Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/53/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг; будівельного підряду.
Надіслано судом: 19.04.2024. Зареєстровано: 19.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2024.
Дата набрання законної сили: 10.05.2024
Номер судового провадження: 22/23/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		номер провадження справи 22/23/24
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		09.04.2024 Справа № 908/53/24
		м. Запоріжжя Запорізької області 
		Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., 
		При секретарі судового засідання Красніковій С.І.
		За участю представників учасників справи: 
		від прокуратури  Гапонова В.М., посвідчення № 075791 від 01.03.2023 
		від позивача-1  Савченко І.Г. (самопредставництво)
		від позивача-2  не з`явився
		від відповідача-1  Білецька Н.О., посвідчення № 1423 від 07.11.2023
		від відповідача-2  не з`явився
		Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/53/24
		за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035) в інтересах держави в особі:
		позивач-1: Запорізька міська рада (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) 
		позивач-2: Східний офіс Держаудитслужби (вул. Антоновича Володимира, буд. 22, корпус 2, м. Дніпро, 49101) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (вул. Перемоги, буд. 129, м. Запоріжжя, 69005)
		до відповідача-1: Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 46А, м. Запоріжжя, 69037)
		до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Строй (вул. Північне шосе, 20-Е, м. Запоріжжя, 69009)
		про визнання недійсним договору, стягнення 2741381,73 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог та заяви прокурора, позивачів-1,2
		03.01.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 52-103-12877вих-23 від 27.12.2023) Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі: Запорізької міської ради, Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до відповідача-1: Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Строй, згідно якої просив:
		1. Визнати недійсним договір підряду № ПЛ38/ДПК від 30.05.2018 по об`єкту: Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Перша Ливарна, 38 у м. Запоріжжя, укладений між Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю СМ-Строй.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Строй на користь Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради грошові кошти у розмірі 2741381,73 грн., а з Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 2741381,73 грн. стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби. 
		24.01.2024 від позивача-2: Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли письмові пояснення (вих. № 040825-17/197-2024 від 19.01.2024). Заявлені позовні вимоги підтримав. Вжиття заходів щодо реалізації визначених Законами України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», «Про публічні закупівлі» в частині складання вимог/висновків про зобов`язання усунення порушень, притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, звернення до суду, тощо органами Держаудитслужби можливо лише за результатами проведених контрольних заходів. Ограни Держаудитслужби не уповноважені на звернення до суду щодо скарження результатів закупівель. По отриманій від прокуратури інформації, було дано лист, що планом проведення заходів державного фінансового контролю на 4 квартал 2023 проведення контрольних заходів у Департаменті не передбачено та закупівля не відповідає критеріям відбору для здійснення перевірки. Підставою для подачі позову з результати перевірок/досліджень, проведених органами прокуратури в межах наданих повноважень, а не результати державного фінансового контролю органів Держаудитслужби.
		08.02.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1. Доводи відповідача вважає необґрунтованими. На момент проведення процедури відкритих торгів та укладення договору відповідач-1 не міг дізнатися, що ТОВ «СМ-Строй» та ТОВ «Поллукстрейд» під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою. Враховуючи лише наявність умислу у ТОВ «СМ-Строй», прокурор не звертається з позовними вимогами до відповідача-1 про вжиття заходів щодо усунення порушень анти конкурентного законодавства та/або Закону України «Про публічні закупівлі». При поданні позовної заяви, Департамент зазначено в якості відповідача з підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 47 ГПК України, а саме: процесуальна співучасть обґрунтована тим, що права та обов`язки виникли з однієї підстави  оспорюваного договору. Обраний спосіб захисту є належним а ефективним, оскільки включає позовні вимоги й щодо визнання недійсним договору, і щодо застосування наслідків такої недійсності, зокрема стягнення коштів. Відповідно до обраного способу захисту, відповідач-1 не має повертати за спірним договором товар (надані послуги) або його вартість. Про факт вчинення відповідачем-2 антиконкурентних узгоджених дій стало відмово з рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/34-р/к від 28.08.2021. Отже, з цього дня розпочався строк позовної давності, який не є пропущеним. 
		Представник позивача-1 у судових засіданнях усно позовні вимоги підтримував, просив їх задовольнити.
		Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
		2. Позиція (аргументи) відповідачів-1,2. Заяви відповідачів-1,2
		31.01.2024 надійшов відзив відповідача-1. З позовом не погодився, вважає його безпідставним. У зв`язку тим, що найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією з переліку учасників була пропозиція ТОВ «СМ-Строй», товариство було визнано переможцем процедури відкритих торгів та, як наслідок, було укладено договір підряду. Договір був виконаний сторонами в повному обсязі та без зауважень. На момент розгляду тендерної пропозиції ТОВ «СМ-Строй», замовник не мав жодних законних підстав для відмови учаснику в участі в процедурі закупівлі, чи відхилення тендерної пропозиції останнього, що свідчить про відсутність в діях замовника порушень норм Закону України «Про публічні закупівлі» та порушень самої процедури відкритих торгів, що виключає вину останнього чи його причетність до антиконкурентних узгоджених дій. Вважає спосіб захисту у вигляді визнання недійсним договору неефективним. Стягнення коштів з відповідача-1 за порушення, вчинені іншим суб`єктом господарювання, призведе до завдання збитків державі. Вважає що прокурором не доведено, що ТОВ «СМ-Строй» під час вчинення договору діяв з метою, відмінною від мети, передбаченої ст. 42 ГК України. Крім того, на відповідача-2 вже накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. Розпорядження адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/42-рп/к від 11.09.2020 фактично є початком строків для пред`явлення позову. Спірний договір підряду укладено 30.05.2018, тобто 5 років тому, що перевищує строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.
		Відповідач-2 письмовий відзив на позов не надав.
		15.02.2024 надійшло заперечення відповідача-1 на відповідь на відзив. З викладеними доводами не погодився, оскільки вони не доводять, що зміст правочину та мета, з якою він вчинений, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а лише констатують, що заборонені законом антиконкурентні узгоджені дії вчинені відповідачем-2 з метою укласти договір. Не доведено, що роботу по договору виконано з завищенням цін, що аналогічні роботи могли бути виконані з використанням менших ресурсів, не вказано на протиправні наслідки саме укладення та виконання спірного договору. 
		3. Процесуальні питання, вирішені судом
		Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/53/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
		Ухвалою суду від 08.01.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.
		11.01.2024 до суду від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. 
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/53/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.02.2024. Відмовлено в зв`язку з процесуальною необґрунтованістю в задоволенні заяви Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про залучення до участі в справі Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів. 
		Ухвалою суду від 15.02.2024, у зв`язку з неявкою відповідача-2, підготовче засідання відкладено на 14.03.2024. 
		Ухвалою суду від 14.03.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 09.04.2024.
		У судове засідання 09.04.2024 з`явилися представники прокуратури, позивача-1 та відповідача-1. 
		Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. 
		У письмових поясненнях від 19.01.2024 вих. № 040825-17/197-2024, позивач-2 просив розгляд справи здійснювати без участі представників Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.
		Причини неявки відповідача-2 суду невідомі. 
		Ухвали суду, що надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача-2, повернуто до суду без вручення з відміткою на довідках АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання». 
		Відповідача-2 додатково було повідомлено судом про дату, час і місце судових засідань через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. 
		Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. 
		Відповідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Враховуючи належне повідомлення відповідача-2 про судовий розгляд справи, суд визнав можливим розглянути дану справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами справи за відсутності представників позивача-2 та відповідача-2. Судом враховано, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася. 
		У судовому засіданні 09.04.2024 справу розглянуто, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують 
		Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради в електронній системі публічних закупівель ProZorrо розпочато процедуру відкритих торгів щодо предмету закупівлі: капітальний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Перша ливарна, 38 у м. Запоріжжі ДК-021:2015:45450000-6 (ідентифікатор в системі - UA-2018-04-18-000585-b). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 2835288,00 грн.
		Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, участь у вказаних відкритих торгах прийняли два суб`єкти господарювання: ТОВ «Поллукстрейд», ТОВ «СМ-Строй».
		Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради переможцем визначено ТОВ «СМ-Строй» (протокол розкриття тендерних пропозицій, який сформовано електронною системою закупівель автоматично).
		Згідно протоколу розгляду тендерних пропозицій від 14.05.2018 № 13-15 тендерного комітету Департаментом з управління житлово-комунальним господарством ЗМР, прийнято рішення про визнання переможцем відкритих торгів ТОВ «СМ-Строй», загальна вартість тендерної пропозиції становить 2834066,00 грн.; - про направлення учаснику ТОВ «СМ-Строй» повідомлення про намір укласти договір. 
		В електронній системі закупівель сформовано відповідне повідомлення про намір укласти договір з ТОВ «СМ-Строй».
		За результатами проведених торгів, між Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (замовник за договором, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМ-Строй» (підрядник за договором, відповідач-2) укладено договір підряду від 30.05.2018 № ПЛ38/ДПК.
		За умовами договору (п.п. 1.1, 2.1) підрядник, за дорученням замовника, на свій страх і ризик, в межах договірної ціни приймає на себе обов`язки, власними або залученими силами, виконувати роботи з капітального ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Перша ливарна, 38 у м. Запоріжжі в обумовлений цим договором термін та з належною якістю, в межах затвердженої проєктно-кошторисної документації, та узгодженої ціни робіт, вимог національних стандартів, будівельних норм і правил, вимог технічки безпеки і охорони праці. Договірна ціна складає 2834066,00 грн. 
		Згідно п. 3.1 договору, замовник здійснює фінансування підрядника на потреби виконання робіт за договором за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя, як Головний розпорядник коштів у розмірі 2834066,00 грн.
		Додатковою угодою № 3 від 01.04.2019 сторони виклали пункти 2.2, 3.1 договору в іншій редакції, визначивши, що договірна ціна складає 2741381,73 грн. без ПДВ. З них обсяг фінансування складає: у 2018  2734052,90 грн. без ПДВ; у 2019  7328,83 грн. без ПДВ, без урахування витрат на здійснення технічного нагляду (п. 2.2). Замовник здійснює фінансування підрядника на потреби виконання робіт за договором за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя, як Головний розпорядник коштів: у 2018  2734052,90 грн. без ПДВ; у 2019  7328,83 грн. без ПДВ, наданих для фінансування предмету договору, в межах яких буде проводитися оплата виконаних робіт підрядника (п. 3.1).
		Замовник за договором (відповідач-1) перерахував підряднику (відповідачу-2) грошові кошти відповідно платіжного доручення № 677 від 06.06.2018 у сумі 850218,86 грн., відповідно платіжного доручення № 243 від 05.12.2018 у сумі 1883834,04 грн., відповідно платіжного доручення № 65 від 04.04.2019 у сумі 7328,83 грн., а всього  2741381,73 грн.
		01.04.2019 в електронній системі закупівель було сформовано звіт про виконання договору про закупівлю.
		Рішенням Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.08.2021 № 54/34-р/к у справі № 54/40-20 визнано, що ТОВ «Поллукстрейд» та ТОВ «СМ-Строй» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, яке кваліфікується за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендеру), проведених Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради на закупівлю по предмету: Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Перша ливарна, 38 у м. Запоріжжя ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація № UA-2018-04-18-000585-b).
		За вказане порушення на ТОВ «СМ-Строй» накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.
		Як зазначено у листі Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.11.2023 № 54-02/2315, рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.01.2023 у справах №№ 908/2125/22, 908/2127/22 задоволені позовні вимоги Відділення до ТОВ «Поллукстрейд» та ТОВ «СМ-Строй» щодо стягнення штрафів та пені за прострочення сплати штрафів. На підставі наказів, що видані на виконання судових рішень, відкриті виконавчі провадження.
		5. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді 
		Відповідно ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.
		Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.
		Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
		У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
		Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.
		Пред`явлення позову прокурором у цій справі зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ «СМ-Строй» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання результату виконаних робіт за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.
		Відповідно ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі", моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).
		Статтею 7 даного Закону органи Держаудитслужби визначено серед суб`єктів, що здійснюють контроль та реалізують державну політику у сфері закупівель.
		Згідно Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
		Підпунктом 20 пункту 6 даного Положення визначено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
		Таким чином, Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Запорізької області.
		Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19).
		Запорізька обласна прокуратура листом від 25.10.2023 інформувала Східний офіс Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про виявлений факт, встановлений рішенням Антимонопольного комітету України щодо ТОВ «Ріф Січ». 
		Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області листом від 10.11.2023 повідомлено, що Управлінням після погодження з Держаудитслубою буде прийнято рішення про проведення перевірки закупівлі в Департаменті з управління житлово-комунального господарства Запорізької міської ради. У доповнення до вказаного листа, листом від 22.11.2023 повідомлено, що планом проведення заходів державного фінансового контролю на 4 квартал 2023 проведення контрольних заходів у Департаменті з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради не передбачено; повідомлено, що Управлінням заходи реагування шляхом пред`явлення позову до суду стосовно закупвлі не вживались та не плануються.
		Згідно ч.ч. 3, 6 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
		Відповідно ч. 1 ст. 10 даного Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Згідно ч. 1 ст. 11 вказаного Закону, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради є органом місцевого самоврядування. 
		Згідно п. 1.1 Положення про Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, Департамент є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворюється Запорізькою міською радою, підзвітний і підконтрольний Запорізькій міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Запорізької міської ради, міському голові, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради за відповідним напрямком роботи. Департамент координує діяльність комунальних підприємств, які входять до системи управління житлово-комунального господарства міста. 
		Вознесенівська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області листами від 25.10.2023 інформувала Запорізьку міську раду та Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради про виявлений факт, встановлений рішенням Антимонопольного комітету України щодо ТОВ «СМ-Строй». 
		У відповідь на вказаний лист, Виконавчий комітет Запорізької міської ради повідомив про необізнаність щодо узгодження своєї поведінки між ТОВ «СМ-Строй» та ТОВ «Поллукстрейд» під час проведення закупівлі. Оскільки Запорізька міська рада не є стороною договору, то в неї відсутні підстави щодо захисту державних інтересів.
		Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради у листі від 21.11.2023 вих. № 1572/01-37/01 зазначив, що фінансування закупівлі робіт за спірним договором здійснювалось за рахунок місцевого бюджету територіальної громади м. Запоріжжя. Під час проведення закупівлі Департамету не було відомо про узгодження своєї поведінки між ТОВ «СМ-Строй» та ТОВ «Поллукстрейд».
		Оскільки проведення процедури державно закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, то захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
		У матеріалах справи міститься повідомлення від 20.12.2023 вих. № 52-103-12647вих-23, адресоване позивачам, щодо пред`явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави. 
		Отже, при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений державою орган та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивачів.
		6. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
		Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
		Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. 
		Аналогічна норма викладена у ч. 1 ст. 208 ГК України.
		Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2019 № 922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
		Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
		Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.
		Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.
		Згідно преамбули Закону України «Про захист економічної конкуренції», цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
		Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
		Згідно з п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 6 даного Закону, антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
		Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ч. 1 ст. 50 цього Закону).
		Закон України «Про публічні закупівлі», як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
		Відповідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, закупівлі здійснюються за принципами: добросовісної конкуренції серед учасників; максимальної економії, ефективності та пропорційності.
		Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 даного Закону).
		У постанові від 10.06.2021 по справі № 910/114/19 Верховний Суд у п.п. 32, 33 виклав таку правову позицію: визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" вимог.
		Рішенням Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.08.2021 № 54/34-р/к у справі № 54/40-20 визнано, що визнано, що ТОВ «Поллукстрейд» та ТОВ «СМ-Строй» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, яке кваліфікується за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендеру), проведених Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради на закупівлю по предмету: Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Перша ливарна, 38 у м. Запоріжжя ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація № UA-2018-04-18-000585-b).
		Враховуючи зазначене, в діях ТОВ «СМ-Строй» (відповідача-2) вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Відповідач-2 мав на меті уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.
		Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на час оголошення про торги), замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
		Враховуючи встановлення судом порушення відповідачем-2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та принципів добросовісності та справедливості, договір підряду від 30.05.2018 № ПЛ38/ДПК по об`єкту: Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Перша Ливарна, 38 у м. Запоріжжя, укладений між Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю СМ-Строй підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
		У даному випадку судом не досліджується, за якою ціною, в які строки, тощо могли бути виконані підрядні роботи по капітальному ремонту покрівлі будинку, чи була запропонована ТОВ СМ-Строй конкурентною та найнижчою, виходячи з ринкових цін на аналогічні роботи.
		Судом не встановлено того, що відповідач-1, як замовник торгів, при укладенні оспорюваного правочину з відповідачем-2 був обізнаний про недобросовісність останнього при участі в торгах, діяв разом і з ним задля досягнення протиправної мети  укладення спірного договору не на конкурентних засадах.
		Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію (Постанова Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 910/1667/21).
		Вільна конкуренція слугує дієвим механізмом підвищення ціни продажу та визначення реальної ринкової ціни. Узгоджена поведінка учасників зменшує для них можливі ризики, підвищує прогнозованість та можливу доходність, проте й викривляє процедуру визначення ринкової ціни та, будучи спрямованою виключно на зниження ціни придбання, не відповідає самому сенсу аукціону (торгів), що спотворює його результати, та є порушенням правил ринкової поведінки  конкуренції (Постанова Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 910/1490/21).
		Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо визнаний судом недійсний правочин вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
		Відповідач-2 усвідомлював або повинен був усвідомлювати протиправність своїх дій у спірних правовідносинах і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства, і прагнув настання таких наслідків.
		ТОВ СМ-Строй за спірним договором одержано грошові кошти в сумі 2741381,73 грн., що не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи. 
		Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю СМ-Строй, маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору підряду від 30.05.2018 № ПЛ38/ДПК, з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь в проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого привласнило бюджетні кошти в сумі 2741381,73 грн.
		Вищенаведене свідчить про наявність у товариства умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства, з метою отримання прибутку.
		Верховним Судом у постанові від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20 зроблено правовий висновок, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.
		Таким чином, грошові кошти в сумі 2741381,73 грн., які були перераховані Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю СМ-Строй на виконання договору підряду від 30.05.2018 № ПЛ38/ДПК, підлягають стягненню з ТОВ СМ-Строй на користь Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради та в подальшому з останнього у дохід держави. 
		Тобто, вказані грошові кошти будуть стягнуті (перераховані) у дохід держави з Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради тільки після їх отримання останнім від ТОВ СМ-Строй.
		Вказане спростовує твердження відповідача-1 щодо того, що стягнення коштів з Департаменту завдасть збитків державі.
		Щодо строку позовної давності суд зазначає таке.
		Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
		У п. 137 рішення у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 9 січня 2013, заява No 21722/11, Європейським судом з прав людини було зазначено наступне: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.».
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 у справі справі № 910/18560/16 виснує, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).
		Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд з`ясовує та зазначає в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Суд не погоджується з твердженням відовідача-2, що строк позовної давності слід відліковувати від ухвалення Розпорядження адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/42-рп/к від 11.09.2020 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції». 
		У постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17572/20 вказано, що видання розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер і не може порушувати прав, оскільки застосування будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51?54 Закону, таке розпорядження не передбачає.
		Вчинення ТОВ «СМ-Строй» порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50, яке кваліфікується за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", встановлено саме рішенням Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.08.2021 № 54/34-р/к у справі № 54/40-20. 
		Позовна заява була подана до Господарського суду Запорізької області 28.12.2023, про що свідчить штамп на поштовому конверті, в якому позовна заява надійшла до суду. Відтак, прокурором не пропущено строку позовної давності, позов подано в межах встановленого трирічного строку позовної давності. 
		7. Судові витрати
		Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
		Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-2, судовий збір у сумі 43804,73 грн. покладається на відповідача-2. 
		Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ: 
		 
		Позовні вимоги задовольнити повністю.
		Визнати недійсним договір підряду № ПЛ38/ДПК від 30.05.2018 по об`єкту: Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Перша Ливарна, 38 у м. Запоріжжя, укладений між Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 38461952) та Товариством з обмеженою відповідальністю СМ-Строй (код ЄДРПОУ 40879311).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Строй (вул. Північне шосе, буд. 20-Е, м. Запоріжжя, 69009, код ЄДРПОУ 40879311) на користь Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 46А, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 38461952) грошові кошти у розмірі 2741381 (два мільйони сімсот сорок одна тисяча триста вісімдесят одна) грн. 73 коп., а з Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 46А, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 38461952) одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 2741381 (два мільйони сімсот сорок одна тисяча триста вісімдесят одна) грн. 73 коп. стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (вул. Антоновича Володимира, буд. 22, корпус 2, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40477689). 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Строй (вул. Північне шосе, буд. 20-Е, м. Запоріжжя, 69009, код ЄДРПОУ 40879311) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035; отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) 43804 (сорок три тисячі вісімсот чотири) грн. 73 коп. судового збору. 
		 
		Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано  19 квітня 2024.
		Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
		 
		 
		Суддя О.В. Ярешко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...