Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/5963/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 08.05.2024. Зареєстровано: 09.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2024.
Дата набрання законної сили: 08.05.2024
Номер судового провадження: 850/1589/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		08 травня 2024 року справа №200/5963/23 
		 
		м. Дніпро
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 р. у справі № 200/5963/23 (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу,- 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі  відповідач, ДОТЦКтСП), в якому просив суд: 
		- визнати неправомірними дії тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо притягнення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в розмірі 108 096 гривень 56 копійок за порушення вимог статті 16, абзаців 1,2 статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1, підпунктів 2,4 пункту 2 статті 63 Закону України Про державну службу, частини 3 статті 5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та позбавлення премії у повному обсязі за вересень місяць 2023 року відповідно до вимог абзацу 9 пункту 3 розділу 16 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260;
		- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2023 року № 375 Про результати службового розслідування зі змінами внесеними наказом від 06.10.2023 року № 386 Про внесення змін до наказу від 18 вересня 2023 року № 375 Про результати службового розслідування в частині начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 .
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позовні вимоги задоволено, а саме суд: 
		Визнав протиправними дії тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо притягнення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в розмірі 108 096 гривень 56 копійок за порушення вимог статті 16, частин 1,2 статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, частини 1, пунктів 2,4 частини 2 статті 63 Закону України Про державну службу, частини 3 статті 5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та позбавлення премії у повному обсязі за вересень місяць 2023 року відповідно до вимог абзацу 9 пункту 5 розділу 16 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260;
		Скасував наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) від 18.09.2023 року № 375 Про результати службового розслідування зі змінами внесеними наказом від 06.10.2023 року № 386 Про внесення змін до наказу від 18 вересня 2023 року № 375 Про результати службового розслідування в частині начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ).
		Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
		Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволені позову.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що з боку начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_1 мали місце неналежне виконання службових обов`язків та слабкий контроль за підпорядкованим особовим складом, що виявилося у порушенні вимог статті 16, абзацу 2 статті 58, абзацу 23 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1, підпунктів 2, 4 пункту 2 статті 63 Закону України «Про державну службу», частини 3 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
		Начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_1 , порушив вимоги статті 16, абзаців 1, 2 статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1, підпунктів 2, 4 пункту 2 статті 63 Закону України «Про державну службу», частини 3 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
		Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 виражається у формі непрямого умислу та недбалості.
		Своїми діями начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_1 порушив вимоги статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за яким кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; абзацу 2 статті 58 того ж Статуту, відповідно до якої командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів; абзацу 23 статті 59 того ж Статуту, згідно якого командир повинен під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; пункту 1 статті 63 Закону України «Про державну службу», згідно якого керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності; підпунктів 2, 4 пункту 2 тієї ж статті, за якою з метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов`язаний: здійснювати контроль за виконанням державними службовцями посадових обов`язків; забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов`язків, у тому числі шляхом застосування дисциплінарних стягнень; частини 3 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якої стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
		Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста недисциплінованість військовослужбовця.
		Ці порушення призвели до нанесення матеріальних збитків державі.
		Таким чином ІНФОРМАЦІЯ_5 діяв в межах визначеного законодавства України.
		Від позивача надійшов відзив в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
		В обґрунтування зазначено зокрема, що перелік нормативних актів перелічений скаржником в апеляційній скарзі, аж ніяк не доводить безпідставність прийнятого судом першої інстанції рішення та не може вказувати на порушення або прийняття судом помилкового рішення. 
		Таким чином, тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 притягнув до матеріальної відповідальності на підставі не об`єктивно проведеного службового розслідування за яким не були встановлені усі обставини справи.
		Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
		Позивача наказом Головнокомандувача збройних сил України від 03.09.2021 №, призначено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Від Слідчого управління ГУ НП в Донецькій області надійшла вимога в порядку ст. 40,93 КПК України від 18 липня 2023 року №052/2/20-2023 Про проведення службового розслідування стосовно службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій містилася інформація щодо перебування за кордоном державних службовців ІНФОРМАЦІЯ_4 працівника ЗСУ ОСОБА_3 та працівника ЗСУ ОСОБА_4 в період з 26.03.2022 по 16.03.2023, а у цей період їм здійснювалося нарахування заробітної плати відповідно до посад.
		На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22 липня 2023 року № 132 Про призначення службового розслідування було проведено службове розслідування щодо вказаних обставин, за результатами якого заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 з морально  психологічного забезпечення  начальником відділу морально - психологічного забезпечення та зв`язків з громадськістю ІНФОРМАЦІЯ_6 майором ОСОБА_5 було складено акт службового розслідування. 
		Згідно з вказаним актом, відносно позивача зазначено про такі обставини.
		Відповідно до документів, наданих у ході службового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_8 стало відомо, що головний спеціаліст відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 працівник ЗСУ ОСОБА_3 (прийнята на посаду 14 липня 2021 року) відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.01.2022 №6 перебувала у додатковій оплачуваній відпустці за стаж державної служби у період з 14 по 28 лютого 2022 року, а 01 березня 2022 року приступила до виконання службових обов`язків відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.03.2022 №15. 
		Працівник ЗСУ ОСОБА_3 скористалася правом дистанційного виконання службових обов`язків. Про виконання службових обов`язків працівником ЗСУ ОСОБА_3 свідчить табель робочого часу ІНФОРМАЦІЯ_4 за період з 01 по 31 березня 2022 року. 
		Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.04.2023 року №20 працівнику ЗСУ ОСОБА_3 у зв`язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану та відсутністю організаційних і технічних умов для діяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 у повному обсязі під час воєнного стану було оголошено простій не з вини працівника з 01 квітня 2022 року.
		Заробітна плата у період простою відповідно до вимог статті 113 Кодексу України про працю України від 10 грудня 1971 року №332-VIII (зі змінами) та постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №221 Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету виплачувалася у розмірі одного посадового окладу. Факт простою підтверджується табелем робочого часу ІНФОРМАЦІЯ_4 за період з 01 по 30 квітня 2022 року, виплата посадового окладу - карткою особового рахунку на працівника ОСОБА_3 за відповідний період. 
		Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.04.2022 року №22, керуючись статтею 13 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15 березня 2022 року №2136-ІХ, з працівником ЗСУ ОСОБА_3 була припинена дія трудового договору. Табель робочого часу ІНФОРМАЦІЯ_4 за період з 01 по 30 квітня 2022 року це підтверджує. 
		З пояснень начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 стало відомо, що причиною припинення трудового договору з ОСОБА_3 стало те, що він особисто дізнався про її знаходження за кордоном, дозволу на її виїзд він не надавав. 
		На теперішній час трудові відносини з ОСОБА_3 припинені, дані про її місцезнаходження відсутні, зв`язатися з нею не вдалося. 
		Відповідно до наданих ІНФОРМАЦІЯ_8 матеріалів, ОСОБА_6 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.07.2021 року №1 була призначена на посаду головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 і з того часу по теперішній час виконує обов`язки за посадою. 
		Відповідно до табелю обліку робочого часу ІНФОРМАЦІЯ_4 з березня 2022 року по березень 2023 року працівник ЗСУ ОСОБА_6 виконувала обов`язки згідно штатного розкладу, відповідно до витягів з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 Про преміювання особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4  за період березня 2022 року по березень 2023 року їй нараховувалися заробітна плата та премії, заробітна плата виплачувалася у повному обсязі, про що свідчить картка особового рахунку на працівника ОСОБА_6 за відповідний період. 
		З пояснень ОСОБА_6 стало відомо, що у березні 2022 року її було переведено працювати за посадою дистанційно через військову небезпеку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , сама вона була досить налякана, так як потрапляла під ракетний обстріл у м. Краматорськ. З огляду на те, що в місті почалася евакуація, ОСОБА_6 виїхала з міста, про що попередила телефоном колег, тодішньому безпосередньому начальникові повідомлень не було. А вже 26 березня 2022 року виїхала до Польщі, де продовжувала працювати дистанційно. 
		Свою позицію аргументує наступним: постановою КМУ №440 від 12.04.2022 року Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період дії воєнного стану не визначено дату та період повернення з-за кордону для тих працівників, які вже перебували за кордоном, а згідно вимог статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії у часі. Повідомлень про термінове повернення вона не отримувала, а відповідно до статті 60- 2 Кодексу законів про працю України на дистанційній роботі працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці. У Республіці Польща ОСОБА_6 продовжувала виконувати роботу дистанційно. 
		Відповідно до пояснень підполковника ОСОБА_7 , колишнього заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_7  начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 та її особистих пояснень, постановка завдань та контроль за їх виконанням, отримання відпрацьованих документів здійснювалося засобами зв`язку: електронна пошта, месенджери. Після відпрацювання електронні носії інформації очищувалися з метою недопущення витоку службової інформації. 
		Відповідно до пояснень, наданих ОСОБА_6 та її колишнім начальником підполковником Дьоміним, вона виконувала наступні завдання: ведення алфавітної книг в електронному варіанті; відпрацювання довідок на підприємства та родичам призваних за мобілізацією; формування загального проекту наказу на призов по мобілізації (без додатків зі списками призваних); заповнення карток по військотранспортному обов`язку підприємств. 
		Дистанційну роботу ОСОБА_6 розпочала ще до приходу в ІНФОРМАЦІЯ_8 підполковника ОСОБА_7 (розпочав проходження військової служби в даному ІНФОРМАЦІЯ_4 з 17 липня 2022 року). 
		Про знаходження ОСОБА_6 за кордоном, з його слів, дізнався пізніше від начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Також в ході службового розслідування було встановлено, що в період з 08 січня 2022 року по 10 липня 2022 року включно заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_7  начальником мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 був підполковник ОСОБА_8 , який на теперішній час займає посаду начальника відділення обліку мобілізаційної роботи  заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 . 
		Відповідно до його пояснень, про виїзд ОСОБА_6 за кордон йому нічого не було відомо, дозвіл на такий виїзд він особисто не надавав. Факт своєї відсутності у м. Краматорськ і на території України вона, зі слів підполковника ОСОБА_9 , приховувала. Постановку завдань та контроль за їх виконанням здійснював у телефонному режимі та електронною поштою. 
		Відповідно до пояснень начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_10 , йому було невідомо про перебування ОСОБА_6 за кордоном. 
		З пояснень майора ОСОБА_11 , колишнього начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_4 , стало відомо, що облік перебування на службі державних службовців Збройних Сил України ОСОБА_3 і ОСОБА_6 здійснювався їх безпосередніми начальниками, а в кінці кожного місяця на підставі наказів по особовому складу державних службовців розроблявся проект табелю робочого часу працівників і державних службовців ЗСУ і подавались на підпис начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 . Складання проектів табелю робочого часу та підготовки проектів наказів на виплату заробітної плати ОСОБА_3 і ОСОБА_6 здійснювались відповідно до наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 . Контроль службового навантаження (постановка завдань і контроль їх виконання) державних службовців здійснювався їх безпосередніми начальниками. До функціональних обов`язків майора ОСОБА_11 це не входило, оскільки вищевказані службовці йому не підпорядковувалися. 
		Разом з тим, відповідно до вивчених документів, а саме, табелів обліку робочого часу ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 нараховувався робочий час у повному обсязі, а підписантами табелю були начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_10 та начальник відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_4 майор ОСОБА_11 (з березня по грудень 2022 року) чи офіцер відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_4 старший лейтенант ОСОБА_12 . Рапортів начальників відділень щодо нарахування премій працівникам ЗСУ за звітні періоди надано не було. 
		У ході проведення службового розслідування виявилося неможливим встановити, чи знали полковник ОСОБА_10 та майор ОСОБА_11 про перебування працівника ЗСУ ОСОБА_13 за кордоном. 
		Разом з тим, відповідно до пояснень майора Грунського та його функціональних обов`язків, що додаються, контроль за виконанням завдань працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 і їх місцем перебування до його обов`язків не входив. 
		Не підтверджується також умисна вказівка майору Грунському з боку полковника ОСОБА_10 вносити недостовірні відомості до табелю обліку робочого часу, а відповідно, для безпідставного нарахування заробітної плати ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . 
		Щодо працівника ЗСУ ОСОБА_3 , то, відповідно до наданих документів та пояснень, з нею був розірваний трудовий договір як тільки стало відомо про її перебування за межами України відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №440 від 12.04.2022 Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період дії воєнного стану. 
		Службове розслідування за фактом порушення вимог даної Постанови головним спеціалістом відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 працівника ЗСУ ОСОБА_3 не проводилося. Інша інформація щодо ОСОБА_3 відсутня, так як її теперішнє місцезнаходження невідоме, зв`язатися з нею не вдалося. 
		Право державних службовців та працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 на дистанційну форму роботи регламентувалося статтями 60-2, 113 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №332-VIII (зі змінами) та було надано наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.03.2022 № 38 та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.04.2022 №51, в якому вносилися зміни до попереднього наказу (відповідно до вимог Постанови КМУ №440 від 12.04.2022). 
		Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_8 не було надано підтверджень (усних чи письмових) щодо доведення до службовців вимог Постанови КМУ №440 від 12.04.2022 Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період дії воєнного стану, яка відміняла дію наказу Національного агентства державної служби від 17.03.2022 №20-22 Про внесення зміни до Типових правил внутрішнього службового розпорядку і регламентувала перебування державних службовців за кордоном під час виконання службових обов`язків дистанційно. 
		Стягнути матеріальну шкоду з ОСОБА_3 у розмірі 12234 гривні 42 копійки на даний момент немає можливості через її перебування за кордоном. 
		Загальна сума збитку відповідно до довідки-розрахунку нарахованої заробітної плати ОСОБА_6 становить 404 709 гривень 34 копійки. 
		З боку начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_1 мали місце неналежне виконання службових обов`язків та слабкий контроль за підпорядкованим особовим складом, що виявилося у порушенні вимог статті 16, абзацу 2 статті 58, абзацу 23 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1, підпунктів 2, 4 пункту 2 статті 63 Закону України Про державну службу, частини 3 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. 
		Начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_1 порушив вимоги статті 16, абзаців 1, 2 статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1, підпунктів 2, 4 пункту 2 статті 63 Закону України Про державну службу, частини 3 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. 
		Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 виражається у формі непрямого умислу та недбалості. 
		Своїми діями начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_1 порушив вимоги статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за яким кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; абзацу 2 статті 58 того ж Статуту, відповідно до якої командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів; абзацу 23 статті 59 того ж Статуту, згідно якого командир повинен під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; пункту 1 статті 63 Закону України Про державну службу, згідно якого керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності; підпунктів 2, 4 пункту 2 тієї ж статті, за якою з метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов`язаний: здійснювати контроль за виконанням державними службовцями посадових обов`язків; забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов`язків, у тому числі шляхом застосування дисциплінарних стягнень; частини 3 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якої стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста недисциплінованість військослужбовця.
		Відповідно до висновків службового розслідування, запропоновано за порушення вимог статті 16, абзаців 1,2 статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1, підпунктів 2,4 пункту 2 статті 63 Закону України Про державну службу, частини 3 статті 5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України притягнути до матеріальної відповідальності начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_1 (п.2 розділу 5 Акту).
		Наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2023 року № 375 Про результати службового розслідування, з метою профілактики та недопущення подібних випадків в подальшому та відшкодування збитків, завданих державі наказано: 
		Пунктом 1. Службове розслідування вважати завершеним. 
		Пунктом 2. За порушення вимог статті 16, абзаців 1,2 статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1, підпунктів 2,4 пункту 2 статті 63 Закону України Про державну службу, частини 3 статті 5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України притягнути до матеріальної відповідальності начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_1 ... 
		Пунктом 7. Начальнику відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою відшкодування збитків завданих державі, занести до Книги грошових стягнень та нарахувань та стягнути з вищевказаних посадових осіб наступні суми: з начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_1 108 096 гривень 56 копійок (сто вісім тисяч дев`яносто шість гривень п`ятдесят шість копійок)...
		Пунктом 8. Начальнику відділу персоналу ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до вимог абзацу 9 пункту 5 розділу 16 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року позбавити премії у повному обсязі за вересень місяць 2023 року військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_1 ...
		Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 386 від 06.10.2023 Про внесення змін до наказу від 18 вересня 2023 року № 375 Про результати службового розслідування, з метою усунення помилки, допущеної у тексті наказу від 18 вересня 2023 року № 375 Про результати службового розслідування наказано пункт 2 цього наказу викласти у наступній редакції: За порушення вимог статті 16, абзаців 1,2 статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1, підпунктів 2,4 пункту 2 статті 63 Закону України Про державну службу, частини 3 статті 5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України притягнути до матеріальної відповідальності начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 . 
		У провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала справа №200/6109/23 за позовом ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_11 про визнання протиправними дій тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо притягнення головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 співробітника Збройних Сил України ОСОБА_6 до матеріальної відповідальності в порядку статті 132 Кодексу про працю України та стягнення 108 096 гривень 56 копійок (сто вісім тисяч дев`яносто шість гривень п`ятдесят шість копійок) за порушення вимог пункту 8 статті 8 ЗУ Про державну службу, пунктів 1, 2 Постанови Кабінету міністрів України № 440 від 12.04.2022 року Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період дії воєнного стану, скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2023 року № 375 Про результати службового розслідування в частині, що стосується спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 співробітника Збройних Сил України ОСОБА_6 а саме: пункту шостого та абзацу шостого пункту сьомого наказу.
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року, задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо притягнення головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 співробітника Збройних Сил України ОСОБА_6 до матеріальної відповідальності в порядку статті 132 Кодексу про працю України та стягнення 108 096 гривень 56 копійок (сто вісім тисяч дев`яносто шість гривень п`ятдесят шість копійок) за порушення вимог пункту 8 статті 8 ЗУ Про державну службу, пунктів 1, 2 Постанови Кабінету міністрів України № 440 від 12.04.2022 року Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період дії воєнного стану; скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2023 року № 375 Про результати службового розслідування в частині, що стосується спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 співробітника Збройних Сил України ОСОБА_6 , а саме: пункту шостого та абзацу шостого пункту сьомого наказу.
		Судом у вказаному рішенні, встановлено зокрема, що враховуючи, що позивач добросовісно та у повному обсязі виконувала свої посадові обов`язки та завдання безпосереднього керівника, підтримувала постійний зв`язок з керівництвом, оскільки отримувала відповідні вказівки та завдання, засобами електронної пошти та месенджерів, що засвідчено поясненнями керівника, які містяться у акті розслідування, тому суд вважає, що з боку позивача вчинено усі можливі дії спрямовані на належне виконання своїх посадових обов`язків. Крім того, оскільки заробітна плата нарахована та виплачена позивачу за зазначений період виплачена відповідачем добровільно та за відсутності рахункової помилки, зважаючи на відсутність недобросовісності з боку позивача, то з урахуванням вимог ст. 1215 Цивільного кодексу України суми такої заробітної плати поверненню не підлягають.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Частиною 2статті 19 Конституції Україниобумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Згідно статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. 
		Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. 
		Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. 
		Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		За п. 5, 6 Положення № 1115/2009, громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV затвердженоСтатут внутрішньої служби Збройних Сил України(далі Статут ВС ЗСУ).
		У відповідності до статті 11 Загальних положень Статуту ВС ЗСУ, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватисяКонституції Українита законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
		Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту ВС ЗСУ). 
		За положенням статті 58 Статуту ВС ЗСУ, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
		Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимогКонституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
		Відповідно до статті 59 Статуту, командир (начальник) зобов`язаний зокрема: під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).
		Згідно із статтею 26 Загальних положень Статуту ВС ЗСУ, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
		Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
		Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. 
		Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України.
		Пунктами 1, 2 Дисциплінарного статут ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. 
		Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
		Пунктом 5 Дисциплінарного статут ЗСУ передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну службу» керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.
		Відповідно до пунктів 2,4 частини 2 статті 63 Закону України «Про державну службу» з метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов`язаний зокрема: 2) здійснювати контроль за виконанням державними службовцями посадових обов`язків; 4) забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов`язків, у тому числі шляхом застосування дисциплінарних стягнень.
		Суд наголошує на особливості періоду, під час якого виникли спірні правовідносини.
		Так, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому був продовжений.
		Починаючи з 24 лютого 2022 року, вся країна мужньо бореться за виживання, надаючи реальний опір агресору. У таких умовах особлива відповідальність покладається на військових, оскільки відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» саме вони несуть державну службу особливого характеру, що полягає у здійсненні професійної оборони держави, її незалежності та територіальної цілісності.
		Ураховуючи обставини, які склались на цей час у державі, дотримання дисципліни та виконання бойових наказів є першочерговим обов`язком всіх військовослужбовців.
		Законодавець посилив відповідальність військовослужбовців за невиконання бойових наказів під час воєнного стану, оскільки саме від їх виконання наразі залежить майбутнє держави, її територіальна цілісність та незалежність. Отже, застосування негативних наслідків для військових, враховуючи перебування країни у воєнному стані, пов`язане, насамперед, із захистом країни.
		Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
		Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування  це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
		Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 608 встановлено, що посадові (службові) особи Збройних Сил України зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника  документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.
		Повноваження осіб під час службового розслідування встановлені розділом ІV Порядку №608. Зокрема, відповідно до пункту 1 цього розділу, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
		У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
		Приписами пункту 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
		У відповідності до вимог п.3 розділу VIII Порядку № 608, до матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
		Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 1417) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.
		Згідно з пунктами 4-5 частини 1 статті 1 Закону № 1417 матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
		Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
		Частинами 1-2 статті 3 вказаного закону визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
		Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
		Отже, частина 2 статті визначає перелік умов необхідність яких є обов`язковою для притягнення до матеріальної відповідальності особу.
		Стаття 5 Закону визначає порядок обмеженої матеріальна відповідальність- як виду матеріальної відповідальності
		Так, особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
		Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
		Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.
		Отже, статті 5 визначає окрему відповідальність для командир (начальник), а саме обмежену матеріальну відповідальність.
		Таким чином, враховуючи, що Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, максимальний розмір обмеженої матеріальної відповідальності, який відповідач міг би застосувати до позивача (у випадку правомірності спірного наказу) складав 40260 гривень (2684 гривень*15).
		Спірним наказом позивача притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі 108096, 56 гривень.
		Стаття 6 Закону визначає порядок повної та підвищеної матеріальної відповідальності.
		Так, частиною 1 вказаної статті встановлено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
		Як вірно зазначено судом першої інстанції, в акті службового розслідування та спірному наказі не визначено до якого саме виду матеріальної відповідальності притягується позивач (обмеженого чи повного). 
		У порушення вимог п.3 розділу VIII Порядку № 608 до матеріалів службового розслідування не долучена довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, що підтверджується описом доданих до акту службового розслідування документів.
		З Акту службового розслідування вбачається, що виявилося неможливим встановити, зокрема, чи знав полковник ОСОБА_10 про перебування працівника ЗСУ ОСОБА_13 за кордоном, а також не підтверджується умисна вказівка майору Грунському з боку позивача вносити недостовірні відомості до табелю обліку робочого часу, а відповідно, для безпідставного нарахування заробітної плати ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
		Посилання в службовому розслідування на те, що вина начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 виражається у формі непрямого умислу та недбалості, колегія суддів вважає помилковими, оскільки, з матеріалів службового розслідування не вбачається наявності непрямого умислу та недбалості, з огляду на те, що службовим розслідуванням виявилося неможливим встановити обізнаність позивача про перебування працівника за кордоном. Матеріали службового розслідування не містять висновків в чому саме полягав непрямий умисел та недбалість в діях або бездіяльності позивача.
		З огляду на встановлені службовим розслідуванням та судом у цій справі обставини справи, неможливо встановити наявність всіх необхідних умов визначених частина 2 статті 3 Закону № 1417 для притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
		Також, відповідно до пункту 8 спірного наказу підставою позбавлення позивача премії за вересень 2023 року визначено абзац 9 пункту 5 розділу 16 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018.
		Так, Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197) (далі - Порядок № 260).
		Абзац 9 пункту 5 розділу 16 вказаного порядку, на який міститься посилання у пункті 8 спірного наказу, встановлює, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення.
		Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказана норма у даному випадку не підлягає застосування з огляду на те, що жодна з вказаних підстав не може бути застосована до позивача, оскільки доказів його звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем суду не надано. 
		Враховуючи викладене, позбавлення позивача премії на підставі абзацу 9 пункту 5 розділу 16 вказаного Порядку є безпідставним та протиправним.
		При цьому, відповідно до абзацу 10 пункту 5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.
		Проте, як зазначалось, у чому саме полягає вина позивача в завданні шкоди саме у визначеному в акті службового розслідування та наказі розмірі, вказаний акт не містить, як не містить і посилань на обставини, що вказують на причинний зв`язок між поведінкою позивача і завданою шкодою порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів.
		Отже, вказаним службовим розслідуванням не доведено порушення позивачем вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків 
		Колегія суддів зазначає, що іншого обгартування яке б зумовило відмову у виплаті премії та додаткової винагороди відповідачем не наведено
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
		За приписами пункту 1 частини першоїстатті 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
		Керуючись статтями308,311,315,316,321,322,325,327,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 р. у справі № 200/5963/23 - залишити без задоволення.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 р. у справі № 200/5963/23- залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст складений та підписаний колегією суддів 08 травня 2024 року.
		 
		 
		Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
		 
		Судді І.Д. Компанієць
		 
		А.В. Гайдар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...