Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/877/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано судом: 18.04.2024. Зареєстровано: 19.04.2024. Оприлюднено: 19.04.2024.
Дата набрання законної сили: 03.04.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 квітня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  903/877/20 
		 
		Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: 
		Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.
		 
		за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
		за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" - Хоменка В.О.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області
		 
		на ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.08.2023
		та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023
		 
		у справі № 903/877/20
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб"
		про визнання банкрутом
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У провадженні Господарського суду Волинської області знаходиться справа №903/877/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" (далі - Товариство, Боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 27.04.2020, згідно з якою ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Перепелицю Василя Володимировича.
		Короткий зміст заявлених вимог
		22.07.2023 Головне управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - Управління ДПС) подало до господарського суду заяву про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 81 068 815,00 грн, з яких: 81 067 795,00 грн заборгованості з оплати податків та зборів, 1 020,00 грн заборгованості з зі сплати штрафу та пені.
		Заява мотивована наявністю непогашеної заборгованості Боржника за податковими зобов`язаннями, підтвердженими податковими повідомленнями- рішеннями (далі - ППР) №0038730706 від 03.04.2023, №0038740706 від 03.04.2023, №0040532408 від 04.04.2023. 
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень 
		Господарський суд Волинської області ухвалою від 11.08.2023, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 903/877/20, відмовив у задоволенні заяви Управління ДПС про визнання грошових вимог до Боржника.
		Відмовляючи у визнанні грошових вимог податкового органу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивував своє рішення тим, що термін сплати податкових платежів настав 28.06.2023, тобто у період після прийняття постанови про визнання Боржника банкрутом (27.04.2020), що суперечить вимогам частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
		Апеляційний господарський суд додатково зазначив, що нараховані податковим органом грошові зобов`язання відповідно до поданих документів не відносяться ні до зобов`язань, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, ні до зобов`язань, що є поточними до визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ні до тих, що виникли після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та на які не поширюються обмеження, встановлені частиною першою статті 59 КУзПБ.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 
		Управління ДПС (далі також - скаржник) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.08.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу Управління ДПС мотивувало підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах  від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, від 08.08.2023 у справі № 908/1954/21.
		При цьому доводи касаційної скарги зводяться до того, що попередні судові інстанції при розгляді справи порушили процесуальні норми статті 86 ГПК України та неправильно застосували норми матеріального права - статей 1, 45 КУзПБ.
		У контексті допущення процесуальних порушень щодо неповноти встановлення обставин скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій:
		- проігнорували доводи податкового органу про те, що податкові зобов`язання, на підставі яких заявлено грошові вимоги, виникли за період 2019 року та 9 місяців 2020 року в результаті порушення Боржником норм податкового законодавства, які були виявлені в ході проведення податкової перевірки;
		- не дослідили зміст акта перевірки №2791/07-06/40388290 від 03.03.2023 та вказаних вище ППР на предмет встановлення моменту виникнення грошових зобов`язань у Боржника і періоду, за який податковим органом здійснено їх нарахування, тому дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог Управління ДПС без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав та моменту виникнення цих грошових вимог.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		Ліквідатор Товариства арбітражний керуючий Перепелиця В.В. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін. 
		У поданому відзиві ліквідатор Боржника заявив клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 903/51/20, яку було передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника та вирішення питання щодо моменту виникнення грошових зобов`язань боржника на підставі ППР та, відповідно, кваліфікації таких вимог як конкурсних, поточних чи таких, що виникли в процедурі ліквідації боржника.
		У подальшому (після розгляду зазначеної справи судовою палатою та оприлюднення повного тексту постанови) ліквідатор Товариства подав клопотання про передачу цієї справи № 903/877/20 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство, мотивоване необхідністю відступу від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20.
		Касаційне провадження. Розгляд клопотань
		20.11.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Управління ДПС.
		Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/877/20 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий,   Картере В.І., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023.
		Верховний Суд ухвалою від 07.12.2023 залишив касаційну скаргу Управління ДПС без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків.
		На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 21.12.2023 надійшло клопотання скаржника про усунення недоліків касаційної скарги.
		10.01.2024 Верховний Суд постановив ухвалу, якою, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління ДПС на ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.08.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі №903/877/20, призначив її до розгляду на 28.02.2024 о 11:00 год.
		Ухвалою від 28.02.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання ліквідатора Боржника та відклав розгляд справи на 20.03.2024 о 11:45 год.
		18.03.2024 на адресу касаційного суду надійшло клопотання ліквідатора Боржника про передачу справи № 903/877/20 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Верховний Суд ухвалою від 20.03.2024 оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 03.04.2024 о 10:25 год.
		У судовому засіданні 03.04.2024 взяв участь представник Боржника, який надав пояснення щодо поданого ліквідатором клопотання та суті доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином. Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
		Щодо клопотання про передачу справи на розгляд судової палати
		Подане ліквідатором Боржника клопотання мотивоване необхідністю відступу від висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20, згідно якого для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України (далі - ПК України) для подання податкової декларації за відповідним податком.
		В обґрунтування підстав для відступу від наведеного висновку Верховного Суду ліквідатор Боржника зазначив про те, що:
		- КУзПБ розрізняє поняття "вимога" та "зобов`язання", тож, попри встановлення господарським судом факту виникнення податкових (грошових) зобов`язань боржника у періоді раніше, вимоги податкового органу щодо таких зобов`язань виникають однозначно лише з прийняттям ППР;
		- нарахування додаткових податкових зобов`язань у цій справі були здійсненні Управлінням ДПС внаслідок ненадання на його вимогу ліквідатором Боржника первинних документів; однак, останній не надавав на податкову перевірку перинних документів з тих підстав, що йому (ліквідатору) ці документи не були надані керівником Боржника (що є вкрай поширеним явищем). Водночас надання податковим органам в умовах процедури ліквідації здійснювати податкові перевірки з максимальними нарахуваннями податкових зобов`язань породжує виключну правову проблему;
		- необхідність відступу від висновків полягає у тому, що для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати момент отримання підприємством-платником податків ППР із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.
		Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд вирішив за необхідне відмовити у його задоволенні з таких підстав.
		Згідно з частиною першою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
		Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 303 ГПК України).
		Основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики (частини перша статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів").
		Тобто з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій, Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ; існування невідповідності критерію "якість закону" законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.
		Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №904/3860/19, від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13).
		Ураховуючи наведені висновки, колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у порядку частини першої статті 302 ГПК України у зв`язку з відсутністю вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.01.2024 у справі № 903/51/20.
		При цьому аргументи заявника, наведені в обґрунтування підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у зазначеній постанові, спрямовані на доведення необхідності формування висновку про застосування норм права у тому контексті, який унеможливить визнання грошових вимог податкового органу за податковими зобов`язаннями, які виникли раніше, однак визначені лише у прийнятих після відкриття ліквідаційної процедури ППР, тобто здійснення правозастосування виключно в інтересах боржника та інших кредиторів у такій категорії справ, однак без урахування інтересів контролюючого органу як кредитора (який діє в інтересах держави та має права нарівні з іншими кредиторами), що є неприйнятним.
		Таким чином, оскільки ліквідатор Боржника не навів вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.01.2024 у справі № 903/51/20, заявлене ним клопотання про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду задоволенню не підлягає. 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		Управління ДПС є відокремленим підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику України.
		Відповідно до здійсненого податковим органом розрахунку у Боржника наявна непогашена податкова заборгованість/недоїмка у сумі 81 068 815,00 грн, з них: 
		- 1 020,00 грн заборгованості з адміністративних штрафів та інших санкцій (заборгованість виникла в результаті несплати зобов`язань, визначених контролюючим органом за результатами податкової перевірки, а саме: ППР №0040532408 від 04.04.2023); 
		- 58 969 372,00 грн заборгованості з податку на прибуток (з урахуванням часткової сплати у сумі 46 422,00 грн (за рахунок переплати); заборгованість виникла в результаті несплати зобов`язань, визначених контролюючим органом за результатами податкової перевірки, а саме: ППР №0038740706 від 03.04.2023; Боржником була подана скарга на зазначене ППР, однак рішенням ДПС України №15102/6/99-00-06-01-01-06 від 13.06.2023 скаргу Боржника залишено без задоволення, а, отже, наведене вище ППР є узгодженим); 
		- 22 098 423,00 грн заборгованості з податку на додану вартість (заборгованість виникла в результаті несплати зобов`язань, визначених контролюючим органом за результатами податкової перевірки, а саме: ППР №0038730706 від 03.04.2023; Боржником була подана скарга на зазначене ППР, однак рішенням ДПС України №15102/6/99-00-06-01-01- 06 від 13.06.2023 скаргу Боржника залишено без задоволення, а, отже, вказане вище ППР є узгодженим). 
		Судами з`ясовано, що оскільки процедура адміністративного оскарження ППР, на підставі яких виникла заборгованість, звершилась 13.06.2023, то податковий борг виник у Боржника через 10 робочих днів - 28.06.2023, тобто у ліквідаційній процедурі Боржника - після визнання його банкрутом постановою господарського від 27.04.2020 у цій справі. 
		Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Предметом судового розгляду є заява податкового органу про визнання грошових вимог до Боржника у справі про його банкрутство.
		Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Разом з тим 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
		Відтак правове регулювання провадження у справах про банкрутство з 21.10.2019 (за винятком зазначеного випадку) регламентовано КУзПБ, норми якого є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.
		За змістом наведених у статті 1 КУзПБ визначень:
		- до грошових зобов`язань боржника належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів);
		- кредитором, серед іншого, є контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, який має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.
		Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 59 КУзПБ, згідно із частиною першою якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, окрім іншого, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків чи зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
		Колегія суддів звертається до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 25.06.2020 у справі №916/1965/13, від 21.09.2020 у справі №916/2878/14, від 19.01.2021 - №916/4181/14, від 04.11.2020 у справі №904/9024/16, від 14.06.2023 у справі №904/5743/20, згідно з яким визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог.
		У цій справі спірними є вимоги, які складаються з визначених податковим органом зобов`язань Боржника зі сплати податків та зборів, відтак порядок виникнення таких грошових зобов`язань визначений положеннями ПК України.
		Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45-47 КУзПБ податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
		У постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21 та постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 наведено правову позицію, згідно з якою норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі.
		Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №904/1693/19 зазначено про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.
		Відповідно до пункту 36.1 статті 36, пункту 37.2 статті 37 ПК України в податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.
		Платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункти 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
		У пункті 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
		Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
		З урахуванням наведеного, можна виділити наступні етапи податкового обов`язку платника податку: виникнення об`єкту оподаткування; обчислення платником суми податкового зобов`язання; подання декларації; сплата податку у визначені податковим законодавством строки.
		У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20 наведено висновок про те, що за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків.
		Таким чином, за добросовісного виконання платником податків наведених вище етапів податкового обов`язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій визначених ПК України), а податковий орган, у свою чергу, може належно виконати свій обов`язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо.
		Водночас у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань та надіслати платнику податків ППР про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання.
		Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків ППР, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
		Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання ППР і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19).
		У цій справі, відхиляючи заяву скаржника з грошовими вимогами до Боржника, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що податковий борг у Товариства виник вже після визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, що, за висновком судів, є свідченням недотримання податковим органом вимог статті 59 КУзПБ.
		Втім, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди попередніх інстанцій дослідили зміст акта перевірки №2791/07-06/40388290 від 03.03.2023 та ППР №0038730706 від 03.04.2023, №0038740706 від 03.04.2023, №0040532408 від 04.04.2023 на предмет встановлення моменту виникнення грошових зобов`язань у Боржника і періоду, за який податковим органом здійснено їх нарахування (про що обґрунтовано зазначає скаржник).
		Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 (пункти 69, 70) положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.
		Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України.
		Вказані висновки підлягають урахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України, за змістом якої Верховний Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		За таких обставин, не з`ясувавши фактичні обставини стосовно встановлення підстав, розміру та моменту виникнення спірних грошових вимог податкового органу до Боржника, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відхилення вказаних вимог Управління ДПС у цій справі.
		При цьому Верховний Суд не має права самостійно встановлювати зазначені вище обставини та оцінювати відповідні докази, оскільки достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України.
		Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Ухвалені у цій справі судові рішення наведеним вимогам не відповідають, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування фактичних обставин.
		З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, неправильне застосування норм матеріального права, а також враховуючи обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Управління ДПС та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно належним чином встановити обставини щодо підстав та моменту виникнення в Управління ДПС грошових вимог до Боржника і періоду, за який податковим органом здійснено їх нарахування, з`ясувати якими є ці вимоги - конкурсними чи поточними в розумінні статті 1 КУзПБ, тобто повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи та надати належну оцінку зібраним у справі доказам, і, в залежності від встановленого та вимог закону, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Судові витрати
		Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. У задоволенні клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відмовити.
		 
		2. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області задовольнити.
		 
		3. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.08.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 903/877/20 скасувати.
		 
		4. Справу № 903/877/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                К.М. Огороднік 
		Судді                                                                                                    С.В. Жуков 
		                                                                                                    В.І. Картере

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...