підставою для припинення права постійного користування. Особа, земельну ділянку котрої було вилучено, не позбавлена права після набрання рішенням суду законної сили звернутися із вимогою щодо відшкодування їй збитків.
		Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності врегульовано Законом України від 17.11.2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі - Закон № 1559-VI).
		Абзацом 2 ч. 2 ст. 2 Закону № 1559-VI встановлено, що дія цього Закону, зокрема, не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі вилучення (викупу) земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у державній та/або комунальній власності.
		Відповідно до ст. 1 Закону № 1559-VI, примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку; суспільна потреба - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.
		Статтею 4 Закону № 1559-VI визначено, що примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.
		Приписами ст. 7 Закону № 1559-VI визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб:
		забезпечення національної безпеки і оборони;
		будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації;
		розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
		розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин;
		будівництво захисних гідротехнічних споруд;
		будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;
		створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ;
		розташування об`єктів природно-заповідного фонду.
		Рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, визначених частиною першою цієї статті, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування приймають на підставі генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, матеріалів погодження місця розташування таких об`єктів проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та іншої документації із землеустрою, затверджених в установленому законодавством порядку (абз. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 1559-VI).
		Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 1559-VI викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, може здійснюватися лише за згодою їх власників.
		У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).
		Статтею 15 Закону № 1559-VI визначено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення:
		об`єктів національної безпеки і оборони;
		лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації;
		об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;
		об`єктів природно-заповідного фонду;
		кладовищ.
		У разі недосягнення згоди щодо умов договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) протягом шести місяців з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів, естакад та об`єктів, необхідних для їх експлуатації, на умовах концесії.
		Примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених у частині першій цієї статті об`єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників (ч. 2 ст. 15 Закону № 1559-VI).
		Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду (ч. 3 ст. 15 Закону № 1559-VI).
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що викуп об`єкта нерухомості, що перебуває у приватній власності, для суспільних потреб можливий лише за згодою власника, в той же час незгода з є підставою для органу місцевого самоврядування звернутися до суду з приводу примусового відчуження об`єкта нерухомості, що перебуває у приватній власності, з мотивів суспільної необхідності.
		За відсутності згоди власника документом, що підтверджує факт відчуження об`єкта нерухомості, є рішення суду про відчуження об`єкта нерухомості з мотивів суспільної необхідності.
		Як убачається з матеріалів справи, прийняття рішення про вилучення земельної ділянки, зумовлене необхідністю реалізації положень містобудівної документації щодо комплексної забудови території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми (мікрорайон «Еспланада») з метою будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, потреба в яких відповідає інтересам Сумської міської об`єднаної територіальної громади та не може бути забезпечена за рахунок інших територій.
		Законом України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі  Закон № 3038-VI) встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 3038-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.
		Відповідно до ст. 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
		Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового визначення, встановленого відповідно до законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що містобудівна документація на місцевому рівні істотно та протягом тривалого часу впливає на життєвий простір мешканців громади, навколишнє середовище, розвиток громади. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів. 
		Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі № 826/13852/17.
		Відповідно до пункту 4.2 ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст Генерального плану населеного пункту», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.07.2012 року № 358 при розробленні генерального плану враховують, зокрема, інформацію містобудівного, земельного та інших кадастрів; інвестиційні наміри юридичних і фізичних осіб щодо забудови та іншого використання території.
		Судом встановлено, що рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року №139-МР (зі змінами від 19.12.2012 року № 1943-МР) затверджено Генеральний план м. Суми, відповідно до якого, законодавчо встановлене завдання генерального плану щодо обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території міста Суми, що вирішується: «Основним кресленням»; «Схемою проектних планувальних обмежень»; «Схемою громадського транспорту; «Схемою магістралей внутрішнього та зовнішнього транспорту».
		Відповідно до викопіювання з Плану зонування території м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 року № 2180-МР «Схема планувальних обмежень» на місці знаходження земельної ділянки, належної ТОВ «СЕНС» наявна позначка « 292», яка згідно експлікації означає «автостоянка» (а.с. 72, т.1).
		За загальноприйнятим визначенням, експлікація - це метод розгортання, розкриття суті, значення предмету. Пояснення умовних позначень на планах, картах тощо.
		Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 18 Закону № 3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
		План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
		Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.
		Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.
		Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.
		Таким чином, наявність позначення належної ТОВ «СЕНС» земельної ділянки на Плані зонування території м. Суми, затвердженому у встановленому порядку, свідчить про зазначення автостоянки ТОВ «СЕНС» на Генеральному плані м. Суми, оскільки план зонування територій у відповідності до вимог ст.18 Закону № 3038-VI має відповідати генеральному плану населеного пункту.
		Судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах № 818/2151/18, № 480/3543/19, учасниками яких були Виконавчий комітет Сумської міської ради і ТОВ «Сенс», встановлено, що інформація про вищевказану земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні у позивача, внесена до Генерального плану м. Суми та на Схемі планувальних обмежень позначена під номером 292 Автостоянка.
		Судами у вищевказаних справах зроблено висновок, що дана земельна ділянка є зоною планувальних обмежень, будь-яке планування забудови спірної земельної ділянки має здійснюватися з урахуванням наявних об`єктів, в т.ч. і з врахуванням наявності автостоянки ТОВ «СЕНС».
		Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином, вищенаведене спростовує доводи Сумської міської ради про відсутність позначення для спірної земельної ділянки у Генеральному плані м. Суми, а наведені обставини підтверджують розташування автостоянки ТОВ «СЕНС» в межах спірної земельної ділянки.
		Стосовно доводів позивача про відсутність на «Схемі громадського транспорту» та «Схемі магістралей внутрішнього та зовнішнього транспорту» території автостоянки ТОВ «СЕНК», колегія суддів зазначає, що на викопіюванні з Генерального плану («Схема магістралей внутрішнього та зовнішнього транспорту» та «Схема громадського транспорту») спірна земельна ділянка позначена під номером 6.292, яка згідно експлікації означає «автостоянка» (а.с. 50-51, т.1).
		Аналізуючи додане до заяви графічне зображення викопіювання з Генерального плану м. Суми, згідно умовних позначень «Основого креслення», колегія суддів дійшла висновку, що у існуючому вигляді таке зображення не дає можливості ідентифікувати приналежність спірної земельної ділянки до громадської забудови та зелених насаджень загального користування, як стверджує позивач (а.с. 47, т.1).
		Таким чином, викопіювання з генерального плану м. Суми підтверджує відповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, а доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи.
		Крім того, підставою прийняття рішення про вилучення земельної ділянки були вимоги Детального плану території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 28.08.2019 року № 494 (а.с. 74-81, т.1).
		За приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
		Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
		Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).
		Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, яка уточнює положення генерального плану населеного пункту; положення детального плану території мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.
		За своєю правовою природою та з огляду на процедуру прийняття, детальний план території, як і генеральний план населеного пункту, є нормативно-правовими актами, адже містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо детального плану території місцева рада формує обґрунтування щодо деталізації положень генерального плану міста, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.
		Рішенням Сумського окружного суду від 26.11.2019 року у справі № 480/3543/19, що набрало законної сили 06.10.2020 року, адміністративний позов ТОВ «СЕНС» до Виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, ПАТ «СУМБУД», ТОВ «СЕРВІС-МАРКЕТ» про визнання протиправними та нечинними рішення та додатків до нього - задоволено.
		Так, судовим рішенням визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради «Про затвердження містобудівної документації Детальний план території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми» від 28.08.2019 року № 494 та додатків до нього. 
		Зобов`язано Виконавчий комітет Сумської міської ради невідкладно після набрання рішенням законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено відповідно до ст. 265 КАС України.
		У свою чергу, визнання адміністративного акту нечинним вказує на неможливість породження ним жодних правових наслідків та виключає застосування його положень.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що юридичний факт державної реєстрації права постійного користування земельної ділянкою, цільове призначення якої встановлено як розміщення та експлуатація будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього транспорту, а також враховуючи, що дана земельна ділянка є зоною планувальних обмежень, отже будь-яке планування забудови спірної земельної ділянки має здійснюватися з урахуванням наявних об`єктів, надає відповідачу з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою правомірне очікування, що його право відповідно до законодавства в майбутньому, не буде порушено чи обмежено.
		Крім того, жодних дій на виконання ч. 2 рішення «Про вилучення земельної ділянки по проспекту М. Лушпи, 7а у м. Суми» від 24.12.2019 року № 6238-МР, а саме викупу для суспільних потреб об`єктів нерухомого майна, що належать відповідачу на праві приватної власності та які розташовані на спірній земельній ділянці, позивачем вчинено не було.
		Стосовно доводів позивача про надання ТОВ «СЕНС» земельної ділянки у користування за умови наступного будівництва еспланади, колегія суддів зазначає наступне.
		Пунктом 2 рішення міськвиконкому від 18.02.1993 року передбачено надання вищевказаної земельної ділянки на умові подальшого будівництва еспланади в межах відведеної ділянки.
		Разом з тим, чинними на час надання земельної ділянки у користування положеннями ЗК Української PCP від 08.07.1970 року (в редакції від 13.03.1992 року) було передбачено, що постійним користуванням землею є користування без встановленого строку.
		Аналогічні положення містяться і в ЗК України.
		Отже, чинним земельним законодавством не передбачено можливості надання земельної ділянки у постійне користування з умовами.
		Крім того, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
		Право землекористувача (позивача) використовувати спірну земельну ділянку на підставі акту на постійне користування землею становило «майно», яке підпадає під захист статті 1 Першого Протоколу (рішення від 24.06.2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», заява № 44277/98, п.п.32-35).
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
		ТОВ «СЕНС» має право користування на земельну ділянку, тому за умови її примусового вилучення існує втручання у це право, а втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України Суд вказав, що необхідною умовою позбавлення майна є дотримання балансу між загальним інтересом та вимогами щодо захисту індивідуальних основоположних прав.
		У п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Трегубенко проти України зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний інтерес суспільства та умови, передбачені законом . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності.
		Вилучення земельної ділянки для суспільних потреб Сумська міська рада обґрунтовує необхідністю будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, потреба в яких відповідає інтересам Сумської міської об`єднаної територіальної громади, та не може бути забезпечена за рахунок інших територій.
		Відповідно до ч. 1 Закону № 1559-VI суспільна потреба - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.
		Разом з тим, позивачем не мотивовано, в чому полягає загальнодержавний інтерес, який обумовлює необхідність примусового вилучення земельної ділянки, а сам по собі намір будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, не свідчить про наявність такого інтересу.
		При цьому, генеральний план як основний вид містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, не доводять виникнення такої необхідності.
		Втручання Сумської міської ради в майнове право відповідача в даному випадку жодним чином не переслідує суспільний інтерес, оскільки жодних доказів існування такого суспільного інтересу позивачем надано не було.
		Сумська міська рада, як суб`єкт владних повноважень не надала доказів переваг від будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку в порівнянні з використанням земельної ділянки для забезпечення населення паркувальними місцями.
		Крім того, позивач не надав жодних доказів того, що поряд відсутні земельні ділянки, на яких можна було б розмістити зазначені об`єкти, не позбавляючи відповідача його власності.
		Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційних скарг.
		 Інші доводи апеляційних скарг та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
		При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року, - без змін.
		Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. 
		 
		Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді   Л.В. Курило   А.О. Бегунц   Постанова у повному обсязі складена і підписана 10 квітня 2024 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...