Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/9476/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2024.
Дата набрання законної сили: 25.04.2024
Номер судового провадження: 61-17408ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 квітня 2024 року                      
		м. Київ
		 
		справа № 202/9476/23
		провадження № 61-17408св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Червинської М. Є.
		суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		заявник (боржник) ?  ОСОБА_1 ,
		особа, дії якої оскаржуються ? приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альона Анатоліївна,
		заінтересована особа (стягувач) ? ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альони Анатоліївни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст скарги
		22 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А., заінтересована особа (стягувач) ? ОСОБА_2 . 
		Скарга мотивована тим, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Стягнено з нього на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частини транспортного засобу марки «Mitsubishi Pajero Wаgon» у розмірі 198 250,50 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 985,51 грн. 18 травня 2023 року на його номер мобільного телефону надійшло повідомлення, що на його рахунки накладено арешт за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 (далі - ВП № НОМЕР_1). Цього ж дня він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та стало відомо, що 17 травня 2023 року приватним виконавцем Приходько А. А. прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна і коштів боржника.
		18 травня 2023 року він  подав приватному виконавцю Приходько А. А. заяву про закінчення (закриття) виконавчого провадження з відповідними доказами, що підтверджують виконання ним рішення суду в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, проте його було повідомлено фактично про відмову в закінченні виконавчого провадження. Судове рішення набрало законної сили 20 квітня 2023 року, а 24 квітня 2023 року він направив стягувачу лист, в якому просив ОСОБА_2 надати в письмовому вигляді реквізити розрахункового рахунку для виконання вказаного рішення суду. Станом на 15 травня 2023 року реквізити розрахункового рахунку для виконання рішення суду надано не було. 17 травня 2023 року він виконав рішення суду у спосіб перерахування коштів шляхом оформлення грошового переказу через відділення АТ «Укрпошта» на ім`я ОСОБА_2 .
		Тому дії приватного виконавця та винесені ним постанови порушують його права за відсутності підстав для таких обмежень. У свою чергу постанова про арешт коштів є незаконною й з тих підстав, що на рахунок, на який накладено арешт, ? зараховуються пенсійні виплати, які є єдиним джерелом його доходів. Постанова не містить вказівки про нерозповсюдження її дії на спеціальні рахунки, арешт яких забороняється. 
		ОСОБА_1 просив суд:
		визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо накладення арешту в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 на рахунки, а саме на рахунок, який є спеціальним для отримання пенсії; 
		визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо направлення в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 платіжної інструкції від 17 травня 2023 року № НОМЕР_1 про стягнення з спеціального розрахункового рахунку, призначеного для отримання пенсії, суми в розмірі 220 389,61 грн;
		визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо незакінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 
		визнати протиправними бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо неповернення виконавчого документу від 08 травня 2023 року № 202/5399/22 стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; 
		скасувати постанови від 17 травня 2023 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про відкриття провадження, про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що будь-яких повідомлень від АТ «Райффайзен банк» щодо того, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання або містять кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, до офісу приватного виконавця не надходило, а тому приватний виконавець не могла знати, що рахунок, на який накладено арешт, призначений для отримання пенсії.
		Відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність приватного виконавця Приходько А. А. щодо незакінчення ВП № НОМЕР_1 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, оскільки на момент звернення боржника до виконавця з заявою від 18 травня 2023 року щодо закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 у виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема належні докази того, що ОСОБА_2 отримала в повному обсязі кошти, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на виконання якого судом було видано 08 травня 2023 року виконавчий лист. Крім того, на цей час виконавче провадження завершено, постановою про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2023 року припинено чинність арештів та скасовано заходи примусового виконання.
		Щодо вимоги скаржника визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Приходько А. А. у зв`язку з неповерненням виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», то виконавчий документ у такому випадку повертається якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа, тоді як в цій справі стягувач жодним чином не перешкоджав проведенню виконавчих дій, а навпаки з`являвся на вимогу виконавця, надавав відповідні пояснення та жодних попереджень виконавцем не направлялось стягувачу.
		Ураховуючи те, що виконавцем своєчасно та у законний спосіб здійснювались дії щодо виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2023 року скасовано, а скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо накладення арешту в межах ВП № НОМЕР_1 на рахунки, зокрема на рахунок, який є спеціальним для отримання пенсії.
		Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо направлення в межах ВП № НОМЕР_1 платіжної інструкції № НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року про стягнення з спеціального розрахункового рахунку, призначеного для отримання пенсії суми в розмірі 220 389,61 грн.
		Визнано протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо незакінчення ВП № НОМЕР_1 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		Визнано протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо неповернення виконавчого документу від 08 травня 2023 року № 202/5399/22 стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент вчинення приватним виконавцем дій щодо примусового виконання рішення боржником рішення суду було виконано у добровільному порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому у приватного виконавця не було підстав для накладення арешту на майно та рахунки боржника, стягнення зі спеціального рахунку боржника суми заборгованості.
		ОСОБА_1 звертався з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця, який рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року справі № 160/11616/23 задоволено. У межах розгляду вказаної справи встановлено, що заходи примусового виконання рішення, які призвели до повного або часткового виконання рішення суду, не здійснені, оскільки позивач самостійно до відкриття виконавчого провадження намагався виконати рішення суду. Факт того, що сума боргу була отримана стягувачем ОСОБА_2 26 травня 2023 року (після відкриття виконавчого провадження) об`єктивно не залежали від ОСОБА_1 , оскільки зі свого боку ним було вчинено всі необхідні дії для виконання рішення суду.
		Крім того, ОСОБА_1 звертався до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яку ухвалою суду першої інстанції від 16 червня 2023 року задоволено та встановлено судом, що з моменту набрання чинності судовим рішенням боржником було здійснено ряд дій з метою виконання судового рішення (направлення запитів щодо отримання рахунку стягувача). Не отримавши на свої запити відповідей, заявник виконав судове рішення 17 травня 2023 року (у день відкриття виконавчого провадження) шляхом направлення коштів поштовим переказом на ім`я стягувача.
		Зазначені судові рішення набрали законної сили, а тому обставини, встановлені під час розгляду цих справ, в силу вимог статті 82 ЦПК України є преюдиційними. Отже, з наведеного вбачається, що дії боржника були направленні на добровільне виконання рішення, проте стягувач відмовлялась від добровільного виконання та визнання того факту, що кошти їй було переведено 17 травня 2023 року, а приватний виконавець, у свою чергу, ігнорувала повідомлення боржника щодо добровільного виконання рішення та здійснювала виконавчі дії, хоча рішення вже було виконано. За таких обставин скарга ОСОБА_1 в частині визнання дій приватного виконавця протиправними є обґрунтованою та підлягає задоволенню. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити з тих підстав, що на момент розгляду справи постанови про арешт майна боржника та арешт коштів боржника були скасовані самим приватним виконавцем.
		Аргументи учасників справи
		04 грудня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що помилковим є висновок апеляційного суду про те, що на момент відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року у справі № 202/5933/22 було виконано в добровільному порядку, оскільки протирічить частині першій статті 49 Закону України «Про платіжні послуги», згідно з якої платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. У день відкриття виконавчого провадження та вчинення заходів примусового виконання у вигляді арешту коштів боржника і належного йому майна - 17 травня 2023 року приватному виконавцю не надходила ні усна, ні письмова інформація з приводу того, що боржником рішення суду виконано в добровільному порядку. Крім того і станом на 18 травня 2023 року (звернення боржника з заявою щодо закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду) у приватного виконавця були відсутні правові підстави винести постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки в матеріалах виконавчого провадження були відсутні належні докази на підтвердження зазначених боржником обставин. На виконання вимог чинного законодавства та з метою недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження, після надходження заяви боржника від 18 травня 2023 року, вона вжила заходи, спрямовані на отримання документального підтвердження, що стягувач отримала кошти, а саме ОСОБА_2 вручено вимогу невідкладно повідомити приватного виконавця про отримання коштів в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду. Згідно з відповіддю стягувача встановлено, що станом на 25 травня 2023 року такі кошти не отримано. Лише 29 травня 2023 року до офісу приватного виконавця стягувач подала заяву, якою підтвердила факт отримання суми боргу. На підставі отриманих письмових підтверджень факту належного виконання рішення суду цього ж дня завершено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
		Щодо одночасного визнання протиправними бездіяльності приватного виконавця щодо незакінчення ВП № НОМЕР_1 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та щодо неповернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій) слід зазначити, що це дві різні процесуальні дії, які мають й різні правові наслідки. Тому неможливо завершити виконавче провадження одночасно з двох указаних підстав. При цьому в процесі виконавчого провадження стягувач жодним чином не перешкоджала проведенню виконавчих дій, а навпаки виконувала вимоги приватного виконавця.
		Відсутні підстави вважати протиправними дії щодо прийняття постанови про арешт на рахунки боржника, оскільки вказану постанову в електронному вигляді було направлено до банківських установ «Учасників обміну в АСВП» та у паперовому вигляді до інших банків, разом із запитом щодо надання інформації стосовно рахунків боржника. При цьому в постанові про арешт містилось застереження про те на які саме кошти та на які рахунки арешт не накладається. Згідно з відповідей банків «Учасників обміну» встановлено, що постанову про арешт коштів боржника прийнято до виконання АТ «Райффайзен банк». Будь-яких повідомлень від АТ «Райффайзен банк» стосовно того, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання або містять кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, до офісу приватного виконавця не надходило. Після того, як боржник надав документальне підтвердження щодо неможливості накладення арешту на рахунок, відкритий боржником в АТ «Райффайзен Банк», на який зараховується пенсія, було винесено постанову про зняття арешту з розрахункового рахунку боржника та направлено вказану постанову на виконання. 
		Необґрунтованим є висновок апеляційного суду про протиправність дій приватного виконавця щодо направлення платіжної інструкції про стягнення грошових коштів, оскільки необхідність таких дій є обов`язком виконавця, передбаченим статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження».
		Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
		Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі. 
		В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду. 
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що 16 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до офісу приватного виконавця Приходько А. А. з заявою про примусове виконання рішення, до якої було додано оригінал виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 08 травня 2023 року у справі № 202/5399/22 та реквізити рахунку стягувача.
		17 травня 2023 року приватним виконавцем Приходько А. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та розпочато примусове виконання рішення.
		17 травня 2023 року приватним виконавцем Приходько А. А. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках та належить боржнику, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 220 389,61 грн.
		Будь-яких повідомлень від АТ «Райффайзен банк» про те, що рахунки боржника мають спеціальний режим користування або на них розміщені грошові кошти, звернення стягнення які заборонено законом, приватному виконавцю Приходько А. А. не надходило.
		17 травня 2023 року з метою добровільного виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року у справі № 202/5933/22 ОСОБА_1 здійснив грошовий переказ через відділення АТ «Укрпошта» на ім`я ОСОБА_3 на загальну суму 200 236,01 грн. Також боржником на адресу стягувача було направлено повідомлення про вказаний грошовий переказ.
		18 травня 2023 року боржник звернувся до приватного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження, до якої було надано докази здійснення грошового переказу стягувачу.
		За результатами розгляду заяви боржника приватним виконавцем 25 травня 2023 року ОСОБА_2 вручено вимогу про невідкладне повідомлення щодо отримання коштів в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду. В день отримання вимоги стягувач надала пояснення, що грошові кошти на виконання рішення вона не отримувала.
		29 травня 2023 року ОСОБА_2 подала заяву, у якій підтвердила факт отримання суми боргу, що підлягала стягненню за виконавчим листом. 
		Постановою приватного виконавця Приходько А. А. від 29 травня 2023 року закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
		Позиція Верховного Суду
		Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
		У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
		У частинах другій-четвертій статті 56 вказаного Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
		Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. 
		Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина друга, пункт 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
		У пункті 4 частини першої статті 37 цього Закону визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.
		У пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). […] Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року у справі № 641/6959/20 (провадження № 61-16253св21) вказано, що «згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У відзиві на скаргу державний виконавець зазначив, що відповідно до змісту виконавчого листа сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 110 974,90 грн, оскільки ОСОБА_1 сплатив на користь банку заборгованість в розмірі 110 974,90 грн, тому виконавче провадження підлягає закриттю. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що такі доводи є помилковими, з огляду на таке. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346-ІІІ) моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою».
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
		Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (частина четверта статті 82 ЦПК України). 
		У справі, що переглядається:
		суд першої інстанції встановив, що станом на дату відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 - 17 травня 2023 року приватний виконавець відповідно до закону наклав арешт на рахунки боржника в межах сум стягнення, зокрема і на рахунок в АТ «Райффайзен банк», який призначений для отримання пенсії, за відсутності повідомлень від АТ «Райффайзен банк» та/або боржника щодо того, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання або містять кошти, звернення стягнення на які заборонено законом. Тому приватний виконавець не могла знати, що рахунок, на який накладено арешт, призначений для отримання пенсії. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги в частині визнання протиправними дій приватного виконавця щодо накладення арешту на рахунки та щодо направлення платіжної інструкції № НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року про стягнення з спеціального розрахункового рахунку, призначеного для отримання пенсії, суми в розмірі 220 389,61 грн;
		суд першої інстанції встановив, що станом на момент звернення боржника з заявою від 18 травня 2023 року щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, у приватного виконавця не було правових підстав для цього за відсутності належних доказів того, що стягувач ? ОСОБА_2 отримала в повному обсязі кошти, що підлягали стягненню. Приватний виконавець вжила заходи, спрямовані на отримання документального підтвердження, що стягувач отримала кошти, та після підтвердження отримання стягувачем суми боргу 29 травня 2023 року в той же день виконавче провадження було закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Тому суд зробив висновок про відсутність підстав вважати протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо незакінчення ВП № НОМЕР_1. Касаційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом про стягнення коштів є дата зарахування коштів на рахунок належного отримувача або видача (сплата) їх йому готівкою, а не будь-які дії боржника, направлені на виконання рішення суду, зокрема, ініціювання поштового переказу коштів;
		встановивши відсутність умов для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», якими є перешкоджання стягувача проведенню виконавчих дій після попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог скарги і в цій частині;
		апеляційний суд помилково послався на преюдиційне значення обставин, встановлених рішеннями судів у справах № 160/11616/23 (за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Приходько А. А. про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення основної винагороди та мінімальних витрат) та № 202/5399/22 (за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню). Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру. Обставини справи № 160/11616/23 про те, що «заходи примусового виконання рішення, які призвели до повного або часткового виконання рішення суду, не здійснені, оскільки позивач самостійно до відкриття виконавчого провадження намагався виконати рішення суду, а факт того, що сума боргу була отримана стягувачем ОСОБА_2 26 травня 2023 року (після відкриття виконавчого провадження) об`єктивно не залежали від ОСОБА_1 », враховані судом при визнанні необґрунтованим стягнення з боржника основної винагороди та мінімальних витрат, відповідно, скасування вказаних постанов. Зазначення судом у справі № 202/5399/22, що «заявник виконав судове рішення 17 травня 2023 року (у день відкриття виконавчого провадження) шляхом направлення коштів поштовим переказом на ім`я стягувача», є висновком суду при вирішенні процесуального питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в ухвалі 16 червня 2023 року, тобто постановленої на час, коли відповідне рішення суду було фактично виконано, за наявності поясненняОСОБА_2 про фактичне отримання коштів 26 травня 2023 року за вказаним поштовим переказом. Водночас у межах розгляду вказаних справ обставини щодо правомірності вчинення приватним виконавцем виконавчих дій не були предметом судового розгляду;
		апеляційний суд не навів висновків в чому саме полягає неправомірність дій приватного виконавця, тобто які його дії суперечать закону або вчинені поза межами повноважень виконавця і яке право заявника цими діями порушено, не вказав обставин, які він дослідив та якими спростовано встановлені судом першої інстанції обставини, тому дійшов помилкового висновкупро визнання дій приватного виконавця протиправними.
		Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі ухвалу суду першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постановуапеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі. 
		З огляду на висновок суду за наслідком касаційного перегляду справи, судові витрати приватного виконавця Приходько А. А. у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 1 073,60 грн підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_1 .
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 452 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альони Анатоліївни задовольнити.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року скасувати.
		Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2023 року залишити в силі.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альони Анатоліївни 1 073,60 грн судових витрат на сплату судового зборуу зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 рокувтрачає законну силу і подальшому виконанню не підлягає.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуюча                                                                             М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                     І. О. Дундар
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун 
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...