Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 486/271/14-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано судом: 15.04.2024. Зареєстровано: 15.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2024.
Дата набрання законної сили: 25.04.2024
Номер судового провадження: 4-с/486/1/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 486/271/14-ц
		Провадження № 4-с/486/1/2024 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2024 року м. Южноукраїнськ
		 
		Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
		у складі:     головуючого судді Далматовій Г.А.,
		      при секретарі Маляновій А.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відмови у скасуванні арешту майна та зобов`язання вчинити певні дії 
		учасники справи: боржник ОСОБА_1 , адвокат Врадій Л.М., стягувач АТ «УКРСИББАНК», Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
		В С Т А Н О В И В:
		 
		05 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправною бездіяльності начальника Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відділ ДВС) щодо відмови у скасуванні арешту майна та зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відділу ДВС щодо відмови у скасуванні арешту майна; зобов`язати посадових осіб відділу ДВС зняти арешт з усього належного йому майна та виключити відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 52746695, тип обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрованого 16.09.2015 державним реєстратором: Лазоренко Оксаною Валеріївною, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №48605908, виданий 16.09.2015, видавник ОСОБА_2 , відділ ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №70465450 від 30.11.2023, вид обтяження: арешт нерухомого майна, обтяжувач: Южноукраїнський відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ: 34597128, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , згідно постанови про арешт майна боржника від 16.09.2015 року, скасувавши її.
		В обґрунтування своєї позиції заявник вказує на те, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 травня 2014 року по справі №486/271/14-ц був частково задоволений позов АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11160148000 від 25 травня 2007 року та звернуто стягнення на предмет іпотеки. Вказаним рішенням судом звернуто стягнення на чотирикімнатну квартиру, загальною площею 101,8 кв.м., житловою площею 63,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 для задоволення вимог АТ «УКРСИББАНК», що виникли на підставі кредитного договору №11160148000 від 25 травня 2007 року в розмірі 19582,51 дол. США., пеня за прострочення сплати кредиту в розмірі 188,47 доларів США; пеня за прострочення сплати процентів у розмірі 239,86 доларів США. 
		На підставі вказаного рішення суду Банку були видані виконавчі листи щодо кожного із боржників, які перебували на виконанні в свій час у відділі державної виконавчої служби Южноукраїнського МУЮ для примусового виконання. 
		В подальшому 16 серпня 2016 року державним виконавцем відділу ДВС на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі листи були повернуті стягувачу. 
		В зв`язку із втратою стягувачем виконавчих листів постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року було вирішено про видачу дублікату виконавчого листа за рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 травня 2014 року у цивільній справі №486/271/14-ц щодо звернення стягнення кредитної заборгованості на предмет іпотеки. 
		На підставі цього судом стягувачу щодо кожного із боржників були видані дублікати виконавчих листів, які перебували на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича. Виконане провадження відносно нього як боржника №68598039. 
		В зв`язку з повним виконання рішенням суду (оплатою заборгованості за кредитним договором за рішенням суду) постановою приватного виконавця від 08.02.2023р. виконавче провадження закінчене, про що винесена відповідна постанова. Також приватним виконавцем зазначено про зняття накладеного ним арешту на належе йому як боржнику майно в межах вказаного виконавчого провадження №68598039. Однак, як вказав приватний виконавець, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нього постановою державного виконавця відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборону на його відчуження №48605908 від 16.09.2015р. накладено арешт на квартиру за адресою; АДРЕСА_2 . За даними автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження за №48605908 перебуває в стані «Повернутий стягувачеві». Та відповідно до п. 16 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання - разі повернення виконавчого документа стягувачу, за заявою боржника з певних підстав постанова про зняття арешту з майна боржника виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто. 
		Оскільки арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за №48605908 від 16.09.2015р. накладено державним виконавцем відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції, який, в свій час, повернув виконавчий документ, йому рекомендовано звернутися до відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції. На його звернення до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (як правонаступника відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції) щодо накладення арешту та можливості його зняття. 03 січня 2024 року він отримав відповідь від 22 грудня 2023 року про те, що постанова про арешт належного йому майна та оголошення заборони його відчуження винесена в матеріалах виконавчого провадження за №48605908 в автоматизованій системі виконавчого провадження, щодо нього, ОСОБА_1 , як боржника. В зв`язку з тим, що матеріали виконавчого провадження знищені в зв`язку з закінченням терміну його зберігання, надати інформацію з матеріалів виконавчого провадження не вважається можливим.
		Щодо його заяви про можливість зняття арешту з належного йому майна, в своїй відповіді від 22 листопада 2023 року відділ ДВС зазначає, що однією з підстав є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. В інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. 
		Однак насьогодні виконавчий документ за виконавчим провадженням №48605908 повернутий стягувачу, рішення суду виконане під час примусового виконання приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича по виконавчому провадженню відносно нього як боржника за №68598039, що унеможливлює повторну сплату коштів за виконавчим провадженням №48605908, яке перебувало на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). 
		Натомість існування арешту на належне майно за постановою державного виконавця відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції від 16.09.2015р. по виконавчому провадженню №48605908 в рамках виконання рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 травня 2014 року по справі №486/271/14-ц, за умови повного виконання рішення суду (погашення заборгованості за кредитом) та відсутності претензій стягувача порушує його право на мирне володіння своїм майном, що змушу звертатися до суду
		Так на примусовому виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження за №48605908 з виконання рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 травня 2014 року у цивільній справі №486/271/14-ц щодо звернення стягнення кредитної заборгованості на предмет іпотеки. В межах виконавчого провадження 16 вересня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Васильєвою В.О винесена постанова про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. 16 серпня 2016 року виконавчі листи були повернуті стягувачеві відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону «Про виконавче провадження» (у чинній на той час редакції).
		25 січня 2024 року на адресу суду від начальника відділу ДВС надійшло заперечення на скаргу, в якому вказує, що скаргу подано до суду після закінчення строку на її подання. Вчинення будь-яких виконавчих дій, в тому числі і скасування постанови про накладення арешту, можливе тільки у відкритому провадженні. Просить відмовити у задоволенні скарги.
		02 лютого 2024 року на адресу суду від адвоката Врадій Л.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про поновлення процесуального строку.
		07 лютого 2024 року від начальника відділу ДВС надійшло заперечення на клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому просить відмовити в поновленні ОСОБА_1 строку для подання скарги.
		Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року задоволено заяву адвоката Врадій Л.М. про поновлення процесуального строку. Поновлено ОСОБА_1 строк на подання скарги.
		Адвокат Врадій Л.М. в судове засідання не з`явилась, надіслала суду заяву із проханням розглядати справу без її участі та без участі ОСОБА_1 . Вимоги скарги підтримує в повному обсязі.
		Стягувач АТ «УКРСИББАНК» в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву із проханням розглядати справу без участі представника АТ «УКРСИББАНК». Вказує, що на теперішній час рішення суду виконане, кошти на погашення заборгованості по кредитному договору сплачені в повному обсязі АТ «УКРСИББАНК».
		Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву із проханням розглядати справу без участі представника.
		Дослідивши докази в сукупності та матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено, що 25 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є AT «УКРСИББАНК») та ОСОБА_3 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11160148000, відповідно до умов якого банк надав їй кредит у розмірі 25000 доларів США в порядку і на умовах укладеного Кредитного договору. Додатковою угодою №1 від 14 лютого 2009 року до кредитного договору сторонами було змінено схему погашення кредиту, реєстраційний номер Договору в системі обліку банку на №11160148001 та кінцевий термін повернення кредиту на 22 травня 2023 року. Погашення кредиту повинно відбуватися ануїтетними платежами в розмірі 265 доларів США зі строком сплати 16 числа кожного календарного місяця. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 25 травня 2007 року було укладено договір іпотеки, згідно якого останні надали в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Розпорядженням міського голови від 18 січня 2016 року №19-р «Про перейменування вулиць та проспектів у АДРЕСА_3 .
		Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 травня 2014 року по справі №486/271/14-ц в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , в розмірі 156523 гривні 01 копійка, що за офіційним курсом НБУ на день складання розрахунку еквівалентно 19582 долари США 51 цент, з яких 144185,65 грн., що за офіційним курсом НБУ на день складання розрахунку еквівалентно 18038,99 доларів США - кредитна заборгованість; 8913,71 грн., що за офіційним курсом НБУ на день складання розрахунку еквівалентно 1115,19 доларів США - заборгованість по процентам; 1506,44 грн., що за офіційним курсом НБУ на день складання розрахунку еквівалентно 188,47 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту; 1917,21 грн., що за офіційним курсом НБУ на день складання розрахунку еквівалентно 239,86 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів. Встановлено спосіб реалізації нерухомого майна, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» з початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, не нижче 307950 грн. 00 коп. Стягнуто солідарному порядку на користь банка судові витрати.
		Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 09 вересня 2014 року рішення Южноукраїнського міського суду змінено в частині розподілу судового збору, в іншій частині залишено без змін. 
		Відповідно до копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 вересня 2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Васильєвою В.О. накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить боржнику ОСОБА_1 .
		ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості сплатила 5520,00 дол. США. 29 грудня 2020 року у розмірі 5000,00 дол. США, 30 грудня 2020 року у розмірі 520,00 дол. США.
		Видані Южноукраїнським міським судом Миколаївської області виконавчі листи на примусове виконання рішення суду були втрачені. 15 квітня 2021 року Миколаївський апеляційний суд Миколаївської області постановив видати дублікат виконавчого листа за рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 травня 2014 року у цивільній справі №486/271/14-ц щодо звернення стягнення кредитної заборгованості на предмет іпотеки.
		На підстав вказаної постанови видано дублікати виконавчих листів.
		08 лютого 2022 року АТ «УКРСИББАНК» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. із заявою про відкриття виконавчого провадження за дублікатом виконавчого листа №486/271/14-ц, виданого 28 січня 2022 року про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості по кредитному договору ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості в загальному розмірі 14062 долари США. 
		10 лютого 2022 року приватним виконавцем Баришніковим А.Д. відкрито виконавче провадження за даним виконавчим листом № 68598039. 
		На виконання вказаної постанови 08 лютого 2023 року на рахунок банка від приватного виконавця Баришнікова А.Д. надійшли грошові кошти в розмірі 393447,72 грн. з призначенням платежу: №486/271/14-ц; 28 січня 2022 року; ОСОБА_1 ; № 68598039; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача (платіжна інструкція №19888 від 08 лютого 2023 року). 
		08 лютого 2023 року приватним виконавцем Баришніковим А.Д. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки вимоги виконавчого документа виконано боржником фактично в повному обсязі згідно платіжної інструкції №19888 від 08 лютого 2023 року.
		Згідно відповіді відділу ДВС від 22 листопада 2023 року, відділ ДВС зазначає, що однією з підстав є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. В інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. 
		ОСОБА_1 22 грудня 2023 року повідомлено, що матеріали виконавчого провадження №48605908 знищені у зв`язку з закінченням терміну його зберігання, надати інформацію з матеріалів вказаного виконавчого провадження не вважається за можливе.
		Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 03 січня 2024 року реєстраційний номер обтяження: 52746695, тип обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрованого 16.09.2015 державним реєстратором: Лазоренко Оксаною Валеріївною, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №48605908, виданий 16.09.2015, видавник ОСОБА_2 , відділ ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №70465450 від 30.11.2023, вид обтяження: арешт нерухомого майна, обтяжувач: Южноукраїнський відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ: 34597128, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , згідно постанови про арешт майна боржника від 16.09.2015 року.
		Згідно копії довідки від 04 січня 2024 року станом на 04 січня 2024 року заборгованість ОСОБА_3 перед АТ «УКРСИББАНК», що випливає з Договору про надання споживчого кредиту №11160148000 від 25 травня 2007 року відсутня, кредит погашений.
		Постановами приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. від 02 квітня 2024 року про закінчення виконавчого провадження виконавчі провадження №68597123, 68598039 з примусового виконання виконавчих листів (дублікатів) № 486/271/14-ц, виданих 28 січня 2022 року боржники ОСОБА_4 та ОСОБА_1 закінчено.
		ОСОБА_1 неодноразово звертався до приватного виконавця та до відділу ДВС із відповідними запитами щодо надання інформації, у тому числі і щодо зняття арешту із майна.
		На запит було повідомлено, що згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження №48605908 зі станом виконавчого документа «Повернений стягувачеві». Зазначено також, що арешт може бути знятий рішенням суду. 
		Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з ст. 55, ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Відповідно до положень ст.19КонституціїУкраїни органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (далі  Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.
		Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Законом передбачені порядок та підстави оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
		Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону).
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
		У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.
		Згідно положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
		В силу ч. 4 ст. 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.
		Як було встановлено судом на заяву ОСОБА_1 щодо зняття арешту у зв`язку з виконанням виконавчого документу поза межами виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.
		Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
		Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
		У разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
		Після повернення банку виконавчого документа про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 з метою погашення кредитної заборгованості банк підтвердив повне виконання зобов`язань за кредитним договором.
		Законом не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.
		Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказав, що рішення суду виконано.
		Крім того, постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. від 02 квітня 2024 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа (дублікату) № 486/271/14-ц закінчено на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону. У постанові вказано, що у разі відновлення виконавчого провадження стягував, суд або орган (посадова особа), ким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання. Станом на 02 квітня 2024 року оригіналу виконавчого документа на адресу офісу приватного виконавця не надходило.
		Відповідно до частини 1 статті 40 Закону безумовним наслідком закінчення виконавчого провадження є зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, а виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Зняття арешту з майна боржника передбачено як наслідок закінчення виконавчого провадження.
		Згідно із п. 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, (далі  Інструкція) постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо, зокрема: при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).
		До заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення боржником додається документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови. У разі наявності обставин для одночасного винесення постанов, передбачених цим пунктом, та постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, боржником може бути подано одну заяву та додано до неї документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідних постанов.
		Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).
		Виходячи з викладеного, оскільки виконавче провадження щодо виконання виконавчого документа, для виконання якого виконавцем був накладений арешт на майно заявника, закінчено, і не може бути розпочато знову, а також, що боргові зобов`язання за цим виконавчим листом виконані, і такі обставини мали б стати підставою для відповідних виконавчих дій державного виконавця щодо зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 на підставі п. 16 Інструкції, суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання виконавчого листа, за яким неможливо відкриття провадження, та вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.
		Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
		Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
		Зазначені норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
		Вказані приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
		До вказаних висновків прийшов і Верховний Суд, виклавши їх у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11.
		Враховуючи викладене, а також те, що виконавче провадження закінчено, боржник добровільно погасив борг, відсутнє виконавче провадження та майнові претензії з боку стягувача та будь-які відомості стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, вимоги скарги ОСОБА_1 в частині визнання бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а також про зобов`язання посадових осіб відділу ДВС щодо зняття арешту, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		У скарзі ОСОБА_1 просить також зняти арешт з іншого майна заявника, покладення обов`язку на посадових осіб виключити відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 52746695, тип обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрованого 16.09.2015 державним реєстратором: ОСОБА_5 , згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №48605908, виданий 16.09.2015, видавник ОСОБА_2 , відділ ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №70465450 від 30.11.2023, вид обтяження: арешт нерухомого майна, обтяжувач: Южноукраїнський відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ: 34597128, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , згідно постанови про арешт майна боржника від 16.09.2015 року, скасувавши її.
		Разом із тим, у цій частині скарга задоволенню не підлягає, оскільки визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання посадових осіб відділу ДВС щодо зняття арештує з квартири, на яку було накладено арешт постановою державного виконавця від 16 вересня 2015 року у виконавчому провадженні № 48605908, є належним та достатнім способом, який відповідає положенням статті 451 ЦПК України щодо способів захисту прав учасників виконавчого провадження та статтям 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження», п. 16 Інструкції, що регламентують дії виконавців у виконавчому провадженні у разі коли відпали підстави для арешту майна.
		Суд також не вбачає підстав для зняття арешту з будь-якого іншого майна ОСОБА_1 , окрім як з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки саме на це майно накладений арешт в межах виконавчого провадження №48605908 і саме щодо збереження арешту цього майна виник спір, який розглядається у цьому провадженні.
		Виходячи із того, що заявником оскаржувалась постанова державного виконавця про арешт майна боржника від 16 вересня 2015 року, а бездіяльність державного виконавця щодо зняття арешту з майна у 2024 році, суд не вбачає підстав для скасування зазначеної постанови.
		Керуючись ст. ст. 12, 447, 450, 451 ЦПК України
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Задовольнити частково скаргу  ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відмови у скасуванні арешту майна та зобов`язання вчинити певні дії.
		Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відмови у скасуванні арешту майна ОСОБА_1 , а саме - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , накладеного у виконавчому провадженні №48605908 постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області Васильєвою Валерією Олександрівною від 16 вересня 2015 року, та зобов`язати посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що накладений в межах виконавчого провадження №48605908 (реєстраційний номер запису про обтяження: 52746695 від 16 вересня 2015 року).
		Відмовити у задоволенні вимог іншої частини скарги.
		На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Южноукраїнського 
		міського суду                          Г. А. Далматова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...