Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/1276/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2024. Зареєстровано: 18.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2024.
Дата набрання законної сили: 17.05.2024
Номер судового провадження: п/360/1359/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		16 квітня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1276/23
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі  ВЧ НОМЕР_1 , позивач) до ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти в розмірі 13 128,82 грн.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частина НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2022 року по 31 травня 2023 року встановлено безпідставне нарахування та виплату грошового забезпечення штаб-сержанту ОСОБА_1 по незалежним від військової частини обставинам.
		Висновком аудиту підтверджується, що по факту несвоєчасного прийняття рішення, щодо зняття з грошового забезпечення штаб-сержанта ОСОБА_1 , відомості про якого внесено в ЄРДР 16.04.2022 за ч. 4 ст. 408 КК України, переплата за ІІ частину квітня 2022 року склала 9 377,73 грн., з урахуванням нарахувань ПДФО18%, та ЄСВ22% разом 13 128,82 грн.
		Внутрішнім аудитом начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону рекомендовано: прийняти рішення щодо відшкодування збитку в сумі 13 128,82 грн.
		За результатами роботи внутрішнього аудиту, було призначено та проведено службове розслідування, за результатами якого на підставі наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 20.09.2023 №2708-АГ підтверджено, що внаслідок самовільного залишення військової частини шляхом дезертирування з боку штаб-сержанта ОСОБА_1 , останній у ІІ частині квітня 2022 року був відсутній на службі без поважних причин та припинив виконувати обов`язки військової служби, що призвело, згідно довідки  розрахунку про розмір заподіяної шкоди державі до переплати 13 128,82 грн., грошового забезпечення військовослужбовцю (оскільки грошове забезпечення нараховується та виплачується в середині місяця за весь поточний). При цьому встановлено, що вини посадових осіб, які здійснювали нарахування для виплати грошового забезпечення не має. В діях безпосереднього та прямих начальників, які відповідали за військовослужбовця порушення відсутні, оскільки ними здійснювався належний контроль за виконанням позивачем обов`язків військової служби.
		Ухвалою суду від 27.12.2023 позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.
		Ухвалою суду від 06.11.2023 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою суду від 20.11.2023 відкрито провадження у справі.
		Ухвалою суду від 19.01.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 13.02.2024 витребувано докази у справі.
		Ухвалою суду від 04.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Сторони про розгляд справи повідомлялись належним вином.
		Судом на виконання положень статей 129, 130 Кодексу адміністративного судочинства України вжито усіх можливих заходів щодо належного повідомлення сторін та здійснено виклик сторін в судове засідання.
		Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Враховуючи положення вказаної вище норми, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового проваження.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
		Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу  ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.07.2021 № 530-ОС про особовий склад ОСОБА_1 призначено штаб-сержантом, старшим розвiдником  водієм прикордонного оперативно-розшукового вiддiлу (з мiсцем дислокацй АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового вiддiлу, звiльнивши з посади старшого розвiдника - водiя прикордонного оперативно розшукового вiддiлу (з мiсцем дислокацiї АДРЕСА_1 ) головного оперативно розшукового вiддiлу, згiдно з пiдпунктом 6 пункту 93 Положення (на нижчу посаду-у зв язку з проведениям оргашзашино-штатних заходтв за неможливосп призначення на рiвну посаду-за згодою вiйськовослужбовця). Наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.04.2022 № 354-ОС про особовий склад призупинено військову службу та зараховано у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 штаб-сержанта ОСОБА_1 (П-018790), звільнивши з посади старшого розвідника - водiя прикордонного оперативно-розшукового вiддiлу (з мiсцем дислокацп АДРЕСА_1 ), з 16.04.2022 згідно пунктів 48-1, 48-2. пункту 127 підпункту 8 Положення.
		На підставі наказу від 25 квітня 2022 року №469-АГ «Про призначення службового розслідування», проведено службове розслідування по факту самовільного залишення військової частини або не прибуття до підрозділів в умовах воєнного стану.
		За результатами даного службового розслідування видано наказ від 03 червня 2022 року №1046-АГ, згідно з пунктом 1 описової частини якого, факт самовільного залишення штаб-сержантом ОСОБА_1 визначеної йому позиції в АДРЕСА_2 підтвердився.
		Висновком аудиту підтверджується, що по факту несвоєчасного прийняття рішення, щодо зняття з грошового забезпечення штаб-сержанта ОСОБА_1 , відомості про якого внесено в ЄРДР 16.04.2022 за ч. 4 ст. 408 КК України, переплата за ІІ частину квітня 2022 року склала 9 377,73 грн., з урахуванням нарахувань ПДФО18%, та ЄСВ22% разом 13 128,82 грн.
		Внутрішнім аудитом начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону рекомендовано: прийняти рішення щодо відшкодування збитку в сумі 13 128,82 грн.
		За результатами роботи внутрішнього аудиту, було призначено та проведено службове розслідування, яким на підставі наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 20.09.2023 №2708-АГ підтверджено, що внаслідок самовільного залишення військової частини шляхом дезертирування з боку штаб-сержанта ОСОБА_1 , останній у ІІ частині квітня 2022 року був відсутній на службі без поважних причин та припинив виконувати обов`язки військової служби, що призвело до переплати грошового забезпечення військовослужбовцю у розмірі 13 128,82 гривень. При цьому встановлено, що вини посадових осіб, які здійснювали нарахування для виплати грошового забезпечення не має. В діях безпосереднього та прямих начальників, які відповідали за військовослужбовця порушення відсутні, оскільки ними здійснювався належний контроль за виконанням позивачем обов`язків військової служби.
		Зі змісту довідки-розрахунку про розмiр заподіної шкоди державi вбачається, що в межах службового розслiдування призначеного наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 15.07.2023 №2314-АГ встановлено: заподiяння шкоди державi в особi ІНФОРМАЦІЯ_4 (військової частини НОМЕР_1 ) шляхом отримання грошового забезпечення за час вiдсутностi без поважних причин, вiдомостi внесено до ЄРДР за ч.4 ст.408 КК України вiд 13.04.2023 №42022131610000196 штаб-сержанта ОСОБА_1 , з урахуванням вимог закону України «Про матерiальну вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв та прирiвняних до них осiб за шкоду, заподiяну державі», розмiр збиткiв складає 13128 (тринадцятъ тисяч сто двадцятъ вiсiм) грнивень 82 копійки (з урахуванням нарахованого ПФО 18% та ЄСВ 22%).
		Також судом встановлено, що наказом НОМЕР_2 прикордонного загону від 27.02.2024 №672-АГ «Про результати службового розслідування», ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності за шкоду завдану державі в розмірі 13128,82 грн.
		Зі змісту копії листа №10/2257-24-Вих від 28.02.2024 з додатками до другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, вбачається, що позивачем вжито заходів про доведення до відповідача інформації про притягнення до повної матеріальної відповідальності за шкоду завдану державі в розмірі 13128,82 гривень, відносно якого інформацію в ЄРДР внесено 16.04.2022 за №42022131610000196 згідно наказоу ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до повної матеріальної відповідальності за шкоду завдану державі в розмірі 13128, 82 гривень, оскільки останнє відоме місцезнаходження відповідача згідно даних службового розслідування №12/74/24-Вн від 20.02.2024 є тимчасово окупована територія України.
		Станом на час розгляду справи, відповідач не відшкодував збитки завдані державі, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Правові, економічні, соціальні та організаційні засади діяльності Державної прикордонної служби України визначені Конституцією України, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», Положенням про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 971 від 30.11.2018 та іншими нормативно-правовими актами.
		Так, аналізуючи положення ст. 7 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст. 10 цього ж Закону, п.п. 3, 4 розділу IV Положенням про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 971 від 30.11.2018 військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою з встановленими чинним законодавством України колом прав та обов`язків та відповідно до чинного законодавства України є суб`єктом владних повноважень.
		Положенням про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 971 від 30.11.2018 визначає призначення, основні завдання, повноваження, організацію управління, взаємодію і забезпечення діяльності органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України. Згідно ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Частиною 3 ст.6 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках,передбачених Конституцією та законами України.
		Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними нормативно-правовими актами.
		Частиною четвертою статті 19 КАС установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
		В даному випадку спір між позивачем та відповідачем виник під час проходження відповідачем публічної служби, однак у зв`язку із вирішенням питань, що стосуються її проходження та припинення, тому спір має розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.
		Такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, пред`явлення відповідного позову про стягнення коштів відбувається як під час проходження так і після звільнення особи зі служби.
		Зазначені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду,висловленій в постанові від 05.12.2018 року у справі №818/1688/16.
		Між сторонами не виникло цивільних правовідносин. Правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», та «Положенням про проходження громадянами України військової служби в державній прикордонній службі України».
		Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XI (далі  Закон № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України визначений «Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, у відповідності до пунктів 48-1 48-3 цього Положення.
		За приписами пункту 4 статті 1 Закон №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №160-ІХ пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
		Згідно з частиною першою статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
		Частиною другою статті 3 Закону № 160-ІХ передбачено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
		1) наявність шкоди;
		2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;
		3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
		4) вина особи в завданні шкоди.
		Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4 Закону № 160-ІХ).
		Особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність (частина перша статті 5 Закону № 160-ІХ).
		Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
		1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
		2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
		3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
		4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
		5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
		Відповідно до частини першої статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
		Згідно частини першої статті 8 Закону №160-ІХ посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
		У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (частина друга статті 8 Закону № 160-ІХ).
		Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (частина третя статті 8 Закону № 160-ІХ).
		Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (частина четверта статті 8 Закону № 160-ІХ).
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
		Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (частина друга статті 10 Закону № 160-ІХ).
		Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування (частина четверта статті 10 Закону № 160-ІХ).
		Згідно частини 1 ст.12 закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
		Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.09.2023 №2708-АГ було призначено та проведено службове розслідування, яким підтверджено, що внаслідок самовільного залишення військової частини шляхом дезертирування з боку штаб-сержанта ОСОБА_1 , останній у ІІ частині квітня 2022 року був відсутній на службі без поважних причин та припинив виконувати обов`язки військової служби, що призвело до переплати грошового забезпечення військовослужбовцю у розмірі 13 128,82 гривень.
		Крім того, позивачем до матеріалів справи надано докази в підтвердження вжиття заходів щодо повідомлення відповідача про розмір завданої шкоди державі та необхідності відшкодування її в добровільному порядку.
		Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивачем дотримано порядку притягнення до матеріальної відповідальності відповідача. 
		Суд зазначає, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначенихстаттею 9цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
		Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, у відповідності до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		У розумінні Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні Суду від 06.12.1988р. у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії», принцип презумпції невинуватості полягає в тому, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається виключно на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. При цьому, принцип презумпції невинуватості є обов`язковим не лише для органів досудового розслідування чи судів, а й для будь-яких інших суб`єктів владних повноважень. Поширюється він не лише на прийняття такими суб`єктами певних рішень, а й на публічні висловлювання певних посадових осіб. Зокрема, у рішенні від 10.02.1995р. у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», де заявник скаржився на порушення презумпції невинуватості міністром внутрішніх справ, який зробив публічну заяву з твердженням про винуватість заявника. У даному рішенні, Суд вказує на те, що заява про винуватість, з однієї сторони, спонукала громадськість повірити в неї, а з іншої випереджало оцінку фактів справи компетентними суддями. Таким чином, порушення п.2 ст.6 мало місце. Отже, сфера застосування принципу презумпції невинуватості є ширшою. Він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави, відтак жодна посадова особа не може навіть називати людину винуватою, підміняючи таким чином «доведення вини відповідно до закону», та перебираючи на себе функцію суду.
		За таких обставин, вина відповідача в завданні матеріальної шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, є доведеними, оскільки підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами. Відтак позовні вимоги є обгрунтованими, тому в наявності підстви для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. 
		Даною нормою чітко визначено, що відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		Враховуючи положення частини 2 статті 139 КАС України суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягення судових витрат з відповідача, оскільки позивачем не в рамках розгляду справи не понесено відповідних витрат. 
		Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 )про повернення безпідставно сплачених коштів задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 безпідставно набуті кошти в розмірі 13 128 (тринадцять тисяч сто двадцять вісім) гривень 82 копійки.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Суддя Є.О. Кисельова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...