Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/537/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: 17.04.2024. Зареєстровано: 19.04.2024. Оприлюднено: 22.04.2024.
Дата набрання законної сили: 17.04.2024
Номер судового провадження: 22-ц/812/422/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		17.04.24
		22-ц/812/422/24
		Справа №487/537/21
		Провадження № 22-ц/812/422/24
		Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		09 квітня 2024 року                                 м. Миколаїв
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ 
		головуючого - Яворської Ж.М.,
		суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
		із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,
		за участі позивача - ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 , 
		представника відповідача - ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
		 
		апеляційну скаргу
		Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
		на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2024 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Сухаревич З.М., повний текст складено 11 січня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
		В С Т А Н О В И В:
		У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 04 січня 2021 року його звільнено з посади старшого інспектора з контролю відділу внутрішнього контролю та службових розслідувань управління внутрішньої безпеки апарату управління ДП «АМПУ» за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. 
		Зазначає, що 27 грудня 2019 року відповідачем видано наказ № 912-к «Про оптимізацію штатного розпису працівників апарату управління ДП «АМПУ», яким посаду, яку він займав скорочують з 17 квітня 2020 року. 
		16 квітня 2020 року видано наказ, яким скасовано скорочення посади позивача.
		17 квітня 2020 року ним отримано лист, яким повідомлено, що звільнення не відбувається. 
		08 вересня 2020 року відповідач видав наказ № 248/10, яким наказано ввести в дію організаційну структуру апарату управління ДП «АМПУ», в організаційній структурі якого була служба, в якій він міг працювати. 
		09 вересня 2020 року ДП «АМПУ» видано наказ №604-к «Про скорочення штату працівників апарату управління ДП «АМПУ», яким з 10 грудня 2020 року скорочуються наступні посади: заступник Голови з морської та внутрішньої безпеки; управління внутрішньої безпеки; управління економічної безпеки; управління каналів та акваторій; управління стратегічного планування та розвитку. 
		З 27 жовтня 2020 року по 09 грудня 2020 року йому надано декілька повідомлень про наступне вивільнення з переліком вакантних посад ДП «АМПУ», однак, в кожному повідомленні міститься позначка «... Ваш рівень кваліфікації та продуктивності праці не відповідає даній посаді/є меншим порівняно з іншими працівниками, які надали згоду на зайняття вакантної посади старшого інспектора відділу контролю служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ». 
		Крім того, аналізуючи посади запропоновані позивачу можна зробити висновок, що йому було запропоновано посади не всіх філій. 
		В період з 02 березня 2020 року по 07 грудня 2020 року на ДП «АМПУ» були посади, на які можна було перевести позивача, з достатнім досвідом роботи в його сфері, однак такі посади йому не було запропоновано. На засіданні Первинної профспілкової організації працівників ДП «АМПУ», яке було проведено по відеозв`язку, було озвучено що є вакантна посада у Технологічному комплексі  начальник комплексу з посадовим окладом 18260,00 грн. Первинною профспілковою організацією було зазначено на цей рахунок, що всі аргументи та заперечення будуть досліджені. На 07 грудня 2020 року ця посада була видалена. 
		На порушення вимог ст. 42 КЗпП України не була створена комісія по вивченню переважного права на залишенні на роботі. Первинна профспілкова організація провела лише одне засідання і не повідомила його про прийняте рішення. 
		Також посилається на те, що відповідачем не виконано вимог законодавства щодо працевлаштування працівника, які покладені на нього ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки не ознайомив позивача з переліком вакантних посад на підприємстві у день звільнення. Останнє повідомлення було 09 грудня 2020 року, але звільнено 04 січня 2021 року. Відповідач не надав перелік вакантних посад на декількох з філій, а саме у Скадовській філії ДП «АМПУ» та філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ».
		Враховуючи вищевикладене,просивпоновити його на посаді старшого інспектора з контролю відділу внутрішнього контролю та службових розслідувань управління внутрішньої безпеки апарату управління ДП «АМПУ», стягнути з ДП «АМПУ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати у розмірі 10000 грн. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2024 року позовні вимоги задоволено.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з контролю відділу внутрішнього контролю та службових розслідувань управління внутрішньої безпеки апарату управління Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», з 05 січня 2021 року.
		Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі -1 193 399, 25 грн., яка визначена без утримання сум податків та інших обов`язкових платежів, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12 258 грн.
		Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення чисельності або штату працівників. Проте роботодавцем порушено установлений законом порядок звільнення позивача у контексті виконання вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України одночасно із попередженням про наступне вивільнення, відповідно не можуть бути визнані законними подальші дії відповідача щодо звільнення позивача. А тому, наказ про звільнення позивача є незаконним.
		Оскільки позивача протиправно звільнено з посади старшого інспектора з контролю відділу внутрішнього контролю та службових розслідувань управління внутрішньої безпеки апарату управління Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 04.01.2021, тому він має бути поновлений на цій посаді з 05 січня 2021 року.
		Також зазначено, що позовна заява розглядається більше року не з вини позивача, тому з відповідача на користь позивача належить стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 05 січня 2021 року по день ухвалення судом рішення  11 січня 2024року (775 робочих днів).
		В апеляційній скарзі ДП «АМПУ» не погоджується із рішенням суду першої інстанції та вважає його незаконним, необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції неповне з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просили про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Так, вказували, що листами ДП «АМПУ» неодноразово повідомляло позивача про наявність вакантних посад, станом на момент вручення цих листів перелік вакантних посад ДП «АМПУ» у день звільнення позивача не змінювався.
		Таким чином, висновок суду, що позивач не був обізнаний про перелік вакантних посад у день звільнення не відповідає обставинам справи.
		Наголошують, що законом не зобов`язано роботодавця повторно ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із переліком вакантних посад в день звільнення за відсутності нових вакансій, як і складати новий перелік вакантних посад в день звільнення за відсутності нових вакансій.
		Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що у період з останнього вручення переліку вакантних посад станом на 07 грудня 2020 року до дня звільнення у ДП «АМПУ» були вакантні посади, яку би міг зайняти позивач відповідно до своєї кваліфікації та досвіду роботи, які не були у переліках вакантних посад, що були вручені позивачу.
		Щодо висновку суду про не запропонування позивачу посади в ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» та ДП «МТП» Южний» вказують, що згадані юридичні особи є самостійними юридичними особи, які самостійно ведуть господарську діяльність.
		Законом же передбачений обов`язок роботодавця запропонувати працівнику, який звільняється у зв`язку зі скороченням штату, іншу наявну на цьому підприємстві роботу.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ДП «АМПУ» не пропонувало вакантні посади в ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» та ДП «МТП» Южний», оскільки законом не передбачено обов`язку пропонувати вакантні посади в інших юридичних особах під час здійснення процедури скорочення посади.
		Щодо висновку суду, що позивачу не пропонувалась посада в Херсонській філії ДП «АМПУ» посилаються на те, що зазначений висновок зроблено на підставі відповіді Херсонського обласного центру зайнятості від 03 серпня 2021 року № 21/01/05/2345/21, у якій повідомлено, що у Херсонській філії ДП «АМПУ» наявні три вакансії, а саме: диспетчер, інспектор, інженер - програміст.
		Наголошують, що у переліках вакантних посад, з якими ознайомлено позивача, наявні посади диспетчер та інженер-програміст.
		Водночас в матеріалах справи, відсутні будь-які належні докази, що у Херсонській філії ДП «АМПУ» була посада «інспектор».
		При цьому, суд взагалі не перевіряв чи така посада була у штатному розписі Херсонської філії ДП «АМПУ».
		Більш того, позивач у жодній із своїх заявах по суті спору не заявляв, що у нього наявна відповідна кваліфікація обійняти посаду «інспектор» Херсонської філії ДП «АМПУ»
		Щодо висновку суду, що позивачу не пропонувалась посада в Миколаївській філії ДП «АМПУ» (машиніст помповий - матрос).
		ДП «АМПУ» щодо згаданої посади у своїх поясненнях неодноразово повідомляло суду, що відповідно до розділу 2 Кваліфікаційні вимоги інструкції з охорони праці для машиніста помпового - матроса комплексу з обслуговування портових операцій служби портових операцій ОПП 18-03-03.01-06-08, затвердженою наказом Миколаївської філії ДП «АМПУ» від 10.05.2019 № 257/18, машиніст помповий - матрос повинен мати повну вищу освіту або базову загальну середню, свідоцтво про підтвердження кваліфікації професійно-технічна освіта за фахом моторист-матрос, а також мати діюче свідоцтво моториста - матроса.
		Тобто, рівень кваліфікації позивача не відповідає кваліфікаційним вимогам до посади машиніста помпового - матрос.
		З огляду на зазначене, позивач не міг зайняти зазначену посаду оскільки у позивача відсутня технічна освіта за фахом моторист - матрос, а також діюче свідоцтво моториста - матроса.
		Водночас наголошують, що у переліку вакантних посад було декілька аналогічних посад моториста-матроса, згоду на які позивач не надавав.
		Аналогічна ситуація щодо вакантних посад філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ».
		Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства позивачу було запропоновано вакантні посади в ДП «АМПУ», які він міг виконувати та які відповідали його кваліфікації.
		Тобто, ДП «АМПУ» дотримані вимоги законодавства при проведенні скорочення штату працівників.
		Щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважають, що суд першої інстанції безпідставно стягнув суму середнього заробітку за період більше ніж один рік.
		Позивач звернувся до суду 29 січня 2021 року, а ухвалою від 12 лютого 2021 року відкрито провадження по справі.
		У період з 12 лютого 2021 року по 11 лютого 2022 року справа неодноразово відкладалась за клопотання представника позивача адвоката Павловича Є.В., оскільки представник представляв інтереси клієнтів у інших судах або за клопотанням про оголошення перерви для опрацювання певних питань.
		У період з 12 лютого 2022 року по 03 лютого 2023 року справа взагалі не слухалась.
		У період з 04 лютого 2023 року по 11 січня 2024 року реально відбулось лише одне судове засідання, в усних повідомленнях представники суду повідомляли або про відсутність зали судового засідання або прийняття участі судді Сухаревич З.М. у колегії з розгляду кримінальних справ.
		У частині першій статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.
		У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.
		Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання судової колегії, і мало місце у даній справі.
		За вказаних обставин, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність вини сторони позивача, оскільки розгляд справи відкладався декілька разів саме за клопотанням сторони позивача, з урахуванням вимог статті 235 КЗпП України, суд першої інстанції повинен був щонайменше обмежити розмір стягнення середнього заробітну в межах одного року.
		При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою, що представник позивача мав можливість завчасно вчиняти процесуальні дії, що вказувалися в якості підстави для відкладення розгляду справи.
		Зазначене відповідає висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 766/6227/17.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити судове рішення без змін, відмовивши у задоволені апеляційної скарги.
		У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення.
		Позивач та його представник апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
		Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно до наказу № 276/о ДП « АМПУ» від 23 серпня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на роботу з 25 серпня 2016 року у відділ з питань запобігання та виявлення корупції Миколаївської філії ДП «АМПУ» на посаду старшого фахівця ( т.2 а.с.48).
		Відповідно до наказів ДП «АМПУ» від 24 травня 2017 року №543-к, від 31 травня 2017року № 265/о, з 01 червня 2017 року ОСОБА_1 переведено на посаду старшого інспектора з контролю відділу внутрішньої безпеки апарату управління ДП «АМПУ», з визначенням робочого місця за адресою м.Миколаїв, вул. Заводська,23 (т.1 а.с.12, т.2 а.с.49).
		Наказом ДП «АМПУ» від 01 квітня 2019 р. № 249-к, з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду старшого інспектора з контролю відділу внутрішнього контролю та службових розслідувань управління внутрішньої безпеки апарату управління ДП «АМПУ», з визначенням робочого місця за адресою: м.Миколаїв, вул. Заводська, 23 (т.2 а.с. 50 ).
		Відповідно до наказу від 08 вересня 2020 року № 248/10 «Про введення в дію організаційної структури апарату управління ДП «АМПУ», введено в дію з 08 вересня 2020року організаційну структуру апарату управління ДП «АМПУ»( т.1 а.с.20).
		Наказом ДП «АМПУ» від 08 вересня 2020 року № 249/10 «Про запровадження змін в організації виробництва і праці», запроваджено зміни в організації виробництва і праці в апараті управління ДП «АМПУ», шляхом скорочення штату і чисельності працівників( т.2 а.с.53).
		09 вересня 2020 року прийнято наказ № 604-к «Про скорочення штату працівників апарату управління ДП «АМПУ», відповідно до якого підлягають скороченню з 10 грудня 2020 року посади та ліквідовано структурні підрозділі апарату управління зі всіма структурними одиницями та посади: заступник голови з морської та внутрішньої безпеки; управління внутрішньої безпеки; управління економічної безпеки; управління каналів та акваторій; управління стратегічного планування та розвитку( т.1 а.с.21,т.2 а.с.54-55). 
		Листом від 09 вересня 2020 року за вих. 3197/10-01-12 голову профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України» повідомлено про запровадження змін в організації виробництва і праці в апараті управління ДП «АМПУ» шляхом скорочення штату і чисельності працівників. Запропоновано визначити дату для проведення консультацій стосовно заходів щодо пом`якшення несприятливих наслідків звільнень, та провести їх протягом десяти днів з дати отримання цього листа. Додано перелік посад, які підлягають скороченню( т.2 а.с.56, 57-58).
		25 вересня 2020 року ДП «АМПУ» винесено наказ № 266/10 «Про створення комісії з розгляду питань щодо скорочення чисельності або штату працівників апарату ДП «АМПУ»( далі - Комісія) ( т.2 а.с.234,235).
		Ця комісія створена з метою сприяння першочерговому працевлаштуванню працівників, які підлягали скороченню на підставі наказу від 08 вересня 2020 року № 604-к.
		Створення зазначеної комісії було додатковим заходом роботодавця, спрямованим на максимальне працевлаштування своїх працівників, які підлягали скороченню, та які виявили бажання продовжувати свою роботу на підприємстві подавши заяви до комісії з розгляду заяв кандидатів (працівників, які підлягають скороченню) на заміщення вакантних посад.
		Відповідно до протоколу комісії від 30 вересня 2020 року було вирішено запропонувати ОСОБА_1 посади:    інженера - електроніка дільниці технічних засобів охорони служби цивільного захисту, мобілізаційної підготовки та пожежної безпеки Одеської філії ДП «АМПУ», посадовий оклад 10 729,00 грн;
		-     провідного інженеру відділу матеріально-технічного постачання філії «Днопоглиблювальний флот» (м. Одеса), посадовий оклад 15000,00 грн. (т.3 а.с.236-242).
		12 жовтня 2020 року позивачу було вручено попередження від 09 вересня 2020 року, яким його повідомлено про наступе вивільнення на підставі наказу від 09 вересня 2020 року № 604-к «Про скорочення штату працівників апарату управління ДП «АМПУ», у відповідності до ст.49-2 КЗпП України та запропоновано для переведення на вакантні посади в ДП «АМПУ», а саме:
		-    інженер - електрик дільниці технічних засобів охорони служби цивільного захисту, мобілізаційної підготовки та пожежної безпеки Одеської філії ДП «АМПУ», посадовий оклад 10 729,00 грн;
		-     провідний інженер відділу матеріально-технічного постачання філії «Днопоглиблювальний флот» (м. Одеса), посадовий оклад 15000,00 грн.
		На зазначеному Попередженні позивач повідомив, що запропоновані вакантні посади не відповідають спеціальності, фаху та досвіду ( т.1 а.с. 89).
		Також, 12 жовтня 2020 року позивачу було вручено додаткове попередження від 09 вересня 2020 року яким повідомлено про скорочується посади, яку він обіймає з 10 грудня 2012 року та запропоновувало переведення на одну із запропонованих вакантних посад в ДП «АМПУ» згідно додатку на 9 аркушах (т.1 а.с.84-88).
		05 листопада 2020 року ОСОБА_1 вручено доповнення від 27 жовтня 2020 року до отриманого ним персонального попередження від 09 вересня 2020 року про скорочення посади та повідомлення про вивільнення, до якого додано перелік вакантних посад на 10 аркушах ( т.1 а.с.22- 27).
		05 листопада 2020 року ОСОБА_1 вручено доповнення від 03 листопада 2020 року до отриманого ним персонального попередження від 09 вересня 2020 року про скорочення посади та повідомлення про вивільнення, до якого додано перелік вакантних посад на 11 аркушах. У доповненні ОСОБА_1 зазначено, що він згоден на посаду начальника комплекса технологічного комплекса служби портових операцій Миколаївської філії ДП «АМПУ»( т.1 а.с.28-33).
		10 листопада 2020 року ОСОБА_1 вручено доповнення від 06 листопада 2020 року до отриманого ним персонального попередження від 09 вересня 2020 року про скорочення посади та повідомлення про вивільнення, до якого додано перелік вакантних посад на 1 арк. У доповненні ОСОБА_1 зазначено, що він згоден на посаду старшого інспектора відділу контролю Служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ» ( т.1 а.с.34).
		13 листопада 2020 року ОСОБА_1 вручено доповнення від 11 листопада 2020 року до отриманого ним персонального попередження від 09 вересня 2020 року про скорочення посади та повідомлення про вивільнення, до якого додано перелік вакантних посад на 13 арк. У доповненні ОСОБА_1 зазначено, що він згоден на посаду старшого інспектора відділу контролю Служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ» або начальника комплексу технологічного комплексу служби портових операцій Миколаївської філії ДП «АМПУ»( т.1 а.мс.35-39).
		20 листопада 2020 року ОСОБА_1 вручено доповнення від 18 листопада 2020 року до отриманого ним персонального попередження від 09 вересня 2020 року про скорочення посади та повідомлення про вивільнення, до якого додано перелік вакантних посад на 13 аркушах. У доповненні ОСОБА_1 зазначено, що він згоден на посаду старшого інспектора відділу контролю Служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ», начальника комплексу технологічного комплексу служби портових операцій Миколаївської філії ДП «АМПУ», начальника служби головного диспетчера служби головного диспетчера Миколаївської філії ДП «АМПУ»( т.1 а.с.40-55).( т.3 а.с.1-8,9).
		01 грудня 2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення від 27 листопада 2020 року, в якому зазначено, що його рівень кваліфікації та продуктивності праці не відповідає даній посаді/є меншим порівняно з іншими працівниками, які надали згоду на зайняття вакантної посади старшого інспектора відділу контролю служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ». Запропоновано розглянути інші вакантні посади. Додано перелік на 13 арк.
		У зазначеному повідомленні ОСОБА_1 надає згоду на посаду начальника комплексу технологічного комплексу служби портових операцій Миколаївської філії ДП «АМПУ» або начальника служби - головний інспектор служби головного диспетчера ДП «АМПУ» ( т.2 а.с.127-141).
		07 грудня 2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення від 02 грудня 2020 року, в якому зазначено, що його рівень кваліфікації не відповідає кваліфікаційним вимогам по посаді начальника служби - головного диспетчера служби головного диспетчера Миколаївської філії ДП «АМПУ» та перелік вакантних посад на 12 арк.( т.1 а.с.56 - 62).
		У зазначеному повідомленні ОСОБА_1 надає згоду на посаду начальника комплексу технологічного комплексу служби портових операцій Миколаївської філії ДП «АМПУ».( т.1 а.с.56 - 62).
		07 грудня 2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення від 04 грудня 2020 року, в якому зазначено, що посада начальника комплексу технологічного комплексу служби портових операцій Миколаївської філії ДП «АМПУ» скорочується з 07 грудня 2020 року. Запропоновано розглянути інші вакантні посади та надано перелік на 12 арк.
		У зазначеному повідомленні ОСОБА_1 надає згоду на посаду провідного бухгалтера ревізора Миколаївської філії ДП «АМПУ» (т.1 а.с.63-69).
		08 грудня 2020 року ОСОБА_1 вручено доповнення від 07 грудня 2020 року до отриманого ним персонального попередження від 09 вересня 2020 про скорочення посади та повідомлення про вивільнення, до якого додано перелік вакантних посад на 12 арк. У доповненні ОСОБА_1 зазначено, що він згоден на посаду провідного бухгалтера ревізора Миколаївської філії ДП «АМПУ» або начальника відділу технологічного відділу (відділ технологічного забезпечення) служби портових операцій Миколаївської філії ДП «АМПУ»( т.1 а.мс.77 зворот- 83).
		У повідомлені від 08 грудня 2020 року, отриманого позивачем 09 грудня 2020 року зазначено, що на засіданні комісії встановлено, що рівень кваліфікації не відповідає кваліфікаційним вимогам на посаду провідного бухгалтера-ревізора МФ ДП «АМПУ», визначених посадовою інструкцією провідного бухгалтера-ревізора, затвердженої МФ ДП -3 травня 2018 року індексний №ПІ18-01-10-01-01.( т.3 а.с.10-14)
		Цього ж дня, 09 грудня 2020 року позивач надав згоду на призначення його посаду начальника технологічного відділу ( відділу технічного забезпечення) МФ ДП «АМПУ» (т.2 а.77).
		Проте відповідно протоколу №7 засідання комісії з розгляду питань щодо скорочення чисельності або штату працівника апарату управління ДП «АМПУ» від 09 грудня 2020 року, за результатами обговорення та проведення аналізу на підставі інформаційної довідки на працівника, комісія встановила, що ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам до посади начальника відділу технологічного забезпечення служби портових операцій МФ ДП «АМПУ», визначених положенням про відділ технологічного забезпечення служби портових операцій МФ, затверджених начальником МФ ДП «АМПУ» 07 грудня 2020 року індексний н№ ПП18-02.01-03-01( ( т.3 а.с. 15-19).
		Листом від 07 грудня 2020 року № 68 в.о. Голови ДП «АМПУ» Голодницькому О.Г. повідомлено Головою профспілкового комітету ОСОБА_4 про надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з ОСОБА_1 .
		Наказом в.о. Голови ДП «АМПУ» Голодницьким О.Г. від 14 грудня 2020 року № 772-к звільнено ОСОБА_1 , старшого інспектора з контролю відділу внутрішнього контролю та службових розслідувань управління внутрішньої безпеки апарату управління, з 14 грудня 2020 року за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України( т.1 а.с.94).
		З 09 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року ОСОБА_1 був звільнений від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (т.3 а.с. 20, 21).
		04 січня 2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення від 09 грудня 2020 року, в якому зазначено, що його рівень кваліфікації не відповідає кваліфікаційним вимогам по посаді начальника відділу технологічного забезпечення служби портових операцій Миколаївської філії ДП «АМПУ». Запропоновано розглянути інші вакантні посади, які надавались листом від 07 грудня 2020 року.
		Наказом ДП «АМПУ» від 04 січня 2021 року змінено дату звільнення на 04 січня 2021року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 .
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що відповідачем порушено установлений законом порядок звільнення позивача у контексті виконання вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України одночасно із попередженням про наступне вивільнення, відповідно не можуть бути визнані законними подальші дії відповідача щодо звільнення позивача.
		Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
		Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Згідно із частиною другоюстатті 40 КЗпП Українизвільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Відповідно до частин першої та шостоїстатті 43 КЗпП Українирозірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.
		Згідно ізстаттею 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першоїстатті 42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 міститься правовий висновок про те, що «за положеннями частини першої статті40, частин першої та третьої статті49-2 КЗпП Українивбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».
		Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).
		У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Вирішуючи спір, судом першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, установлено, що у ДП «АМПУ» відбулися зміни в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення чисельності або штату працівників. Про зміни організації праці позивач був вчасно та належним чином повідомлений.
		Більш того, оскільки наказом № 604-к від 09 вересня 2020 року «Про скорочення штату працівників апарату управління ДП «АМПУ», скорочено всі посади і ліквідовано структурний підрозділ, у тому числі і посада, яку займала позивач у цьому підрозділі, суд першої інстанції вірно вважав, що положення частини другої статті 49-2 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.
		Досліджуючи виконання роботодавцем вимог, передбачених положеннями частини третьоїстатті 49-2 КЗпП України,суд першої інстанції дійшоввисновку,що відповідачсвоєчасно таналежним чиномповідомив позивачапро наступне вивільнення, але не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні в установі вакансії та які з`явилися протягом цього періоду, і які існували на день звільнення.
		Суд першої інстанції встановив, що у день звільнення ОСОБА_1 не пропонувались вакантні посаді. На думку суду, пояснення представника відповідача проте, що 07 грудня 2020 року і до звільнення список вакантних посад не змінився не свідчать про повідомлення та обізнаність позивача про це у день звільнення.
		Окрім цього, позивачу не пропонувались посади, які були наявні в ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» (електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; слюсар з ремонту та обслуговування портальних кранів), ДП «МТП» Южний» (інженер-програміст, бетоняр, маляр, слюсар аварійно-відбудовних робіт, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, верстатник широкого профілю, товар, водій автотранспортних засобі, вантажник), Херсонській філії державного підприємства «АМПУ» (інспектор); Миколаївській філії ДП «АМПУ» (машиніст помповий  матрос). 
		Також не пропонувались посади у філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ».
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про не виконання відповідачем обов`язку надання пропозиції про всі вакантні посади.
		Так, за матеріалами справи, з 07 грудня 2020 року і до дня звільнення позивача у ДП «АМПУ» не з`являлося нових вакантних посад, на які міг претендувати позивач, враховуючи його кваліфікацію. При звільненні 04 січня 2021 року позивачеві було запропоновано перелік вакантних посад станом на 07 грудня 2020 року.
		Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що у період з останнього вручення переліку вакантних посад станом на 07 грудня 2020 року до дня звільнення у ДП «АМПУ» були вакантні посади, яку би міг зайняти Позивач відповідно до своєї кваліфікації та досвіду роботи, які не були у переліках вакантних посад, що були вручені позивачу.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу не пропонувались посади в ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» (електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; слюсар з ремонту та обслуговування портальних кранів) та ДП «МТП» Южний» (інженер-програміст, бетоняр, маляр, слюсар аварійно-відбудовних робіт, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, верстатник широкого профілю, товар, водій автотранспортних засобі, вантажник).
		Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, з огляду на таке.
		Відповідно до п.3.2 Статуту ДП «АМПУ» підприємство утворено шляхом виділу з наведених у цьому пункті реорганізованих державних підприємств, стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна та обов`язків стосовно них відповідно до розподільчого балансів ( роздільних актів ( балансів) та є правонаступником нижченаведених реорганізованих державних підприємств у частці майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів ( розподільних актів ( балансів) та актів приймання-передачі, зокрема майна ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт» та ДП «Морський торговельний порт» Южний».
		Як вбачається із організаційної структури підприємства «ДП «АМПУ», затвердженої 15 червня 2020 року, а потім 21 серпня 2020 року, крім управлінь та департаментів, які входять до складу структури підприємства, ще входять філії Адміністрації морських портів України, філія ДП «Дельта Лоцман» та філія « Днопоглиблювальний флот» (т.1 а.с.17,20). 
		Зважаючи на викладене вищевказані державні підприємства не входять до складу організаційної структури підприємства. 
		Більш того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125815) та ДП «Морський торговельний порт «Південний» (раніше «Южний») ( код ЄДРПОУ 04704790) є самостійними юридичні особи, які самостійно ведуть господарську діяльність.
		За приписами статті 49-2 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця запропонувати працівнику, який звільняється у зв`язку зі скороченням штату, іншу наявну на цьому підприємстві роботу.
		Отже, трудове законодавство не зобов`язує роботодавця ДП «АМПУ» працевлаштовувати вивільнених працівників у зв`язку зі скороченням штату працівників до інших підприємств, зокрема до ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» та ДП «МТП» Южний», кожне з яким є самостійною юридичною особою з власним статутом, оскільки такі дії призведуть до втручання у їх господарську діяльність, що заборонено законом.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ДП «АМПУ» не пропонувало відповідачеві вакантні посади в ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» та ДП «МТП» Южний».
		Щодо висновку суду, що позивачу не пропонувалась посада в Херсонській філії ДП «АМПУ» «інспектор».
		До вказаного висновку суд першої інстанції дійшов на підставі відповіді Херсонського обласного центру зайнятості від 03 серпня 2021 № 21/01/05/2345/21, отриманого на запит адвоката позивача у якій повідомлено, що у Херсонській філії ДП «АМПУ» наявні три вакансії, а саме: диспетчер, інспектор, інженер- програміст.
		У переліках вакантних посад, з якими ознайомлювався позивач по Херсонській філії, наявні були посади диспетчера та інженер-програміст, але він не виявив бажання обійняти якусь із них.
		Водночас в матеріалах справи, відсутні будь-які належні докази, що у Херсонській філії ДП «АМПУ» була посада «інспектор».
		Більш того, Позивач у жодній із своїх заявах по суті спору не заявляв, що у нього наявна відповідна кваліфікація обійняти посаду «інспектор» Херсонської філії ДП «АМПУ».
		У листі Херсонського обласного центру зайнятості від 03.08.2021 № 21/01/05/2345/21 щодо вимог до посади інспектор, зазначено: вища освіта, спеціальність «Річковий та морський транспорт».
		За результатами аналізу посадових інструкцій Херсонської філії ДП «АМПУ» у назві яких є слово «інспектор» із вимогами до якої є вища освіта, спеціальність «Річковий та морський транспорт» єдиною підходящою є посадова інструкція інспектора оперативного реагування, яка затверджена начальником Херсонської філії ДП «АМПУ» та введена в дію наказом від 31 грудня 2020 № 614.
		Відповідно до п. 6.1. згаданої посадової інструкції на посаду інспектора оперативного реагування служби безпеки мореплавства призначається особа з морською освітою та стажем роботи по напрямку не менше 2 років.
		Відповідно до Інформаційної довідки ОСОБА_1 у нього наявна вища освіта за кваліфікацією інженера-електрика та юриста; стаж роботи: столяр 2 роки, УМВС 14 років, податково міліція 2 роки, ТОВ «Електрим 2000» начальник цеху 4 роки, ДП «АМПУ» стаж 4 роки (у напрямку безпеки та дотримання антикорупційного законодавства).
		Тобто, рівень кваліфікації позивача не відповідає кваліфікаційним вимогам до посади інспектора оперативного реагування служби безпеки мореплавства.
		Більш того, посада інспектора оперативного реагування служби безпеки мореплавства не була вакантною.
		Таким чином, безпідставним є висновок суду, що позивачу не було запропоновано посади «інспектор» у Херсонській філії ДП «АМПУ», оскільки у згаданій філії не було жодної вакансії на посаду «інспектор», з вимогами до посади: вища освіта, спеціальність «Річковий та морський транспорт», а у позивача відповідно відсутня кваліфікація на зайняття посади інспектора оперативного реагування служби безпеки мореплавства, яка відповідає згаданим критеріям.
		Щодо висновку суду, що позивачу не пропонувалась посада в Миколаївській філії ДП «АМПУ» (машиніст помповий - матрос).
		ДП «АМПУ» щодо згаданої посади у своїх поясненнях неодноразово повідомляло суду, що відповідно до розділу 2 Кваліфікаційні вимоги інструкції з охорони праці для машиніста помпового - матроса комплексу з обслуговування портових операцій служби портових операцій ОПП 18-03-03.01-06-08, затвердженою наказом Миколаївської філії ДП «АМПУ» від 10.05.2019 № 257/18, машиніст помповий - матрос повинен мати повну вищу освіту або базову загальну середню, свідоцтво про підтвердження кваліфікаціїпрофесійно-технічна освіта за фахом моторист-матрос, а також мати діюче свідоцтво моториста - матроса.
		Тобто, рівень кваліфікації позивача не відповідає кваліфікаційним вимогам до посади машиніста помпового - матрос.
		З огляду на зазначене, позивач не міг зайняти зазначену посаду оскільки у позивача відсутня технічна освіта за фахом моторист - матрос, а також діюче свідоцтво моториста - матроса.
		Водночас, слід наголосити, що у переліку вакантних посад, в тому числі і Миколаївській філії, було декілька аналогічних посад моториста-матроса, згоду на які позивач не надавав.
		Звертаючись до суду з позовом позивач формально послався на те, що на час його вивільнення жодна з вакантних посад філії «Дельта- Лоцман», Скадовської філії ДП йому запропонована не була. Ним не зазначено, яку саме конкретну вакантну посад, яка відповідає його кваліфікації та досвіду роботи, у цих філіях відповіадчем йому не було запропонована.
		Так, відповідно до наявного у матеріалах справи уточнюючого переліку вакансії філії «Дельта лоцман» ДП «АМПУ» за період з 27 жовтня 2020 року по 04 січня 2021 року було вакантними:
		портова лоцманська служба «Миколаїв», «Южний», «Одеса», «Чорноморськ», «Маріуполь» - лоцман морський;
		лінійні лоцманська служба «Миколаїв» - лоцман морський;
		диспетчерська служба ( Южненське відділення в м. Южний) - диспетчер (черговий);
		служба регулювання руху суден ПРРС «Маріуполь», ПРРС «Одеса», ЦРРС «Руська Коса» - лоцман - оператор;
		ЦРРС « Руська коса» Миколаївська область с. Лимани - електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, інженер-енергетик;
		служба капітального будівництва та експлуатації (м. Миколаїв) -інженер енергетик енергетичного відділу;
		оперативний координаційний центр ( м. Миколаїв)( Миколаївська область с. Лимани)- оператор руху суден ( змінний);
		річкова інформаційна служба: оператор з обробки інформації та програмного забезпечення (м.Вишгород), (м.Канів),(м.Світловодськ),(м. Камянське), (м.Запоріжжя) вакантні з 16 січня 2021 року;
		з/с «Меотида» ( м.Маріуполь), з/с Інгульський (м.Вилкове)-третій помічник багермейстера  капітана;
		лоцманська служба «Дунай» - лоцман-морський, старший лоцман-морський;
		ш-да «Кримська» ( м.Херсон) - другий помічник каптана, третій механік, моторист -електрик, кухар судовий, старший матрос, боцман шаланди, четвертий механік, матрос (рульовий), моторист-матрос;
		с/з «Тилигульсткий» (м. Ізмаїл) - третій механік, старший помічник багермейстера-капітана, другий помічник багермейстера-капітана,електромеханік,старший матрос, матрос (рульовий), токар судновий, електрозварювальник ручного зварювання, кухар судовий(т.3 а.с.35).
		У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував, що у переліку вакантних посад, які пропонувалися позивачеві не вказувалися посади філії «Дельта Лоцман», оскільки рівень кваліфікації позивача не відповідав кваліфікаційним вимогам жодної із вакантних посад.
		Позивач у судовому засіданні апеляційного суду вказав, що вважав би за можливе обійняти посаду інженера-енергетика ЦРРС «Руська коса», але така йому запропонована не була.
		Як вбачається із наявної в матеріалах справи посадової інструкції інженера-енергетика ЦРРС «Руська коса» ( т.3 а.с.70-74) відповідно до кваліфікаційних вимог щодо цієї посади ( п.6.1) особа повинна мати вищу освіту( магістр, спеціаліст) відповідного напрямку підготовки або неповну вищу освіта та досвід роботи за напрямком не менше 3 років, група з електробезпеки не нижче V-ої.
		Міністерство праціта соціальноїполітики України Комітетнагляду заохороною праці наказом N 4 від 09.01.98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 р. за N 93/2533 затвердили Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (ДНАОП 0.00-1.21-98).
		Відповідно до 2.1.3. цих Правил, працівники, що обслуговують електроустановки, зобов`язані знати ці Правила відповідно до займаної посади чи роботи, яку вони виконують, і мати відповідну групу з електробезпеки згідно з такими вимогами:
		1) для одержання групи I, незалежно від посади і фаху, необхідно пройти інструктаж з електробезпеки під час роботи в даній електроустановці з оформленням в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.
		Інструктаж з електробезпеки на I групу має провадити особа, відповідальна за електрогосподарство, або, за її письмовим розпорядженням, - особа зі складу електротехнічних працівників з групою III.
		Мінімальний стаж роботи в електроустановках і видання посвідчень працівникам з групою I не вимагаються;
		2) особам молодшим за 18 років, не дозволяється присвоювати групу вище II;
		3) для присвоєння чергової групи з електробезпеки необхідно мати мінімальний стаж роботи в електроустановках з попередньою групою, зазначеній у додатку 1 цих Правил;
		4) для одержання груп II-III працівники мають:
		а) чітко усвідомлювати небезпеку, пов`язану з роботою в електроустановках;
		б) знати і уміти застосувати на практиці ці та інші правила безпеки в обсязі, потрібному для роботи, яка виконується;
		в) знати будову і улаштування електроустановок;
		г) уміти практично надавати першу допомогу потерпілим в разі випадків, в тому числі застосовувати способи штучного дихання і зовнішнього масажу серця;
		5) для одержання груп IV-V додатково необхідно знати компонування електроустановок і уміти організувати безпечне проведення робіт, уміти навчити працівників інших груп Правилам безпеки і наданню першої допомоги потерпілим від електричного струму;
		6) для одержання групи V необхідно також розуміти, чим викликані вимоги пунктів Правил безпечної експлуатації.
		Працівнику, який пройшов перевірку знань Правил, видається посвідчення встановленої додатком 2 до цих Правил форми, яке він зобов`язаний мати при собі під час роботи.
		Посвідчення про перевірку знань працівника є документом, який засвідчує право на самостійну роботу в електроустановках на зазначеній посаді за фахом.
		Посвідчення про перевірку знань видається працівникові комісією з перевірки знань підприємства, організації після перевірки знань і є дійсним тільки після внесення відповідних записів.
		За матеріалами справи у позивача наявна вища освіта за кваліфікацією інженер-електрик, проте відсутній досвід роботи за вказаним напрямком, адже стаж його роботи становить: столяр 2 роки, УМВС 14 років, податково міліція 2 роки, ТОВ «Електрим 2000» начальник цеху 4 роки. Тобто, на час звільнення позивача досвід роботи який би надавав право останньому обійняти вказану посаду відсутній. Не мав позивач на час попередження про звільнення і посвідчення з електробезпеки V - ої групи. 
		Під час розгляду справи апеляційним судом було досліджено посадові інструкції інших вакантних посад філії «Дельта Лоцман». 
		Колегія суддів констатує, що такі посади позивач також не міг обійняти, оскільки перелічені вище посади мають певні кваліфікаційні вимоги як-то чинний диплом судноводія, диплом капітана дальнього плавання або капітана малого плавання або штурмана далекоплавання, документальне підтвердження стажу роботи на вказаних посадах, знання англійської мови, посвідчення лоцмана-оператора СРРС, отримане після закінчення базового курсу підготовки лоцманів-операторів у Галузевому тренажерному центрі; група з енергобезпеки не нижче ІУ-ої; диплом механіка відповідного розряду, тощо, чого у позивача не було.
		Хоча колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що роботодавцем і не було запропоновано вакантні посади позивачеві у цій філії, проте таке не привело до порушення його прав, оскільки бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади.
		Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було ознайомлено ОСОБА_1 з переліком усіх наявних в ДП «Адміністрація морських портів України» вакантних посад з яких він самостійно обирав посади для переведення. Факт обрання одних посад і не обрання інших посад свідчить про відмову ОСОБА_1 від посад, які ним обрано не було.
		Є безпідставними посилання позивача у позові про не ознайомлення його з переліком вакантних посад у Скадовській філії ДП «АМПУ».Як вбачається із відповіді керівника цієї філії на запит адвоката Павловича Є., за період з 27 жовтня 2020 року по 04 січня 2021 року були відсутні вакантні посади ( т.1 а.с.114).
		Щодо аргументів позову на рахунок посади начальника комплексу технологічному комплексу служби портових операцій з посадовим окладом 18260 грн, колегія суддів зазначає таке.
		За матеріалами справи 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення від 03 листопада 2020 року, в якому він надав згоду на зайняття вакантної посади начальника комплексу технологічного комплексу служби портових операцій Миколаївської філії ДП «АМПУ» ( т.1 а.с.28).
		Таку ж згоду він надав і 07 грудня 2020 року на повідомлення від 02 грудня 2020року(т.1 а.с.56).
		Відповідно до позначки «**» поряд з вказаною посадою, які містяться у наданих позивачеві переліках вакантних посад станом на 02 листопада та 03 грудня 2020 року, така посада є в плані на скорочення.
		Наказом ДП «АМПУ» Миколаївська філія №533/ОП від 03 грудня 2020 року « Про внесення змін до штатного розпису» з 07 грудня 2020 року вилучено із штатного розпису МФ ДП «Адміністрація морських портів України» структурний підрозділ Служба портових операцій Технологічний комплекс керівництво: 1 од. начальник комплексу, 1 од. одиницю інженер-технолог 1 категорії та 1 одиницю економіста; група технічного забезпечення, а введено структурний підрозділ Служба портових операцій відділ технологічного забезпечення з посадами: 1 одиниця начальника відділу з посадовим окладом 10260 грн. та інші. Посада начальника технологічного відділу служби портових операцій пропонувалася позивачеві у переліку вакантних посад станом на 07 грудня 2020 року. ( т.2 а.с.168-169).
		09 грудня 2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення від 08 грудня 2020 року, в якому він погодився на посаду начальника технологічного відділу Миколаївської філії ДП «АМПУ»( т.1 а.с.77).
		Протоколом комісії №7 від 09 грудня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у зайнятті вказаної посади, оскільки його кваліфікація не відповідає кваліфікаційним вимогам до посади начальника відділу технологічного забезпечення служби портових операцій МФ ДП «АМПУ» ( т.3 а.с.15-19).
		Зважаючи на викладене, позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що він виявив бажання перевестися на будь-яку вакантну посаду, однак відповідач йому безпідставно відмовив.
		За таких обставин, колегія дійшла висновку, що роботодавець виконав свій обов`язок надання працівнику іншої роботи, яку він може виконувати відповідно до своєї кваліфікації при скороченні чисельності штату працівників.
		З наведених підстав, апеляційний суд приходить до висновку про дотримання відповідачем процедури звільнення позивача, оскільки у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату, що стали підставою для вивільнення працівників, у тому числі ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; позивача попереджено за два місяці про наступне вивільнення; ОСОБА_1 з 09 вересня 2020 року до фактичного дня звільнення неодноразово пропонувалися на ознайомлення вакантні посади ДП«АМПУ» та його філіях, підророзділах, підстав для застосування переважного права залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України не було, оскільки скорочено все управління економічної безпеки, скорочення чисельності було погоджено профспілковим органом підприємства.
		Отже, порушень в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з підстав, заявлених у позові, суд апеляційної інстанції не знайшов, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення й поновлення на займаній посаді.
		Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання незаконним наказу про звільнення позивача та поновлення його на роботі, а відтак відсутні підстави для задоволення цих вимог.
		Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини та надані сторонами докази, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем дотримано процедури звільнення, а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Згідно зі статтею 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає що апеляційну скаргу належить задовольнити, а рішення суд першої інстанції скасувати з ухвалення нового рішення про відмову у задоволення позову.
		Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими встаттях 141-142 ЦПК України. 
		Устатті 141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У частині тринадцятійстатті 141 ЦПК Українипередбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до частини 6статті141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		За приписами пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, зокрема, у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням роботодавцем законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною 2 статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях. Правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 8лютого 2022 року у справі №755/12623/19.
		Зважаючи на звільнення позивача від сплату судового збору, задоволення апеляційної скарги відповідача, останньому слід компенсувати за рахунок держави 18387 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити.
		Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
		Компенсувати Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» (ЄДРПОУ 38727770) за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, 18387 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
		 
		Головуючий                                 Ж.М. Яворська
		Судді                                     Т.М. Базовкіна 
		   Л.М. Царюк
		 
		Повний текст постанови складено 17 квітня 2024 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...